Постанова

від 11.04.2022 по справі 685/555/20

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

12 квітня 2022 року

м. Київ

справа № 685/555/20

провадження № 61-772св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого -Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивачі: ОСОБА_1 , фермерське господарство «Злагода Л»,

представник фермерського господарства «Злагода Л», - Василенко Наталія Станіславівна,

відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, приватний нотаріус Теофіпольського районного нотаріального округу Сурма Галина Францівна,

позивач за зустрічним позовом - ОСОБА_3 ,

відповідачі за зустрічним позовом: Хмельницька районна рада Хмельницької області, Теофіпольська селищна рада Хмельницької області, фермерське господарство «Злагода Л», ОСОБА_1 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу фермерського господарства «Злагода Л» на постанову Хмельницького апеляційного суду у складі колегії суддів: Янчук Т. О., Купельського А. В., Ярмолюка О. І., від 16 грудня 2021 року.

Зміст позовних заяв та їх обґрунтування

У квітні 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до

ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи: Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, приватний нотаріус Теофіпольського районного нотаріального округу Сурма Г. Ф., про визнання права постійного користування земельною ділянкою в порядку спадкування.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 12 лютого 1998 року рішенням Теофіпольської районної ради народних депутатів Хмельницької області

№ 7 у постійне користування ОСОБА_4 було надано земельну ділянку, загальною площею 33 га, для ведення селянського (фермерського) господарства. 17 грудня 1998 року ОСОБА_4 було видано державний акт на право постійного користування земельною ділянкою, загальноюплощею

33 га, яка розташована на території Ординецької сільської ради (село Лютарівка) Теофіпольського району Хмельницької області, зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 29. 27 квітня 1999 року зареєстровано статут селянського фермерського господарства «Злагода», а 29 квітня 1999 року проведено державну реєстрації цього господарства. У подальшому господарство перейменовано на фермерське господарство «Злагода Л», головою якого на сьогодні є позивачка. У 2015 році було виготовлено та затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), яка надавалася ОСОБА_4 , для ведення фермерського господарства, земельній ділянці присвоєно кадастровий номер 6824785500:04:017:0076 та відкрито поземельну книгу. Позивачка вказала, що ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер, а вона є спадкоємицею першої черги після його смерті. При перевірці відомостей у Публічній кадастровій карті нею було виявлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 6824785500:04:017:0076 відсутня. У подальшому з`ясовано, що вказана земельна ділянка після смерті ОСОБА_4 була вилучена Головним управлінням Держгеокадаструу Хмельницькій області шляхом її поділу на 17 ділянок, площею по 2 га, згідно проєкту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність зі зміною цільового призначення. Позивачка вказувала, що ці 17 земельних ділянок були передані у власність громадянам на підставі відповідних наказів Держгеокадастру, а згодом відчужені ними на користь ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . ОСОБА_1 стверджувала, що земельна ділянка, кадастровий номером 6824785500:04:017:0076 не була вільною, вилучена без погодження із землекористувачем, поділена та передана у власність громадянам у порядку приватизації незаконно.

Посилаючись на зазначені обставини, ОСОБА_1 просилавизнати за нею у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 , який помер

ІНФОРМАЦІЯ_1 , право постійного користування земельною ділянкою площею 33 га, розташованою на території Ординецької сільської ради Теофіпольського району Хмельницької області (с. Лютарівка),

кадастровий номер 6824785500:04:017:0076, наданою для ведення селянського (фермерського) господарства, яка на підставі державного акту на право постійного користування землею серії ХМ № 000000, виданого

17 грудня 1998 року Теофіпольською районною радою народних депутатів Хмельницької області та зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 29, перебувала у постійному користуванні ОСОБА_4 , в подальшому була поділена на земельні ділянки з кадастровими номерами 6824785500:04:017:0127, 6824785500:04:017:0131, 6824785500:04:017:0133, 6824785500:04:017:0122, 6824785500:04:017:0125, 6824785500:04:017:0120, 6824785500:04:017:0128, 6824785500:04:017:0132, 6824785500:04:017:0123, 6824785500:04:017:0124, 6824785500:04:017:0130, 6824785500:04:017:0126, 6824785500:04:017:0118, 6824785500:04:017:0119 та 6824785500:04:017:0121.

У червні 2020 року ОСОБА_3 пред`явив зустрічний позов до Теофіпольської районної ради Хмельницької області, ФГ «Злагода Л», ОСОБА_1 про скасування рішення та визнання недійсним державного акта.

Зустрічні позовні вимоги мотивовані тим, що при прийнятті 12 лютого

1998 року Теофіпольською районною радою народних депутатів Хмельницької області рішення № 7 були порушені норми матеріального права, зокрема, ОСОБА_4 при формуванні заяви про одержання земельної ділянки для ведення фермерського господарства документально не було підтверджено його досвід роботи в сільському господарстві та наявність кваліфікації або спеціальної підготовки, чим порушено вимоги частини першої статті 5 Закону України «Про селянське (фермерське) господарство» у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин. ОСОБА_3 вказував, що Ординецькою сільською радою народних депутатів Теофіпольського району Хмельницької області не здійснено погодження передачі ОСОБА_4 спірної земельної ділянки. Також ОСОБА_3 наголошував на тому, що відсутній погоджений сусідніми землеволодільцями землекористувача, районними землевпорядними, природоохоронними, санітарними органами та органом архітектури проєкт відведення спірної земельної ділянки, що вказує на недотримання порядку прийняття відповідного рішення. Посилався на те, що державний акт на право постійного користування землею виданий ОСОБА_4 у порушення статті 17 Земельного кодексу України у редакції від 18 грудня 1990 року, оскільки рішення про передачу у користування спірної земельної ділянки органом місцевого самоврядування не приймалося.

Посилаючись на зазначені обставини, позивач за зустрічним позовом просив суд скасувати рішення Теофіпольської районної ради народних депутатів Хмельницької області від 12 лютого 1998 року №7, яким

ОСОБА_4 виділено із земель запасу Ординецької сільської ради Теофіпольського району Хмельницької області земельну ділянку, площею

33 га, для ведення селянського (фермерського) господарства; визнати недійсним державний акт на право постійного користування землею, серії ХМ, виданий на ім`я ОСОБА_4 Теофіпольською районною радою народних депутатів Хмельницької області 17 грудня 1998 року на підставі вищезазначеного рішення, зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею № 29.

У вересні 2020 року ФГ «Злагода Л» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області про визнання права постійного користування земельною ділянкою.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з моменту створення ФГ «Злагода» відбулася фактична заміна постійного землекористувача і правомочності

ОСОБА_4 перейшли до фермерського господарства з дня його реєстрації. Після державної реєстрації такого господарства саме воно як суб`єкт підприємницької діяльності використовувало відповідну ділянку за її цільовим призначенням, тобто було її постійним користувачем. ФГ«Злагода Л» вказувало, що у зв`язку зі смертю засновника фермерського господарства ОСОБА_4 відсутні правові підстави вважати, що право постійного користування спірною земельною ділянкою є припиненим. Також зазначало, що накази Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, прийняті відносно земельної ділянки, кадастровий номер 6824785500:04:017:0076, щодо її поділу на 17 окремих земельних ділянок, з подальшою передачею їх у приватну власність фізичним особам є незаконними. ФГ «Злагода Л» щодо вилучення зазначеної земельної ділянки у нього погодження не надавало. Визначених законодавством підстав для позбавлення ФГ «Злагода Л» права постійного користування земельною ділянкою, кадастровий номер 6824785500:04:017:0076, не було.

Посилаючись на зазначене, ФГ «Злагода Л» просило суд визнати за ним право постійного користування земельними ділянками із кадастровими номерами 6824785500:04:017:0127, 6824785500:04:017:0131, 6824785500:04:017:0133, 6824785500:04:017:0122, 6824785500:04:017:0125, 6824785500:04:017:0120, 6824785500:04:017:0128, 6824785500:04:017:0132, 6824785500:04:017:0123, 6824785500:04:017:0124, 6824785500:04:017:0130, 6824785500:04:017:0126, 6824785500:04:017:0118, 6824785500:04:017:0119 та 6824785500:04:017:0121, які утворилися в результаті поділу земельної ділянки загальною площею 33,00 га, розташованої на території Ординецької сільської ради (с. Лютарівка) Теофіпольського району Хмельницької області, кадастровий номер 6824785500:04:017:0076, наданої для ведення селянського (фермерського) господарства ОСОБА_4 (державний акт на право постійного користування землею серії ХМ № 000000, виданий 17 грудня 1998 року Теофіпольською районною радою народних депутатів, зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 29).

Ухвалою Теофіпольського районного суду Хмельницької області

від 16 листопада 2020 року вищевказані позови об`єднано в одне провадження.

Основний зміст та мотиви рішення суду першої інстанції

Рішенням Теофіпольського районного суду Хмельницької області у складі судді Самойловича А. П. від 13 серпня 2021 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 відмовлено. Позов ФГ «Злагода Л» задоволено.

Визнано за ФГ «Злагода Л» право постійного користування земельними ділянками з кадастровими номерами 6824785500:04:017:0118, 6824785500:04:017:0119, 6824785500:04:017:0120, 6824785500:04:017:0121, 6824785500:04:017:0122, 6824785500:04:017:0123, 6824785500:04:017:0124, 6824785500:04:017:0125, 6824785500:04:017:0126, 6824785500:04:017:0127, 6824785500:04:017:0128, 6824785500:04:017:0130, 6824785500:04:017:0131, 6824785500:04:017:0132 та 6824785500:04:017:0133, які утворилися в результаті поділу земельної ділянки, площею 33, 0000 га, кадастровий номер 6824785500:04:017:0076, наданої ОСОБА_4 для ведення селянського (фермерського) господарства на підставі державного акта на право постійного користування землею серії ХМ № 000000, виданого 17 грудня 1998 року Теофіпольською районною радою народних депутатів Хмельницької області та зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 29.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що після проведення державної реєстрації селянського (фермерського) господарства як юридичної особи право постійного користування земельною ділянкою, наданою засновникові для ведення такого господарства, набуває останнє, а тому смерть засновника селянського (фермерського) господарства не породжує у спадкоємців такого засновника права успадковувати право постійного користування земельною ділянкою, яку засновник отримав для ведення зазначеного господарства та створив (зареєстрував) останнє за Законом України «Про селянське (фермерське) господарство» від 20 грудня 1991 року. З огляду на зазначене, районний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 . Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 , суд першої інстанції виходив з недоведеності позовних вимог. Задовольняючи позов ФГ «Злагода Л», суд першої інстанції вказав, що після проведення державної реєстрації селянського (фермерського) господарства як юридичної особи право постійного користування земельною ділянкою, наданою засновникові для ведення такого господарства, набуло фермерське господарство. Суд зазначив, що накази Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області спрямовані на протиправне припинення права постійного користування земельною ділянкою ФГ «Злагода», у зв`язку чим право цьогогосподарства на постійне користування наданою у 1998 році земельною ділянкою підлягає відновленню шляхом визнання за ним права постійного користування п`ятнадцятьма земельними ділянками, виділеними з первинно наданої ділянки (кадастровий номер 6824785500:04:017:0076).

Основний зміст та мотиви постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Хмельницького апеляційного суду від 16 грудня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено частково. Рішення Теофіпольського районного суду Хмельницької областівід 13 серпня

2021 року у частині задоволення позову ФГ «Злагода Л» скасовано та ухвалено у цій частині нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що право постійного користування земельною ділянкою, яке від засновника перейшло до

ФГ «Злагода», не припинилося ані через зміни у земельному законодавстві, ані через смерть засновника. Отже земельна ділянка не могла передаватись у власність фізичним особам. Разом із тим суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що обраний ФГ «Злагода Л» спосіб захисту права є неефективним, не може призвести і не призведе до захисту або відновлення порушеного речового права позивача без вирішення питання щодо скасування права власності на виділені земельні ділянки із земельної ділянки, площею 33 га.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі фермерське господарство «Злагода Л» просить скасувати постанову Хмельницького апеляційного суду від 16 грудня

2021 року і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Підставами касаційного оскарження зазначеного судового рішення заявник вказав порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, пославшись, зокрема, на те, що суд апеляційної інстанції застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16, від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16, від 12 червня 2019 року у справ № 487/10128/14,від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17, від 21 березня 2018 року у справі № 235/3619/15, від 23 червня 2020 року у справі № 922/989/18 (пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України).

Також заявник вказує на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах

(пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України) та порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, внаслідок неналежного дослідження судом зібраних у справі доказів (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

Доводи касаційної скарги обґрунтовані тим, що суд апеляційної інстанції, встановивши наявність порушеного права ФГ «Злагода Л» та погодившись з висновками суду першої інстанції про незаконність припинення права постійного користування позивача на спірну земельну ділянку, скасував законне судове рішення суду першої інстанції з одних лише формальних міркувань. На думку особи, яка подала касаційну скаргу, суд апеляційної інстанції не застосував положення частини другої статті 16 Цивільного кодексу України та не захистив порушене права позивача, вказавши лише на неправильно обраний спосіб захисту. Заявник стверджує, що саме визнання права постійного користування спірними земельними ділянками буде ефективним способом захисту порушеного права фермерського господарства.

Судове рішення оскаржується лише у частині вирішення позовних вимог

ФГ «Злагода Л», тому в іншій частині касаційному перегляду не підлягають в силу вимог статті 400 ЦПК України.

Ухвалою Верховного Суду від 27 січня 2022року відкрито касаційне провадження у справі за поданою касаційною скаргою.

У визначений судом строк відзивів на касаційну скаргу не надійшло.

Ухвалою Верховного Суду від 22 лютого2022 року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Рішенням Теофіпольської районною ради Хмельницької області

від 12 лютого 1998 року № 7 виділено ОСОБА_4 із земель запасу Ординецької сільської ради Теофіпольського району Хмельницької області земельну ділянку, площею 33га, для ведення селянського (фермерського) господарства.

17 грудня 1998 року на підставі вищезазначеного рішення ОСОБА_4 видано державний акт серії ХМ № 000000 на право постійного користування земельною ділянкою, площею 33 га, в межах згідно плану, яка розташована на території Ординецької сільської ради (с. Лютарівка) Теофіпольського району Хмельницької області, для ведення селянського фермерського господарства. Державний акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 29.

29 квітня 1999 року зареєстровано селянське (фермерське) господарство «Злагода» (код ЄДРПОУ 30408142), яке розташоване по вулиці Новосілка,2 у с. Лютарівка Теофіпольського району Хмельницької області, про що видано свідоцтво про державну реєстрацію (перереєстрацію) суб`єкта підприємницької діяльності - юридичної особи, яке в подальшому було замінено на свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи

серії А00 № 216660.

Згідно витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку

від 16 грудня 2015 року № НВ-6802674122015 земельна ділянка, кадастровий номер 6824785500:04:017:0076, площею 33,0052га, розташована на території Ординецької сільської ради Теофіпольського району Хмельницької області, з цільовим призначенням для ведення фермерського господарства, перебуває у користуванні ОСОБА_4 на підставі рішення Теофіпольської районної ради Хмельницької області від 12 лютого 1998 року № 7. Документом, що посвідчує право користування, є державний акт від 17 грудня 1998 року № ХМ 000000.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер.

У відповідності до листа Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 16 березня 2020 року № 29-22-0.3-1566/2-20 земельну ділянку, кадастровий номер 6824785500:04:017:0076, було вилучено із Державного земельного кадастру шляхом поділу на 17 ділянок згідно проєкту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність зі зміною цільового призначення. Підставою для поділу стало припинення права постійного користування внаслідок смерті користувача.

Наказами Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 09 жовтня 2019 року № № 22-7625-СГ, 22-7623-СГ, 22-7621-СГ, 22-7657-СГ, 22-7626-СГ, 22-7649-СГ, 22-7643-СГ, 22-7645-СГ, 22-7647-СГ, 22-7628-СГ,

22-7639-СГ, 22-7630-СГ, 22-7641-СГ, 22-7637-СГ, 22-7618-СГ, 22-762,

від 19 листопада 2019 року № 22-9929-СГ та від 28 листопада 2019 року

№ 22-10738-СГ надано дозвіл ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,

ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ,

ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 та ОСОБА_21 на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність із зміною цільового призначення в межах категорії земель за основним цільовим призначенням - землі сільськогосподарського призначення.

Згідно із зазначеними наказами місцем розташування усіх об`єктів землеустрою, крім виділених ОСОБА_20 на підставі наказу

від 19 листопада 2019 року № 22-9929-СГ та ОСОБА_21 на підставі наказу

від 28 листопада 2019 року № 22-10738-СГ, вони виділенііз земельної ділянки, кадастровий номер 6824785500:04:017:0076, яка розташована за межами населених пунктів Ординецької сільської ради Теофіпольського району Хмельницької області. Місцем розташування об`єктів землеустрою, наданих ОСОБА_20 та ОСОБА_21 є територія поза межами населених пунктів Ординецької сільської ради Теофіпольського району Хмельницької області. Цільове призначення земельних ділянок до зміни - для ведення фермерського господарства, після зміни - для ведення особистого селянського господарства.

Наказами Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 18 листопада 2019 року № 22-9801-СГ, 22-9821-СГ, 22-9806-СГ, 22-9820-СГ, 22-9813-СГ, 22-9800-СГ, 22-9819-СГ, 22-9815-СГ, 22-9818-СГ, 22-9805-СГ,

22-9803-СГ, 22-9822-СГ, 22-9817-СГ, 22-9814-СГ, 22-9816-СГ, від 27 грудня 2019 року № 22-12509-СГ та від 15 січня 2020 року № 22-559-СГ затверджено проєкти землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність зі зміною цільового призначення в межах категорії земель за основним цільовим призначенням - землі сільськогосподарського призначення, змінено вид цільового призначення земельних ділянок з «для ведення фермерського господарства (01.02)» на «для ведення особистого селянського господарства (01.03)», а також надано громадянам у власність земельні ділянки площею 2 га кожна (крім ОСОБА_20 , якому надано земельну ділянку, площею 1,0052 га) для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, які розташовані за межами населених пунктів Ординецької сільської ради Теофіпольського району Хмельницької області, а саме: ОСОБА_6 земельну ділянку з кадастровим номером 6824785500:04:017:0122, ОСОБА_18 земельну ділянку з кадастровим номером 6824785500:04:017:0128, ОСОБА_9 земельну ділянку з кадастровим номером 6824785500:04:017:0124, ОСОБА_17 земельну ділянку з кадастровим номером 6824785500:04:017:0118, ОСОБА_10 земельну ділянку з кадастровим номером 6824785500:04:017:0117, ОСОБА_5 земельну ділянку з кадастровим номером 6824785500:04:017:0125, ОСОБА_16 земельну ділянку з кадастровим номером 6824785500:04:017:0132, ОСОБА_12 земельну ділянку з кадастровим номером 6824785500:04:017:0130, ОСОБА_15 земельну ділянку з кадастровим номером 6824785500:04:017:0119, ОСОБА_8 земельну ділянку з кадастровим номером 6824785500:04:017:0129, ОСОБА_7 земельну ділянку з кадастровим номером 6824785500:04:017:0133, ОСОБА_19 земельну ділянку з кадастровим номером 6824785500:04:017:0120, ОСОБА_14 земельну ділянку з кадастровим номером 6824785500:04:017:0123, ОСОБА_11 земельну ділянку з кадастровим номером 6824785500:04:017:0126, ОСОБА_13 земельну ділянку з кадастровим номером 6824785500:04:017:0121, ОСОБА_21 земельну ділянку з кадастровим номером 6824785500:04:017:0131 та ОСОБА_20 земельну ділянку з кадастровим номером 6824785500:04:017:0127.

ОСОБА_6 , ОСОБА_19 , ОСОБА_18 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_5 продали свої земельні ділянки ОСОБА_2 на підставі договорів купівлі-продажу земельної ділянки, посвідчених 12 грудня

2019 року приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу Фомовою О. С.

ОСОБА_10 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_16 , ОСОБА_11 ,

ОСОБА_15 , ОСОБА_9 , ОСОБА_17 та ОСОБА_14 продали свої земельні ділянки ОСОБА_3 на підставі договорів купівлі-продажу земельної ділянки, посвідчених 18 грудня 2019 року приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу Грищук О.В.

ОСОБА_20 та ОСОБА_21 продали свої земельні ділянки

ОСОБА_3 на підставі договорів купівлі-продажу земельної ділянки, посвідчених приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу Макухіною О. Г., від 06 березня 2020 року та від 23 січня 2020 року.

Позиція Верховного Суду

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Відповідно до пунктів 1, 3, 4 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах та якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до положень частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави

Згідно із частиною першою статті 51 Земельного кодексу України (тут і далі у редакції, чинній на момент створення фермерського господарства) громадяни, які виявили бажання вести селянське (фермерське) господарство, для одержання земельної ділянки у власність або користування подають до сільської, селищної, міської, районної ради народних депутатів за місцем розташування земельної ділянки заяву, яку підписує голова створюваного селянського (фермерського) господарства.

Відповідно до положень статті 7 ЗК України користування землею може бути постійним або тимчасовим. У постійне користування земля надається радами народних депутатів із земель, що перебувають у державній власності, громадянам України для ведення селянського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства.

Згідно із частиною першою статті 23 ЗК України право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними радами народних депутатів.

Відповідно до частин першої, другої статті 9 Закону України «Про селянське (фермерське) господарство» (у редакції, чинній на момент створення фермерського господарства) після одержання державного акта на право приватної власності на землю, державного акта на право постійного користування землею або укладення договору на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди, селянське (фермерське) господарство підлягає у 30-денний термін державній реєстрації у раді народних депутатів, що передала у власність чи надала у користування земельну ділянку, тобто за місцем розташування земельної ділянки. Після відведення земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання державного акта на право приватної власності на землю, державного акта на право постійного користування або укладення договору на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди, та державної реєстрації селянське (фермерське) господарство набуває статусу юридичної особи.

Ураховуючи законодавчі обмеження у використанні земельної ділянки іншим чином, ніж це передбачено її цільовим призначенням, а також правові наслідки використання чи невикористання земельної ділянки не за її цільовим призначенням, надана громадянину у встановленому порядку для ведення фермерського господарства земельна ділянка в силу свого правового режиму є такою, що використовується виключно для здійснення підприємницької діяльності, а не для задоволення особистих потреб.

Подібні за змістом висновки викладені у постановіВеликої Палати Верховного Суду від 01 квітня 2020 року у справі № 320/5724/17 (провадження № 14-385цс19).

Пунктом 6 розділу X «Перехідні положення» ЗК України у редакції, що діє з 01 січня 2002 року, було встановлено, що громадяни та юридичні особи, які набули земельні ділянки на праві постійного користування до 01 січня 2002 року, але згідно з Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні

до 01 січня 2008 року переоформити право постійного користування на право власності або право оренди.

Рішенням Конституційного Суду України від 22 вересня 2005 року

N 5-рп/2005 визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення пункту 6 розділу X «Перехідні положення»

ЗКУкраїни щодо зобов`язання переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або право оренди без відповідного законодавчого, організаційного та фінансового забезпечення.

Отже, громадяни та юридичні особи, які до 01 січня 2002 року отримали у постійне користування земельні ділянки, правомочні використовувати отримані раніше земельні ділянки на підставі цього правового титулу без обов`язкового переоформлення права постійного користування на право власності на землю чи на право оренди землі.

Велика Палата Верховного Судуу постанові від 23 червня 2020 року у справі № 922/989/18 дійшла висновку про те, що з моменту державної реєстрації селянського (фермерського) господарства (фермерського господарства) та набуття ним прав юридичної особи таке господарство на основі норм права набуває як правомочності володіння і користування, так і юридичні обов`язки щодо використання земельної ділянки.

Право користування земельною ділянкою може бути припинено лише з певних підстав, закріплених у законодавстві.

У постанові від 05 листопада 2019 року у справі № 906/392/18 (провадження № 12-57гс19) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що право постійного землекористування є безстроковим і може бути припинене лише з підстав, передбачених у статті 141 ЗК України, перелік яких є вичерпним.

Статтею 141 ЗК України (у редакції, чинній на момент смерті ОСОБА_4 ) передбачено, що підставами припинення права користування земельною ділянкою є: добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; систематична несплата земельного податку або орендної плати; набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці; використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини.

У разі смерті громадянина - засновника селянського (фермерського) господарства (фермерського господарства) право постійного користування земельною ділянкою, наданою для ведення фермерського господарства його засновнику, не припиняється зі смертю цієї особи, а зберігається за фермерським господарством, до якого воно перейшло після створення фермерського господарства.

За приписами статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, право постійного землекористування є безстроковим і може бути припинене лише з підстав, передбачених статтею 141 ЗК України, перелік яких є вичерпним. Дії органів державної влади, спрямовані на припинення права користування земельною ділянкою поза межами підстав, закріплених у земельному законодавстві, є такими, що порушують право користування земельною ділянкою.

Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права (стаття 1 Першого протоколу до Конвенції).

У справі, яка переглядається, суд першої інстанції, з висновком якого у цій частині погодився суд апеляційної інстанції, встановив, що Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області протиправно позбавило ФГ «Злагода Л» права постійного користування земельною ділянкою, кадастровий номер 6824785500:04:017:0076, оскільки правові підстави для припинення такого права, вилучення спірної земельної ділянки та передачі її у власність фізичних осіб були відсутні.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (стаття 16 ЦК України).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що власник з дотриманням вимог статті 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребуванняоспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, ланцюга договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними. Такі висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18, пункти 85, 86), від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17 (провадження № 12-97гс19, пункт 38), від 22 січня 2020 року у справі № 910/1809/18 (провадження № 12-148гс19, пункт 34), від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (провадження № 14-125цс20, пункт 74) та інших.

Віндикація застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору

У межах розгляду справи про витребування земельної ділянки із чужого незаконного володіння позивач вправі посилатися, зокрема, на незаконність наказівГоловного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області без заявлення вимоги про визнання їх незаконними та скасування.

Статтею 396 ЦК України визначено, що особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна, відповідно до положень глави 29 цього Кодексу.

Способи захисту цивільного права чи інтересу - це визначені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16 (пункт 5.5)). Інакше кажучи, це дії, спрямовані на попередження порушення або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу. Такі способи мають бути доступними й ефективними (постанова Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі № 310/11024/15-ц (пункт 14)).

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Це право чи інтерес суд має захистити у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Вимога захисту цивільного права чи інтересу має забезпечити їх поновлення, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі отримання відповідного відшкодування (постанови Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 09 лютого 2021 року у справі № 381/622/17 (пункт 14)).

Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові. Такий висновок сформульований, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (провадження № 12-80гс20, пункт 6.21), від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 (провадження № 12-52гс20, пункт 52), від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (провадження № 14-125цс20, пункт 76).

З урахуванням наведеного, слід визнати таким, що відповідає усталеній правозастосовчій практиці, висновок суду апеляційної інстанції про відмову у задоволенні позову ФГ «Злагода Л» про визнання права користування земельними ділянками з підстав обрання позивачем неефективного способу захисту речового права.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що постанова суду апеляційної інстанції прийнята без додержання норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, колегія суддів, надаючи оцінку судовому рішенню апеляційного суду на предмет його законності у межах доводів касаційної скарги та позовних вимог, загалом погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, оскільки апеляційний суд правильно застосував норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, та дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог. При цьому висновки суду апеляційної інстанції, враховуючи обставини цієї справи, не суперечать висновкам, які висловлені Верховним Судом у зазначених заявником постановах.

Необхідно зазначити, що ФГ «Злагода Л» не позбавлене права на звернення до суду з належними позовними вимогами з метою ефективного захисту порушеного речового права.

Частиною першою статті 410 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 400, 402, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу фермерського господарства «Злагода Л» залишити без задоволення.

Постанову Хмельницького апеляційного суду від 16 грудня 2021 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников Судді О. В. Білоконь О. М. Осіян С. Ф. Хопта В. В. Шипович