ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 квітня 2022 року Справа № 160/24540/21 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді:Ількова В.В., при секретарі: Мартіросян Г.А., за участю: представника позивача (відеоконференція): представника відповідача : Пилипенко Г.О., Леонова О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу №160/24540/21 за адміністративним позовом Приватного підприємства БЭЛЬ до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправними та скасування рішень,-
ВСТАНОВИВ:
І. ПРОЦЕДУРА
06.12.2021 року Приватне підприємство «БЭЛЬ» звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, у якій позивач просить суд:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 29.09.2021р. №000/342/32-00-07-01 -02-27;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 29.09.2021р. №000/344/32-00-07-01-02-27;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 29.09.2021р. №000/346/32-00-07-01-02-27 в частині притягнення до відповідальності за лютий 2017 року у сумі 587190 гривень, з яких 469752 гривень сума основного зобов`язання та 117438 штрафні санкції.
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу між суддями від 06.12.2021 року ця справа була розподілена судді Ількову В.В.
Ухвалою суду від 13.12.2021 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі №160/24540/21 та призначено її розгляд за правилами загального позовного провадження, з призначенням підготовчого судового засідання на 14.01.2022 року.
Також, ухвалою суду від 13.12.2021 року витребувано у відповідача докази по справі №160/24540/21.
05.01.2022 року відповідачем було подано до суду відзив на позовну заяву разом із додатковими доказами по справі.
13.01.2022 року позивачем на електронну адресу суду було подано письмову відповідь на відзив відповідача на позовну заяву.
14.01.2022 року оголошено перерву у підготовчому засіданні; наступне підготовче засідання призначено на 24.01.2022 року.
24.01.2022 року оголошено перерву у підготовчому засіданні; наступне підготовче засідання призначено на 08.02.2022 року.
08.02.2022 року розгляд справи відкладено на 14.02.2022 року.
Ухвалою суду від 14.02.2022 року продовжено строк підготовчого провадження у справі №160/24540/821 на 30 днів. Відкладено розгляд справи та призначити підготовче засідання на 24.02.2022 року.
15.02.2022 року позивачем подані додаткові письмові пояснення по справі.
28.03.2022 року позивачем подані додаткові письмові пояснення по справі.
28.03.2022 року позивачем долучені додаткові докази по справі.
У подальшому розгляд справи було призначено на 04.04.2022 року.
04.04.2022 року сторони звернулися до суду із клопотанням про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.
04.04.2022 року закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 04.04.2022 року.
04.04.2022 року у судовому засіданні сторони підтримали обрані правові позиції.
ІІ. ДОВОДИ ПОЗИВАЧА
Позивач зазначив, що з 28.02.2020 року по 06.08.2021 року Східним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків ДПС України проводилася документальна планова виїзна перевірка Приватного підприємства «БЭЛЬ» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2016 року по 30.09.2019 року, валютного законодавства за період з 01.10.2016 по 30.09.2019 року, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.10.2016 року по 30.06.2019 року, іншого законодавства за відповідний період.
За результатами вказаної складено Акт перевірки від 13.08.2021 року №630/32-00-07-01-02-27/24067799.
Вказують, що за результатам розгляду заперечень від «01» вересня 2021 року № 01/09-1 та доповнення до заперечення від 20.09.2021 року №20/09-1, які були подані ПП «Бэль», Східним міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (далі Контролюючий орган, Східне МУ) прийнято рішення про розгляд заперечень до Акту планової перевірки №4979/6/32-00-07-01-02-09 від 22.09.2021, яким частково прийняті зауваження ПП «БЭЛЬ» і скасовано частину висновків контролюючого органу, а в іншій частині Акт перевірки залишило без змін та прийняло оскаржувані товариством податкові повідомлення-рішення.
З урахуванням заперечень ПП «БЭЛЬ», Східним МУ складено податкові повідомлення-рішення від 29.09.2021 року №000/342/32-00-07-01-02-27 та від 29.09.2021 року №000/344/32-00-07-01-02-27 та №000/346/32-00-07-01-02-27 від 29.09.2021 року, які були отримані позивачем - 19 жовтня 2021 року.
Згідно ППР, на думку податкового органу, товариством було збільшено грошове зобов`язання з податку на додану вартість на суму 4587517,50 грн., в т.ч. за штрафними санкціями 917 503,50 грн., з податку на прибуток підприємств на суму 4 919 290,00 грн., в т.ч. за штрафними санкціями 983 858,00 грн., а також за акцизним податком з ввезеної виноробної продукції на суму 1960200,00 грн., в тому числі за штрафними санкціями 392040,00 гривень.
Позивач не погоджується з висновками, що викладені в Акті перевірки, які відповідачем за результатами розгляду заперечень залишено в силі та прийнятими на їх підставі податковими повідомленнями-рішеннями від 29.09.2021 №000/342/32-00-07-01-02-27, №000/344/32-00-07-01-02-27, №000/346/32-00-07-01-02-27 (в частині), оскільки вони суперечать вимогам діючого податкового законодавства.
ІІІ. ДОВОДИ ВІДПОВІДАЧА
Відповідач позов не визнав, просив суд відмовити у задоволенні позову.
В обґрунтування своєї позиції зазначив, що податковим органом з 28.02.2020 року по 06.08.2021 року було проведено документальну планову виїзну перевірку Приватного підприємства «БЭЛЬ» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2016 року по 30.09.2019 року, валютного законодавства за період з 01.10.2016 року по 30.09.2019 року, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.10.2016 по 30.06.2019 року, іншого законодавства за відповідний період.
За результатами проведеної перевірки було складено Акт від 13.08.2021 року №630/32-00-07-01-02-27/24067799.
3а результатами проведеної перевірки встановлено порушення позивачем податкового законодавства.
На думку відповідача, податковий орган дійшов правомірних висновків щодо порушення позивачем положень податкового законодавства, доказів на спростування таких висновків, товариством надано не було.
Отже, з урахуванням вищенаведених обставин, відповідач вважає, що наразі відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог товариства.
ІV. ОБСТАВИНИ СПРАВИ ТА ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН
Дослідивши матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі обставини справи.
Приватне підприємство «БЭЛЬ є юридичною особою, зареєстрованою в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Східним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків ДПС України у період з 28.02.2020 року по 06.08.2021 року була проведена документальна планова виїзна перевірка Приватного підприємства «БЭЛЬ» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2016 року по 30.09.2019 року, валютного законодавства за період з 01.10.2016 року по 30.09.2019 року, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.10.2016 року по 30.06.2019 року, іншого законодавства за відповідний період.
За результатами вказаної складено Акт перевірки від 13.08.2021 року №630/32-00-07-01-02-27/24067799.
Не погодившись із висновками здійсненими відповідачем у акті перевірки від 13.08.2021 року товариством були подані письмові заперечення на акт перевірки.
У подальшому позивачем були подані доповнення до заперечення.
За результатам розгляду таких заперечень та доповнення до цих заперечень, які були подані товариством, Східним міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків було прийнято рішення про розгляд заперечень до Акту планової перевірки №4979/6/32-00-07-01-02-09 від 22.09.2021 року, яким частково прийняті зауваження ПП «БЭЛЬ» і скасовано частину висновків контролюючого органу, а в іншій частині Акт перевірки залишило без змін та прийняті оскаржувані позивачем податкові повідомлення-рішення від 29.09.2021 року №000/342/32-00-07-01-02-27 та від 29.09.2021 року №000/344/32-00-07-01-02-27 та №000/346/32-00-07-01-02-27 від 29.09.2021 року.
Згідно оскаржуваних товариством рішень, податковий орган під час здійснення перевірки дійшов до висновку, що позивачем булозбільшено грошове зобов`язання з податку на додану вартість на суму 4587517,50 грн., в т.ч. за штрафними санкціями 917503,50 грн., з податку на прибуток підприємств на суму 4919290,00 грн., в т.ч. за штрафними санкціями 983858,00 грн., а також за акцизним податком з ввезеної виноробної продукції на суму 1960200,00 грн., в тому числі за штрафними санкціями 392040,00 гривень.
Позивач, не погодившись із такими висновками акту перевірки за результатами, яких прийняті вказані вище податкові повідомлення-рішення від 29.09.2021 року №000/342/32-00-07-01-02-27 та від 29.09.2021 року №000/344/32-00-07-01-02-27 та №000/346/32-00-07-01-02-27 від 29.09.2021 року, звернувся до суду із цим позовом за захистом своїх порушених прав.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із такого.
V. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, щодо компетенції контролюючих органів, повноважень і обов`язків їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальності за порушення податкового законодавства, врегульовані Податковим кодексом України (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Згідно із п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Пунктом 44.1 ст.44 Податкового кодексу України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Відповідно до п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Згідно з п. 198.3 ст. ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:
придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг;
придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.
Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України - не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складення податкової накладної.
Суми податку, сплачені (нараховані) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням терміну реєстрації, відносяться до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні/розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше: ніж через 365 календарних днів з дати складення податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних; для платників податку, що застосовують касовий метод, - ніж через 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку.
Відповідно до п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
Пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
Відповідно до пункту 201.4 статті 201 Податкового кодексу України, платники податку в разі здійснення постачання товарів/послуг протягом періоду, за який складається така податкова накладна, постачання яких має безперервний або ритмічний характер: покупцям - платникам податку - можуть складати не пізніше останнього дня місяця, в якому здійснено такі постачання, зведені податкові накладні на кожного платника податку, з яким постачання мають такий характер протягом періоду, за який складається така податкова накладна, з урахуванням усього обсягу постачання товарів/послуг відповідному платнику протягом такого місяця; покупцям - особам, не зареєстрованим платниками податку, - можуть складати не пізніше останнього дня місяця, в якому здійснено такі постачання, зведену податкову накладну з урахуванням всього обсягу постачання товарів/послуг таким покупцям, з якими постачання мають такий характер, протягом такого місяця.
Згідно з п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобовязаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Податкова накладна є документом, який підтверджує факт сплати покупцем податку на додану вартість у ціні товару. Як свідчать матеріали справи, зауважень до податкових накладних у контролюючого органу не було.
Суд зазначає, що, відповідно до ч.4 ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-ХІV) визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, а його статтею 3передбачено, що бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Відповідно до ч.1 ст. 9 Закону № 996-ХІV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена також в пп.1.2 п.1, пп.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за № 168/704 (далі - Положення №88), первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.
Відповідно до ч. 2 ст. 9 вказаного Закону та п.2.4 Положення, первинні документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Згідно з п.2.15 та п.2.16 Положення, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.
Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок. Крім того, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.
Згідно з ст. 1 Закону №996-ХІV, господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції дії або події, що спричинили реальні зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства, тобто майновому стані платника податків.
VІ. ОЦІНКА СУДУ
Надаючи оцінку правомірності винесення оскаржуваних товариством податкових повідомлень-рішень, суд зазначає про таке.
Щодо правомірності податкового повідомлення-рішення №000/342/32-00-07-01-02-27 від 29.09.2021 року.
Встановлено, що відповідач аргументує правомірність податкового повідомлення-рішення №000/342/32-00-07-01-02-27 від 29.09.2021 року такими посиланнями:
- товари втрачені в зоні АТО не контролюються ПП "БЭЛЬ" та не використовуються у господарській діяльності;
- ПП "БЭЛЬ" не надало документального підтвердження кваліфікації у 2019 році заборгованості як безнадійної;
- ПП "БЭЛЬ" завищено витрати на суму нарахованого податку на прибуток.
Згідно матеріалів справи, у Акті перевірки контролюючий орган посилається на те, що під час здійснення перевірки, посадовими особами відповідача було виявлено порушення позивачем п.1985 ст.198 в частині заниження податкових зобов`язань за операціями з товарами, втраченими в зоні АТО, у сумі 365815 гривень.
Встановлено, що відповідач дійшов висновку, що оскільки на балансі ПП «БЭЛЬ» на субрахунку «Товари в зоні АТО» обліковуються товари на суму 18240673,87 грн., то ПП «БЭЛЬ» зобов`язаний був зареєструвати податкову накладну на неплатника податків та нарахувати податкові зобов`язання на вартість втраченого в зоні АТО товару у сумі 18240673,87 гривень.
Відповідачем у Акті перевірки (ст.66 акту) помилково зазначено, що відхилення між даними декларації та даними перевірки складає 21888810 гривень, адже, відповідно до даних Акту перевірку та відповідно даних бухгалтерського обліку на відповідних рахунках бухгалтерського обліку зафіксовано вартість товару на суму- 18240674,87 гривень.
Окрім цього, відповідач у своїх висновках на цій же сторінці Акту перевірки зазначає, що ПП «БЭЛЬ» зобов`язане було нарахувати податкові зобов`язання на суму втраченого товару у сумі 18240673,87 гривень.
Враховуючи вищезазначене, сума податкового зобов`язання, яке ПП «БЭЛЬ» зобов`язане було нарахувати складає відповідно - 3040112,17 грн., а не 3658 135 гривень, як це зазначає відповідач.
Враховуючи наведене вище, слід дійти висновку, що відповідачем було допущено помилку під час розрахунків податкових зобов`язань.
Згідно ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» тимчасово окупована територія є невід`ємною частиною території України і на неї поширюється законодавство України.
Статтею 13 Закону України «Про створення вільної економічної зони "Крим" та про особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України» визначено, що об`єкти права приватної, державної та комунальної власності, що розташовані (знаходяться) на тимчасово окупованій території України, залишаються у власності осіб, які мали такі об`єкти у власності (користуванні) на початок тимчасової окупації.
Враховуючи наведене вище, слід дійти висновку, що об`єкти, які перебувають на території проведення антитерористичної операції, мають обліковуватись у складі активів підприємства.
Під час розгляду справи, встановлено, що товари на суму 18240673,87 грн. були придбані ПП «БЭЛЬ» до 14.04.2014 року і станом на 14.04.2014 року знаходились в місті Донецьк і зберігалися на складі за адресою: м. Донецьк, вул. Складська, будинок 3А та м.Луганськ, вул. Відродження, 2А.
Позивач, ПП «БЭЛЬ» станом на 14.04.2014 року також було зареєстровано в місті Донецьк і саме там провадило свою господарську діяльність.
У зв`язку з незалежними від позивача обставинами, ПП «БЭЛЬ» змушене було здійснити перереєстрацію з непідконтрольної території до контрольованої території України, а саме у м. Маріуполь.
Приналежність міста Донецьк до непідконтрольної території підтверджується розпорядженням КМУ від 7 листопада 2014 р. № 1085-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення.».
Як вже було зазначено вище, згідно пункту 198.5 статті 198 ПК України, платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно допункту 189.1статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:
в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;
г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбаченихпунктом 189.9статті 189 цього Кодексу).
Враховуючи викладене, при списанні запасів та готової продукції (для товарів, необоротних активів, придбаних до 1 липня 2015 року, у разі, якщо під час такого придбання суми податку були включені до складу податкового кредиту) в зв`язку з тим, що вони не можуть бути використані в межах господарської діяльності платника ПДВ, платник податку не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду, в якому відбувається їх списання, повинен здійснити нарахування податкових зобов`язань з ПДВ за основною ставкою, скласти зведену податкову накладну та зареєструвати її в ЄРПН в терміни, встановлені Кодексом для такої реєстрації.
Однак, пунктом 38.10 підрозділу 10 Перехідних положень визначено, що з метою оподаткування податком на додану вартість товари, які придбані, вироблені до 14 квітня 2014 року і які станом на 1 січня 2017 року знаходяться на тимчасово окупованій території, не вважаються такими, що призначаються для використання (або починають/почали використовуватися) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податків.
Положенняпідпунктів "в"та"г"пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу не застосовуються.
Отже, для застосування пункту 38.10 підрозділу 10 Перехідних положень достатньо відповідати двом кваліфікуючим ознакам:
товар має буде придбаний до 14 квітня 2014 року;
товар станом на 01 січня 2017 року має знаходитись на непідконтрольній території.
Указом Президента України від 15.03.2017 року № 62/2017введено в дію рішення РНБО від 15.03.2017 року «Про невідкладні додаткові заходи із протидії гібридним загрозам національній безпеці України», п. 1 якого визначено тимчасово, до реалізації пунктів 1 і 2 Мінського «Комплексу заходів» від 12 лютого 2015 року, а також до повернення захоплених підприємств до функціонування згідно із законодавством України, припинити переміщення вантажів через лінію зіткнення у межах Донецької та Луганської областей.
Отже, обов`язок щодо нарахування податкових зобов`язань на суму вартості товару, що залишився в зоні АТО не може бути застосований до позивача, оскільки товариство придбало товари до 14 квітня 2014 року та вимушене було залишити вказані товари на непідконтрольній території.
Доказів, які б свідчили про використання вказаних товарів в негосподарській діяльності Акт перевірки не містить.
Списання втрачених (знищених) товарів можливо виключно після проведення інвентаризації, саме така позиція викладена в офіційних листах Міністерства Фінансів України.
Листом Мінфіну від 19.01.2015 року №31-11420-08-10/1373 визначено, що активи, зруйновані або пошкоджені в зоні АТО, списати можна лише після того,якдонихбуде отримано фізичний доступ, проведено інвентаризацію тастворено комісію для відновлення втрачених облікових документів.
Лише факт втрати можливості доступу доактиву, який означає втрату контролю над активом, замало для того, щоб списати актив збалансу. Для списання слід дотриматися щейформальних вимог, щостає можливим хіба щопісля повного звільнення території, наякій перебуває актив, тавідновлення націй території конституційного ладу.
Порядок проведення інвентаризації затверджено Наказом Міністерства фінансів України № 879 від 02.09.2014р. «Положення про інвентаризацію активів та зобов`язань (Положення № 879)».
Згідно п. 8 Положення № 879 підприємства, що знаходяться на тимчасово окупованій території та/або на території проведення антитерористичної операції (або їх структурні підрозділи (відокремлене майно) перебувають на зазначених територіях), проводять інвентаризацію у випадках, обов`язкових для її проведення, тоді, коли стане можливим забезпечити безпечний та безперешкодний доступ уповноважених осіб до активів, первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку, в яких відображені зобов`язання та власний капітал цих підприємств.
Зазначені підприємства зобов`язані провести інвентаризацію станом на 01 число місяця, що настає за місяцем, у якому зникли перешкоди доступу до активів, первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку, та відобразити результати інвентаризації в бухгалтерському обліку відповідного звітного періоду.
У цьому випадку такими перешкодами є перебування придбаних товарів на тимчасово непідконтрольній Україні території. Станом на час проведення перевірки жодних нормативно-правових актів, які б скасовували особливий статус відповідної території уповноваженими органами не приймалось.
Таким чином, фізично підтвердити наявність таких товарів з метою підтвердження їх знищення та/або можливості використовувати в господарській діяльності товариство не має об`єктивної можливості, внаслідок знаходження їх на непідконтрольній території.
Згідно п.54.1ст.54 ПК Україникрім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.
Оскільки платник ПДВ самостійно визначає базу оподаткування, як і інші складові податку, шляхом подання декларації за звітний період, такі розрахунки мають бути документально підтвердженими. Відтак, обов`язок підтвердити достовірність даних, а також відповідальність за його недотримання несе платник податку.
З іншої сторони, виключенням із загального правила є об`єктивна неможливість документально підтвердити наявність товарно матеріальних цінностей, зокрема, через відсутність фізичного доступу до матеріальних активів з причин, що не залежать від волі позивача.
Таким чином, фізично підтвердити наявність таких товарів з метою підтвердження їх знищення та/або можливості використовувати в господарській діяльності ПП «БЭЛЬ» позбавлена об`єктивної можливості внаслідок знаходження їх на непідконтрольній території.
Згідно листа ДФС України від 23.06.2016 року № 13823/6/99-99-15-02-02-15, суб`єкт господарювання має право відобразити у фінансовій та, відповідно, у податковій звітності ліквідацію основних виробничих або невиробничих засобів, товаро-матеріальні цінності (далі ТМЦ) після проведення належним чином інвентаризації та документального підтвердження факту ліквідації таких основних засобів та ТМЦ у бухгалтерському обліку.
Щодо доводів відповідача щодо відсутності документального підтвердження факту придбання товарів до 14.04.2014 року, слід зазначити про таке.
Терміни зберігання документів, відповідно до ПК України, нерозривно пов`язані з перебігом строків давності, які визначені все в тому ж пункті 102.1 ст.102 ПК України.
Платник податків не може зберігати первинні документи менш ніж 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи.
Отже, оскільки такі Товари придбавались ще до 14.04.2014 року, тобто більш ніж 7 років тому, то товариство відповідно не зобов`язане зберігати такі документи протягом 7 років.
Окрім цього, судом встановлено, що первина документація, яка підтверджувала придбання товарів до 2014 року, наразі знаходилася на непідконтрольній території, в місті Донецьк, а тому доступ до неї на цей час відсутній.
Крім того, у ПП «БЭЛЬ» наявні договори Застави товарів у обороті, що були укладені з ПАТ «Всеукраїнський банк розвитку», які опосередковано підтверджують факт придбання втрачених товарів в зоні АТО до 14.04.2014 року:
- від 12.12.2013 р. № ZXD019500.4209.040 укладений із ПАТ «Всеукраїнський банк розвитку», відповідно до якого ПП «БЭЛЬ», в забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором, надані у заставу Банку товари, що перебували у обороті загальною вартістю 10300000 грн.;
- від 19.02.2014 р. №ZXD019500.4209.049, укладений із ПАТ «Всеукраїнський банк розвитку», відповідно до якого ПП «БЭЛЬ», в забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором, надані у заставу Банку товари, що перебували у обороті ПП «БЭЛЬ» загальною вартістю 20800000 грн.;
- від 26.06.2014 р. № ZXD019500.4209.055, укладений із ПАТ «Всеукраїнський банк розвитку», відповідно до якого ПП «БЭЛЬ» в забезпечення виконання зобов`язань за договором овердрафту, надані у заставу Банку товари, що перебували у обороті ПП «БЭЛЬ» загальною вартістю 20800000 гривень.
Також, придбання товару до 14.04.2014 року підтверджується видатковими накладними, що частково наявні у позивача.
Придбання товарів також підтверджується і вантажно-митними декларація щодо товарів, які імпортувались ПП «БЭЛЬ».
Копії вказаних документів долучені до матеріалів справи.
Окрім цього, товариством було підготовлено бухгалтерську довідку б/н від 11.11.2021 року.
Цією бухгалтерською довідкою підтверджується придбання вказаних товарів із зазначенням дати та номеру видаткової накладної, а також їх облік в бухгалтерському та податковому обліку товариства.
Також, у цій довідці зазначається місце зберігання вказаних товарів.
Наявність складів для зберігання Товарів та їх приналежності до непідконтрольних територій підтверджується відповідними договорами оренди.
Придбаний раніше товар був придбаний у контрагентів та зберігався у місті Луганськ в складському приміщенні площею 1919,2м2, що також підтверджується договором оренди приміщення №32 від 03.01.2013 року та договором оренди №42 від 01.05.2014 року.
Пунктом 1.1. цих договорів визначено, що приміщення використовуються для зберігання алкогольних напоїв.
Придбаних товар зберігався у місті Донецьк в складських приміщеннях, які орендувались на підставі договору оренди №1/03-14А від 12.03.2014 року та договору суборенди приміщення №8ДС від 01.02.2013 року.
Вказане вище підтверджує придбання Товарів з метою подальшого використання їх у власній господарській діяльності, а саме з метою подальшого продажу.
Однак, у зв`язку з незалежними від ПП «БЭЛЬ» обставинами, товариство втратило доступ до продукції, яка були придбана раніше.
Щодо закінчення терміну придатності товарів.
Встановлено, що у акті перевірки, як і в рішенні про розгляд заперечень, контролюючий орган звертає свою увагу на те, що товари (коньяк, вино, алкогольні енергетичні напої тощо) мають обмежений термін придатності, а тому, начебто не можуть бути реалізовані.
Такі висновки відповідача є передчасними, з огляду на таке.
Слід розрізняти поняття «гарантійний термін зберігання» та «термін придатності» оскільки вони не є тотожними і закінчення «гарантійного терміну зберігання» не означає (для окремих видів товарів), що такі товари не придатні до вживання в подальшому.
При цьому, списанню, вилученню з обігу (продажу) та/або утилізації підлягають товари, які непридатні саме до вживання або термін придатності до вживання яких закінчився(сплинув/минув).
ДСТУ 4806:2007. Вина загальні технічні умови визначає, що На пляшки з вином наклеюють художньо оформлену етикетку або комбіновану етикетку з кольєреткою згідно з чинними нормативними документами. На етикетці кожної пляшки з вином згідно з законодавством вказують, зокрема:
гарантійний термін зберігання, а також інформацію відносно придатності: «Продукція придатна для подальшого зберігання та реалізації, якщо в ній після закінчення гарантійного терміну не з`явилось помутніння та видимого осаду».
Гарантійні терміни зберігання вин, які встановлені цим стандартом, є мінімальними термінами, протягом яких виробник несе відповідальність за невідповідність показників якості продукції нормативним вимогам, і не є термінами придатності вин до споживання.
Виробники вин мають право встановлювати власні гарантійні терміни зберігання вин, які перевищують мінімальні гарантійні терміни, встановлені цим стандартом, з обов`язковою відповідальністю за відповідність їх якості нормативним вимогам. Власні гарантійні терміни повинні бути внесені у розроблені виробником технологічні інструкції на окремі найменування продукції, які затверджуються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з сільського господарства у встановленому порядку.
ДСТУ 4700:2006. Коньяки україни технічні умови визначено, що пляшки з коньяками України оформлюють етикеткою та кольєреткою, комбінованою етикеткою з кольєреткою або етикеткою та контретикеткою згідно з чинними нормативними документами.
Згідно з чинним законодавством на етикетці вказують, зокрема:
гарантійний термін зберігання, а також інформацію відносно придатності: «Продукція придатна для подальшого зберігання та реалізації, якщо в ній після закінчення гарантійного терміну не з`явилось помутніння та видимого осаду».
Гарантійний термін зберігання коньяків України, встановлений з дня їх розливу - 2 роки. Коньяки України, в яких після закінчення гарантійних термінів зберігання не з`явилося помутніння чи видимого осаду, придатні для подальшого зберігання та реалізації.
Сертифікатом (посвідченням) якості №19W від 06.09.2015 року визначено, що гарантійний термін зберігання вин 18 місяців, а строк придатності за умови належного зберігання необмежений.
Сертифікатом (посвідченням) якості №3 від 29.06.2015 року визначено, що гарантійний термін зберігання коньяку 24 місяці, а строк придатності за умови належного зберігання необмежений.
Листом від завода-виробника (ТОВ «Кахетинське традиційне виноробство») від 11.12.2014 року визначено, що гарантійний термін зберігання для вин 18 місяців, для коньяку- 24 місяці. Строк придатності для вин та коньяків, які постачає ТОВ є необмеженим, за умови відсутності осаду чи інших помутніть в пляшках з продукцією.
Встановлено, та не заперечується відповідачем, що зазначені документи надавались до податкового органу, як додатки до Листа ПП «БЭЛЬ» вих.№01-21/09-21 від 21.09.2021 року.
ЗУ Про виноград та виноградне виновч.19 ст.5.регламентує. щовина шампанські, ігристі та тихі, вермути, коньяки України і бренді, в яких після закінчення гарантійних термінів зберігання не з`явилося помутніння чи видимого осаду, придатні для подальшого зберігання та реалізації.
Таким, чином, виходячи з положень ДСТУ та Законів України алкогольні напої мають необмежений термін придатності до зберігання та реалізації (а отже й до вживання) при умові відсутності в них помутніть та видимого осаду незалежно від факту закінчення гарантійного терміну зберігання.
А отже, визначити придатність або непридатність напоїв до вживання можливо лише шляхом візуального огляду на предмет наявності/відсутності в таких напоях помутніть та/або осаду. Для візуального вивчення товарів та визначення його придатності та/або непридатності до вживання необхідне проведення інвентаризації товарів на складах.
Оскільки, як вже зазначено вище, ПП «БЭЛЬ» позбавлена можливості візуально оглянути товари та провести інвентаризацію з незалежних від ПП «БЭЛЬ» причин, то неможливо встановити придатність або непридатність до реалізації Товарів.
Прийняття рішення про утилізацію такого товару (підакцизного товару) приймається комісією до складу якої входить і відповідач у відповідності до Постанови КМУ від 25 серпня 1998 року №1340.
Таким чином, слід дійти висновку, що відповідач дійшов передчасного висновку, про порушення ПП «БЭЛЬ» п.198.5 статті 195 ПК України, у зв`язку із чим, податкове повідомлення-рішення №000/342/32-00-07-01-02-27 від 29.09.2021 року є протиправним та підлягає скасуванню.
Щодо податкового повідомлення-рішення від 29.09.2021 року №000/344/32-00-07-01-02-27, слід зазначити про таке.
Згідно матеріалів справи, у акті перевірки відповідач посилається на те, що під час здійснення перевірки було встановлено, що ПП «БЭЛЬ» порушило п.п. 134.1.1 ст.134 ПК України в частині завищення витрат на суму списаної безнадійної заборгованості ПП «Смачний Томат» за договором, розірваним у 2015 році в результаті чого платником занижений фінансовий результат до оподаткування у сумі 1095159 гривень та на суму витрат списаної безнадійної заборгованості ТОВ «Октябрський коньячний завод» за договором, розірваним у 2014 році, в результаті чого платником занижений фінансовий результат до оподаткування у сумі 1719907 гривень.
Встановлено, що між ПП «БЭЛЬ» та ПП «Смачний Томат» був укладений договір від 03.08.2009 року №55 про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги.
Згідно Договору про надання поворотної фінансової допомоги №55 в редакції Додаткової угоди від 10.01.2011р., фінансова допомога надається до повного погашення зобов`язань з дати зарахування грошових коштів фінансової допомоги на розрахунковий рахунок Позичальника.
12 січня 2015 року сторонами був укладений Договір про розірвання договору №55 про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги від 03.08.2009. Пунктом 1 цього Договору визначено, що він вважається розірваним з 01.07.2015 року. Пунктом 2 визначено, що починаючи з 01.07.2015 року Позичальник зобов`язаний повернути суму наданих йому коштів незважаючи на відновлення чи не відновлення діяльності Товариства.
Оскільки Договором не було визначено конкретного строку для повернення грошових коштів, ПП «БЭЛЬ» звернулось до ПП «Смачний томат» з вимогою щодо повернення грошових зобов`язань №58 від 20.05.2016 року.
Між ПП «БЭЛЬ» та ТОВ «Октябрський коньячний завод» укладено договір про надання поворотної фінансової допомоги від 21.04.2011 року №б/н.
У зв`язку з закінченням строку позовної давності, а також враховуючи реєстрацію та ведення господарської діяльності Позичальника на території АР Крим, яке з 2014 року стало непідконтрольною територією, між Сторонами було укладено Договір від 29 грудня 2014 року про розірвання договору №б/н про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги від 21.04.2011, яким відповідно встановлено розірвання договору та припинення відносин.
Проте 29 грудня 2014 року сторонами укладено Договір про внесення змін до Договору про розірвання від 29.12.2014 Договору №б/н про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги від 21.04.2011 року.
Цим договором передбачено, що у зв`язку з втратою контролю органами державної влади України над територією АР Крим (окупацією АР Крим), припиненням діяльності банківської системи (будь-яких банків) України на території АР Крим, припинення фактичної діяльності Позичальника, втрату майна та грошових коштів Позичальника через окупацію території АР Крим, неможливістю перереєстрації Позичальника на територіях, підконтрольних органам влади України, неможливістю відновлення господарської діяльності Позичальника, що унеможливлює будь-яке виконання Позичальником (до моменту деокупації АР Крим або відновлення господарської діяльності) своїх зобов`язань з погашення заборгованості за Договором №б/н про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги від 21.04.2011 року, що укладений між ПП БЭЛЬ (код ЄДРПОУ 24067799) та ТОВ ОКТЯБРСЬКИЙ КОНЬЯЧНИЙ ЗАВОД (код ЄДРПОУ 37349361), сторони вирішили розірвати (призупинити) Договір №б/н про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги, укладений 21.04.2011 року між ПП БЭЛЬ (код ЄДРПОУ 24067799) та ТОВ ОКТЯБРСЬКИЙ КОНЬЯЧНИЙ ЗАВОД до 01.07.2015 року.
З моменту набрання чинності цього Договору припиняються зобов`язання та права Сторін, що виникли з Договору №б/н про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги, від 21.04.2011 року, окрім зобов`язання Позичальника, починаючи з 01.07.2015 року, повернути суму наданих та не повернутих на момент укладання цього договору йому коштів, незважаючи на відновлення чи не відновлення діяльності підприємства.
Оскільки в Договором не було визначено конкретного строку для повернення грошових коштів, ПП «БЭЛЬ» звернулось до ТОВ «Октябрський коньячний завод» з вимогою щодо повернення грошових зобов`язань №72 від 25.05.2016 року.
Статтею 530 ЦК України визначено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-яку годину. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства".
Статтею 1049 ЦК України визначено, що якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей рядок визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором. Вказано норма є спеціальною і має застосовуватись до взаємовідносин Позивача і ПП «Смачний Томат» та ТОВ «Октябрський коньячний завод».
Оскільки Позивач звернувся з вимогою до ПП «Смачний томат» 20.05.2016 року, а до ТОВ «Октябрський коньячний завод» 25.05.2016 року, то з урахуванням статті 1049 ЦК України, граничним строком повернення позики є:
для ПП «Смачний Томат» є 18.06.2019 року (30 днів + 3 роки загальний строк позовної давності);
для «Октябрський коньячний завод» є 23.06.2019 року (30 днів + 3 роки загальний строк позовної давності).
Згідно статті 14.1.257 ПК України, поворотна фінансова допомога - сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов`язковою до повернення.
У свою чергу, безповоротна фінансова допомога - це:
сума коштів, передана платнику податків згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами або без укладення таких договорів;
сума безнадійної заборгованості, відшкодована кредитору позичальником після списання такої безнадійної заборгованості;
сума заборгованості одного платника податків перед іншим платником податків, що не стягнута після закінчення строку позовної давності;
основна сума кредиту або депозиту, що надані платнику податків без встановлення строків повернення такої основної суми, за винятком кредитів, наданих під безстрокові облігації, та депозитів до запитання у банківських установах, а також сума процентів, нарахованих на таку основну суму, але не сплачених (списаних).
Згідно з пп. "а" пп. 14.1.11 ПКУ до безнадійної відносять заборгованість за зобов`язаннями, щодо яких минув строк позовної давності. При цьому не має значення, чи звертався кредитор до суду з метою стягнення зобов`язання, чи ні. Загальну позовну давність установлено тривалістю у 3 роки (ч. 1 ст. 257 ЦКУ).
Позовну давність обчислюють за загальними правилами визначення строків, установленими ст. ст. 253 255 ЦКУ. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦКУ). Тому, якщо в договорі зазначено конкретну дату або строк, протягом якого контрагент зобов`язаний виконати свої зобов`язання, або ж подію, після якої він зобов`язаний це зробити, позовну давність починають відлічувати з наступного дня після такої дати (строку, події).
Отже, оскільки станом на 30.06.2019 року (на останній день відповідного звітного періоду) заборгованість ПП «Смачний Томат» та ТОВ «Октябрський коньячний завод» була безнадійною заборгованістю у розумінні пп. "а" пп. 14.1.11 ст.14 ПК України, то Позивачем прийнято рішення про списання такої безнадійної заборгованості.
Таким чином, Позивачем обґрунтовано 30.06.2019 року списано безнадійну заборгованість по взаємовідносинам з ПП «Смачний Томат» та ТОВ «Октябрський коньячний завод».
Таким чином, враховуючи наведене, вказані вище доводи відповідача не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи, таким чином податкове повідомлення-рішення від 29.09.2021 року №000/344/32-00-07-01-02-27 підлягає визнаю протиправним та скасуванню.
Щодо доводів відповідача про порушення пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України, а саме щодо завищення витрат по рядку 2130 «Адміністративні витрати» Звіту про фінансові результати (форма № 2) на cyму нарахованого податку на прибуток, в результаті чого платником податку занижений фінансовий результат до оподаткування всього у сумі 9641099 гривень.
Інформацію про розрахунки за податками, зборами та обов`язковими платежами узагальнюють на рахунку 64 «Розрахунки за податками й платежами».
Згідно зІнструкцією № 291цей рахунок використовують для відображення інформації про розрахунки підприємства за усіма видами платежів до бюджету, включаючи податки з працівників підприємства, та за фінансовими санкціями, що справляються в дохід бюджету. За кредитом рахунка 64 показують нараховані платежі до бюджету, за дебетом належні до відшкодування з бюджету податки, їх сплату, списання тощо.
Рахунок 64 має такі субрахунки:
641 «Розрахунки за податками»;
642 «Розрахунки за обов`язковими платежами»;
643 «Податкові зобов`язання»;
644 «Податковий кредит».
Аналітичний облік за субрахунками 641 і 642 ведуть за видами податків та зборів.
Податки, збори та інші передбачені законодавством обов`язкові платежі в загальному випадку відносять до адміністративних витрат і відображають на однойменномурахунку 92(п. 18 П(С)БО 16). Проте у випадках, коли податки і збори безпосередньо пов`язані зі збутом продукції, на наш погляд, їх можна відображати у складі витрат на збут (Дт 93).
Крім того, коли це можливо, податки і збори включають у виробничу собівартість продукції, робіт, послуг (Дт 23, 91).
Невідшкодовувані підприємству непрямі податки у зв`язку з придбанням (створенням) необоротних активів і запасів згідно зп. 8 П(С)БО 7,п. 11 П(С)БО 8іп. 9 П(С)БО 9включають у первісну вартість таких активів.
Податок на прибуток, що розрахованийу податковому облікуі підлягає сплаті до бюджету, відображають у загальному порядку за кредитомсубрахунку 641«Розрахунки за податками» (аналітичний рахунок «Податок на прибуток»). Відповідно сплату податку відображають за дебетом субрахунку 641.
Для обліку витрат з податку на прибуток призначенийрахунок 98«Податок на прибуток».За його дебетом відображають нарахування податку на прибуток,за кредитом віднесення на фінансові результати з відображенням на рахунку 79. Також за кредитом рахунка 98 відображають доходи з податку на прибуток. На рахунку 98 обліковують витрати (дохід) з податку на прибуток, визначені відповідно доП(С)БО 17.
Малі і мікропідприємствакеруютьсяП(С)БО 25і визнають витрати з податку на прибуток у сумі поточного податку, визначеного за правиламиПКУ. Тобто розрахований відповідно до вимог цьогоКодексуподаток на прибуток відображають проводкою:Дт 98 Кт 641/ПНП.
А підприємства, які належать до великих або середніх, зобов`язані визначати витрати (дохід) з податку на прибуток з урахуванням відстрочених податків (ВПА і ВПЗ).
У загальному випадку витрати (дохід) з податку на прибуток (ВП) розраховують так:
ВП = ПП + ВПЗ - ВПА,
деПП поточний податок на прибуток, визначений відповідно до вимогПКУ;
ВПЗ зміна суми ВПЗ за звітний період, тобто різниця між сальдо за кредитом рахунка 54 на кінець звітного року і сальдо за цим рахунком на початок звітного року;
ВПА зміна суми ВПА за звітний період, тобто різниця між сальдо за дебетом рахунка 17 на кінець звітного року і сальдо за цим рахунком на початок звітного року.
Таким чином, у великих і середніх підприємств поточний податок на прибуток, що підлягає сплаті до бюджету (Кт 641/ПНП), і витрати з податку на прибуток (Дт 98), як правило, не однакові. Такі підприємства нараховують податок на прибуток, розрахований за правилами податкового обліку,за кредитом субрахунку 641у кореспонденції здебетом:
рахунка 17«Відстрочені податкові активи» якщо податок відображають за рахунок збільшення ВПА;
рахунка 54«Відстрочені податкові зобов`язання» якщо податок списують за рахунок зменшення ВПЗ;
рахунка 98«Податок на прибуток».
Принцип правової визначеності це загальний принцип права, який гарантує забезпечення легкості з`ясування змісту права і можливість скористатися цим правом у разі необхідності.
У своїх рішеннях Конституційний Суд України також посилається на принцип правової визначеності, наголошуючи на тому, що він є необхідним компонентом принципу верховенства права. У широкому розумінні принцип правової визначеності являє собою сукупність вимог до організації та функціонування правової системи з метою забезпечення перш за все стабільного правового становища індивіда шляхом вдосконалення процесів правотворчості та правозастосування.
Таким чином, враховуючи наведені вище обставини, висновки викладені в Акті перевірки про порушення ПП «БЭЛЬ» податкового законодавства, в оскаржуваній частині є передчасними.
Щодо скасування податкового повідомлення-рішення №000/346/32-00-07-01-02-27 від 29.09.2021 року (в частині).
Згідно матеріалів позовної заяви, ПП "БЭЛЬ" частково оскаржує податкове повідомлення-рішення №000/346/32-00-07-01-02-27 від 29.09.2021 року, а саме у частині донарахування податкових зобов`язань з акцизного податку за лютий 2017 року у сумі 469752 грн. та штрафних санкцій у сумі 117438 гривень.
Так, згідно акту перевірки контролюючий орган посилається на заниження податкових зобов`язань на суму 1581922 гривень.
Зокрема, контролюючий орган в акті перевірки звертає увагу, що відхилення з податкових зобов`язань по акцизному податку за лютий 2017 року на суму 469752 гривень, з огляду на викладене податковим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення №000/346/32-00-07-01-02-27 від 29.09.2021 року.
Згідно доводів відповідача, вказане рішення ними було прийнято правомірно, оскільки Постановою не було поновлено перебіг строків давності, передбачених ст. 102 ПК України.
Статтею 102 ПК України встановлено, що контролюючий орган має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку поданняподаткової декларації.
Встановлено, що ПП "БЭЛЬ" 15 березня 2017 року було подано до податкових органів декларацію з акцизного податку за лютий 2017 року.
Пунктом 253.2 статті 253 ПК України визначено, що Платники податку, визначеніпунктом 212.1статті 212 цього Кодексу, подають щомісяця не пізніше 20 числа наступного звітного (податкового) періоду контролюючому органу за місцем реєстраціїдекларацію з акцизного податкуза формою, затвердженою у порядку, встановленомустаттею 46цього Кодексу.
Таким чином, враховуючи наведені вище положення, граничний строк подання податкової декларації за лютий 2017 року - 20 березня 2017 року.
Враховуючи вищевикладене, в силу п. 102.1 ст. 102 ПК України 20 березня 2017 року розпочався відлік строку позовної давності за порушення, пов`язані із поданням декларації за лютий 2017 року.
З огляду на норму п. 102.1 ст. 102 ПК України, строк позовної давності по декларації з акцизного податку за лютий 2017 року, закінчився 20 березня 2020 року.
Станом на 20 березня 2020 року, у момент закінчення строків позовної , у ПК України був відсутній п. 52-2 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України та мораторій на проведення перевірок не діяв.
ПК України було доповнено п. 52-2 підрозділу 10 розділу ХХ лише Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" (надалі - Закон) 30 березня 2020 року, який набрав чинності лише 02 квітня 2020 року.
Отже, зупинення строків позовної давності та мораторій на проведення перевірки Законом було прийнято в ретроактивній формі, оскільки до 01 квітня 2020 року строк позовної давності зупинено не було, а 02 квітня 2020 року його було зупинено з 18 березня 2020 року (поширено дію закону зворотньо у часі).
Таким чином, станом на дату набрання чинності Законом, для ПП "БЭЛЬ":
проведення перевірки не зупинялося та здійснювалося;
строк позовної давності по притягненню до відповідальності за неналежне декларування суми акцизного податку в декларації за лютий 2017 року минув.
Згідно положень ст. 58 Конституції України, відповідно до якої закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.
У рішенні від 3 жовтня 1997 року № 4-зп Конституційний Суд України також надав роз`яснення порядку набрання чинності Конституцією України та іншими нормативно-правовими актами. Зокрема, зазначається, що конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше, тобто діє правило Lex posterior derogat priori "наступний закон скасовує попередній".
Таким чином, єдиний орган конституційної юрисдикції фактично передбачив порядок подолання правових колізій шляхом застосування принципу, відповідно до якого новий закон скасовує положення закону, прийнятого раніше, якщо обидва ці закони регулюють аналогічні види правовідносин та містять суперечливі між собою положення. Важливим є те, що Конституційний Суд України використав поняття "прийняття акта", а не набрання чинності, оскільки бувають випадки суттєвого розходження в часі цих двох юридичних фактів стосовно однопредметних актів.
Отже, залежно від порядку набрання чинності нормативно-правового акта, може бути застосовано декілька способів його дії у часі. Зокрема, як зазначено у пункті 2 рішення Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року № 1-рп/99, перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися, зокрема: негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма).
Перша форма застосовується у разі, якщо нормативно-правовий акт прийнято на момент виникнення правовідносин та він залишається чинним на час, коли правовідношення припинило своє існування. У випадку, якщо у новоприйнятому нормативно-правовому акті визначено особливий порядок набрання ним чинності, у тому числі визначено перехідний період, під час якого залишаються чинними окремі норми скасованого ним нормативно-правового акта, застосовується ультраактивна форма. Третя форма дії є актуальною у разі прийняття нормативно-правових актів, які пом`якшують або скасовують відповідальність особи.
Проте, незважаючи навіть на вищезазначене, у випадку застосування п. 52-2 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України, строк позовної давності для притягнення до відповідальності ПП "БЭЛЬ" за декларацію лютого 2017 року також минув з огляду на таке.
Перебіг строку спливає таким чином:
з 20.03.2017 р. по 18.03.2020 р. (1093 дні) перебіг строку давності не зупиняється і застосовується до вказаного періоду (зараховується в строки визначені п. 102.1 ст. 102 ПК України);
з 18.03.2020 р. перебіг строку давності зупиняється у зв`язку з введенням мораторію на планові податкові перевірки, в тому числі і на перевірки, які розпочаті, але не завершені (на підставі пункту 52-2 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України та пункту 120.3.2. ст.102 ПК України);
09.02.2021 р. набирає чинності Постанова, якою поновлено проведенням тимчасово зупинених документальних перевірок, що були розпочаті до 18 березня 2020 р. та не були завершені. З 09.02.2021 р. відповідно поновлюється і перебіг строку позовної давності;
з 09.02.2021 р. до 16.02.2021 р. (7 днів) перебіг строків давності застосовуються до вказаного періоду (зараховується в строки визначені п. 102.1 ст. 102 ПК України);
16.02.2021 р. Східне МУ ДПСУ приймає рішення про зупинення перевірки, що підтверджується наказом №54 від 15.02.2021 р.;
з 16.02.2021 р. перебіг строків давності зупиняється на підставі пп. 102.3.3 п. 102.3 ст.102 ПК України;
з 30.06.2021 р. на підставі Наказу №221 від 23.06.2021 р. Східного МУ ДПСУ поновлено перевірку. Відповідно з 30.06.2021 р. поновлюється і перебіг строку позовної давності;
з 30.06.2021 р. і 13.08.2021 р. (75 днів) перебіг строків давності застосовуються до вказаного періоду (зараховується в строки визначені п. 102.1 ст.102 ПК України);
з 11.05.2017 р. (дата початку перебігу строку давності) до 13.08.2021 (умовна дата закінчення перебігу строку давності) з урахування зупинення перебігу строків давності пройшло 1175 дні, тобто більше ніж 1095 днів, які визначені як граничний строк притягнення платника податків до відповідальності.
Таким чином, на дату складання Акту перевірки з моменту граничного строку подачі декларації з акцизного податку за лютий 2017 року до дати складання Акту перевірки минуло більше ніж 1095 днів, які визначені п. 102.1 ст. 102 ПК України , а отже, по таким правопорушенням однозначно минув строк притягнення ПП "БЭЛЬ" до відповідальності.
У силу вказаних приписів ПК України, враховуючи, що протягом зазначеного строку (1095 днів) контролюючий орган не визначив суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.
З урахуванням викладеного, дані податкової звітності ПП "БЭЛЬ" з акцизного податку за лютий 2017 року, зважаючи на сплив 1095-денного строку, не можуть бути поставлені під сумнів.
Доводи відповідача щодо того, що Постанова КМУ № 89 від 03.02.2021 року не поновлювали перебіг строків давності є передчасними.
Так, в основу податкового законодавства покладено принцип балансу публічних і приватних інтересів. Даний принцип полягає в тому, що держава досягає публічних інтересів без шкоди приватним інтересам.
Кабінет Міністрів України, частково знімаючи мораторій на податкові перевірки наділив контролюючий орган певними правами, а саме, в період дії карантинних обмежень, проводити перевірки.
У свою чергу, якщо КМУ дозволив проведення перевірок, то такий дозвіл нерозривно пов`язаний з перебігом строків давності. Адже в протилежному випадку, якщо право на проведення перевірки надано, а перебіг строків давності не поновлено, то законодавець покладає тяжкий тягар на платника податків. Що порушує справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами приватних інтересів.
Стаття 102 ПК України визначає і пов`язує право на проведення перевірок з початком або зупинення перебігу строків давності. Ці поняття є нерозривно пов`язаними між собою.
Постанова КМУ №89, як і будь-який інший законодавчий акт, має відповідати принципу правової визначеності (певності), який є невід`ємною складовою принципу верховенства права.
Принцип гарантує забезпечення легкості з`ясування змісту права і можливість скористатися цим правом у разі необхідності.
А тому, оскільки Постановою КМУ №89 повернуто право контролюючому органу на проведення перевірок, то і перебіг строків давності, у відповідності до п.102.3.2. ст.102 ПК України почався.
В іншому випадку, відбувається порушення балансу публічних і приватних інтересів, що прямо порушує гарантовані Конституцією права.
Виходячи з наведеного вище, доводи відповідача про порушення, які були виявлені в результаті перевірки поданої звітності з акцизного податку за лютий 2017 року, є передчасними, а отже податкове повідомлення-рішення №000/346/32-00-07-01-02-27 від 29.09.2021 року в цій частині є протиправним та підлягає скасуванню.
Окремо слід вказати, що 26 січня 2022 року Окружний адміністративний суд міста Києва своїм рішенням у справі № 640/18314/21 визнав протиправною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України від 03.02.2021 року № 89 "Про скорочення строку дії обмеження в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірок".
Таким чином, враховуючи вказане, висновки викладені в Акті перевірки про порушення ПП «БЭЛЬ» податкового законодавства, в оскаржуваній частині є передчасними та не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи, а отже прийняті рішення контролюючого органу, на підставі вказаного акту, є протиправними та підлягають скасуванню.
Враховуючи викладене позовні вимоги позивача підлягають задоволенню та визнанню протиправними та скасуванню оскаржуваних товариством рішень, прийнятих відповідачем 29.09.2021 року.
VІІ. ВИСНОВКИ СУДУ
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини четвертої статті 242 КАС України судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Верховенство права - це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо.
Всі ці елементи права об`єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України.
Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права, яка проявляється в рівності всіх перед законом, цілях і засобах, що обираються для їх досягнення.
Справедливе застосування норм права - є передусім недискримінаційний підхід та неупередженість.
Положеннями частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.
Відповідно до статті 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Зокрема Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
У рішенні від 31.07.2003 року у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.
Як зазначено у рішенні Європейського суду з прав людини, у справі ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.
При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Отже, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що відповідачем, не було доведено правомірності та обґрунтованості прийнятого контролюючими органом рішення.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог Приватного підприємства БЭЛЬ до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправними та скасування рішень.
Щодо розподілу судових витрат слід зазначити про таке.
Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до приписів статті 139 КАС України, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору в розмірі по 22 700,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Щодо розподілу витрат на правничу допомогу, що склали 61006,40 гривень, слід зазначити про таке.
Згідно ч.1,3 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:
1) на професійну правничу допомогу;
2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду;
3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз;
4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;
5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Відповідно до ч.1-7 ст.134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
4. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Як встановлено судом, між АО «Легал Хаус» та ПП «БЭЛЬ» укладено договір про надання правової допомоги від 28 жовтня 2021 року.
Пунктом 1.1. договору визначено, що Відповідно до умов цього Договору Виконавець зобов`язується надати Клієнту послуги правової допомоги (надалі «Послуги»), відповідно до п.1.2. цього Договору, а Замовник зобов`язується прийняти надані Послуги та оплатити їх своєчасно і в повному обсязі згідно з умовами Додатку № 1 до Договору.
Пункт 1.2. Додатку до Договору визначає, що Виконавець надає Послуги, які Клієнт може замовляти в письмовій або усній формі.
Пункт 2.3 Додатку до Договору визначає, що Сторони домовились, що оплата Послуг Виконавця здійснюється виходячи із погодинної базової ставки, яка становить гривневий еквівалент 130 (сто тридцять) Євро роботи, за курсом Національного банку України на день виставлення рахунку. За погодженням сторін інші умови можуть бути встановлені відповідними додатковими угодами.
28 жовтня 2021 року між АО «Легал Хаус» та ПП «БЭЛЬ» укладено Додаткову угоду №1 від 28.10.2021 року в якій погодили, що Виконавець зобов`язується надати Клієнту правову допомогу з судового оскарження податкових повідомлень-рішень, винесених на підставі Акту документальної планової виїзної перевірки № 630/32-00-07-01-02-27/24067799 від 13.08.2021 року (надалі Послуга).
Пункт 2 Додаткової угоди визначає, що Сторони погодили, що остаточна вартість Послуги, яка визначена в пункті 1 цієї Додаткової угоди, буде зафіксована в наданих актах приймання-передачі наданих послуг та рахунках.
У вказану Послугу включається: ознайомлення з податковим повідомленням-рішенням, формування правової позиції, формування доказової бази по кожному із виявлених порушень, пошук інформації, судових рішень, інших доказів, інші необхідні дії, підготовка адміністративного позову, підготовка заяв по суті справи, клопотань та інших процесуальних документів, адвокатське представництво інтересів замовника в процесі розгляду справи в суді першої інстанції.
Сторони домовились про такий порядок розрахунків:
2000 (дві тисячі) Євро у гривневому еквіваленті за курсом НБУ на дату виставлення рахунку Клієнт перераховує протягом 5 робочих днів з дати підписання цієї Додаткової угоди.
Решта грошових коштів, незалежно від результату розгляду справи, перераховується протягом 2 (двох) робочих днів з дня виставлення рахунків за результатами наданих послуг, виходячи із погодинної ставки визначеної у пункті 2 цієї додаткової угоди.
Отже, станом на момент звернення до суду позивачем вже понесено судові витрати у розмірі 61006,40 гривень.
Встановлено, що розрахунки за договором про надання правової допомоги були проведені в повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням №2856 ід 02.11.2021 року, копія якого долучена до матеріалів справи.
Верховний Суд в постанові від 07.05.2020 року по справі 820/4281/17 та постанові від 27.06.2018 року по справі № 826/1216/16 зробив висновок, що до правової допомоги належать й консультації та роз`яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво у судах тощо. При цьому, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Також Верховний Суд зазначив, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим, а також критерій розумності їх розміру, приймає до уваги конкретні обставини справи.
Суд зазначає, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч.3 ст. 134 КАС України). Натомість положеннями п. 2 ч.1 ст. 134 КАС України регламентовано порядок компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги (витрати на проїзд, проживання, поштові послуги тощо), для розподілу яких необхідною умовою є надання відповідних доказів, які підтверджують здійснення таких витрат.
Аналогічну за своїм змістом правову позицію стосовно можливості відшкодування витрат на оплату правничої допомоги за відсутності документу про їх оплату на час розгляду справи, у разі якщо у договорі про надання правничої допомоги міститься умова стосовно оплати витрат протягом певного часу після ухвалення рішення суду, займає Верховний Суд у постановах від 21.01.2021 року у справі № 280/2635/20 та від 26.06.2019 року у справі №813/481/18.
У Практичній рекомендації Вимоги щодо справедливої сатисфакції , яка видана Головою ЕСПЛ 28.03.2007 року відповідно до правила 32 Регламенту ЕСПЛ, витрати (до яких зазвичай відносять вартість юридичної допомоги), повинні бути дійсними, тобто вони мають бути справді сплачені заявником, або ж він має бути зобов`язаний їх сплатити, відповідно до юридичних чи договірних зобов`язань. Витрати мають бути необхідними, тобто їх сплата мала бути необхідною для запобігання порушенню чи для отримання компенсації після того, як воно сталося. Їх сума повинна бути обґрунтованою. Суду мають бути надані докази, такі як докладні розрахунки та фактури. Вони повинні бути достатньо детальними або Суд міг визначити, наскільки вищенаведені вимоги були дотримані.
Враховуючи те, що витрати на оплату послуг адвоката мають бути дійсні, необхідні та обґрунтовані, з огляду на те, що домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між позивачем та адвокатом, і є обов`язковими до виконання, а також те, що угода про надання правничої допомоги є дійсною, приймаючи до уваги також і те, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, витрачених коштів, але і в певному сенсі спонукання суб`єкта владних повноважень своєчасно вчиняти певні дії, необхідні для поновлення порушених прав та інтересів фізичних чи юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин, однак приймаючи до уваги принципи добросовісності, розумності та справедливості, суд вважає за необхідне стягнути витрати на правничу допомогу лише у розмірі 30000,00 гривень.
Повно та всебічно дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про зменшення витрат на правничу допомогу товариства до 30000,00 гривень.
На підставі зазначеного, керуючись статтями205,244,245,255,295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
ВИРІШИВ:
Адміністративний позов Приватного підприємства БЭЛЬ до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправними та скасування рішень - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 29.09.2021 року №000/342/32-00-07-01 -02-27.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 29.09.2021 року №000/344/32-00-07-01-02-27.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 29.09.2021 року №000/346/32-00-07-01-02-27 в частині притягнення до відповідальності за лютий 2017 року у сумі 587190 гривень, з яких 469752 гривень сума основного зобов`язання та 117438 гривень штрафні санкції.
Стягнути з Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на користь Приватного підприємства БЭЛЬ сплачену суму судового збору у розмірі 22700,00 гривень.
Стягнути з Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків за рахунок їх бюджетних асигнувань на користь Приватного підприємства БЭЛЬ судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 30000,00 гривень. В іншій частині щодо стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу відмовити.
Позивач: Приватне підприємства БЭЛЬ (87515, Донецька область, м.Маріуполь, пр. Миру, 46, код ЄДРПОУ 24067799).
Відповідач: Східне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків (49600, м.Дніпро, пр. О. Поля, 57, код ЄДРПОУ 43968079).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення суду складено 08.04.2022 року.
Суддя В.В. Ільков
Суд | Дніпропетровський окружний адміністративний суд |
Дата ухвалення рішення | 03.04.2022 |
Оприлюднено | 24.06.2022 |
Номер документу | 103939347 |
Судочинство | Адміністративне |
Категорія | Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо адміністрування окремих податків, зборів, платежів, з них |
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні