Рішення

від 13.04.2022 по справі 260/7508/21

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

14 квітня 2022 року м. Ужгород№ 260/7508/21 08:30 год

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді Скраль Т.В.

при секретарі Шестак Н.В.,

за участю сторін:

позивач: ОСОБА_1 ;

відповідач: Обласний Фонд інвестування об`єктів соціальної сфери та промисловості - представник у судове засідання не з`явився,

третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача: ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Обласного Фонд інвестування об`єктів соціальної сфери та промисловості (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Загорська, 2, код ЄДРПОУ 30458979), третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) про визнання бездіяльність протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

У відповідності до статті 243 частини 3 КАС України 14 квітня 2022 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення. Рішення у повному обсязі складено 15 квітня 2022 року.

06 грудня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Обласного Фонд інвестування об`єктів соціальної сфери та промисловості, якою просить: 1) визнати протиправною бездіяльність Обласного Фонд інвестування об`єктів соціальної сфери та промисловості щодо ненадання відповіді на запит про надання публічної інформації ОСОБА_1 від 28.07.2021 року; 2) зобов`язати Обласний Фонд інвестування об`єктів соціальної сфери та промисловості надати відповідь на запит ОСОБА_1 про надання публічної інформації від 28.07.2021 року.

13 грудня 2021 року ухвалою суду відкрито провадження у даній адміністративній справі.

11 березня 2022 року ухвалою суду залучено в якості третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача ОСОБА_2 .

1. Позиції сторін.

Позивач свої позовні вимоги аргументує тим, що відповідач є розпорядником інформації в розумінні ст. 13 закону № 2939, так як є юридичною особою, яка фінансується з бюджету та надає послуги з кредитування індивідуальним забудовникам за рахунок кредитних ресурсів фондів. Позивач двічі звертався до відповідача із запитом про надання публічної інформації, оформленого відповідно до вимог ст. 19 Закону України «Про доступ до публічної інформації» з проханням надати інформацію (а також копію акту комісії, висновки, тощо) щодо перевірки цільового використання кредиту наданого Фондом гр. ОСОБА_3 .. Відповідач відповіддю за № 153-07 від 27.07.21 року та за № 72-08 від 16.08.21 року відмовив позивачу в наданні інформації, з мотивів: «так як запитувана Вами інформація є з обмеженим доступом». Позивач у своїх запитах звертав увагу на ст. 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації», однак відповідач неправомірно відмовив позивачеві в ненаданні відповіді на запит про надання публічної інформації 14.07.21 року та 28.07.21 року.

12 січня 2022 року відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву. В обґрунтування якого вказано, що лише фізична особа, якої стосується конфіденційна інформація, відповідно до конституційного та законодавчого регулювання права особи на збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації має право вільно, на власний розсуд визначити порядок ознайомлення з нею інших осіб, держави та органів місцевого самоврядування, а також право на збереження її у таємниці. В запиті позивача, щодо надання інформації (а також копії акту комісії, висновки, тощо) щодо перевірки цільового використання кредиту наданого відповідачем гр. ОСОБА_4 , відсутній дозвіл (згода) ОСОБА_4 , на розкриття інформації, яка запитується у цьому запиті. Кредит в сумі 145 000,00 гривень гр. ОСОБА_2 надано на підставі діючого законодавства. Повернення кредитних коштів нею здійснюється своєчасно згідно доведеного графіку платежів. Причиною подання позову є особисті конфліктні стосунки подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_5 , які перебувають в процесі розірвання шлюбу. В свою чергу ОСОБА_2 письмово зобов`язується сама виплатити отриманий кредит, не покладаючи обов`язки на ОСОБА_5 , в повному обсязі будуть виконані нею.

17 січня 2022 року позивачем подано до суду відповідь на відзив, в якій зазначає, що відповіді на запит про надання публічної інформації в т.ч повторний від 28.07.21 року Фондом не надано. Предметом розгляду адміністративної справи № 260/7502/21 є визнання бездіяльності протиправної щодо ненадання відповіді на запит про надання публічної інформації ОСОБА_1 від 28.07.2021року, а відтак цивільна справа № 308/7980/21 не має жодного відношення до обов`язку відповідача виконувати вимоги ЗУ «Про доступ до публічної інформації» . Крім того, заява ОСОБА_4 від 01.06.2021 року адресована Фонду, про - «Прошу не надавати мої персональні дані третім особам»- не може бути правовою підставою відмови у задоволенні запиту від 28.07.21 року про надання публічної інформації в частині надання інформації (а також копію акту комісії, висновки, тощо) щодо перевірки цільового використання кредиту наданого Фондом гр. ОСОБА_2 , оскільки Закон передбачає обов`язок її надання. Звертає увагу, що відкрито кримінальне провадження, щодо нецільового використання бюджетних коштів виділених ОСОБА_4 як кредиту службовими особами Фонду у розмірі 145 000,00 грн., номер кримінального провадження 42021070000000368, а саме, кошти за кредитом у 2020 році Фондом були надані на ті цілі та потреби, які були виконанні ще у 2019 році за власні кошти.

03 лютого 2022 року відповідачем подано до суду заперечення, в яких зазначають, що причиною подання позову є особисті конфліктні стосунки подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_5 , які в процесі розірвання шлюбу, а позивач був раніше представником ОСОБА_5 , який різними способами намагається нашкодити ОСОБА_2 визнаючи себе потерпілою особою.

29 березня 2022 року третьою особою подано до суду письмові пояснення, в яких просить у задоволенні позову відмовити, оскільки кредит в сумі 145 000,00 гривень наданий їй, повертався своєчасно згідно доведеного графіку платежів та станом на 28.03.2022 р. погашений в повному обсязі. Як вбачається з Витягу з єдиного державного реєстру судових рішень, номер кримінального провадження: 42021070000000368, дата реєстрації провадження (виділення матеріалів досудового розслідування): 22.10.2021 р. ПІБ потерпілого, заявника: ОСОБА_5 (чоловік ОСОБА_6 ). Стверджує, що причиною подання позову є особисті конфліктні стосунки між нею та ОСОБА_5 .

Представник відповідача у судове засідання не був допущений суддею, оскільки суду не надано документів для підтвердження повноважень.

У відповідності до статті 205 частини 1, 3 пункту 1 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Під час розгляду справи по суті позивач позов підтримав повністю, просив суд його задовольнити з мотивів, що у ньому наведені.

Третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача в судовому засіданні, проти задоволення позову заперечила та просила суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

2. Обставини, встановлені судом.

Судом встановлено, що 28 липня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до відповідача із запитом про надання публічної інформації, в якому просить надати інформацію (а також копію акту комісії, висновки, тощо) щодо перевірки цільового використання кредиту наданого Фондом гр. ОСОБА_2 , (а.с. 10-11).

16 серпня 2021 року відповідачем на запит від 28.07.2021 року листом № 172-08 надано відповідь адвокату Куруц А.А. в якій зазначено, що в адвокатському запиті адвоката Куруц А.А., щодо надання інформації (а також копії акту комісії, висновки, тощо) щодо перевірки цільового використання кредиту наданого Фондом гр. ОСОБА_2 , відсутній дозвіл (згода) ОСОБА_2 на розкриття інформації, яка запитується у цьому адвокатському запиті. Враховуючи наведене вище, Обласний Фонд інвестування об`єктів соціальної сфери та промисловості не має правових підстав задовольнити запит, так-як запитувана інформація з обмеженим доступом, (а.с. 18-19).

Не погоджуючись із бездіяльністю відповідача, щодо не розгляду поданого запиту від 28 липня 2021 року, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

3. Мотиви суду та норми права, застосовані судом.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 40 Конституції України визначено, що усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

У статті 1 Закону України від 2 жовтня 1992 року № 2657-XII «Про інформацію» (далі по тексту Закон № 2657-XII) визначено, що інформація - будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.

Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес визначає Закон України від 13 січня 2011 року № 2939-VI «Про доступ до публічної інформації» (далі - Закон № 2939-VI).

Згідно з статтею 1 Закону № 2939-VI публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

Відповідно до частин 1,2 статті 19 Закону № 2939-VI запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні. Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту.

Статтею 13 вищевказаного Закону визначено, що розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються: 1) суб`єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб`єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов`язковими для виконання; 2) юридичні особи, що фінансуються з державного, місцевих бюджетів, бюджету Автономної Республіки Крим, - стосовно інформації щодо використання бюджетних коштів; 3) особи, якщо вони виконують делеговані повноваження суб`єктів владних повноважень згідно із законом чи договором, включаючи надання освітніх, оздоровчих, соціальних або інших державних послуг, - стосовно інформації, пов`язаної з виконанням їхніх обов`язків; 4) суб`єкти господарювання, які займають домінуюче становище на ринку або наділені спеціальними чи виключними правами, або є природними монополіями, - стосовно інформації щодо умов постачання товарів, послуг та цін на них; 5) юридичні особи публічного права, державні/комунальні підприємства або державні/комунальні організації, що мають на меті одержання прибутку, господарські товариства, у статутному капіталі яких більше 50 відсотків акцій (часток, паїв) прямо чи опосередковано належать державі та/або територіальній громаді, - щодо інформації про структуру, принципи формування та розмір оплати праці, винагороди, додаткового блага їх керівника, заступника керівника, особи, яка постійно або тимчасово обіймає посаду члена виконавчого органу чи входить до складу.

Відповідач є розпорядником інформації в розумінні статті 13 Закону №2939, так як є юридичною особою, яка фінансується з бюджету та надає послуги з кредитування індивідуальним забудовникам за рахунок кредитних ресурсів фондів.

Відповідно до статті 3 Закону № 2939-VI право на доступ до публічної інформації гарантується: 1) обов`язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом; 2) визначенням розпорядником інформації спеціальних структурних підрозділів посадових осіб, які організовують у встановленому порядку доступ до публічної інформації, якою він володіє; 3) максимальним спрощенням процедури подання запиту та отримання інформації; 4) доступом до засідань колегіальних суб`єктів владних повноважень, крім випадків, передбачених законодавством; 5) здійсненням парламентського, громадського та державного контролю за дотриманням прав на доступ до публічної інформації; 6) юридичною відповідальністю за порушення законодавства про доступ до публічної інформації.

Поряд з цим, у відповідності до частини 1 статті 22 Закону № 2939-VI розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках: 1) розпорядник інформації не володіє і не зобов`язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит; 2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону; 3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов`язані з копіюванням або друком; 4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п`ятою статті 19 цього Закону.

З наведених норм слідує, що розпорядник інформації зобов`язаний надати відповідь на письмовий запит запитувача інформації, при цьому, така повинна бути повна, достовірна і точна, або мотивовану відмову у наданні запитуваної інформації, у разі наявності підстав, визначених статтею 22 Закону № 2939-VI.

Стаття 6 Закону № 2939-VI передбачає, що інформацією з обмеженим доступом є:

1) конфіденційна інформація;

2) таємна інформація;

3) службова інформація.

Обмеження доступу до інформації здійснюється відповідно до закону при дотриманні сукупності таких вимог:

1) виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи кримінальним правопорушенням, для охорони здоров`я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя;

2) розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам;

3) шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні.

Інформація з обмеженим доступом має надаватися розпорядником інформації, якщо він правомірно оприлюднив її раніше.

Інформація з обмеженим доступом має надаватися розпорядником інформації, якщо немає законних підстав для обмеження у доступі до такої інформації, які існували раніше.

Не може бути обмежено доступ до інформації про складання, розгляд і затвердження бюджетів, кошторисів розпорядників бюджетних коштів та плани використання бюджетних коштів одержувачів бюджетних коштів, а також їх виконання за розписами, бюджетними програмами та видатками (крім таємних видатків відповідно до статті 31 Бюджетного кодексу України), взяття розпорядниками та одержувачами бюджетних коштів бюджетних зобов`язань або здійснення розпорядження бюджетними коштами у будь-який інший спосіб, планування, формування, здійснення та виконання закупівлі товарів, робіт і послуг за бюджетні кошти, у тому числі оборонних закупівель (крім випадків, якщо окрема інформація про закупівлі товарів, робіт і послуг становить державну таємницю відповідно до Закону України "Про державну таємницю"), володіння, користування чи розпорядження державним, комунальним майном, у тому числі до копій відповідних документів, умови отримання цих коштів чи майна, прізвища, імена, по батькові фізичних осіб та найменування юридичних осіб, які отримали ці кошти або майно (крім випадків, передбачених частиною другою статті 23 Закону України "Про основи національного спротиву"). Не може бути також обмежено доступ до інформації про наявність у фізичних осіб податкового боргу. Не підлягає обмеженню також доступ до інформації про стан і результати перевірок та службових розслідувань фактів порушень, допущених у сферах діяльності, зазначених у цій частині. Доступ до зазначеної інформації забезпечується розпорядниками інформації відповідно до положень статті 5 цього Закону.

Тобто, за загальним правилом публічна інформація є відкритою. Винятки з цього правила встановлюються законом, зокрема, ним встановлено види інформації, до якої може бути обмежено доступ, - конфіденційна, таємна та службова інформація, та сукупність вимог, дотримання яких є обов`язковим для обмеження доступу до таких видів інформації.

В силу вимог частини 8 статті 6 Закону № 2939-VI обмеженню доступу підлягає інформація, а не документ. Якщо документ містить інформацію з обмеженим доступом, для ознайомлення надається інформація, доступ до якої необмежений.

Водночас, суд зазначає, що частинами 1, 2 статті 7 Закону № 2657-XII передбачено, що право на інформацію охороняється законом. Держава гарантує всім суб`єктам інформаційних відносин рівні права і можливості доступу до інформації. Ніхто не може обмежувати права особи у виборі форм і джерел одержання інформації, за винятком випадків, передбачених законом.

Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір. Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя (стаття 34 Конституції України).

Кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб (стаття 5 Закону № 2657-XII).

Відповідно до частин 1, 2 статті 32 Конституції України ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України; не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Зазначеним вимогам Конституції України кореспондують положення законодавства України, якими передбачено, що: збирання, зберігання, використання і поширення інформації про особисте життя фізичної особи без її згоди не допускаються, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини (абзац 2 частина 1 статті 302 ЦК України); поширення персональних даних без згоди суб`єкта персональних даних або уповноваженої ним особи дозволяється у випадках, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини (частина 2 статті 14 Закону України «Про захист персональних даних» від 01.06.2010 року № 2297-VI); конфіденційна інформація може поширюватися за бажанням (згодою) відповідної особи у визначеному нею порядку відповідно до передбачених нею умов, а також в інших випадках, визначених законом (частина 2 статті 21 Закону № 2657-XII); розпорядники інформації, які володіють конфіденційною інформацією, можуть поширювати її лише за згодою осіб, які обмежили доступ до інформації, а за відсутності такої згоди - лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини (частина 2 статті 7 Закону № 2939-VI).

Таким чином, лише фізична особа, якої стосується конфіденційна інформація, відповідно до конституційного та законодавчого регулювання права особи на збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації має право вільно, на власний розсуд визначати порядок ознайомлення з нею інших осіб, держави та органів місцевого самоврядування, а також право на збереження її у таємниці.

Конфіденційною є інформація про фізичну особу, а також інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб`єктів владних повноважень. Конфіденційна інформація може поширюватися за бажанням (згодою) відповідної особи у визначеному нею порядку відповідно до передбачених нею умов, а також в інших випадках, визначених законом (частини 1, 2 статті 21 Закону № 2657-XII).

До конфіденційної інформації про фізичну особу належать, зокрема, дані про її національність, освіту, сімейний стан, релігійні переконання, стан здоров`я, а також адреса, дата і місце народження (частина 2 статті 11 Закону № 2657-XII).

Конституційний Суд України в абз. 1 п. 1 резолютивної частини Рішення від 30.10.1997 року № 5-зп відніс до конфіденційної інформації про фізичну особу, крім вказаної, ще й відомості про її майновий стан та інші персональні дані.

Також, Рішенням Конституційного Суду України № 2-рп/2012 від 20.01.2012 року у справі за конституційним поданням Жашківської районної ради Черкаської області щодо офіційного тлумачення положень частин першої, другої статті 32, частин другої, третьої статті 34 Конституції України надано роз`яснення про те, що інформація про особисте та сімейне життя особи це будь-які відомості та/або дані про відносини немайнового та майнового характеру, обставини, події, стосунки тощо, пов`язані з особою та членами її сім`ї, за винятком передбаченої законами інформації, що стосується здійснення особою, яка займає посаду, пов`язану з виконанням функцій держави або органів місцевого самоврядування, посадових або службових повноважень. Така інформація про особу є конфіденційною. Збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди державою, органами місцевого самоврядування, юридичними або фізичними особами є втручанням в її особисте та сімейне життя. Таке втручання допускається винятково у випадках, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

З наведеного слідує висновок, що можливість віднесення інформації до конфіденційної не слід розуміти як єдину достатню підставу для обмеження доступу до конкретної інформації.

Запровадження обмеження доступу до конкретної інформації за результатами розгляду запиту на інформацію допускається лише за умови застосування вимог пунктів 1- 3 частини другої статті 6 Закону № 2939-VI.

Однак, суд не може погодитися із мотивацією відповідача, щодо віднесення в цілому запитуваної інформації до обмеженої, оскільки це суперечить змісту статті 6 Закону "Про доступ до публічної інформації", за якою обмеження доступу до інформації здійснюється відповідно до закону при дотриманні сукупності таких вимог: 1) виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя; 2) розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам; 3) шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні.

Слід також звернути увагу відповідача, що однією з підстав відмови в наданні позивачу запитуваної ним інформації відповідач зазначив те, що запитувана інформація без дозволу осіб, стосовно яких така буде надана законодавством не допускається.

Разом з тим, за приписами частини сьомої статті 6 Закону № 2939-VI обмеженню у доступі підлягає інформація, а не документ. Якщо документ містить інформацію з обмеженим доступом, для ознайомлення надається інформація, доступ до якої необмежений.

Отже, відповідач мав право обмежити доступ лише до тієї частини інформації, яка є конфіденційною.

Разом з тим, судом встановлено, що 28 липня 2021 року ОСОБА_1 звертався до відповідача із запитом про надання публічної інформації, як фізична особа, однак 16 серпня 2021 року відповідачем на запит від 28.07.2021 року листом № 172-08 надано відповідь адвокату Куруц А.А. в якій зазначають, що в адвокатському запиті адвоката Куруц А.А., щодо надання інформації (а також копії акту комісії, висновки, тощо) щодо перевірки цільового використання кредиту наданого Фондом гр. ОСОБА_2 , відсутній дозвіл (згода) ОСОБА_2 на розкриття інформації, яка запитується у цьому адвокатському запиті. Враховуючи наведене вище, Обласний Фонд інвестування об`єктів соціальної сфери та промисловості не має правових підстав задовольнити запит, так-як запитувана інформація з обмеженим доступом, (а.с. 18-19).

Аналізуючи вищевикладене суд приходить до висновку щодо протиправної бездіяльності Обласного Фонд інвестування об`єктів соціальної сфери та промисловості щодо ненадання відповіді на запит про надання публічної інформації ОСОБА_1 від 28 липня 2021року та як наслідок, з метою захисту прав позивача слід зобов`язати Обласний Фонд інвестування об`єктів соціальної сфери та промисловості надати відповідь на запит ОСОБА_1 про надання публічної інформації від 28 липня 2021 року.

Відповідно до статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають до задоволення.

У відповідності до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивач при зверненні до суду сплатив судовий збір у розмірі 908,00 грн., що підтверджено квитанцією № ПН2331139 від 06 грудня 2021 року (а.с. 29).

Відповідні судові витрати належить компенсувати позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 9, 14, 242-246, 255, 295 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Позов ОСОБА_1 до Обласного Фонд інвестування об`єктів соціальної сфери та промисловості, третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача: ОСОБА_2 про визнання бездіяльність протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

2. Визнати протиправною бездіяльність Обласного Фонд інвестування об`єктів соціальної сфери та промисловості щодо ненадання відповіді на запит про надання публічної інформації ОСОБА_1 від 28 липня 2021року.

3. Зобов`язати Обласний Фонд інвестування об`єктів соціальної сфери та промисловості надати відповідь на запит ОСОБА_1 про надання публічної інформації від 28 липня 2021року.

4. Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Обласного Фонд інвестування об`єктів соціальної сфери та промисловості (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Загорська, 2, код ЄДРПОУ 30458979) судові витрати у розмірі 908, 00 грн. (дев`ятсот вісім грн. 00 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

СуддяТ.В.Скраль