Ухвала

від 25.05.2022 по справі 333/3284/20

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

Іменем України

26 травня 2022 року

м. Київ

справа № 333/3284/20

провадження № 61-4487ск21

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Крата В. І. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Краснощокова Є. В., розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка підписана представником ОСОБА_2 , на рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 04 жовтня 2021 року у складі судді Наумової І. Й., та постанову Запорізького апеляційного суду від 15 квітня 2022 року у складі колегії суддів: Крилової О. В., Онищенко Е. А., Кухаря С. В., у справі за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь», третя особа - Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України, про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2020 року ОСОБА_1 звернуся із позовом до публічного акціонерного товариства «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» (далі - ПАТ «Запоріжсталь»), третя особа - Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України, про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди.

Позовна заява мотивована тим, що 29 травня 2020 року наказом №303/л ОСОБА_1 було звільнено із ПАТ «Запоріжсталь» згідно пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП з посади підручного сталевара мартенівської печі мартенівського цеху.

Позивач вважав зазначений наказ незаконним з таких підстав. Відповідно до оскаржуваного наказу позивач здійснив прогули без поважних причин в період з 21 березня 2020 року по 30 квітня 2020 року, які намагався приховати за сфальсифікованими листками непрацездатності. Таких висновків роботодавець дійшов через те, що у нього (роботодавця) виникли сумніви щодо правильності оформлення та справжності листів непрацездатності: АДФ №563071, 583176, 566083, 567916, видані ОСОБА_1 ТОВ «Медаком». На клопотання роботодавця щодо перевірки обґрунтованості видачі зазначених листів непрацездатності Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Запорізькій області надало відповідь №02-08-1797 від 19 травня 2020 року зі змісту якої виходить, що ТОВ «Медаком» не має права на видачу документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність та не перебуває за адресою, зазначеною у наведених листах.

Позивач зазначав, що рішення про його звільнення приймалося без урахування пояснень. ОСОБА_1 пояснював, що перебував на стаціонарному лікуванні у КНП «Міська лікарня №3» Запорізької міської ради із 12 березня 2020 року по 17 березня 2020 року з приводу хірургічного лікування. 20 березня 2020 року позивач звернувся за медичною допомогою до ТОВ «Медаком», відомості про яке знайшов у мережі Інтернет. Позивач скаржився на підвищену температуру тіла, загальну слабкість, болевий синдром, дискомфорт у області вуха, підвищене потовиділення, головний біль, відчуття тиску у вусі, підвищений тиск, нудоту. Лікування у зазначеному закладі тривало із 20 березня 2020 року по 01 травня 2020 року. ТОВ «Медаком» надало позивачу листки непрацездатності, а ОСОБА_1 пред`явив їх після виходу на роботу. Про будь які обставини, що перешкоджають ТОВ «Медаком» надавати листи непрацездатності позивачу відомо не було.

Після звернення за медичною допомогою до ТОВ «Медаком» позивач отримав у останнього на підтвердження статусу медичного закладу наступні документи: акредитаційний сертифікат серія M3 № 053951 про присвоєння закладу вищої категорії головною акредитаційною комісією при міністерстві здоров`я України зі строком дії до 23 лютого 2021 року, виписку із ЄДРЮОФОП щодо реєстрації ТОВ «Медаком». Усі документи були завірені мокрою печаткою «Для довідок» та печаткою головного лікаря ОСОБА_3 . Після курсу лікування позивач отримав виписку із медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого за формою первинної облікової документації №027/о із штампом закладу, мокрою печаткою для довідок та печаткою та підписом головного лікаря. На підтвердження оплати за лікування ТОВ «Медаком» видало ОСОБА_1 рахунок №47/9 із зазначенням, що загальна сплачена ОСОБА_1 сума за лікування склала 4 150,00 грн.

Таким чином, дії ОСОБА_1 з приводу свого лікування у медичному закладі ТОВ «Медаком» добросовісні, підстав вважати, що він сфальсифікував документи про тимчасову непрацездатність або знав про їх фальсифікування не існує, а, відтак, причини відсутності на робочому місці з 21 лютого 2020 року по 30 квітня 2020 року є поважними.

За таких обставин, наказ генерального директора ПАТ «Запоріжсталь» від 29 травня 2020 року №303/л про звільнення позивача за прогули без поважних причин є незаконним, і він підлягає поновленню на роботі із виплатою йому середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Позивач вважав, що незаконними діями відповідача, які полягали у незаконному звільненні ОСОБА_1 йому завдано моральної шкоди. Саме по собі незаконне звільнення завдало істотних моральних страждань позивачу, оскільки він до цього не мав стягнень та планував працювати та досягти певного кар`єрного зростання, а тепер він не має роботи та перспектив її знайти, оскільки в умовах загальнодержавного карантину має місце тотальне скорочення робочих місць, а не навпаки. Наразі, в результаті незаконного звільнення позивач залишився також без засобів до існування у вигляді заробітної плати, він змушений просити у знайомих та друзів гроші для існування: харчування, оплата за оренду житла, побутові потреби. При цьому позивач відчуває приниження, адже він молода людина, ветеран (учасник бойових дій, нагороджений нагрудним знаком «Знак пошани» від 13 березня 2017 року № 155). Крім того, у позивача за багато років роботи на ПАТ «Запоріжсталь» склалася бездоганна репутація як високоосвіченого старанного працівника, яка вмить була зруйнована незаконним наказом відповідача про звільнення. Така ситуація завдає позивачеві дуже відчутних моральних страждань. Оцінюючи розмір моральної шкоди, позивач виходить із свого внутрішнього переконання. Вважає, що достатнім розміром моральної шкоди, який підлягає стягненню з відповідача на його користь, буде сума у 200 000 грн.

ОСОБА_1 просив: визнати незаконним наказ ПАТ «Запоріжсталь» № 303/л від 29 травня 2020 року про звільнення ОСОБА_1 ; поновити його на роботі на посаді підручного сталевара мартенівської печі мартенівського цеху ПАТ «Запоріжсталь»; стягнути із відповідача на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу у сумі 4 014,55 грн; стягнути із відповідача компенсацію моральної шкоди в розмірі 200 000 грн.

Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 04 жовтня 2021 року, залишеним без змін постановою Запорізького апеляційного суду від 15 квітня 2022 року, в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивач не надав роботодавцю та суду належних доказів на підтвердження поважності причин його відсутності на роботі в період більш ніж місяць, в зв`язку з чим позивача на законних підставах було звільнено із займаної посади з дотриманням вимог положень КЗпП, і обставини, на які посилається позивач як на підставу для задоволення позову в частині скасування наказу про звільнення та поновлення на роботі, не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні та не доведені позивачем. Таким чином позовні вимоги позивача про скасування наказу про звільнення та поновлення на роботі не обґрунтовані та не підлягають задоволенню. Похідна позовна вимога про стягнення з відповідача моральної шкоди не підлягає задоволенню, в зв`язку з відмовою в задоволенні основних позовних вимог.

Суд першої інстанції вказав, що надані позивачем листки непрацездатності мають ознаки фальсифікації, оскільки містять візуальні суттєві відмінності від затвердженого технічного опису листка непрацездатності, видані від імені юридичної особи, місцезнаходження якої зареєстроване на тимчасово окупованій території, адреса місцезнаходження ТОВ «Медаком», яка зазначена в листках непрацездатності не існує в м. Запоріжжі, порядок видачі та продовження листків непрацездатності, затверджений наказом Міністерства охорони здоров`я України від 13 листопада 2001 року за № 455, не дотриманий, відомості про акредитацію даного закладу, зазначені у акредитаційному свідоцтві не відповідають дійсності, відомості про отримання даним закладом ліцензії на медичну практику відсутні, до Запорізької обласної державної адміністрації з питання отримання бланків листків непрацездатності ТОВ «Медаком» не зверталося. З огляду на вищевказане, суди зробили висновок, що надані позивачем листки непрацездатності не є належними, допустимими, достовірними доказами у справі. Суд зазначив, що з тих же підстав, критично відноситься до наданих позивачем копії акредитаційного сертифікату серія МЗ №053951, копії виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого (без дати видачі), копії рахунку ТОВ «Медаком» від 01 травня 2020 року за медичні послуги та визнав їх не належними та не достовірними доказами. До свідчень позивача, як свідка, суд відноситься критично, оскільки він є особою зацікавленою у результаті розгляді справи, тому вважає, що його пояснення, як свідка, не є об`єктивними.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що відповідачем доведено, що позивач був відсутній на роботів період більш ніж місяць та не виконував свої посадові обов`язки. Оскільки причин поважності відсутності на роботі ОСОБА_1 , суду не надано, відповідачем обґрунтовано розцінено такі дії позивача як прогул без поважних причин, а тому у відповідача були правові підстави для звільнення позивача на підставі пункту 4 статті 40 КЗпП України за прогул без поважних причин. Із вказаними висновками суду першої інстанції колегія суддів апеляційного суду погоджується. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин. Передбаченим цією нормою закону прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин. Правова оцінка дисциплінарного проступку здійснюється на підставі з`ясування усіх обставин його вчинення, у тому числі з урахуванням письмового пояснення працівника. Водночас, невиконання власником або уповноваженим ним органом обов`язку зажадати письмове пояснення від працівника та неодержання такого пояснення не є підставою для скасування дисциплінарного стягнення, якщо факт порушення трудової дисципліни підтверджений представленими суду доказами. Аналогічний висновок міститься у постановах Верховного Суду від 15 листопада 2021 року у справі № 212/9516/19, від 26 липня 2021 року у справі № 643/10816/17. Визначальним для вирішення питання законності звільнення з роботи за прогул є не тільки встановлення самого факту відсутності працівника на роботі більше трьох годин протягом робочого дня, а й встановлення поважності причин відсутності. Основним критерієм віднесення причин відсутності працівника на роботі до поважних є наявність об`єктивних, незалежних від волі самого працівника обставин, які виключають вину працівника (постанова Верховного Суду від 09 листопада 2021 року у справі № 235/5659/20).

Апеляційний суд вказав, що доводи апеляційної скарги, зокрема, що позивач діяв добросовісно, надаючи листки непрацездатності ТОВ «Медаком», оскільки не є фахівцем у визначення законності листків непрацездатності належними доказами не підтверджуються та спрямовані на переоцінку доказів у справі, у зв`язку з чим підлягають відхиленню. Зазначені обставини були досліджені судом першої інстанції. Однак, ОСОБА_1 в апеляційній скарзі не наводить обґрунтованих причин, на підставі яких рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню. Відтак, суд першої інстанції зробив правильний висновок про неможливість базування висновків на припущеннях в силу відсутності підстав вважати, що позивач був відсутнім на робочому місці з поважних на те причин. Ухвалюючи рішення по справі, суд першої інстанції правильно визначився із характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідивши наявні у справі докази і надавши їм належну оцінку та дійшов правильного висновку про те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

16 травня 2022 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 04 жовтня 2021 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 15 квітня 2022 року, у якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд.

Підставою касаційного оскарження судових рішень ОСОБА_1 зазначає неправильне застосування норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права, оскільки суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду: від 12 квітня 2019 року у справі № 265/563/17; від 05 серпня 2019 року у справі № 638/10227/17; від 24 лютого 2020 року у справі № 361/7197/16-ц, у яких указано, що неналежне виконання лікарем обов`язків щодо ведення документацій не дає підстави для висновку, що виданий уповноваженою особою листок непрацездатності не може підтверджувати тимчасову непрацездатність працівника. Відповідальність за порушення лікарем обов`язків по веденню документації покладається безпосередньо на лікаря та не може ніяким чином впливати на працівника. Касаційна скарга мотивована тим, що суд не надав правову оцінку факту хвороби ОСОБА_1 , не спростував відсутність у позивача хвороби та процесу лікування, а отже не зробив висновок про поважність відсутності працівника на роботі через наявність об`єктивних, незалежних від волі самого працівника обставин, які виключають його вину. Апеляційним судом проігноровано постанову Верховного Суду від 12 квітня 2019 року у справі № 265/563/17, де зазначено, що виявлені допущені лікарем порушення при оформленні листка непрацездатності, виданого хворому, не може бути поставлено йому в провину та розцінюватися як прогул його невихід на роботу. Таким чином, не знаходить логічного сенсу висновок суду про неможливість базування висновків на припущеннях в силу відсутності підстав вважати, що позивач був відсутнім на робочому місці з поважних на те причин. Висновки судів свідчать про необ`єктивність та неповноту дослідження обставин та матеріалів справи, адже не існує жодного підтвердження недобросовісності позивача, його відсутності без поважних причин на роботі, а у підсумку відсутнім є факт прогулу, а отже відсутні законні підстави для звільнення позивача. Висновок апеляційного суду про те, що «доводи апеляційної скарги, зокрема, що позивач діяв добросовісно, надаючи листки непрацездатності ТОВ «Медаком», оскільки не є фахівцем у визначення законності листків непрацездатності належними доказами не підтверджуються та спрямовані на переоцінку доказів у справі, у зв`язку з чим підлягають відхиленню» порушує принцип змагальності сторін, оскільки позивач на підтвердження поважності причин відсутності на робочому місці надав не тільки копії лікарняних листків, а й документи, на підставі яких він звертався за медичною допомогою, а також сплачував медичні послуги.

У відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких мотивів.

Суди встановили, що з 31 травня 2008 року по 29 травня 2020 року ОСОБА_1 працював у ПАТ «Запоріжсталь».

Згідно графіку роботи ПАТ «Запоріжсталь», табелів з обліку робочого часу ПАТ «Запоріжсталь» з 21 березня 2020 року по 30 квітня 2020 року ОСОБА_1 був відсутній на роботі.

Відповідно до виписки КНП «Міська лікарня № 3» ЗМР від 17 березня 2020 року встановили що позивач в період з 12 березня 2020 року по 17 березня 2020 року перебував на стаціонарному лікуванні в даному медичному закладі, у зв`язку з діагнозом - атерома мочки правового вуха.

У доповідній записці від 20 травня 2020 року на ім`я генерального директора ПАТ «Запоріжсталь» в.о. начальник мартенівського цеху та голова профспілкового комітету мартенівського цеху ОСОБА_4 вказано про те, що працівник цеху ОСОБА_1 з 21 березня 2020 року по 30 квітня 2020 року відсутній на робочому місці без поважних причин.

Позивачем на підтвердження поважних причин відсутності на роботі у період з 21 березня 2020 року по 30 квітня 2020 року надані суду копії листків непрацездатності серії АДФ: № 563071 на звільнення від роботи з 20 березня 2020 року по 25 березня 2020 року; № 566083 на звільнення від роботи з 25 березня 2020 року по 08 квітня 2020 року; № 583176 на звільнення від роботи з 08 квітня 2020 року по 22 квітня 2020 року; № 567916 на звільнення віл роботи з 22 квітня 2020 року по 02 травня 2020 року. Відповідно до штампів на них, вони видані ТОВ «Медаком» (ЄДРПОУ: 30761369, місцезнаходження: м. Запоріжжя, вул. Басейна, б. 4-а), підписані головним лікарем ОСОБА_3 з проставленням печатки лікаря. Згідно до інформації, яка міститься в них підставою їх видачі стала хвороба ОСОБА_1 - отит правого вуха.

15 травня 2020 року відповідач звернувся до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України з клопотанням про перевірку обґрунтованості видачі вказаних листків непрацездатності позивачу.

19 травня 2020 року Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України на клопотання ПАТ «Запоріжсталь», повідомило листом, що протягом 2019 року до Управління вже надходила інформація щодо 2-х випадків на оплату листків непрацездатності виданих ТОВ «Медаком». Враховуючи те, що зазначені листки непрацездатності мають візуальні відмінності від затвердженого технічного опису листка непрацездатності, Управління звернулося до Департаменту охорони здоров`я Запорізької обласної державної адміністрації стосовно наявності у ТОВ «Медаком» права на видачу документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян. Згідно отриманої відповіді, клопотань від ТОВ «Медаком» про надання дозволу видачу листків непрацездатності до Департаменту охорони здоров`я адміністрації не надходило. Окрім цього, лист Управління, який направлено за вказаною у штампі адресою ТОВ «Медаком» (м. Запоріжжя, вул. Басейна, 4а), був повернений з відміткою «адреси не знайдено». Інформація щодо видачі фальсифікованих листків непрацездатності ТОВ «Медаком», розміщена на сайті Фонду соціального України. Запропоновано відповідачу звернутись до правоохоронних органів.

Згідно інформації Департаменту охорони здоров`я Запорізької обласної державної адміністрації від 12 квітня 2019 року ТОВ «Медаком» до Департаменту з клопотанням про надання дозволу про видачу документів, які засвідчують тимчасову непрацездатність, не зверталося.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, місцезнаходження ТОВ «Медаком» (код в ЄДР - 30761369) зареєстроване за адресою, що наразі знаходиться на тимчасово окупованій території: Луганська область, вул. Вороніна, буд. 79.

Суди встановили, що в переліку закладів охорони здоров`я, яким видано, переоформлено, акредитаційні сертифікати, видано дублікати акредитаційних сертифікатів Головною акредитаційною комісією при МОЗ України у 2017 році, зокрема, на підставі наказу № 183 від 23 лютого 2017 року, який знаходиться в публічному доступі на сайті Міністерства охорони здоров`я, відсутні відомості щодо видачі акредитаційного сертифікату ТОВ «Медаком», як закладу охорони здоров`я.

В повідомлені, що міститься на сайті Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України від 23 квітня 2019 року повідомляється страхувальників про випадки подання страхувальниками фіктивних листків непрацездатності, виданих ТОВ «Медаком» місцезнаходження якого зазначається за адресою: - м. Запоріжжя, вул. Басейна, б. 4-а. Такої адреси в м. Запоріжжі не існує. Листки непрацездатності ТОВ «Медаком» мають візуальні суттєві відмінності від затвердженого технічного опису листка непрацездатності.

На підставі заяви відповідача, здійснюється досудове розслідування кримінального провадження №12021087030000075 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частини четвертої статті 358 КК України, за обставинами - надання за місцем роботи ОСОБА_1 листків непрацездатності з явними ознаками підробки

Цеховим комітетом підприємства, якому делеговані повноваження профспілкового комітету ПАТ «Запоріжсталь», членом якого є позивач, надано згоду на звільнення ОСОБА_1 із займаної посади, що підтверджується копією протоколу засідання комітету №17 від 20 травня 2020 року.

29 травня 2020 року позивач був звільнений із займаної посади - підручного сталевара мартенівської печі ПАТ «Запоріжсталь», за прогул без поважних причин на підставі пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП, на підставі наказу роботодавця від 29 травня 2020 року № 303/1.

За порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана; звільнення (частина перша статті 147 КЗпП).

Порушенням трудової дисципліни є невиконання чи неналежне виконання з вини працівника покладених на нього трудових обов`язків.

Власник або уповноважений ним орган має право розірвати трудовий договір у випадку здійснення працівником прогулу без поважних причин (пункт 4 частини першої статті 40 КЗпП).

Прогул - це відсутність працівника на роботі без поважних причин більше трьох годин (безперервно чи загалом). Для звільнення працівника на такій підставі власник або уповноважений ним орган повинен мати докази, що підтверджують відсутність працівника на робочому місці більше трьох годин упродовж робочого дня.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 листопада 2021 року у справі № 235/5659/20 (провадження № 61-10432св21) зазначено, що: «прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин (наприклад, самовільне використання без погодження з власником або уповноваженим ним органом днів відгулів, чергової відпустки, залишення роботи до закінчення строку трудового договору чи строку, який працівник зобов`язаний пропрацювати за призначенням після закінчення вищого чи середнього спеціального учбового закладу). Отже, визначальним для вирішення питання законності звільнення з роботи за прогул є не тільки встановлення самого факту відсутності працівника на роботі більше трьох годин протягом робочого дня, а й встановлення поважності причин відсутності».

У постанові Верховного Суду України від 19 жовтня 2016 року у справі № 6-2801цс15 зроблено висновок, що «пояснення порушника трудової дисципліни є однією з важливих форм гарантії, наданих порушнику для захисту своїх законних прав та інтересів, направлених проти безпідставного застосування стягнення. Разом з тим правова оцінка дисциплінарного проступку проводиться на підставі з`ясування усіх обставин його вчинення, у тому числі з урахуванням письмового пояснення працівника. Невиконання власником або уповноваженим ним органом обов`язку зажадати письмове пояснення від працівника та неодержання такого пояснення не є підставою для скасування дисциплінарного стягнення, якщо факт порушення трудової дисципліни підтверджений представленими суду доказами».

Апеляційний суд встановив, що позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б підтверджували поважні причини відсутності на роботі з 21 березня 2020 року по 30 квітня 2020 року.

Встановивши, що звільнення позивача відбулося із дотриманням встановленого законом порядку, суди зробили обґрунтований висновок про відмову у задоволенні позову.

Посилання на висновки, зроблені у постановах Верховного Суду: від 12 квітня 2019 року у справі № 265/563/17; від 05 серпня 2019 року у справі № 638/10227/17; від 24 лютого 2020 року у справі № 361/7197/16-ц є необґрунтованими, оскільки ці висновки зроблені за інших фактичних обставин.

Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду, як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37, 38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року).

Аналіз змісту касаційної скарги та оскарженої постанови апеляційного суду свідчить, що касаційна скарга є необґрунтованою, оскільки Верховний Суд уже викладав у своїй постанові висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку.

Відповідно до пункту 5 частини другої статті 394 ЦПК України у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу суд може визнати таку касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо Верховний Суд уже викладав у своїй постанові висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку або коли Верховний Суд вважатиме за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах).

Керуючись статтями 260, 394 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , яка підписана представником ОСОБА_2 , на рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 04 жовтня 2021 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 15 квітня 2022 року в справі за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь», третя особа - Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України, про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Судді: В. І. Крат

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков