Рішення

від 14.04.2022 по справі 911/3614/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" квітня 2022 р. м. Київ

Справа № 911/3614/21

Господарський суд Київської області у складі:

судді Ейвазової А.Р.,

розглянувши у спрощеному провадженні справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Центренерго» в особі Трипільської теплової електричної станції до Товариства з обмеженою відповідальністю «Марні» про стягнення 55182,17грн, без виклику представників сторін,

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Центренерго" (далі - ПАТ "Центренерго") в особі Трипільської теплової електричної станції (далі - Трипільська ТЕЦ) звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Марні" (далі - ТОВ "Марні") про стягнення 55182,17грн, у т.ч.: 49 917,44грн - пеня за 127 днів за період з 24.02.2021 по 01.07.2021; 1 364,93грн - штраф за прострочення понад 20 днів; 3 899,80грн - штраф за односторонню відмову від виконання зобов`язань за договором (з урахуванням заяв позивача про виправлення описки та арифметичної помилки).

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на невиконання відповідачем зобов`язань за договором №12/9 про закупівлю (поставку) товару від 19.01.2021 в частині поставки товару за заявкою у встановлений строк (а.с.4-13,51-52,53-54).

Ухвалою Господарського суду Київської області від 21.12.2021 відкрито провадження у справі за поданим позовом, вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання; встановлено сторонам строки для подання заяв по суті (а.с.61-62).

Копія вказаної ухвали суду отримана позивачем 31.12.2021, а структурним підрозділом - Трипільська ТЕЦ - 04.01.2022, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень №№0103280866133, 0103280866125 (а.с.75-76).

Поштове відправлення №010328086617, у якому направлено копію відповідної ухвали відповідачу, повернуто з довідкою відділення зв`язку від 31.12.2021, у який причиною повернення вказано: неправильно зазначена (відсутня) адреса; адресат відсутній за вказаною адресою» (а.с.70-73). Між тим адреса, за якою направлено відповідне поштове відправлення, відповідає адресі відповідача з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, у т.ч. на момент повернення відповідного відправлення - 10.01.2022 (а.с.74).

10.01.2022 відповідачу повторно направлено копію відповідної ухвали поштовим відправленням №0103281166984. Однак, 22.02.2022 до суду надійшло відповідне поштове відправлення, що повернуто відділенням зв`язку з довідкою від 16.02.2022, у якій причиною повернення вказано: «адресат відсутній за вказаною адресою» (а.с.85-88). Як вбачається з відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 22.02.2022 адреса відповідача, за якою направлено відповідне поштове відправлення, не змінювалась (а.с.90).

В силу п. 3 ч.6 ст.242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення.

Відповідно до п.5 ч.6 ст.242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки, зокрема, про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Ухвала суду, за змістом п.1 ч.1 ст.232 ГПК України, є видом судового рішення.

Таким чином, відповідна ухвала вважається врученою: позивачу - з моменту отримання ухвали про відкриття, а відповідачу - з моменту складання довідки про відсутність за адресою, зареєстрованою у встановленому порядку.

В силу ч.1 ст.251 ГПК України у справі, яка розглядається у спрощеному провадженні, відзив подається протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

У встановлений строк відзив на позов до суду не находив; клопотань про поновлення відповідного строку суд до прийняття рішення у справі не отримав.

Клопотань про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін у строк, визначений ч.7 ст.252 ГПК України, до суду не надходило.

Як визначено ч.1 ст.118 ГПК України, право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Дослідивши зібрані у справі докази, суд встановив наступні обставини.

09.01.2021 між ПАТ «Центренерго» в особі філії Трипільська ТЕС (покупець) та ТОВ «Марні» (постачальник) укладено договір №12/9 про закупівлю (поставку) товарів від 19.01.2021 (далі - договір, а.с.20-24).

Відповідний договір від імені покупця укладено директором Трипільської ТЕС Кравцем П.П., повноваження якого діяти від імені позивача - ПАТ «Центренерго» не оспорюються, на підставі довіреності.

В силу ст. 239 ЦК України правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє.

Отже, відповідний договір, що є двостороннім правочином відповідно до ч.2 ст.202 ЦК України, є підставою для виникнення прав та обов`язків безпосередньо у позивача.

За умовами відповідного договору постачальник зобов`язується поставити покупцю товар згідно умов договору, а покупець - прийняти та оплатити продукцію, що поставляється відповідно до умов договору (п.п.1.1, 1.2 договору).

Найменування (номенклатура, асортимент), кількість, строки поставки та інші характеристики продукції зазначаються у додатку до договору (п.1.3 договору).

За змістом п.п.2.1, 2.2 договору ціною договору є загальна вартість продукції, що поставляється за договором; ціна на продукцію визначається додатком до договору.

Сторони домовилися, що постачальник здійснює поставку продукції на умовах згідно додатку до договору, у якому вказується місце, строк (термін) поставки продукції (п.п.3.1, 3.2 договору).

Як визначено п.3.3 договору фактичний об`єм кожної партії продукції зазначається у відповідній письмовій заявці покупця, яка є невід`ємною частиною договору.

Відповідно до п.п. 5.3, 5.5 договору датою поставки є дата підписання уповноваженими представниками сторін акту прийому-передачі продукції; право власності на продукцію переходить від постачальника до покупця в момент, передбачений п.5.3 договору.

Окрім того, відповідним договором сторони встановили відповідальність за порушення зобов`язань за ним. Зокрема, за порушенням зобов`язань постачальником встановлена така відповідальність за згодою сторін:

- у разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов`язання щодо поставки продукції з постачальника стягується пеня у розмірі 2% вартості продукції, з якої допущено прострочення за кожен день прострочення, а за прострочення понад 20 днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної вартості (п.9.2 договору);

- у випадку односторонньої відмови постачальника від виконання своїх зобов`язань щодо поставки продукції постачальник зобов`язаний сплатити покупцю штраф у розмірі не менше 20% ціни договору (п.9.3 договору).

Сторони визначили, що відповідний договір набирає чинності з моменту його підписання обома сторонами та скріплення печатками сторін і діє протягом строку, зазначеного в додатку до договору (п.13.1 договору).

Також, сторонами погоджено додаток №1 до такого договору (а.с.25), яким визначено найменування, асортимент, кількість та ціну товару - обладнання для керування виробничими процесами (запасні частини до обладнання для відображення та отримання даних, код ДК 021:2015:38810000-6), що має постачатись за умовами договору, загальна вартість якого складає 19 499грн без ПДВ.

Як визначено п.п. 3,4,5 додатку:

розрахунки за товар здійснюються протягом 30 календарних днів з дати підписання сторонами акту приймання-передачі продукції;

поставка здійснюється автомобільним транспортом на умовах поставки DDP (Трипільська ТЕС) відповідно до правил Інкотермс 2010 за такими реквізитами вантажоотримувача: вул. Промислова, 1, м. Українка, Обухівський район, Київська область, 08720;

строк поставки - 15 календарних днів з дати отримання постачальником письмової заявки від покупця.

При цьому, відповідно до п.п.5.1, 5.2, 5.3 додатку сторони обумовили, що:

заявка на поставку надсилається постачальнику на поштову адресу місцезнаходження, вказану у договорі, поштовим відправленням з оголошеною цінністю з описом вкладення та з повідомленням про його вручення, а також електронною поштою на електронну адресу постачальника, вказану у договорі;

постачальник зобов`язаний кожного робочого дня перевіряти надходження електронних листів на свою електронну адресу, вказану у договорі, отримати листи покупця та направити відповідь на електронну адресу покупця, зазначену у договорі;

постачальник зобов`язаний регулярно, не рідше одного разу у три дні, перевіряти надходження та отримати поштові відправлення, які надійшли на його адресу.

Також, п.5.4 такого додатку визначено, що датою отримання постачальником заявки є дата отримання покупцем електронного листа зі сповіщенням про доставку на електронну адресу постачальника електронного листа з заявкою. При цьому, сторони у відповідному пункті додатку домовились, що належним та допустимим доказом отримання покупцем електронного листа зі сповіщенням про доставку на електронну пошту постачальника електронного листа з заявою є зроблений покупцем, роздрукований на папері скриншот (знімок з екрану), на якому у вікні браузера відкрито сторінку поштової програми. Також, сторонами договору визначено, що у разі неотримання постачальником поштового відправлення з заявкою, заявка вважається отриманою постачальником на третій день з дня її надходження в поштове відділення постачальника згідно даних сайту Укрпошти. Сторони домовились, що належним та допустимим доказом надходження поштового відправлення на поштове відділення постачальника є зроблений покупцем, роздрукований на папері скриншот (знімок з екрану), на якому у вікні браузера відкрито сторінку сайту Укрпошти з трекінгом (відстеженням місцезнаходження) поштового відправлення з заявкою.

Пунктом 9 додатку №1 до договору визначено строк дії договору - з моменту укладення до 31.10.2021.

З урахуванням пропозиції відповідача щодо заміну товару, яка висловлена у листі, якій надійшов до Трипільської ТЕЦ 20.01.2021 (а.с.26), сторонами укладено додаткову угоду №1 до відповідного договору, якою змінено комплектацію обладнання, вартість якого залишена незмінною (а.с.27).

08.02.2021 позивачем в особі структурного підрозділу направлено відповідачу заявку №08-671 (а.с.28) щодо поставки обладнання, обумовленого договором, електронною поштою (а.с.29) та цінним листом з описом вкладення, що передано відділенню зв`язку за накладною №0872001922928 (а.с.31-32). При цьому, поштове відправлення, у якому направлено відповідну заявку, надійшло до поштового відділення, що обслуговує відповідача, ще 10.02.2021, однак отримано лише 17.02.2021 (а.с.29). Однак, зважаючи на п.5.4 додатку №1 до договору, заявка вважається врученою відповідачу електронною поштою 08.02.2021, а засобами поштового зв`язку - 13.02.2021.

17.03.2021 позивач звернувся до відповідача з листом №08-1379, у якому просив повідомити терміни поставки обладнання (а.с.34), у відповідь на яке відповідач повідомив про неможливість поставки такого обладнання, посилаючись на збільшення цін на товари і перевищення бюджету тендера, а також відсутність деяких комплектуючих на ринку (а.с.35). Відповідь відповідача надійшла на адреса позивача в особі його структурного підрозділу 23.03.2021 та зареєстрована за вх.№881.

Посилаючись на порушення відповідачем зобов`язань за договором в частині поставки обладнання у встановлений договором строк, позивач звернувся до суду з відповідним позовом та вимагає стягнути з відповідача пеню та штраф у розмірі 7%, нараховані за прострочення виконання зобов`язання з поставки обладнання, а також штраф у розмірі 20% за односторонню відмову від поставки обладнання.

Предметом спору у даній справі є наявність у відповідача обов`язку оплати неустойку у вигляді штрафу та пені, які нараховані позивачем у відповідності з п.п.9.2, 9.3 договору.

Заявлені вимоги є обґрунтованими з наступних підстав.

Укладений сторонами договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань в силу ст. ст. 173, 174, ч. 1 ст. 175 ГК України.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, що визначено ч.1 ст. 175 ГК України.

Згідно ч.1 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Так, в силу ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як визначено ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, оскільки відповідач не виконав зобов`язання з поставки товару протягом 15 календарних днів з дати отримання письмової заявки від покупця, він є таким, що допустив порушення зобов`язання. При цьому, суд вважає невірним обрахування строку для поставки товару з моменту отримання заявки електронною поштою, що фактично вбачається із розрахунку позивача (а.с.14), у якому датою поставки за договором вказано - 23.02.2021, оскільки сторонами п.5 додатку №1 до договору узгоджено, що строк поставки обраховується саме з дати отримання письмової заявки, а не заявки в електронній формі.

В силу ст. 216, ч. 1 ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності у вигляді застосування господарських санкцій є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання; одним з видів господарських санкцій згідно ч.2 ст. 217 ГК України, є штрафні санкції, до яких віднесені, у т.ч. штраф та пеня (ч.1 ст.230 ГК України).

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

В силу ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Як унормовано ч.1 ст.546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності. При цьому, як визначено ч.2 такої статті, договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов`язання.

Згідно ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

При цьому, згідно чч.2,3 вказаної норми, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Оскільки штраф є неустойкою, яка нараховується одноразово від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання, а пеня, як визначено ст.546 ЦК України, нараховується за несвоєчасне виконання саме грошового зобов`язання, забезпечення виконання зобов`язання з поставки обладнання, встановлене сторонами у п.9.2 договору - нарахування, яке у договорі має назву «пеня» у розмірі 2% продукції, з якої допущено прострочення за кожний день прострочення не зовсім відповідає загальному визначенню таких видів неустойки, оскільки нараховується неодноразово (не є штрафом), водночас нараховується за порушення негрошового зобов`язання - поставку продукції (не зовсім відповідає поняттю «пеня», що нараховується за невиконання саме грошового зобов`язання).

Разом з тим, враховуючи принцип свободи договору та диспозитивність ст.549 ЦК України, яка встановлює право сторін договору визначити і інший вид забезпечення виконання зобов`язання, аніж той, що визначений ч.1 такої норми, не встановлення судом заборони відповідно до чинного законодавства на встановлення такої умови, підстав вважати відповідний пункт договору недійсним у суду не має.

При цьому, оскільки відповідач повідомив про неможливість поставити товару листом, який надійшов до позивача ще 23.03.2021, тобто фактично відмовився від виконання зобов`язань за договором, вимоги позивача щодо нарахування відповідачу неустойки за кожен день прострочення зобов`язання з поставки за період з 24.02.2021 по 01.07.2021 (127 днів) та штрафу у розмірі 7% за прострочення поставки понад 20 днів, а також одночасно штрафу за відмову від виконання зобов`язання у розмірі 20% суд вважає необґрунтованим.

Так, фактично мала місце відмова від договору, за що сторонами погоджено сплату штрафу у розмірі не менше 20% ціни договору.

За таких обставин, суд вважає такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі вимоги щодо стягнення з відповідача штрафу у розмірі 20%, який правильно обрахований позивачем та складає 3899,80грн (19499/100*20); у задоволенні вимог про стягнення 49 917,44грн пені та 1364,93грн штрафу у розмірі 7% суд відмовляє.

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по оплаті позову судовим збором підлягають відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача пропорційно розміру задоволених вимог, що складає 160,42грн (2270*3899,80/55182,17).

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 129, 232-233, 237-238, 240, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Марні" (ідентифікаційний код 40862863; 08205, Київська обл., м. Ірпінь, вул. Центральна 6А , офіс 7/1) на користь Публічного акціонерного товариства «Центренерго» (ідентифікаційний код 22927045; 08711, Київська область, Обухівський район, смт. Козин, вул. Рудиківська, 49) 3899,80грн штрафу та 160,42грн в рахунок часткового відшкодування витрат, понесених на оплату позову судовим збором.

3. У задоволенні позову в частині стягнення 49 917,44грн пені та 1 364,93грн штрафу відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення у порядку, встановленому ст.257 ГПК України.

Суддя А.Р. Ейвазова