Рішення

від 08.10.2007 по справі 17/253-07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

17/253-07

     ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

      01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16                                                     тел. 230-31-77

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

08.10.07                                                                                          Справа №  17/253-07

За позовом   Приватної фірми "ЛіТ"

до                   Відкритого акціонерного товариства "Білицька меблева фабрика"

про                 стягнення 34 416,36 грн

                                                                                                               Суддя  Суховий В.Г.

Представники:

позивача:          Ткач І.В.;

відповідача:     Давиденко О.В.

СУТЬ СПОРУ:

В господарський суд Київської області звернулася з позовом Приватна фірма "ЛіТ" (далі - Позивач) до Відкритого акціонерного товариства "Білицька меблева фабрика" (далі - Відповідач) про стягнення 34 416,36 грн заборгованості.

Позивач обґрунтовує свої позовні вимоги неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань по Договору № 375 від 22.09.2005р. щодо оплати виконаних робіт.

У зв'язку з неявкою в судове засідання 17.09.2007р. представника відповідача, неподанням сторонами витребуваних документів та враховуючи клопотання відповідача про відкладення, розгляд справи було відкладено на 08.10.2007р.

Позивач позовні вимоги підтримав, вважає їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідачем подано відзив № 890 від 05.10.2007р. на позов, в якому він зазначив, що  позов визнає частково виходячи з наступного: заявлені позивачем у позовній заяві вимоги, щодо стягнення основного боргу на суму 27000 грн. станом на 05.10.2007 не відповідають дійсності, оскільки відповідачем ВАТ "Білицька меблева фабрика" перераховано позивачу ПФ "ШТ" згідно пл. доручення № 1317 від 26.09.2007 року 10000,00 грн. в погашення основної суми боргу. Що ж до заявленої позивачем суми пені, то відповідач просить суд відмовити в задоволенні цієї вимоги, оскільки пунктом 1 частини 2 ст. 258 ЦК України для вимог про стягнення пені встановлена позовна давність один рік, таким чином позивачем пропущений термін позовної давності стосовно вимоги про сплату пені, оскільки позивач в позовній заяві вказує заборгованість за період з 2005 року. Відповідно до частини 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. А тому позивачем ПФ "ЛІТ" пропущений термін вимоги щодо стягнення штрафних санкцій.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд                 в с т а н о в и в:

22.09.2006р. між Приватною фірмою "ЛіТ" та Відкритим акціонерним товариством "Білицька меблева фабрика" було укладено Договір № 375 від 22.09.2005р. (далі - Договір), відповідно до умов якого (п. 1. Договору) замовник приймає, а підрядник виконує роботи по ремонту м'якої покрівлі даху по вул. Меблева, 1 смт Коцюбинське, відповідно складеного до договору діючої калькуляції договірної ціни на основі Прейскуранта або діючої калькуляції підрядника. Об'єм робіт, вказаний в акті виконаних робіт можуть перевищувати об'єми кошторису із зміною вартості, що є результатом прихованих дефектів не виявлених при складанні кошторису.

Відповідно до п. 2. Договору перелік робіт які вказані в договорі повинні бути виконані за 40 днів після підписання договору. При несприятливих погодних умовах (дощ) термін виконання робіт збільшується на кількість днів, які були несприятливі для проведення робіт.

Відповідно до п. 3. Договору вартість робіт по справжньому договору нараховує: 86955,83грн, ПДВ 17391,17 грн. Всього до сплати: 104347,00 грн ( Сто чотири тисячі триста сорок сім гривень 00 коп.). Оплату по даному договору замовник здійснює поетапно на протязі трьох місяців із дня підписання Акту виконаних робіт. У випадку несплати в зазначений вище час замовник додатково сплачує підряднику пеню у розмірі облікової ставки НБУ, що діяла на цей період, від суми акта виконаних робіт за кожний прострочений календарний день.

Отже зазначений Договір є підставою для виникнення у його сторін зобов'язань.  

На підставі Договору № 375 від 22.09.2005р. позивачем було виконано роботи по ремонту м'якої покрівлі цеху № 4 Білицької меблевої фабрики  смт Коцюбинське, вул. Меблева, 1 на загальну суму –104 347,20 грн, що підтверджується актом № 1 від 31.10.2005р. приймання виконаних підрядних робіт за жовтень 2005р., який підписаний сторонами Договору (копія в матеріалах справи).

Проте, в порушення своїх договірних зобов'язань відповідач за виконану  позивачем роботи по Договору № 375 від 22.09.2005р. розрахувався частково, а саме сплативши позивачу –77 347,20 грн, що підтверджується довідкою № 617 від 17.07.2007р., видана  філією “Лівобережне відділення Промінвестбанку в м. Київ” (копія в матеріалах справи).

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем за виконані роботи по Договору № 375 від 22.09.2005р. станом на час подання позову становить 27 000 грн (104 347,20 грн –77 347,20 грн).

Відповідачем подано відзив № 890 від 05.10.2007р. на позов, в якому він зазначив, що  стягнення основного боргу на суму 27000 грн. станом на 05.10.2007 не відповідають дійсності, оскільки відповідачем ВАТ "Білицька меблева фабрика" перераховано позивачу ПФ "ШТ" згідно пл. доручення № 1317 від 26.09.2007 року 10000,00 грн. в погашення основної суми боргу (копія в матеріалах справи).

Отже, сторонами врегульовано спір лише в частині сплати відповідачем позивачу за виконані роботи по Договору № 375 від 22.09.2005р. заборгованості у сумі 10 000 грн.

Таким чином, предмет спору в частині стягнення основного боргу –10 000 грн. відсутній, а справа в цій частині підлягає припиненню на підставі п. 11 частини першої ст. 80 ГПК України.

Виходячи з наведеного, на час вирішення спору заборгованість відповідача перед позивачем за виконані роботи по Договором № 375 від 22.09.2005р. по ремонту м'якої покрівлі цеху № 4 Білицької меблевої фабрики смт Коцюбинське, вул. Меблева, 1 становить 17 000 грн (27 000 грн –10 000 грн).

Згідно зі статтею 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За змістом положень частини першої та частини сьомої статті 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

За своєю правовою природою вищевказаний договір є договором підряду.

Згідно з ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги про стягнення з відповідача  заборгованості за виконані роботи по Договору № 375 від 22.09.2005р. в сумі 17 000 грн є обґрунтованими, документально підтверджуються, тому підлягають задоволенню.

Крім того, відповідно до частини другої ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.

Тому господарський суд задовольняє позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 4018,76 грн –інфляційних.

Позовні вимоги позивача в частині стягнення пені в розмірі –3 397,60 грн задоволенню не підлягають виходячи з наступного.  

Відповідач у відзиві на позовну заяву просить суд відмовити у стягненні пені, оскільки пунктом 1 частини 2 ст. 258 ЦК України для вимог про стягнення пені встановлена позовна давність один рік, таким чином позивачем пропущений термін позовної давності стосовно вимоги про сплату пені, оскільки позивач в позовній заяві вказує заборгованість за період з 2005 року. Відповідно до частини 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. А тому позивачем ПФ "ЛІТ" пропущений термін вимоги щодо стягнення штрафних санкцій.

Згідно зі ст.ст. 256, 258 ЦК України позовна давність - це строк,  у  межах  якого  особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Позовна давність в один рік  застосовується,  зокрема,  до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені). Приписом ст. 253 ЦК України визначено, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

За  правилами ст. 267 ЦК України позовна  давність  застосовується  судом  лише  за  заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив  позовної  давності,  про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Згідно п.5 ст. 261 ЦК України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Зі змісту п. 3. Договору оплату по даному договору замовник здійснює поетапно на протязі трьох місяців із дня підписання Акту виконаних робіт. У випадку несплати в зазначений вище час замовник додатково сплачує підряднику пеню у розмірі облікової ставки НБУ, що діяла на цей період, від суми акта виконаних робіт за кожний прострочений календарний день.

Як свідчать матеріали справи, акт № 1 приймання виконаних підрядних робіт за жовтень 2005р. був підписаний сторонами Договору 31.10.2005р. (копія в матеріалах справи).

З урахуванням п. 3 Договору строк оплати (виконання грошового зобов'язання) сплинув 31.01.2006.

Згідно з п. 6 ст. 232 ГК України пеня нараховується з 01.02.2006 по 31.07.2006.

Позов же до суду подано лише 02.08.2007р., згідно з штемпелем канцелярії господарського суду Київської області (Вх. № 8045), тобто після спливу встановленого для стягнення пені скороченого строку позовної давності в 1 рік (закінчився 31.07.2007р.).

Доказів щодо поважності причин пропуску строку позовної давності позивачем не подано і в судовому засіданні не зазначено.

Виходячи з наведеного, суд вважає, що позовні вимоги Приватної фірми "ЛіТ" про стягнення 3 397,60 грн –пені задоволенню не підлягають.

Враховуючи вище викладене та те, що спір доведено до суду внаслідок неправильних дій відповідача, згідно з частиною 2 ст. 49 ГПК України судові витрати по сплаті державного мита у розмірі 344,16 грн та 118 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються судом на відповідача.

Керуючись ст. 49, п. 11 ч.1 ст. 80, ст.ст. 82-85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Білицька меблева фабрика" (код 05509300) на користь Приватної фірми "ЛіТ" (код 21578016) 17 000 грн. - основного боргу та 4 018,76 грн. –інфляційних, а також судові витрати: держмито у розмірі 784,76 грн. та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.   

Видати наказ.

3.          В частині вимог про стягнення 3 397,60 грн пені –відмовити.

4.          Провадження у справі в частині стягнення основного боргу в сумі 10 000 грн. - припинити.

Суддя                                                                                          Суховий В. Г.