Постанова

від 04.04.2022 по справі 380/9944/21

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 квітня 2022 рокуЛьвівСправа № 380/9944/21 пров. № А/857/435/22

Восьмий апеляційний адміністративний суду складі колегії суддів:

головуючого-судді Кузьмича С. М.,

суддів Матковської З.М., Улицького В.З.,

за участю секретаря Пославського Д.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові справу за апеляційною скаргоюГоловного управління ДПС у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2021 року(ухвалене головуючим - суддею Братичак У.В. о 15 год. 22 хв. у м. Львові, повне судове рішення складено 01 грудня 2021 року) у справі №380/9944/21 за адміністративним позовом Головного управління ДПС у Львівській області до Сколівського комунального підприємства водопровідно-каналізаційного господарства про накладення арешту на кошти, що знаходяться у банках,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із адміністративним позовом до відповідача в якому просив накласти арешт на кошти та інші цінності відповідача, що знаходяться у банках.

В обґрунтування позовних вимог вказував на те, що податкова заборгованість відповідача станом на 15.06.2021 становить 2 652 467,50 грн. Сума податкової заборгованості є узгодженою, добровільно у встановлені законом строки до бюджету не сплачена. Вказує, що у відповідача виявлено в недостатній кількості майна щоб погасити всю суму податкового боргу. Крім того зазначає, що вжиті позивачем до відповідача заходи не призвели до погашення такого зобов`язання, тому позивач звернувся до суду з вимогою накласти арешт на кошти та інші цінності Сколівського комунального підприємства водопровідно-каналізаційного господарства, що знаходяться у банках в порядку п.п. 20.1.33 п. 20.1 ст. 20 ПК України.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 22.11.2021 в задоволенні адміністративний позову відмовлено.

Приймаючи оскаржене рішення суд першої інстанції виходив з того, що податковий орган у спірних правовідносинах не забезпечив належного дотримання визначеного законом порядку реалізації владної управлінської функції з примусового (адміністративного) виконання податкового обов`язку щодо платника податків, не добув та не подав до суду доказів про обставини, котрі визначені законодавцем як підстави для накладення арешту на кошти та інші цінності платника податків на рахунках у банку.

Водночас суд наголосив, що наявність у відповідача лише податкового боргу, в розумінні п.п.20.1.33 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України не є підставою для реалізацій контролюючим органом управлінської функції щодо накладення арешту.

Крім цього суд встановив, на момент розгляду справи позивач не зазначив на яку суму податкового боргу платника податків має бути накладений арешт на кошти та інші цінності Сколівського комунального підприємства водопровідно-каналізаційного господарства

Вказане рішення в апеляційному порядку оскаржив позивач, у апеляційній скарзі покликається на те, що оскаржуване рішення винесене з порушенням норм процесуального та матеріального права з неповним з`ясуванням обставин справи та є незаконним, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позов.

Позивач скористався своїм правом та подав відзив на апеляційну скаргу в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з`явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, а тому колегія суддів, відповідно до ч. 4ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності сторін, без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, з наступних підстав.

З матеріалів справи слідує, що Сколівське комунальне підприємство водопровідно-каналізаційного господарства зареєстроване як юридична особа 16.04.2004 за № 14071200000000028, код ЄДРПОУ 22390774, місцезнаходження: майдан Незалежності, 10, м.Сколе, Львівська область, 82600.

Суд встановив, що податковий борг Сколівського комунального підприємства водопровідно-каналізаційного господарства станом на 15.06.2021 становить 2 652 467,15 грн., у тому числі основний платіж 2 145 748,81 грн., штрафна санкція 204 981,50 грн., пеня 301 736,84 грн.

ДПІ у Сколівському районі Львівської області винесено податкову вимогу форми Ю1 від 01.11.2001 №1/95 та податкову вимогу форми Ю2 від 18.12.2001 №2/193, які отримав платник податків.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 22.12.2015 року у справі №813/4868/15 задоволено позов Головного управління ДФС у Львівській області про стягнена податкового боргу з рахунків Сколівського комунального підприємства водопровідно-каналізаційного господарства (82600, Львівська області, м. Сколе, майдан Незалежності буд. 10. ЄДРПОУ - 22390774) у банках, обслуговуючих такого платника та з рахунків платника в сумі 69 299,53 грн.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 17.01.2017 року у справі №813/4489/16 задоволено позов Головного управління ДФС у Львівській області про стягнення податкового боргу з рахунків Сколівського комунального підприємства водопровідно-каналізаційного господарства (82600, Львівська області, м. Сколе, майдан Незалежності, буд. 10. ЄДРПОУ - 22390774) у банках, обслуговуючих такого платника та з рахунків платника в сумі 170 957,23 грн.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 18.07.2018 року у справі №813/2365/18 задоволено позов Головного управління ДФС у Львівській області про стягнення податкового боргу з рахунків Сколівського комунального підприємства водопровідно-каналізаційного господарства (82600, Львівська області, м. Сколе, майдан Незалежності, буд. 10. ЄДРПОУ - 22390774) у банках, обслуговуючих такого платника та з рахунків платника в сумі 717 225,73грн.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 16.03.2020 року у справі №380/331/20 задоволено позов Головного управління ДФС у Львівській області про стягнення податкового боргу з рахунків Сколівського комунального підприємства водопровідно-каналізаційного господарства (82600, Львівська області, м. Сколе, майдан Незалежності, буд. 10. ЄДРПОУ - 22390774) у банках, обслуговуючих такого платника та з рахунків платника в сумі 385 789,40 грн.

На виконання зазначених вище судових рішень у банки, які обслуговують відповідача, Головним управлінням ДПС у Львівській області було направлено інкасові доручення: від 15.07.2020 № 27 здійснено часткову оплату в сумі 27 543,60 грн.; від 27.07.2020 № 32 здійснено часткову оплату в сумі 3 716,89 грн.; від 27.08.2020 № 35 здійснено часткову оплату в сумі 994,79 грн.; від 07.10.2020 № 36 здійснено часткову оплату в сумі 20 841,99 грн.; від 08.12.2020 № 41 здійснено часткову оплату в сумі 28 218,59 грн.; від 04.03.2021 № 15 здійснено часткову оплату в сумі 2 546,48 грн.

Актом опису майна № 5/19-0/35130622 від 24.05.2013 податковим керуючим проведено опис майна відповідача на суму 95 670,90 грн., що підтверджується витягом про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна № 40771513 від 27.05.2013 (реєстрація змін), витягом про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна №55606714 від 04.05.2018 (реєстрація змін) обтяження, витягом про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна № 69735838 від 09.12.2020.

Актом опису майна № 1/23-00/35130622 від 29.01.2016 податковим керуючим проведено опис майна відповідача на суму 392 377,00 грн., що підтверджується витягом про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна № 48885102 від 04.02.2016, (реєстрація змін), витягом про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна № 69735352 від 09.12.2020 (реєстрація змін) обтяження, витягом про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна № 70572794 від 28.01.2021.

Актом опису майна № 3/22390774 від 22.12.2017 податковим керуючим проведено опис майна відповідача на суму 691315,44 грн., що підтверджується витягом про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна № 54444978 від 26.12.2017.

Актом опису майна № 416 від 07.11.2018 податковим керуючим проведено опис майна відповідача, що підтверджується витягом про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень нерухомого майна № 137002815 від 07.09.2018.

Актом опису майна № 3772/10/57-09-14 від 30.09.2019 податковим керуючим проведено опис майна відповідача, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію обтяження № 186300505 від 25.10.2019, витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію обтяження № 186143843 від 24.10.2019, витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію обтяження № 186142934 від 24.10.2019, витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію обтяження № 186182338 від 25.10.2019.

Таким чином, позивачем здійснено опис майна відповідача в податкову заставу на загальну суму 1 179 363,34грн.

Оскільки, на думку позивача, балансова вартість майна відповідача менша суми податкового боргу, що Головне управління ДПС у Львівській області звернулося до суду із відповідними позовними вимогами.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Загальна процедура і підстави застосування адміністративного арешту контролюючими органами визначені ст. 94 Податкового кодексу України (далі - ПК України).

Визначення адміністративного арешту, як виняткового способу забезпечення виконання обов`язків платника податків, наведене в п. 94.1 ст. 94 ПК України, за своїм змістом однаково охоплює як арешт коштів, так і арешт іншого майна.

Арешт майна може бути застосовано, якщо з`ясовується одна з таких обставин: платник податків порушує правила відчуження майна, що перебуває у податковій заставі; фізична особа, яка має податковий борг, виїжджає за кордон; платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу; відсутні дозволи (ліцензії) на здійснення господарської діяльності, а також у разі відсутності реєстраторів розрахункових операцій, зареєстрованих у встановленому законодавством порядку, крім випадків, визначених законодавством; відсутня реєстрація особи як платника податків у контролюючому органі, якщо така реєстрація є обов`язковою відповідно до цього Кодексу, або коли платник податків, що отримав податкове повідомлення або має податковий борг, вчиняє дії з переведення майна за межі України, його приховування або передачі іншим особам; платник податків відмовляється від проведення перевірки стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі; платник податків не допускає податкового керуючого до складення акта опису майна, яке передається в податкову заставу.

Арешт коштів на рахунку платника податків відповідно до абзацу другого підпункту 94.6.2 пункту 94.6 статті 94 ПК України здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення контролюючого органу до суду.

Відповідно до пп. 20.1.33 п. 20.1 ст. 20 ПК України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, платника податків, який має податковий борг, у разі якщо у такого платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Наведена законодавча норма встановлює одночасно як право контролюючого органу на звернення до суду з вимогою про накладення арешту на кошти платника податків, так і підстави для реалізації цього повноваження. Такими підставами є: 1) відсутність майна, за рахунок якого може бути погашений податковий борг; 2) недостатність такого майна для погашення суми податкового боргу через те, що балансова вартість цього майна менша за відповідну суму податкового боргу; 3) майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Разом з цим, сума коштів, на яку накладається арешт, не повинна перевищувати суму податкового боргу, право на стягнення якої наявне в органу державної податкової служби на момент прийняття судом рішення про застосування адміністративного арешту. Тобто, арешт може стосуватися лише тих коштів, які є необхідними для виконання певних зобов`язань платника податків.

Відтак, ПК України визначені вичерпні правові підстави для звернення податкового органу до суду з заявою про застосування адміністративного арешту коштів на рахунках платника податків.

Враховуючи наведене, за умови відсутності/недостатності майна, за рахунок якого можливо погашення податкового боргу, згідно з положенням пп. 20.1.33, п. 20.1. ст. 20 ПК України контролюючому органу надається право звертатися до суду з позовом про накладення арешту на кошти платника податків.

Таким чином підставою для накладення арешту на кошти та інші цінності платника податків, що знаходяться в банку, є сукупність таких обставин, як наявність у платника податкового боргу та відсутність (недостатність) у платника майна, достатнього для погашення такого боргу.

Необхідно зазначити, що норма пп. 20.1.33 п. 20.1 ст. 20 ПК України є імперативною і обов`язковою до виконання.

Норми пп. 20.1.33 п. 20.1 ст. 20 та пункту 94.2 ст. 94 ПК України не заперечують за змістом одна одну, оскільки регулюють різні правовідносини. Норми пункту 94.2 ПК України визначають загальні підстави для застосування арешту як майна, так і коштів платника податків. Натомість підпункт 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 ПК України регулює інше коло суспільних відносин, а саме питання накладення арешту виключно на кошти платника податків та інші цінності, що знаходяться у банках, причому в специфічній ситуації - за відсутності достатнього для погашення податкового боргу майна.

Таким чином, законодавець передбачив два види арешту майна в залежності від підстав та порядку його застосування: адміністративний арешт майна, в тому числі грошових коштів на банківському рахунку, як спосіб забезпечення виконання платником податків його обов`язків, визначених законом, який в залежності від виду майна застосовується за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу або судовим рішенням; арешт коштів та інших цінностей платника податків, що знаходяться у банку, який застосовується за рішенням суду як спосіб забезпечення погашення податкового боргу, підставою для застосування якого є відсутність або недостатність у платника податків майна для погашення податкового боргу.

Разом з цим, сума коштів, на яку накладається арешт, не повинна перевищувати суму податкового боргу, право на стягнення якої наявне в органу державної податкової служби на момент прийняття судом рішення про застосування адміністративного арешту. Тобто, арешт може стосуватися лише тих коштів, які є необхідними для виконання певних зобов`язань платника податків, зокрема, щодо погашення податкового боргу.

Вказана правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 06.02.2020 у справі №826/8691/16 та від 24.04.2020 у справі №802/2067/15-а, від 30.04.2020 у справі №813/3003/14, від 14.05.2020 у справі №820/5660/16, які в силу приписів частини 5 статті 242 КАС України та ч. 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» враховуються апеляційним судом під час вирішення наведеного спору.

Відтак для накладення арешту на кошти та інші цінності відповідача, що знаходяться в банку у відповідача повинен бути наявний податковий борг та недостатньо майна, яке може бути джерелом погашення такого податкового боргу.

Як встановив суд першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, що податковий борг Сколівського комунального підприємства водопровідно-каналізаційного господарства станом на 15.06.2021 становить 2 652 467,15 грн., у тому числі основний платіж 2 145 748,81 грн., штрафна санкція 204 981,50 грн., пеня 301 736,84 грн., що підтверджується довідкою про наявність заборгованості з податків і зборів (обов`язкових платежів), що контролюються ГУ ДПС України у Львівській області від 17.06.2021.

Окрім цього, як вже зазначалося вище, податковим керуючим було проведено опис майна відповідача, проте при складанні акту опису майна № 416 від 07.11.2018 та акту опису майна № 3772/10/57-09-14 від 30.09.2019, останнім не було зазначено вартості описаного майна.

Водночас, представником відповідача 24.09.2021 долучено до матеріалів справи витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №137002815, що підтверджує право власності відповідача на нежитлову будівлю, загальною площею 2312,13 кв.м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 та звіт про оцінку майна, виготовлений ТзОВ «Агенство нерухомості» за №DN190221-001.

Згідно з зазначеним вище звітом, ринкова вартість будівлі, яка зазначена в акті опису майна № 416 від 07.11.2018 та знаходиться по вул. Сербина,9, м. Сколе, Сколівський район, Львівська область становить - 21 865 275,00грн., що перевищує суму податкового боргу.

Враховуючи наведене вище, колегія суддів поділяє висновки суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки суб`єкт владних повноважень не подав належних та допустимих в розумінні ст. 76 КАС України доказів того, що балансова вартість майна відповідача менша суми його податкового боргу та що таке майно, у разі його реалізації, не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.

Також згідно позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформованої, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на викладене вище, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду - без змін. Доводи апеляційної скарги не спростовують рішення суду першої інстанції.

Щодо розподілу судових витрат, то такий у відповідності до ст.139 КАС України не здійснюється.

Керуючись статтями 139, 229, 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2021 року у справі №380/9944/21 - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає. Крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддя С. М. Кузьмич судді З. М. Матковська В. З. Улицький Повне судове рішення складено 13 квітня 2022 року