Постанова

від 14.04.2022 по справі 522/9112/21

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/5127/22

Номер справи місцевого суду: 522/9112/21

Головуючий у першій інстанції Павлик І. А.

Доповідач Вадовська Л. М.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.04.2022 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого (судді-доповідача) - Вадовської Л.М.,

суддів - Колеснікова Г.Я., Сєвєрової Є.С.,

переглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи справу №522/9112/21 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю третьої особи Другого Приморського відділу державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Одеса) про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів за апеляційною скаргою представника ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_1 на рішення Приморського районного суду м.Одеси від 11 жовтня 2021 року у складі судді Павлик І.А.,-

в с т а н о в и в :

Позивач ОСОБА_1 , звернувшись 21 травня 2021 року до суду з вищеназваним позовом, вказала, що рішенням суду в справі №522/13099/19 відповідач ОСОБА_2 зобов`язаний до сплати аліментів на утримання дочки ОСОБА_4 , 2008 року народження, у твердій грошовій сумі, рівній 10000,00 грн., починаючи з 1 серпня 2019 року до досягнення дитиною повноліття. Згідно розрахунку заборгованість ОСОБА_2 по сплаті аліментів станом на 1 квітня 2021 року за період з серпня 2019 року до березня 2021 року склала 200000,00 грн. Посилаючись на вказані обставини, в порядку застосування відповідальності за прострочення сплати аліментів на утримання дитини, позивач ОСОБА_1 просила стягнути з відповідача ОСОБА_2 неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів на утримання дочки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за період з 1 вересня 2019 року по 18 травня 2021 року в розмірі 200000,00 грн. (а.с.1-6).

Ухвалою судді Приморського районного суду м. Одеси від 1 червня 2021 року відкрито провадження у справі (а.с.14-16).

Відповідач ОСОБА_2 позов не визнав, зазначивши у відзиві, що стаття 196 СК України передбачає винну поведінку платника аліментів як боржника, проте відповідач не є таким суб`єктом, оскільки матеріальне становище платника аліментів погіршилося у зв`язку з втратою доходу за останні декілька років. Обставинами, що мають істотне значення, є те, що у 2014 році ОСОБА_2 подаровано ОСОБА_1 житлова та нежитлова нерухомість, частка у статутному фонду (капіталі) господарського товариства, що наразі використовується ОСОБА_1 як фізичною особою-підприємцем у господарській діяльності, серед видів якої є, зокрема, надання в оренду й експлуатацію нерухомого майна. ОСОБА_2 позбавлений нерухомого майна, в тому числі й права власності на приміщення №101 (воно ж квартира АДРЕСА_1 ) про АДРЕСА_2 , що є єдиним його житлом, яке він подарував позивачу фактично для утримання членів родини та дочки Ніколь зокрема. Через стан здоров`я, що погіршилося у 2014 році та призвело до інвалідності, не має змоги працевлаштуватися на роботу, як наслідок, не має доходу, крім того постійно потребує лікування. Відсутність доходу та не нарахування дивідендів на користь відповідача вказує на відсутність вини у виникненні заборгованості, що виключає відповідальність у вигляді пені за прострочення сплати аліментів (а.с.19-22).

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 11 жовтня 2021 року в задоволенні позову відмовлено (а.с.137-141).

Висновок суду мотивовано тим, що тлумачення статті 196 СК України свідчить про те, що відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи. На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин. Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 14 грудня 2020 року у справі №661/905/19 зазначив, що відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи, а не у всіх випадках, крім несвоєчасної виплати заробітної плати, затримки або неправильного перерахування аліментів банками. У запереченні проти позову відповідачем надано пояснення, що після медичного обстеження у нього виявлено тяжку хворобу, після проведення операції його стан здоров`я та встановлена інвалідність не дає йому можливості повноцінно працювати, в зв`язку з чим ним було прийнято рішення подарувати все належне йому на праві власності нерухоме майно, від якого ним отримувався прибуток, своїй дружині ОСОБА_1 , що підтверджується долученими до справи договорами дарування від 18 червня 2014 року, від 25 листопада 2014 року, від 13 листопада 2014 року. За період з 1 серпня 2019 року по 1 червня 2021 року він ОСОБА_2 не отримував заробітну плату як директор ТОВ «Ай Ті Сі Груп», у даний період підприємство діяльності не здійснювало, дивіденди не нараховувались. Податкові декларації у 2017-2019 року ОСОБА_2 не подавались, у 2020 році дохід склав 0,00 грн., кошти на банківських рахунках відсутні. Відмова в позові ґрунтується на встановленні судом наявності у ОСОБА_2 незадовільного стану здоров`я та скрутного матеріального становища, та, як наслідок, на утворенні заборгованості зі сплати аліментів за відсутності вини відповідача та з незалежних від нього причин.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 10 грудня 2021 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою представника ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_1 на рішення суду.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення позову (а.с.146-152).

За змістом вимог апеляційної скарги незаконність і необґрунтованість рішення з підстав невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильного застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права полягає в наступному. ОСОБА_2 є засновником та директором ТОВ «Ай Ті Сі Груп» (код ЄДРПОУ 28110918) та ТОВ «ІТК Лтд» (код ЄДРПОУ 30455941), які є діючими підприємствами, що не перебувають у стані припинення, а отже можуть здійснювати господарську діяльність та отримувати прибутки. ОСОБА_2 є позикодавцем за договором позики 2017 року на суму позики 3951000,00 грн. Погіршення стану здоров`я мало місце у 2014 році, 2 групу інвалідності встановлено строком до 1 листопада 2015 року, надалі таких даних не має, що вказує на те, що стан здоров`я ОСОБА_2 не знаходиться в настільки скрутному стані, що виключає можливість працевлаштування. Суду не надано доказів намагання працевлаштування, перебування на обліку служби зайнятості, як такого, що знаходиться у пошуку роботи, тощо. Правочини дарування нерухомого майна не стосуються справи, такі було вчинено до розірвання шлюбу та стягнення аліментів на утримання дітей, вказані правочини не є договорами про припинення права на аліменти для дитини у зв`язку з передачею права власності на нерухоме майно у розумінні статті 190 СК України. Доказів того, що подароване нерухоме майно використовується ОСОБА_1 у господарській діяльності, не надано. Доказів відсутності вини щодо утворення заборгованості зі сплати аліментів не надано, відповідач зобов`язаний сплачувати аліменти, що свідчить про наявність презумпції вини платника аліментів у виникненні заборгованості з їх сплати та є підставою для застосування до відповідача відповідальності, що передбачена частиною 1 статті 196 СК України.

Переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, скасування рішення суду та ухвалення нового рішення про часткове задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

Виконавчий лист №522/13099/19 видано 7 квітня 2020 року Приморським районним судом м. Одеси про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання дочки ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліментів у твердій грошовій сумі, рівній 10000,00 грн. (десять тисяч гривен), щомісячно, починаючи з 1 серпня 2019 року до досягнення дитиною повноліття, а саме до ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Згідно складеного старшим державним виконавцем Другого Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) розрахунку у виконавчому провадженні АСВП №61952209, відкритому 30 квітня 2020 року з примусового виконання виконавчого листа №522/13099/19, виданого 7 квітня 2020 року Приморським районним судом м. Одеси, заборгованість зі сплати аліментів станом на 1 квітня 2021 року визначена рівною 200000,00 грн. (двісті тисяч гривен).

ОСОБА_2 не надано доказів сплати аліментів у період з 1 серпня 2019 року по 1 квітня 2021 року.

Відповідальність за прострочення сплати аліментів передбачена статтею 196 СК України, відповідно до положень частини 1 даної норми права у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.

Відповідно до положень частини 2 статті 196 СК України розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів.

Аліменти на утримання ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , стягнуто судовим рішенням у твердій грошовій сумі, рівній 10000,00 грн., щомісячно, починаючи з 1 серпня 2019 року до досягнення дитиною повноліття. Відповідачем ОСОБА_2 аліменти не сплачуються. Посилання на наявність у позивача ОСОБА_1 відчуженого ним на її користь майна, що мало б використовуватися на утримання в тому числі й дочки ОСОБА_4 , наявність спорів щодо майна подружжя, посилання на стан здоров`я платника аліментів тощо саме по собі не звільняє ОСОБА_2 від виконання обов`язку утримувати дитину та, відповідно, виконувати судове рішення, яким його зобов`язано до сплати щомісячно аліментів на утримання дитини.

Судове рішення про зменшення розміру аліментів на утримання дитини за позовом платника аліментів з підстав зміни матеріального або сімейного стану, погіршення стану здоров`я тощо відсутнє.

Суду не надано доказів, які були б достатні для висновку про відсутність вини ОСОБА_2 у виникненні заборгованості за аліментами на утримання дитини, які він взагалі не сплачує у будь-якій сумі.

Отже, ОСОБА_2 має нести відповідальність за прострочення сплати аліментів на утримання дитини, оскільки не доведено, що заборгованість виникла з незалежних від платника аліментів обставин.

Розмір неустойки (пені) за період з 1 вересня 2019 року по 18 травня 2021 року ОСОБА_1 розраховано правильно, такий відповідає правовій позиції, викладений у постанові Великої Палати України від 3 квітня 2019 року у справі №333/6020/16-ц.

Заборгованість зі сплати аліментів за період з 1 серпня 2019 року по 1 квітня 2021 року державним виконавцем визначена рівною 200000,00 грн. (двісті тисяч гривен), з огляду на що та визначену положеннями частини 1 статті 196 СК України межу відповідальності, неустойка (пеня) не має бути більшою 100% вказаної заборгованості.

Поряд з цим, зважаючи на розмір заборгованості, відсутність доказів отримання платником аліментів у спірний період доходів, суд зменшує розмір неустойки (пені) до 20000,00 грн. (двадцять тисяч гривен).

Аліменти на утримання дитини призначаються та виплачуються (стягуються) щомісячно. Отже, з урахуванням правової природи пені, неустойка (пеня) є способом забезпечення виконання зобов`язання, її завданням є сприяння належному виконанню зобов`язання, стимулювання боржника до належної поведінки та виконання передбаченого статтею 180 СК України обов`язку утримувати дитину.

Керуючись ст.ст.367, 369, п.1 ч.1 ст.374, ст.ст.375, 381, 382, 383, 384, 390 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 11 жовтня 2021 року скасувати.

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю третьої особи Другого Приморського відділу державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Одеса) про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів на утримання дочки ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за період з 1 вересня 2019 року по 15 травня 2021 року в сумі 20000 грн. 00 коп.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Головуючий Л.М.Вадовська

Судді Г.Я.Колесніков

Є.С.Сєвєрова