Постанова

від 11.04.2022 по справі 447/2163/21

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 447/2163/21 Головуючий у 1 інстанції: Головатий А.П.

Провадження № 22-ц/811/3977/21 Доповідач в 2-й інстанції: Ніткевич А. В.

Категорія: 68

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 квітня 2022 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Ніткевича А.В.,

суддів: Бойко С.М., Копняк С.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, в приміщенні Львівського апеляційного суду в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на додаткове рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 26 жовтня 2021 року в складі судді Головатого А.П. в справі з позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя, -

встановив:

У липні 2021 року позивач ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя.

Рішенням Миколаївського районного суду Львівської області від 26 жовтня 2021 року позов задоволено.

Визнано спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1 :

- 3/4 частки житлового будинку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;

- 3/4 частки земельної ділянки площею 0,1173 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер - 4623080400:02:001:0207.

Проведено поділ майна, що є спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , визнавши за ОСОБА_2 право власності на:

- 3/8 частки житлового будинку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;

- 3/8 частки земельної ділянки площею 0,1173 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер - 4623080400:02:001:0207.

Оскаржуваним додатковим рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 26 жовтня 2021 року стягнуто із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 18 250 гривень 00 копійок понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу.

Стягнуто із ОСОБА_1 судовий збір у справі у розмірі 1 801 гривня 19 копійок на користь ОСОБА_2 .

Повернуто ОСОБА_2 з Державного бюджету України 50 відсотків судового збору, що становить 1 801 гривня 20 копійок, сплаченого при поданні позову, відповідно до квитанції № 0.0.2187766486.1 від 08.07.2021.

Додаткове рішення суду оскаржила ОСОБА_1 , з таким не погоджується, вважає необґрунтованим та незаконним, ухваленим при неповному з`ясуванні фактичних обставин справи та порушенням норм матеріального та процесуального права.

На переконання апелянта, стягуючи таку велику суму витрат нібито понесених на професійну правничу допомогу позивачу, суд не надав оцінки її діям та письмовій заяві про визнання позову, що є виявом добросовісного користування своїми процесуальними правами, спрямоване на оперативне та правильне вирішення ініційованого позивачем питання.

При цьому, звертає увагу на те, що її пропозицію про вирішення спірного питання в позасудовому порядку, позивач відхилив.

Вважає, що підстав для звернення до суду не було, відтак вимоги про розподіл витрат, понесених на професійну правничу допомогу, є безпідставними та проявом зловживання процесуальними правами, наміром безпідставного збагачення.

Стверджує, що заявлена сума судових витрат є документально недоведеною, неспівмірною із складністю справи та явно завищеною на ринку юридичних послуг.

Покликаючись на судову практику щодо реальності адвокатських витрат та розумності їх розміру, відсутність доказів, які б підтверджували затрачений час в обсязі 10 год, вважає, що суд безпідставно дійшов висновку про стягнення витрат у відповідному розмірі.

Просить скасувати додаткове рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 26 жовтня 2021 року та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні вимоги про стягнення витрат на професійну правничу допомогу відмовити.

Заслухавши суддю доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла таких висновків.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ст. 5 ЦПК України).

Відповідно до приписів частини першої статті 2ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Кожна людина має можливість безперешкодного звернення до суду за захистом своїх прав. Це право гарантується частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, в якій зазначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Згідно ізп.п.3ч.1ст.270ЦПК України,суд,що ухваливрішення,може зазаявою учасниківсправи чиз власноїініціативи ухвалитидодаткове рішення,якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Так, однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України).

В свою чергу, порядок розподілу та відшкодування судових витрат регламентуєтьсястаттею 141 ЦПК України

Відповідно до положень ч.ч. 1, 13ст. 141 ЦПК Українисудовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи (ст. 133 ЦПК України).

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать в тому числі витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи (п.п.1, 2 ч. 3ст. 133 ЦПК України).

Згідно із п. 8 ч. 3 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Враховуючи наведене, доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 щодо відсутності підстав для звернення до суду з вимогами про розподіл витрат, понесених на професійну правничу допомогу, зловживання позивачем у такий спосіб своїми процесуальними правами, у контексті наявного судового спору та вирішення такого на користь позивача, є безпідставними.

Так, ухвалюючи додаткове рішення та стягуючи судові витрати на професійну правничу допомогу, суд першої інстанції виходив з того, що такі вимоги підтверджені доказами щодо сплати відповідних витрат на правничу допомогу у зазначеному у заяві розмірі, дій адвоката, які відповідають умовам договору про надання правової допомоги, часу, витраченому на складення та подання документів, тому є обґрунтованим.

При цьому, врахувавши, що згідно попереднього розрахунку суми судових витрат - витрат на професійну правову допомогу від 07.07.2021 та Акту приймання-передачі послуг № 1 від 20.10.2021 до договору про надання правової допомоги № 57/21 від 07.07.2021, де було зазначено, що адвокат брав участь у судових засіданнях у кількості 4 (чотири) години, однак таке спростовується матеріалами справи, суд стягнув з відповідачки у користь позивача судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 18 250,00 гривень.

З матеріалів справи вбачається, що інтереси позивача ОСОБА_2 представляв адвокат Ратич Т.М. на підставі договору від 07.07.2021 № 57/21 (а.с. 54-55).

Згідно умов договору такий набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до моменту фактичного виконання доручення або до моменту розірвання договору.

Розділ четвертий даного договору регулює питання оплати послуг адвоката, згідно пункту 4.1. якого отримання винагороди адвокатом за надання правової допомоги відбувається у формі гонорару.

Обставини, які враховуються при визначенні розміру гонорару визначені у п. 4.2 договору.

Подання попереднього (орієнтовного) розрахунку сум судових витрат забезпечує можливість іншій стороні належним чином підготуватися до спростування витрат, які вона вважає необґрунтованими та доводити неспівмірність таких витрат, заявивши клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, відповідно, забезпечує дотримання принципу змагальності.

Як вбачається із матеріалів справи, звертаючись із позовною заявою, сторона позивача надала суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 22000,00 грн. з врахуванням затрачених 10 год. робочого часу, тобто вартість однієї годи наданих послуг, адвокатом оцінено у розмірі 1200,00 грн.

У постанові Великої Палати Верховного Суду, справа № 910/12876/19, суд зауважив, щорозмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини.

Поряд з цим, процесуальне законодавство визначило критерії, які необхідно застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу, зокрема дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.

Згідно висновків Великої Палати Верховного Суду усправі № 755/9215/15-ц, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

При цьому,суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалено рішення, всі її витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг (постановм Верховного Суду усправі № 905/1795/18та усправі № 922/2685/19).

Аналіз умов договору про надання правової допомоги, укладеного між позивачем та його представником, на переконання колегії суддів свідчить про те, що винагорода за надання адвокатом правової допомоги, сплачується позивачем у формі гонорару, тобто такий є тотожним у цілому винагороді та власне включає обсяг та час роботи, складність справи тощо, відтак слідуючи зазначеному, наявність окремої графи гонорару в Акті приймання передачі поряд із іншими витратами пов`язаними із виконанням договору, є безпідставним, оскільки є одними і тими ж витратами та фактично дублює такі.

При цьому, поняття «гонорару успіху», розміру та порядку його розрахунку, як витрату з відкладальною умовою, договір не містить.

Таким чином, вимога про стягнення гонорару у розмірі 8000 грн., як окремого виду винагороди за надання правової допомоги є безпідставною, а відповідні висновки суду в цій частині необгрунтованими.

Також, колегія суддів враховує те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Частиною 5ст. 137 ЦПК Українивстановлено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6ст. 137 ЦПК України).

Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 751/3840/15-ц склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), розрахунок наданих послуг, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Наявність документального підтвердження витрат на правову допомогу та їх розрахунок є підставою для задоволення вимог про відшкодування таких витрат.

Устатті 59 Конституції Українизакріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно з пунктом 4 частини першоїстатті 1 Закону України від 05 липня 2012 року «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» № 5076-VI(далі - Закон№ 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно достатті 19 Закону5076-VIвидами адвокатської діяльності, зокрема, є:

- надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;

- складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;

- представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Як вбачається із Додаткової Угоди № 1 від 20 жовтня 2021 року, яка є невід`ємною частиною Договору, позивач ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_3 домовилися внести зміни до Договору про надання правової допомоги № 57/21 від 07.07.21021 та доповнили п. 4 підпунктом 4.10 наступного змісту: «Загальна вартість послуг адвоката становить 22000,00 грн.» (а.с. 57).

В матеріалах справи також наявний Акт приймання передачі послуг № 1 від 20.10.2021, згідно якого, зокрема клієнт немає жодних претензій до якості наданих адвокатом послуг, звіт про надання послуг правової допомоги та рахунок на оплату № 1 від 20.10.2021 (а.с. 58-60).

Наведене дозволяє дійти висновку про те, що суть наданих послуг, їх обсяг та кількість годин згідно попереднього розрахунку, який подавався із позовною заявою, є аналогічними Акту приймання передачі таких послуг, який підписаний сторонами після завершення розгляду справи.

Поряд з цим, як правильно зазначив суд першої інстанції, у попередньому (орієнтовному) розрахунку суми судових витрат - витрат на професійну правову допомогу від 07.07.2021 та у акті приймання-передачі послуг № 1 від 20.10.2021 до договору про надання правової допомоги № 57/21 від 07.07.2021, вказано, що адвокат брав участь у судових засіданнях у кількості 4 (чотири) години, що спростовується матеріалами справи, зокрема, довідкою про відкладення підготовчого судового засідання, призначеного на 11.08.2021, у зв`язку з неявкою сторін, на 18.10.2021, а також протоколом судового засідання від 18.10.2021, як доказом тривалості такого (а.с. 37, 47).

Зазначені обставини спростовують загальну кількість потрачених адвокатом годин, які заявлені ним у контексті загального часу для надання правової допомоги, а як наслідок загальну вартість такого, на що стороною позивача не було звернуто увагу, подаючи клопотання про розподіл судових витрат у справі.

У частині 3 ст. 141 ЦПК України зазначено, що враховує суд при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Так, врахуванню підлягають дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися (п. 4 ч. 3 ст. 141 ЦПК України).

Відтак, колегія суддів знаходить підставними доводи апеляційної скарги стосовно того, що ухвалюючи оскаржуване рішення суд не надав оцінки діям відповідачки та письмовій заяві про визнання позову, що є виявом добросовісного користування своїми процесуальними правами та були спрямовані, у тому числі на оперативне та правильне вирішення ініційованого позивачем питання.

Власне зазначені обставини були враховані судом першої інстанції при розгляді справи по суті та, у тому числі, дозволили ухвалити відповідне рішення у підготовчому судовому засіданні.

Заперечення відповідачки щодо зменшення витрат на оплату правничої допомоги були викладені у клопотанні від 18.10.2021 та подані суду першої інстанції одночасно із заявою про визнання позовних вимог, на даний час такі заперечення, які фактично є аналогічними клопотанню від 18.10.2021, викладені в апеляційній скарзі та зводяться до того, що у відповідній вимозі відповідачка просить відмовити повністю скасувавши додаткове рішення суду.

Враховуючи наведене та те, що апеляційний суд дійшов висновку про безпідставність стягнення гонорару у розмірі 8000 грн., як окремого виду винагороди за надання правової допомоги, а відтак необгрунтованість висновків суду у цій частині, констатував залишення поза увагою місцевим судом правову позицію відповідачки, у контексті розгляду справи по суті та добросовісного користування нею своїми процесуальними правами, колегія суддів приходить висновку про необхідність скасування оскаржуваного додаткового рішення, як такого, що ухвалене судом за неповного з`ясування обставин справи.

Крім цього, складність спірних правовідносин (категорія справи), обізнаність представника у таких і судовій практиці з цього приводу, що презюмується, свідчить, що вимоги про стягнення витрат на правову допомогу у розмірі, про який просить сторона позивача є необгрнутованим, хоча б з погляду зазначених вище обставин.

Зокрема, навіть вимога про стягнення 18250,00 грн. за надання правової допомоги з розрахунку 2433,00 грн. за 1 год, на переконання колегії суддів, не відповідає критеріям реальності та розумності вартості наданих послуг.

Крім цього, адвокат необґрунтовано виділив в окремі послуги такі речі, як наради із адвокатом щодо погодження тактики представництва, на що було потрачено 2 години та окремо з`ясування адвокатом усіх відомих клієнтом обставин, а також аналіз та вивчення чинного законодавства та практики, оскільки у розумінні закону такі обставини охоплюються підготовкою позовних вимог, як матеріально-правової претензії довірителя у спірних правовідносинах.

Разом з цим, колегія суддів вважає, що витрати у розмірі 4500 грн., як еквівалент необхідності затрати 3 год. робочого часу адвоката, з врахуванням тривалості судового засідання, на надання правової допомоги у даній справі є співмірними із складністю такої, наданими послугами у суді першої інстанції, затраченим часом на надання таких послуг, а розмір таких витрат відповідає критеріям реальності та розумності.

При цьому, колегія суддів враховує те, що згідно із правовою позицією Верховного Суду від 21 січня 2021 року у справі № 280/2635/20, відшкодуванню підлягають витрати на професійну правничу допомогу, незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною чи тільки має бути сплачено.

Наведене свідчить про необхідність часткового задоволення апеляційної скарги, скасування оскаржуваного рішення та стягнення з відповідачки на користь позивача відповідної суми витрати на правничу допомогу, шляхом часткового задоволення вимог останнього.

Керуючись ст.ст. 258, 259, 367, 368, 372, ст.ст. 381, 382, 383 ЦПК України, суд,-

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Додаткове рішенняМиколаївського районногосуду Львівськоїобласті від26жовтня 2021року скасувати.

Ухвалити у справі нове рішення, яким стягнути із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 4500 (чотири тисячі п`ятсот) гривень 00 копійок понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня з дня складення повного тексту додаткової постанови.

Повний текст постанови складений 12 квітня 2022 року.

Головуючий: А.В. Ніткевич

Судді: С.М. Бойко

С.М. Копняк