Постанова

від 05.04.2022 по справі 460/4831/21

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 квітня 2022 рокуЛьвівСправа № 460/4831/21 пров. № А/857/22331/21Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

судді-доповідача Шинкар Т.І.,

суддів Іщук Л.П.,

Шевчук С.М.,

секретаря судового засідання Максим Х.Б.,

розглянувши у судовому засіданні в режимі відеоконференції в м.Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 представника Петріва Володимира Юліановича та заяву Рівненської міської ради про приєднання до апеляційної скарги на рішення Рівненського окружного адміністративного суду (головуючий суддя Дорошенко Н.О.), ухвалене у відкритому судовому засіданні в м.Рівне о 12 год. 56 хв. 27 жовтня 2021 року, повне судове рішення складено 02 листопада 2021 року, у справі №460/4831/21 за позовом ОСОБА_2 до Рівненської міської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Управління містобудування та архітектури виконавчого комітету Рівненської міської ради, ОСОБА_3 про визнання незаконним та скасування рішення,

В С Т А Н О В И В :

11.05.2021 ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до Рівненської міської ради, просив визнати незаконним та скасувати рішення Рівненської міської ради від 15.04.2021 №417 «Про скасування будівельних паспортів забудови земельних ділянок» в частині щодо скасування будівельного паспорту на забудову земельної ділянки з кадастровим номером 5610100000:01:0200733, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , виданого Управлінням містобудування та архітектури виконавчого комітету Рівненської міської ради 18.12.2020 (р.№01-П/175) та визнати таким, що втратив чинність, Наказ Управління містобудування та архітектури виконавчого комітету Рівненської міської ради від 08.12.2020 №37/Б «Про присвоєння адреси об`єкту будівництва».

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2021 року позов задоволено.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що будь-яких зауважень щодо повноти наданих замовником документів чи невідповідності намірів забудови земельної ділянки вимогам містобудівної документації, що могло б слугувати підставою для повернення поданого пакета документів для видачі будівельного паспорта, уповноваженим органом містобудування та архітектури встановлено не було. Суд першої інстанції вказав, що спеціальними нормами чинного законодавства України, які регламентують процедуру видачі будівельного паспорта, не передбачено процедури скасування будівельного паспорта, однак визначено можливість внесення до нього змін за наявності визначених до того підстав. Суд першої інстанції зазначив, що внаслідок прийняття відповідачем оскарженого рішення склалася правова ситуація, за якої замовник має відповідно до закону право на виконання будівельних робіт на об`єкті будівництва на підставі будівельного паспорта, позаяк у встановленому порядку подав повідомлення органу державного архітектурно-будівельного контролю, однак у нього фактично відсутня визначена законом підстава для проведення будівельних робіт, а саме будівельний паспорт, більш того, відсутня (скасована) й адреса об`єкта будівництва. Суд першої інстанції дійшов висновку, що припинення будівельних робіт в інший спосіб, у тому числі й шляхом скасування будівельного паспорта, чинним законодавством не передбачено. Оцінка встановлених судом першої інстанції фактичних обставин справи в розрізі проаналізованих норм чинного законодавства України, які регулюють спірні правовідносини, дала підстави суду першої інстанції для висновку, що Рівненська міська рада при прийнятті рішення від 15.04.2021 № 417 (в оскарженій частині) не дотрималася засад обґрунтованості та розсудливості, втрутилася в право позивача на здійснення забудови земельної ділянки з порушенням принципу «належного урядування», без встановлення порушення вимог державних будівельних норм в порядку та у спосіб, що визначені Законами України «Про регулювання містобудівної діяльності» та «Про архітектурну діяльність», а тому таке рішення суд першої інстанції вважав неправомірним та таким, що підлягає скасуванню.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 представник ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, просить скасувати рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2021 року та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити. Апеляційну скаргу мотивовано тим, що оскаржуване рішення органу місцевого самоврядування є таким, що прийнято на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України. Скаржник вказує, що судом першої інстанції не застосовано норми ДБН Б.2.2-12:2019 «Планування та забудова території» та зазначає, що на земельній ділянці з цільовим призначенням за кодом 02.01 «для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)» будівництво багатоквартирного чи колективного будинку є протизаконним використанням земельної ділянки, тобто вказує на використання її не за цільовим призначенням. Скаржник вважає, що забудовник свідомо і цілеспрямовано отримав містобудівні документи для створення садибної забудови, що начебто відповідає містобудівній документації і на їх основі створює багатоквартирний об`єкт будівництва. Скаржник також вказує, що будівельний паспорт не може вичерпати свою дію завершенням виконання усіх будівельних робіт, адже у протилежному випадку відсутньою буде підстава для виконання таких робіт, що буде прямо суперечити нормам законодавства. Також звертає увагу, що схема забудови земельної ділянки в складі будівельного паспорта є відмінною від схеми забудови земельної ділянки в складі ескізних намірів забудови, оскільки в ній не наведені відомості про те, що сусідній житловий будинок є зблокованим. Вважає, що результати проведення судової будівельно-технічного експертизи №8496 від 17.06.2021 є неналежним доказом.

Рівненська міська рада подала заяву про приєднання до апеляційної скарги, вказавши, що органи місцевого самоврядування мають право скасувати акти підпорядкованих виконавчих органів, у тому числі з питань містобудівної діяльності, якщо такі прийняті з порушенням законодавства. Вказує, що будівельний паспорт не може вичерпати свою дію до завершення виконання будівельних робіт, а висновок експерта не є об`єктивним. Вважає, що висновки суду першої інстанції не ґрунтуються на нормах чинного законодавства.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, вказавши, що спеціальними нормами чинного законодавства України, які регламентують процедуру видачі будівельного паспорта, не передбачено процедури скасування будівельного паспорта, однак визначено можливість внесення до нього змін за наявності визначених до того підстав. Звертає увагу на принцип юридичної визначеності та «доброго врядування».

В судовому засіданні 06.04.2022 відеоконференція за участі сторін з технічних причин не була проведена, представник позивача щодо поданих апеляційної скарги та заяви про приєднання до апеляційної скарги заперечив, просив залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Згідно з ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіряючи законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які посилаються учасники справи, приходить до переконання, що оскаржуване рішення суду першої інстанції вимогам статті 242 КАС України не відповідає.

Судом першої інстанції з матеріалів справи встановлено, що 15.04.2021 Рівненською міською радою прийнято рішення №417 «Про скасування будівельних паспортів забудови земельних ділянок», пунктами 3-4 якого вирішено скасувати будівельний паспорт на забудову земельної ділянки з кадастровим номером 5610100000:01:0200733, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , виданий Управлінням містобудування та архітектури виконавчого комітету Рівненської міської ради 18.12.2020 (р.№01-П/175) та визнати таким, що втратив чинність, наказ Управління містобудування та архітектури виконавчого комітету Рівненської міської ради від 08.12.2020 №37/Б «Про присвоєння адреси об`єкту будівництва».

Вказане рішення прийнято враховуючи звернення ОСОБА_3 від 02.02.2021 та листів начальника Управління ДАБІ М.Дядюся, на підставі невідповідності намірів забудови земельних ділянок вимогам державних будівельних норм, зокрема пункту 6.1.41 ДБН Б.2.2.-12:2019 «Планування та забудови територій».

Вважаючи вказане рішення протиправним, таким, що підлягає скасуванню, ОСОБА_2 звернувся з позовом до суду.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.

Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Так, правові та організаційні основи містобудівної діяльності встановлені Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17.02.2011 № 3038-VI, в редакції чинній на час видачі будівельного паспорта (далі Закон № 3038-VI), відповідно до статті 27 якого забудова присадибних, дачних і садових земельних ділянок може здійснюватися на підставі будівельного паспорта забудови земельної ділянки (далі - будівельний паспорт). Будівельний паспорт визначає комплекс містобудівних та архітектурних вимог до розміщення і будівництва індивідуального (садибного) житлового будинку, садового, дачного будинку не вище двох поверхів (без урахування мансардного поверху) з площею до 500 квадратних метрів, господарських будівель і споруд, гаражів, елементів благоустрою та озеленення земельної ділянки.

Проектування на підставі будівельного паспорта здійснюється без отримання містобудівних умов та обмежень. Для об`єктів, зазначених у частині першій цієї статті, розроблення проекту будівництва здійснюється виключно за бажанням замовника.

Надання будівельного паспорта здійснюється уповноваженим органом містобудування та архітектури на безоплатній основі протягом десяти робочих днів з дня надходження відповідної заяви та пакета документів, перелік яких визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування.

Порядок видачі будівельного паспорта визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 34 Закону № 3038-VI замовник має право виконувати будівельні роботи після подання замовником повідомлення про початок виконання будівельних робіт відповідному органу державного архітектурно-будівельного контролю - щодо об`єктів будівництва, які за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1), та щодо об`єктів, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта та які не потребують отримання дозволу на виконання будівельних робіт згідно з переліком об`єктів будівництва, затвердженим Кабінетом Міністрів України. Форма повідомлення про початок виконання будівельних робіт та порядок його подання визначаються Кабінетом Міністрів України.

Зазначені у частині першій цієї статті документи, що надають право на виконання будівельних робіт, є чинними до завершення будівництва.

Відповідно до пункту 1.2 Порядку видачі будівельного паспорта забудови земельної ділянки, затвердженого Наказ Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України 05.07.2011 №103, в редакції чинній на час видачі будівельного паспорта, (далі Порядок №103) будівельний паспорт забудови земельної ділянки (далі - будівельний паспорт) визначає комплекс містобудівних та архітектурних вимог до розміщення і будівництва індивідуального (садибного) житлового, садового, дачного будинку не вище двох поверхів (без урахування мансардного) з площею до 300 квадратних метрів, господарських будівель, споруд, гаражів, елементів інженерного захисту, благоустрою та озеленення на земельній ділянці.

В подальшому Змінами до Порядку видачі будівельного паспорта забудови земельної ділянки, затвердженими Наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 14.12.2021 № 331 цифри «300» у вказаному пункті замінено цифрами «500».

Параметри забудови визначаються з урахуванням державних будівельних норм ДБН В.2.2-15-2005 «Житлові будинки. Основні положення», ДБН Б.2.2-12:2018 «Планування і забудова територій».

Відповідно до пункту 1.4 Порядку №103 в межах населених пунктів розроблення будівельного паспорта здійснюється відповідно до наявної містобудівної документації на місцевому рівні.

Згідно з пунктом 2.1 Порядку №103 видача будівельного паспорта здійснюється уповноваженим органом містобудування та архітектури безпосередньо, через центри надання адміністративних послуг та/або через Єдиний державний портал адміністративних послуг. Будівельний паспорт надається уповноваженим органом містобудування та архітектури на безоплатній основі протягом десяти робочих днів з дня надходження пакета документів, до якого входять: заява на видачу будівельного паспорта зі згодою замовника на обробку персональних даних за формою, наведеною у додатку 1 до цього Порядку; засвідчена в установленому порядку копія документа, що засвідчує право власності або користування земельною ділянкою, або договір суперфіцію; ескізні наміри забудови (місце розташування будівель та споруд на земельній ділянці, відстані до меж сусідніх земельних ділянок та розташованих на них об`єктів, інженерних мереж і споруд, фасади та плани поверхів об`єктів із зазначенням габаритних розмірів, перелік систем інженерного забезпечення, у тому числі автономного, що плануються до застосування, тощо); проект будівництва (за наявності); засвідчена в установленому порядку згода співвласників земельної ділянки (житлового будинку) на забудову.

Після направлення замовником відповідно до статті 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» повідомлення про початок виконання будівельних робіт до відповідних органів Держархбудінспекції будівельний паспорт є підставою для виконання будівельних робіт (пункт 2.16 Порядку №103).

Таким чином, замовник (фізична або юридична особа, яка має намір щодо забудови території (однієї чи декількох земельних ділянок)), який має наміри здійснити будівництво індивідуального (садибного) житлового, садового, дачного будинку не вище двох поверхів (без урахування мансардного) з площею до 500 квадратних метрів, господарських будівель, споруд, гаражів, елементів інженерного захисту та благоустрою на земельній ділянці повинен отримати будівельний паспорт забудови земельної ділянки.

Будівельний паспорт видається для будівництва та реконструкції об`єкта, є документом, який містить дані містобудівних та архітектурних вимог індивідуального будівництва, на підставі якого у визначених законодавством випадках здійснюється будівництво. Однією із обов`язкових умов отримання будівельного паспорта забудови земельної ділянки є засвідчена в установленому порядку згода співвласників земельної ділянки (житлового будинку) на забудову.

Разом з цим, будівельний паспорт не надає замовнику право на виконання підготовчих робіт та будівельних робіт, оскільки право на початок виконання підготовчих або будівельних робіт набувається на підставі поданого до уповноваженого органу повідомлення.

З матеріалів справи судом першої інстанції встановлено, що 04.12.2020 ОСОБА_4 , як власник земельної ділянки з кадастровим номером 5610100000:01:0200733, звернувся до Управління містобудування та архітектури виконавчого комітету Рівненської міської ради з заявою про видачу будівельного паспорта забудови земельної ділянки загальною площею 0,0639, яка розташована в АДРЕСА_1 , та присвоєння адреси об`єкту будівництва - житловому будинку. До заяви долучено ескізні наміри забудови, викопіювання М 1:500, копію Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (т.1, а.с.9-26).

Суд апеляційної інстанції зауважує, що будівельний паспорт за своєю суттю є актом індивідуальної дії (акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк (пункт 19 частини 1 статті 8 КАС України).

Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, в Рішенні від 14.12.2011 №19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.

Судовому захисту підлягає виключно порушене право особи. До адміністративного суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється.

Водночас, відповідно до зазначених норм право особи на звернення до адміністративного суду обумовлено суб`єктивним уявленням особи про те, що її право чи законний інтерес потребує захисту, однак обов`язковою умовою здійснення такого захисту судом є наявність відповідного порушення права або законного інтересу на момент звернення до суду.

Окрім того, неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану її суб`єктивних прав та обов`язків, тобто припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов`язку. Якщо ж таке право не є порушеним, то, відповідно, воно не може бути захищеним (поновленим) судом, а тому відсутність порушеного права є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову.

Аналогічна позиція викладена, серед іншого, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.03.2019 у справі №826/16994/15 та постановах Верховного Суду від 15.04.2020 у справі №818/294/18, від 22 грудня 2021 року у справі № 640/3277/19.

Отже, адміністративний суд під час розгляду справи має встановити факт або обставини, які б свідчили про порушення прав, свобод чи інтересів позивача з боку відповідача - суб`єкта владних повноважень, створення останнім перешкод для їх реалізації та/або існування інших ущемлень прав та свобод позивача.

Стосовно порушеного права, за захистом якого особа може звертатися до суду, то за змістом Рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 № 18-рп/2004 це поняття, яке вживається у низці законів України, має той самий зміст, що й поняття охоронюваний законом інтерес. Щодо останнього, то в тому ж Рішенні Конституційного Суду України зазначено, що поняття охоронюваний законом інтерес означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.

Отже, гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує скаржник, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Системний аналіз наведених вищевказаних норм дає підстави для висновку, що право на оскарження акту індивідуальної дії суб`єкта владних повноважень надається особі, щодо якої воно прийняте або яке безпосередньо стосується її прав, свобод та інтересів.

З матеріалів справи судом першої інстанції встановлено, що 18.01.2021 Управлінням ДАБК Рівненської міської ради зареєстровано Повідомлення про початок будівельних робіт щодо об`єктів, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорту, яке подано ОСОБА_4 (т.1 а.с.29)

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, земельна ділянка з кадастровим номером 5610100000:01:0200733 зареєстрована за ОСОБА_2 у приватну власність 18.01.2021 на підставі акта приймання-передачі нерухомого майна від 15.01.2021, тобто після виготовлення будівельного паспорта та реєстрації повідомлення про початок будівельних робіт.

27.01.2021 Управлінням ДАБК Рівненської міської ради зареєстровано Повідомлення про зміну даних у повідомленні про початок виконання будівельних робіт від 18.01.2021 (т.1 а.с.30).

В свою чергу, оскільки судовому захисту підлягає порушене, а не ілюзорне право, та те що будівельний паспорт за своєю суттю є актом індивідуальної дії, який вичерпує свою дію шляхом реєстрації повідомлення про початок виконання будівельних робіт, а його скасування, у разі якщо він ще не вичерпав свою дію, впливає на права, обов`язки та інтереси саме його замовника, яким в межах спірних правовідносин є ОСОБА_4 , а не позивач ОСОБА_2 , суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що оскаржуваним рішення Рівненської міської ради від 15.04.2021 №417 в оскаржуваній частині не порушено право позивача, оскільки останній не був замовником будівельного паспорту забудови земельної ділянки.

Відповідно частини 4 статті 6 Закону № 3038-VI право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції зауважує, що позивач, набувши прав власника земельної ділянки, маючи намір в подальшому реалізувати право на забудову такої, в межах її цільового призначення, не позбавлений можливості оформити новий будівельний паспорт з метою узгодження намірів забудови земельної ділянки з вимогами містобудівної документації на місцевому рівні, детальним планам територій, планувальним рішенням проектів садівницьких та дачних товариств, державним будівельним нормам, стандартам і правилам, зокрема норм ДБН Б.2.2-12:2019 «Планування та забудова території».

Інші обставини та мотиви, з яких виходив суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги, не можуть слугувати підставою задоволення позову, оскільки до предмета доказування за вище встановлених судом апеляційної інстанції обставин, не входять.

При цьому суд апеляційної інстанції зазначає, що законодавчі обмеження стосовно можливості оскарження актів індивідуальної дії не шкодять самій суті права на доступ до суду, оскільки ці акти можуть бути оскаржені у суді їхніми адресатами, тобто суб`єктами, для яких відповідні акти створюють права та/чи обов`язки. Однією з цілей таких обмежень є недопущення розгляду у судах позовів третіх осіб в інтересах (або всупереч інтересам) адресатів індивідуальних актів і така мета досягається законодавчо встановленим обмеженням, тобто останнє є пропорційним переслідуваній меті.

Крім того, Верховний Суд у постанові від 07 липня 2021 року у справі № 817/900/17 надаючи правову оцінку подібним правовідносинам зазначив, що оскільки спірні правовідносини між учасниками справи виникли внаслідок проведення третьою особою будівельних робіт, які, на думку позивача, порушують його права, як власника квартири у житловому будинку, в якому проводяться спірні будівельні роботи, а також користувача земельної ділянки, на якій розташований житловий будинок, а тому у позивача виникла необхідність захисту його цивільних прав, у зв`язку із чим він звертався до органів архітектурно-будівельного контролю, а в подальшому до суду. Отже, вимоги про скасування реєстрації повідомлення про початок будівельних робіт є похідними і можуть бути розглянуті при вирішенні цивільним судом питання щодо законності проведення третьою особою будівельних робіт.

Подібна позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 22.08.2018 у справі №815/1568/16, від 22.08.2018 у справі №815/1568/16, від 15.07.2020 у справі №809/78/16.

В межах цієї справи скаржник не є суб`єктом спірних правовідносин у сфері містобудування, відповідач як суб`єкт владних правовідносин щодо позивача владні управлінські функції не здійснював і рішень не приймав, видача будівельного паспорта здійснювалась не за заявою позивача і безпосередньо не впливала на виникнення у нього прав та обов`язків.

Відповідно до статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з частиною 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно з частиною 2 статті 6 КАС України та статтею 17 Закону України Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права.

У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

З огляду на викладене, враховуючи положення статті 317 КАС України, прецедентну практику ЄСПЛ, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що судом першої інстанції при винесені оскаржуваного рішення неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції обставинам справи не відповідають, що має наслідком скасування рішення суду першої інстанції та відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись статтями 229, 241, 243, 308, 310, 317, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 представника Петріва Володимира Юліановича задовольнити.

Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2021 року у справі №460/4831/21 скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_2 до Рівненської міської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Управління містобудування та архітектури виконавчого комітету Рівненської міської ради, ОСОБА_3 про визнання незаконним та скасування рішення відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків встановлених ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя-доповідач Т. І. Шинкар судді Л. П. Іщук С. М. Шевчук Повне судове рішення оформлене суддею-доповідачем 15.04.2022 згідно з ч.3 ст.321 КАС України