Постанова

від 14.04.2022 по справі 333/3284/20

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Дата документу 15.04.2022 Справа № 333/3284/20

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Є.У.№ 333/3284/20 Головуючий у 1 інстанції: Наумова І.Й.

№ 22-ц/807/312/22 Суддя-доповідач: Крилова О.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2022 року м. Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого: Крилової О.В.

суддів: Онищенко Е.А.

Кухаря С.В.

розглянувши в порядку спрощеного письмового провадження без виклику учасників справи цивільну справу заапеляційною скаргою ОСОБА_1 в особі адвоката Валько Віталія Сергійовича на рішення Комунарського районного суду м.Запоріжжя від 04 жовтня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ЗАПОРІЗЬКИЙ МЕТАЛУРГІЙНИЙ КОМБІНАТ «ЗАПОРІЖСТАЛЬ», третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги: Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України, про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ

В червні 2020 року ОСОБА_1 звернуся до суду із позовом до ПАТ «ЗАПОРІЗЬКИЙ МЕТАЛУРГІЙНИЙ КОМБІНАТ «ЗАПОРІЖСТАЛЬ», третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги: Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України, про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди.

В обґрунтування позовних вимог зазначав, що 29.05.2020 р. наказом №303/л позивача було звільнено із ПАТ «Запоріжсталь» за п. 4 ст. 40 КЗпП України з посади підручного сталевара мартенівської печі мартенівського цеху.

Вважає даний наказ незаконним з наступних підстав.

Відповідно до оскаржуваного Наказу позивач здійснив прогули без поважних причин в період з 21.03.2020 по 30.04.20, які намагався приховати за сфальсифікованими листками непрацездатності.

Таких висновків роботодавець дійшов через те, що у нього (роботодавця) виникли сумніви щодо правильності оформлення та справжності листів непрацездатності: АДФ №563071, 583176, 566083, 567916, видані ОСОБА_1 ТОВ «МЕДАКОМ».

На клопотання роботодавця щодо перевірки обґрунтованості видачі зазначених листів непрацездатності Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у

Запорізькій області надало відповідь №02-08-1797 від 19.05.20 зі змісту якої виходить, що ТОВ «МЕДАКОМ» не має права на видачу документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність та не перебуває за адресою, зазначеною у наведених листах.

Рішення про звільнення Позивача приймалося без урахуванні пояснень самого ОСОБА_1 , який пояснював, що перебував на стаціонарному лікуванні у КНП «Міська лікарня №3» Запорізької міської ради із 12.03.20 по 17.03.20 з приводу хірургічного лікування.

20.03.20р. позивач звернувся за медичною допомогою до ТОВ «МЕДАКОМ», відомості про яке знайшов у мережі Інтернет. Позивач скаржився на підвищену температуру тіла, загальну слабкість, болевий синдром, дискомфорт у області вуха, підвищене потовиділення, головний біль, відчуття тиску у вусі, підвищений тиск, нудоту. Лікування у зазначеному закладі тривало із 20.03.20 по 01.05.20. ТОВ «МЕДАКОМ» надало Позивачеві вищезгадані листки непрацездатності, а ОСОБА_1 пред`явив їх після виходу на роботу. Про будь які обставини, що перешкоджають ТОВ «МЕДАКОМ» надавати листи непрацездатності Позивачеві відомо не було.

Після звернення за медичною допомогою до ТОВ «МЕДАКОМ» Позивач отримав у останнього на підтвердження статусу медичного закладу наступні документи: Акредитаційний сертифікат серія M3 №053951 про присвоєння закладу вищої категорії головною акредитаційною комісією при міністерстві здоров`я України зі строком дії до 23.02.2021 р, виписку із ЄДРЮОФОП щодо реєстрації ТОВ «МЕДАКОМ». Усі документи були завірені мокрою печаткою «Для довідок» та печаткою головного лікаря Коваля Станіслава Олександровича . Після курсу лікування Позивач отримав виписку із медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого за формою первинної облікової документації №027/о із штампом закладу, мокрою печаткою для довідок та печаткою та підписом головного лікаря. На підтвердження оплати за лікування ТОВ «МЕДАКОМ» видало ОСОБА_1 рахунок №47/9 із зазначенням, що загальна сплачена ОСОБА_1 сума за лікування склала 4150,00 грн.

Таким чином, дії ОСОБА_1 з приводу свого лікування у медичному закладі ТОВ «МЕДАКОМ» є добросовісними, підстав вважати, що Позивач сфальсифікував документи про тимчасову непрацездатність або знав про їх фальсифікування не існує, а, відтак, причин яких Позивач був відсутній на своєму робочому місці з 21.02.20 по 30.04.20 є поважними.

За таких обставин, наказ генерального директора ПАТ «ЗАПОРІЖСТАЛЬ» від 29.05.2020 р.| №303/л про звільнення Позивача за прогули без поважних причин є незаконним, і він підлягає поновленню на роботі із виплатою йому середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу (ч. 2 ст. 235 КЗпП України).

Позивач вважає, що незаконними діями Відповідача, які полягали у незаконному звільненні ОСОБА_1 , останньому спричинено моральної шкоди.

Саме по собі незаконне звільнення завдало істотних моральних страждань Позивача, оскільки він до цього не мав стягнень та планував працювати та досягти певного кар`єрного зростання, а тепер він не має роботи та перспектив її знайти, оскільки в умовах загальнодержавного карантину має місце тотальне скорочення робочих місць, а не навпаки.

Наразі, в результаті незаконного звільнення Позивач залишився також без засобів до існування у вигляді заробітної плати, він змушений просити у знайомих та друзів гроші для існування: харчування, оплата за оренду житла, побутові потреби. При цьому Позивач відчуває приниження, адже він молода людина, ветеран (учасник бойових дій, нагороджений нагрудним знаком «Знак пошани» від 13.03.17 №155). Крім того, у Позивача за багато років роботи на ПАТ «ЗАПОРІЖСТАЛЬ» склалася бездоганна репутація як високоосвіченого старанного працівника, яка вмить була зруйнована незаконним наказом Відповідача про звільнення. Така ситуація завдає Позивачеві дуже відчутних моральних страждань.

Оцінюючи розмір моральної шкоди, Позивач виходить із свого внутрішнього переконання. Вважає, що достатнім розміром моральної шкоди, який підлягає стягненню з Відповідача на його користь, буде сума у 200000,00 грн.

Посилаючись на вищезазначене просив суд, визнати незаконним наказ Відповідача №303/л від 29.05.20 про звільнення ОСОБА_1 ; поновити його на роботі, на посаді підручного сталевара мартенівської печі мартенівського цеху ПАТ «ЗАПОРІЖСТАЛЬ»; стягнути із Відповідача на користь Позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу у сумі 4014,55 грн.; стягнути із Відповідача на користь Позивача моральну шкоду у сумі 200000,00 грн.

Рішенням Комунарського районного суду м.Запоріжжя від 04 жовтня 2021 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, ОСОБА_1 в особі адвоката Валько В.С. подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права просить рішення суду першої інстанції скасувати, та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити.

Відповідач скористався своїм правом на подачу відзиву на апеляційну скаргу. У відзиві зазначав, що судом першої інстанції ухвалене законне та обгрунтоване рішення, апеляційна скарга не спростовує висновків суду першої інстанції, викладені в мотивувальній частині оскаржуваного рішення та не дають підстав для висновку, що про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права. З цих підстав просили апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.

Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Запорізькій області також подало відзив на апеляційну скаргу. У відзиві зазначають, що апеляційна скарга є необгрунтованою. Судом першої інстанції повно з`ясовані всі обставини справи, правильно застосовані норми матеріального і процесуального права. Просили залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін.

Відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України у суді апеляційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 369 цього Кодексу.

Згідно з частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Зважаючи на те, що справа є малозначною, її розгляд здійснено в порядку письмового провадження, без виклику сторін.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно із ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що З 31.05.2008 р. по 29.05.2020 р. позивач працював у ВАТ «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» (наразі іменується ПАТ «Запоріжсталь»), що підтверджується, копією його трудової книжки (а.с. 127-129).

З графіку роботи ПАТ «ЗАПОРІЗЬКИЙ МЕТАЛУРГІЙНИЙ КОМБІНАТ «ЗАПОРІЖСТАЛЬ», табелів з обліку робочого часу ПАТ «ЗАПОРІЗЬКИЙ МЕТАЛУРГІЙНИЙ КОМБІНАТ «ЗАПОРІЖСТАЛЬ» (а.с. 59, 61-63), вбачається, що з 21.03.2020 р. по 30.04.2020 р. позивач був відсутній на роботі.

Відповідно до виписки КНП «Міська лікарня №3» ЗМР від 17.03.2020 р. (а.с. 5), позивач в період з 12.03.2020 р. по 17.03.2020 р. перебував на стаціонарному лікуванні в даному медичному закладі, у зв`язку з діагнозом - атерома мочки правового вуха.

В доповідній записці від 20.05.2020 р., на ім`я генерального директора ПАТ «ЗАПОРІЗЬКИЙ МЕТАЛУРГІЙНИЙ КОМБІНАТ «ЗАПОРІЖСТАЛЬ», в.о. начальник мартенівського цеху та голова профспілкового комітету мартенівського цеху Пеньков Ю.Є. доповідають про те, що працівник цеху ОСОБА_1 з 21.03.2020 р. по 30.04.2020 р. був відсутній на робочому місці без поважних причин.

Позивачем на підтвердження поважних причин відсутності на роботі у період з 21.03.2020 р. по 30.04.2020 р. надані суду копії листків непрацездатності (а.с. 7-10) серії АДФ:

- № 563071 на звільнення від роботи з 20.03.2020 року по 25 03.2020 року;

- № 566083 на звільнення від роботи з 25.03.2020 року по 08.04.2020 року;

- № 583176 на звільнення від роботи з 08.04.2020 року по 22.04.2020 року;

- № 567916 на звільнення віл роботи з 22.04.2020 року по 02.05.2020 року.

Відповідно до штампів на них, вони видані ТОВ «Медаком» (ЄДРПОУ: 30761369, місцезнаходження: м. Запоріжжя, вул. Басейна, б. 4-а), підписані головним лікарем Коваль С.О, з проставленням печатки лікаря. Згідно до інформації, яка міститься в них підставою їх видачі стала хвороба ОСОБА_1 - отит правого вуха.

15.05.2020 р. відповідач звернувся до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України з клопотанням про перевірку обгрунтованості видачі вищевказаних листків непрацездатності позивачу (а.с. 47).

19.05.2020 р. Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України на клопотання ПАТ «ЗАПОРІЗЬКИЙ МЕТАЛУРГІЙНИЙ КОМБІНАТ «ЗАПОРІЖСТАЛЬ», повідомило листом (а.с. 48), що протягом 2019 року до Управління вже надходила інформація щодо 2-х випадків на оплату листків непрацездатності виданих Товариством з обмеженою відповідальністю «МЕДАКОМ». Враховуючи те, що зазначені листки непрацездатності мають візуальні відмінності від затвердженого технічного опису листка непрацездатності, Управління звернулося до Департаменту охорони здоров`я Запорізької обласної державної адміністрації стосовно наявності у ТОВ «МЕДАКОМ» права на видачу документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян. Згідно отриманої відповіді, клопотань від ТОВ «МЕДАКОМ» про надання дозволу видачу листків непрацездатності до Департаменту охорони здоров`я адміністрації не надходило. Окрім цього, лист Управління, який направлено за вказаною у штампі адресою ТОВ «МЕДАКОМ» (м. Запоріжжя, вул. Басейна, 4а), був повернений з відміткою «адреси не знайдено». Інформація щодо видачі фальсифікованих листків непрацездатності ТОВ «МЕДАКОМ», розміщена на сайті Фонду соціального України . Запропоновано відповідачу звернутись до правоохоронних органів.

Згідно з інформацією Департаменту охорони здоров`я Запорізької обласної державної адміністрації від 12.04.2019 р. (а.с. 49), ТОВ «Медаком» до даного Департаменту з клопотанням про надання дозволу про видачу документів, які засвідчують тимчасову непрацездатність, не зверталося.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с. 54-57), місцезнаходження ТОВ «Медаком» (ЄДРОПУ -30761369) зареєстроване за адресою, що наразі знаходиться на тимчасово окупованій території: Луганська область, вул. Вороніна, буд. 79.

В переліку закладів охорони здоров`я, яким видано, переоформлено, акредитаційні сертифікати, видано дублікати акредитаційних сертифікатів Головною акредитаційною комісією при МОЗ України у 2017 році, зокрема, на підставі наказу № 183 від 23.02.2017 року (а.с. 70-84, який знаходиться в публічному доступі на сайті Міністерства охорони здоров`я, відсутні відомості щодо видачі акредитаційного сертифікату ТОВ «МЕДАКОМ», як закладу охорони здоров`я.

В повідомлені, що міститься на сайті Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України від 23.04.2019 р. (а.с. 58), повідомляється страхувальників про випадки подання страхувальниками фіктивних листків непрацездатності, виданих ТОВ «Медаком» місцезнаходження якого зазначається за адресою: - м.Запоріжжя, вул. Басейна, б. 4-а. Такої адреси в м. Запоріжжі не існує. Листки непрацездатності ТОВ «Медаком» мають візуальні суттєві відмінності від затвердженого технічного опису листка непрацездатності.

Цеховим комітетом підприємства, якому делеговані повноваження профспілкового комітету ПАТ «ЗАПОРІЗЬКИЙ МЕТАЛУРГІЙНИЙ КОМБІНАТ «ЗАПОРІЖСТАЛЬ», членом якого є позивач, надано згоду на звільнення ОСОБА_1 із займаної посади, що підтверджується копією протоколу засідання комітету №17 від 20.05.2020 р. (а.с. 66, 163-209).

29.05.2020 р. позивач був звільнений із займаної посади - підручного сталевара мартенівської печі ПАТ «ЗАПОРІЗЬКИЙ МЕТАЛУРГІЙНИЙ КОМБІНАТ «ЗАПОРІЖСТАЛЬ», за прогул без поважних причин на підставі п. 4 ст. 40 КЗпП України, на підставі наказу роботодавця від 29.05.2020 р. №303/1 (а.с. 16, 64).

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем доведено, що позивач був відсутній на роботів період більш ніж місяць та не виконував свої посадові обов`язки. Оскільки причин поважності відсутності на роботі ОСОБА_1 , суду не надано, відповідачем обґрунтовано розцінено такі дії позивача як прогул без поважних причин, а тому у відповідача були правові підстави для звільнення позивача на підставі пункту 4 статті 40 КЗпП України за прогул без поважних причин.

Із вказаними висновками суду першої інстанції колегія суддів апеляційного суду погоджується, виходячи з наступного.

Статтею 43 Конституції України громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Передбаченим цією нормою закону прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин.

Згідно із частиною першою статті 147 КЗпП України, за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: 1) догана; 2) звільнення.

Відповідно до частини першої статті 149 КЗпП України, до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення.

Пояснення порушника трудової дисципліни, передбачене положенням частини першої статті 149 КЗпП України, є однією з важливих форм гарантії, наданих порушнику для захисту своїх законних прав та інтересів, направлених проти безпідставного застосування стягнення.

Разом з тим, правова оцінка дисциплінарного проступку здійснюється на підставі з`ясування усіх обставин його вчинення, у тому числі з урахуванням письмового пояснення працівника. Водночас, невиконання власником або уповноваженим ним органом обов`язку зажадати письмове пояснення від працівника та неодержання такого пояснення не є підставою для скасування дисциплінарного стягнення, якщо факт порушення трудової дисципліни підтверджений представленими суду доказами.

Аналогічний висновок міститься у постановах Верховного Суду від 15 листопада 2021 року у справі № 212/9516/19, від 26 липня 2021 року у справі № 643/10816/17.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Визначальним для вирішення питання законності звільнення з роботи за прогул є не тільки встановлення самого факту відсутності працівника на роботі більше трьох годин протягом робочого дня, а й встановлення поважності причин відсутності.

Основним критерієм віднесення причин відсутності працівника на роботі до поважних є наявність об`єктивних, незалежних від волі самого працівника обставин, які виключають вину працівника (Постанова Верховного Суду від 09.11.2021 у справі № 235/5659/20).

Відповідно до положень частин першої, п`ятої - шостої статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із частинами першою - другою статті 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Судова колегія вважає доводи апелянта не переконливими з огляду на наступне.

Доводи апеляційної скарги, зокрема, що він діяв добросовісно, надаючи листки непрацездатності ТОВ «Медаком», оскільки не є фахівцем у визначення законності листків непрацездатності належними доказами не підтверджуються та спрямовані на переоцінку доказів у справі, у зв`язку з чим підлягають відхиленню.

Зазначені обставини, на які посилається апелянт, були досліджені судом першої інстанції. Однак, ОСОБА_1 в апеляційній скарзі не наводить обґрунтованих причин, на підставі яких рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню.

Відтак, суд першої інстанції зробив правильний висновок про неможливість базування висновків на припущеннях в силу відсутності підстав вважати, що позивач був відсутнім на робочому місці з поважних на те причин.

Ухвалюючи рішення по справі, суд першої інстанції правильно визначився із характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідивши наявні у справі докази і надавши їм належну оцінку та дійшов правильного висновку про те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Частиною четвертою статті 10 ЦПК України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до статей 1 та 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Законом України "Про судоустрій і статус суддів" регламентовано, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного рішення та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції постановлено із додержанням вимог закону і підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до підпункту "в" пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України, суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення, підстави для нового розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 367, 374, 375, 381-383 ЦПК України, апеляційний суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі адвоката Валько Віталія Сергійовича залишити без задоволення.

Рішення Комунарського районного суду м.Запоріжжя від 04 жовтня 2021 року по цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту цієї постанови, лише у випадку якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Повний текст постанови складено 15 квітня 2022 р.

Головуючий О.В. Крилова

Судді: Е.А. Онищенко

С.В. Кухар