Рішення

від 16.02.2022 по справі 910/16225/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

17.02.2022Справа № 910/16225/21

За позовом Державного підприємства "Укрхімтрансаміак"

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "Енерголізинг"

2) Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ)

3) Головного сервісного центру МВС

про визнання права власності, зобов`язання вчинити дії

Суддя Підченко Ю.О.

Секретар судового засідання Лемішко Д.А.

Представники сторін:

від позивача: Сіткевич Є.П. - представник за довіреністю;

від відповідача-1: не з`явився;

від відповідача-2: не з`явився;

від відповідача-3: Мазур І.О. - представник за довіреністю.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державне підприємство "Укрхімтрансаміак" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "Енерголізинг", Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), Головний сервісний центр МВС відповідно до якого просить суд:

- визнати право власності на транспортний засіб марки LINCOLN модель TOWN CAR, реєстраційний номер НОМЕР_1 , VIN НОМЕР_2 за позивачем;

- зобов`язати відповідача-2 зняти арешт з транспортного засобу марки LINCOLN модель TOWN CAR, реєстраційний номер НОМЕР_1 , VIN НОМЕР_2 ;

- зобов`язати відповідача-2 зняти з розшуку транспортний засіб марки LINCOLN модель TOWN CAR, реєстраційний номер НОМЕР_1 , VIN НОМЕР_2 ;

- зобов`язати відповідача-3 видалити в Єдиному державному реєстрі транспортних засобів, інших реєстрах, які ведуться Міністерством внутрішніх справ інформацію щодо реєстрації права власності на транспортний засіб марки LINCOLN модель TOWN CAR, реєстраційний номер НОМЕР_1 , VIN НОМЕР_2 за відповідачем-1.

Відповідно до ухвали Господарського суду міста Києва від 11.11.2021 суд відклав підготовче провадження та призначив розгляд справи на 02.12.2021.

19.11.2021 від представника позивача поштовим листом на адресу Господарського суду міста Києва надійшли письмові пояснення.

В судовому засіданні 02.12.2021 представники позивача та відповідача-3 усно надали пояснення щодо позовної заяви та не заперечували закрити підготовче провадження та перейти до розгляду справи по суті.

Відповідач-1 та відповідач-2 явку уповноважених представників у підготовче засідання не забезпечили, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Враховуючи те, що судом остаточно з`ясований предмет спору та характер спірних правовідносин, позовні вимоги, визначені обставини справи, які підлягають встановленню, та зібрані відповідні докази, вчинені усі дії з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, суд дійшов висновку про закриття підготовчого провадження у справі та призначення справи до судового розгляду по суті на 17.02.2022.

15.02.2022 через загальний відділ діловодства суду від Арбітражного керуючого Голінного Андрія Михайловича надійшла заява про залучення його до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

Безпосередньо в судовому засіданні 17.02.2022 представник позивача заперечив проти залучення третьої особи, а представник відповідача-3 залишив вирішення вказаного клопотання на розсуд суду.

Крім того, учасники судового процесу надали усні пояснення щодо предмету спору у справі.

Відповідачі-1,-2 явку уповноважених представників у судове засідання 17.02.2022 не забезпечили, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

За результатами розгляду заяви Арбітражного керуючого Голінного Андрія Михайловича про залучення його до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 50 Господарського процесуального кодексу України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов`язки щодо однієї із сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи.

Якщо суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до розгляду встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права та обов`язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору.

У заявах про залучення третіх осіб і у заявах третіх осіб про вступ у справу на стороні позивача або відповідача зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити до участі у справі.

Як вбачається з доводів ОСОБА_1 :

- ухвалою Господарського суду Черкаської області від 19.02.2019 по справі № 14/5026/879/2011 було задоволено клопотання арбітражного керуючого та стягнуто, зокрема, з ТОВ «Лізингова компанія «Енерголізинг» кошти в розмірі 14 801, 56 грн. На примусове виконання ухвали видано наказ від 28.02.2019;

- наказ пред`явлено на примусове виконання до Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Києві, а постановою від 23.09.2019 ВП №59233083 накладено арешт на майно боржника в межах суми стягнення 16 599,71 грн;

- виходячи з відповіді на запит № 86672338 від 21.09.2020 та № 87656096 від 06.10.2020 вбачається, що за боржником зареєстровані транспортні засоби, зокрема, LINCOLN, реєстраційний номер НОМЕР_1 , VIN НОМЕР_2 ;

- постановою від 07.10.2020 ВП № 59233083 зареєстровані за боржником транспортні засоби оголошено в розшук;

- постановою від 06.08.2021 ВП № 59233083 повернуто виконавчий документ стягувачу на підставі п. 7 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» у зв`язку з не виявленням транспортних засобів оголошених в розшук;

- постановою від 19.10.2021 відкрито виконавче провадження № 67163701 з примусового виконання наказу, а постановою від 19.01.2022 ВП № 67163701 повернуто виконавчий документ стягувачу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» у зв`язку з відсутністю майна боржника;

- 12.02.2022 до Шевченківського відділу ДВС у м. Києві направлено заяву від 11.02.2022 № 01-21/23 про примусове виконання рішення, яку вручено 14.02.2022;

- арешт, накладений постановою від 23.09.2019 ВП № 59233083 та оголошення в розшук транспортних засобів постановою від 07.10.2020 здійснювалося з метою забезпечення примусового виконання ухвали суду щодо стягнення коштів в розмірі 14 801, 56 грн з ТОВ «Лізингова компанія «Енерголізинг» на користь арбітражного керуючого Голінного А.М.

Суд вважає за необхідне наголосити, що примусове виконання рішення (ухвали) здійснюється відповідними органами державної виконавчої служби згідно з вимогами Закону України «Про виконавче провадження». У даній справі між виник спір про право, а не про порядок примусового виконання рішення суду.

Зважаючи на те, що справу вже призначено до розгляду по суті, підстав вважати, що рішення суду в даній справі може вплинути на права арбітражного керуючого Голінного А.М. щодо примусового виконання ухвали в іншій справі, суд відмовляє в задоволенні клопотання про залучення ОСОБА_1 третьою особою, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору.

Суд, заслухавши вступне слово представників сторін, з`ясувавши обставини, дослідив в порядку статей 209-210 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) докази у справі.

Після закінчення з`ясування обставин справи та перевірки їх доказами суд перейшов до судових дебатів.

У судовому засіданні 17.02.2022 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення відповідно до ст. 233 ГПК України.

Судом, відповідно до вимог статей 222-223 ГПК України, здійснювалося повне фіксування судового засідання технічними засобами та секретарем судового засідання велися протоколи судових засідань, які долучені до матеріалів справи.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, пояснення, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство «Укрхімтрансаміак» (далі також - позивач, підприємство) відповідно до Статуту в редакції від 27.07.2021 є правонаступником усіх майнових та немайнових прав Українського державного підприємства «Укрхімтрансаміак».

Як стверджує позивач, він є власником транспортного засобу марки LINCOLN модель TOWN CAR, реєстраційний номер НОМЕР_1 , VIN НОМЕР_2 (далі також - Транспортний засіб), що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_3 , виданого УДАІ ГУ МВС України в м. Києві 15.08.2006.

У жовтні 2020 позивачу стало відомо про те, що на Транспортний засіб державним виконавцем Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Колодчуком С.В. накладено арешт та оголошено в розшук в рамках виконавчих проваджень №№ 58622436 та 59233083. За вказаними виконавчими провадженнями боржником є ТОВ «ЛК «Енерголізинг».

Листом вих. № 1/02.2-1341 від 02.11.2020 представники Підприємства звернулися до Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) із вимогою про скасування постанови про оголошення в розшук Транспортного засобу та надано підтверджуючі документи.

Відповідач-2, у свою чергу, у відповіді вих. № 200390 від 24.11.2020 підтвердив наявність виконавчого провадження за яким боржником виступає відповідач-1 та зазначив, що відповідно до наявної в матеріалах виконавчого провадження відповіді від Міністерства внутрішніх справ України № 87716433 від 07.10.2020, за ТОВ «ЛК «Енерголізинг» зареєстрований транспортний засіб «LINCOLNTOWN CAR», реєстраційний номер НОМЕР_1 , на який постановою державного виконавця накладено арешт та який перебуває в розшуку. Додатково відповідач-2 послався на ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» щодо права особи, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Заперечуючи проти заявленого позову відповідач-3 посилався, зокрема, на таке:

- відповідно до Єдиного державного реєстру транспортних засобів (далі також ЄДРТЗ) підставою для здійснення реєстраційної операції 15.08.2006 (реєстрація Транспортного засобу) є довідка-рахунок серії КІВ № 652508 від 15.08.2006;

- згідно зі ст. 203 Наказу МВС України від 10.01.2014 № 5 ДСК «Про затвердження Переліку документів, що створюються під час діяльності органів внутрішніх справ, навчальних закладів, підприємств, закладів охорони здоров`я, що належать до сфери управління Міністерства внутрішніх справ України, із зазначенням строків зберігання документів» термін зберігання документів, на підставі яких здійснюється реєстрація, перереєстрація та зняття з обліку транспортних засобів, становить 3 роки;

- інформація щодо обмежень стосовно Транспортного засобу в ЄДРТЗ відсутня, про що було вказано в листі ГСЦ МВС від 04.02.2021 № 31/5921 та РСЦ ГСЦ МВС в м. Києві від 16.12.2020 № 31/26-5786;

- Підприємство оскаржує в даній справі право власності інших осіб на Транспортний засіб та просить визнаним право власності за позивачем, хоча ДП «Укрхімтрансаміак» і так є власником Транспортного засобу.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 15 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

У відповідності до норми 16 Цивільного кодексу України, способами захисту цивільних прав та інтересів судом, зокрема, є визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Згідно ч. 2 ст. 20 Господарського кодексу України, кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб`єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб`єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб`єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб`єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов`язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно ч. 1 ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження», примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Відповідно до статті 10 Закону України "Про виконавче провадження" заходами примусового виконання рішень є:

1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами;

2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника;

3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні;

4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем;

5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Частиною 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», передбачено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, зокрема, накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку; накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.

Частинами 1 та 2 статті 56 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт на рухоме майно, що не підлягає державній реєстрації, накладається виконавцем лише після проведення його опису. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач є власником транспортного засобу марки LINCOLN модель TOWN CAR, реєстраційний номер НОМЕР_1 , VIN НОМЕР_2 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_3 , виданого УДАІ ГУ МВС України в м. Києві 15.08.2006.

Судом встановлено, що в межах виконавчих проваджень №№ 58622436 та 59233083 на належний позивачу Транспортний засіб накладено арешт та оголошено в розшук.

Як вбачається з наявних у матеріалах справи фактичних даних, в матеріалах виконавчого провадження № 58622436 (наданих відповідачем-2 на вимогу суду) наявна постанова від 07.05.2021 про об`єднання виконавчих проваджень у зведене виконавче провадження. Вказаною постановою державний виконавець Коваленко Є.І., керуючись ст. 30 Закону України «Про виконавче провадження», об`єднав виконавчі провадження №№ 58622436 та 59233083 у зведене виконавче провадження № 65365159.

З системного аналізу ст. 30 Закону України «Про виконавче провадження», Інструкції з організації примусового виконання рішення, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5, у разі надходження на виконання кількох виконавчих документів щодо одного боржника, державний виконавець який відкрив перше виконавче провадження щодо такого боржника, здійснює виконання кількох рішень про стягнення коштів з одного боржника у рамках зведеного виконавчого провадження, про що виноситься відповідна постанова. При прийнятті постанови про об`єднання виконавчих проваджень у зведене виконавче провадження, не припиняються та не закінчується дії виконавчого провадження, що були здійснені державним виконавцем в рамках окремих виконавчих проваджень відносно боржника. Після об`єднання виконавчих проваджень №№ 58622436, 59233083 у зведене виконавче провадження №65365159, не скасовані постанови відповідача-2, якими накладено арешт та оголошено у розшук Транспортний засіб належний позивачу, таким чином порушене право Підприємства щодо права власності на Транспортний засіб.

В матеріалах зведеного виконавчого провадження № 65365159 наявні постанови державного виконавця Коваленко Є.І. від 06.08.2021 про повернення виконавчого документу стягувачам: Голінному Є.І. наказу Господарського суду Черкаської області № 14/5026/879/2011; Носань Н.С. наказу Господарського суду Черкаської області № 10/5026/879/2011. Підставою прийняття постанов вказано п. 7 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження».

Пунктом 7 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження», виконавчий документ повертається стягувачу, якщо боржник - фізична особа (крім випадків, коли виконанню підлягають виконавчі документи про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров`я, у зв`язку із втратою годувальника, а також виконавчі документи про відібрання дитини) чи транспортні засоби боржника, розшук яких здійснювався поліцією, не виявлені протягом року з дня оголошення розшуку.

Відповідно до п. 4 вказаної статті про повернення стягувачу виконавчого документа виконавець виносить постанову. У п. 3 цієї статті визначено перелік підстав (п.п. 1, 3, 11 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження»), коли державний виконавець при поверненні виконавчого документа стягувачу знімає арешт з майна боржника. В інших випадках повернення виконавчого документа стягувачу зняття арешту з майна (коштів) боржника не передбачено.

Оскільки повернення виконавчого документа стягувачу у спірних правовідносинах ч. мало місце з огляду на п. 7 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження», то при поверненні виконавчого документа в державного виконавця були відсутні підстави для зняття арешту з майна боржника (відповідача-1).

Крім того, ч. 4 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» визначає загальний перелік підстав для зняття арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини. Однак, серед наведеного переліку відсутня така підстава для зняття арешту як повернення виконавчого документа стягувачу.

У разі повернення виконавчого документа стягувачеві на підставі п. 7 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження не є закінченим. При цьому, державному виконавцю не надано право знімати арешт з майна боржника у разі повернення виконавчого документа стягувачу в разі відсутності у боржника майна, на яке може бути звернуто стягнення.

Відповідно до положень ст. 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 04.11.1950), що набрала чинності для України з 11.09.1997 та є складовою її правової системи та відповідно до вимог ст. 9 Конституції України, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно зі ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об`єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ст. 316 Цивільного кодексу України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (ч. 1 ст. 317 Цивільного кодексу України).

Статтею 319 Цивільного кодексу України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Положеннями ст. 320 Цивільного кодексу України встановлено, що власник має право використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності, крім випадків, встановлених законом. Законом можуть бути встановлені умови використання власником свого майна для здійснення підприємницької діяльності.

Згідно зі ст. 328 Цивільного кодексу України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до частини 1 статті 386 Цивільного кодексу України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності.

Згідно з приписами статті 391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до ч. 1 ст. 59 Закону України "Про виконавче провадження", особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Частиною 5 ст. 59 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено зняття арешту за рішенням суду.

Отже, законодавець визначив окремий механізм поновлення порушеного права особи, якій належить арештоване майно, - звернення до суду з позовом про визнання права власності на це майно і зняття з нього арешту.

При цьому, частиною 6 статті 51 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що спори, що виникають під час виконавчого провадження щодо звернення стягнення на заставлене майно, вирішуються судом.

Таким чином, оскільки в постановах про повернення виконавчого документу стягувачу ( ОСОБА_1 , Носань Н.С.) державним виконавцем постановлено лише повернути накази Господарського суду Черкаської області № 14/5026/879/2011 та № 10/5026/879/20111, а питання стосовно зняття накладеного на спірний Транспортний засіб арешту та його розшуку вирішено не було, тоді суд дійшов висновку про наявність порушеного права позивача, яке підлягає захисту.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з покладенням судового збору на відповідачів в порядку ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 50, 73, 74, 76, 77, 86, 129, 232, 233, 237, п. 2 ч. 5 ст. 238, ст.ст. 240, 241, ч. 1 ст. 256, 288 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Державного підприємства «Укрхімтрансаміак» задовольнити.

2. Визнати право власності на транспортний засіб марки LINCOLN модель TOWN CAR, реєстраційний номер НОМЕР_1 , VIN НОМЕР_2 за Державним підприємством «Укрхімтрансаміак».

3. Зобов`язати Шевченківський районний відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 110, код ЄДРПОУ 34967593) зняти арешт з транспортного засобу марки LINCOLN модель TOWN CAR, реєстраційний номер НОМЕР_1 , VIN НОМЕР_2 .

4. Зобов`язати Шевченківський районний відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 110, код ЄДРПОУ 34967593) зняти з розшуку транспортний засіб марки LINCOLN модель TOWN CAR, реєстраційний номер НОМЕР_1 , VIN НОМЕР_2 .

5. Зобов`язати Головний сервісний центр МВС (04052, м. Київ, вул. Лук`янівська, 62, код ЄДРПОУ 40109173) видалити в Єдиному державному реєстрі транспортних засобів, інших реєстрах, які ведуться Міністерством внутрішніх справ інформацію щодо реєстрації права власності на транспортний засіб марки LINCOLN модель TOWN CAR, реєстраційний номер НОМЕР_1 , VIN НОМЕР_2 за Товариством з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Енерголізинг».

6. Стягнути з Товариством з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Енерголізинг» (04053, м. Київ, Кудрявський Узвіз, 5-Б; код ЄДРПОУ 24595280) на користь Державного підприємства «Укрхімтрансаміак» (02002, м. Київ, вул. Євгена Сверстюка, 15; код ЄДРПОУ 31517060) витрати зі сплати судового збору в розмірі 3 026, 66 грн.

7. Стягнути з Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 110, код ЄДРПОУ 34967593) на користь Державного підприємства «Укрхімтрансаміак» (02002, м. Київ, вул. Євгена Сверстюка, 15; код ЄДРПОУ 31517060) витрати зі сплати судового збору в розмірі 3 026, 66 грн.

8. Стягнути з Головного сервісного центру МВС (04052, м. Київ, вул. Лук`янівська, 62, код ЄДРПОУ 40109173) на користь Державного підприємства «Укрхімтрансаміак» (02002, м. Київ, вул. Євгена Сверстюка, 15; код ЄДРПОУ 31517060) витрати зі сплати судового збору в розмірі 3 026, 66 грн.

9. Після набрання рішенням законної сили видати відповідні накази.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, то строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 28.03.2022 року.

Суддя Ю.О.Підченко