ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 квітня 2022 року
м. Київ
справа №820/6099/17
адміністративне провадження № К/9901/3/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Юрченко В.П.,
суддів: Васильєвої І.А., Хохуляка В.В.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Делтана» на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2018 року (головуючий суддя Кононенко З.О., судді: Бондар В.О., Калитка О.М.) у справі №820/6099/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Делтана» до Харківського управління Офісу великих платників податків ДФС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Делтана» (надалі - позивач, підприємство, товариство, платник податків) звернулося до Харківського окружного адміністративного суду із позовом до Харківського управління Офісу великих платників податків ДФС (надалі - відповідач, податковий орган, контролюючий орган) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 28 листопада 2017 року №0001045016 та №0001055016.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновки перевірки, на підставі яких було прийнято спірні податкові повідомлення - рішення, є безпідставними та такими, що не відповідають законодавству. Позивач вважає, що ним правомірно віднесено всі суми до складу витрат та до складу податкового кредиту по операціям з Товариствами з обмеженою відповідальністю «Промоушн Трейд» та «Борисфен-Груп-ЛТД», які підтверджені належним чином оформленими первинними документами, податковими накладними, що зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних. Посилається на те, що операції по придбанню товару у зазначених контрагентів реально мали місце і є товарними, а також пов`язані з його господарською діяльністю.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 6 березня 2018 року адміністративний позов задоволено, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Офісу великих платників податків ДФС від 28 листопада 2017 року №0001045016 та №0001055016.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що фактичні обставини об`єктивно засвідчують правомірність формування позивачем податкового кредиту та віднесення відповідних сум до складу валових витрат, відповідно до первинних бухгалтерських документів та по податковим накладним, які виписані на виконання умов договірних відносин.
За результатами апеляційного перегляду судового рішення, постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2018 року апеляційну скаргу податкового органу задоволено. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 6 березня 2018 року скасовано. Прийнято нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про непідтвердження господарських операцій позивача з його контрагентами. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про правильність висновків податкового органу, що подані позивачем первинні документи бухгалтерського та податкового обліку не є достатніми доказами фактичного виконання операцій; спірні господарські операції не підтверджені належними первинними документами, що в сукупності з виявленими державною податковою інспекцією фактами щодо фіктивної діяльності контрагента позивача свідчить про безтоварність господарських операцій, що виключає правомірність їх відображення у податковому обліку підприємства.
Не погодившись із рішенням суду апеляційної інстанції, позивач звернувся з касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2018 року і залишити в силі рішення Харківського окружного адміністративного суду від 6 березня 2018 року з підстав його законності та обґрунтованості.
В обґрунтування вимог касаційної скарги позивач посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права і неправильне застосування норм матеріального права. Вказує на невідповідність висновків судів попередніх інстанцій фактичним обставинам справи, які, на думку скаржника, полягають у реальності здійснення господарських операцій, та підтвердження таких операцій відповідними первинними документами. Зауважує про наявність відповідних ресурсів у контрагентів позивача для виконання умов договору. Зазначає, що відсутність окремих документів та помилки у їх оформленні не може свідчити про нереальність господарських операцій з поставки товарів. Вказує на підтвердження витрат належними первинними документами.
Відповідач 29 січня 2019 року надав до суду відзив на касаційну скаргу, в якому, посилаючись на законність та обґрунтованість судового рішення апеляційного суду, просив залишити касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення апеляційної інстанції залишити без змін.
Верховний Суд, переглянувши рішення апеляційного суду в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з таких мотивів.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що податковим органом проведено документальну позапланову виїзну перевірку підприємства з питань дотримання вимог податкового, митного, валютного та іншого законодавства по взаємовідносинам фінансово-господарського характеру із платниками податків, Товариствами з обмеженою відповідальністю «Грінвол Груп», «ТК Комівояжер», «Воркхорс», «Абсолют СМК», «Борисфен-Груп-ЛТД», «Промоушен Трейд», «Петра Транс Груп» за період з 1 січня 2015 року по 31 грудня 2016 року, за результатами якої складено акт від 14 листопада 2017 року №82/28-10-50-16-06/32235849 (надалі - акт перевірки).
На підставі акту перевірки контролюючим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 28 листопада 2017 року №0001045016, яким визначено грошове зобов`язання з податку на додану вартість в розмірі 838354,50 грн, в тому числі за основним зобов`язанням в сумі 558 903 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 279 451,50 грн; №0001055016, яким визначено суми податкового зобов`язання з податку на прибуток в розмірі 754 519,50 грн, в тому числі за основним платежем в сумі 503 013 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 251506,50 грн.
Перевіркою встановлено порушення підприємством пункту 1 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», пункту 3 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку №1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», пункту 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 «Запаси», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20 жовтня 1999 року №246, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 2 листопада 1999 року за № 751/4044, пункту 6 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства юстиції України 19 січня 2000 року за №27/4248 та пунктів 14.1.36, 14.1.191 пункту 14.1 статті 14, пункту 44.1 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пункту 135.1 статті 135 Податкового кодексу України, в результаті чого заниженого податок на прибуток за 3 квартали 2016 року та 2016 рік на загальну суму 503013 грн; пункту 189.1 статті 189, пунктів 198.1, 198.3, 198.5, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.2 статті 200 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 558903 грн.
Не погодившись з висновками акту перевірки, підприємство подало до податкового органу заперечення до акту перевірки, які листом податкового органу від 27 листопада 2017 року №61493/10/28-10-50-19-16 залишені без задоволення.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Промоушн трейд» укладено договір поставки від 25 травня 2016 року №2505 на загальну суму 1 994 803,80 грн, в тому числі податок на додану вартість у розмірі 332 467,30 грн. Даний договір не містить підпису посадової особи позивача та відсутній відбиток зображення на папері (печатки) підприємства. У товарно - транспортних накладних відсутня інформація про особу, яка одержувала товар, не зазначені реквізити довіреностей на отримання товарів, також відсутня інформація про місця проведення вантажно - розвантажувальних операцій. За даними електронного журналу виписаних довіреностей, підприємством було виписано довіреності для отримання товарно-матеріальних цінностей від вказаного контрагента на відповідного працівника, який фактично не виїздив для їх отримання. У товарно-транспортних накладних маса брутто вантажу не відповідає масі товару, зазначеної у видаткових накладних. За даними Офіційної бази даних Державної автомобільної інспекції за реєстраційним номером, вказаним у товарно-транспортних накладних є автомобіль Ніва Шевроле, проте у товарно-транспортних накладних вказано автомобіль РЕНО. За адресою, яка зазначена у товарно-транспортних накладних у Графі «Пункт навантаження» знаходиться офісне приміщення загальної площею 20,91 кв. м., яке знаходиться у суборенді у іншого суб`єкту господарської діяльності та дане приміщення не є складським, відсутня достатня площа для здійснення вантажно-розвантажувальних робіт. Сертифікати якості (відповідності), паспорти на продукцію та документи, які могли б ідентифікувати виробника товару матеріали справи не містять. Згідно даних електронного реєстру звітності та зареєстрованих податкових накладних Товариство з обмеженою відповідальністю «Промоушн Трейд» не є виробником товару та з 1 січня 2015 року по 31 грудня 2016 року не придбавав товар з номенклатурою, яка була відвантажена на адресу позивача.
Між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Борисфен Груп - ЛТД» укладено договір поставки від 10 червня 2016 року №1006 на загальну суму 1358612,40 грн, в тому числі податок на додану вартість у розмірі 226435,40 грн. Товарно-транспортні накладні не містять інформацію про особу, яка одержувала товар та не зазначені реквізити довіреностей на отримання товарів, відсутня інформація про місця проведення вантажно-розвантажувальних операцій. Маса брутто вантажу, зазначені у товарно-транспортних накладних не відповідає масі товару, зазначеної у видаткових накладних. Встановлено відсутність у зазначеного контрагента позивача трудових ресурсів, складських приміщень, інших матеріальних цінностей.
Підприємством з розрахункового рахунку перераховано грошові кошти на користь Товариств з обмеженою відповідальністю «Борисфен-Груп-ЛТД» та «Промоушн Трейд». Загальна сума коштів що підлягає сплаті Товариству з обмеженою відповідальністю «Промоушн Трейд» відповідно до видаткових накладних складає 1994803,80 грн. Згідно з виписками банку AT «Райффайзен Банк Аваль» та роздруківок платіжних доручень з клієнт-банку підприємством позивачем на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Промоушн Трейд» сплачено всього 1575832,70 грн, при цьому заборгованість згідно даних бухгалтерського обліку відсутня. У бухгалтерському обліку позивача згідно «Картки рахунку 631» за період з 1 жовтня 2015 року по 31 грудня 2016 року відображено сплату у сумі 1 575 832,70 грн. Дані, що зазначені в банківських виписках, платіжних дорученнях та відображені в бухгалтерському обліку не співпадають між собою. Згідно Картки рахунку 631, 1 серпня 2016 року зменшено суму заборгованості позивача перед наведеним контрагентом (Дт 631 Кт 631) на суму 418 971,10 грн, посилаючись на договір про відступлення права вимоги.
Загальна сума коштів що підлягає сплаті Товариству з обмеженою відповідальністю «Борисфен-Груп-ЛТД» відповідно до видаткових накладних складає 1358612,40 грн.
Згідно з платіжними дорученнями позивачем сплачено на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Борисфен-Груп-ЛТД» всього 1777583,50 грн, що перевищує суму зазначену у видаткових накладних на 418 971,10 грн. При цьому на надлишок отриманих коштів не виписувалися податкові накладні. Кредиторська заборгованість за цим підприємством не обліковується. За даними виписок банку позивачем сплачено на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Борисфен-Груп-ЛТД» 1777583,50 грн. У бухгалтерському обліку позивача за даними «Картки рахунку 631» відображено сплату (ДтбЗІ Кт 311) у сумі 1 358 612,40 грн. Дані, відображені в банківських виписках, платіжних дорученнях та відображені в бухгалтерському обліку не співпадають між собою. Дати та суми платіжних доручень, відображених в бухгалтерському обліку підприємства не відповідають даним первинних документів.
Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Промоушн Трейд» (первинний кредитор), Товариством з обмеженою відповідальністю «Борисфен-Груп-ЛТД» (новий кредитор та позивачем (боржник) укладено договір про відступлення права вимоги від 10 червня 2016 року №1006 на суму 418971,10 грн. На дату складання даного договору заборгованість позивача перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Промоушн Трейд» у бухгалтерському обліку відсутня. У бухгалтерському обліку позивача згідно Картки рахунку 631 за період з 1 січня 2015 року по 31 грудня 2016 року по контрагенту, Товариству з обмеженою відповідальністю «Борисфен-Груп-ЛТД» за договором про відступлення права вимоги операції відсутні.
Судами встановлено порушення кримінального провадження №320171001100000009 від 30 січня 2017 року, внесеного до ЄРДР за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 205 Кримінального кодексу України відносно посадових осіб Товариства з обмеженою відповідальністю «Промоушн Трейд» та наявність показній осіб, від імені яких підписувалися первинні документи про їх непричетність до діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю «Промоушн Трейд». За даними свідчень такі особи ніякі документи до контролюючих органів не подавали, договорів не укладали, актів виконаних робіт, податкових накладних, товарно-транспортних накладних, розпоряджень та інших документів від імені посадової особи зазначеного підприємства не підписували.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, з урахуванням меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів зазначає про таке.
Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
За приписами пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.
За змістом пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.
Підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України передбачено, що не враховуються при визначенні оподатковуваного прибутку витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Таким чином, платник податків має право віднести будь-які витрати до складу витрат за умови їх здійснення в межах своєї господарської діяльності, документального підтвердження відповідних витрат шляхом оформлення первинних документів відповідно до вимог чинного законодавства.
Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Відповідно до підпункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорт); г) вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорт); ґ) з метою оподаткування цим податком до експорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг), які перебувають у вільному обігу на території України, до митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України; д) з метою оподаткування цим податком до імпорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг) з-під митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України, для їх подальшого вільного обігу на території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.
Положеннями пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
Згідно з підпунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
За змістом пунктів 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Згідно з пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
Частиною першою статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року №996-ХІV (надалі - Закон №996-ХІV) визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Частиною другою зазначеної статті передбачено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
За приписами статті 1 Закону №996-ХІV визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки, платіжні доручення, тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.
Водночас, судом апеляційної інстанції встановлено відсутність документів в підтвердження фактичного виконання сторонами договірних зобов`язань, доказів в підтвердження руху активів, вчинення певних дій у ході постачання та реалізації товарів, що є предметом договорів. Встановлено недоліки у первинних документах, товарно-транспортних накладних, відсутність складських приміщень для зберігання товару та документів, що підтверджують оприбуткування придбаного товару позивачем, його зберігання тощо.
Враховуючи, що судом апеляційної інстанції не встановлено підтвердження реальності господарських операцій позивача з його контрагентом належними первинними документами бухгалтерського та податкового обліку, не встановлено відповідний рух активів, Верховний Суд не може погодитись з доводами позивача про реальність здійснення господарських операцій.
Суд не приймає до уваги посилання позивача на підтвердження господарських взаємовідносин позивача з його контрагентом первинними документами, які містяться в матеріалах справи, оскільки цим первинним документам надана належна правова оцінка судом апеляційної інстанцій.
Суд зазначає, що перевагу необхідно надавати реальності здійснення господарської операції та її економічному змісту. Первинні документи повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - змісту послуг, що надаються, тощо. При цьому, сама собою наявність первинних документів не є підставою для висновків про здійснення господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів не відбувався.
Правильність формування платником податків податкового кредиту вимагає наявності зв`язку витрат платника податків на придбання товарів (послуг) з його господарською діяльністю, що полягає у намірі платника податку отримати користь від придбаних товарів (послуг). За відсутності ж останнього відсутні підстави для зменшення бази оподаткування за рахунок витрат та податкового кредиту.
Враховуючи встановлені судами обставини, Верховний Суд погоджується з висновками апеляційного суду про відсутність факту виконання господарських зобов`язань сторін.
За правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Позивач у касаційній скарзі просить про переоцінку, додаткову оцінку доказів стосовно реальності здійснення господарських операцій позивача з його контрагентом, що знаходиться поза межами касаційного перегляду встановленими частиною другою статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відтак, доводи касаційної скарги позивача не знайшли свого підтвердження, спростовуються матеріалами справи та не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваного рішення, судом апеляційної інстанції було порушено норми матеріального права.
Відповідно до частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України Суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно з частиною першою статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновку, що судом апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності до норм матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень суду не встановлено.
Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Делтана» залишити без задоволення, а постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2018 року у справі №820/6099/17 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
СуддіВ.П. Юрченко І.А. Васильєва В.В. Хохуляк
Суд | Касаційний адміністративний суд Верховного Суду |
Дата ухвалення рішення | 13.04.2022 |
Оприлюднено | 24.06.2022 |
Номер документу | 103977404 |
Судочинство | Адміністративне |
Категорія | Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо адміністрування окремих податків, зборів, платежів, з них |
Адміністративне
Касаційний адміністративний суд Верховного Суду
Юрченко В.П.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні