Рішення

від 07.04.2022 по справі 161/1395/22

ЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 161/1395/22

Провадження № 2/161/1696/22

ЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 квітня 2022 року Луцький міськрайонний суд Волинської області

у складі:

головуючого - судді Рудської С.М.

при секретарі - Чигринюк В.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Луцьку цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Луцького національного технічного університету Міністерства освіти і науки України про скасування наказу про відсторонення від роботи та стягнення середнього заробітку

В С Т А Н О В И В:

27.01.2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаною позовною заявою на обгрунтування якої зазначив, що 28.11.2017 року на підставі контракту його було зараховано до штату Луцького національного технічного університету Міністерства освіти і науки України (далі - Луцький НТУ) на посаду доцента кафедри Комп`ютерної інженерії та кібербезпеки на строк до 31.08.2022 року. Наказом Ректора Луцького НТУ «Про відсторонення від роботи» № 161-07-35 від 26.11.2021 року його, починаючи з 30.11.2021 року, було відсторонено від роботи без збереження заробітної плати, на підставі ст. 46 КЗпП (далі - Наказ). Причиною відсторонення вказано його відмову від щеплення проти COVID-19 або ненадання відповідного документа. Однак, жодної перевірки стосовно даного факту не проводилося, будь-яких актів не складалося та з такими документами його ніхто не ознайомлював. У свою чергу, процедура його відсторонення від виконання трудових обов`язків була проведена з порушенням вимог Конституції України та норм чинного трудового законодавства. Враховуючи наведене, а також те, що у позасудовому порядку вирішити спір не виявляється за можливе, просить суд визнати незаконним та скасувати спірний Наказ, зобов`язати Луцький НТУ поновити та допустити його до виконання посадових обов`язків доцента кафедри Комп`ютерної інженерії та кібербезпеки за Контрактом від 28.11.2017 року, а також стягнути з відповідача на свою користь середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 25683,61 грн., моральну шкоду в розмірі 25000 грн. та понесені судові витрати.

28.02.2022 року від Луцького НТУ в особі Ректора надійшов на адресу суду відзив на позовну заяву. На обгрунтування своїх заперечень щодо позову зазначає, що у зв`язку з встановленням карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19 до Луцького НТУ надійшов лист Управління освіти та науки Волинської ОДА про направлення для ознайомлення та використання в роботі листа Міністерства економіки України № 4706-06/52950-03 від 03.11.2021 року стосовно алгоритму дій роботодавця відносно осіб, які не дотримуються вимог щодо обов`язкової вакцинації проти COVID-19. Згідно з Наказу ОСОБА_1 з 30.11.2021р було відсторонено від роботи без збереження заробітної плати на строк до усунення причин, що зумовили відсторонення. З даним наказом позивач відмовився ознайомлюватись, про що складений відповідний акт. 06.12.2021 року ОСОБА_1 звернувся до Ректора ЛНТУ з проханням допустити його до роботи додавши копію довідки медичного закладу про наявність антитіл до COVID-19. Однак, довідка, що була подана позивачем не є підставою для допущення працівника до роботи. Разом з тим, з 20.12.2021 року по 24.12.2021 року Управлінням Дежпраці у Волинській області проведений позаплановий захід державного контролю за додержанням законодавства про працю у формі перевірки Луцького НТУ з питань процедури відсторонення від роботи працівників, в ході якої встановлено, що керівником навчального закладу дотримано процедуру відсторонення працівника від роботи відповідно до ст. 46 КЗпП України, ч. 2 ст. 12 ЗУ «Про захист населення від інфекційних хвороб». Враховуючи наведене, у задоволенні позову просить відмовити (а.с. 122-127).

До початку судового засідання на електронну адресу суду позивачем було подано заяву з проханням розгляд справи проводити у його відсутності, заявлені позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити (а.с. 169-170).

Представником відповідача до початку судового засідання також було подано до суду заяву, в якій вона просить розгляд справи проводити без її участі та у задоволенні позову відмовити (а.с. 173).

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши письмові докази, які містяться в матеріалах справи, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що 28.11.2017 року між Луцьким НТУ в особі Ректора ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було укладено Контракт з науково-педагогічним працівником, відповідно до якого позивача було призначено на посаду доцента кафедри Комп`ютерної інженерії та кібербезпеки на строк виконання трудових обов`язків з 28.11.2017 року по 31.08.2022 року (а.с. 32-33).

04.11.2021 року Ректором Луцького НТУ Вахович І. було видано наказ «Про подання переліку працівників, які підлягають відстороненню від роботи (виконання робіт)» № 701-05-35 від 04.11.2021 року.

Вищевказаний наказ було видано на підставі листа Управління освіти та науки Волинської обласної державної адміністрації (вх. № 229/03-34 від 04.11.2021 року) про направлення для ознайомлення та використання в роботі листа Міністерства економіки України № 4706-06/52950-03 від 03.11.2021 року стосовно алгоритму дій роботодавця відносно осіб, які не дотримуються вимог щодо обов`язкової вакцинації проти COVID-19, згідно якого передбачено, що керівникам державних органів, керівникам підприємств, установ та організацій необхідно забезпечити:

1) контроль за проведенням обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 працівниками та державними службовцями, обов`язковість профілактичних щеплень яких передбачена переліком професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров`я України від 04.10.2021 року № 2153 (далі - Перелік), згідно якому обов`язковим профілактичним щепленням проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом Sars-СоV-2, на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID -19, спричиненої коронавірусом Sars-СоV-2, підлягають працівники закладів вищої, післядипломної, фахової передвищої, професійної (професійно-технічної), загальної середньої, у тому числі спеціальних, дошкільної, позашкільної освіти, закладів спеціалізованої освіти та наукових установ незалежно від типу та форми власності;

2) відсторонення від роботи (виконання робіт) працівників та державних службовців, обов`язковість профілактичних щеплень проти COVID-19 яких визначена Переліком та які відмовляються або ухиляються від проведення таких обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 відповідно до ст. 46 КЗпП України, ч. 2 ст. 12 ЗУ «Про захист населення від інфекційних хвороб» крім тих, які мають абсолютні протипоказання до проведення таких профілактичних щеплень проти COVID-19 та надати медичний висновок про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19, наданий закладом охорони здоров`я.

3) взяття до відома, що: на час такого відсторонення оплата праці працівників та державних службовців здійснюється з урахуванням ч. 1 ст. 94 КЗпП України, ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про оплату праці» та ч. 3 ст. 5 ЗУ «Про державну службу»; відсторонення працівників та державних службовців здійснюється шляхом видання наказу або розпорядження керівника державного органу (державної служби) або підприємства, установи, організації з обов`язковим доведенням його до відома особам, які відсторонюються; строк відсторонення встановлюється до усунення причин, що його зумовили.

З огляду на вищевикладене, з урахуванням норм Постанови Кабінету Міністрів України від 20.10.2021 року № 1096 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 року № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом Sars-СоV-2», встановлено наступний алгоритм дій роботодавця стосовно осіб, які не дотримуються вимог щодо обов`язкової вакцинації проти COVID-19:

1. Роботодавець (з Переліку) має поінформувати всіх працівників (без винятку) про:?

-необхідність отримання обов`язкового профілактичного щеплення проти' гострої респіраторної хвороби COVID-19;

-можливі місця (пункти) проведення обов`язкового профілактичного щеплення проти гострої респіраторної хвороби COVID -19;

-правові наслідки у разі відмови або ухилення від обов`язкового проведення профілактичного щеплення проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом Sars-СоV-2 (відсторонення від роботи).

2. За можливості, здійснити заходи, спрямовані на організацію проведення обов`язкових профілактичних щеплень працівників проти гострої респіраторної хвороби COVID та іншу допомогу працівникам, з метою сприяння їх проведенню.

3. Задокументувати шляхом складання відповідного акту випадки ухилення або відмови працівника від проходження щеплення. У разі наявності абсолютних протипоказань до проведення профілактичних щеплень проти COVID-19 - отримати копію висновку лікаря щодо наявності протипоказань до вакцинації проти гострої респіраторної хвороби COVID-19 (форма № 028-1/о), виданого закладом охорони здоров`я.

4. У разі наявності задокументованих випадків ухилення або відмови працівника від проходження щеплення та якщо з моменту набуття чинності норм наказу Міністерства охорони здоров`я України від 04.10.2021 року № 2153, працівник продовжує ухилятись або відмовлятись від щеплення за відсутності протипоказань, роботодавець відсторонює працівника від роботи шляхом видання наказу (розпорядження) з обов`язковим доведенням його до відома особи, яка відсторонюється, не пізніше дня видання такого документу у встановленому порядку. Строк відсторонення встановлюється до усунення причин, що його зумовили.

5. За інформацією Міністерства охорони здоров`я України отримання однієї дози дводозної вакцини проти COVID-19 не вважається ухиленням або відмовою працівника від проходження щеплення, а відтак не може бути підставою для відсторонення.

6. Питання оплати періоду відсторонення необхідно вирішувати з урахуванням норм ч. 1 ст. 94 КЗпП України та ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про оплату праці».

Оскільки під час відсторонення працівник тимчасово увільняється від виконання своїх трудових обов`язків та не виконує роботу, то за загальним правилом такому працівникові заробітна плата в період відсторонення не виплачується, якщо інше не встановлено законодавством.

Законодавством прямо не передбачено обов`язку роботодавця щодо збереження за працівником заробітної плати на період його відсторонення від роботи у зв`язку з відмовою або ухиленням від проведення обов`язкових профілактичних щеплень проти гострої респіраторної хвороби COVID -19.

Водночас колективним та/або трудовим договором, рішенням роботодавця в межах компетенції може бути передбачено і інші умови.

7. Після усунення обставин, що обумовили відсторонення від роботи (закінчення дії карантину або отримання особою щеплення проти гострої респіраторної хвороби COVID-19) працівник має бути допущений до роботи.

Як вбачається із Акту про відмову від проходження щеплення проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, ОСОБА_1 доцента кафедри комп`ютерної інженерії та кібербезпеки та наданні письмового пояснення з цих причин, складеного 06.11.2021 року працівниками Луцького НТУ ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та затвердженого Ректором Вахович І., позивач відмовився від проходження щеплення проти гострої респіраторної хвороби COVID-19 та не надав письмових пояснень з цих питань. У зв`язку з цим, останньому було роз`яснено щодо обов`язковості профілактичних щеплень проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, крім тих, які мають абсолютні протипоказання до проведення таких та надали відповідний медичний висновок, а також повідомлено, що у разі відмови або ухилення від щеплення працівник буде відсторонений від роботи (виконання робіт) без збереження заробітної плати на строк до усунення причин.

Крім того, згідно Акту про відмову від ознайомлення з листом-проханням, складеного 10.11.2021 року працівниками Луцького НТУ ОСОБА_6 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_7 та затвердженого Ректором Вахович І. - ОСОБА_1 доценту кафедри комп`ютерної інженерії та кібербезпеки було вручено лист щодо надання пояснень встановлених фактів порушення трудової дисципліни для ознайомлення, з яким ОСОБА_1 ознайомився, але підписувати відмовився.

Відповідно до службової записки завідувача кафедри комп`ютерної інженерії та кібербезпеки Луцького НТУ професора ОСОБА_8 від 24.11.2021 року, остання доповіла Ректору, що станом на 24.11.2021 року ОСОБА_1 не надав ані інформації про проведення профілактичних щеплень проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, ані медичного висновку про наявність у нього абсолютних протипоказань до проведення таких.

Наказом Луцького НТУ № 161-07-35 від 26.11.2021 року «Про відсторонення працівників від роботи (виконання робіт)» ОСОБА_1 з 30.11.2021 року було відсторонено від роботи без збереження заробітної плати на строк до усунення причин, що зумовили відсторонення.

Як слідує зі змісту спірного наказу, такий винесено на підставі ст. 46 КЗпП України, ЗУ «Про захист населення від інфекційних хвороб», наказу МОЗ України «Про затвердження переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням» від 04.10.2021 року № 2153 та Постанови КМУ від 09.12.2020 року №1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої корона вірусом SARS-CoV-2» (зі змінами від 20.10.2021 року).

Однак, як вбачається із Актів від 27.11.2021 року та від 29.11.2021 року, складених за підписами працівників відділу кадрів Луцького НТУ, ОСОБА_1 від ознайомлення зі спірним наказом відмовився.

Не погоджуючись із вищевказаним наказом Луцького НТУ про відсторонення її від роботи, вважаючи такий незаконним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернулася до суду із зазначеним позовом.

Спірні правовідносини, які виникли між сторонами, мають наступне правове регулювання.

У п. п. «а», «б» ст. 10 ЗУ «Основи законодавства України про охорону здоров`я» встановлено обов`язки громадян у сфері охорони здоров`я, зокрема, піклуватись про своє здоров`я та здоров`я дітей, не шкодити здоров`ю інших громадян; у передбачених законодавством випадках проходити профілактичні медичні огляди і робити щеплення.

Відповідно до ч. 1 ст. 46 КЗпП України відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння; відмови або ухилення від обов`язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством.

До інших передбачених законодавством випадків належить, зокрема, відмова або ухилення від профілактичних щеплень працівників професій, виробництв та організацій, для яких таке щеплення є обов`язковим.

Так, згідно ч. 1 ст. 12 ЗУ «Про захист населення від інфекційних хвороб» профілактичні щеплення проти дифтерії, кашлюка, кору, поліомієліту, правця, туберкульозу є обов`язковими і включаються до календаря щеплень.

Згідно ч. 2 ст. 12 ЗУ «Про захист населення від інфекційних хвороб» працівники окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких може призвести до зараження цих працівників та (або) поширення ними інфекційних хвороб, підлягають обов`язковим профілактичним щепленням також проти інших відповідних інфекційних хвороб. У разі відмови або ухилення від обов`язкових профілактичних щеплень у порядку, встановленому законом, ці працівники відсторонюються від виконання зазначених видів робіт. Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням проти інших відповідних інфекційних хвороб, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я.

Також слід зазначити, що згідно ч. ч. 5-7 ст. 12 ЗУ «Про захист населення від інфекційних хвороб» медичні працівники, які проводять профілактичні щеплення, повинні мати відповідну підготовку з питань їх проведення та зобов`язані надати об`єктивну інформацію особам, яким проводиться щеплення, або їх законним представникам про ефективність профілактичних щеплень та про можливі поствакцинальні ускладнення. Профілактичні щеплення проводяться після медичного огляду особи в разі відсутності у неї відповідних медичних протипоказань. Повнолітнім дієздатним громадянам профілактичні щеплення проводяться за їх згодою після надання об`єктивної інформації про щеплення, наслідки відмови від них та можливі поствакцинальні ускладнення. Особам, які не досягли п`ятнадцятирічного віку чи визнані у встановленому законом порядку недієздатними, профілактичні щеплення проводяться за згодою їх об`єктивно інформованих батьків або інших законних представників. Особам віком від п`ятнадцяти до вісімнадцяти років чи визнаним судом обмежено дієздатними профілактичні щеплення проводяться за їх згодою після надання об`єктивної інформації та за згодою об`єктивно інформованих батьків або інших законних представників цих осіб. Якщо особа та (або) її законні представники відмовляються від обов`язкових профілактичних щеплень, лікар має право взяти у них відповідне письмове підтвердження, а в разі відмови дати таке підтвердження - засвідчити це актом у присутності свідків. Відомості про профілактичні щеплення, поствакцинальні ускладнення та про відмову від обов`язкових профілактичних щеплень підлягають статистичному обліку і вносяться до відповідних медичних документів. Медичні протипоказання, порядок проведення профілактичних щеплень та реєстрації поствакцинальних ускладнень встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я.

Отже, зі змісту ч. 2 ст. 12 ЗУ «Про захист населення від інфекційних хвороб» випливає, що центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я, може встановлюватись перелік професій, працівники яких підлягають обов`язковому щепленню також проти інших (крім тих, які визначені в ч. 1 ст. 12 вказаного Закону) інфекційних захворювань.

Відповідно до п. 1 Положення про Міністерство охорони здоров`я України (далі - МОЗ України), яке затверджено постановою Кабінету Міністрів України в редакції від 24.01.2020 року № 90, МОЗ України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.

Так, наказом МОЗ України від 04.10.2021 року № 2153, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 07.10.2021 року за № 1306/36928 затверджено Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням (далі - Перелік № 2153) .

Відповідно до цього Переліку обов`язковим профілактичним щепленням проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України цієї хвороби, підлягають, зокрема працівники закладів вищої, післядипломної, фахової перед вищої, професійної (професійно-технічної), загальної середньої, у т. ч. спеціальних, дошкільної, позашкільної освіти, закладів спеціалізованої освіти та наукових установ незалежно від типу та форми власності.

В Переліку № 2153 також зазначено, що щеплення є обов`язковим в разі відсутності абсолютних протипоказань до проведення профілактичних щеплень, відповідно до Переліку медичних протипоказань та застережень до проведення профілактичних щеплень, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України від 16.09.2011 року № 595, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10.10.2011 року за № 1161/19899 (у редакції наказу Міністерства охорони здоров`я України від 11.10.2019 року № 2070).

Наказ МОЗ України від 04.10.2021 року № 2153 був зареєстрований в Міністерстві юстиції України 07.10.2021 року за №1306/36928.

При цьому слід зазначити, що державна реєстрація нормативно-правового акта полягає у проведенні правової експертизи на відповідність його Конституції та законодавству України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколам до неї, міжнародним договорам України, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та зобов`язанням України у сфері європейської інтеграції та праву Європейського Союзу (acquis ЄС), антикорупційної та гендерно-правової експертиз з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, а також прийнятті рішення про державну реєстрацію цього акта, присвоєнні йому реєстраційного номера та занесенні до Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів (п. 4 Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, затвердженого постановою КМУ від 28.12.1992 року № 731)

Постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 року № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (зі змінами) установлено з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), з 19.12.2020 року до 31.03.2022 року на території України карантин.

Відповідно до п. 19 постанови Кабінету Міністрів України від 20.10.2021 року № 1096 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 року № 1236», який набрав чинності з 08.11.2021 року, постанову Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 року № 1236 доповнено пунктом 41-6, відповідно до якого керівникам державних органів (державної служби), керівникам підприємств, установ та організацій забезпечити:

1) контроль за проведенням обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 працівниками та державними службовцями, обов`язковість профілактичних щеплень яких передбачена переліком професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров`я від 04.10.2021 року № 2153 (далі - Перелік);

2) відсторонення від роботи (виконання робіт) працівників та державних службовців, обов`язковість профілактичних щеплень проти COVID-19 яких визначена переліком та які відмовляються або ухиляються від проведення таких обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 відповідно до ст. 46 КЗПП України, ч. 2 ст. 12 ЗУ «Про захист населення від інфекційних хвороб» та ч. 3 ст. 5 ЗУ "Про державну службу", крім тих, які мають абсолютні протипоказання до проведення таких профілактичних щеплень проти COVID-19 та надали медичний висновок про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19, виданий закладом охорони здоров`я;

3) взяття до відома, що: на час такого відсторонення оплата праці працівників та державних службовців здійснюється з урахуванням ч. 1 ст. 94 КЗпП України, ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про оплату праці» та ч. 3 ст. 5 ЗУ «Про державну службу»; відсторонення працівників та державних службовців здійснюється шляхом видання наказу або розпорядження керівника державного органу (державної служби) або підприємства, установи, організації з обов`язковим доведенням його до відома особам, які відсторонюються; строк відсторонення встановлюється до усунення причин, що його зумовили.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 4 ст. 263 ЦПК України).

У постанові від 17.04.2019 року у справі № 3682/1692/17 Верховний Суд дійшов висновку, що вимога про обов`язкову вакцинацію населення проти особливо небезпечних хвороб з огляду на потребу охорони громадського здоров`я, а також здоров`я зацікавлених осіб, є виправданою. Тобто в даному питанні превалює принцип важливості суспільних інтересів над особистими, однак лише у тому випадку, коли таке втручання має об`єктивні підстави - тобто було виправданим.

Суд також вважає за необхідне зазначити про те, що згідно із статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Європейський суд з прав людини висловлював думку, що обов`язкове щеплення, як примусовий медичний захід, є втручанням у гарантоване пунктом 1 статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право на повагу до приватного життя особи, що включає в себе фізичну та психологічну недоторканість особи. Порушення фізичної недоторканості заявника можна вважати виправданим дотриманням цілей охорони здоров`я населення та необхідністю контролювати поширення інфекційного захворювання (параграф 33, 36 рішення у справі «Соломахін проти України» від 15.03.2012 року, заява № 24429/03).

Водночас у рішенні від 08.04.2021 року у справі «Вавржичка та інші проти Чеської Республіки» (заява № 47621/13, і 5 інших) ЄСПЛ вкотре зазначив, що обов`язковість щеплень є втручанням у право на повагу до приватного життя, яке гарантовано ст. 8 Конвенції з прав людини та основоположних свобод. Разом із цим, щоб визначити, чи призвело таке втручання до порушення ст. 8 Конвенції, суд повинен обґрунтувати доцільність і виправданість таких дій відповідно до абзацу другого цієї статті, тобто встановити: 1) чи є втручання виправданим «відповідно до закону»; 2) чи має воно на меті законні цілі; 3) чи були вони «виправданими в демократичному суспільстві».

Як зазначає ЄСПЛ, оспорюване втручання мало б опиратися на національне законодавство. Водночас закони повинні бути як адекватно доступними, так і сформульованими з достатньою точністю (наприклад, рішення від 15.11.2016 року у справі «Дубська і Крейзова проти Чеської Республіки», заяви № 28859/11 і № 28473/12).

Слід також зазначити, що у рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням Київської міської ради професійних спілок щодо офіційного тлумачення ч. 3 ст. 21 КЗпП України (справа про тлумачення терміну «законодавство») від 09.07.1998 року №12-рп/98 зазначено, що термін "законодавство" досить широко використовується у правовій системі в основному у значенні як сукупності законів та інших нормативно-правових актів, які регламентують ту чи іншу сферу суспільних відносин і є джерелами певної галузі права. Цей термін без визначення його змісту використовує і Конституція України (ст. ст. 9, 19, 118, п. 12 Перехідних положень). У законах залежно від важливості і специфіки суспільних відносин, що регулюються, цей термін вживається в різних значеннях: в одних маються на увазі лише закони; в інших, передусім кодифікованих, в поняття "законодавство" включаються як закони та інші акти Верховної Ради України, так і акти Президента України, Кабінету Міністрів України, а в деяких випадках - також і нормативно-правові акти центральних органів виконавчої влади. У Кодексі законів про працю України термін "законодавство" в цілому вживається у широкому значенні, хоча його обсяг чітко не визначено.

Як встановлено судом в судовому засіданні та підтверджується матеріалами справи, інформація про обов`язкове профілактичне щеплення проти СОVID-19 та про відсторонення від роботи працівників, які відмовляються або ухиляються від проведення таких обов`язкових профілактичних щеплень, крім тих, які мають абсолютні протипоказання до проведення таких профілактичних щеплень, відповідачем була доведена до відома позивача.

Однак, позивач ОСОБА_1 станом на 26.11.2021 року не було надано відповідачу відомостей про проходження ним обов`язкового профілактичного щеплення проти гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, чи документу щодо медичних протипоказань та застережень до проведення йому такого профілактичного щеплення.

Таких доказів не надано позивачем і до суду в ході розгляду справи.

За таких обставин, суд вважає, що оскільки позивач ОСОБА_1 , як працівник закладу освіти підлягає обов`язковому профілактичному щепленню проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, однак відмовився від щеплення та не надав документу щодо медичних протипоказань та застережень до проведення йому профілактичного щеплення, а тому керівник навчального закладу, на якого покладено обов`язок забезпечення безпеки усіх учасників освітнього процесу, з урахуванням вимог ст. 12 ЗУ «Про захист населення від інфекційних хвороб», правомірно видав наказ про його відсторонення від роботи на підставі чинного законодавства, а тому позовні вимоги про визнання незаконним та скасування даного наказу відповідача задоволенню не підлягають.

Що стосується вимог позивача про поновлення його на роботі та зобов`язання відповідача виплатити йому невиплачену заробітну плату за час незаконного відсторонення від роботи, то суд зазначає наступне.

Відсторонення працівника від роботи слід розуміти як один із передбачених законодавством випадків призупинення трудових правовідносин, яке полягає в тимчасовому увільненні працівника від обов`язку виконувати роботу за укладеним трудовим договором і тимчасовому увільненні роботодавця від обов`язку забезпечувати працівника роботою або створювати умови для її виконання.

Тимчасове увільнення працівника від виконання його трудових обов`язків в порядку відсторонення від роботи на умовах та з підстав, встановлених законодавством, по суті не є дисциплінарним стягненням, а є особливим запобіжним заходом, який застосовується у виняткових випадках і має на меті запобігання негативним наслідкам. Призупинення трудових відносин в такому випадку не тягне за собою обов`язкове припинення самих трудових відносин.

Відсторонюючи працівника від роботи, роботодавець повинен діяти на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законом, а тому в наказі про відсторонення зазначаються підстави та строки такого відсторонення. Керівник зобов`язаний ознайомити працівника з наказом про відсторонення від роботи. У разі коли працівник відмовляється ознайомитися зі змістом наказу або проставити свій підпис на наказі, керівник має скласти акт про відмову працівника ознайомитися з документом. На період усунення від роботи за працівником зберігається його робоче місце.

Водночас слід зазначити, що законодавством про працю не передбачена така підстава для звільнення, як відсутність у працівника щеплення від гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, або відмова від вакцинації.

Оскільки під час відсторонення працівник тимчасово увільняється від виконання своїх трудових обов`язків та не може виконувати роботу, то за загальним правилом такому працівникові заробітна плата в період відсторонення не виплачується, якщо інше не встановлено законодавством.

Чинним законодавством не передбачено обов`язку роботодавця щодо збереження за працівником заробітної плати на період його відсторонення від роботи у зв`язку з відмовою або ухиленням від проведення обов`язкових профілактичних щеплень проти гострої респіраторної хвороби СОVID-19.

Враховуючи вищенаведене, та те, що вимоги позивача про визнання незаконним та скасування наказу відповідача про відсторонення його від роботи задоволенню не підлягають, а також, що позивач лише відсторонений від роботи у зв`язку з відсутністю у нього щеплення від гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, а не звільнений з роботи, беручи до уваги і те, що відсторонення від роботи є своєрідне призупинення трудових правовідносин і на період відсторонення робоче місце за працівником зберігається, а чинним законодавством не передбачено обов`язку роботодавця щодо збереження за працівником заробітної плати на період його відсторонення від роботи у зв`язку з відмовою або ухиленням від проведення обов`язкових профілактичних щеплень проти гострої респіраторної хвороби СОVID-19, то суд приходить висновку, що позовні вимоги про поновлення позивачки на роботі та зобов`язання відповідача виплатити їй невиплачену заробітну плату за час незаконного відсторонення від роботи, задоволенню також не підлягають.

Таким чином, беручи до уваги встановлені судом обставини справи, враховуючи практику Європейського суду з прав людини та правову позицію Верховного Суду, які викладені вище, а також положення чинного законодавства України, суд приходить до висновку, що в задоволенні даного позову необхідно відмовити у повному обсязі.

Згідно ч. 1, п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі відмови в позові, покладаються на позивача.

Враховуючи ту обставину, що у задоволенні позову ОСОБА_1 судом було відмовлено у повному обсязі, підстави для стягнення з відповідача на його користь судових витрат по справі відсутні.

Керуючись ст. ст. 10, 12, 13, 77-81, 141, 247, 259, 263-265 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Луцького національного технічного університету Міністерства освіти і науки України про скасування наказу про відсторонення від роботи та стягнення середнього заробітку - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а у разі складення рішення відповідно до ч. 6 ст. 259 ЦПК України - з дня складення рішення в повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги на рішення суду всіма учасниками справи. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Позивач: ОСОБА_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 .

Відповідач: Луцький національний технічний університет Міністерства освіти і науки України, адреса місцезнаходження: 43018, м. Луцьк, вул. Львівська, 75, код ЄДРПОУ: 05477296.

Повний текст рішення складений 12 квітня 2022 року.

Суддя Луцького міськрайонного

суду Волинської області С.М. Рудська