Рішення

від 14.09.2022 по справі 826/15763/17

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 вересня 2022 року м. Київ № 826/15763/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Літвінової А.В., при секретарі судового засідання Мисюк О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Калинівка-Преміум»

до Державної податкової служби України в особі Головного управління ДПС у м.Києві, як відокремленого підрозділу

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

за участю:

представників позивача - Дубинської О.Г., Гомзи В.В.,

представника відповідача - Башинської О.С.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Калинівка-Преміум» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління ДПС України у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 23.08.2017.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновки відповідача про нереальність господарських операцій між позивачем та контрагентами-постачальниками: СТОВ "Стрілець", ТОВ "Полісервіс", ТОВ "Фрут Лайт", ТОВ "Траст Інвестмент", на підставі яких прийняті оскаржувані рішення, є необґрунтованими та спростовуються наданими позивачем первинними документами, які складені за результатами господарських операцій. Представник позивача наголосила, що придбані у постачальників товари, у подальшому постачались до торгівельних мереж, зокрема ТОВ "АТБ-Маркет", ТОВ "Ашан Україна Гіпермаркет", ПІІ "Білла-Україна", ТОВ "Метро Кеш Енд Кері Україна" та іншим покупцям. Зазначені господарські операції призвели до зміни структури активів товариства.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.11.2018 №826/15763/17 позов задоволено в повному обсязі.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 10.04.2019 №826/15763/17 апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві залишено без задоволення. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.11.2018 залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 15.04.2022 №826/15763/17 касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві задоволено частково. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.11.2018 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 10.04.2019 скасовано в частині задоволення позову про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 23.08.2017 №6722615141, від 23.08.2017 №6712615141, від 23.08.2017 №6732615141, справу в цій частині направлено на новий розгляд до Окружного адміністративного суду міста Києва, в іншій частині рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.11.2018 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 10.04.2019 залишено без змін.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.05.2022 адміністративну справу №826/15763/17 прийнято до провадження суддею Літвіновою А.В. та наголошено, що розгляд справи буде здійснюватися в порядку загального позовного провадження та зобов`язано сторін надати суду із врахуванням постанови Верховного Суду від 15.04.2022 №826/15763/17 необхідні документи для повного та всебічного з`ясування всіх обставин справи та підготувати письмові пояснення з приводу спірних правовідносин.

Таким чином, під час нового розгляду суд здійснює розгляд справи лише в частині визнання протиправним і скасування податкових повідомлень-рішень Головного управління Державної фіскальної службу України у місті Києві від 23.08.2017 №6722615141, від 23.08.2017 №6712615141, від 23.08.2017 №6732615141.

Позивачем подані пояснення в яких зазначено, що позивач на підтвердження реальності здійснення господарських операцій з СТОВ «Стрілець», ТОВ «Полісервіс», ТОВ «Траст Інвестмент» надав суду належним чином складені первинні бухгалтерські документи, які відповідно до вимог пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України в редакції, яка діяла на момент існування спірних правовідносин, дозволяють платнику податку формувати витрати у зв`язку із придбанням товарів (робот, послуг) з метою їх використання у господарській діяльності, що, в першу чергу, має підтверджуватися належним чином складеними первинними бухгалтерськими документами. Співставлення первинних, податкових, платіжних та інших документів по спірним господарським операціям з документами, які підтверджують факт реалізації товару, вказує, що позивач придбавав у вказаних контрагентів товари з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; спірні господарські операції є реальними, спричинили рух активу та зміну майнового стану позивача, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами.

Позивачем наголошено, що висновки контролюючого органу в акті перевірки спростовуються наступними доказами наявними в матеріалах справи, а також показанням свідка. Також позивачем зазначено, що сертифікати якості товару не зберігалися позивачем та не надавалися під час перевірки, оскільки вони не відносяться до первинних бухгалтерських документів, які відповідно до статті 44 Податкового кодексу України фіксують факти господарських операцій та підлягають обов`язковому зберіганню. Відповідно до правової позиції Верховний Суд у постанові від 21 грудня 2018 року у справі №805/2030/16-а такі документи не є первинними у розумінні вимог статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Головним управління ДПС у м. Києві подані пояснення, в яких відповідач наголошує, що перевіркою не підтверджено фактичне здійснення господарських операцій з придбання фруктів та овочів ТОВ «ТД«КАЛИНІВКА-ПРЕМІУМ» у СТОВ «СТРІЛЕЦЬ» (код 24960992), ТОВ «ПОЛІСЕРВІС» (код 24118930) ТОВ «ТРАСТ ІНВЕСТМЕНТ» (код 39478354), ТОВ «ФРУТ ЛАЙТ» (код 39334472).

Відповідачем зазначено, що надані позивачем ТТН по взаємовідносинам з СТОВ «СТРІЛЕЦЬ», були відсутні під час перевірки та не надані до заперечень. Відповідач вказує, що з аналізу ТТН вбачається, що дійсно згідно типових договорів з контрагентами постачальниками перевезення здійснюється за домовленістю. Ймовірно за усною домовленістю перевезення здійснюються силами покупця, в той же час вбачається що перевізником виступило ТОВ «Транс-Ресурс» (код 33834628), з яким згідно ЄРПН дійсно позивач мав взаємовідносини але перевезення здійснювались зовсім іншими транспортними засобами ніж доводить позивач. Також зазначено, що договір від 01.06.2014 №01/06-14 під час перевірки та до заперечень не надано.

Відповідачем додатково наголошено на відсутності сертифікатів якості, документів на транспортування товарів, а саме: товарно-транспортні накладні, а також на відсутності трудових ресурсів, основних фондів необхідних для здійснення фінансово-господарської діяльності контрагентів позивача.

Позивачем подано заперечення на пояснення позивача, в яких зазначено, що в запереченнях на акт перевірки, з урахуванням наведених позивачем доводів та обґрунтувань, позивач просив призначити додаткову перевірку, зазначив про наявність всіх первинних бухгалтерських документів та товарно-транспортних накладних по операціях з СТОВ «Стрілець» та іншими контрагентами ( ТОВ «Фрут Лайн», ТОВ «Траст Інвестмент» та ТОВ «Полісервіс»). Позивач наголошує, що також надав копії двох договорів з СТОВ «Стрілець» та вказаних ТТН до скарги на спірні податкові повідомлення-рішення, що подавалася до ДФС України в порядку адміністративного оскарження. Що стосується сертифікатів якості товару та висновків санепідслужби, то вказані документи на думку позивача не відносяться до первинних бухгалтерських документів, на підставі яких фіксуються господарські операції у бухгалтерський обліку та визначаються показники податкової звітності, отже законодавством не встановлений обов`язок платника податків зберігати вказані документи.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.08.2022 закрито підготовче провадження та призначено судове засідання для розгляду справи №826/15763/17 по суті.

Відповідачем подані додаткові пояснення про надання актуальної інформації щодо стану контрагентів позивача, та надання додаткових доказів з приводу податкової звітності у період взаємовідносин.

Позивачем подано заперечення на пояснення відповідача щодо наданої додаткової інформації про стан контрагентів позивача, а саме: СТОВ «Стрілець» - остання звітність подана до податкового органу у березні 2021 року, свідоцтво платника ПДВ було анульовано 09.12.2016 (операції позивача з вказаним контрагентом здійснювались протягом травня-грудня 2014 року); ТОВ «Полісервіс» - остання звітність подана до податкового органу у грудні 2016 року, свідоцтво платника ПДВ було анульовано 29.12.2017 (операції позивача з вказаним контрагентом здійснювались протягом липня-вересня 2015) ТОВ «Траст-Інвестмент» - остання звітність подана до податкового органу у грудні 2015 року, свідоцтво платника ПДВ було анульовано 12.12.2016 (операції позивача з вказаним контрагентом здійснювались протягом вересня 2015 року) ТОВ «Фрут Лайт» - остання звітність подана до податкового органу у листопаді 2015 року, свідоцтво платника ПДВ було анульовано 18.11.2016 (операції позивача з вказаним контрагентом здійснювались протягом січня 2015 року).

Позивач зазначає, що всі доводи відповідача стосуються порушень, які були допущені контрагентами позивача у інших податкових періодах вже після здійснення оспорюваних господарських операцій. Позивач наголошує, що на момент здійснення господарських операцій позивача з вказаними контрагентами вони мали необхідний обсяг правоздатності та дієздатності, були належним чином зареєстровані в Єдиному державному реєстрі підприємств, організацій, установ, зареєстровані платниками ПДВ та подавали податкову звітність.

В судовому засіданні 08.09.2022 представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник відповідача просив відмовити в задоволенні позовних вимог з підстав викладених у відзиві на позовну заяву.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи в період з 15.05.2017 до 26.06.2017 Головним управління ДФС у м. Києві проведено планову виїзну перевірку ТОВ "Торговий дім "Калинівка-Преміум" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2014 до 31.03.2017, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 до 31.03.2017.

За результатами проведеної перевірки ГУ ДФС у м. Києві складено акт від 04.07.2017 № 281/26-15-14-01-03/38947036, яким встановлено порушення позивачем:

підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14, пунктів 44.1, 44.2 статті 44, пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, підпункту 135.5.4 пункту 135.5, пункту 135.1 статті 135, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, частин першої, другої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", у результаті чого занижений податок на прибуток на суму 1 249 581,00 грн., у тому числі за 2014 рік - 856 852,00 грн., за І квартал 2017 року - 402 729,00 грн.;

пункту 185.1 статті 185, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.1, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижений податок на додану вартість у розмірі 1 263 993,00 грн., у тому числі за листопад 2014 року - 465 106,00 грн., за грудень 2014 року - 287 622,00 грн., за січень 2015 року - 238 180,00 грн., за січень 2016 року - 176 897,00 грн., за березень 2017 року - 96 188,00 грн., а також завищення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного податкового періоду у розмірі 124 893,00 грн.

На підставі складеного акту перевірки ГУ ДФС у м. Києві прийняті податкові повідомлення-рішення від 23.08.2017:

№6722615141 щодо збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 1 579 991,00 грн., у тому числі за основним платежем - 1 263 993,00 грн. та штрафними санкціями - 315 998,00 грн.

№6712615141 щодо збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 1 561 976,00 грн., у тому числі за основним платежем - 1 249 581,00 грн. та штрафними санкціями - 312 395,00 грн.

№6732615141 щодо зменшення розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість за березень 2017 року в розмірі 124 893,00 грн.

Не погоджуючись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями позивачем подавалась скарга до Державної фіскальної служби України від 07.09.2017 №30995/6. Рішенням Державної фіскальної служби України від 31.10.2017 № 24667/6/99-99-11-01-01-25 залишено без змін податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС у м. Києві від 23.08.2017 №6722615141, №6712615141, №6732615141, №0043811406, а скаргу позивача - без задоволення.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій та направляючи справу на новий розгляд Верховний суд України в 15.04.2022 №826/15763/17 виходив з того, що: «Вимоги частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України зобов`язують суд до активної ролі в судовому процесі, в тому числі до офіційного з`ясування всіх обставин справи і у відповідних випадках до витребування тих доказів, яких, на думку суду, не вистачає для належного встановлення обставин у справі, що розглядається. Реальність, зокрема, потребує з`ясування того факту, чи справді відповідну продукцію отримано від указаних у первинних документах контрагентів. Для цього варто встановити, за яких обставин і в який спосіб налагоджено господарські зв`язки між позивачем та його задекларованими постачальниками, хто персонально брав у цьому участь, допитати відповідних осіб як свідків. Не досліджено судовими інстанціями і технічну можливість Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Стрілець», Товариства з обмеженою відповідальністю «Полісервіс», Товариства з обмеженою відповідальністю «Фрут Лайт», Товариства з обмеженою відповідальністю «Траст Інвестмент» виконати спірні поставки з урахуванням їх фактичних господарських ресурсів, понесення витрат, пов`язаних з реальним здійсненням господарської діяльності (на оренду приміщень, оплату комунальних платежів та електроенергії, виплату заробітної плати тощо). При цьому не перевірено походження придбаної платником плодоовочевої продукції, враховуючи відсутність сертифікатів якості на товар, висновків санепідемстанції щодо відповідності продукції рослинного походження стандартам якості тощо.»

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 67 Конституції України передбачено, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платники податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства врегульовані Податковим кодексом України, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно зі статтею 1 Закону № 996-XIV первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Так, підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України передбачено, що об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, витрати для цілей визначення фінансового результату до оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарських операцій, які є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Як вбачається з акту перевірки, Головне управління ДФС у м. Києві дійшло до висновку, що позивачем безпідставно віднесено до складу валових витрат та складу податкового кредиту вартість придбаних товарів у взаємовідносинах з СТОВ "Стрілець", ТОВ "Полісервіс", ТОВ "Фрут Лайт", ТОВ "Траст Інвестмент" у зв`язку з нереальністю господарських операцій.

Як вбачається з матеріалів справи, між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Калинівка-преміум» та сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Стрілець» були укладені договори від 01.05.2014 №01/05-14 та договір поставки від 01.06.2014 № 01/06-14, згідно з якими протягом 2014 року позивачем придбавалась плодоовочева продукція.

Відповідно до умов укладених договорів, продавець зобов`язується, в порядку та на умовах, визначених договором передати у власність покуплю плодоовочеву продукцію, а покупець зобов`язується прийняти товар та оплатити його на умовах цього договору.

У відповідності до умов постачання та передачі товару продавець відпускає товар після підписання цього договору, та зобов`язаний надати покупцю на кожну партію товару наступні документи: податкову та видаткову накладні, документи, сертифікат якості товару.

Так, по взаємовідносинам між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Калинівка-преміум» та сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Стрілець» надані:

- Видаткові накладні: від 16.05.2014 РН-00041/1, від 10.06.2014РН-00074/1, РН-00074/2, РН-00074/3, від 12.06.2014 РН-00075/1, РН-00075/2, РН-00075/3, РН-00075/4; від 13.06.2014 РН-00077/1, РН-00077/2, від 16.06.2014 РН-0000083, РН-0000084, від 17.06.2014 РН-0000090, від 18.06.2014 РН-0000092, РН-0000093, РН-0000094, від 19.06.2014 РН-0000100, РН-0000101, РН-0000102, РН-0000103, від 23.06.2014 РН-0000124, РН- 0000125, РН-0000126, РН-0000126, від 25.06.2014 РН-0000131, від 26.06.2014 РН-0000136, РН-0000137, РН-0000136/1, від 27.06.14 РН-0000139, РН-0000142, РН-0000143, РН-0000144, від 28.06.2014 РН-0000144/1, від 01.07.2014 РН-0000162, РН-0000163, РН-0000164,РН-0000165, від 02.07.2014 РН-0000170, від 03.07.2014 РН-0000173, РН-0000174, РН-0000175, РН-0000176, від 08.07.2014 РН-0000199, РН-0000200, від 10.07.2014 РН-0000213, РН-0000214, від 11.07.2014 РН-0000220, від 12.07.2014 РН-0000231, РН-0000232, від 15.07.2014 РН-0000253, РН-0000254, від 17.07.2014 РН-0000272, від 18.07.2014 РН-0000277, РН-0000278, РН-0000279, від 22.07.2014 РН-0000296, РН-0000297, від 23.07.2014 РН-0000303, від 25.07.2014 РН-0000310, РН-0000311, РН-0000312, від 28.07.2014 РН-0000315, РН-0000316, РН-0000317, від 30.07.2014 РН-0000321, від 31.07.2014 РН-0000323, РН-0000324, РН-0000325, від 01.08.2014 РН-0000328, від 04.08.2014 РН-0000341, РН-0000339, від 07.08.2014 РН-0000348, РН-0000349, від 09.08.2014 РН-0000354, РН-0000357, від 13.08.2014 РН-0000369, РН-00000370, РН-0000371, РН-0000372, від 18.08.2014 РН-0000398, РН-0000399, від 23.08.2014 РН-0000417, РН-0000418, РН-0000419, РН-0000420, РН-0000423, від 22.08.2014 РН-0000424, РН-0000431, від 25.08.2014 РН-0000442, РН-0000443, від 27.08.2014 РН-0000453, від 29.08.2014 РН-0000468, РН-0000469, РН-0000470 від 30.08.2014, від 02.09.2014 РН-0000479, РН-0000480, від 04.09.2014 РН-0000490, РН-0000492, РН-0000493, від 08.09.2014 РН-0000509, РН-0000510, від 12.09.2014 РН-0000534, РН-0000535, від 13.09.2014 РН-0000541, від 15.09.2014 РН-0000545, РН-0000546, від 18.09.2014 РН-0000573, РН-0000574, від 24.09.2014 РН-0000614, від 26.09.2014 РН-0000636, від 01.10.2014 РН-0000669, від 02.10.2014 РН-0000674, РН-0000675, від 10.10.2014 РН-0000718, від 13.10.2014 РН-0000742, від 20.10.2014 РН-0000794, РН-0000795, від 25.10.2014 РН-0000837; РН-0000838, від 27.10.2014 РН-0000850, від 01.11.2014 РН-0000882, від 08.11.2014 РН-0000916, від 19.11.2014 РН-0000944, від 01.12.2014 РН- 978, від 06.12.2014 РН-1008, від 08.12.2014 РН-1018, від 20.12.2014 РН-1052, від 22.12.2014 РН-0001055;

- Товарно-транспортні накладні: від 16.05.2014 РН-00041/1, від 10.06.2014 РН-00074/1, РН-00074/2, РН-00074/3, від 12.06.2014 РН-00075/1, РН-00075/2, РН-00075/3, РН-00075/4, від 13.06.2014 РН-00077/1, РН-00077/2, від 16.06.2014 РН-0000083, РН-0000084, від 17.06.2014 РН-0000090, від 18.06.2014 РН-0000092, РН-0000093, РН-0000094, від 19.06.2014 РН-0000100, РН-0000101, РН-0000102, РН-0000103, від 23.06.2014 РН-0000124, РН-0000125, РН-0000126, РН-0000126, від 25.06.2014 РН-0000131, від 26.06.2014 РН-0000136, РН-0000137, РН-0000136/1, від 27.06.2014 РН-0000139, РН-0000142, РН-0000143, РН-0000144, від 28.06.2014 РН-0000144/1, від 01.07.2014 РН-0000162, РН-0000163, РН-0000164, РН-0000165, від 02.07.2014 РН-0000170, від 03.07.2014 РН-0000173, РН-0000174, РН-0000175, РН-0000176, від 08.07.2014 РН-0000199, РН-0000200, від 10.07.2014 РН-0000213, РН-0000214, від 11.07.2014 РН-0000220, від 12.07.2014 РН-0000231, РН-0000232, від 15.07.2014 РН-0000253, РН-0000254, від 17.07.2014 РН-0000272, від 18.07.2014 РН-0000277, РН-0000278, РН-0000279, від 22.07.2014 РН-0000296, РН-0000297, від 23.07.2014 РН-0000303, від 25.07.2014 РН-0000310, РН-0000311, РН-0000312, від 28.07.2014 РН-0000315, РН-0000316, РН-0000317, від 30.07.2014 РН-0000321,від 31.07.2014 РН-0000323, РН-0000324, РН-0000325, від 01.08.2014 РН-0000328, від 04.08.2014 РН-0000341, РН-0000339, від 07.08.2014 РН-0000348, РН-0000349, від 09.08.2014 РН-0000354, РН-0000357, від 13.08.2014 РН-0000369, РН-00000370, РН-0000371, РН-0000372, від 18.08.2014 РН-0000398, РН-0000399, від 23.08.2014 РН-0000417, РН-0000418, РН-0000419, РН-0000420, РН-0000423, від 22.08.2014 РН-0000424, РН-0000431, від 25.08.2014 РН-0000442, РН-0000443, від 27.08.2014 РН-0000453, від 29.08.2014 РН-0000468, РН-0000469, від 30.08.2014 РН-0000470, від 02.09.2014 РН-0000479, РН-0000480, від 04.09.2014 РН-0000490, РН-0000492, РН-0000493, від 08.09.2014 РН-0000509, РН-0000510, від 12.09.2014 РН-0000534, РН-0000535, від 13.09.2014 РН-0000541, від 15.09.2014 РН-0000545, РН-0000546, від 18.09.2014 РН-0000573, РН-0000574, від 24.09.2014 РН-0000614, від 26.09.2014 РН-0000636, від 01.10.2014 РН-0000669, від 02.10.2014 РН-0000674, РН-0000675, від 10.10.2014 РН-0000718, від 13.10.2014 РН-0000742, від 20.10.2014 РН-0000794, РН-0000795, від 25.10.2014 РН-0000837, РН-0000838, від 27.10.2014 РН-0000850, від 01.11.2014 РН-0000882, від 08.11.2014 РН-0000916, від 19.11.2014 РН-0000944, від 01.12.2014 РН-978, від 06.12.2014 РН-1008, від 08.12.2014 РН-1018, від 20.12.2014 РН-1052, від 22.12.2014 РН-0001055;

- Банківські виписки;

- Податкові накладні за період за травень 2014 - грудень 2014 року.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Калинівка-преміум» та товариством з обмеженою відповідальністю "Полісервіс" був укладений договір від 01.06.2015 №01/06-15, відповідно до якого здійснювалось придбання плодоовочевої продукції в охоплений перевіркою період.

Відповідно до умов укладеного договору, продавець зобов`язується, в порядку та на умовах, визначених договором передати у власність покуплю плодоовочеву продукцію, а покупець зобов`язується прийняти товар та оплатити його на умовах цього договору.

У відповідності до умов постачання та передачі товару продавець відпускає товар після підписання цього договору, та зобов`язаний надати покупцю на кожну партію товару наступні документи: податкову та видаткову накладні, документи, сертифікат якості товару.

Так, по взаємовідносинам між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Калинівка-преміум» та товариством з обмеженою відповідальністю "Полісервіс" надані:

- Видаткові накладні: від 26.06.2015 №284, від 22.08.2015 №470 від 07.09.2015 № 462. Товарно-транспортні накладні: від 26.06.2015№284, від 22.08.2015 №470; від 07.09.2015 №462/1, №462/2, №462/3, №462/4, №462/5, №462/6, №462/7, №462/8, №462/9, №462/10, № 462/11, №462/12, №462/13, №462/14, №462/15, №462/16, №462/17;

- Банківські виписки;

- Податкові накладні за період червень-вересень 2015 року.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Калинівка-преміум» та товариством з обмеженою відповідальністю "Траст Інвестмент" був укладений договір купівлі-продажу від 30.04.2015 №2, за яким здійснювалось придбання плодоовочевої продукції в охоплений перевіркою період.

Відповідно до умов укладеного договору, продавець зобов`язується, в порядку та на умовах, визначених договором передати у власність покуплю плодоовочеву продукцію, а покупець зобов`язується прийняти товар та оплатити його на умовах цього договору.

У відповідності до умов постачання та передачі товару продавець відпускає товар після підписання цього договору, та зобов`язаний надати покупцю на кожну партію товару наступні документи: податкову та видаткову накладні, документи, сертифікат якості товару.

Так, по взаємовідносинам між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Калинівка-преміум» та товариством з обмеженою відповідальністю "Траст Інвестмент" надані:

- Видаткові накладні: від 16.06.2015№1, від 17.06.2015 № 2, від 18.06.2015 №3, від 23.06.2014 №14, №23, від 26.06.2015 №18, від 17.07.2018 № 28, від 31.07.2015 №29, від 31.07.2015 №30 від 01.09.2015 №37, від 01.09.2015 №46. Товарно-транспортні накладні: від 16.06.2015 №Р1, від 17.06.2015 №Р2, від 18.06.2015 №Р3, від 23.06.2015 №Р14, від 26.06.2015 №Р18, від 17.07.2015 №28, від 18.07.2015 №Р29, від 31.07.2015 №Р30, від 01.09.2015 №Р37, від 03.09.2015 №Р46;

- Банківські виписки;

- Податкові накладні за період з червень-вересень 2015 року.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Калинівка-преміум» та товариством з обмеженою відповідальністю "Фрут Лайт" був укладений договір поставки від 03.01.2015 №ТДКП-0301/2015, згідно з яким здійснювалось придбання плодоовочевої продукції в охоплений перевіркою період.

Відповідно до умов укладеного договору, продавець зобов`язується, в порядку та на умовах, визначених договором передати у власність покуплю плодоовочеву продукцію, а покупець зобов`язується прийняти товар та оплатити його на умовах цього договору.

У відповідності до умов постачання та передачі товару продавець відпускає товар після підписання цього договору, та зобов`язаний надати покупцю на кожну партію товару наступні документи: податкову та видаткову накладні, документи, сертифікат якості товару.

Так, по взаємовідносинам між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Калинівка-преміум» та товариством з обмеженою відповідальністю " "Фрут Лайт"" надані:

- Видаткова накладна від 23.01.2015 №38;

- Товарно-транспортні накладні: від 23.01.2015 №РНОООЗ8, від 23.01.2015 №РН00038;

- Банківські виписки;

- Податкова накладна від 23.01.2015 №33.

Відповідач зазначає про невідповідність первинних документів вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", зокрема щодо видаткових накладних складених за наслідками господарських операцій з СТОВ "Стрілець" та ТОВ "Траст-Інвестмент".

Проте, під час судового розгляду справи представник не зазначила, які саме первинні документи є невідповідними. Водночас, як вбачається з доданих до справи видаткових накладних вони містять прізвища посадових осіб, їх підписи, печатки юридичних осіб. За таких обставин, суд погоджується з доводами представника позивача про необґрунтованість таких доводів відповідача.

До позову додано заперечення до акту документальної перевірки, в якому наголошується на первинних документах, які підтверджують господарську діяльність ТОВ "Торговий дім "Калинівка-Преміум" з контрагентами, зокрема, товарно-транспортні накладні. В запереченнях платник податків просив призначити додаткову перевірку первинних документів.

За таких обставин, враховуючи те що відповідачем не зазначено в акті про ненадання позивачем первинних документів під час проведення перевірки, суд вважає необґрунтованими доводи відповідача про ненадання цих доказів до перевірки.

Як вбачається, під час судового розгляду справи в суді першої інстанції, судом допитано в якості свідка ОСОБА_1 , який працював в ТОВ "Торговий дім "Калинівка-Преміум" в період, за який проводилась перевірка. Свідок показав, що працював на складах у місті Києві на вулиці Туполєва, 12 та вулиці Берковецькій, 6, здійснював приймання товару, зокрема і від СТОВ "Стрілець", ТОВ "Полісервіс", ТОВ "Фрут Лайт", ТОВ "Траст Інвестмент") Свідок пояснив, що під час отримання товару (овочевої продукції) оформлялись видаткова накладна, товаро-транспортні накладні, які ним підписувались після оцінки якості продукції, товар залишався на складі (вулиця Туполєва, 12, з 2015 року - вулиця Берковецька, 6), ним перевірялась якість продукції та відповідний сертифікат якості. Свідку були пред`явлені видаткові накладні, товаро-транспортні накладні. Він підтвердив наявність свого підпису на цих документах.

На підтвердження здійснення перевезень придбаної плодоовочевої продукції в торговці мережі до матеріалів судової справи додані договір від 02.01.2014 №2-02/01/14 транспортного перевезення, укладений із ТОВ "Транс-Ресурс", акти наданих послуг щодо отримання (закупівлі) транспортних послуг, реєстри на транспорт, податкові накладні, товаро-транспортні накладні, у яких зазначено марку автомобіля та державний номер, вантажоодержувач (торгові мережі міста Києва), пункт розвантаження, пункт навантаження, прізвище бухгалтера, водія/експедитора, номер накладної, сума товару, маса. Додано також талон замовлення автомобіля в автопідприємства ТОВ "Транс-ресурс", в яких зазначено дату складання, державний номер автомобіля, показання спідометра, час та вартість.

Отже, висновки відповідача про неправомірність включення позивачем до складу податкового кредиту з сум податку на додану вартість по господарських операціях з відповідними контрагентами суперечать чинному законодавству та не відповідають фактичним обставинам.

Суд вважає неправомірними доводи податкового органу, викладенні в акті перевірки, про відсутність у контрагентів позивача трудових ресурсів, основних фондів, відсутність підприємства за податковою адресою, невідповідність об`єму продукції та обмежена можливість щодо вирощування с/г культур, а також дефектність первинних документів (не можливість ідентифікувати підпис особи в видаткових накладних, відсутня інформація щодо фактичного отримання ТМЦ, не всі видаткові накладні містять інформацію щодо реквізитів довіреностей), з огляду на наступне.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду викладеній у постанові від 17 листопада 2020 року у справі № 816/5040/14 норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами - постачальниками, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певним постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Зазначене підтверджується і практикою Європейського суду з прав людини: рішення від 09 січня 2007 року (заява № 803/02) у справі "Інтерсплав проти України"; рішення від 22 січня 2009 року (заява № 3991/03) "Справа БУЛВЕС проти Болгарії"; рішення від 18 березня 2010 року (заява № 6689/03) у справі "Бізнес Супорт Центр" проти Болгарії".

Отже, лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками послуг від виконання податкових зобов`язань може слугувати підставою для відмови у праві на податковий кредит та валові витрати. При цьому такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а повинні бути підтверджені належними, достатніми, достовірними доказами із законних джерел у їх взаємній сукупності.

Крім того, згідно з практикою Верховного Суду зі спорів щодо оскарження рішень податкових органів з оцінки питань щодо відсутності у контрагентів позивача матеріальних та трудових ресурсів, не можуть бути безумовною підставою для висновку про нереальність господарських операцій та для позбавлення суб`єкта господарювання податкового кредиту та валових витрат.

Так, висновком Верховного Суду, викладеному у постановах по справам №826/7704/16 від 19 червня 2018 року, № 2а/1770/3360/12 від 30 січня 2018 року критична оцінка надана посиланню контролюючих органів на відсутність у контрагентів позивача власних чи орендованих основних фондів, кваліфікованих фахівців для здійснення діяльності, оскільки сама по собі наявність або відсутність у контрагентів основних фондів, певної кількості персоналу, не можуть являтися вичерпними ознаками неправомірності вчиненої господарської операції, якщо з інших даних вбачається фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків, у зв`язку з його господарською діяльністю. Укладення договору не є єдиним способом залучення фізичних осіб до вчинення необхідних дій в процесі виконання поставки; податкове законодавство не ставить право платника на податковий кредит в залежності від того, за рахунок яких ресурсів (власних або залучених) здійснюється поставка товарів (робіт, послуг) постачальником. При цьому залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу).

Разом з тим, матеріали справи не містять жодних доказів з боку відповідача, які свідчили б про безтоварність операцій позивача та його контрагентів. Не наведено відповідачем й обставин та не надано доказів невідповідності господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, їх збитковості або інших обставин, які б окремо або в сукупності свідчили, що вчинення таких операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру).

Так, доводи відповідача грунтуються на припущеннях, доказів проведення перевірки контрагентів позивача у межах спірних правовідносин, суду не надано.

Щодо посилання контролюючого органу на відсутність окремих документів, а саме сертифікатів відповідності, то суд вважає їх безпідставними, оскільки вказане не є самостійною підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце. При цьому необхідно зазначити, що такі документи, як сертифікати якості (відповідності) не є документами бухгалтерського обліку чи податкового обліку, які засвідчують факт вчинення господарської операції.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, в постановах Верховного Суду від 18 березня 2021 року у справі № 826/9061/17, від 19 березня 2021 року у справі № 808/3631/17, від 19 лютого 2021 року у справі №803/1048/17, від 20 березня 2020 року у справі № 813/1872/13-а, від 29 червня 2022 року у справі №240/7386/19.

Крім того, з пояснень позивача вбачається, що сертифікати якості товару не зберігалися позивачем та не надавалися під час перевірки, з огляду на наступне.

Позивач здійснює діяльність у сфері оптової торгівлі овочами та фруктами (основний вид діяльності), що підтверджується відповідачем у акті перевірки та витягом з єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб позивача, наявним в матеріалах справи, тобто придбання позивачем овочів та фруктів у вказаних контрагентів було зумовлено необхідністю здійснення позивачем звичайної господарської діяльності з постачання вказаних товарів до торгівельних мереж (ТОВ «АТБ Маркет», ТОВ «Ашан Україна Гіпермаркет», ТОВ «МЕТРО КЕШ АНД КЕРІ» та інших покупців), що підтверджується видатковими накладними, копії яких надані позивачем на підтвердження факту реалізації товару, придбаного у СТОВ «Стрілець», ТОВ «Полісервіс», ТОВ «Траст Інвестмент» та ТОВ «Фрут Лайт».

Відповідно до частини першої статті 32 Закону України «Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів» ( в редакції чинній на момент спірних правовідносин): «Харчові продукти, які знаходяться в обігу на території України, повинні відповідати вимогам законодавства про безпечність та окремі показники якості харчових продуктів.» Згідно частиною першої статті 4 Закону України «Про захист прав споживачів» ( в редакції чинній на момент спірних правовідносин): «Споживачі під час укладення, зміни, виконання та припинення договорів щодо отримання (придбання, замовлення тощо) продукції, а також при використанні продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на: 2) належну якість продукції та обслуговування;».

Відповідно до частини другої статті 6 вказаного вище Закону продавець (виробник, виконавець) на вимогу споживача зобов`язаний надати йому документи, які підтверджують належну якість продукції.

Позивач зазначив, що всі документи про якість були передані в торгівельні мережі для забезпечення прав кінцевого споживача в місці безпосередньої реалізації товару, за інших умов продукція від позивача не могла бути прийнята торгівельними мережами для його подальшої реалізації споживачу.

Також суд звертає увагу на те, що питання відсутності товарно-транспортної накладної, як одного із документів, що супроводжує операцію з поставки товару, як обставини, що свідчить взагалі про відсутність такої операції вже неодноразово розглядалося Верховним Судом (зокрема постанови від 6 лютого 2018 року у справі №816/166/15-а, від 5 січня 2021 року у справі № 820/1124/17, від 29 липня 2021 року у справі №580/2317/19, від 18 квітня 2022 року у справі № 280/5061/19, від 11 квітня 2022 року у справі № 440/1393/20, від 3 лютого 2022 року у справі № 300/1091/20,).

Правова позиція у наведених вище рішеннях зводиться до наступного: товарно-транспортні накладні призначені для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом, тобто товарно-транспортна накладна є первинним документом, який підтверджує факт надання/отримання транспортних послуг і підставою для формування витрат за такі послуги. Відсутність товарно-транспортної накладної як доказ поставки товару сам собою ще не свідчить про безумовний безтоварний характер господарської операції з поставки товарів у цілому. Не зазначення в товарно - транспортних накладних певної інформації не може свідчити про відсутність самого факту перевезення придбаних позивачем ТМЦ.

За відсутності в матеріалах справи будь-яких доказів, які б свідчили, що господарські операції позивача із вказаними контрагентами були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди, наявності недоліків у первинних документах, а також враховуючи умови укладених договорів, тощо, суд дійшов висновку, що у позивача наявні всі необхідні документи, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського та податкового обліку, для формування витрат та податкового кредиту, а аналіз наданих позивачем первинних документів свідчить про дотримання ним спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум валових витрат та податкового кредиту по операціям з його контрагентами.

Щодо посилання у акті перевірки та під час розгляду справи матеріали досудового розслідування по кримінальному провадженню №42015230000000172 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 205, частиною другою статті 212 Кримінального кодексу України, суд враховує правову позицію висловлену Верховним Судом у постанові від 21.03.2018 у справі №822/1815/17 в якій вказано, що матеріали досудового розслідування по кримінальному провадженню, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань, не є доказом, а лише відомостями про джерело тих обставин, які можуть стати доказами у податковому спорі після їх закріплення належним процесуальним шляхом.

Внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей по кримінальному провадженню не спростовує фактичного здійснення операцій між позивачем та його контрагентами, адже наявність досудового розслідування не дає підстав для автоматичного висновку про нереальність господарських операцій, внаслідок чого є нагальна необхідність перевіряти доведеність кожного податкового правопорушення і здійснювати комплексне дослідження усіх складових господарських операцій, з врахуванням обставин. Такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 21.01.2021 № 802/2608/17-а.

Належними доказами можуть бути лише встановлені вироком суду обставини, у тому числі щодо причетності або обізнаності позивача у цьому. Проте доказів, які б свідчили про наявність вироку суду відносно контрагента позивача, який би набрав законної сили, під час розгляду справи, контролюючим органом не надано, а отже сам по собі факт порушення кримінальної справи щодо посадових осіб контрагента позивача не може слугувати належним доказом фіктивності розглядуваних господарських операцій та не тягне за собою правових наслідків для позивача.

Аналогічна позиція викладена в постановах Верховного Суду від 27.03.2018 у справі № 816/809/17, від 24.04.2018 у справі № 2а/0370/205/12, 20.03.2019 у справі № 813/1979/15, 22.07.2020 у справі № 620/3925/18, від 09.03.2021 у справі №620/3935/19.

Також, з матеріалів справи вбачається, що слідчим відділом фінансових розслідувань ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві здійснювалось досудове розслідування кримінального провадження №42018101080000007 від 19.01.2018 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 212 Кримінального кодексу України.

Підставою для внесення відомостей про кримінальне правопорушення за частиною другою статті 212 Кримінального кодексу України до Єдиного реєстру досудових розслідувань став акт ГУ ДФС у м. Києві № 281/26-15-14-01-03/38947036 від 04.07.2017 «Про результати документальної планової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Калинівка-Преміум» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2014 по 31.03.2017, валютного та іншою законодавства за період з 01.01.2014 по 31.03.2017» згідно висновків яких встановлено, що службові особи ТОВ «ТД «Калинівка-Преміум» (код 38947036), в результаті проведення фінансово-господарських взаємовідносин з СТОВ «Стрілець» (код 24960992), ТОВ «Полісервіс» (код 24118930), ТОВ «Траст Інвестмент» (код 39478354), ТОВ «Фрут Лайт» (код 39334472) в період серпня 2014 - 2017 років, ухилились від сплати податків на суму 2 513 574 грн.

Проте, в матеріалах справи наявна постанова старшого слідчого відділу фінансових розслідувань ДПІ у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві за результатами розгляду матеріалів досудового розслідування №42018101080000007 від 06.07.2018 про закриття кримінального провадження, у зв`язку із відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення.

Доказів порушення кримінальних проваджень за ознаками вчинення злочину, передбаченого статтею 205 Кримінального кодексу України, саме щодо посадових осіб контрагентів позивача з метою провадження фіктивного підприємництва контролюючим органом в процесі розгляду справи суду надано не було. У свою чергу, за умови невстановлення контролюючим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка могла б свідчити про узгодженість дій Товариства та його постачальників для одержання позивачем незаконної податкової вигоди, останній не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Обставини щодо того, що контрагенти позивача на час здійснення відповідних господарських операцій були зареєстровані та були платниками податку на додану вартість, представником відповідача не спростовувались.

Відповідачем, в свою чергу, не було доведено та не було надано жодних належних та достатніх доказів на підтвердження відсутності господарських операцій між позивачем та його контрагентом.

Частинами першою та другою статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява №803/02), «Булвес» АД проти Болгарії (2009 рік, заява №3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява №6689/03), які відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування податку на додану вартість за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов`язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник податку на додану вартість не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник податку на додану вартість не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

При цьому, з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Оскільки наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, то факт виконання поставки товару входить до предмету доказування у справі.

Крім того, суд враховує, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, (п.58), згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

З урахуванням зазначеного, суд дійшов висновку, що податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві є необгрунтованим та таким, що підлягають скасуванню.

Згідно зі статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також усні та письмові доводи представників сторін стосовно заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 72-77, 139, 241- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м.Києві від 23.08.2017 №6722615141, №6712615141, №6732615141.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статями 292-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Літвінова А.В.

Повний текст рішення складено та підписано 22.09.2022.