Ухвала

від 11.04.2022 по справі 355/1748/18

КАСАЦІЙНИЙ КРИМІНАЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

11 квітня 2022 року

м. Київ

справа № 355/1748/18

провадження № 51-5755 ск 21

Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянувши касаційну скаргу засудженого ОСОБА_4 на вирок Баришівського районного суду Київської області від 17 листопада 2020 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 02 грудня 2021 року щодо нього,

встановив:

У касаційній скарзі засуджений, посилаючись на невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого, порушує питання про перегляд вказаних судових рішень в касаційному порядку.

Перевіривши касаційну скаргу на відповідність вимогам ст. 427 КПК України, колегія суддів дійшла висновку про необхідність залишення її без руху із наданням строку для усунення недоліків, з огляду на таке.

Згідно з п. п. 4, 5 ч. 2 ст. 427 КПК України у касаційній скарзі зазначається обґрунтування вимог особи, яка подала касаційну скаргу, із зазначенням того, у чому полягає незаконність чи необґрунтованість судового рішення та вимоги особи, яка подає касаційну скаргу, до суду касаційної інстанції.

При цьому, обґрунтування вимог особи, яка подає касаційну скаргу має узгоджуватися з положеннями ч. 1 ст. 438 КПК України, згідно з якими підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є лише: 1) істотне порушення вимог кримінального процесуального закону (ст. 412 КПК України); 2) неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність (ст. 413 КПК України); 3) невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого (ст. 414 КПК України).

Отже, посилаючись у касаційній скарзі на незаконність судового рішення, особа, яка подає касаційну скаргу, має вказати на конкретні порушення закону, що є підставами для скасування або зміни судового рішення і які, на її думку, були допущені судами при винесенні судових рішень, навести конкретні аргументи обґрунтувавши їх.

Відповідно до ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. При цьому, відповідно до приписів ч. 2 даної статті, Суд переглядає рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Так, у касаційній скарзі ОСОБА_4 зазначає про невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого, однак не наводить конкретних аргументів щодо допущених судами порушень при призначенні додаткового покарання, та посилання на обставини, які залишені поза увагою суду при вирішенні цього питання.

Натомість, доводи касаційної скарги в більшості зводяться до незастосування приписів ст. 75 КК України, що позбавляє Суд можливості встановити дійсну його позицію, з чим саме ОСОБА_4 не погоджується з видом та розміром призначеного йому покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки чи з порядком його відбування.

Призначення покарання і звільнення від його відбування, попри нерозривний взаємозв`язок з точки зору правових наслідків для засудженого, мають відмінну юридичну природу і є окремими заходами, які послідовно застосовуються судом у разі прийняття відповідного рішення. При цьому вирішення питання про обрання особі виду покарання передує вирішенню питання про звільнення від його відбування з випробуванням, що прямо випливає зі змісту положення ч. 1 ст. 75 КК України.

При цьому, засудженому варто врахувати, що незастосування приписів ст. 75 КК України є іншою підставою для зміни судових рішень, відмінною від підстави передбаченої п. 3 ч. 1 ст. 438 КПК України, на яку ОСОБА_4 посилається у касаційній скарзі.

Також, стверджуючи про наявність, на його думку, ряду обставин, що пом`якшують покарання, ОСОБА_4 не обґрунтовує своїх тверджень в цій частині з посиланням на відповідні докази та матеріали кримінального провадження, на підставі яких ґрунтуються такі твердження.

Окремо варто, звернути увагу засудженого на те, що за наслідками апеляційного розгляду судом постановлено судове рішення у формі ухвали, а не вироку, а тому його посилання на п. 3 ч. 1 ст. 407 та ч. 1 ст. 421 КПК України є безвідносними до предмету оскарження у касаційному порядку.

Зі змісту касаційної скарги слідує, що засуджений просить змінити вирок місцевого суду і ухвалу суду апеляційної інстанції в частині призначення основного покарання та застосувати вимоги ст. 75 КК України, без додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, та змінити вирок районного суду, зменшивши розмір відшкодування моральної шкоди.

При цьому вищевказана вимога засудженого є суперечливою, оскільки ОСОБА_4 не враховує, що вирок місцевого суду в частині цивільного позову скасований оскаржуваною ухвалою апеляційного суду з призначенням нового розгляду у суді першої інстанції в порядку цивільного судочинства.

Наявність вказаних недоліків унеможливлює відкриття провадження за касаційною скаргою засудженого.

У зв`язку із зазначеним, керуючись вимогами ч. 1 ст. 429 КПК України, касаційну скаргу ОСОБА_4 слід залишити без руху, надавши йому п`ятнадцятиденний строк з дня отримання копії ухвали для усунення зазначених недоліків.

Колегія суддів звертає увагу, що недоліки касаційної скарги можуть бути усунуті шляхом складання нового тексту касаційної скарги, якщо зауваження колегії суддів стосувалися змістовної частини скарги, та/або шляхом подання додаткових документів, якщо всупереч вимогам КПК України, не додано усіх документів, які мають подаватися разом з касаційною скаргою.

Що стосується клопотання засудженого про зупинення виконання вироку місцевого суду та ухвали суду апеляційної інстанції, то в силу ч. 1 ст. 430 КПК України, вказане питання вирішується після відкриття касаційного провадження.

На підставі викладеного та керуючись ч. 1 ст. 429 КПК України, Суд

постановив:

Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_4 на вирок Баришівського районного суду Київської області від 17 листопада 2020 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 02 грудня 2021 року щодо нього залишити без руху, надавши йому п`ятнадцятиденний строк з дня отримання копії даної ухвали для усунення вказаних недоліків.

У разі неусунення в установлений строк недоліків касаційної скарги, залишеної без руху, така скарга повертається особі, яка її подала.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3