Ухвала

від 26.04.2023 по справі 380/9944/21

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

26 квітня 2023 року

м. Київ

справа №380/9944/21

адміністративне провадження № К/990/12122/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Блажівської Н.Є.,

суддів: Білоуса О.В., Желтобрюх І.Л.,

перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2021 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05 квітня 2022 року у справі за адміністративним позовом Головного управління ДПС у Львівській області до Сколівського комунального підприємства водопровідно-каналізаційного господарства про накладення арешту на кошти, що знаходяться у банках,

УСТАНОВИВ:

Головне управління ДПС у Львівській області звернулось до суду з позовом, у якому просило накласти арешт на кошти та інші цінності Сколівського комунального підприємства водопровідно-каналізаційного господарства, що знаходяться у банках.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2021 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05 квітня 2022 року в задоволенні адміністративний позову відмовлено.

05 квітня 2022 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2021 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05 квітня 2022 року, у якій скаржник просить скасувати оскаржувані рішення та прийняти нове, яким позов задовольнити

Ухвалою Верховного Суду від 11 квітня 2023 року касаційну скаргу залишено без руху та запропоновано скаржнику у десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали надати суду касаційної інстанції належні докази, які б підтверджували неможливість своєчасного вчинення процесуальної дії зі звернення до суду касаційної інстанції зі скаргою у строк, визначений законом, або вказати інші підстави для поновлення цього строку.

Згідно з інформацією, наявною в комп`ютерній програмі «Діловодство спеціалізованого суду» електронний документ (ухвала суду про залишення касаційної скарги без руху від 11 квітня 2023 року) доставлена в Електронний кабінет Головного управління ДПС у Львівській області 11 квітня 2023 року о 18:23 год.

На виконання вимог ухвали скаржником надіслано клопотання про поновлення пропущеного строку на подання касаційної скарги.

Клопотання обґрунтоване тим, що Головне управління ДПС у Львівській області є окремою юридичною особою, яка не забезпечує виділення коштів з державного бюджету на сплату судового збору не фінансує себе самостійно, а є залежною від ДПС України, тому недостатність фінансування для сплати судового збору є об`єктивною обставиною, що не залежить від скаржника. Також, скаржник вказав на наявні труднощі в роботі ДП «Інформаційні судові системи» та ДП «Центр судових сервісів», що спричинили пропущення строків на касаційне оскарження.

Оцінюючи доводи, викладені у клопотанні про поновлення строку на касаційне оскарження та усунення недоліків касаційної скарги, суд звертає увагу на те.

Відповідно до інформації, що міститься в системі "Діловодство спеціалізованого суду", касаційна скарга Головного управління ДПС у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2021 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05 квітня 2022 року подана вперше 23 травня 2022 року.

Ухвалою Верховного Суду від 24 травня 2022 року касаційну скаргу повернуто скаржнику.

Крім того, в подальшому відповідач чотири рази звертався з касаційною скаргою, проте ухвалами Верховного Суду від 13 липня 2022 року, від 03 серпня 2022 року, від 13 вересня 2022 року, від 24 жовтня 2022 року її повернув як таку, що не містила підстав касаційного оскарження.

Відповідно до інформації з офіційного сайту ПАТ Укрпошти лист з ухвалою Верховного Суду від 24 жовтня 202 року за ідентифікатором внутрішнього поштового відправлення 0102937197206, який надсилався на адресу Головного управління ДПС у Львівській області, вручений 01 листопада 2022 року.

Головним управлінням ДПС у Львівській області 04 квітня 2023 року за допомогою підсистеми "Електронний суд" направлено до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2021 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05 квітня 2022 року.

Статтею 129 Конституції України визначено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Із зазначеною правовою нормою Основного Закону України кореспондуються пункт сьомий частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, який відносить до основних засад (принципів) адміністративного судочинства забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, визначених законом, а також стаття 13 цього Кодексу, якою закріплено право учасників справи на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках.

Механізм реалізації права на касаційне оскарження судового рішення в адміністративному судочинстві врегульовано главою 2 розділу ІІІ Кодексу адміністративного судочинства України, статтею 329 якого встановлено строк для подання касаційної скарги.

Статтею 44 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено обов`язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки, зокрема виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом (пункти шостий, сьомий частини п`ятої цієї статті).

Наведеними положеннями Кодексу адміністративного судочинства України чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом, зокрема щодо дотримання строку касаційного оскарження, а також належного оформлення касаційної скарги.

Для цього учасник справи як особа, зацікавлена у поданні касаційної скарги, повинен вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.

Окрім цього, пунктом другим частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом віднесено до основних засад (принципів) адміністративного судочинства, зміст якого розкриває стаття 8 цього Кодексу, й визначає, що усі учасники судового процесу є рівними перед законом і судом.

Такі положення наведених правових норм процесуального права знайшли своє відображення і у статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України, частина перша якої вказує, що учасники справи мають рівні процесуальні права та обов`язки.

Отже, органи державної влади, маючи однаковий обсяг процесуальних прав та обов`язків поряд з іншими учасниками справи, мають діяти вчасно та в належний спосіб, дотримуватися своїх власних внутрішніх правил та процедур, встановлених в тому числі нормами процесуального закону, не можуть і не повинні отримувати вигоду від їх порушення, уникати або шляхом допущення зайвих затримок та невиправданих зволікань відтерміновувати виконання своїх процесуальних обов`язків.

Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій.

Згідно з частиною першою статті 45 Кодексу адміністративного судочинства України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.

Відповідно до пункту 6 частини п`ятої статті 44 КАС України учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

Учасники справи, мають право оскаржити судові рішення у встановлений Кодексом строк та у передбаченому процесуальним законом порядку. Кодекс адміністративного судочинства України передбачає можливість поновлення пропущеного строку лише у разі його пропуску з поважних причин.

Встановлення процесуальних строків процесуальним законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства процесуальних обов`язків.

Відповідно до правових висновків Європейського Суду з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України» від 21 грудня 2010 року, заява №45783/05). Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (пункти 22-23 рішення у справі «Мельник проти України» від 28 березня 2006 року, заява №23436/03).

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Підстави пропуску строку касаційного оскарження можуть бути визнані поважними, строк поновлено лише у разі, якщо вони пов`язані з непереборними та об`єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк подання касаційної скарги.

Отже, тільки наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у касаційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку касаційного оскарження з поважних причин.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19 червня 2001 у справі «Креуз проти Польщі» «право на суд» не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими. Вимога сплатити судовий збір не обмежує право заявників на доступ до правосуддя.

Окрім цього, при вирішенні питання про поновлення строку касаційного оскарження суд надає оцінку обставинам, які слугували перешкодою для своєчасного звернення до суду, у взаємозв`язку інтервалів часу: з моменту закінчення встановленого КАС України строку касаційного оскарження до дати звернення з касаційною скаргою вперше; з моменту повернення вперше поданої касаційної скарги/відмови у відкритті касаційного провадження за вперше поданою касаційною скаргою до дати повторного звернення з касаційною скаргою і так далі.

Також, слід зазначити, що невиконання відповідачем вимог процесуального закону щодо належного оформлення касаційної скарги, та, як наслідок, повернення її заявнику не є поважною причиною пропуску строку касаційного оскарження, оскільки не є такою, що не залежить від волі особи, яка подає касаційну скаргу, і не надає такій особі права у будь-який необмежений час після сплину строку касаційного оскарження реалізовувати право на касаційне оскарження судового рішення.

Посилання скаржника на труднощі в роботі ДП «Інформаційні судові системи» та ДП «Центр судових сервісів», не може розцінюватись як поважна причин пропуску строку, оскільки, без надання належних доказів посилання на конкретні обставини, які були об`єктивно непереборними, пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами, що унеможливили або ускладнили можливість своєчасному зверненню до суду у визначений законом строк, не може бути безумовною підставою для поновлення строку.

В контексті наведеного, зважаючи на положення вказаних правових норм законодавства, невиконання вимог процесуального закону щодо належного оформлення касаційної скарги, та, як наслідок, повернення заявнику касаційної скарги не належать до об`єктивних обставин особливого і непереборного характеру, які можуть зумовити перегляд остаточного і обов`язкового судового рішення після закінчення строку його касаційного оскарження, а відтак не свідчить про наявність поважних підстав для поновлення цього строку.

Скаржник, як на поважність причин пропуску строку на касаційне оскарження посилається на не можливість вчасно здійснити сплату судового збору, у зв`язку з відсутністю грошових коштів для сплати судового збору касаційна скарга повернута скаржнику, тому при сплаті судового збору, одразу звернувся з касаційною скаргою.

Однак, скаржником не надано належних доказів на підтвердження відсутності фінансування державного органу в частині сплати судового збору за наведений в період, як і не надано доказів на підтвердження того, що за вказаний період взагалі не здійснювалась сплата судового збору за подання позовних заяв, апеляційних або касаційних скарг. Крім того, судовий збір в даній справі згідно платіжного доручення № 2478 від 04 жовтня 2022 року оплачено казначейською 05 жовтня 2022 року, а касаційну скаргу подано до Верховного Суду 04 квітня 2023 року.

Враховуючи зазначене, суд не вбачає підстав для визнання наведених скаржником у повторному клопотанні про поновлення строку касаційного оскарження обставин пропуску такого строку поважними.

Обґрунтовуючи висновки про обов`язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain» Європейський суд з прав людини зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов`язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

За змістом пункту 4 частини першої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження, визнані судом неповажними.

Оцінюючи поведінку скаржника та наведені обставини, суд вважає за необхідне відмовити у відкритті касаційного провадження, оскільки наведені скаржником підстави для поновлення такого строку не можуть вважатись поважними.

На підставі вищенаведеного та керуючись частиною третьою статті 3, пунктом 4 частини першої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2021 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05 квітня 2022 року у справі за адміністративним позовом Головного управління ДПС у Львівській області до Сколівського комунального підприємства водопровідно-каналізаційного господарства про накладення арешту на кошти, що знаходяться у банках.

Копію ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити заявникові.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Н.Є. Блажівська

Судді О.В. Білоус

І.Л. Желтобрюх