Постанова

від 17.08.2022 по справі 926/4122/21

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" серпня 2022 р. Справа №926/4122/21

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючої суддіОрищин Г.В.,

суддівГалушко Н.А.,

Желіка М.Б.

секретар судового засідання Костерева О.А.

розглянув апеляційну скаргу Чернівецької міської ради №01/02-18-10532/1 від 03.05.2022 (вх.ЗАГС. №01-05/995/22 від 10.05.2022)

на рішення Господарського суду Чернівецької області від 29.03.2022 (повний текст складено 15.04.2022, суддя Байталюк В.Д.)

у справі №926/4122/21

за позовом Чернівецької міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-промислова компанія»

про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати в сумі 200300,95 грн.

представники:

від позивача Юзьків М.І. (в режимі відеоконференції)

від відповідача Іванюк О.О. (в режимі відеоконференції)

8 жовтня 2021 Чернівецька міська рада звернулася до Господарського суду Чернівецької області з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТзОВ) «Інвестиційно-промислова компанія» безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за фактичне користування ним земельною ділянкою площею 0,3500 га за період з 23.07.2018 по 22.07.2021 в сумі 200300,95 грн., обґрунтовуючи свої позовні вимоги тим, що відповідач у спірний період користувався земельною ділянкою за кадастровим номером 7310136900:49:001:0023 загальною площею 0,3500 га, що розташована за адресою м. Чернівці, вул. Привокзальна, 1, без правовстановлюючих документів.

Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 29.03.2022 у справі № 926/4122/21 в задоволенні позовних вимог Чернівецької міської ради про стягнення з ТзОВ «Інвестиційно-промислова компанія» 200300,95 грн. безпідставно збережених коштів відмовлено та відшкодовано відповідачу за рахунок позивача 15000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Приймаючи оскаржуване рішення місцевий господарський суд встановив, що відповідач в період з 23.07.2018 по 22.07.2021 використовував земельну ділянку за кадастровим номером 7310136900:49:001:0023 загальною площею 0,3500 га, що розташована за адресою м. Чернівці, вул. Привокзальна, 1, без правовстановлюючих документів.

З огляду на приписи глави 15, статей 120, 125 Земельного кодексу України та положень статті 1212 Цивільного кодексу України фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника земельної ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України. Для вирішення спору щодо стягнення з власника об`єкта нерухомого майна, безпідставно збережених коштів орендної плати згідно із статтями 1212-1214 Цивільного кодексу України за фактичне користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою комунальної власності, на якій цей об`єкт розташований серед іншого необхідно з`ясувати в якому розмірі підлягають відшкодуванню доходи, пов`язані із безпідставним збереженням майна, розраховані відповідно до вимог земельного законодавства, з врахуванням нормативної грошової оцінки землі.

Позивач при здійсненні розрахунку суми безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за використання земельної ділянки правомірно використав інформацію саме з витягу з технічної документації про нормативно грошову оцінку земельної ділянки. Однак, в ході розгляду даного спору судом було встановлено наявність суттєвих розбіжностей між відомостями які зазначені у витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки № 392 від 16.09.2021 та тими, які відображені у Державному земельному кадастрі України. Зважаючи на наведену обставину та приймаючи до уваги те, що витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки № 392 від 16.09.2021 суперечить іншим матеріалам справи, у місцевого господарського суду була відсутня можливість самостійно визначити розмір безпідставно збережених кошів орендної плати згідно із статтями 1212-1214 Цивільного кодексу України за фактичне користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою комунальної, або державної власності. Відтак, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Разом з тим, відповідач подав на розгляд суду заяву про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу. Розглянувши вказану заяву в сукупності із заявою позивача про зменшення розміру витрат на оплату правничої допомоги адвоката, у відповідності до приписів ст. 123,126 та 129 ГПК України, суд визнав понесені відповідачем судові витрати підтвердженими, співмірними зі складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, ціною позову та (або) значенням справи для сторони, відтак дійшов до висновку, що такі підлягають задоволенню у повному обсязі та стягненню з позивача.

Не погодившись із оскаржуваним рішенням, Чернівецька міська рада оскаржила його в апеляційному порядку та звернулася до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Чернівецької області від 29.03.2022 у даній справі та прийняти нове, яким позовні вимоги задоволити в повному обсязі. В своїй апеляційній скарзі позивач покликається, зокрема, на наступне:

1)спірна земельна ділянка, що розташована за адресою м. Чернівці, вул. Привокзальна, 1 з кадастровим номером 7310136900:49:001:0023 загальною площею 0,3500 га знаходиться в межах населеного пункту м. Чернівці, відтак, в силу Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності», належить до комунальної власності Чернівецької міської територіальної громади в силу її територіального розташування. Отже, Чернівецькою міською радою правомірно завлено позовні вимоги до відповідача про стягнення безпідставно збережених коштів за використання земельної ділянки;

2)щодо категорії земель спірної земельної ділянки, позивач зазначає, що така належить до категорії земель промисловості, що підтверджується витягом із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки № 392 від 16.09.2021. Вказаний у витязі з Державного земельного кадастру код цільового призначення спірної земельної ділянки 11.02. Для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості. Даний код цільового призначення, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 17.1.2012 за № 1051 «Про затвердження Порядку ведення Державного земельного кадастрі» визначено для категорії земель промисловості. Відтак, на переконання позивача, враховуючи вказані докази у їх взаємозв`язку, необхідно констатувати, що спірна земельна ділянка належить саме до категорії земель промисловості;

3)апелянт зазначає, що рішенням Чернівецької міської ради від 12.02.2008 № 51 затверджено технічну документацію з грошової оцінки земель міста Чернівці у складі текстових і графічних матеріалів, яку доведено до відома населення серед іншого і шляхом опублікування на офіційному веб-сайті Чернівецької міської ради. Інших рішень про затвердження нормативної грошової оцінки земель м. Чернівці в період з 12.08.2008 по дату подання позову Чернівецькою міською радою у дію не вводилось. Відтак, у спірний період з 23.07.2018 по 22.07.2021 нормативно грошова оцінка земельної ділянки по вул. Привокзальній, 1 в м. Чернівцях з кадастровим номером 731013600:49:001:0023, як і складові, що впливають на її формування включно з економіко-планувальною зоною, були незмінними;

4)крім цього, скаржник вважає безпідставним стягнення судом першої інстанції з нього витрат на професійну правничу допомогу та вказує на відсутність в матеріалах справи детального опису робіт (наданих послуг), зокрема, вказує на неподання відповідачем жодного розрахунку на підтвердження складових правової допомоги.

Відповідач, на виконання вимог ухвали суду, подав відзив на апеляційну скаргу в якому зазначає наступне:

1)враховуючи, що станом на 01.01.2013 та до моменту звернення апелянта з даним позовом, спірна земельна ділянка була розмежована, а право власності держави на неї належним чином зареєстровано і до цього часу у встановленому законом порядку не змінювалося, підстави вважати, що така земельна ділянка в силу її територіального розташування з 01.01.2013 належить до комунальної власності Чернівецької територіальної громади відсутні. Тому, на переконання відповідача, у Чернівецької міської ради відсутні права розпоряджатися вказаною земельною ділянкою державної форми власності, а відтак відсутні правові підстави як для передачі вказаної земельної ділянки в оренду так і для стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за землю, оскільки такі права притаманні лише власнику земельної ділянки;

2)відповідач не погоджується із твердженням апелянта про те, що спірна земельна ділянка належить до земель промисловості та вважає таке безпідставним та необґрунтованим. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки це роздруковані за допомогою програмного забезпечення актуальні дані про земельну ділянку, які є у Державному земельному кадастрі України та технічній документації з нормативної грошової оцінки земель станом на певну дату. А оскільки, даний витяг формується з інформації, в тому числі з Державного земельного кадастру України, відомості витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку повинні відповідати відомостям, внесеним до Державного земельного кадастру України, відтак саме відомості Державного земельного кадастру України містять достовірну інформацію;

3) з огляду на те, що саме нормативна грошова оцінка є основою для визначення розміру орендної плати за користування земельною ділянкою, а відомості зазначені у витязі з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки № 392 від 16.09.2021 суперечать відомостям, які відображені у Державному земельному кадастрі України, відтак, суд дійшов вірного висновку про те, що поданий позивачем витяг з технічної документації не може бути прийнятий до уваги;

4)відповідач, також, зазначає про неможливість суду самостійно визначити розмір безпідставно збережених коштів орендної плати згідно зі ст. 1212-1214 ЦК України, оскільки судом першої інстанції у даній справі було встановлено невідповідність відомостей щодо земельної ділянки з кадастровим номером 7310136900:49:001:0023, які зазначені у витязі з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки №392 від 16.09.2021, відомостям, які зазначені у витязі з Державного земельного кадастру України про земельну ділянку НВ-7306047512021 від 22.02.2021 та полягають у визначенні категорії земель, до якої відноситься спірна земельна ділянка. Відповідач, серед іншого, також вказує на невідповідність відомостей щодо земельної ділянки , які зазначені у витязі з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки № 392 від 16.09.2021, відомостям, які були зазначені в раніше укладених договорах оренди щодо вказаної земельної ділянки;

5)ТзОВ «Інвестиційно-промислова компанія» не погоджується із твердженням апелянта про відсутність в матеріалах справи належних доказів на підтвердження надання адвокатом послуг правової допомоги та зазначає, що на підтвердження детального опису робіт, що виконані адвокатом, представником відповідача було долучено акт прийняття-передачі наданих послуг від 23.02.2022р.

З огляду на наведене, відповідач вважає оскаржуване рішення місцевого господарського суду таким, що прийняте у відповідності до норм матеріального та процесуального права, а вимоги апеляційної скарги безпідставними та необґрунтованими, відтак, просить рішення Господарського суду Чернівецької області від 29.03.2022 у даній справі залишити без змін, а апеляційну скаргу позивача без задоволення.

За клопотаннями сторін розгляд вказаної справи відбувається в режимі відеоконференцзв`язку.

14 червня 2022 представником відповідача на розгляд суду подано клопотання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, в якому просить суд стягнути з позивача на користь відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7000,00 грн. На підтвердження понесених відповідачем витрат у зв`язку із переглядом даної справи у суді апеляційної інстанції, представник відповідача до вказаного клопотання долучив додаток № 1 до договору про надання правової допомоги від 22.10.2021, акт прийняття-передачі наданих послуг від 06.06.2022 та копію платіжного доручення №35 від 06.06.2022 на суму 7000,00 грн.

24 червня 2022 апелянт подав пояснення, в яких зазначає, що спірна земельна ділянка належить до земель промисловості, однак, якщо суд дійде висновку про належність спірних земель до земель лісогосподарського призначення (як на це покликається відповідач), тоді виходячи із Наказу міністерства аграрної політики та продовольства України від 25.11.2016 № 489, коефіцієнт який характеризує функціональне використання земельної ділянки для земель лісогосподарського призначення складатиме 1,0. Отже, нормативна грошова оцінка спірної земельної ділянки складатиме 1908521,00 грн., а сума безпідставно збережених коштів за відповідний період становитиме 166917,51 грн.

У відповідь на пояснення апелянта відповідач подав додаткові пояснення, в яких зазначає, що апелянтом не обґрунтовано подання нового розрахунку безпідставно збережених коштів, а також можливість його подання під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції та фактичну зміну підстав і предмета позову, які не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Крім цього, відповідач звертає увагу суду на належність спірної ділянки до земель державної власності, відтак відсутні підстави вважати, що така в силу її територіального розташування з 01.01.2013 належить до комунальної власності Чернівецької міської територіальної громади.

29 червня 2022 на розгляд суду від скаржника надійшли додаткові письмові пояснення, в яких останній спростовує доводи відповідача щодо належності спірної земельної ділянки до земель державної власності. Зокрема апелянт зазначає, що відповідачем не подано суду жодних доказів які б свідчили про те, що на момент розмежування земель державної та комунальної власності (01.01.2013) на вказаній земельній ділянці знаходилось нерухоме майно державної власності або спірна земельна ділянка перебувала у постійному користуванні органів державної влади, державних підприємств, установ, організацій, тощо. Натомість, апелянт звертає увагу суду на те, що у витязі з Державного земельного кадастру про земельну ділянку з кадастровим номером 7310136900:49:001:0023 у розділі «Відомості про право власності/право постійного користування внесені до Поземельної книги, крім відомостей про речові права, які виникли після 1 січня 2013 року» власником земельної ділянки вказано Чернівецьку міську раду.

4 липня 2022 представником відповідача подано додаткові письмові пояснення в яких останній зазначає про неможливість суду апеляційної інстанції самостійно здійснити обчислення нормативної грошової оцінки, на підставі якої провести розрахунок безпідставно збережених коштів, оскільки в матеріалах справи відсутні відомості з технічної документації про нормативну грошову оцінку м. Чернівці, які могли би беззастережно бути використані судом для самостійного обчислення нормативно грошової оцінки конкретної земельної ділянки.

В даному судовому засіданні в режимі відеоконференції сторони підтримали свої доводи, міркування та заперечення, висловлені у попередніх судових засіданнях.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши подані сторонами докази на відповідність їх фактичним обставинам і матеріалам справи, судова колегія вважає, що підстави для скасування оскаржуваного рішення та задоволення апеляційної скарги відсутні, з огляду на наступне:

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 22.07.2021 № 267120988, на підставі рішення Господарського суду Чернівецької області від 13.01.2015 у справі №926/1767/14 за адресою м. Чернівці, вул. Привокзальна, 1 за товариством з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-промислова компанія» зареєстровано право власності на споруду підкранової колії літ. «І» площею 110,8 м.п., ворота № 1, огорожа № 2. Дата реєстрації 17.06.2015.

З даних Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку від 08.09.2021 та з витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 22.02.2021 НВ-7306047512021 за адресою м. Чернівці, вул. Привокзальна, 1 вбачається, що сформовано земельну ділянку площею 0,3500 га з кадастровим номером 7310136900:49:001:0023; власником вказаної земельної ділянки є Чернівецька міська рада; форма власності - державна.

Отже, відповідач в період з 23.07.2018 по 22.07.2021 використовував спірну земельну ділянку.

Згідно зі статтею 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

У відповідності до підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України плата за землю обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Відповідно до статті 96 Земельного кодексу України землекористувачі зобов`язані, зокрема, своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.

Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою і відшкодування завданих збитків.

Главою 83 Цивільного кодексу України врегульовано відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Статтею 1212 ЦК України визначено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідків події. У випадку використання землекористувачем сформованої земельної ділянки комунальної власності, якій присвоєно окремий кадастровий номер, без оформлення договору оренди власник такої земельної ділянки (орган місцевого самоврядування, який представляє інтереси територіальної громади) може захистити своє право на компенсацію йому вартості неотриманої орендної плати в порядку статті 1212 ЦК України.

До моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Отже, обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна. Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 ЦК України.

Для вирішення спору щодо стягнення з власника об`єкта нерухомого майна, безпідставно збережених коштів орендної плати згідно із статтями 1212-1214 Цивільного кодексу України за фактичне користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою комунальної власності, на якій цей об`єкт розташований необхідно, насамперед, з`ясувати: а) чи наявні правові підстави для використання земельної ділянки; б) яка площа земельної ділянки та чи є вона сформованою відповідно до вимог земельного законодавства; в) в якому розмірі підлягають відшкодуванню доходи, пов`язані із безпідставним збереженням майна, розраховані відповідно до вимог земельного законодавства, а саме на підставі нормативної грошової оцінки землі. Відповідної правової позиції дотримується Верховний Суд у своїй постанові від 10.02.2020 у справі № 922/981/18.

Відповідно до пункту 289.1 статті 289 ПК України для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок. Отже, нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності.

Відповідно до статті 20 Закону України «Про оцінку земель» за результатами бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація, а за результатами проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок складається звіт.

Частиною другою статті 20 Закону України «Про оцінку земель» передбачено, що дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

Згідно з положеннями частини третьої статті 23 цього Закону витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Результатом нормативної грошової оцінки конкретної земельної ділянки є технічна документація на неї, а надання витягу з технічної документації є послугою компетентного органу (Держгеокадастру та його територіальних органів), який веде відповідний облік згідно з Порядком ведення Державного земельного кадастру, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року № 1051 (далі - Порядок № 1051).

Пунктом 162 Порядку № 1051 визначено відомості, які можуть надаватися державними кадастровими реєстраторами у такій формі: 1) витягу з Державного земельного кадастру про об`єкт Державного земельного кадастру; 2) довідки, що містить узагальнену інформацію про землі (території), за формою згідно з додатком 41; 3) викопіювання з картографічної основи Державного земельного кадастру, кадастрової карти (плану); 4) копій документів, що створюються під час ведення Державного земельного кадастру. Витяги, довідки, викопіювання та копії документів, що створюються під час ведення Державного земельного кадастру, в паперовій та електронній формі відповідно до Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» мають однакову юридичну силу.

Отже, як положення ПК України, так і законодавство про оцінку земель визнають належними доказами на обґрунтування оцінки землі довідку, витяг з Державного земельного кадастру щодо земельної ділянки, яка є об`єктом плати за землю, та технічну документацію на земельну ділянку, виготовлену компетентним органом. Аналогічна правова позиція наведена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 у справі № 905/1680/20 провадження № 12-48гс21.

Так, судом встановлено, що 18.01.2005 між Чернівецькою міською радою та Чернівецьким державним лісогосподарським підприємством код 00274453 (на даний час державне підприємство «Чернівецьке лісове господарство») було укладено договір оренди землі, який зареєстровано в ДП ЧРФ ДЗК 03.03.2006 за № 040680900037. Предметом вказаного договору була оренда земельної ділянки площею 0,3500 га, яка була передана орендарю для обслуговування нижнього складу; нормативна грошова оцінка вказаної земельної ділянки становила 264075,00 грн; економіко-планувальна зона № 49.

Пунктом 1 додатка 1 до рішення Чернівецької міської ради V скликання № 562 від 24.04.2008 строк дії договору оренди в частині надання ДП «Чернівецьке лісове господарство» земельної ділянки для обслуговування нижнього складу площею 0,3500 га за адресом м. Чернівці, вул. Привокзальна, 1 було продовжено до 01.04.2018.

Пунктом 17 рішення Чернівецької міської ради 35 сесії VI скликання № 835 від 25.04.2013 визнані такими що втратили чинність пункт 54 додатку 4 до рішення міської ради IV скликання від 08.12.2005 № 881, пункт 1 додатку 1 до рішення міської ради V скликання від 24.04.2008р. № 562 в частині надання ДП «Чернівецьке лісове господарство» земельної ділянки для обслуговування нижнього складу площею 0,3500 га за адресою: м. Чернівці, вул. Привокзальна, 1, а також визнано припиненим договір оренди землі від 18.01.2006 № 2349, укладений між Чернівецькою міською радою та Чернівецьким державним лісогосподарським підприємством, у зв`язку із відмовою від оренди земельної ділянки та переходом права оренди обладнання до відповідача. В якості підстави для вказаного рішення наведено заяву ДП «Чернівецький лісгосп» від 01.03.2013 за № 04/01-08/1-682 та договір оренди обладнання від 30.12.2011 № 371/2011.

З огляду на здійснення державним підприємством «Чернівецьке лісове господарство» економічної діяльності повязаної з лісівництвом, лісозаготівлею та наданням допоміжних послуг у лісовому господарстві, тощо (відповідно до даних з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань), земельна ділянка за кадастровим номером 7310136900:49:001:0023 площею 0,3500 га за адресою м. Чернівці, вул. Привокзальна, 1 була сформована як об`єкт цивільних прав 03.03.2006, з метою передачі в оренду лісогосподарському підприємству державної форми власності, та з моменту формування була внесена до Державного Реєстру земель як земельна ділянка державної форми власності, із визначеною категорією земель землі лісогосподарського призначення, видом використання для обслуговування нижнього складу, за цільовим призначенням 1.11.6 «Для іншої комерційної діяльності».

Водночас, з наявного в матеріалах справи витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки № 392 від 16.09.2021 вбачається, що такий виданий стосовно земельної ділянки за кадастровим номером 7310136900:49:001:0023 загальною площею 0,3500 га, що розташована за адресою м. Чернівці, вул. Привокзальна, 1. Категорія земель землі промисловості, цільове призначення земельної ділянки 11.02, номер економіко-планувальної зони 34, нормативна грошова оцінка земельної ділянки 2290225 грн.

Натомість, згідно інформації Державного земельного кадастру від 08.09.2021 та витягу з Державного земельного кадастру від 22.02.2021 судом встановлено, що земельна ділянка із кадастровим номером 7310136900:49:001:0023 відноситься до категорії земель землі лісогосподарського призначення, форма власності державна.

Процедура проведення нормативної грошової оцінки земель визначається Порядком № 489 (зі змінами та доповненнями). Нормативна грошова оцінка всіх категорій земель та земельних ділянок населених пунктів (за винятком земель сільськогосподарського призначення та земельних ділянок водного фонду, що використовуються для риборозведення) визначається за формулою: Цн = (В * Нп) : Нк * Кф * Км, де Цн - нормативна грошова оцінка квадратного метра земельної ділянки (у гривнях); В - витрати на освоєння та облаштування території з розрахунку на квадратний метр (у гривнях); Нп - норма прибутку (6 %); Нк - норма капіталізації (3 %); Кф - коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки; Км - коефіцієнт, який характеризує місце розташування земельної ділянки.

Як вбачається з наведеного, одним із невід`ємних елементів визначення нормативної грошової оцінки земель є Кф - коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки. Зважаючи на розбіжності у витязі з нормативної грошової оцінки земельної ділянки з кадастровим номером 7310136900:49:001:0023 з витягом із Державного земельного кадастру щодо цієї земельної ділянки, що стосуються категорії земель, до якої відноситься спірна земельна ділянка, у суду відсутня можливість встановити належний до застосування коефіцієнт, який характеризує функціональне використаня земельної ділянки (Кф), що, в свою чергу, є невід`ємним елементом формули для визначення норматиної грошової оцінки земель. Відтак, поданий позивачем витяг із нормативно грошової оцінки земельної ділянки № 392 від 16.03.2021 не може слугувати належним та допустимим доказом для розрахунку розміру безпідставно збережених коштів орендної плати за фактичне користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою комунальної або державної власності.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд враховує висновки, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» (рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006), де вказано, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Підсумовуючи наведене, судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про відмову у задоволенні позовних вимог Чернівецької міської ради до товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-промислова компанія» про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати.

Поруч з вказаним, судова колегя відхиляє доводи відповідача про безпідставність звернення позивача з даним позовом, оскільки спірна земельна ділянка не належить до земель комунальної власності Чернівецької територіальної громади в силу її територіального розташування, з огляду на те, що відповідно до відомостей з Державного земельного кадастру про земельну ділянку з кадастровим номером 7310136900:49:001:0023 у розділі «Відомості про право власності/ право постійного користування внесені до Поземельної книги, крім відомостей про речові права, що виникли після 1 січня 2013» міститься інформація про власника земельної ділянки, якою є Чернівецька міська рада.

Щодо доводів скаржника про безпідставність стягнення судом першої інстанції з нього витрат на професійну правничу допомогу, через відсутність в матеріалах справи детального опису робіт (наданих послуг), колегія суддів відхиляє такі, з огляду на наступне:

23 лютого 2022 року адвокатом відповідача було подано заяву про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, до якого долучено попередній орієнтовний розрахунок витрат, які поніс та очікує понести відповідач.

Розмір гонорару адвоката, визначений п. 4.2.1 договору про надання правової допомоги, що міститься в матеріалах справи, встановлено у фіксованій грошовій сумі та становить 15 (п`ятнадцять) тисяч гривень. Вказана сума була заявлена відповідачем у попередньому розрахунку і надалі збільшена не була.

Крім цього, на підтвердження детального опису робіт, що виконано адвокатом та фактичного здійснення таких робіт, представником відповідача було долучено акт прийняття передачі наданих послуг від 23 лютого 2022 року. Відповідно до вказаного акта відповідачеві надано правову допомогу на загальну суму 15000,00 грн., яку останній перерахував адвокату згідно з платіжним дорученням № 16 від 26.10.2021.

З огляду на викладене, дослідивши наявні в матеріалах справи докази в сукупності з наданими сторонами в судових засіданнях поясненнями, судова колегія дійшла висновку про обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, як такого, що ухвалено відповідно до обставин та матеріалів справи з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Судові витрати у відповідності до вимог ст. 129 ГПК України покладаються на скаржника.

Разом з тим, як було зазначено вище 14.06.2022 на розгляд суду відповідачем було подано клопотання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу за рахунок позивача в розмірі 7000,00 грн.

Відповідно до ч. 4 ст. 129 ГПК України, судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч.5 ст. 129 ГПК України, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Згідно п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, в тому рахунку належать витрати на професійну правничу допомогу.

За змістом статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч.2); для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч.3); розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч.4).

Частини 5-6 статті 126 ГПК України встановлюють, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Заяву про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відповідач подав 14.06.2022, тобто у строки визначені ст.129 ГПК України. Крім цього, в обґрунтування вказаної заяви відповідачем долучено додаток № 1 до договору про надання правової допомоги від 22.10.2021, акт прийняття-передачі наданих послуг від 06.06.2022, в якому міститься детальний опис характеру правової допомоги та перелік послуг, наданих адвокатом, а також копію платіжного доручення №35 від 06.06.2022 на суму 7000,00 грн.

Положеннями ст. 128 ГПК України іншій стороні надано право заперечувати проти заявленого розміру витрат на професійну правничу допомогу та на сторону, яка заявляє про неспівмірність вказаних витрат, покладається обов`язок доведення неспівмірності витрат на оплату послуг адвоката.

Скориставшись своїм правом, передбаченим ст 128 ГПК України, представник позивача, покликаючись на надмірне завищення авдокатом вартості виконаних робіт, просить суд зменштити витрати відповідача на професійну правову допомогу в суді апеляцінйої інстанції до 3000,00 грн.

Стаття 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначає види адвокатської діяльності, зокрема: 1) надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; 2) складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; 6) представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.

Відповідно до п. 1 додатку № 1 до договору про надання правової допомги від 22.10.2021 сторони погодили встановити розмір гонорару адвоката за надання правової допомоги в суді апеляційної інстанції у твердій грошовій формі. Пунктом 1.1 вказаного додатку до договору передбачено, що за надання правової допомоги при підготовці та розгляді справи у Західному апеляційному господарському суді, клієнт оплачує адвокату гонорар у розмірі 7000,00 грн.

Згідно зі статтею 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Відповідачем на підтвердження витрат про надання правової допомоги надані належні та допустимі докази, які судом досліджені вище, та які містять детальний опис наданих послуг, відтак заява про відшкодування цих витрат є обґрунтованою.

Враховуючи характер спірних відносин, обсяг виконаних адвокатом послуг та їх вартісну оцінку, суд апеляційної інстанції вважає, що заявлена сума стягнення витрат на професійну правничу допомогу 7000,00 грн. є такою, що відповідає принципу співмірності та розумності судових витрат.

З огляду на встановлені апеляційним судом обставини, суд прийшов до висновку, що заява відповідача про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу підлягає задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст. 129, 269, 273, 275, 276, 282, 284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Рішення Господарського суду Чернівецької області від 29.03.2022 у справі №926/4122/21 залишити без змін, а апеляційну скаргу Чернівецької міської ради без задоволення.

Судові витрати покласти на скаржника.

Стягнути з Чернівецької міської ради з (58002, м. Чернівці, площа Центральна, 1, ідентифікаційний код 36068147) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-промислова компанія» (40030, м. Суми, вул. Харківська, 31, ідентифікаційний код 33525529) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7000,00 грн.

Господарському суду Чернівецької області видати відповідний наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною та не підлягає оскарженню.

Справу повернути в Господарський суд Чернівецької області.

Повний текст постанови складено 30.08.2022.

Головуючий суддяГ.В. Орищин

суддяН.А. Галушко

суддяМ.Б. Желік