Постанова

від 21.02.2022 по справі 910/16636/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" лютого 2022 р. м. Київ Справа№ 910/16636/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Владимиренко С.В.

суддів: Попікової О.В.

Демидової А.М.

при секретарі судового засідання Островерхої В.Л.

за участю представників сторін:

від позивача: не з`явився,

від відповідача: Левченко В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Дніпропетровської обласної громадської організації «Управління соціального захисту ветеранів та інвалідів МВС України»

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 22.11.2021 про забезпечення позову

у справі №910/16636/21 (суддя Шкурдова Л.)

за позовом ОСОБА_1

до Дніпропетровської обласної громадської організації «Управління соціального захисту ветеранів та інвалідів МВС України»

про визнання недійсними рішення, визнання недійсним Статуту та зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

12.10.2021 ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду міста Києва із позовом до Дніпропетровської обласної громадської організації «Управління соціального захисту ветеранів та інвалідів МВС України» про визнання недійсними рішення Загальних зборів Дніпропетровської обласної громадської організації «Управління соціального захисту ветеранів та інвалідів МВС України», оформлені протоколом №9 від 08.02.2017, рішення позачергових Загальних зборів Дніпропетровської обласної громадської організації «Управління соціального захисту ветеранів та інвалідів МВС України», оформлених протоколами №10 від 03.10.2017, №11 від 07.07.2020, №12 від 09.07.2020, №13 від 04.09.2020, №14 від 07.10.2020, №24/07 від 24.07.2020, №22/10 від 22.10.2020, №14/07 від 24.07.2020, №25/11 від 25.11.2020; визнання недійсним Статуту Дніпропетровської обласної громадської організації «Управління соціального захисту ветеранів та інвалідів МВС України» в редакціях, затверджених рішенням Загальних зборів Дніпропетровської обласної громадської організації «Управління соціального захисту ветеранів та інвалідів МВС України», оформлених протоколом №9 від 08.02.2017, рішеннями позачергових Загальних зборів Дніпропетровської обласної громадської організації «Управління соціального захисту ветеранів та інвалідів МВС України», оформленими протоколами №10 від 03.10.2017, №12 від 09.07.2020, №22/10 від 22.10.2020, №25/1 від 25.11.2020; визнання протиправними та скасування реєстраційних дій (записів) від 14.02.2017 11:30:32 №12241050009038905, від 05.10.2017 09:37:45 №12241050011038905, від 05.10.2017 08:52:31 №12241070010038905, від 04.09.2020 15:48:22 без номера, від 08.10.2020 14:15:38, №1002241070017038905, від 29.07.2020 16:48:38 без номера, від 27.10.2020 16:16:43 без номера, від 19.10.2020 10:12:40 без номера, від 19.10.2020 18:32:37 №1002241070020038905, від 19.10.2020 21:15:24 №1002241070022038905, від 30.10.2020 09:07:33 №1002241070023038905, від 29.12.2020 12:35:18 №1002249960024038905 та стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що, починаючи з вересня 2015 року по день подання позову, ОСОБА_1 , як члена Дніпропетровської обласної громадської організації «Управління соціального захисту ветеранів та інвалідів МВС України», не було повідомлено про проведення жодних Загальних зборів, чим порушено його право на участь в управління громадської організації.

18.11.2021 ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду міста Києва із заявою про вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони вчиняти певні дій.

За вказаною заявою заявник просив суд першої інстанції вжити заходи шляхом заборони Загальним зборам членів Дніпропетровської обласної громадської організації «Управління соціального захисту ветеранів та інвалідів МВС України» приймати рішення:

- про виключення осіб з членів Дніпропетровської обласної громадської організації «Управління соціального захисту ветеранів та інвалідів МВС України»;

- про включення нових членів до складу Дніпропетровської обласної громадської організації «Управління соціального захисту ветеранів та інвалідів МВС України»;

- про обрання Голови загальних зборів членів Дніпропетровської обласної громадської організації «Управління соціального захисту ветеранів та інвалідів МВС України» та іншої уповноваженої особи для підписання протоколу;

- про внесення змін до Статуту Дніпропетровської обласної громадської організації «Управління соціального захисту ветеранів та інвалідів МВС України»;

- про внесення змін до відомостей про Дніпропетровську обласну громадську організацію «Управління соціального захисту ветеранів та інвалідів МВС України», що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань;

- про розпорядження майном Дніпропетровської обласної громадської організації «Управління соціального захисту ветеранів та інвалідів МВС України» на суму, що перевищує 50 % вартості чистих активів Дніпропетровської обласної громадської організації «Управління соціального захисту ветеранів та інвалідів МВС України» відповідно до її останньої затвердженої фінансової звітності.

Заборонити Міністерству юстиції України та його територіальним органам, всім районним державним адміністраціям, державним реєстраторам, приватним нотаріусам, іншим суб`єктам державної реєстрації в розумінні Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» вчиняти та/або скасовувати будь-які реєстраційні дії в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, та заборони вносити та/або скасовувати будь-які записи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо Дніпропетровської обласної громадської організації «Управління соціального захисту ветеранів та інвалідів МВС України».

Зобов`язати Міністерство юстиції України та його територіальні органи, всі районні державні адміністрації, державних реєстраторів, приватних нотаріусів, інших суб`єктів державної реєстрації в розумінні Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань» в порядку виконання ухвали внести запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про заборону вчиняти та/або скасовувати будь-які реєстраційні дії, заборону вносити та/або скасовувати будь-які записи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо Дніпропетровської обласної громадської організації «Управління соціального захисту ветеранів та інвалідів МВС України».

В обґрунтування заяви про забезпечення позову заявник посилається на необхідність вжиття заходів забезпечення позову, оскільки невжиття таких заходів неминуче унеможливить виконання рішення суду про задоволення позову в цій справі, та призведе до неможливості поновити порушенні прав та інтереси позивача, за захистом яких він звернувся.

Так, заявник посилається на те, що особи, які, на його переконання, незаконно стали членами Дніпропетровської обласної громадської організації «Управління соціального захисту ветеранів та інвалідів МВС України», своїми діями та рішеннями призвели до банкрутства Підприємства об`єднання громадян «Добробуд», єдиним засновником якого є відповідач (справа №910/20010/20). Як вказує заявник, на сьогоднішній день відсутні перешкоди для того, щоб члени Організації продовжили протиправне та недбале розпорядження її майном та довели Організацію до банкрутства.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.11.2021 у справі №910/16636/21 заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено частково. Заборонено Загальним зборам членів Дніпропетровської обласної громадської організації «Управління соціального захисту ветеранів та інвалідів МВС України» приймати рішення:

- про включення нових членів до складу Дніпропетровської обласної громадської організації «Управління соціального захисту ветеранів та інвалідів МВС України»;

- про внесення змін до Статуту Дніпропетровської обласної громадської організації «Управління соціального захисту ветеранів та інвалідів МВС України»;

- про внесення змін до відомостей про Дніпропетровську обласну громадську організацію «Управління соціального захисту ветеранів та інвалідів МВС України», що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань;

- про розпорядження майном Дніпропетровської обласної громадської організації «Управління соціального захисту ветеранів та інвалідів МВС України» на суму, що перевищує 50% вартості чистих активів Дніпропетровської обласної громадської організації «Управління соціального захисту ветеранів та інвалідів МВС України» відповідно до її останньої затвердженої фінансової звітності.

Заборонено Міністерству юстиції України та його територіальним органам, всім районним державним адміністраціям, державним реєстраторам, приватним нотаріусам, іншим суб`єктам державної реєстрації в розумінні Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» вчиняти та/або скасовувати будь-які реєстраційні дії в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, та заборонено вносити та/або скасовувати будь-які записи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо Дніпропетровської обласної громадської організації «Управління соціального захисту ветеранів та інвалідів МВС України».

В задоволенні іншої частини заяви суд відмовив.

Приймаючи вказану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що невжиття заходів забезпечення позову може значно ускладнити ефективний захист прав позивача.

Не погоджуючись із прийнятою ухвалою Дніпропетровська обласна громадська організація «Управління соціального захисту ветеранів та інвалідів МВС України» звернулася до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою на ухвалу Господарського суду міста Києва від 22.11.2021 у справі №910/16636/21, в якій просить поновити строк на подання апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду міста Києва від 22.11.2021 у справі №910/16636/21, ухвалу Господарського суду міста Києва від 22.11.2021 у справі №910/16636/21 про забезпечення позову скасувати, прийняти рішення, яким відмовити ОСОБА_1 у задоволенні заяви про забезпечення позову повністю.

В обґрунтування вимог та доводів апеляційної скарги відповідач посилається на те, що судом першої інстанції не було з`ясовано обставини справи, на яких ґрунтується заява про забезпечення позову, оскільки ОСОБА_1 не був та не є членом Дніпропетровської обласної громадської організації «Управління соціального захисту ветеранів та інвалідів МВС України».

Крім того, відповідач посилається на те, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права, оскільки застосовані судом заходи забезпечення позову не є пов`язаними із заявленими позовними вимогами; застосовані заходи забезпечення позову не забезпечують збалансованості інтересів сторін, не є розумними, обґрунтованими та адекватними; також вони не є співмірними із заявленими позовними вимогами.

Як зазначає відповідач, оскаржувана ним ухвала не містить належного обґрунтування наслідків невжиття заходів забезпечення позову, що ускладнить чи унеможливить виконання рішення суду, у разі задоволення позову, як підставу для забезпечення позову.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.12.2021 апеляційну скаргу Дніпропетровської обласної громадської організації «Управління соціального захисту ветеранів та інвалідів МВС України» у справі №910/16636/21 передано на розгляд колегії суддів у складі: Владимиренко С.В. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), судді: Ходаківська І.П., Корсак В.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.12.2021 витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/16636/21. Відкладено розгляд питання про відкриття, повернення, залишення без руху або відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Дніпропетровської обласної громадської організації «Управління соціального захисту ветеранів та інвалідів МВС України» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 22.11.2021 у справі №910/16636/21.

Матеріали оскарження по справі №910/16636/21 надійшли до Північного апеляційного господарського суду 15.12.2021.

Відповідно до розпорядження керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 20.12.2021 у зв`язку з перебуванням судді Ходаківської І.П., яка не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), на лікарняному з 13.12.2021 та у відпустці з 20.12.2021, проведено повторний автоматизований розподіл справи.

Згідно з витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.12.2021 сформовано для розгляду апеляційної скарги у справі №910/16636/21 колегію суддів у складі: Владимиренко С.В. (головуючий), судді Євсіков О.О., Корсак В.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.12.2021 у справі №910/16636/21 задоволено клопотання про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду міста Києва від 22.11.2021 у справі №910/16636/21 та поновлено Дніпропетровській обласній громадській організації «Управління соціального захисту ветеранів та інвалідів МВС України» зазначений строк. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Дніпропетровської обласної громадської організації «Управління соціального захисту ветеранів та інвалідів МВС України» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 22.11.2021 у справі № 910/16636/21. Розгляд апеляційної скарги призначено на 12.01.2022 о 13 год. 10 хв. в приміщенні Північного апеляційного господарського суду за адресою: м. Київ, вул. Шолуденка, 1- А, зал судових засідань № 6. Учасникам справи надано право подати відзив на апеляційну скаргу, заяви, клопотання до 10.01.2022.

Північним апеляційним господарським судом листом від 29.12.2021 №910/16636/21/09.1-2607/21 було витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/16636/21.

10.01.2022 на адресу Північного апеляційного господарського суду надійшли письмові пояснення ОСОБА_1 щодо законності ухвали Господарського суду міста Києва від 22.11.2021 про вжиття заходів забезпечення позову.

Відповідно до розпорядження керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 11.01.2022 у зв`язку з перебуванням судді Корсака В.А., який не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), у відпустці, проведено повторний автоматизований розподіл справи.

Згідно з витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.01.2022 сформовано для розгляду апеляційної скарги у справі №910/16636/21 колегію суддів у складі: Владимиренко С.В. (головуючий), судді Євсіков О.О., Демидова А.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.01.2022 у справі №910/16636/21 апеляційну скаргу Дніпропетровської обласної громадської організації «Управління соціального захисту ветеранів та інвалідів МВС України» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 22.12.2021 у справі №910/16636/21 прийнято до провадження вказаною колегією суддів.

12.01.2022 у судовому засіданні оголошено перерву у розгляді справи №910/16636/21 до 25.01.2022.

13.01.2022 на адресу Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №910/16636/21.

19.01.2022 на адресу Північного апеляційного господарського суду надійшли письмові пояснення ОСОБА_1 .

24.01.2022 на адресу Північного апеляційного господарського суду надійшло клопотання ОСОБА_1 про долучення доказів, а саме: копії довідки банку №20/02-2 від 14.06.2013, копії договору овердрафту №26/201113 від 20.11.2013.

Відповідно до розпорядження керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 24.01.2022 у зв`язку з перебуванням судді Євсікова О.О., який не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), у відпустці, проведено повторний автоматизований розподіл справи.

Згідно з витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.01.2022 сформовано для розгляду апеляційної скарги у справі №910/16636/21 колегію суддів у складі: Владимиренко С.В. (головуючий), судді Попікова О.В., Демидова А.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.01.2022 у справі №910/16636/21 апеляційну скаргу Дніпропетровської обласної громадської організації «Управління соціального захисту ветеранів та інвалідів МВС України» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 22.12.2021 у справі №910/16636/21 прийнято до провадження вказаною колегією суддів.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.01.2022 відкладено розгляд справи №910/16636/21 на 22.02.2022 о 12 год. 45 хв.

21.02.2022 від ОСОБА_1 на адресу Північного апеляційного господарського суду надійшла заява про визнання апеляційної скарги.

В силу приписів ст. 266 Господарського процесуального кодексу України (далі по тексту - ГПК України) особа, яка подала апеляційну скаргу, має право відмовитися від неї, а інша сторона має право визнати апеляційну скаргу обґрунтованою в повному обсязі чи в певній частині до закінчення апеляційного провадження. Визнання апеляційної скарги іншою стороною враховується судом апеляційної інстанції у частині наявності або відсутності фактів, які мають значення для вирішення справи.

Таким чином, визнання апеляційної скарги відповідача позивачем враховується апеляційним судом при розгляді даної справи.

21.02.2022 від ОСОБА_1 надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності позивача або його представника, визнання апеляційної скарги Дніпропетровської обласної громадської організації «Управління соціального захисту ветеранів та інвалідів МВС України» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 22.11.2021 про забезпечення позову у справі №910/16636/21.

Представник відповідача у судовому засіданні 22.02.2022 підтримав вимоги та доводи своєї апеляційної скарги, просив суд апеляційної скарги її задовольнити, ухвалу Господарського суду міста Києва від 22.11.2021 у справі №910/16636/21 про забезпечення позову скасувати, прийняти рішення, яким відмовити ОСОБА_1 у задоволенні заяви про забезпечення позову повністю.

Розглянувши доводи та вимоги апеляційної скарги, врахувавши заяву позивача про визнання апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

Відповідно до ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Згідно ч. 1 ст. 137 ГПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

За правовою позицією, викладеною у рішенні Конституційного Суду України від 31.05.2011 №4-рп/2011, з метою гарантування виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог у процесуальних законах України передбачено інститут забезпечення позову. Цей інститут є елементом права на судовий захист і спрямований на те, щоб не допустити незворотності певних наслідків відповідних дій щодо відновлення порушеного права. Він віднесений до механізму захисту прав і свобод людини, зокрема в судовому порядку, і є гарантією їх захисту та відновлення, а отже, елементом правосуддя. Забезпечення позову стосується всіх стадій судового провадження (підготовка, призначення, розгляд справи) і є складовою комплексу заходів, спрямованих на охорону публічно-правового та матеріально-правового інтересу в судочинстві, а також однією з гарантій реального виконання можливого позитивного для особи рішення, оскільки забезпечення позову спрямоване на недопущення ситуацій, коли невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.

Верховний Суд у своїй постанові від 21.08.2020 у справі №904/2357/20 щодо забезпечення позову дійшов наступних правових висновків, метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову. Заходи забезпечення позову повинні бути співрозмірними з заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Суд зазначає, що обрання належного, відповідного предмету спору, заходу забезпечення позову сприяє дотриманню принципу співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, що, зрештою, дає змогу досягти збалансованості інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичного виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, які не є учасниками цього судового процесу.

Аналогічні правові висновки щодо застосування ст. ст. 136, 137 ГПК України наведені також у постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі №910/19256/16, від 14.05.2018 у справі №910/20479/17, від 14.06.2018 у справі №916/10/18, від 23.06.2018 у справі №916/2026/17, від 16.08.2018 у справі №910/5916/18, від 11.09.2018 у справі №922/1605/18, від 14.01.2019 у справі №909/526/18, від 21.01.2019 у справі №916/1278/18, від 25.01.2019 у справі №925/288/17, в яких зазначено, що забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами немайнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Вказаний правовий висновок міститься у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18.

В таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.

В обґрунтування позовних вимог про визнання недійсними рішень, Статуту та зобов`язання вчинити дії позивач посилається на те, що починаючи з вересня 2015 року по день подання позову, його, як члена Дніпропетровської обласної громадської організації «Управління соціального захисту ветеранів та інвалідів МВС України», не було повідомлено про проведення жодних Загальних зборів, чим порушено його право на участь в управління громадської організації, а тому, з метою забезпечення позову, просив суд заборонити Загальним зборам членів Дніпропетровської обласної громадської організації «Управління соціального захисту ветеранів та інвалідів МВС України» приймати рішення про виключення осіб з членів Дніпропетровської обласної громадської організації «Управління соціального захисту ветеранів та інвалідів МВС України»; про включення нових членів до складу Дніпропетровської обласної громадської організації «Управління соціального захисту ветеранів та інвалідів МВС України»; про обрання Голови загальних зборів членів Дніпропетровської обласної громадської організації «Управління соціального захисту ветеранів та інвалідів МВС України» та іншої уповноваженої особи для підписання протоколу, про внесення змін до Статуту Дніпропетровської обласної громадської організації «Управління соціального захисту ветеранів та інвалідів МВС України»; про внесення змін до відомостей про Дніпропетровську обласну громадську організацію «Управління соціального захисту ветеранів та інвалідів МВС України», що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань; про розпорядження майном Дніпропетровської обласної громадської організації «Управління соціального захисту ветеранів та інвалідів МВС України» на суму, що перевищує 50 % вартості чистих активів Дніпропетровської обласної громадської організації «Управління соціального захисту ветеранів та інвалідів МВС України» відповідно до її останньої затвердженої фінансової звітності. Також заявник просив суд заборонити Міністерству юстиції України та його територіальним органам, всім районним державним адміністраціям, державним реєстраторам, приватним нотаріусам, іншим суб`єктам державної реєстрації в розумінні Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» вчиняти та/або скасовувати будь-які реєстраційні дії в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, та заборони вносити та/або скасовувати будь-які записи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо Дніпропетровської обласної громадської організації «Управління соціального захисту ветеранів та інвалідів МВС України» та в порядку виконання ухвали внести запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про заборону вчиняти та/або скасовувати будь-які реєстраційні дії, заборону вносити та/або скасовувати будь-які записи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо Дніпропетровської обласної громадської організації «Управління соціального захисту ветеранів та інвалідів МВС України».

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод «Право на ефективний засіб юридичного захисту» встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову. При цьому, вжиття заходів до забезпечення позову має на меті запобігти утрудненню чи неможливості виконання рішення господарського суду, прийнятого за результатами розгляду справи, або забезпечити ефективний захист чи поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, в разі задоволення позову.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» засіб юридичного захисту має бути ефективним як на практиці, так і за законом. У рішенні Європейського суду з прав людини від 31 липня 2003 року у справі «Дорани проти Ірландії», було зазначено що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припинення порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права. Побідна за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13.05.2019 у справі № 911/1551/18.

Таким чином, задля застосування певного виду заходів забезпечення, суду слід виходити із того, що невжиття заходів забезпечення позову має на меті запобігти утрудненню чи неможливості виконання рішення господарського суду, прийнятого за результатами розгляду справи, або забезпечити ефективний захист чи поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, у разі задоволення позову.

Судом першої інстанції, в порушення приписів ч. 2 ст. 136 ГПК України, не було досліджено та встановлено, яким чином невжиття заявленого позивачем заходу забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, у разі задоволення позову.

Місцевий господарський суд, заборонивши відповідачеві включати нових членів, вносити зміни до Статуту, вносити зміни до відомостей, що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, розпоряджатися майном на суму, що перевищує 50 % вартості чистих активів відповідно до її останньої затвердженої фінансової звітності, та, заборонивши іншим особам, у розумінні Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» вчиняти певні дії щодо відповідача, не досліджено, яким чином такі заходи забезпечать виконання рішення суду у даній справі, у разі задоволення позову про визнання недійсними рішень Загальних зборів відповідача, оформлені протоколом №9 від 08.02.2017, рішення позачергових Загальних зборів відповідача, оформлені протоколами №10 від 03.10.2017, №11 від 07.07.2020, №12 від 09.07.2020, №13 від 04.09.2020, №14 від 07.10.2020, №24/07 від 24.07.2020, №22/10 від 22.10.2020, №14/07 від 24.07.2020, №25/11 від 25.11.2020; визнання недійсним Статуту відповідача в редакціях, затверджених рішенням Загальних зборів відповідача, оформленим протоколом №9 від 08.02.2017, рішеннями позачергових Загальних зборів відповідача, оформленими протоколом №10 від 03.10.2017, №12 від 09.07.2020, №22/10 від 22.10.2020, №25/1 від 25.11.2020; визнання протиправними та скасування реєстраційних дій (записів) від 14.02.2017 11:30:32 №12241050009038905, від 05.10.2017 09:37:45 №12241050011038905, від 05.10.2017 08:52:31 №12241070010038905, від 04.09.2020 15:48:22 без номера, від 08.10.2020 14:15:38, №1002241070017038905, від 29.07.2020 16:48:38 без номера, від 27.10.2020 16:16:43 без номера, від 19.10.2020 10:12:40 без номера, від 19.10.2020 18:32:37 №1002241070020038905, від 19.10.2020 21:15:24 №1002241070022038905, від 30.10.2020 09:07:33 №1002241070023038905, від 29.12.2020 12:35:18 №1002249960024038905.

Водночас, умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами немайнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, позивач повинен обґрунтувати причини звернення із такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Отже, у кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника. Подібні за змістом правові висновки викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18, постановах Верховного Суду від 21.01.2019 у справі №902/48318, від 28.08.2019 у справі №910/4491/19, від 12.05.2020 у справі № 910/14149/19.

Заявником в порушення присів ГПК України та сталій судовій практиці щодо застосування заходів забезпечення за позовами немайнового характеру, не наведено обґрунтованих припущень для вжиття заходів забезпечення позову, посилання на банкрутство Підприємства об`єднання громадян «Добробуд», єдиним засновником якого є відповідач, та відсутність перешкод для того, щоб члени Організації продовжували протиправне та недбале розпорядження її майном та довели Організацію до банкрутства, не може вважатися обґрунтованим припущенням, оскільки зазначене не стосується предмета позову та є лише не обґрунтованим припущенням заявника.

Заборона прийняття Загальними зборами відповідача рішень, які стосуються його діяльності, внесення змін до Статуту та до відомостей, які містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, та заборона іншим особам, у розумінні Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» вчиняти певні дії щодо відповідача, не можна вважати адекватними, розумними та співмірними заходами забезпечення по відношенню до заявлених позовних вимог.

Крім того, приймаючи спірну ухвалу, судом першої інстанції не було досліджено збалансованості охоронюваних законом прав та інтересів сторін, а тому суд першої інстанції дійшов невірного висновку про наявність підстав для частково задоволення заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до ч. 4 ст.236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

За Законом України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права (ст. 17).

Згідно ч. 4 ст. 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.

У справі «Трофимчук проти України» Європейський суд з прав людини також зазначив, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.

В п. 53 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Федорченко та Лозенко проти України» від 20.09.2012 зазначено, що при оцінці доказів суд керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.

При винесені даної постанови судом апеляційної інстанції надані вичерпні відповіді на доводи апеляційної скарги, із застосуванням норм права, які регулюють спірні правовідносини.

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Згідно з ч. 1 ст. 271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Відповідно до ч. 1 ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи те, що судом першої інстанції допущено недоведеність обставин, що мають значення для справи, з якими Закон пов`язує необхідність вжиття заходів забезпечення позову, які суд першої інстанції визнав встановленими, ухвала Господарського суду міста Києва від 22.11.2021 у справі №910/16636/21 підлягає скасуванню.

Згідно ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: 1) залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення; 2) скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення; 3) визнати нечинним судове рішення суду першої інстанції повністю або частково у передбачених цим Кодексом випадках і закрити провадження у справі у відповідній частині; 4) скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково або залишити позовну заяву без розгляду повністю або частково; 5) скасувати судове рішення і направити справу для розгляду до іншого суду першої інстанції за встановленою підсудністю; 6) скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції; 7) у передбачених цим Кодексом випадках скасувати свою постанову (повністю або частково) і прийняти одне з рішень, зазначених у пунктах 1-6 частини першої цієї статті.

За таких обставин, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що апеляційна скарга Дніпропетровської обласної громадської організації «Управління соціального захисту ветеранів та інвалідів МВС України» підлягає задоволенню, а ухвала Господарського суду міста Києва від 22.11.2021 у справі №910/16636/21 про забезпечення позову підлягає скасуванню, з прийняттям нової ухвали, якою відмовити ОСОБА_1 у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на позивача відповідно до приписів ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 271, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Дніпропетровської обласної громадської організації «Управління соціального захисту ветеранів та інвалідів МВС України» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 22.11.2021 про забезпечення позову у справі №910/16636/21 задовольнити.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 22.11.2021 у справі №910/16636/21 скасувати. Прийняти нову ухвалу, якою відмовити ОСОБА_1 у задоволенні заяви про забезпечення позову у справі №910/16636/21.

3. Стягнути з ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на користь Дніпропетровської обласної громадської організації «Управління соціального захисту ветеранів та інвалідів МВС України» (ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 26510810, 03150, м. Київ, вул. Ділова, буд. 6, офіс 4) 2 270,00 (дві тисячі двісті сімдесят гривень) судового збору за подання апеляційної скарги.

4. Видачу наказу на виконання даної постанови доручити Господарському суду міста Києва.

5. Матеріали оскарження ухвали Господарського суду міста Києва від 22.11.2021 у справі №910/16636/21 та матеріали справи № 910/16636/21 повернути до Господарського суду міста Києва.

6. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах в порядку і строки, визначені в ст.ст. 287, 288, 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 18.04.2022.

Головуючий суддя С.В. Владимиренко

Судді О.В. Попікова

А.М. Демидова