Постанова

від 14.04.2022 по справі 826/15763/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2022 року

м. Київ

справа № 826/15763/17

касаційне провадження № К/9901/13420/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А.,

суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДФС у м. Києві

на рішення Окружного адміністративного суду м. Києві від 19 листопада 2018 року (головуючий суддя -Донець В.А.)

та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 квітня 2019 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Чаку Є.В.; судді: Файдюк В.В., Мєзєнцев Є.І.)

у справі № 826/15763/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Калинівка-Преміум»

до Головного управління ДФС у м. Києві

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Калинівка-Преміум» (далі - ТОВ «ТД «Калинівка-Преміум»; позивач; платник) звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у м. Києві (далі - ГУ ДФС у м. Києві; відповідач; контролюючий орган) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 23 серпня 2017 року № 6722615141, від 23 серпня 2017 року № 6712615141, від 23 серпня 2017 року № 6732615141, від 23 серпня 2017 року № 0043811406.

Окружний адміністративний суд м. Києві рішенням від 19 листопада 2018 року адміністративний позов задовольнив повністю.

Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 10 квітня 2019 року залишив рішення суду першої інстанції без змін.

ГУ ДФС у м. Києві звернулося до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду м. Києві від 19 листопада 2018 року, постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 квітня 2019 року та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права. Зокрема, наголошує на фіктивному характері оспорюваних господарських операцій, здійснених між позивачем та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Стрілець», Товариством з обмеженою відповідальністю «Полісервіс», Товариством з обмеженою відповідальністю «Фрут Лайт», Товариством з обмеженою відповідальністю «Траст Інвестмент». Крім того, звертає увагу на ненадання контролюючому органу під час проведення перевірки документа, який підтверджує неякість поставленого ТОВ «ТД «Калинівка-Преміум» на адресу нерезидента «Impo Fruit» (Республіка Білорусь) товару, а тому висновок судових інстанцій про неправомірність нарахування платнику пені, у тому числі за порушення строку розрахунку у зовнішньоекономічній діяльності, є необґрунтованим.

Верховний Суд ухвалою від 19 серпня 2019 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ГУ ДФС у м. Києві.

12 вересня 2021 року від позивача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому він зазначив, що доводи касаційної скарги не спростовують правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що контролюючим органом проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «ТД «Калинівка-Преміум» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 січня 2014 року до 31 березня 2017 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2014 року до 31 березня 2017 року, результати якої оформлено актом від 04 липня 2017 року № 281/26-15-14-01-03/38947036.

За її наслідками відповідач дійшов висновку про порушення позивачем вимог підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14, пунктів 44.1, 44.2 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пункту 135.1, підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135, пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пункту 185.1 статті 185, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.1, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - ПК України), частин першої, другої статті 9 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 996-XIV) з огляду на неправомірне формування даних податкового обліку за наслідками здійснення операцій із придбання плодоовочевої продукції в Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Стрілець», Товариства з обмеженою відповідальністю «Полісервіс», Товариства з обмеженою відповідальністю «Фрут Лайт», Товариства з обмеженою відповідальністю «Траст Інвестмент», що мотивовано фіктивним характером проведених поставок.

Обґрунтовуючи свою позицію, ГУ ДФС у м. Києві зазначало, що контрагенти платника не перебувають за вказаним в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців місцезнаходженням, у них відсутні основні фонди, трудові та виробничі ресурси, звертало увагу на наявність кримінальних проваджень щодо деяких постачальників ТОВ «ТД «Калинівка-Преміум» та пояснення їхніх посадових осіб щодо непричетності до фінансово-господарської діяльності очолюваних суб`єктів господарювання.

Крім того, виявлено недотримання платником правил статті 1 Закону України від 23 вересня 1994 року № 185/94-ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 185/94-ВР) у зв`язку з ненадходженням на валютний рахунок валютної виручки від компанії нерезидента «Impo Fruit» (Республіка Білорусь) за контрактом від 16 березня 2016 року № 32-2016 у розмірі 5400,00 доларів США.

На підставі зазначеного акта перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення: від 23 серпня 2017 року № 6712615141, згідно з яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток у розмірі 1249581,00 грн за основним платежем та 312395,00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями; від 23 серпня 2017 року № 6722615141, згідно з яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 1263993,00 грн за основним платежем та 315998,00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями; від 23 серпня 2017 року № 6732615141, згідно з яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість за березень 2017 року в розмірі 124893,00 грн; від 23 серпня 2017 року № 0043811406, згідно з яким застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені, у тому числі за порушення строку розрахунку у зовнішньоекономічній діяльності, в розмірі 58211,43 грн.

Визнаючи протиправними та скасовуючи податкові повідомлення-рішення від 23 серпня 2017 року № 6722615141, від 23 серпня 2017 року № 6712615141, від 23 серпня 2017 року № 6732615141, суди попередніх інстанцій виходили з того, що: платником долучено до матеріалів справи відповідні первинні документи, які підтверджують реальність оспорюваних поставок та господарський характер понесених за ними витрат; контрагенти ТОВ «ТД «Калинівка-Преміум» на час здійснення господарських операцій були зареєстровані як юридичні особи та платники податку на додану вартість; доказів наявності вироків суду щодо позивача чи його контрагентів за ознаками злочину, передбаченого частиною другою статті 205 Кримінального кодексу України (фіктивне підприємництво), відповідачем не надано, а договори, укладені платником із Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Стрілець», Товариством з обмеженою відповідальністю «Полісервіс», Товариством з обмеженою відповідальністю «Фрут Лайт», Товариством з обмеженою відповідальністю «Траст Інвестмент», не визнані нечинними.

На переконання Верховного Суду, наведені висновки судових інстанцій є передчасними з огляду на таке.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно зі статтею 1 Закону № 996-XIV первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами ПК України.

Так, підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України передбачено, що об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, витрати для цілей визначення фінансового результату до оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарських операцій, які є підставою для формування податкового обліку платника податків.

При цьому наявність формально оформлених (складених) первинних документів та/або сплати грошових коштів не може слугувати підставою для формування даних податкового обліку за відсутності факту придбання відповідного активу.

Вимоги частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України зобов`язують суд до активної ролі в судовому процесі, в тому числі до офіційного з`ясування всіх обставин справи і у відповідних випадках до витребування тих доказів, яких, на думку суду, не вистачає для належного встановлення обставин у справі, що розглядається.

Реальність, зокрема, потребує з`ясування того факту, чи справді відповідну продукцію отримано від указаних у первинних документах контрагентів. Для цього варто встановити, за яких обставин і в який спосіб налагоджено господарські зв`язки між позивачем та його задекларованими постачальниками, хто персонально брав у цьому участь, допитати відповідних осіб як свідків.

Не досліджено судовими інстанціями і технічну можливість Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Стрілець», Товариства з обмеженою відповідальністю «Полісервіс», Товариства з обмеженою відповідальністю «Фрут Лайт», Товариства з обмеженою відповідальністю «Траст Інвестмент» виконати спірні поставки з урахуванням їх фактичних господарських ресурсів, понесення витрат, пов`язаних з реальним здійсненням господарської діяльності (на оренду приміщень, оплату комунальних платежів та електроенергії, виплату заробітної плати тощо).

При цьому не перевірено походження придбаної платником плодоовочевої продукції, враховуючи відсутність сертифікатів якості на товар, висновків санепідемстанції щодо відповідності продукції рослинного походження стандартам якості тощо.

Надаючи оцінку законності прийняття контролюючим органом податкового повідомлення-рішення від 23 серпня 2017 року № 0043811406, судові інстанції виходили з того, що внаслідок встановлення Міжнародним комерційним арбітражним судом при Торгово-промисловій палаті України факту поставки позивачем на адресу нерезидента продукції, яка не відповідала якісним характеристикам відповідно до умов контракту, сума останнього змінилася і становила 1418,50 доларів США. Натомість заборгованість у розмірі 1418,50 доларів США рішенням Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 21 лютого 2017 року стягнуто з компанії нерезидента «Impo Fruit» (Республіка Білорусь) за контрактом від 16 березня 2016 року № 32-2016 на користь позивача в повному обсязі.

Відповідно до статті 4 Закону № 185/94-ВР у разі прийняття до розгляду судом, Міжнародним комерційним арбітражним судом чи Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, яка виникла внаслідок недотримання нерезидентом строків, передбачених експортно-імпортними контрактами, строки, передбачені статтями 1 і 2 цього Закону або встановлені Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, зупиняються і пеня за їх порушення в цей період не сплачується.

У разі прийняття судом рішення про задоволення позову пеня за порушення строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, не сплачується з дати прийняття позову до розгляду судом.

За правилами ж підпункту «а» пункту 1.9 Інструкції про порядок здійснення контролю за експортними, імпортними операціями, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 24 березня 1999 року № 136 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), сума валютної виручки або вартість товарів може бути зменшена, якщо протягом виконання зобов`язань за договором відбувається перегляд ціни товарів у зв`язку з невідповідністю їх кількісних та/або якісних характеристик умовам договору - на суму недопоставлених та/або неякісних товарів.

Рішення про таку невідповідність приймає Міжнародний комерційний арбітражний суд чи Морська арбітражна комісія при Торгово-промисловій палаті або інший орган (експертна організація тощо), уповноважений розглядати спори або засвідчувати таку невідповідність згідно з правилами чи звичаями країни розташування сторони договору або третьої країни відповідно до умов договору.

З огляду на наведене доводи судових інстанцій про протиправність податкового повідомлення-рішення від 23 серпня 2017 року № 0043811406 є цілком об`єктивними.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Таким чином, постановлені у справі судові рішення в частині позовних вимог про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 23 серпня 2017 року № 6722615141, від 23 серпня 2017 року № 6712615141, від 23 серпня 2017 року № 6732615141 підлягають скасуванню, а справа в цій частині - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суд на підставі встановлених ним обставин та досліджених доказів, з урахуванням принципу офіційного з`ясування всіх обставин у справі, повинен дійти висновку про обґрунтованість/безпідставність розглядуваної частини позовних вимог із відповідним застосуванням необхідних матеріально-правових норм.

Керуючись частиною другою розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ», статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного управління ДФС у м. Києві задовольнити частково.

Рішення Окружного адміністративного суду м. Києві від 19 листопада 2018 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 квітня 2019 року скасувати в частині задоволення позову про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 23 серпня 2017 року № 6722615141, від 23 серпня 2017 року № 6712615141, від 23 серпня 2017 року № 6732615141.

Справу в цій частині направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

В іншій частині рішення Окружного адміністративного суду м. Києві від 19 листопада 2018 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 квітня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. А. Гончарова

Судді І. Я. Олендер

Р. Ф. Ханова