Рішення

від 16.02.2022 по справі 369/5525/20

КИЄВО-СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 369/5525/20

Провадження № 2/369/372/22

РІШЕННЯ

Іменем України

17.02.2022 року м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Дубас Т.В.,

при секретарях судових засідань Мазурик Д.С., Варваровій М.П.,

Житар А.А.,

за участю представника позивача ОСОБА_1 ,

відповідача ОСОБА_2 ,

представника відповідача ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 6 в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про визначення частки у спільному майні подружжя та визначення права власності на частку у спільному майні, -

ВСТАНОВИВ:

У травні 2020 року ОСОБА_4 звернулась до Києво-Святошинського районного суду Київської області з позовом до ОСОБА_2 про визначення частки у спільному майні подружжя та визначення права власності на частку у спільному майні.

Заявлені позовні вимоги обґрунтовувала тим, що 03 вересня 2004 року Борозенською сільською радою Великоолександрівського району Херсонської області між сторонами зареєстровано шлюб, реєстровий актовий запис про реєстрацію шлюбу № 10, копія свідоцтва про одруження серія НОМЕР_1 від 03.09.2004, видане Борозенською сільською радою Великоолександрівського району Херсонської області.

У шлюбі сторонами було придбано наступне майно: однокімнатна житлова квартира, загальною площею 37,5 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 (придбана на ім`я відповідача за договором купівлі-продажу квартири серія НВА 328872 від 17.11.2016); нежитлове приміщення, загальною площею 3,8 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_2 (придбане на ім`я відповідача за договором купівлі-продажу нежитлового приміщення серія НВХ 426753 від 03.08.2016); нежитлове приміщення, загальною площею 3,8 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_3 (придбане на ім`я відповідача за договором купівлі-продажу нежитлового приміщення серія ННІ 238218 від 06.09.2018).

Право власності ОСОБА_2 на вищезазначене майно підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 73198698 від 17.11.2016, Інформаційними довідками з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна № 64969458 від 03.08.2016 та № 136795579 від 06.09.2018.

На час звернення із позовною заявою між сторонами виник спір щодо розподілу вищезазначеного нерухомого майна.

Позивач вказала, що вищезазначене нерухоме майно набуте сторонами під час шлюбу, останнє є предметом спільної сумісної власності, у зв`язку з чим просила суд визначити в розмірі Ѕ частку ОСОБА_4 в праві спільної сумісної власності на однокімнатну житлову квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , нежитлове приміщення, що розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , нежитлове приміщення, що розташоване за адресою: АДРЕСА_3 та визнати право власності ОСОБА_4 на Ѕ частину вищезазначеного нерухомого майна; стягнути з відповідача на її користь судовий збір в розмірі 1 215,30 грн.

18.06.2020 ухвалою судді Києво-Святошинського районного суду Київської області було відкрито провадження у даній справі.

21.10.2020 ОСОБА_2 подав до суду зустрічну позовну заяву до ОСОБА_4 про поділ майна подружжя.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 26.02.2021 було приєднано вищезазначену зустрічну позовну заяву до матеріалів справи та об`єднано її в одне провадження з первісною позовною заявою.

31.08.2021 ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 залишено без розгляду.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 31.08.2021 року закрито підготовче провадження, справу призначено до розгляду.

Представник позивача подав до суду заяву за вх. № 48600 з проханням розглянути позовну заяву у відсутності позивача, її представника. Позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача подав до суду заяву за вх. № 48642 з проханням провести розгляд справи у відсутності відповідача, його представника. Позовні вимоги визнав частково, просив суд визнати за позивачем право власності на ј частину спірного нерухомого майна та залишити право власності ѕ частини спірного майна за відповідачем ОСОБА_2 .

У зв`язку з неявкою сторін в силу ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Суд, дослідивши письмові докази по справі, приходить до висновку про задоволення позову з огляду на наступне.

Як встановлено в судовому засіданні, 03 вересня 2004 року Борозенською сільською радою Великоолександрівського району Херсонської області між сторонами зареєстровано шлюб, реєстровий актовий запис про реєстрацію шлюбу № 10, копія свідоцтва про одруження серія НОМЕР_1 від 03.09.2004, видане Борозенською сільською радою Великоолександрівського району Херсонської області.

Рішенням Великоолександрівного районного суду Херсонської області від 12.10.2020 шлюб між сторонами був розірваний.

У під час перебування у шлюбі сторонами було придбано наступне майно: однокімнатна житлова квартира, загальною площею 37,5 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 (придбана на ім`я відповідача за договором купівлі-продажу квартири серія НВА 328872 від 17.11.2016); нежитлове приміщення, загальною площею 3,8 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_2 (придбане на ім`я відповідача за договором купівлі-продажу нежитлового приміщення серія НВХ 426753 від 03.08.2016); нежитлове приміщення, загальною площею 3,8 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_3 (придбане на ім`я відповідача за договором купівлі-продажу нежитлового приміщення серія ННІ 238218 від 06.09.2018).

Право власності ОСОБА_2 на вищезазначене майно підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 73198698 від 17.11.2016, Інформаційними довідками з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна № 64969458 від 03.08.2016 та № 136795579 від 06.09.2018.

Відповідно до вимог ч.3 ст.368 Цивільний кодексу України (далі - ЦК України) майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 2 ст.372 ЦК України встановлено, що у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.

За змістом ст. 60 Сімейного кодексу України (далі - СК України), майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один із них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) доходу Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно зі ст. 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Відповідно до ч.1 ст.70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Відповідно до п.30 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», рівність прав кожного із подружжя на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності (якщо інше не встановлено домовленістю між ними) та необхідність взаємної згоди подружжя на розпорядження майном, що є об`єктом права його спільної сумісної власності, передбачено ч.1 ст.63, ч.1 ст.65 СК України.

За приписами положень ч.1 ст.71 СК України майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.

Конструкція норми ст. 60 СК України свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, у тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Зазначений правовий висновок викладений у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 06 лютого 2018 року у справі № 235/9895/15-ц (провадження № 61-2446св18), від 05 квітня 2018 року у справі № 404/1515/16-ц (провадження № 61-8518св18) та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17 (провадження № 14-325цс18).

Зі змісту п.п. 23,24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» вбачається, що вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу можуть бути будь-які види майна, незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов`язаннями, що виникли в інтересах сім`ї.

Суд критично відноситься до доводів відповідача, що спірне нерухоме майно в с. Софіївська Борщагівка було набуте за його особисті кошти у зв`язку із позикою останніх у ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , оскільки до матеріалів справи не було долучено відповідний договір позики та/або розписки, а надані копії заяв не є належним та допустим доказом наявності зобов`язань позики між вказаними особами.

Крім того, договори купівлі-продажу нерухомого майна від 17.11.2016, 03.08.2016 та від 06.09.2018 не містить інформації, що спірне нерухоме майно придбане за кошти, що є особистою власністю покупця ОСОБА_2 , а натомість з договорів вбачається, що на купівлю нерухомості нотаріусу надавалася письмова заява про згоду дружини покупця. За умови надання ОСОБА_4 згоди на придбання вищевказаної квартири та нежитлових приміщень, слід дійти висновку, що навіть при наявності боргових відносин відповідача з іншими особами, договори щодо позики коштів є таким, що укладено в інтересах сім`ї, а гроші, одержані за цим договором - є об`єктом права спільної сумісної власності, що повністю узгоджується з вимогами ч. 3 ст. 61 Сімейного кодексу України. Правовим наслідком укладення таких договорів позики є вирішення питання про наявність спільних зобов`язань подружжя, а не визнання отриманих за договором коштів особистою власністю одного з подружжя, як помилково вважає відповідач за первісним позовом.

Суд не приймає до уваги надану ОСОБА_2 медичну документацію відносно його здоров`я та копії постанов про розгляд матеріалів справи відносно вчинення ОСОБА_4 адміністративних правопорушень, враховуючи що дані факти жодним чином не можуть впливати на можливість/неможливість набуття особою права приватної власності на майно. Більш того, як вбачається із анамнезу захворювань відповідача, останній має проблеми із здоров`ям з дитячого віку, тобто поведінка дружини не вплинула на стан здоров`я ОСОБА_2 .

Надані роздруківки щодо «входу-виходу співробітника ОСОБА_2 » не стосуються предмету спору, враховуючи, що нерухоме майно було придбане в 2016 та 2018 роках, а роздруківки щодо часу перебування відповідача на робочому місці стосуються 2020 року.

Долучені до матеріалів справи довідки про доходи ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , витяги щодо земельних ділянок, які перебувають у власності вищезазначених осіб, жодним чином не підтверджують фінансову участь останніх у купівлі спірних об`єктів нерухомості.

Частково заперечуючи проти задоволення позову, відповідач просить визнати за позивачем право власності на ј частину спірного нерухомого майна, тобто по суті хоче, щоб суд відступив від засад рівності часток подружжя,

Необхідно зазначити, що за ч.2, 3 ст. 70 СК України при вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї.

За рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.

Верховний Суд України в своїй постанові № 11 від 27 грудня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ майна подружжя» в пункті 30 пояснив при вирішенні спору про поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, суд згідно з частинами 2,3 ст. 70 СК України в окремих випадках може відступити від засад рівності часток подружжя, враховуючи обставини, що мають істотне значення для справи, а також інтереси неповнолітніх дітей, непрацездатних неповнолітніх дітей (за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування). Як обставини, що мають істотне значення для справи, потрібно розуміти тільки випадки, коли один з подружжя не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, втрачає його на шкоду інтересам сім`ї, але й випадки, коли один із подружжя не мав поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку чи доходу (ч. 1 ст. 60 СК України).

Рішення суду повинно містити мотиви та обґрунтування відступу від засади рівності часток подружжя у їхньому спільному майні. Інтереси неповнолітніх дітей, непрацездатних повнолітніх дочки, сина або другого з подружжя, що заслуговують на увагу, можуть враховуватися судом при визначенні способу поділу спільного майна в натурі й у тому разі, коли суд не відступив від засади рівності часток.

Відповідачем не визначено передбачених законодавством підстав, не надано належних та допустимих доказів для можливості відступлення судом від засад рівності часток подружжя у спільному майні, у зв`язку з чим суд не знаходить підстав для збільшення на користь відповідача частки нерухомого майна.

В судовому засіданні встановлено, що за час шлюбу шлюбний договір (контракт) сторони не укладали та домовленості між ними не було, а передбачені законом підстави для відступлення від засад рівності часток відповідачем не доведені.

Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінив їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позову.

На підставі ст. 141 ЦПК України суд зобов`язує ОСОБА_2 сплатити на користь ОСОБА_4 судовий збір у розмірі 1 215,30 грн.

На підставі вищевикладеного, ст. ст. 61, 68, 69, 70, 71 Сімейного кодексу України, постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21.12.2007 за № 11, керуючись ст. ст. 12, 13, 76-82, 141, 259, 263-265 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про визначення частки у спільному майні подружжя та визначення права власності на частку у спільному майні - задовольнити.

Визначити в розмірі Ѕ частку ОСОБА_4 в праві спільної сумісної власності на: однокімнатну житлову квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 ; нежитлове приміщення, що розташоване за адресою: АДРЕСА_2 ; нежитлове приміщення, що розташоване за адресою: АДРЕСА_3 .

Визнати право власності ОСОБА_4 на Ѕ частину: однокімнатної житлової квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 ; нежитлового приміщення, що розташоване за адресою: АДРЕСА_2 ; нежитлового приміщення, що розташоване за адресою: АДРЕСА_3 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 судовий збір у розмірі 1 215 (одна тисяча двісті п`ятнадцять) грн. 50 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Київського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Інформація про позивача: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Інформація про відповідача: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Суддя: Т.В. Дубас