Рішення

від 28.03.2022 по справі 926/4122/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 березня 2022 року м. ЧернівціСправа № 926/4122/21

Господарський суд Чернівецької області у складі судді Байталюка В. Д., за участю секретаря судового засідання Шехтер Є. С., розглянувши матеріали справи

Чернівецької міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-промислова компанія»

про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати в сумі 200300,95 грн

Представники сторін:

від позивача Юзьків М. І.;

від відповідача Іванюк О. О.

В С Т А Н О В И В :

1. Короткий зміст позовних вимог

Чернівецька міська рада (58002, м. Чернівці, площа Центральна, 1, ідентифікаційний код 36068147) звернулася з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-промислова компанія» (40030, м. Суми, вул. Харківська, 31, ідентифікаційний код 33525529) в якому просить суд стягнути з відповідача безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати за фактичне користування відповідачем земельною ділянкою площею 0,35 га за період з 23.07.2018 по 22.07.2021 в сумі 200300,95 грн.

Позовні вимоги мотивуються тим, що відповідач в період з 23.07.2018 по 22.07.2021 користувався земельною ділянкою за кадастровим номером 7310136900:49:001:0023 загальною площею 0,3500 га, що розташована за адресою м. Чернівці, вул. Привокзальна, 1, без правовстановлюючих документів.

2. Короткий зміст заперечень проти позову товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-промислова компанія».

Відповідач проти позову заперечує з підстав викладених у його письмовому відзиві на позовну заяву та зазначає, що у відповідності до інформації Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області від 05.11.2021 № 29-24-0.21-3814/2-21 відомості про земельну ділянку за кадастровим номером 7310136900:49:001:0023 загальною площею 0,3500 га, що розташована за адресою м. Чернівці, вул. Привокзальна, 1, внесена до державного Реєстру земель 03.03.2006 на підставі розробленого МКП «Стиль» проекту відведення земельної ділянки в оренду Чернівецького державного лісогосподарського підприємства.

Згідно відомостей Державного Реєстру земель форма власності земельної ділянки за кадастровим номером 7310136900:49:001:0023 ДЕРЖАВНА, за цільовим призначенням 1.11.6 «Для іншої комерційної діяльності», категорія земель землі лісогосподарського призначення, вид використання для обслуговування нижнього складу.

Тому, у Чернівецької міської ради відсутнє право розпорядження вказаною земельною ділянкою державної форми власності, а відтак відсутні права як на передачу вказаної земельної ділянки в оренду, так і на стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за землю, оскільки такі повноваження притаманні лише власнику земельної ділянки.

3. Короткий зміст ухвал суду.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.10.2021 позовну заяву передано судді Байталюку В. Д.

Ухвалою суду від 12.10.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, а підготовче засідання призначено на 03.11.2021.

01.11.2021 на електронну поштову скриньку Господарського суду Чернівецької області від представника відповідача надійшло письмове клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Ухвалою суду від 01.11.2021 задоволено заяву представника товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-промислова компанія» про проведення судових засідань в режимі відеоконференції.

Ухвалою суду від 03.11.2021 відкладено підготовче засідання на 22.11.2022.

19.11.2021 на адресу Господарського суду Чернівецької області від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

У судовому засіданні, 22.11.2021, оголошено протокольну ухвалу якою відкладено підготовче засідання на 13.12.2021 із занесенням до протоколу судового засідання.

06.12.2021 на адресу Господарського суду Чернівецької області від представника позивача надійшов відповідь на відзив.

У судовому засіданні, 13.12.2021, оголошено протокольну ухвалу якою закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 12.01.2022.

У судовому засіданні, 12.01.2022, оголошено протокольну ухвалу якою відкладено розгляд справи по суті на 26.01.2022.

26.01.2021 представників сторін було повідомлено про неможливість проведення судового засідання у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю судді Байталюка В. Д.

Ухвалою суду від 14.02.2022 призначено судове засідання на 14.02.2022.

Ухвалою суду від 08.02.2022 виправлено описку в пункті 1 резолютивної частини ухвали Господарського суду Чернівецької області від 31.01.2022 та викладено в наступній редакції: « 1. Призначити судове засідання на 18 лютого 2022 року о 10 годині».

У судовому засіданні, 18.02.2022, протокольною ухвалою суду оголошено перерву до 25.02.2022 із занесенням до протоколу судового засідання.

22.02.2022 на адресу Господарського суду Чернівецької області від представника відповідача надійшла письмова заява про застосування строків позовної давності в якій зазначено, що позивач звернувся до Господарського суду Чернівецької області з позовною заявою до відповідача 08.10.2021 про стягнення безпідставно збережених кошті за період з 23.07.2018 по 22.07.2021, а тому початок перебігу строку позовної давності починається з 07.10.2018.

З огляду на вище наведене, поза межами строку позовної давності є період з 23.07.2018 по 07.10.2018.

Водночас, позивачем не надано жодних доказів переривання перебігу строку давності.

Таким чином, Чернівецькою міською радою пропущено строк позовної давності щодо пред`явлення вимоги про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за період 23.07.2018 по 07.10.2018.

23.02.2022 на адресу Господарського суду Чернівецької області від представника відповідача надійшла заява про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу мотивуючи її актом приймання-передачі наданих послуг від 23.02.2022, відповідно до якого замовнику ТОВ «Інвестиційно-промислова компанія» були надані юридичні послуги адвокатом Іванюком О. О. та за виконання даних послуг сплачено 15000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 16 від 26.10.2021.

У судовому засіданні, 23.03.2022, протокольною ухвалою суду оголошено перерву до 29.03.2022 із занесенням до протоколу судового засідання.

28.03.2022 на адресу Господарського суду Чернівецької області від представника позивача надійшли письмові пояснення в яких позивач просить суд визнати поважними причини пропуску строків позовної давності за період з 23.07.2018 по 07.10.2018 мотивуючи їх тим, що відповідач не був чесним, сумлінним та добросовісним щодо відносин з позивачем у частині внесення плати за користування спірною земельною ділянкою та позивач протягом тривалого часу не міг бути обізнаним про факт порушення відповідачем свого права в частині отримання від відповідача плати за користування спірною ділянкою, а також те, що період пропуску строків позовної давності не були тривалими у часі, вважаємо, що є правові підстави для визнання причин пропуску строків позовної давності поважними.

Також, позивач просить суд відмовити у стягненні витрат на правничу допомогу повністю. А якщо суд не знайде підстав для відмови у стягненні витрат на правничу допомогу, то зменшити їх до розміру, який не перевищуватиме 3000,00 грн.

У судовому засіданні, 29.03.2022, представник позивача просив суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, визнати поважними причини пропуску строків позовної давності та зменшити витрати на надання професійної правничої допомоги на суму, що не перевищує 3000,00 грн.

Представник відповідача у судовому засіданні просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, вважає доводи представника позивача неналежними, а також просить задовольнити витрати на надання професійної правничої допомоги в повному обсязі та долучити до матеріалів справи промову.

4. Фактичні обставини справи, встановлені судом. Мотиви, якими керується суд та застосоване ним законодавство.

4.1. Згідно зі статтею 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Податковим кодексом України встановлено, що плата за землю обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

За змістом статті 93 Земельного кодексу України та статті 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до статті 96 Земельного кодексу України землекористувачі зобов`язані, зокрема, своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.

Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою і відшкодування завданих збитків.

Судом встановлено, що згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 22.07.2021 № 267120988, на підставі рішення Господарського суду Чернівецької області від 13.01.2015 № 926/1767/14 за адресою м. Чернівці, вул. Привокзальна, 1 за товариством з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-промислова компанія» зареєстровано право власності на споруду підкранової колії літ. «І» площею 110,8 м.п., ворота № 1, огорожа № 2. Дата реєстрації 17.06.2015.

Як вбачається з інформації Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку від 08.09.2021 та витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 22.02.2021 НВ-7306047512021 за адресою м. Чернівці, вул. Привокзальна, 1 сформовано земельну ділянку площею 0,3500 га з кадастровим номером 7310136900:49:001:0023.

Отже, відповідач в період з 23.07.2018 по 22.07.2021 використовував спірну земельну ділянку.

4.2. Главою 83 Цивільного кодексу України врегульовано відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відповідно до частин першої та другої статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення глави 83 цього Кодексу застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

За змістом положень глав 82 і 83 Цивільного кодексу України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов`язаннях. Натомість для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Отже, обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

Зі змісту глави 15, статей 120, 125 Земельного кодексу України та положень статті 1212 Цивільного кодексу України випливає, що до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без оформленого права на цю ділянку (без укладеного договору оренди тощо) та недоотримання її власником доходів у виді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц (провадження № 14-77цс18), від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17 (провадження №12-182гс18) та від 13.02.2019 у справі № 320/5877/17 (провадження № 14-32цс19).

Отже, фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника земельної ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України (аналогічний правовий висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц (провадження № 14-77цс18) та від 20.09.2018 у справі № 925/230/17 (провадження № 12-188гс18).

Для вирішення спору щодо стягнення з власника об`єкта нерухомого майна, безпідставно збережених коштів орендної плати згідно із статтями 1212-1214 Цивільного кодексу України за фактичне користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою комунальної власності, на якій цей об`єкт розташований необхідно, насамперед, з`ясувати: а) чи наявні правові підстави для використання земельної ділянки; б) яка площа земельної ділянки та чи є вона сформованою відповідно до вимог земельного законодавства; в) в якому розмірі підлягають відшкодуванню доходи, пов`язані із безпідставним збереженням майна, розраховані відповідно до вимог земельного законодавства, а саме на підставі нормативної грошової оцінки землі. Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 10.02.2020 у справі № 922/981/18.

Крім того, даної правової позиції дотримується Верховний Суд в постанові від 09.02.2021 у справі № 922/3617/19.

4.3. Відповідно до частини другої статті 20 та частини третьої статті 23 Закону України «Про оцінку земель» дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями пункту 288.5.1 статті 288 Податкового кодексу України.

Відповідна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 13.06.2019 у справі № 910/11764/17, від 20.11.2018 у справі № 908/4582/15, від 04.11.2020 у справі №904/1283/19.

Визначення даних про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки в інший спосіб, ніж шляхом оформлення витягу з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель вимогами чинного законодавства не передбачено, а отже позивач при здійсненні розрахунку суми безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за використання земельної ділянки правомірно використав інформацію саме з витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки.

Верховний Суд у постановах від 12.06.2019 у справі № 922/902/18, від 08.08.2019 у справі № 922/1276/18, від 01.10.2019 у справі № 922/2082/18, від 06.11.2019 у справі № 922/3607/18 неодноразово зазначав, що при стягненні безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати нарахування мають здійснюватися позивачем не самостійно (шляхом арифметичного розрахунку без проведення нормативної грошової оцінки землі), а виключно на підставі витягу з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

4.4. Судом встановлено, що договір оренди землі між Чернівецькою міською радою та Чернівецьким державним лісогосподарським підприємством код 00274453 (на даний час державне підприємство «Чернівецьке лісове господарство») укладено 18.01.2005 та зареєстровано в ДП ЧРФ ДЗК 03.03.2006 за № 040680900037.

У відповідності до укладеного між Чернівецькою міською радою та Чернівецьким державним лісогосподарським підприємством договору оренди землі земельна ділянка площею 0,3500 га передавалась в оренду для обслуговування нижнього складу, нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 264075,00 грн, економіко-планувальна зона № 49.

Пунктом 1 додатка 1 до рішення Чернівецької міської ради V скликання № 562 від 24.04.2008 строк дії договору оренди в частині надання ДП «Чернівецьке лісове господарство» земельної ділянки для обслуговування нижнього складу площею 0,3500 га за адресом м. Чернівці, вул. Привокзальна, 1 продовжено до 01.04.2018.

Пунктом 17 рішення Чернівецької міської ради 35 сесії VI скликання № 835 від 25.04.2013 визнані такими що втратили чинність пункт 54 додатку 4 до рішення міської ради IV скликання від 08.12.2005 № 881, пункт 1 додатку 1 до рішення міської ради V скликання від 24.04.2008р. № 562 в частині надання ДП «Чернівецьке лісове господарство» земельної ділянки для обслуговування нижнього складу площею 0,3500 га за адресою: м. Чернівці, вул. Привокзальна, 1, а також визнано припиненим договір оренди землі від 18.01.2006 № 2349, укладений між Чернівецькою міською радою та Чернівецьким державним лісогосподарським підприємством, у зв`язку із відмовою від оренди земельної ділянки та переходом права оренди обладнання до відповідача. В якості підстави для вказаного рішення наведено заяву ДП «Чернівецький лісгосп» від 01.03.2013 за № 04/01-08/1-682 та договір оренди обладнання від 30.12.2011 № 371/2011.

Згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, державне підприємство «Чернівецьке лісове господарство», код ЄДРПОУ 00274453, здійснює економічну діяльність за наступними видами: 02.40 Надання допоміжних послуг у лісовому господарстві (основний); 02.10 Лісівництво та інша діяльність у лісовому господарстві; 02.20 Лісозаготівлі; 16.10 Лісопильне та стругальне виробництво тощо. Одноосібним засновником вказаного державного підприємства є державне агентство лісових ресурсів України, код ЄДРПОУ:37507901, Країна резиденства: Україна, місцезнаходження: Україна, 01601, місто Київ, вул. Руставелі Шота, будинок 9-А.

Виходячи з викладеного, земельна ділянка за кадастровим номером 7310136900:49:001:0023 площею 0,3500 га за адресою м. Чернівці, вул. Привокзальна, 1 була сформована як об`єкт цивільних прав 03.03.2006, з метою передачі в оренду лісогосподарському підприємству державної форми власності, з моменту формування була внесена до Державного Реєстру земель як земельна ділянка державної форми власності, із визначеною категорією земель землі лісогосподарського призначення, видом використання для обслуговування нижнього складу, за цільовим призначенням 1.11.6 «Для іншої комерційної діяльності».

4.5. В матеріалах справи наявний витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки № 392 від 16.09.2021. Згідно відомостей, які наявні у тексті витягу він виданий стосовно земельної ділянки за кадастровим номером 7310136900:49:001:0023 загальною площею 0,3500 га, що розташована за адресою м. Чернівці, вул. Привокзальна, 1. Категорія земель землі промисловості, цільове призначення земельної ділянки 11.02, номер економіко-планувальної зони 34, нормативна грошова оцінка земельної ділянки 2290225 грн.

Натомість, згідно інформації Державного земельного кадастру від 08.09.2021 та витягу з Державного земельного кадастру від 22.02.2021 судом встановлено, що земельна ділянка із кадастровим номером 7310136900:49:001:0023 відноситься до категорії земель землі лісогосподарського призначення, форма власності державна.

Також, згідно пункту 3 договору оренди землі укладеного між Чернівецьким державним лісогосподарським підприємством та Чернівецькою міською радою 18.01.2005 встановлена економіко-планувальна зона земельної ділянки № 49. Суду відомості про дату зміни економіко-планувальної зони земельної ділянки на № 34 позивачем не надано.

4.6. Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Частинами 1, 2, 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п. 87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Салов проти України» від 06.09.2005).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Надточий проти України» від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідно до частини першої статті 14 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Оцінюючи подані сторонами докази, що ґрунтуються на повному, всебічному й об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, враховуючи вищенаведені обставини справи, суд вважає що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Європейський суд з прав людини у рішенні по справі «Серявін та інші проти України» (Заява № 4909/04) вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 29).

5. Висновки за наслідками розгляду справи.

5.1. В ході розгляду справи судом встановлено, що відповідач в період з 23.07.2018 по 22.07.2021 використовував земельну ділянку за кадастровим номером 7310136900:49:001:0023 загальною площею 0,3500 га, що розташована за адресою м. Чернівці, вул. Привокзальна, 1, без правовстановлюючих документів.

5.2. Оскільки нормативна грошова оцінка є основою для визначення розміру орендної плати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності, а відомості, які зазначені у витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки № 392 від 16.09.2021 суперечать відомостям, які відображені у Державному земельному кадастрі України, на переконання суду наданий позивачем витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки № 392 від 16.09.2021 судом до уваги не приймається та суперечить іншим матеріалам справи.

5.3. У зв`язку з цим суд позбавлений можливості самостійно визначити безпідставно збережені кошти орендної плати згідно із статтями 1212-1214 Цивільного кодексу України за фактичне користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою комунальної, або державної власності.

Тому, позов Чернівецької міської ради до товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-промислова компанія» про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати не підлягає задоволенню.

6. Розподіл судових витрат.

Відповідно до частини восьмої статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

23 лютого 2022 року адвокатом відповідача було подано заяву про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу. Також, було додано виправлений попередній орієнтовний розрахунок витрат, які очікує понести відповідач або вже поніс.

Відповідно до пункту 4.2.1 договору про надання правової допомоги, що міститься в матеріалах справи, розмір гонорару адвоката встановлено в твердій грошовій сумі, а саме за надання правової (правничої) в суді 1-ої інстанції гонорар становить 15 (п`ятнадцять) тисяч гривень, Відповідачем вказану суду було заявлено в попередньому розрахунку і дана сума не збільшувалася.

Також наведене свідчить, що сторони договору дійшли згоди щодо розміру адвокатського гонорару.

На підтвердження обсягу і видів правової допомоги адвоката суду поданий акт приймання-передачі наданих послуг від 23.02.2022.

Згідно зазначеного акта відповідачеві надано правову допомогу на загальну суму 15000,00 грн.

Відповідач 26.10.2021 оплатив адвокату 15000 грн за надану правничу допомогу, що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням № 16 від 26.10.2021.

Положеннями статті 59 Конституції України встановлено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Відповідно до статті 131 Конституції України для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура.

За змістом статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

За статтею 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до частин першої та другої статті 58 Господарського процесуального кодексу України представником у суді може бути адвокат або законний представник, при розгляді справ у малозначних спорах (малозначні справи) представником може бути особа, яка досягла вісімнадцяти років, має цивільну процесуальну дієздатність, за винятком осіб, визначених статтею 59 цього Кодексу.

За змістом статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких належать, в тому числі, витрати на професійну правничу допомогу.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України).

Частиною восьмою статті 129 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Судові витрати на оплату послуг адвоката підлягають відшкодуванню лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату або адвокатському об`єднанню стороною, котрій такі послуги надавались, оплата послуг адвоката підтверджується відповідними фінансовими документами, і якщо такі послуги надавались адвокатом, а не будь-яким представником.

Статтею 126 Господарського процесуального кодексу України урегульовано, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до частин четвертої статті 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову на відповідача,

2) у разі відмови в позові на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позивних вимог.

Частиною п`ятою цієї статті Господарського процесуального кодексу України передбачено, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, за клопотанням іншої сторони, при цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката (частини п`ята і шоста статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Представник позивача 28.03.2022 подав суду заяву про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката до 3000 грн.

Дослідивши заяву позивача суд відзначає у її безпідставності з наступних підстав.

У постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 викладена правова позиція про те, що з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, суд може обмежити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Судом враховується, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю; суд не має право його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Водночас, суд відзначає, що для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок позивача відповідно до положень статті 126 Господарського процесуального кодексу України, має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим.

Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням не тільки того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також чи була їх сума обґрунтованою і необхідною.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час є неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами на адвокатські послуги.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Аналогічних висновків дійшов також Європейський суд з прав людини, рішення якого, відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», можуть бути використані судом в якості джерела права.

Так, у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» від 26.02.2015, пунктах 34-36 рішення у справі «Гімайдуліна та інші проти України» від 10.12.2009, пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» від 12.10.2006, пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» від 30.03.2004 Європейський суд з прав людини вказав, що заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

На підтвердження детального опису робіт, що виконано адвокатом та фактичного здійснення таких робіт, представником відповідача було долучено акт прийняття передачі наданих послуг від 23 лютого 2022 року.

На переконання суду, представником відповідача було здійснено всі передбачені Господарським процесуальним кодексом України дії, які дозволяють стороні спору претендувати на відшкодування судових витрат.

Судові витрати, які поніс відповідач у цій справі є підтвердженими, співмірними зі складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі та стягненню з позивача.

Враховуючи відмову у позові, суд судовий збір, відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладає на позивача у справі.

Керуючись статтями 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В :

1.У задоволенні позову Чернівецької міської ради до товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-промислова компанія» про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати в сумі 200300,95 грн відмовити.

2.Стягнути з Чернівецької міської ради (58002, м. Чернівці, площа Центральна, 1, ідентифікаційний код 36068147) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-промислова компанія» (40030, м. Суми, вул. Харківська, 31, ідентифікаційний код 33525529) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15000,00 грн.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 15.04.2022.

Суддя Володимир БАЙТАЛЮК

Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://cv.arbitr.gov.ua/sud5027/