Постанова

від 13.04.2022 по справі 420/19405/21

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 квітня 2022 р.м.ОдесаСправа № 420/19405/21Головуючий в 1 інстанції: Танцюра К.О.

Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду

у складі: головуючої судді - Шевчук О.А.,

суддів: Бойка А.В., Федусика А.Г.

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2021 року по справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправною та скасування вимоги, -

ВСТАНОВИЛА:

У жовтні 2021 року позивач звернувся до суду з позовною заявою до відповідача, в якій просив визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 28.04.2020 р. №Ф-37338-51.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 11.02.2010 р. здійснив державну реєстрацію фізичної особи-підприємця, проте 06.04.2021р. припинив діяльність як фізична особа-підприємець шляхом подачі до органу державної реєстрації відповідної заяви, у зв`язку із фактичним нездійсненням за весь вищезазначений час (з 11.02.2010р. по 06.04.2021р.) відповідної господарської діяльності (позивач діяльність не здійснював та будь-яких доходів від підприємницької діяльності не отримував). Позивач вказав, що він не погоджується із прийняттям вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 28.04.2020р. №Ф-37338-51, зазначивши, що ч. 3 ст. 9 Закону № 2464 встановлює чіткий перелік документів (доказів у судовому процесі), на підставі яких податковими органами здійснюється обчислення єдиного внеску та у відповідача були відсутні підстави автоматичного відкриття ІКП, що визначені розділом II «Інтегрована картка платника» Порядку № 422 (на час нарахування недоїмки за 2017 рік - по строку 09.02.2018 року) - при вчиненні в ІКП записів були відсутні первинні документи, визначені п. 2 розділу І Порядку № 422. Також позивач зазначив, що вимога про сплату боргу була надіслана з порушенням строку її надсилання та, що у період з травня 2019 року він здійснює трудову діяльність, є працевлаштованим (форма працевлаштування: основна) й займає посаду Голови Правління у ЖБК «Моряк-2» (ідентифікаційний код: 20996728), який як роботодавець у розумінні норм ЗУ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 р. № 2464-VI виконує свій обов`язок з нарахування й сплати єдиного внеску за позивача.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2021 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправною та скасовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) Головного управління ДПС в Одеській області від 28.04.2020р. №Ф-37338-51 в частині нарахування ОСОБА_1 єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірі 4590,30грн. У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено. Стягнуто з Головного управління ДПС в Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 142,28 грн. (сто сорок дві гривні двадцять вісім копійок).

Не погоджуючись з таким рішенням, відповідач надав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на те, що судом першої інстанції не надано належної правової оцінки обставинам справи у їх сукупності, рішення винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі. Доводами апеляційної скарги зазначено, що отримана позивачем заробітна плата як найманого працівника та факт реєстрації його фізичною особою-підприємцем без отриманого від підприємницької діяльності доходу є різними базами нарахування єдиного внеску, які не виключають один одного. Тобто, якщо фізична особа-підприємець з 01.01.2017 року застосовує загальну систему оподаткування і не є пенсіонером за віком або інвалідом, то вона не звільняється від обов`язку нараховувати, обчислювати та сплачувати ЄСВ на загальних підставах. Аналізуючи відомості з облікових даних інформаційної системи органу доходів і зборів загальна сума заборгованості позивача станом на 31.01.2020 р. становить 29293,44 грн. На підставі цих даних ГУ ДПС в Одеській області сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 28.04.2021 року № Ф-37338-51, відповідно до вимог чинного законодавства. Відповідно до вищезазначеного, на думку апелянта, вимога про сплату боргу (недоїмки) від 28.04.2021 року № Ф-37338-51 ГУ ДПС в Одеській області є правомірною та законною.

У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача - адвокат Крижевський А.С. зазначає, що рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23.12.2021 р. у справі № 420/19405/21 є законним і обґрунтованим, ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, із повним й правильним з`ясуванням та встановленням обставин, які мають значення для справи, правильним дослідженням та оцінкою доказів, відповідністю висновків, що викладені у рішенні - обставинам справи. У період з травня 2019 року позивач здійснює трудову діяльність, є працевлаштованим (форма працевлаштування: основна) й займає посаду Голови Правління у ЖБК «Моряк-2», який як роботодавець у розумінні норм Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» виконує свій обов`язок з нарахування й сплати єдиного внеску за позивача. З огляду на зазначене, представник позивача просить залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Згідно з ч.1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 28.04.2020р. Головним управлінням ДПС в Одеській області прийнято вимогу про сплату боргу №Ф-37338-51У, якою ОСОБА_1 зобов`язано сплатити єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірі 29 293,44грн. (а.с.20).

Позивач, не погоджуючись із прийняттям вказаної податкової вимоги звернувся до суду із цим позовом про її скасування.

Приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги є доведеними та обґрунтованими в частині визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) Головного управління ДПС в Одеській області від 28.04.2020р. №Ф-37338-51 в частині нарахування ОСОБА_1 єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірі 4590,30 грн.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Спірні правовідносини врегульовані нормами Податкового кодексу України в частині відносин, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядку їх адміністрування, платників податків та зборів, їх прав та обов`язків, компетенції контролюючих органів, повноважень і обов`язків їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальності за порушення податкового законодавства, та нормами Закону № 2464-VI в частині правових та організаційних засад забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умов та порядку його нарахування і сплати та повноважень органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Так, відповідно до підпункту 14.1.226 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі-ПК України) самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою-підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності. Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.

Пункт 14.1.195 пункту 14.1 статті 14 ПК України дає визначення поняттю «працівник» - це фізична особа, яка безпосередньо власною працею виконує трудову функцію згідно з укладеним з роботодавцем трудовим договором (контрактом) відповідно до закону;

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону № 2464-VI єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до статті 2 Закону № 2464-VI його дія поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.

Пунктами 3 і 10 частини першої статті 1 Закону № 2464-VI надано визначення поняттям:

застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок;

страхувальники - це роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов`язані сплачувати єдиний внесок.

Згідно з абзацом другим пункту 1 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Пунктом 4 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI до платників єдиного внеску віднесено фізичних осіб-підприємців, в тому числі тих, які обрали спрощену систему оподаткування.

Відповідно до абзацу першого пункту 1 та пункту 2 частини першої статті 7 Закону № 2464-VI (в редакції, чинній з 1 січня 2017 року) єдиний внесок нараховується:

для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами;

для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Відносини щодо сплати єдиного внеску особою, яка провадить незалежну професійну діяльність та одночасно отримує дохід від роботодавця, що використовує її працю на умовах трудового або цивільно-правового договору, або на інших умовах, передбачених законодавством, Законом №2464-VI не врегульовано.

Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що платниками єдиного соціального внеску є, зокрема, фізичні особи-підприємці. Необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою господарської діяльності та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування ЄСВ. Отже, саме дохід особи від господарської діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір ЄСВ не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому, за відсутності бази для нарахування ЄСВ у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов`язок особи самостійно визначити цю базу, але її розмір не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати.

Таким чином, метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов`язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

На підставі наведеного можна зробити висновок, що, з урахуванням особливостей форми діяльності самозайнятих осіб, саме задля досягнення вищевказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування законодавством встановлено обов`язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності.

Отже, особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, зокрема адвокатську, вважається самозайнятою особою і зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем у розмірі не меншому за мінімальний.

Інше тлумачення правових норм, якими врегульована сплата єдиного внеску особами, які перебувають на обліку в органах ДПС як самозайняті особи, зокрема особи, які мають свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю, та які одночасно отримують доход від роботодавця, який використовує їх працю на підставі трудового або цивільно-правового договору, або інших умовах, передбачених законодавством, спричиняє подвійну сплату єдиного внеску (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 27 листопада 2019 року (справа №160/3114/19) та в подальшому підтримана у постановах від 4 грудня 2019 року (справа №440/2149/19), від 23 січня 2020 року (справа №480/4656/18).

Відповідно до абзацу другого пункту 2 розділу VI Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.15 №449, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 07.05.15 р. за №508/26953 (надалі Інструкція №449), у разі виявлення органом доходів і зборів своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий орган доходів і зборів обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції в порядку і розмірах, визначених розділом VII цієї Інструкції.

За змістом пункту 3 розділу VI Інструкції №449 Органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо: дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів; платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску; платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.

У випадках, передбачених абзацами третім та/або четвертим цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) надсилається (вручається): платникам, зазначеним у підпунктах 1, 2 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, протягом 10 робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій); платникам, зазначеним у підпунктах 3, 4, 6 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, протягом 15 робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій).

Абзацом першим пункту 4 розділу VI Інструкції №449 визначено, що вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено інтегрованою карткою платника податку станом на 31.01.2020р., контролюючим органом проведено нарахування ОСОБА_1 єдиного внеску у загальній сумі 29293,44грн. у т.ч.:- 09.02.2018р. -8448,00грн. -нараховано розрахункову суму єдиного внеску за 2017 рік; 19.04.2018р. - 2457,18 грн. - нараховано ЄД ФО-П, в т. ч. на спрощеній системі оподаткування та фермерам за 1 квартал 2018 року; 19.07.2018р. - 2457,18грн. - нараховано ЄВ ФО-П, в т. ч. на спрощеній системі оподаткування та фермерам за 2 квартал 2018 року; 19.10.2018р. - 2457,18 грн. - нараховано ЄВ ФО-П, в т. ч. на спрощеній системі оподаткування та фермерам за 3 квартал 2018 року; 21.01.2019р. - 2457,18грн. - нараховано ЄВ ФО-П, в т. ч. на спрощеній системі оподаткування та фермерам за 4 квартал 2018 р.; 19.04.2019р. - 2754,18 грн. - нараховано ЄВ ФО-П, в т. ч. на спрощеній системі оподаткування та фермерам за 1 квартал 2019 року; 19.07.2019р. - 2754,18 грн. - нараховано ЄВ ФО-П, в т. ч. на спрощеній системі оподаткування та фермерам за 2 квартал 2019 року; 21.10.2019р. - 2754,18 грн. - нараховано ЄВ ФО-П, в т. ч. на спрощеній системі оподаткування та фермерам за 3 квартал 2019 року; 20.01.2020р. - 2754,18 грн. - нараховано ЄВ ФО-П, в т. ч. на спрощеній системі оподаткування та фермерам за 4 квартал 2019 року.

Поряд з цим, у період травень 2019 року - травень 2021 року ОСОБА_1 займає посаду голови правління ЖБК «Моряк -2», за якого нараховано суми ЄСВ, що підтверджується довідкою про доходи від 08.06.2021р. №3, виданою ЖБК «Моряк-2» (а.с.22).

Враховуючи вищевикладене та те, що мета збору єдиного внеску досягається за рахунок його сплати роботодавцем ЖБК «Моряк -2», суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що нарахування єдиного внеску з травня 2019 року - грудень 2019 року є протиправним.

У зв`язку з викладеним, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вимога про сплату боргу (недоїмки) від 28.04.2020р. №Ф-37338-51 в частині нарахування єдиного внеску за період з травня 2019 року по грудень 2019 року у розмірі 4590,30грн., є протиправною та підлягає скасуванню.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що рішення Одеського окружного адміністративного суду ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному рішенні, у зв`язку з чим підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ч.1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області - залишити без задоволення.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2021 року - залишити без змін.

Відповідно до ст. 329 КАС України постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуюча суддя: О.А. Шевчук

Суддя: А.В. Бойко

Суддя: А.Г. Федусик