Рішення

від 21.02.2022 по справі 183/3644/20

НОВОМОСКОВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 183/3644/20

№ 2/183/410/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 лютого 2022 року м. Новомосковськ

Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді Городецького Д. І.,

з секретарем судового засідання Пономаренко О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Олімпекс-Агро» про стягнення заборгованості по орендній платі,-

в с т а н о в и в:

03 липня 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Олімпекс-Агро» про стягнення заборгованості по орендній платі.

В обґрунтування позову ОСОБА_1 посилалася на те, що на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії ІІ-ДП № 125741, виданого 02 квітня 2001 року Перещепинською міською радою Новомосковського району Дніпропетровської області на підставі рішення 17 сесії ХХІІІ скликання Перещепинської міської ради № 06 від 15 березня 2001 року, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право приватної власності на землю за № 15022, їй належить земельна ділянка площею 5,450 га., кадастровий номер 1223210500:02:017:0541, цільове призначення якої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Перещепинської міської ради Новомосковського району Дніпропетровської області.

У 2005 році між ОСОБА_1 (Орендодавцем) та ТОВ Агрофірма «Олімпекс-Агро» (Орендарем) укладено Договір оренди земельної ділянки без дати та номеру (далі по текстуДоговір оренди), зареєстрований 28 лютого 2005 року у Новомосковському державному земельному кадастровому центрі за № 04-05-126-01156.

У відповідності до п. 1, 2.1, 2.3 Договору оренди, ОСОБА_1 (Орендодавець) передала відповідачу (Орендар) в строкове платне користування належну їй земельну ділянку площею 5,450 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, терміном на чотири роки одинадцять місяців двадцять дев`ять днів, з моменту державної реєстрації. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки на день підписання договору склала 62 263,00 грн.

Відповідно до п. 2.2. Договору оренди, відповідач зобов`язався сплачувати Орендодавцю щороку орендну плату у грошовій формі у розмірі 1,5 відсотка від грошової оцінки землі, згідно Указу Президента України від 02.02.2002 року № 92 «Про додаткові заходи щодо соціального захисту селян-власників земельних ділянок та земельних часток (паїв) зі змінами від 13.09. 2002 року, що становить 933,95 грн. за один рік. Строк видачі орендної плати: до 30 грудня кожного календарного року.

Крім того, абз. 2 п. 2.2 Договору, сторонами було погоджено, що у випадку прийняття відповідними державними органами нормативних документів про підвищення вартості орендної плати за земельну ділянку, Орендар також повинен підняти вартість орендної плати шляхом видання наказу без внесення змін до договору.

У відповідності до абз. 3 п. 2.2 Договору, Орендар також гарантував продаж Орендодавцю зерна різного до 1 тони та іншої сільськогосподарської продукції по цінам реалізації на момент видачі і надавати послуги (оранка, культивація, завезення соломи, ритуальні послуги та інше).

Згідно п. 3 Договору оренди, сторони погодили, що у разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим Договором, справляється пеня у розмірі 0,01 відсотка від суми недоїмки за кожний день прострочки.

На виконання п. 3 Договору оренди ОСОБА_1 (Орендодавець) в день підписання Договору оренди землі також підписала акт приймання-передачі (без дати), відповідно до якого земельна ділянка передана в оренду відповідачу.

22 травня 2009 року Новомосковським районним відділом Дніпропетровської регіональної філії центру Державного земельного кадастру за № 04-09-126-02614 між ОСОБА_1 (Орендарем) та ТОВ АФ «Олімпекс-Агро» було зареєстровано Додаткову угоду без номеру та дати до Договору оренди земельної ділянки, укладеного між сторонами у 2005 році.

За змістом Додаткової угоди до Договору оренди землі, сторонами було вирішено: внести зміни до абз. 1 п. 2.2. Договору, яким змінили орендну плату в грошовій формі у розмірі 2 (Двох) відсотків від грошової оцінки землі, що становить 1 289,00 грн., зокрема Орендар проводить безкоштовне завезення соломи до садиби Орендодавця, оранку та культивацію присадибної ділянки Орендодавця до 0,40 га., відшкодовує витрати на поховання. У випадку прийняття відповідними державними органами нормативних документів про підвищення вартості орендної плати за земельну ділянку, Орендар також повинен підняти вартість орендної плати та внести відповідні зміни в Договір оренди земельної ділянки; внести зміни до абз. 1 п. 2.3 Договору, яким зазначено термін дії Договору до 31 грудня 2021 року.

Відповідно до п. 4 Додаткової угоди, Орендар несе відповідальність за заростання земельної ділянки бур`янами відповідно до Кодексу України про адміністративне правопорушення.

Додатковою угодою також встановлено, що у всьому іншому, що не передбачено додатковою угодою, сторони керуються Договором та діючим в Україні законодавством.

Таким чином, сторони за Договором оренди з урахуванням укладеної Додаткової угоди погодили 3 складових орендної плати: грошову орендна плата у грошовій формі у розмірі 2% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що становить 1 289,00 грн.; відробіткову оранка та культивація присадибної ділянки Орендодавця розміром до 0,40 га.; натуральну безкоштовна поставка соломи до садиби Орендодавця. Додатково, за настання відповідних обставин до складу орендної плати входить одноразова виплата на поховання у розмірі 257,65 грн.

З 2010 року на виконання Указу Президента України від 02.02.2002 року № 92 «Про додаткові заходи щодо соціального захисту селян-власників земельних ділянок та земельних часток (паїв)» із змінами від 13.09.2002 року та Указу Президента України від 19.08.2008 року № 725/2008 «Про невідкладні заходи щодо захисту власників земельних ділянок та земельних часток (паїв)» відповідачем розмір орендної плати у грошовому виразі за Договором оренди землі було збільшено до 3% від нормативної грошової оцінки землі.

У подальшому відповідачем відповідно до внутрішніх наказів розмір орендної плати поступово збільшувався, а саме: з 2012 року до 4% від нормативної грошової оцінки землі; з 2013 року до 4,69 %, з 2016 року до 5,5 %.

У відповідності до рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 04 листопада 2019 року у справі № 183/1026/18 позовні вимоги ОСОБА_1 до ТОВ «АФ «Олімпекс-Агро» задоволені частково, розірвано договір оренди та стягнуто заборгованість за період з 2017 по 2017 роки в розмірі 39 897,98 грн.

При цьому, позивач наголошує на тому, що під час розгляду даної справи № 183/1026/18 впродовж 2018-2019 років, відповідач користувався належною ОСОБА_1 земельною ділянкою, але орендну плату за її користування позивачу не сплачував, що є несправедливим по відношенню до Орендодавця як до власника земельної ділянки за договором оренди, укладеним між сторонами.

Так, згідно з інформацією наданою Головним управлінням Держгеокадастру у Новомосковському районі Дніпропетровської області нормативна грошова оцінка земельної ділянки належної позивачу в період з 2018-2019 роки станом на 01.01.2018 рік становила 2212 730,00 грн.

Відповідно до внутрішнього наказу Відповідача № 9 від 23 лютого 2017 року, розмір річної орендної плати згідно з укладеними договорами по відділенню «Дзержинського» станом на 01 січня 2017 року становить 6,5% від нормативної грошової оцінки землі.

За підрахунками позивача, з урахуванням нормативної грошової оцінки земельної ділянки та її збільшення, за період 2018-2019 роки, розмір орендної плати в грошовому виразі, який підлягав сплаті позивачу повинен становити 27 654,90 грн., а саме:

-за 2018 рік - 13 827,45грн. (212 730,00 грн. : 100% х 6,5%);

-за 2019 рік -13 827,45 грн. (212 730,00 грн. : 100% х 6,5%).

Оскільки відповідач допустив невиконання умов договору в частині своєчасної сплати та повної виплати орендної плати, відповідно до приписів ст. 549, 625 ЦК України останній повинен сплатити суму основного боргу за 2018-2019 роки в розмірі 27 654,90 грн., інфляційні втрати в розмірі 589,05 грн., 3% річних в розмірі 831,92 грн. та пеню в розмірі 1 013,55 грн., а всього 30 089,42 грн.

У зв`язку з наведеним ОСОБА_1 просила суд:

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю агрофірма «Олімпекс-Агро на її користь заборгованість по орендній платі за 2018-2019 роки за користування земельною ділянкою площею 5,450 га, кадастровий номер 1223210500:02:017:0541 в розмірі за 2018-2019 роки в розмірі 27 654,90 грн., інфляційні втрати в розмірі 589,05 грн., 3% річних в розмірі 831,92 грн. та пеню в розмірі 1 013,55 грн., а всього 30 089,42 грн.;

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю агрофірма «Олімпекс-Агро на її й користь судові витрати, які складаються з суми судового збору в розмірі 840,80 грн. та витрат на правничу допомогу в розмірі 7 000,00 грн., а всього 7 840,80 грн.

Ухвалою суду від 07 липня 2020 року відкрите провадження у справі, розгляд якої призначено за правилами спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін.

У відзиві представник відповідача ТОВ АФ «Олімпекс-Агро» позовні вимоги не визнав в повному обсязі, вважає їх необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Зазначив, що ТОВ АФ «Олімпекс-Агро» не сплачувало орендну плату за 2018-2019 роки в зв`язку з тим, що 19 листопада 2018 року позивач ОСОБА_1 звернулася до товариства з письмовою заявою про відмову в отриманні нею орендної плати за договором оренди в майбутньому, оскільки вже звернулася до суду з позовом про розірвання договору оренди землі. А тому, враховуючи, що п.2.2 Договору оренди передбачено, що Орендар може перенести термін виплати орендної плати тільки за умови погодження з Орендодавцем, у Відповідача були відсутні підстави за наявності відповідної заяви позивача сплачувати орендну плату за спірні періоди. Зокрема, представник відповідача заперечує проти доводів позивача в частині збільшення орендної плати до 6,5% від нормативної грошової оцінки землі, оскільки будь-які угоди з позивачем про її збільшення не укладались, а тому позивачу нараховано річну орендну плату за спірні періоди в розмірі 5,5% від нормативної грошової оцінки землі, що становить 11 700,22 грн. При цьому, з цієї суми утримуються податки (ПДФО 18% та ВЗ 1,5%), а тому позивач має право отримати орендну плату за 2018-2019 року в розмірі 18 837,38 грн. (де 9 418,69 грн. (з утриманням податків) х 2 роки). Щодо вимог про стягнення з ТОВ «АФ «Олімпекс-Агро» 3% річних, інфляційних втрат та пені вважає їх необґрунтованим та такими, що не підлягають задоволенню з огляду на те, що вина відповідача по несплаті орендної плати за спірні періоди відсутня, оскільки позивач сама відмовилася від її отримання, звернувшись до відповідача з відповідною письмовою заявою, яка долучена до матеріалів справи. Також заперечував проти стягнення з відповідача витрат на правову допомогу в сумі 7 000,00 грн., вважає їх завищеними та такими, що не відповідають складності справи, крім того зауважив, що стороною позивача не надано доказів понесення таких витрат.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві, просив позов задовольнити. Додав, що з 01.01.2017 року відповідно до внутрішнього наказу відповідача було збільшено розмір орендної плати до 6,5% від нормативної грошової оцінки землі, зазначені зміни відповідачем повинні були внесені до договору оренди. В подальшому представник звернувся з заявою про розгляд справи у його відсутність.

Представник відповідача ТОВ Агрофірма «Олімпекс-Агро» в судовому засіданні вимоги не визнав в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені ним у відзиві. Зазначив, що у товариства були відсутні підстави сплачувати орендну плату позивачу за спірний період, оскільки позивач письмово відмовилася від її отримання, а відсутня вина відповідача в цій частині, а вимоги про стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат є безпідставними.

Суд, заслухавши учасників справи, дослідивши надані сторонами письмові докази, дійшов такого висновку.

Судом встановлено, що позивачу ОСОБА_1 на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії ІІ-ДП № 125741, виданого 02 квітня 2001 року Перещепинською міською радою Новомосковського району Дніпропетровської області на підставі рішення 17 сесії ХХІІІ скликання Перещепинської міської ради № 06 від 15 березня 2001 року, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право приватної власності на землю за № 15022, належить земельна ділянка площею 5,450 га., кадастровий номер 1223210500:02:017:0541, цільове призначення якої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Перещепинської міської ради Новомосковського району Дніпропетровської області.

Встановлено, що у 2005 році між ОСОБА_1 (Орендодавцем) та ТОВ Агрофірма «Олімпекс-Агро» (Орендарем) укладено Договір оренди земельної ділянки без дати та номеру (далі по текстуДоговір оренди), зареєстрований 28 лютого 2005 року у Новомосковському державному земельному кадастровому центрі за № 04-05-126-01156.

У відповідності до п. 1, 2.1, 2.3 Договору оренди, ОСОБА_1 (Орендодавець) передала відповідачу (Орендар) в строкове платне користування належну їй земельну ділянку площею 5,450 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, терміном на чотири роки одинадцять місяців двадцять дев`ять днів, з моменту державної реєстрації. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки на день підписання договору склала 62 263,00 грн.

Відповідно до п. 2.2. Договору оренди, відповідач зобов`язався сплачувати Орендодавцю щороку орендну плату у грошовій формі у розмірі 1,5 відсотка від грошової оцінки землі, згідно Указу Президента України від 02.02.2002 року № 92 «Про додаткові заходи щодо соціального захисту селян-власників земельних ділянок та земельних часток (паїв) зі змінами від 13.09. 2002 року, що становить 933,95 грн. за один рік. Строк видачі орендної плати: до 30 грудня кожного календарного року.

Крім того, абз. 2 п. 2.2 Договору, сторонами було погоджено, що у випадку прийняття відповідними державними органами нормативних документів про підвищення вартості орендної плати за земельну ділянку, Орендар також повинен підняти вартість орендної плати шляхом видання наказу без внесення змін до договору.

У відповідності до абз. 3 п. 2.2 Договору, Орендар також гарантував продаж Орендодавцю зерна різного до 1 тони та іншої сільськогосподарської продукції по цінам реалізації на момент видачі і надавати послуги (оранка, культивація, завезення соломи, ритуальні послуги та інше).

Відповідно до п. 3 Договору оренди, сторони погодили, що у разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим Договором, справляється пеня у розмірі 0,01 відсотка від суми недоїмки за кожний день прострочки.

На виконання п. 3 Договору оренди ОСОБА_1 (Орендодавець) в день підписання Договору оренди землі також підписала акт приймання-передачі (без дати), відповідно до якого земельна ділянка передана в оренду відповідачу.

Встановлено, що 22 травня 2009 року Новомосковським районним відділом Дніпропетровської регіональної філії центру Державного земельного кадастру за № 04-09-126-02614 між ОСОБА_1 (Орендарем) та ТОВ АФ «Олімпекс-Агро» було зареєстровано Додаткову угоду без номеру та дати до Договору оренди земельної ділянки, укладеного між сторонами у 2005 році.

За змістом Додаткової угоди до Договору оренди землі, сторонами було вирішено: внести зміни до абз. 1 п. 2.2. Договору, яким змінили орендну плату в грошовій формі у розмірі 2 (Двох) відсотків від грошової оцінки землі, що становить 1 289,00 грн., зокрема Орендар проводить безкоштовне завезення соломи до садиби Орендодавця, оранку та культивацію присадибної ділянки Орендодавця до 0,40 га., відшкодовує витрати на поховання. У випадку прийняття відповідними державними органами нормативних документів про підвищення вартості орендної плати за земельну ділянку, Орендар також повинен підняти вартість орендної плати та внести відповідні зміни в Договір оренди земельної ділянки; внести зміни до абз. 1 п. 2.3 Договору, яким зазначено термін дії Договору до 31 грудня 2021 року.

Відповідно до п. 4 Додаткової угоди, Орендар несе відповідальність за заростання земельної ділянки бур`янами відповідно до Кодексу України про адміністративне правопорушення.

Додатковою угодою також встановлено, що у всьому іншому, що не передбачено додатковою угодою, сторони керуються Договором та діючим в Україні законодавством.

Статтею 2 Закону України «Про оренду землі»передбачено, що відносини, пов`язані з орендою землі, регулюютьсяЗемельним кодексом України,Цивільним кодексом України, цим Законом, іншими нормативноправовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Згідно зіст. 13 Закону України «Про оренду землі»договір оренди земліце договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Ст.15 Закону України «Про оренду землі»відносить до істотних умов договору оренди землі: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендну плату із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату. Встановлює, що за згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови.

За ст.21,22 Закону України «Про оренду землі», в редакції, чинній на момент укладання Договору, Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно доПодаткового кодексу України. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди. Орендна плата може справлятися у грошовій, натуральній та відробітковій (надання послуг орендодавцю) формах. Сторони можуть передбачити в договорі оренди поєднання різних форм орендної плати. Орендна плата за земельні частки (паї) встановлюється, як правило, у грошовій формі. За добровільним рішенням власника земельної частки (паю) орендна плата за земельні частки (паї) може встановлюватися у натуральній формі. Внесення орендної плати оформлюється письмово, за винятком перерахування коштів через фінансові установи.

Абзац 5статті 24 Закону України «Про оренду землі»встановлює право орендодавця на вимогу від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Відповідно до ч. 1ст. 32 Закону України «Про оренду землі»на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями24і25цьогоЗаконута умовами договору, а також на підставах, визначенихЗК Українита іншими законами України.

Відповідно до п. «д» ч. 1ст. 141 ЗК Українипідставою для припинення права користування земельною ділянкою єсистематичнанесплата орендної плати.

Так, Договором оренди передбачено, що відповідач зобов`язаний своєчасно сплачувати орендну плату, утримувати з орендної плати прибутковий податок та вносити його до бюджету. Нести відповідальність за несвоєчасну сплату орендної плати.

Пункт 3 ч. 1ст.3 ЦК Українивизначає однією з загальних засада цивільного законодавствасвободу договору.

Сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами (ч.ч.1-3ст.6 ЦК України).

Частина 1ст. 14 ЦК Українивизначає, що цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 628 ЦК Українивизначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зіст.629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Крім того, відповідно до ч. 1ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимогвідповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із ч. 1ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 2ст. 651 ЦК Українипередбачено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Як зазначено вище, сторони за Договором оренди з урахуванням укладеної Додаткової угоди погодили 3 складових орендної плати: грошову орендна плата у грошовій формі у розмірі 2% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що становить 1 289,00 грн.; відробіткову оранка та культивація присадибної ділянки Орендодавця розміром до 0,40 га; натуральну безкоштовна поставка соломи до садиби Орендодавця. Додатково, за настання відповідних обставин до складу орендної плати входить одноразова виплата на поховання у розмірі 257,65 грн.

З 2010 року на виконання Указу Президента України від 02.02.2002 року № 92 «Про додаткові заходи щодо соціального захисту селян-власників земельних ділянок та земельних часток (паїв)» із змінами від 13.09.2002 року та Указу Президента України від 19.08.2008 року № 725/2008 «Про невідкладні заходи щодо захисту власників земельних ділянок та земельних часток (паїв)» відповідачем розмір орендної плати у грошовому виразі за Договором оренди землі було збільшено до 3% від нормативної грошової оцінки землі.

У подальшому відповідачем відповідно до внутрішніх наказів розмір орендної плати поступово збільшувався, а саме: з 2012 року до 4% від нормативної грошової оцінки землі; з 2013 року до 4,69 %, з 2016 року до 5,5 %.

Судом встановлено, що рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 04 листопада 2019 року у справі № 183/1026/18 позовні вимоги ОСОБА_1 до ТОВ «АФ «Олімпекс-Агро» задоволені частково, розірвано Договір оренди земельної ділянки площею 5,450, га, кадастровий номер 1223210500:02:017:0541, яка розташована на території Перещепинської міської ради Новомосковського району Дніпропетровської області, укладений між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Олімпекс-Агро», зареєстрований у Новомосковському державному земельному кадастровому центрі, про що у книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі вчинено запис за № 04:05:126:01156 від 28.02.2005 року, з урахуванням змін та доповнень, викладених у Додатковій угоді від 2009 року, зареєстрованій в Новомосковському районному відділі Дніпропетровської регіональної філії центру Державного земельного кадастру, про що у книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі вчинено запис за № 04-09-126-02614 від 22.05.2009 року. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Олімпекс-Агро» на користь ОСОБА_1 заборгованість з орендної плати за період з 2012-2017 роки в розмірі 39 897,98 грн., а також судовий збір у розмірі 1 445,42 грн.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 22 вересня 2020 року рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 04 листопада 2019 року змінене в частині стягнення заборгованості з орендної плати, зменшено її розмір з 39 897,98 грн. до 33 349,96 грн. Підставою зміни рішення суду першої інстанції слугувало те, що апеляційний суд застосував до спірних правовідносин (2012-2014 роки) строк позовної давності.

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

При цьому, позивач наголошує на тому, що під час розгляду першою та апеляційною інстанціями даної справи № 183/1026/18 впродовж 2018-2019 років, відповідач користувався належною ОСОБА_1 земельною ділянкою, у зв`язку з чим вона має право на отримання орендної за цей період.

Як вбачається зі змісту позовної заяви та відзиву на неї, між сторонами існує спір щодо розміру орендної плати за 2018-2019 роки, а саме позивач зазначає, що орендна плата за вказані періоди складає 6,5% від нормативної грошової оцінки землі, в свою чергу відповідач стверджує, що розмір орендної плати за вказані роки складає5,5%від нормативної грошової оцінки землі.

Судом встановлено, що наказом відповідача №9 від 23 лютого 2017 року з 01 січня 2017 року встановлено розмір річної орендної плати по відділенням, згідно з яким у пункті № 19 відділення Дзержинського (місце знаходження земельної ділянки позивача) розмір відсотка складає 6,5 від вартості нормативної грошової оцінки землі 212 731,20 грн; у п. 20 встановлено 5,5 % від вартості нормативної грошової оцінки землі; у п. 21 встановлено 4%, а в п. 22 зазначеного наказу розмір річної орендної плати становить 3% від вартості нормативної грошової оцінки землі.

З наведеного слідує, що у самому тексті наказу зазначено: «Установити з 01 січня 2017 року розмір орендної плати згідно з укладеними договорами по відділенням:…», і при цьому для відділення Дзержинського першим рядком, який за порядковим номером відповідає номеру 19 встановлено відсоткову ставку 6,5% від вартості нормативної грошової оцінки землі.

Отже, суд приходить до висновку, що розмір орендної плати встановлено першим рядком зазначеного наказу, а наступні рядки відображають розмір орендної плати за попередні періоди (роки).

Суд відхиляє посилання представника відповідача про те, що розмір орендної плати до виплати становить 5,5% від нормативної грошової оцінки землі, оскільки до Договору оренди не були внесені зміни щодо її збільшення до 6,5%, з огляду на нижченаведене.

Так, відповідно до абз. 2 п. 2.2. Договору оренди, сторони визначили, що вказана у цьому договорі орендна плата також коригуватиметься орендарем шляхом видання наказу без внесення доповнень до договору у наступних випадках: у разі зміни законодавством мінімальної орендної плати; у разі індексації законодавством грошової оцінки землі. В цій частині зміни до укладеного договору оренди сторонами не вносилися.

Відповідне коригування орендної плати і було вчинено відповідачем (Орендарем) шляхом видання внутрішнього наказу № 9 від23 лютого 2017 року.

Зазначене також узгоджуються з рішеннями судів першої та другої інстанції під час розгляду справи № 183/1026/18 (де орендна плата за 2017 рік нарахована в сумі 12 400,84 грн., що спів мірна з 6,5% від нормативної грошової оцінки землі).

При цьому, суд звертає увагу, що Додатковою угодою від 22 травня 2009 року, не скасовувався передбачений абз. 2 п. 2.2. договору обов`язок орендаря коригувати орендну плати без внесення доповнень до договору у передбачених договором випадках.

Як вже було встановлено, відповідно до внутрішнього наказу відповідача № 9 від 23 лютого 2017 року розмір орендної плати за 2017 рік складає 6,5 % від нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки, що становить 212 731,20 грн.

Згідно з інформацією наданою Головним управлінням Держгеокадастру у Новомосковському районі Дніпропетровської області нормативна грошова оцінка земельної ділянки належної позивачам за 2017-2020 роки станом на 01.01.2018 рік становила 212 730,00 грн.

Відповідно до п.289.1ст.289 Податкового кодексу України, для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

З урахуванням нормативної грошової оцінки земельної ділянки та її збільшення, за період дії спірного договору (2018-2019 роки), розмір орендної плати в грошовому виразі, який підлягав сплаті позивачу повинен був складати 27 655,06 грн., з яких:

-за 2018 рік 13 827,53 грн. (212 731,20 грн. : 100% х 6,5%);

-за 2019 рік 13 827,53 грн. (212 731,20 грн. : 100% х 6,5%).

У судовому засіданні встановлено, що за 2018-2019 роки виплата орендної плати ні в грошовій, ні в натуральній формі відповідачем не здійснювалась з огляду на те, що позивач звернулася до відповідача з відповідною письмовою заявою від 19.11.2018 року про відмову в отриманні орендної плати. Вказана обставина визнана сторонами та у відповідності до ч.1ст.82 ЦПК Українине підлягає доказуванню.

Як зазначалося вище, в позовній заяві позивач просив стягнути орендну плату за період 2018-2019 роки в розмірі 27 654,90 грн., з яких: за 2018 рік 13 827,53 грн. (212 731,20 грн. : 100% х 6,5%);т за 2019 рік 13 827,53 грн. (212 731,20 грн. : 100% х 6,5%).

Проте, суд не може погодитися з даним розрахунком позивача, так як він здійснений без врахування утримання податку та військового збору, що суперечить умовам Договору оренди, яким визначено, що орендна плата сплачується після утримання прибуткового податку.

Приписами п.170.1ст.170 ПК Українивизначено особливості нарахування (виплати) та оподаткування доходу від надання нерухомості в оренду (суборенду), житловий найм (піднайм).

Так, п.п.170.1.1п.170.1 ПК Українивизначає, що податковим агентом платника податку - орендодавця щодо його доходу від надання в оренду земельної ділянки сільськогосподарського призначення, земельної частки (паю), майнового паю є орендар. При цьому об`єкт оподаткування визначається виходячи з розміру орендної плати, зазначеної в договорі оренди, але не менше ніж мінімальна сума орендного платежу, встановлена законодавством з питань оренди землі..

П.170.1.4п.170.1ст.170 ПК Українивказує, що доходи, зазначені у підпунктах 170.1.1-170.1.3 цього пункту, оподатковуються податковим агентом під час їх нарахування (виплати) за ставками, визначеними пунктом167.1статті167цьогоКодексу.

П. 167.1ст.167 ПК Українивизначає, що Ставка податку становить 18% бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2-167.6 цієї статті) у тому числі, але не виключно у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв`язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами, якщо база оподаткування для місячного оподатковуваного доходу не перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року (далі у цьому пункті - мінімальна заробітна плата).

З 2015 року, відповідно до п.16-1 підрозділу 10 розділу ХХПК України, тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір. Платниками збору є особи, визначені пунктом162.1статті162цьогоКодексу. Об`єктом оподаткування збором є доходи, визначеністаттею 163 цього Кодексу. Ставка збору становить 1,5 % від об`єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту. Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленомустаттею 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту.

Таким чином, відповідачем з урахуванням нормПК України, під час нарахування орендної плати з суми нарахованої орендної плати, як податковим агентом платника податку повинно бути перераховано податок на прибуток фізичних осіб та утримано військовий збір. Відтак, сума орендної плати, належна до виплати позивачу становить:

-за 2018 рік-11 131,16 грн. (13 827,53 грн. -2 488,96 грн. (ПДФО 18%) -207,41 грн. (ВЗ 1,5 %));

-за 2019 рік - 11 131,16 грн. (13 827,53 грн. -2 488,96 грн. (ПДФО 18%) -207,41 грн. (ВЗ 1,5 %)).

За таких обставин, за Договором оренди земельної ділянки за період з 2018-2019 роки до стягнення підлягає орендна плата в сумі 22 262,32 грн.

Вирішуючи питання в частині позовних вимог щодо стягнення 3% річних, інфляційних втрат та пені, суд дійшов такого висновку.

Відповідно дост. 526 ЦК Українизобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог та умов відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ізст. 629 ЦК Українидоговір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зіст. 610 ЦК Українипорушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За частиною 1 та 2ст. 550 ЦК України, право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання, при цьому, проценти на неустойку не нараховуються.

Як вже встановлено, сторони укладаючи спірний Договір оренди землі погодили, що Орендар несе відповідальність за несвоєчасну сплату орендної плати у вигляді пені у розмірі 0,01 відсотка від суми недоїмки за кожен день прострочки (п. 3 розділ «Відповідальність сторін»).

За приписами статті 549 ЦК Українинеустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Крім того, нормамист.625ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вже встановлено, Відповідач не виконував свої обов`язки щодо сплати орендної плати за спірні періоди 2018-2019 роки у строки, передбачені Договором оренди землі з урахуванням змін, викладених в Додатковій угоді з огляду на те, що позивач 19.11.2018 року звернулася до підприємства з письмовою заявою про відмову в отриманні орендної плати за спірні періоди.

Відповідно до приписів ст. 614 ЦК України, 1. Особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язань. 2. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Згідно з нормами ч. 1 ст. 617 ЦК України, особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язань, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Пунктом 2.2 Договору оренди сторони погодили, що Орендар може перенести термін виплати орендної плати тільки за умови погодження з Орендодавцем.

За таких обставин, суд вважає вимоги про стягнення 3% річних, інфляційних втрат та пені необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню з огляду на те, що орендна плата за 2018-2019 роки не виплачена не з вини відповідача, оскільки позивач сама відмовилася від її отримання, звернувшись до відповідача з відповідною письмовою заявою, яка міститься в матеріалах справи.

З урахуванням наведеного, аналізуючи вищевикладене, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості по орендній платі, з відповідача на користь ОСОБА_1 необхідно стягнути суму заборгованість по орендній платі за 2018-2019 роки в розмірі 22 262,32 грн., а у задоволенні іншої частини позовних вимог належить відмовити.

Інші доводи сторін судом не приймаються до уваги, оскільки не спростовують наведених висновків суду.

При цьому, згідно з частинами першою та шостою статті 81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Крім того, суд вказує, що обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленомустаттею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободвід 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

За загальними положеннямиЦПК Українина суд покладено обов`язок під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача та якими доказами вони підтверджуються; перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки; оцінити подані сторонами докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів.

Також слід зазначити, що згідно зістаттею 77 ЦПК Українипредметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою устатті 129 Основного Закону України.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, у тому числі, у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

Частиною четвертоюстатті 10 ЦПК Україниістатті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовуватиКонвенцію про захист прав людини і основоположних свобод1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України (далі - Конвенція), та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів"встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Згідно із практикою ЄСПЛ змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і докази не збирає.

Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (RuizTorija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Вирішуючи питання в частині розподілу між сторонами судових витрат, суд виходить з наступного.

У позові ОСОБА_1 навела попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, які складаються з суми судового збору в розмірі 840,80 грн. та витрат на правову допомогу в сумі 7 000,00 грн.

Згідно з ч. 1ст.133ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Пунктом першим частини третьоїстатті 133ЦПК України передбачено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Положеннямистатті 59 Конституції Українизакріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Відповідно до п. 4 ч. 1ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правової допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат; 3) для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно ч.ч.1,2ст.30Закону України«Про адвокатурута адвокатськудіяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Відповідно до ч. 8ст. 141 ЦПК Українирозмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У своїй постанові Верховний Суд КАС від 16 квітня 2020 року у справі № 727/4597/19 зробив висновок про те, що відповідно до положень статті 14 ПК України адвокати здійснюють незалежну професійну діяльність. У свою чергу, Закон №5076-VI не наводить форму та вимоги до документа, що підтверджує оплату гонорару (винагороди) адвокату. Закон №265/95-ВР, Положення №13 та Положення №148 не визначають порядок здійснення розрахунків адвокатом зі своїм клієнтом за готівку, оскільки не поширюються на осіб, що здійснюють незалежну професійну діяльність (пункт 35 цієї постанови).Тобто, аналіз спеціального законодавства, щодо діяльності адвоката, дає право зробити висновок, про те, що законодавством України не встановлено відповідних вимог до розрахункового документа який повинен надати адвокат при сплаті клієнтом послуг, а також не встановлено форму такого документа (п. 36 постанови). Враховуючи наведене та той факт, що відкриття власного рахунку не є обов`язком адвоката, а тому останній може видати клієнту на його вимогу складений в довільній формі документ (квитанція, довідка, тощо) який буде підтверджувати факт отримання коштів від клієнта (п. 37 даної постанови).

У постанові Верховного Суду від 03 травня 2018 року у справі № 372/1010/16-ц зроблений висновок про те, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Такий висновок зазначений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року, справа № 826/1216/16, провадження № 11-562ас18, у постанові Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року справа № 301/1894/17.

Представником позивача на підтвердження понесення витрат на адвоката надано: договір № 01/03-20 від 05.03.2020 року про надання правової допомоги; ордер адвоката серії АЕ № 1027530 від 01.07.2020 року про надання правової допомоги ОСОБА_1 за Договором № 01/03-20 від 05.03.2020 року; свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю № 2554 від 18.06.2012 року; посвідчення адвоката № 2231 від 18.06.2012 року; Додаток № 1 до Договору № 01/03-20 про надання правової допомоги від 05.03.2020 року, згідно розмір гонорару за надання правової допомоги складає 7 000,00 грн. та попередній розрахунок № б/н від 05.03.2020 року про надання юридичних послуг до Договору № 01/03-20 від 05.03.2020 року, згідно якого позивачу надаються наступні послуги на суму 7 000,00 грн., з яких: 250,00 грн. консультація; 750,00 грн. послуги щодо аналізу та збору доказів; 2 500,00 грн. послуги зі складання та подачі до суду даної позовної заяви, а також 3 500,00 грн. послуги щодо представництва інтересів клієнта в суді першої інстанції.

Однак, в матеріалах справи відсутні акти приймання-передачі наданих адвокатом послуг, а також докази на підтвердження сплати позивачем коштів в розмірі 7 000,00 грн., а саме квитанції, платіжні доручення, будь-які розрахункові документи, в тому числі довідка в довільній формі.

При цьому, суд враховує позицію Об`єднаної Палати КГС ВС, викладену в постанові від 03.10.2019 року у справі № 922/445/19, згідно якої розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги у разі надання відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Велика ПалатаВерховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц зробила висновок про те, щосаме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, щовиключає ініціативу судуз приводу відшкодування таких витрат одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

В свою чергу, представник відповідача ТОВ АФ «Олімпекс-Агро» у відзиві заперечував проти стягнення з товариства витрат на правову допомогу в зазначеному розмірі, вважає їх завищеними та такими, що не відповідають складності справи, зокрема матеріали справи не містять доказів їх понесення позивачами.

Однак, в силу приписів ст. 137, 141 ЦПК України позивачем не надано жодних доказів, які б підтверджували факт понесення витрат на адвоката в зазначеному вище розмірі.

Враховуючи те, що позивачем в передбачені законом строки не подано належних доказів понесення витрат на правничу допомогу, суд на підставі вищевикладеного відмовляє у відшкодуванні цих витрат.

Таким чином, аналізуючи вищевикладене, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно дост. 141 ЦПК Українисудовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 4, 81, 82, 137, 141, 142, 259, 263-265, 268, 272, 273-279,354 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Олімпекс-Агро» про стягнення заборгованості по орендній платі, -задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю агрофірма «Олімпекс-Агро на користь ОСОБА_1 заборгованість по орендній платі за 2018-2019 роки в розмірі 22 262,32 грн. (двадцять дві тисячі двісті шістдесят дві грн. 32 коп.).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю агрофірма «Олімпекс-Агро на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 840,80 грн. (вісімсот сорок грн. 80 коп.).

В задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 , -відмовити.

Учасники справи:

- позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ;

- відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю агрофірма «Олімпекс-Агро», код ЄДРПОУ 30195842, місцезнаходження юридичної особи: 51230, Дніпропетровська область, Новомосковський район, с. Голубівка, вул. Лесі Українки, буд. 10.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути поданою до Дніпровського апеляційного суду через Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне рішення суду складено 22 лютого 2022 року.

Суддя Д.І. Городецький