Постанова

від 17.04.2022 по справі 925/1066/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" квітня 2022 р. Справа№ 925/1066/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ходаківської І.П.

суддів: Корсака В.А.

Владимиренко С.В.

розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи матеріали апеляційної скарги

Комунального закладу «Черкаська санаторна школа Черкаської обласної ради»

на рішення господарського суду Черкаської області від 01.10.2021 (повне рішення складено 01.10.2021)

у справі № 925/1066/21 (суддя А.В. Васянович)

за позовом Приватного акціонерного товариства «Черкаське хімволокно» в особі відокремленого підрозділу «Черкаська ТЕЦ»

до Комунального закладу «Черкаська санаторна школа Черкаської обласної ради»

про стягнення 139 641, 38 грн

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовних вимог.

В серпні 2021 року Приватне акціонерне товариство «Черкаське хімволокно» в особі відокремленого підрозділу «Черкаська ТЕЦ» (далі - позивач; ПрАТ «Черкаське хімволокно» в особі ВП «Черкаська ТЕЦ») звернулось до господарського суду Черкаської області з позовом до Комунального закладу «Черкаська санаторна школа Черкаської обласної ради» (далі - відповідач; КЗ «Черкаська санаторна школа Черкаської обласної ради») про стягнення 139 641, 38 грн заборгованості за договором № 179 про закупівлю товарів (робіт або послуг) за державні кошти від 05.01.2018.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у лютому 2020 року позивач відповідно до підпункту 2 пункту 2 постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) від 17.12.2019 № 2884 «Про накладення штрафу на ПрАТ "Черкаське хімволокно" за порушення Ліцензійних умов з виробництва, транспортування та постачання теплової енергії, необхідності усунення порушень та здійснення заходів державного регулювання» здійснив перерахунок вартості теплової енергії, поставленої відповідачу за період з 28.10.2018 по 31.12.2018. Позивач нарахував відповідачу різницю вартості спожитої теплової енергії за тарифами, встановленими постановою НКРЕКП від 29.12.2015 № 3225 (із змінами, внесеними постановою НКРЕКП від 27.02.2018 № 239) і тарифами, встановленими постановою НКРЕКП від 14.06.2018 № 404.

Відповідач позов не визнав, пославшись на неможливість погашення перерахунку в сумі 139 642, 38 грн через відсутність кошторисних видатків та ресурсів, оскільки відповідач є державною установою з бюджетною формою фінансування. Відповідач також зауважив на відсутності у нього обов`язку сплачувати вказану суму коштів, оскільки відповідно до п. 5 ч. 4 ст. 36 Закону України «Про публічні закупівлі» (в редакції на час дії договору) істотні умови договору не можуть бути змінені після його підписання, крім встановлених винятків, зокрема випадку узгодженої зміни ціни в бік зменшення (без зміни кількості (обсягу) та якості товарів, робіт і послуг).

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.

Рішенням господарського суду Черкаської області від 01.10.2021 у справі № 925/1066/21 позов задоволено повністю та стягнуто з відповідача на користь позивача 139 641, 38 грн боргу та 2 270, 00 грн судового збору.

Суд першої інстанції, дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, у зв`язку з тим, що відповідач повністю не розрахувався з позивачем за отриману теплову енергію за тарифом 1 217, 17 грн/Гкал, який встановлено НКРЕКП за період 28.10.2018 по 31.12.2018, тобто договір в частині розрахунків за цей період не виконаний. У матеріалах справи відсутні докази оплати відповідачем донарахованої йому вартості спожитої теплової енергії упродовж спірного періоду відповідно до діючих тарифів за договором, вартість якої позивачем розраховано правильно.

Ухвалюючи рішення суд керувався нормами ст.ст. 525, 526, 530, 610, 612, 629, ч. 1 ст. 632 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), ч. 3.ст. 189, ч.ч. 1, 2 ст. 191, ст. 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України), ч. 1 ст. 13 Закону України «По ціни і ціноутворення», ч.ч. 2, 3 ст. 20 Закону України «Про теплопостачання», ч. 1 ст. 6 Закону України «Про державне регулювання у сфері комунальних послуг», ч. 7 ст. 14 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг», рішенням Конституційного Суду України № 4-зп від 03.10.1997 та постановами НКРЕКП від 29.12.2015 №3225, від 27.02.2018 №239, від 14.06.2018 № 404.

Короткий зміст апеляційної скарги та її доводів. Позиції інших учасників справи.

Не погоджуючись з ухваленим рішенням, відповідач звернувся до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, у якій просить його скасувати і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Підставами для скасування судового рішення скаржник зазначає залишення поза увагою його доводів та аргументів щодо неможливості погашення перерахунку в сумі 139 642, 38 грн через відсутність кошторисних видатків та ресурсів, оскільки відповідач є державною установою з бюджетною формою фінансування і не здійснює комерційної діяльності. Зазначив, що питанню правомірності стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію внаслідок перерахунку згідно пп. 2 п. 2 постанова НКРЕКП № 2884 від 17.12.2019 вже надавалась оцінка в межах розгляду іншої судової справи № 925/875/20. Належна оплата поставленої теплової енергії підтверджена підписаними сторонами актами здачі-прийняття робіт за період з січня по грудень 2018 року та звітом про виконання договору про закупівлю.

Отже, скаржник вважає ухвалене судом першої інстанції судове рішення у цій справі таким, що не відповідає обставинам справи та наданим документам.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечив проти доводів відповідача, посилаючись на їх необґрунтованість. Позивач зауважує на тому, що відповідач, як споживач, повинен оплатити фактично спожиту теплову енергію за тарифом, який встановлений Регулятором (НКРЕКП) за спірний період. Питання правомірності застосування постанов НКРЕКП за спірний період неодноразово досліджувалось судами при розгляді інших судових справ (№№ 925/393/21, 925/486/21, 927/783/20 та ін.)

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.10.2021 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Ходаківська І.П., судді: Демидова А.М., Владимиренко С.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.11.2021 витребувано у господарського суду Черкаської області матеріали справи №925/1066/21 та відкладено вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою відповідача до надходження матеріалів із суду першої інстанції.

Матеріали судової справи надійшли до Північного апеляційного господарського суду 06.12.2021.

У зв`язку з перебуванням судді Демидової А.М. у відпустці за розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду № 09.1-08/6243/21 від 06.12.2021 був призначений та проведений повторний автоматизований розподіл судової справи № 925/1066/21.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.12.2021 для розгляду справи визначений склад колегії суддів: Ходаківська І. П. - головуючий (суддя-доповідач), судді: Корсак В.А., Владимиренко С.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.12.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою відповідача на рішення господарського суду Черкаської області від 01.10.2021 у справі №925/1066/21; постановлено здійснювати розгляд справи у порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи на підставі ст. 270 ГПК України.

Обставини справи, встановлені судом першої та перевірені судом апеляційної інстанції, визначення відповідно до них правовідносин.

05 січня 2018 року між Черкаською загальноосвітньою санаторною школою - інтернат І-ІІ ступенів Черкаської обласної ради (на сьогодні - Комунальний заклад «Черкаська санаторна школа Черкаської обласної ради» ), як замовником, та Публічним акціонерним товариством «Черкаське хімволокно» в особі відокремленого підрозділу «Черкаська ТЕЦ» (в подальшому найменування змінено Приватне акціонерне товариство «Черкаське хімволокно»), як учасником, було укладено договір №179 про закупівлю товарів (робіт або послуг) за державні кошти (далі - договір), за умовами п. 1.1. якого учасник зобов`язався у 2018 році постачати замовнику товари (теплову енергію) на межу продажу теплової енергії, а замовник - своєчасно оплачувати отримані товари (теплову енергію) за встановленими тарифами в терміни та на умовах, передбачених цим договором.

Договір набуває чинності з дня підписання та скріплення печатками і діє до 31 грудня 2018 року; умови цього договору поширюються на правовідносини між сторонами, що виникли з 01.01.2018 (відповідно до п. 3 ст. 631 ЦК України) (пп. 12.1.2, 12.1.3 п. 12 договору).

Тарифи на теплову енергію встановлюються НКРЕКП та не є предметом узгодження між сторонами цього договору і може змінюватись протягом дії цього договору; на момент проведення процедури закупівлі тариф становить 1 217 грн. 17 коп. за 1 Гкал (без ПДВ) (пп. 1.4 п. 1 договору).

В пп. 2.3. п. 2 договору сторонами узгоджено, що постачання теплової енергії здійснюється: для потреб опалення та вентиляції - в період опалювального сезону (орієнтовно з 15 жовтня по 15 квітня); для потреб гарячого водопостачання - протягом року.

В пп. 6.1. п. 6 договору сторонами узгоджено, що облік та визначення спожитої теплової енергії виконується: приладним способом; розрахунковим способом.

В додатку № 1 до договору вказано, що для забезпечення нормативної температури в приміщеннях замовника розрахункові обсяги теплової енергії в гарячій воді становлять: максимальне теплове навантаження Q=0,898 Гкал/год, в тому числі: на опалення Q=0,803 Гкал/год, на вентиляцію Q=0,000 Гкал/год та на ГВС Q=0,095 Гкал/год.

Відповідно до пп. 8.3, 8.4. п. 8 договору замовник до 25 числа поточного місяця у відповідності до рахунку-фактури сплачує учаснику вартість фактично спожитої теплової енергії в попередньому звітному періоді; оплата за спожиту теплову енергію здійснюється в грошовій формі (у гривні), або, за згодою сторін, в іншій, не забороненій чинним законодавством України спосіб.

Додатковими угодами № 1 від 15.01.2018 та № 2 від 22.06.2018 до вказаного договору внесено зміни в частині найменувань сторін, їх юридичних адрес та банківських реквізитів.

Додатковою угодою № 3 від 09.10.2018 до вказаного договору змінено тариф на теплоенергію із 1 217,17 грн. (без ПДВ) до 1 047,75 грн. (без ПДВ) за 1 Гкал (відповідно до постанови НКРЕКП № 404 від 14.06.2018).

Додатковою угодою № 4 від 19.12.2018 до вказаного договору зменшено суму договору на 894 433 грн. 46 коп. у зв`язку з фактичним використанням 1 942, 62 Гкал.

За період з 28.10.2018 по 31.12.2018 включно позивачем було відпущено відповідачу теплової енергії в обсязі 686,86 Гкал згідно рахунків-фактур №3448 від 31 жовтня 2018 року, №3810 від 30 листопада 2018 року та №4456 від 18 грудня 2018 року за договором № 179 про закупівлю товарів (робіт або послуг) за державні кошти від 05 січня 2018 року за тарифом 1 047 грн. 75 коп. за 1 Гкал на загальну суму 719 657 грн. 57 коп.

Спір щодо кількості поставленої відповідачу теплової енергії за вказаний період між сторонами відсутній.

У лютому 2020 року позивач здійснив перерахунок теплової енергії за період з 28.10.2018 по 31.12.2018, з урахуванням оплати відповідача за раніше виставленим рахунками за тарифом 1 047, 75 грн за 1 Гкал, та надіслав відповідачеві рахунок-фактуру № 884 від 29.02.2020 за спожиту теплову енергію з 28.10.2018 по 31.12.2018 на суму 139 641, 38 грн (з ПДВ) (а. с. 12).

Перерахунок у лютому 2020 року позивач здійснив відповідно до пп. 2 п. 2 постанови НКРЕКП України від 17.12.2019 № 2884 Про накладення штрафу на ПРАТ "ЧЕРКАСЬКЕ ХІМВОЛОКНО" за порушення Ліцензійних умов з виробництва, транспортування та постачання теплової енергії, необхідності усунення порушень та здійснення заходів державного регулювання.

Вказаною постановою позивача зобов`язано провести перерахунок недонарахованих коштів за спожиту енергію за період з 28 жовтня по 31 грудня 2018 року.

Тариф 1 047 грн. 75 коп. за 1 Гкал встановлений на підставі постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 404 від 14.06.2018.

Тариф 1 217 грн. 17 коп. 1 Гкал встановлений на підставі постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 3225 від 29.12.2015 (зі змінами, внесеними постановою НКРЕКП від 27.02.2018 № 239).

Постанова НКРЕКП від 14.06.2018 № 404, яка діяла в часі раніше (із 16.08.2018) була автоматично скасована із набранням чинності постанови НКРЕКП від 27.02.2018 № 239 (із 28.10.2018), а отже не діяла із 28.10.2018.

Таким чином, позивач здійснив перерахунок та нарахував відповідачу різницю вартості спожитої теплової енергії за тарифами, встановленими постановою НКРЕКП від 29.12.2015 № 3225 (із змінами, внесеними постановою НКРЕКП від 27.02.2018 № 239) і тарифами, встановленими постановою НКРЕКП від 14.06.2018 № 404.

Відповідач розрахувався за поставлену у період з 28.10.2018 по 31.12.2018 теплову енергію за тарифом 1 047, 75 грн за 1 Гкал на підставі виставлених постачальником щомісячних рахунків-фактур від 31.10.2018, від 30.11.2018, 18.12.2018 (а.с.13-14).

Різниця між тарифом, за яким відповідач фактично розрахувався із позивачем, і тарифом, за яким позивач здійснив перерахунок вартості поставленої відповідачу за договором теплової енергії, складає 169, 42 грн за 1 Гкал тепла (1 217, 17 грн - 1 047, 75 грн = 169, 42 грн).

Позивач вважає, що відповідач зобов`язаний сплатити позивачу вартість поставленої теплової енергії за договором, з урахуванням здійсненого позивачем перерахунку, в сумі 139 641, 38 грн (з ПДВ) за спожиту теплову енергію у період з 28.10.2018 по 31.12.2018.

Отже, предметом позову у справі, яка розглядається, є вимога ПрАТ «Черкаське хімволокно» в особі ВП «Черкаська ТЕЦ» про стягнення з КЗ «Черкаська санаторна школа Черкаської обласної ради» про стягнення 139 641, 38 грн донарахованої вартості спожитої теплової енергії за період з 28.10.2018 по 31.12.2018 за договором № 179 про закупівлю товарів (робіт або послуг) за державні кошти від 05.01.2018.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи.

Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За своєю правовою природою договірні відносини, що склалися між сторонами у даній справі, мають ознаки договору поставки, на які поширюються приписи ст. 712 ЦК України, згідно з якою продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.

Статтею 627 ЦК України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст.ст. 626, 629 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. Договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування (ч. 1 ст. 632 ЦК України).

Тариф (ціна) на теплову енергію, яку позивач постачає за договором відповідачу, є державною регульованою ціною, яка запроваджується органом виконавчої влади відповідно до його повноважень у встановленому законодавством порядку (ч. 3 ст. 189, ст. 191 ГК України).

Частиною 1 ст. 12 Закону України "Про ціни і ціноутворення" (далі - Закон про ціни) передбачено, що державні регульовані ціни запроваджуються на товари, які справляють визначальний вплив на загальний рівень і динаміку цін, мають істотну соціальну значущість, а також на товари, що виробляються суб`єктами, які займають монопольне (домінуюче) становище на ринку.

Зміна рівня державних регульованих цін здійснюється в порядку і строки, що визначаються органами, які відповідно до цього Закону здійснюють державне регулювання цін (ч. 3 ст. 12 Закону про ціни).

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг" Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - Регулятор / НКРЕКП"), є постійно діючим центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, який утворюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктами 2, 3 частини другої статті 3 Закону України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг" Регулятор здійснює державне регулювання шляхом ліцензування діяльності у сферах енергетики та комунальних послуг та формування цінової і тарифної політики у сферах енергетики та комунальних послуг та реалізації відповідної політики у випадках, коли такі повноваження надані Регулятору законом. Згідно з п. 6 ч. 3 ст. 3 цього Закону основними завданнями Регулятора є реалізація цінової і тарифної політики у сферах енергетики та комунальних послуг.

Відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 17 Закону України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг" для ефективного виконання завдань державного регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг Регулятор встановлює державні регульовані ціни і тарифи на товари (послуги) суб`єктів природних монополій та інших суб`єктів господарювання, що провадять діяльність на ринках у сферах енергетики та комунальних послуг, якщо відповідні повноваження надані Регулятору законом, та змінює їх за результатами перевірки або моніторингу.

Абзацом 7 ст. 16 Закону України "Про теплопостачання" визначено, що до повноважень НКРЕКП належить, серед іншого, встановлення тарифів на теплову енергію суб`єктам природних монополій у сфері теплопостачання, ліцензування діяльності яких здійснюється НКРЕКП.

Абзацом 2 ч. 1 ст. 10 Закону України "Про природні монополії" зазначено, що суб`єкти природних монополій зобов`язані дотримуватися, зокрема, встановленого порядку ціноутворення, а також інших умов та правил здійснення підприємницької діяльності, визначених у ліцензіях на здійснення підприємницької діяльності у сферах природних монополій та на суміжних ринках.

Згідно абзацу 1, 2 ст. 8 Закону України "Про природні монополії" предметом державного регулювання діяльності суб`єктів природних монополій є в тому числі і ціни (тарифи) на товари, що виробляються / реалізуються суб`єктами природних монополій.

Рішення Регулятора є обов`язковими до виконання суб`єктами господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг (ч. 9 ст. 14 Закону України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг").

Статтею 17 Закону України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг" визначено, що для ефективного виконання завдань державного регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг НКРЕКП, серед іншого, приймає обов`язкові до виконання рішення (постанови, розпорядження) з питань, що належать до його компетенції.

Під час здійснення державного контролю Регулятор має право приймати обов`язкові до виконання суб`єктом господарювання, що провадить діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, рішення (п. 5 ч. 4 ст. 19 Закону України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг").

Згідно з п. 7 ч. 4 ст. 19 Закону України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг" НКРЕКП вправі за результатами перевірки або моніторингу приймати рішення про встановлення (зміну) тарифів на товари (послуги) суб`єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг.

За договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергія) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання (ч. 1 ст. 275 ГК України).

Енергопостачальні підприємства інших, крім державної і комунальної, форм власності можуть брати участь у забезпеченні енергією будь-яких споживачів, у тому числі через державну (комунальну) енергомережу, на умовах, визначених відповідними договорами (ч. 5 ст. 275 ГК України).

Одним із основних обов`язків споживача теплової енергії, серед іншого, є додержання вимог договору та нормативно-правових актів (ст. 24 Закону України "Про теплопостачання").

Споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію. Споживач теплової енергії несе відповідальність за порушення умов договору з теплопостачальною організацією (ч. 6 ст. 19, ч. 4 ст. 24 Закону України "Про теплопостачання").

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

За умовами укладеного сторонами договору (пп. 1.1. п. 1) позивач зобов`язаний постачати відповідачу теплову енергію, а відповідач - оплатити отриману теплову енергію за встановленими тарифами.

Тарифи на теплову енергію встановлюються Національною комісією регулювання ринку комунальних послуг України та не є предметом узгодження між сторонами договору і можуть змінюватись протягом дії цього договору (як у бік збільшення, так і у бік зменшення).

Обставин, які б звільняли відповідача від оплати фактично спожитої теплової енергії за встановленим тарифом, сторони договору не погоджували.

З урахуванням наведеного, колегія суддів не вбачає у діях позивача порушень вимог ст.ст. 13, 632 ЦК України.

Водночас відповідач повністю не розрахувався з позивачем за отриману теплову енергію за тарифом 1 217, 17 грн за 1 Гкал, який встановлено НКРЕКП за період з 28.10.2018 по 31.12.2018.

Таким чином, договір не можна вважати виконаним за спірний період.

Відтак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на те, що у матеріалах справи відсутні докази оплати відповідачем донарахованої йому вартості спожитої теплової енергії з 28.10.2018 по 31.12.2018 відповідно до діючих тарифів за договором, вартість якої позивачем розраховано правильно.

Щодо посилання скаржника у відзиві на позовну заяву та апеляційній скарзі на неможливість погашення перерахунку через відсутність кошторисних видатків та ресурсів, оскільки відповідач є державною установою з бюджетною формою фінансування та не здійснює комерційної діяльності, то у цьому випадку, слід взяти до уваги практику Європейського суду з прав людини як джерело права згідно з ч. 4 ст.11 ГПК України, а також висновки Верховного Суду, викладені в його постановах.

Так, у рішеннях Європейського Суду з прав людини неодноразово зазначалось, що відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України, не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання (рішення від 18.10.2005 у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" та рішення від 30.11.2004 у справі "Бакалов проти України").

Правова позиція про те, що відсутність у боржника необхідних коштів або взяття ним зобов`язань без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень не звільняє його від обов`язку виконати господарські зобов`язання, викладена також у постановах Верховного Суду від 25.06.2020 у справі № 910/4926/19, від 30.03.2020 у справі № 910/3011/19, від 03.04.2018 у справі № 908/1076/17.

З приводу позиції скаржника про необхідність застосування до спірного періоду тарифу на теплову енергію, по якому відповідач оплачував вартість теплової енергії, отриманої від позивача, колегія звертає увагу на те, що положення ч. 7 ст. 14 Закону України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг" пов`язують момент набрання чинності постановами НКРЕКП якими встановлюються відповідні тарифи саме з визначенням "офіційне опублікування".

Прийнята 27.02.2018 постанова № 239 у п. 2. містить інформацію про те, що ця постанова набирає чинності з дня, наступного за днем її опублікування в офіційному друкованому виданні - газеті "Урядовий кур`єр".

Опублікування цієї постанови відбулось в офіційному друкованому виданні - газеті "Урядовий кур`єр" від 27.10.2018 № 202, з огляду на що вказана постанова набрала чинності 28.10.2018 (з дня, наступного за днем її опублікування).

Натомість прийнята 14.06.2018 Постанова № 404 набрала чинності 16.08.2018 (з дня, наступного за днем її опублікування в офіційному друкованому виданні - газеті "Урядовий кур`єр" від 15.08.2018 № 152).

При цьому у рішенні Конституційного Суду України від 03.10.1997 №4-зп, на яке посилався у своєму рішенні суд першої інстанції, вказано, що з прийняттям нового акту, якщо інше не передбачено цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше .

Вказане у сукупності свідчить про те, що постанова НКРЕКП від 14.06.2018 № 404, яка діяла в часі раніше (із 16.08.2018), була автоматично скасована з набранням чинності постанови НКРЕКП від 27.02.2018 № 239 (із 28.10.2018), а отже не діяла саме із 28.10.2018.

При цьому, перерахунок за спожиту теплову енергію за період з 28.10.2018 по 31.12.2018 (включно) у відповідності до тарифів для потреб бюджетних установ, затверджених Постановою НКРЕКП № 239 від 27.02.2018 із розрахунку 1 217, 17 грн за 1 Гкал здійснювався позивачем на виконання постанови НКРЕКП № 3225 (у редакції постанови НКРЕКП №239 від 27.02.2018), яка є чинною та у встановленому законом порядку не скасована.

З огляду на викладене, доводи апеляційної скарги про порушення судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення не знайшли свого підтвердження за апеляційним розглядом справи.

У викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд апеляційної інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29).

З огляду на вищевикладене та встановлені фактичні обставини справи, суд дає вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Щодо решти аргументів скаржника, окрім викладених у мотивувальній частині даної постанови, суд визнає їх такими, що не мають суттєвого впливу на прийняття рішення у даній справі.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За результатами перегляду даної справи колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у суді апеляційної інстанції, дійшла висновку про те, що рішення господарського суду Черкаської області від 01.10.2021 у справі №925/1066/21 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга відповідача - без задоволення.

Судові витрати.

Відповідно до частини четвертої статті 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, суд вирішує питання про відшкодування або оплату судових витрат на користь сторони у разі повного чи часткового задоволення її вимог.

Таким чином, оскільки апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстави присуджувати скаржнику, як стороні, не на користь якого ухвалено рішення, судові витрати по сплаті судового збору, у суду відсутні.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Комунального закладу «Черкаська санаторна школа Черкаської обласної ради» залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Черкаської області від 01.10.2021 у справі № 925/1066/21 залишити без змін.

Судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Комунальний заклад «Черкаська санаторна школа Черкаської обласної ради».

Матеріали справи № 925/1066/21 повернути до господарського суду Черкаської області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 18.04.2022 (у зв`язку з перебуванням головуючого судді Ходаківської І.П. на лікарняному з 13.12.2021 по 14.03.2022, судді Владимиренко С.В. - у відпустці з 04.04.2022 по 15.04.2022 та у зв`язку із зупиненням здійснення судочинства Північним апеляційним господарським судом у період з 03.03.2022 по 31.03.2022 (накази Голови ПАГС № 1 від 03.02.2022, № 11 від 31.03.2022)).

Головуючий суддя І.П. Ходаківська

Судді В.А. Корсак

С.В. Владимиренко