Постанова

від 12.04.2022 по справі 531/2043/21

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 531/2043/21 Номер провадження 22-ц/814/844/22Головуючий у 1-й інстанції Попов М. С. Доповідач ап. інст. Дорош А. І.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 квітня 2022 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого - судді - доповідача Дорош А.І.

Суддів: Лобова О.А., Триголова В.М.

при секретарі: Коротун І.В.

учасники процесу:

представник відповідача - Рець М.В.

переглянув у судовому засіданні в м. Полтаві цивільнусправу за апеляційною скаргою ОСОБА_2

на рішення Карлівського районного суду Полтавської області від 11 січня 2022 року, ухвалене суддею Поповим М.С., повний текст рішення складено - 17 січня 2022 року

у справі за позовом ОСОБА_2 до Карлівського відділу державної виконавчої служби у Полтавському районі Полтавської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) та Північно-Східного міжрегіонального управління юстиції (м.Суми) про стягнення шкоди, завданої протиправною бездіяльністю органів юстиції, -

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2021 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до Карлівського відділу державної виконавчої служби у Полтавському районі Полтавської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) та Північно-Східного міжрегіонального управління юстиції (м.Суми) про стягнення шкоди, завданої протиправною бездіяльністю органів юстиції, в якому просив суд стягнути з Державного бюджету України шляхом списання з Єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України на його користь шкоду у розмірі 31 114,19 грн., завдану протиправною бездіяльністю посадових та службових осіб органів державної влади.

Позовна заява мотивована тим, що на виконанні у Карлівському РВ ДВС з 22.04.2021 перебуває виконавчий лист №531/1540/20 Карлівського районного суду про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 686 000,00 грн. боргу та 6 860,00 грн. судового збору. На сьогодні рішення суду не виконано, боржник не вчиняє дії по його виконанню, хоча йому відомо про борг. В свою чергу ВДВС примусово також невиконано судове рішення, не дивлячись на те, що боржник має земельну ділянку площею 4,19 га та зброю ІЖ-43М. Постановою Полтавського апеляційного суду від 09.09.2021 року у справі №531/1540/20 визнано протиправною бездіяльність посадових осіб Карлівського районного відділу ДВС під час виконання виконавчого листа №531/1540/20 Карлівського районного суду про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 686 000,00 грн. боргу та 6 860,00 грн. судового збору, що виразилося у відсутності своєчасного проведення оцінки та виставлення/передачею на реалізацію земельної ділянки площею 4,19 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що належить ОСОБА_3 . Позивач зазначає, що йому завдано матеріальну шкоду у розмірі 11 114,19 грн., що виразилася у втраченій вигоді знеціненні не отриманих своєчасно коштів згідно рішення суду внаслідок інфляційних процесів, згідно проведеного ним розрахунку. Позивач зазначає, що протиправна бездіяльність службових та посадових осіб стала причиною душевних страждань, переживань, обурень та негативних емоцій, незадовільних умов проживання позивача та членів його сім`ї, близьких родичів. Розмір моральної шкоди він оцінив у 20 000 грн.

Рішенням Карлівського районного суду Полтавської області від 11 січня 2022 року у задоволенні позову ОСОБА_2 до Карлівського відділу державної виконавчої служби у Полтавському районі Полтавської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) та Північно-Східного міжрегіонального управління юстиції (м.Суми) про стягнення шкоди, завданої протиправною бездіяльність органів юстиції - відмовлено в повному обсязі.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що сам факт невиконання рішення суду не може напряму ототожнюватися із завданням позивачу майнової шкоди, оскільки остаточно не втрачена можливість стягнення грошових коштів з боржника, виконавче провадження не закінчено, а тому невиплачені позивачу кошти на виконання рішення суду не є майновою шкодою, яка підлягала б відшкодуванню на підставі статей 1173, 1174 ЦК України. У даному випадку позивачем не доведено, що внаслідок бездіяльності державного виконавця йому заподіяна шкода (збитки) у заявленому ним розмірі, тобто у даній справі не встановлено усіх необхідних елементів, зокрема, факту заподіяння позивачу шкоди, для застосування такої міри відповідальності як відшкодування майнової шкоди.

Щодо відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення моральної шкоди, то суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено завдання йому моральної шкоди протиправними діями (бездіяльністю) відповідачів, не доведено чи досягли негативні емоції позивача рівня страждання або приниження, не обґрунтовано розмір відшкодування, не доведено причинно-наслідкового зв`язку між завданою шкодою та діями з боку відповідачів, оскільки згідно наданих документальних підтверджень вбачається, що державним виконавцем вчинялися виконавчі дії, відповідно до вимог Закону.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду першої інстанції скасувати з підстав порушення судом норм процесуального права та неправильного застосування норм матеріального права, неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеністю обставини, що мають значення для справи, а також невідповідністю висновків, викладених у рішенні обставинам справи, та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду першої інстанції є незаконним та необгрунтованим, таким, що суперечить постанові Полтавського апеляційного суду від 09.09.2021 року у справі №531/1540/20, якою визнано протиправною бездіяльність посадових осіб Карлівського районного відділу ДВС під час виконання виконавчого листа №531/1540/20 Карлівського районного суду про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 686 000,00 грн. боргу та 6 860,00 грн. судового збору, що виразилося у відсутності своєчасного проведення оцінки та виставлення/передачею на реалізацію земельної ділянки площею 4,19 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що належить ОСОБА_3 . Зазначає, що спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування та посадової або службової особи вказаних органів при здійснення ними своїх повноважень, визначено статтями 1173 та 1174 ЦК України відповідно. При цьому, позивач посилається на постанови Верховного Суду від 18.12.2019 року у справі №522/7218/16-ц, від 23.12.2019 року у справі №752/4100/17, від 26.12.2019 року у справі №646/7744/17. Отже, підставою для застосування цивільно-правової відповідальності відповідно до статті 1166 України є наявність у діях особи складу цивільного правопорушення, елементами якого, з урахуванням особливостей, передбачених статтями 1173 , 1174 ЦК України, є заподіяння шкоди, протиправна поведінка та причинний зв`язок між ними. Вказує, що всі складові для стягнення шкоди є в наявності, відповідачі не надали докази відсутності їх вини та спростування розміру завданої шкоди, а наявність завершеного на сьогодні виконавчого провадження за заявою стягувача не звільняє відповідачів від відповідальності.

У відзиві на апеляційну скаргу Карлівський відділ державної виконавчої служби у Полтавському районі Полтавської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми)просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.

Апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 3 ст.3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ч. 1. ст. 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Згідно встановлених судом першої інстанції та неоспорених обставин вбачається, що на виконанні у Карлівському РВ ДВС перебував виконавчий лист №531/1540/20 Карлівського районного суду, виданий 19.04.2021року, про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 заборгованості у розмірі 692 860,00 грн.

Постановою Полтавського апеляційного суду від 09.09.2021 року визнано протиправною бездіяльність посадових осіб Карлівського РВ ДВС під час виконання виконавчого листа №531/1540/20 Карлівського районного суду про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 686 000,00 грн. боргу та 6 860,00 грн. судового збору, що виразилося відсутністю проведення арешту та опису земельної ділянки площею 4,19 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що належить ОСОБА_3 (а.с. 5-8).

Виконавцями було встановлено, що у період до 10.01.2013 року на ім`я ОСОБА_3 зареєстрована земельна ділянка площею 4,19 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва згідно державного акту на право приватної власності на землю, серія Р3 №650007, від 01.07.2002 року №7.

10.08.2021 року на адресу ДВС надійшла відповідь Голобородьківського старостинського округу Карлівської міської громади, згідно якої встановлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 5321681200:00:004:0726, що розташована на території Голобородьківського старостинського округу, належить ОСОБА_3 .

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, будь-які відомості про реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 5321681200:00:004:0726 у Державному реєстрі відсутні (а.с. 17).

03.09.2021 року державним виконавцем направлено до Карлівського районного суду заяву про вирішення питання про звернення стягнення на майно, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку, а саме: звернення стягнення на нерухоме майно боржника ОСОБА_3 , а саме - на земельну ділянку з кадастровим номером 5321681200:00:004:0726, площею 4,19 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Голобородьківського старостинського округу, яка належить ОСОБА_3 згідно державного акту на право приватної власності на землю, серія Р3 №650007, від 01.07.2002 року №7, але не зареєстрована у встановленому законом порядку, для примусового виконання виконавчого листа №531/1540/20, виданого 19.04.2021 року Карлівським районним судом Полтавської області (а.с. 28-29).

Тобто, 09.09.2021 року на момент розгляду скарги Полтавським апеляційним судом державний виконавець не міг здійснити опис та арешт вищевказаної земельної ділянки, яка належить боржнику ОСОБА_3 , у зв`язку із зверненням ОСОБА_2 зі скаргою до Карлівського районного суду Полтавської області про визнання протиправною бездіяльності посадових осіб Карлівського ВДВС.

Згідно наданих копій платіжних доручень від 22.07.2021 р. на суму 19 846,32 грн., від 23.07.2021 р. на суму 6 001,27 грн., від 06.08.2021 на суму 18 181,82 грн. на банківські реквізити ОСОБА_2 було перераховано кошти у рахунок погашення боргу у загальному розмірі 44 029,41 грн. (а.с. 30-31).

Апеляційний суд у складі колегії суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовної вимоги про стягнення моральної шкоди, та вважає правильним висновок суду в частині відмови у задоволенні вимоги про стягнення матеріальної шкоди, яка, на думку позивача, виразилася у втраченій вигоді та знеціненні не отриманих своєчасно коштів згідно рішення суду внаслідок інфляційних процесів, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної виконавчої служби, його посадовими або службовими особами при здійсненні ними своїх повноважень, підлягає відшкодуванню на підставі Закону України "Про державну виконавчу службу" та Закону України "Про виконавче провадження".

За змістом статті 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи (стаття 1174 ЦК України).

Збитки, заподіяні державним виконавцем громадянам чи юридичним особам під час здійснення виконавчого провадження, підлягають відшкодуванню в порядку, передбаченому законом. Предметом доказування у такій справі є факти неправомірних дій (бездіяльності) державного виконавця при виконанні вимог виконавчого документа, виникнення шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями (бездіяльністю) державного виконавця і заподіяння ним шкоди. Неправомірність дій (бездіяльності) державного виконавця має підтверджуватись належними доказами, зокрема, відповідним рішенням суду, яке може мати преюдиційне значення для справи про відшкодування збитків (аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду України від 25 жовтня 2005 року у справі №32/421).

Згідно ч. 4. ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Підставою для застосування цивільно-правової відповідальності відповідно до статті 1166 ЦК України є наявність у діях особи складу цивільного правопорушення, елементами якого, з урахуванням особливостей, передбачених статтями 1173, 1174 ЦК України, є заподіяна шкода, протиправна поведінка та причинний зв`язок між ними.

При розгляді позовів фізичних чи юридичних осіб про відшкодування завданої шкоди рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної виконавчої служби, державного виконавця під час проведення виконавчого провадження суди повинні виходити з положень статті 56 Конституції України, статті 11 Закону "Про державну виконавчу службу", частини другої статті 87 Закону "Про виконавче провадження", а також з положень статей 1173, 1174 ЦК України, і враховувати, що в таких справах відповідачами є держава в особі відповідних органів державної виконавчої служби, що мають статус юридичної особи, в яких працюють державні виконавці, та відповідних територіальних органів Державної казначейської служби України.

Позивач ОСОБА_2 на обгрунтування позовних вимог посилався на те, що не вчинення відповідачами усіх необхідних виконавчих дій призвели до невиконання судового рішення про стягнення з боржника ОСОБА_3 на його користь 686 000,00 грн. боргу та 6 860,00 грн. судового збору, а тому він у встановленому законом порядку має право на відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 11 114,19 грн., яка виразилася у втраті вигоди та у знеціненні не отриманих своєчасно коштів згідно рішення суду внаслідок інфляційних процесів у період з травня 2021 року по липень 2021 року (включно), обрахованої за відповідною формулою, а також зазначає про завдання йому моральної шкоди у розмірі 20 000,00 грн. внаслідок порушення його прав та інтересів, спричинених протиправною бездіяльністю відповідачів, яка стала причиною душевних страждань, переживань, обурень та негативних емоцій, незадовільних умов проживання його, членів його сім`ї та близьких родичів.

Судом першої інстанції встановлено, що постановою Полтавського апеляційного суду від 09.09.2021 року визнано протиправною бездіяльність посадових осіб Карлівського РВ ДВС під час виконання виконавчого листа №531/1540/20 Карлівського районного суду про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 686 000,00 грн. боргу та 6 860,00 грн. судового збору, що виразилося відсутністю проведення арешту та опису земельної ділянки площею 4,19 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що належить боржнику ОСОБА_3 (а.с. 5-8).

Підставою цивільно-правової відповідальності за завдання шкоди у такому випадку є правопорушення, що включає як складові елементи шкоду, протиправне діяння особи, яка її завдала, причинний зв`язок між ними. Шкода відшкодовується незалежно від вини. Належним доказом протиправних (неправомірних) рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця є, як правило, відповідне судове рішення (вирок) суду, що набрало законної сили, або відповідне рішення вищестоящих посадових осіб державної виконавчої служби.

Збитками, відповідно до частини другої статті 22 ЦК України, є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до частини першої статті 60 ЦПК України 2004 року кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За змістом статті 57 ЦПК України 2004 року доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експерта.

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_2 у частині відшкодування майнової шкоди у розмірі 11 114,19 грн., суд першої інстанції правильно виходив з того, що факт тривалого невиконання рішення суду, на який посилається позивач, як на підставу задоволення позовних вимог про відшкодування майнової шкоди, не є безумовною підставою для висновку про наявність причинного зв`язку між несвоєчасним виконанням рішення, яке набрало законної сили, та завданою шкодою. Невиконання рішення суду не може напряму ототожнюватися із завданою позивачеві майновою шкодою, оскільки остаточно не втрачена можливість стягнення грошових коштів з боржника.

Крім цього, колегія суддів в цій частині приходить до висновку про те, що обрахована позивачем майнова шкода за відповідною формулою із застосуванням індексу інфляції у розмірі 11 114,19 грн., не є майновою шкодою, яка підлягає відшкодуванню на підставі статей 1173, 1174 ЦК України.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову в частині відшкодування майнової шкоди законним та обгрунтованим.

В частині відмови у задоволенні позовної вимоги про стягнення моральної шкоди, то колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції не врахував, що невиконання рішення суду протягом тривалого часу, ухваленого на користь позивача, становить втручання у його право на мирне володіння своїм майном, що є порушенням вимог статті 6 Європейської Конвенції з прав людини та статті 1 Протоколу N 1.

По справі вбачається, що позивач дійсно зазнав душевних страждань з вини посадових осіб органів державної виконавчої служби, відповідальність за дії яких повинна нести держава, відповідно до статті 56 Конституції України, статей 23, 1167, 1173, 1174 ЦК України, а тому позивач має право на відшкодування заподіяної йому моральної шкоди за рахунок держави, а рішення суду першої інстанції в цій частині не грунтується на вимогах чинного законолавства, тому в цій частині підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову про стягнення моральної шкоди.

Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд апеляційної інстанції виходить з конкретних обставин справи, характеру та тривалості моральних страждань, заподіяних йому бездіяльністю державних виконавців Карлівського відділу державної виконавчої служби у Полтавському районі Полтавської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) та відсутністю контролю Північно-Східного міжрегіонального управління юстиції (м. Суми),пов`язаних з невжиттям належних заходів щодо виконання судового рішення, та з урахуванням вимог розумності та справедливості приходить до висновку про стягнення з Державного бюджету України шляхом списання з рахунку Державної казначейської служби України, призначеного для відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів державної влади 1000,00 грн. на відшкодування моральної шкоди.

Доводи представника Карлівського відділу державної виконавчої служби у Полтавському районі Полтавської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) про те, що 03.09.2021 року державним виконавцем до Карлівського районного суду була направлена заява для вирішення питання про звернення стягнення на земельну ділянку площею 4,19 га боржника ОСОБА_3 , яка належить йому на праві приватної власності згідно Державного акту на право приватної власності, але не зареєстрована в установленому законом порядку для примусового виконання виконавчого листа, оскільки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно відсутні будь-які відомості про реєстрацію вказаної земельної ділянки, то ці доводи не заслуговують на увагу, оскільки цьому відповідачу було відомо про те, що у суді першої інстанції у липні 2021 року розглядалася скарга ОСОБА_2 відносно нього про визнання протиправною бездіяльність посадових осіб ВДВС (справа №531/1540/20), за результатами розгляду якої було відмовлено у її задоволенні. Цей відповідач не був позбавлений права, з огляду на належне виконання вимог Закону України «Про виконавче провадження», вчасно подати до суду заяву для вирішення питання про звернення стягнення на земельну ділянку площею, що належить боржнику ОСОБА_3 і як вбачається з матеріалів справи, лише 03.09.2021 року державний виконавець звернувся до суду з цією заявою, коли справа 09.09.2021 року переглядалася судом апеляційної інстанції.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно ч.13 ст.141 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Позивач ОСОБА_2 на підставі п.13 ч.2 ст. 3 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору.

З врахуванням ціни позову, за подання позовної заяви до суду першої інстанції підлягав би сплаті судовий збір у розмірі 908 грн., до суду апеляційної інстанції - 1362 грн, а всього 2 270 грн., відсоток задоволених позовних вимог складає - 3,2%.

Тому, з врахуванням принципу пропорційності, з відповідача Карлівського відділу державної виконавчої служби у Полтавському районі Полтавської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) на користь держави підлягають стягненню витрати зі сплати судового збору у розмірі 72,64 грн.

Згідно п. 2 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно п. 3,4 ч.1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Керуючись ст. ст. 367 ч.1,2, 368 ч.1, 374 ч.1 п. 2, 376 ч.1 п. 3,4, 381 - 384 ЦПК України, Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів з розгляду цивільних справ,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Рішення Карлівського районного суду Полтавської області від 11 січня 2022 року в частині відмови у задоволенні позовної вимоги про стягнення моральної шкоди - скасувати і ухвалити в цій частині нове рішення.

Позов ОСОБА_2 до Карлівського відділу державної виконавчої служби у Полтавському районі Полтавської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) та Північно-Східного міжрегіонального управління юстиції (м. Суми) про стягнення моральної шкоди, завданої протиправною бездіяльністю органів юстиції- задовольнити частково.

Стягнути з Державного бюджету України шляхом списання з рахунку Державної казначейської служби України, призначеного для відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів державної влади, на користь ОСОБА_2 1000,00 грн. на відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями і бездіяльністю Карлівського відділу державної виконавчої служби у Полтавському районі Полтавської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) та Північно-Східного міжрегіонального управління юстиції (м. Суми).

В решті рішення суду першої інстанції - залишити без змін.

Стягнути з Карлівського відділу державної виконавчої служби у Полтавському районі Полтавської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) на користь держави витрати зі сплати судового збору у розмірі 72,64 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, касаційна скарга на неї подається протягом тридцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до суду касаційної інстанції, у разі проголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 13 квітня 2022 року.

Судді: А. І. Дорош О. А. Лобов В. М. Триголов