Постанова

від 09.02.2022 по справі 367/5842/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

03680 м. Київ , вул. Солом`янська, 2-а

Номер апеляційного провадження: 22-ц/824/2183/2022

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 лютого 2022 року м. Київ

Справа № 367/5842/21

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді-доповідача Ящук Т.І.,

суддів Махлай Л.Д., Немировської О.В.,

за участю секретаря судового засідання Кравченко Н.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Стандарт Білдінг», яка подана представником Даниловою Катериною Артурівною, на ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 25 серпня 2021 року, постановлену у складі судді Саранюк Л.П., про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Стандарт Білдінг» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання недійсними правочинів, скасування записів та витребування майна,

встановив:

У серпні 2021 року позивач ТОВ «Стандарт Білдінг» звернувся до суду з позовом до відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про визнання недійсним правочинів, скасування записів та витребування майна.

Також ТОВ «Стандарт Білдінг» подав заяву про забезпечення позову, в якій заявник просить накласти арешт та заборонити відчуження нерухомого майна у вигляді квартири АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1999515532109, яка належить на праві приватної власності ОСОБА_1 та квартири АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1999504532109, яка належить на праві приватної власності ОСОБА_1 .

Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 25 серпня 2021 року у задоволенні заяви відмовлено.

Не погоджуючись з ухвалою, представник ТОВ «Стандарт Білдінг» - Данилова К.А. звернулась до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу суду та прийняти нове судове рішення, яким заяву про забезпечення позову задовольнити, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Вказує, що заява про забезпечення позову обґрунтована тим, що спірна квартира вибула з володіння позивача всупереч чинному законодавству, внаслідок чого ОСОБА_1 заволоділа квартирами незаконно. У поданій заяві про забезпечення позову чітко вказано вид забезпечення позову, зазначено усю необхідну інформацію про предмет забезпечення. Спосіб забезпечення позову, обраний заявником, є співмірним із позовними вимогами, оскільки між сторонами існує реальний спір щодо права власності на квартиру. Предметом позову у даній справі є, серед іншого, витребування майна з чужого володіння, а тому заявлений позивачем захід забезпечення позову у вигляді накладення арешту на нерухоме майно є взаємопов`язаним з предметом спору, та співмірним із заявленими позовними вимогами, оскільки невжиття заходів забезпечення може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Суд першої інстанції не надав оцінку обставинам по справі та неправильно визначив юридичну природу спірних правовідносин та законодавство, яке їх регулює, що в свою чергу призвело до необґрунтованого висновку про неспівмірність заходів забезпечення заявленим вимогам.

Стверджує, що оскільки ОСОБА_1 набуто право власності на квартири без відома власника нерухомого майна, позивач має всі підстави вважати, що ОСОБА_1 до вирішення справи по суті може здійснити відчуження спірного майна, що отримане нею неправомірно, на користь третіх осіб або спірне майно може вибути з її володіння шляхом укладання інших спірних правочинів. Накладення арешту на майно, щодо якого між сторонами виник спір, не перешкоджає господарській діяльності особи, яка здійснює таку діяльність, а обраний позивачем вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав ОСОБА_1 , оскільки спірне майно перебуває в її власності та користуванні.

У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, ухвалу суду залишити без змін, посилаючись на те, що позов є штучно створеним, позивач зловживає процесуальною можливістю на його подання, та між сторонами не існує реального спору.

Вказує, що в обґрунтування своєї заяви про забезпечення позову, стверджуючи, що спірна квартира вибула з володіння позивача, позивач не надав суду абсолютно жодного доказу, що вона взагалі коли-небудь перебувала у його володінні.

В оскаржуваній ухвалі суд дійшов правомірного висновку щодо відмови в задоволенні заяви про забезпечення позову, вказавши, що заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб. Заявником не надано доказів та не наведено обставин, за яких невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду та поновлення порушених прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_4 підтримала доводи апеляційної скарги та просила ухвалу суду скасувати.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явились, будучи повідомленими про день та час розгляду справи у встановленому законом порядку, тому колегія суддів вважала можливим розглянути справу за їх відсутності відповідно до вимог ч.2 ст. 372 ЦПК України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши пояснення представника позивача, з`ясувавши обставини справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Постановляючи оскаржувану ухвалу від 25 серпня 2021 року, суд першої інстанції посилався на те, що заявником не надано доказів та не наведено обставин, за яких невжиття заходів забезпечення позову у 2021 році може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду та поновлення порушених прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

З висновками суду першої інстанції колегія суддів не погоджується, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Згідно з ч. 2 ст. 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно з ч. 1 ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; встановленням обов`язку вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1 - 9 цієї частини.

Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч.3 ст. 150 ЦПК України).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року в справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20) зазначено, що «умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача».

З виділених матеріалів справи вбачається, що у серпні 2021 року позивач ТОВ «Стандарт Білдінг» звернувся до суду з позовом до відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про визнання недійсними правочинів, скасування записів та витребування майна, посилаючись на те, що 07.06.2017 року між ТОВ «Стандарт Білдінг» та ОСОБА_2 було укладено договір про спільну діяльність у будівництві багатоповерхових житлових будинків, а 08.06.2017 р. - додаткову угоду до нього, відповідно до умов якого, первинні учасники об`єднали свої вклади без створення юридичної особи, з метою будівництва багатоквартирного житлового будинку з комерційними приміщеннями за адресою: АДРЕСА_3 та розподілу між ними збудованих об`єктів нерухомості, отримання учасниками права власності та подальшої експлуатації об`єктів.

У процесі будівництва до договору про спільну діяльність висловили бажання приєднатися в якості вторинних учасників близько 200 осіб. За результатами будівництва між сторонами спільної діяльності підлягали розподілу 257 збудованих квартир та 23 нежитлові приміщення. Для оформлення документів про приєднання цих осіб до спільної діяльності та передачу їм у власність збудованих квартир в якості юриста було залучено ОСОБА_5 , яка в силу своїх повноважень представника мала доступ до печатки ТОВ «Стандарт Білдінг», штампа з факсиміле підпису ОСОБА_6 та іншої юридичної документації щодо спільної діяльності.

Однак, в процесі звірки було виявлено, що під час розподілу збудованих квартир між учасниками спільної діяльності право власності на дві збудовані квартири АДРЕСА_1 , без належних правових підстав було зареєстровано за ОСОБА_1 . При цьому виявлено, що додаткові угоди та усі супровідні документи про перехід права власності були підписані за допомогою факсиміле, тобто без волевиявлення ОСОБА_6 , як директора ТОВ «Стандарт Білдінг».

Отже, ОСОБА_1 переоформлено на себе та привласнено дві квартири, що належать ТОВ «Стандарт Білдінг», без будь-якої належної на те підстави. Тобто, станом на день подання позовної заяви квартири № 112 та №120 неправомірно належать на праві приватної власності ОСОБА_1 , що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно.

Крім того, договір про спільну діяльність від 07.06.2017 р. не передбачав відступлення від вищевказаних положень ст. 1134 ЦК України, а отже збудовані в результаті спільної діяльності квартири в будинку були об`єктом спільної часткової власності всіх учасників спільної діяльності, включаючи ТОВ «Стандарт Білдінг». Позивач не надавав своєї згоди на виділення в натурі будь-яких квартир та передачу їх у власність ОСОБА_7 ні як співвласник збудованого будинку, ні як особа уповноважена вести спільні справи та діяти від імені всіх учасників спільної діяльності. Отже, в результаті неправомірного укладення спірної додаткових угод про приєднання ОСОБА_1 до договору про спільну діяльність було порушено право спільної власності всіх сторін договору про спільну діяльність, включаючи ТОВ «Стандарт Білдінг».

Як вбачається з виділених матеріалів справи, згідно з інформаційними довідками з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 04.08.2021 року право власності на квартиру № 120 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1999515532109, та квартиру АДРЕСА_6 зареєстровано на праві приватної власності за ОСОБА_1 .

З викладеного вбачається, що між сторонами наявний спір щодо нерухомого майна - квартири АДРЕСА_1 , які зареєстрована на праві власності за ОСОБА_1 , про що свідчить сам факт звернення ТОВ «Стандарт Білдінг» до суду з даним позовом.

Враховуючи те, що предметом спору є нерухоме майно - квартири АДРЕСА_1 , які можуть бути відчужені до вирішення справи по суті, що може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірні квартири.

Отже, при розгляді вказаної заяви суд першої інстанції належним чином не врахував вимоги ст. 149-150 ЦПК України, що регулюють питання вжиття заходів забезпечення позову, а також, що між сторонами виник спір щодо нерухомого майна - квартири АДРЕСА_1 , які зареєстровані на праві власності за ОСОБА_1 , не в повному обсязі з`ясував обставини, за яких позивач просив вжити заходів забезпечення позову, та не дослідив питання відповідності та співмірності позовних вимог виду забезпечення позову.

Судом також не враховано, що підтвердити за допомогою реально існуючих доказів подію, яка ймовірно настане або може настати в майбутньому, фактично неможливо, а тому наявність чи відсутність підстав для забезпечення позову оцінюються судом в залежності від кожного конкретного випадку, з урахуванням фактичних обставин справи і змісту позовних вимог, у зв`язку з чим необґрунтовано відмовив у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Враховуючи викладене, посилання суду першої інстанції на відсутність доказів того, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист чи поновлення прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду, є помилковими, оскільки забезпечення позову у цьому спорі, який має майновий характер, шляхом накладення арешту на майно, що є предметом спору, спрямоване на виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

Оскільки ОСОБА_1 , як зареєстрований одноосібний власник спірного нерухомого майна, що є предметом даного спору, має об`єктивну реальну можливість вчинення дій, які можуть в подальшому утруднити чи унеможливити виконання рішення суду у разі задоволення позову, колегія суддів вважає обґрунтованим припущення позивача, що невжиття відповідних заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду у разі задоволення позову або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся, а тому доводи апеляційної скарги заслуговують на увагу суду.

При цьому, такий вид забезпечення позову, як накладення арешту на спірне нерухоме майно не призведе до невиправданого обмеження майнових прав ОСОБА_1 , оскільки обмежується лише можливість вчиняти дії по відчуженню спірного майна.

Заходи забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті, їх значення полягає в тому, що ними захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення.

Цивільний процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки відповідно до заявлених позовних вимог.

Враховуючи викладене, з метою ефективного забезпечення балансу інтересів сторін по справі, колегія суддів вважає, що наявні підстави для задоволення заяви та застосування заходів забезпечення позову у вигляді накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 , що зареєстровані на праві власності за ОСОБА_1 .

При цьому колегія суддів вважає, що заява про забезпечення позову підлягає задоволенню частково, оскільки накладення арешту на спірне нерухоме майно є співмірним, достатнім та ефективним заходом забезпечення позову та не потребує додатково встановлення заборони на вчинення будь-яких реєстраційний дій щодо відчуження спірної квартири, адже накладення арешту на майно включає в себе заборону на його відчуження.

Отже, доводи апеляційної скарги знайшли своє часткове підтвердження під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції.

Посилання у відзиві на апеляційну скаргу про те, що позов є штучно створеним, позивач зловживає процесуальною можливістю на його подання, та між сторонами не існує реального спору, є необґрунтованими, оскільки звернення до суду з позовом є суб`єктивним правом позивача, гарантованим ст. ст. 55, 124 Конституції України, та безумовним доступом до правосуддя незалежно від обґрунтованості позову, яка буде встановлюватись за наслідками розгляду цієї справи.

Заперечення у відзиві на апеляційну скаргу щодо відсутності підстав для задоволення позову, колегія суддів до уваги не приймає, оскільки такі обставини підлягають дослідженню судом першої інстанції під час розгляду справи по суті, яким буде надана належна правова оцінка у рішенні суду і такі не можуть бути підставою для відмови у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції при постановлені ухвали про забезпечення позову не були враховані вищевказані обставини справи, надані докази у підтвердження заяви про забезпечення позову, допущено порушення норм процесуального права, отже, оскаржувана ухвала не може бути визнана законною та обґрунтованою, тому підлягає скасуванню з прийняттям постанови про часткове задоволення заяви про забезпечення позову.

Керуючись ст.ст. 268, 367, 368, 374-376, 381-383 ЦПК України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Стандарт Білдінг», яка подана представником Даниловою Катериною Артурівною, - задовольнити частково.

Ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 25 серпня 2021 року - скасувати та прийняти постанову:

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Стандарт Білдінг» про забезпечення його позову до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання недійсними правочинів, скасування записів та витребування майна - задовольнити частково.

Накласти арешт на нерухоме майно:

- квартиру АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1999515532109, яка зареєстрована на праві приватної власності за ОСОБА_1 ,

- квартиру АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1999504532109, яка зареєстрована на праві приватної власності за ОСОБА_1 .

В іншій частині заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Стандарт Білдінг» про забезпечення позову - відмовити.

Строк пред`явлення постанови до виконання 3 роки.

Постанова про забезпечення позову виконується негайно в порядку, встановленому

для виконання судових рішень.

Відомості про учасників справи:

Стягувач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Стандарт Білдінг» (код

ЄДРПОУ - 40585026; адреса місця знаходження: 08200, Київська область, м. Ірпінь, вул.

Університетська, 2/1, секція 2 приміщення 124).

Боржник: ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки

платника податків НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_7 ).

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути

оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня

складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повний текст постанови складено 15 квітня 2022 року.

Суддя - доповідач: Ящук Т.І.

Судді: Махлай Л.Д.

Немировська О.В.