Рішення

від 07.08.2007 по справі 20/301-07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

20/301-07

ГОСПОДАРСЬКИЙ   СУД  КИЇВСЬКОЇ   ОБЛАСТІ

01032, м.Київ, вул.Комінтерну,16

Р  І  Ш  Е  Н  Н  Я

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

"07" серпня 2007 р.

                     Справа № 20/301-07

За позовомЗакритого акціонерного товариства „Росава”, м. Біла Церква, Київська область

доВідкритого акціонерного товариства „Росава”, м. Біла Церква, Київська область

про стягнення 7908605,44грн.

Суддя  Іваненко Я.Л.

В засіданні приймали участь:

від позивачаПацюк А.Б., довіреність №05-51 від 01.11.2006р.

від відповідачаКваша Ю.А., довіреність №05-28 від 02.07.2007р.

суть спору:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Закритого акціонерного товариства „Росава”, м. Біла Церква (надалі - позивач) до Відкритого акціонерного товариства „Росава”, м. Біла Церква (надалі - відповідач) про стягнення 7908605,44грн

Ухвалою господарського суду Київської області від 25.07.2007р. розгляд справи було призначено на 02.08.2007р. В судовому засіданні 02.08.2007р. оголошувалась перерва до 07.08.07р.

Позивач позовні вимоги підтримав, вважає їх обґрунтованими і правомірними та такими, що підлягають задоволенню з підстав, викладених в позовній заяві, запереченнях від 07.08.2007р. на відзив, та посилається на неналежне виконання відповідачем свого обов'язку  щодо проведення розрахунку за передане останньому за актами від 23.06.2004р. та 03.12.2004р. право користування основними засобами. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що ВАТ „Росава”, 25.11.1998р. на підставі актів прийому –передачі основних засобів від ВАТ „Росава”, право користування якими передається в статутний фонд  ЗАТ „СП „Росава” по структурних підрозділах за номерами від 24 до 43 включно, які були затверджені протоколом зборів засновників №2 від 25.11.98р., передало до статутного фонду ЗАТ „СП „Росава” право користування основними засобами загальною вартістю 7908605,44грн. Листами № 1332 від 24.11.2003р. та  № 1346 від 26.11.2003р. відповідач запропонував позивачеві передати у власність ВАТ „Росава” право користування основними засобами загальною вартістю 7908605,44грн. Своїми листами № 5015 та 5016 від 05.12.2003 р. позивач погодився передати у власність право користування основними засобами на запропонованих умовах. На підставі актів прийому-передачі права користування основними засобами від 23 червня 2004 року та 3 грудня 2004 року у власність ВАТ „Росава” було передано право користування основними засобами загальною вартістю 7908605,44грн.

29.05.2007 р. на адресу відповідача за № 2736 було надіслано листа - вимогу про сплату вартості права користування основними засобами, яку отримано останнім 31.05.2007 року (вхідний номер 205). Тобто, зобов'язання по сплаті вартості права користування основними засобами, на думку позивача,  повинно було бути виконане відповідачем не пізніше 8 червня 2007 року. Проте, на дату звернення позивача до суду з позовом зобов'язання по сплаті вартості права користування основними засобами з боку ВАТ „Росава” не виконане.

Представник відповідача проти позову заперечує з підстав, зазначених у відзиві №05-541 від 01.08.2007р., та вказує на той факт, що, оскільки ні установчими документами, ні окремим договором не було передбачено обов'язок ВАТ „Росава” сплатити ЗАТ „СП „Росава” певну суму коштів в разі повернення права користування основними засобами, тому сплата таких сум, на думку відповідача, згідно законодавства неможлива. Крім того, відповідач вважає хибним посилання позивача на листи, якими обмінялись сторони, як на факт укладення договору купівлі-продажу основних засобів, і вважає зазначені листи лише підтвердженням того, що виниклі раніше договірні відносини існували і продовжували свою дію.

В судовому засіданні 07.08.2007р. за згодою сторін оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, судом встановлено наступне.

Відкрите акціонерне товариство „Росава” є одним із засновників Закритого акціонерного товариства „СП „Росава”, правонаступником якого є Закрите акціонерне товариство „Росава” –позивач по справі, яке згідно із статутом (п.п.1.1), затвердженим протоколом зборів засновників № 16 від 16.02.2004р., зареєстрованим 18.02.2004р. за №3 було створено у результаті перейменування.

Згідно з Протоколом №2 зборів засновників українсько-ірландського підприємства з іноземними інвестиціями у виді закритого акціонерного товариства СП „Росава” від 25.12.1998р. були затверджені акти прийому –передачі основних фондів по структурним підрозділам від ВАТ „Росава”, право користування якими було передано в якості внеску до статутного фонду українсько-ірландського підприємства з іноземними інвестиціями у виді закритого акціонерного товариства СП „Росава” та зведені відомості до них, та був оголошений перелік майна, на яке було передане в Статутний фонд ЗАТ „СП „Росава” право користування строком на 15 років експертною вартістю 7449221,19грн. В протоколі №5 зборів засновників українсько-ірландського підприємства з іноземними інвестиціями у виді закритого акціонерного товариства СП „Росава” від 10.12.1998р. також приймалось рішення щодо переданого в якості внеску до статутного фонду ЗАТ „СП „Росава” права користування основними засобами ВАТ „Росава” експертною вартістю 7449221,19грн.

У відзиві ВАТ „Росава” не заперечує факт передачі до статутного фонду ЗАТ „СП „Росава” права користування майном, тому твердження відповідача щодо його прав на власний розсуд користуватися цим майном на підставі ст. 317 Цивільного Кодексу України та статті 134 Господарського кодексу України є необґрунтованим.

Листами № 1332 від 24.11.2003р. та  № 1346 від 26.11.2003р., які з боку ВАТ „Росава” підписані в.о. Голови правління Івановим О.В., який мав повноваження згідно з п.п.8.5.5 Статуту ВАТ „Росава” та протоколом засідання правління ВАТ „Росава” №41 від 31.10.02р., було запропоновано ЗАТ „СП „Росава” передати у власність відповідача право користування основними засобами загальною вартістю 7908605,44грн. При цьому, у листах було зазначено, що вартість права користування основними засобами  буде сплачена на користь ЗАТ „СП „Росава”, правонаступником якого є позивач,  за першою вимогою.  

Своєю письмовою відповіддю, яка викладена у листах № 5015 та 5016 від 05.12.2003р., ЗАТ „СП „Росава” погодилось передати у власність ВАТ „Росава” право користування основними засобами на запропонованих в листах умовах.

Обмін вищевказаними листами свідчить про укладення сторонами договору купівлі - продажу права користування основними  засобами. Це випливає зі змісту ст. 154 чинного на той час Цивільного Кодексу УРСР, відповідно до якої, якщо згідно з законом або угодою сторін договір повинен бути укладений в письмовій формі, він може бути укладений як шляхом складання одного документа, підписаного сторонами, так і шляхом обміну листами, телеграмами, телефонограмами та ін., підписаними стороною, яка їх надсилає.

Відповідно до ст. 4 Цивільного Кодексу УРСР цивільні права і обов'язки виникають, зокрема, з угод, передбачених законом, а також з угод, хоч і не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать, внаслідок інших дій громадян і організацій, а також внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання цивільно-правових наслідків.

На підставі актів прийому-передачі права користування основними засобами від 23 червня 2004 року та 3 грудня 2004 року у власність ВАТ „Росава” було передано право користування основними засобами загальною вартістю 7908605,44грн.

Документи, якими було оформлено передачу до статутного фонду ЗАТ „СП „Росава” прав користування основними засобами - Протокол №2 зборів засновників українсько-ірландського підприємства з іноземними інвестиціями у виді закритого акціонерного товариства СП „Росава” від 25.12.1998р. та акти прийому –передачі основних засобів від ВАТ „Росава”, право користування якими передається в статутний фонд  ЗАТ „СП «Росава” по структурних підрозділах, які затверджені протоколом зборів засновників №2 від 25.11.98 за номерами від 24 до 43 включно,  не містять обмежень щодо відчуження ЗАТ „СП „Росава” отриманого від ВАТ „Росава” в якості внеску до статутного фонду права користування основними засобами. Також відсутні будь-які обмеження щодо розпорядження цим майновим правом і у статуті ЗАТ „СП „Росава”, затвердженому протоколом зборів засновників № 1 від 04.11.1998р., зареєстрованим 07.12.1998р. за №ю0010374, який був чинний на момент отримання цього права, також відсутні такі обмеження у статуті ЗАТ „СП „Росава”, затвердженому протоколом зборів засновників № 7 від 05.07.1999, зареєстрованим 16.07.1999р. за №114 та у статуті ЗАТ „СП „Росава”, затвердженому протоколом зборів засновників №17 від 29.04.2004р., зареєстрованим 29.04.2004р за №121, які були чинні на момент обміну листами про передачу права користування основними засобами до ВАТ „Росава” та на момент підписання актів прийому-передачі, якими було фактично оформлена передача права користування від ЗАТ „СП „Росава” до ВАТ „Росава”.

Також слід зазначити, що ст.4 Закону України «Про господарські товариства»від 19 вересня 1991 року N 1576-XII, яка встановлює вимоги щодо змісту установчих документів, не містить таких вимог відносно змісту установчих документів, як сума компенсації чи штрафних санкцій, які сплачуються у разі повернення вкладеного в Статутний фонд майна або майнових прав.

Узгодження ЗАТ „СП „Росава” та ВАТ „Росава” у листах предмету – права користування основними засобами, його вартості та обов'язку ВАТ „Росава” оплатити таке право, є підтвердженням досягнення сторонами згоди щодо всіх істотних умов відчуження такого права від ЗАТ „СП „Росава” до ВАТ „Росава”. Подальше підтвердження обов'язку ВАТ „Росава” оплатити таке право не потребує визначення у статуті чи законодавстві, оскільки жодним чином не впливає на положення ВАТ „Росава”, як акціонера ЗАТ „СП „Росава”, оскільки не змінює його частку корпоративних прав.

Враховуючи наведене вище, суд дійшов висновку, що вищезазначені дії позивача та відповідача свідчать про виникнення між сторонами правовідносин щодо купівлі-продажу.

Тобто, як вбачається з матеріалів справи, своїми діями відповідач прийняв на себе обов'язок оплатити передане останньому право користування основними засобами.

У зв'язку із зазначеним після належного виконання позивачем своїх зобов'язань щодо передачі відповідачеві права користування основними засобами, на підставі актів прийому-передачі, у відповідача виникло зобов'язання розрахуватись за отримане право.

Відповідно до ст. 151 Цивільного Кодексу УРСР в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію, як-от: передати майно, виконати роботу, сплатити гроші та інше або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно п.4 Прикінцевих положень Господарського кодексу України і Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України від 16.01.2003р. Господарський кодекс України та Цивільний кодекс України застосовуються до правовідносин, що виникли після набрання ними чинності. Щодо правовідносин, які виникли до набрання чинності вказаними законами, їх положення застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ними чинності.

Таким чином, у зв'язку з наявністю на час розгляду справи обов'язку відповідача сплатити заборгованість позивачеві господарський суд у прийнятті даного рішення керується положеннями ГК України та ЦК України від 16.01.2003р.

Відповідно до ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За змістом частини першої та  частини сьомої статті 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Як встановлено господарським судом, сторонами по справі не було визначено строк виконання відповідачем зобов'язання щодо сплати вартості права користування  основними засобами.

Згідно ч.2 ст.530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач 29.05.2007 р. надіслав на адресу відповідача листа - вимогу про сплату вартості права користування основними засобами за № 2736. Лист –вимогу було отримано ВАТ „Росава” 31.05.2007 року (вхідний номер 205). Тобто зобов'язання по сплаті вартості права користування основними засобами, з урахуванням вимог ст. 530 ЦК України,  повинно бути виконане ВАТ „Росава” не пізніше 08.06.2007 року.

Станом на день розгляду справи доказів виконання зобов'язання по сплаті вартості права користування основними засобами відповідачем не надано.

Відповідно до ст. 526 Цивільного Кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. При цьому одностороння відмова від виконання зобов'язання не дозволяється.

У зв'язку з вищевикладеним суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення вартості права користування основними засобами в розмірі 7908605,44грн. є обґрунтованими та правомірними, документально підтверджуються, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

На підставі ст.49 ГПК України судові (господарські) витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 44, 49, 75, 82-84 ГПК України, господарський суд,–

вирішив:

1.  Позовні вимоги  задовольнити.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства „Росава” (09108, Київська

область, м. Біла Церква, вул. Леваневського, 91, код ЄДРПОУ 00152269) на користь

Закритого акціонерного товариства „Росава” (09108,  Київська область, м. Біла

Церква, вул. Леваневського, 91, код ЄДРПОУ 30253385) 7908605,44грн. (сім мільйонів дев'ятсот вісім тисяч шістсот п'ять грн. 44коп.) вартості права користування основними засобами та судові витрати: 25 500,00 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя                                                 Іваненко Я.Л.

Дата підписання рішення 10.08.2007р.