Ухвала

від 17.04.2022 по справі 540/450/21

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

18 квітня 2022 року

м. Київ

справа № 540/450/21

адміністративне провадження № К/990/6016/22

Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Мартинюк Н.М., перевіривши касаційну скаргу Офісу Генерального прокурора на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 30 червня 2021 року і постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 26 жовтня 2021 року у справі №540/450/21 за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора, Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону, Другої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) про визнання протиправним та скасування рішення, визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2021 року ОСОБА_1 пред`явив позов до Офісу Генерального прокурора, Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону, Другої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих), у якому, з урахуванням об`єднання в одне провадження адміністративних справ та уточнення позовних вимог, у кінцевому варіанті просив суд:

1) визнати протиправним та скасувати рішення Другої кадрової комісії від 23 листопада 2020 року №7 "Про неуспішне проходження атестації за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора";

2) визнати протиправним та скасувати наказ Спеціалізованої прокуратури від 10 березня 2021 року №154к про звільнення капітана юстиції ОСОБА_1 з посади заступника військового прокурора Херсонського гарнізону Південного регіону України;

3) поновити його на посаді заступника керівника Херсонської спеціалізованої прокуратури у військовій частині та оборонній сфері (на правах окружної) з 10 березня 2021року, зарахувавши час вимушеного прогулу у загальний строк служби в органах прокуратури України.

Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 30 червня 2021 року позов задоволено частково:

1) визнано протиправним та скасовано наказ в.о. керівника Спеціалізованої прокуратури від 10 березня 2021 року №154к про звільнення капітана юстиції ОСОБА_1 з посади заступника військового прокурора Херсонського гарнізону Південного регіону України на підставі підпункту "г" пункту другого частини п`ятої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок та військову службу" (у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів) з 14 березня 2021 року;

2) поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника військового прокурора Херсонського гарнізону Південного регіону України з 15 березня 2021 року;

3) стягнуто з Спеціалізованої прокуратури на користь ОСОБА_1 середній розмір грошового забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 15 березня 2021 року до 30 червня 2021 року включно у сумі: 78933,грн, з відрахуванням податків, зборів та обов`язкових платежів;

4) у задоволенні іншої частини позову відмовлено.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 26 жовтня 2021 року скасовано рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 30 червня 2021 року в частині відмови в задоволенні позову про визнання протиправним та скасування рішення Другої кадрової комісії від 23 листопада 2020 року №7 і задоволено позов в цій частині:

1) визнано протиправним та скасовано рішення Другої кадрової комісії від 23 листопада 2020 року №7 "Про неуспішне проходження атестації за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора", прийняте відносно ОСОБА_1 ;

2) змінено мотивувальну частину рішення суду першої інстанції в частині підстав для задоволення позову про визнання протиправним і скасування наказу Спеціалізованої прокуратури від 10 березня 2021року №154к про звільнення позивача з посади заступника військового прокурора Херсонського гарнізону Південного регіону України;

3) в абзаці четвертому резолютивної частини рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 30 червня 2021 року зазначено, що з Спеціалізованої прокуратури на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню грошове забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 15 березня 2021 року по 30 червня 2021 року в сумі 69423,00 грн;

4) у іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Не погоджуючись із цими судовими рішеннями, Офіс Генерального прокурора втретє звернувся із касаційною скаргою до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до статті 327 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - «КАС України»), надіславши її 11 лютого 2022 року за допомогою засобів поштового зв`язку.

Скаржник просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Одночасно з цим, скаржник просить поновити строк на касаційне оскарження.

Дослідивши зміст касаційної скарги, Суд вважає за потрібне повернути її скаржнику з наступних підстав.

З 8 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ», яким унесено зміни до розділу 3 Глави 2 «Касаційне провадження», зокрема, щодо визначення підстав касаційного оскарження судових рішень та порядку їхнього розгляду.

Так, відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

За правилами частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень є вичерпним і касаційна скарга повинна бути обґрунтована виключно такими доводами.

Вимоги до форми та змісту касаційної скарги встановлено статтею 330 КАС України, відповідно до пункту 4 частини другої якої у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).

Раніше подані касаційні скарги Верховний Суд ухвалами від 20 грудня 2021 року, від 28 січня 2022 року повернув на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС України як такі, що не містили підстав для касаційного оскарження судових рішень.

Під час перевірки втретє поданої касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 КАС України встановлено, що у ній так і не викладені підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.

У касаційній скарзі указано, що судові рішення оскаржуються на підставі пунктів 1 і 3 частини четвертої статті 328 КАС України.

Так, скаржник зазначив, що суди не врахували висновки Верховного Суду щодо застосування пункту 19 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» від 19 вересня 2019 року №113-IX, пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру», які викладені у постановах від 21 вересня 2021 року і від 24 вересня 2021 року (справи №160/6204/20, №200/5038/20-а, №160/6596/20, №140/3790/19, №280/4314/20), від 29 вересня 2021 року у справі №440/2682/20.

Однак у скарзі відсутнє мотивування подібності правовідносин у цій справі та справах, на які покликається скаржник.

Водночас скаржник лише зазначив про такий висновок Верховного Суду, однак не виклав його у взаємозв`язку з обставинами цієї справи і не навів обґрунтування у чому саме полягає неправильне застосування судами норм права, обмежившись фразою, що набрання позивачем за результатами іспиту у формі анонімного тестування під час першого етапу атестації меншої кількості балів, аніж прохідний бал є безумовною підставою для прийняття кадровою комісією рішення про неуспішне проходження прокурором атестації.

Разом з тим, зміст оскаржуваних судових рішень свідчить про те, що вирішуючи цей спір, суди встановили, що через перебування на лікуванні 27 жовтня 2020 року, позивач надіслав заяву про перенесення іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора, призначеного на 28 жовтня 2020 року, проте не отримавши відповідь, з`явився на іспит, за результатами якого набрав 61 бал. Надалі заяву позивача було таки розглянуто на засіданні Другої кадрової комісії, яке відбулося 28 жовтня 2020 року і вирішено її задовольнити. Тобто, розглянувши заяву позивача від 27 жовтня 2020 року кадрова комісія визнала її обґрунтованою. Однак, цього ж дня відповідно до протоколу №4 засідання Другої кадрової комісії від 28 жовтня 2020 року та додатку №2 до вказаного протоколу, позивача включено до списку осіб, які не пройшли перший етап атестації.

Отже, у цій справі судами установлено, що Другою кадровою комісією стосовно позивача одночасно прийнято два протилежні рішення: про задоволення його заяви від 27 жовтня 2020 року про перенесення дати складення іспиту у формі анонімного тестування, а також про включення його до списку осіб, які не пройшли перший етап атестації.

Суди також відхилили аргументи кадрової комісії з приводу того, що велике навантаження на неї призвело до прийняття неоднозначних рішень, оскільки така позиція є законодавчо необґрунтованою та не звільняє кадрову комісію від обов`язку та відповідальності здійснювати покладені на неї повноваження відповідно до Порядку №221.

Наведене свідчить про відсутність ознак подібності спірних правовідносин у цій справі, правовідносинам у справах, зазначених скаржником, як прикладу правильного застосування норми стосовно якої Верховним Судом сформовано відповідний висновок.

Відтак наведене обґрунтування підстав звернення до Верховного Суду із касаційною скаргою не є достатнім у розумінні пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України.

Посилання на приписи статті 242 КАС України не підміняє визначення таких підстав касаційного оскарження.

У цьому контексті Суд наголошує на тому, що обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга).

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України недостатньо самого лише зазначення постанови Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права, обов`язковою умовою є те, що правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга) мають бути подібними.

Водночас подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.

Обставини, які формують зміст правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, а так само оцінка судами їх сукупності, не можуть вважатися подібністю правовідносин.

Оскільки скаржник, посилаючись на постанови Верховного Суду, не обґрунтував, що ці постанови ухвалена у справі з подібними правовідносинами із цією справою, то суд констатує, що у касаційній скарзі не викладені підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку, визначені пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України.

Крім цього, Суд зауважує, що оскарження судових рішень з підстав, передбачених пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України, вимагає не лише констатації факту відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, а й визначення норми (норм) права, яка потребує висновку, підстав необхідності такого висновку у подібних правовідносинах (усунення колізій норм права, визначення пріоритету однієї норми над іншою, тлумачення норми, т.і.), а також зазначення, у чому, на думку заявника, полягає неправильне застосування норми права, щодо якої необхідний висновок Верховного Суду.

Посилаючись на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України, скаржник вказує на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування у подібних правовідносинах пунктів 16, 17 розділу IІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України від 19 вересня 2019 року №113-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» (далі «Закон №113-ІХ»), пунктів 5, 7 розділу ІІ Порядку проходження прокурорами атестації, затвердженого наказом Генерального прокурора від 3 жовтня 2019 року №221.

Проте вказані положення є загальними і касаційна скарга не містить об`єктивних мотивів щодо необхідності висновку Верховного Суду щодо цих норм саме у цій справі, оскільки вирішуючи спір, суди виходили із критеріїв вмотивованості і обґрунтованості оскаржуваного наказу про звільнення, зміст якого оцінювався судами на основі приписів статті 2 КАС України.

Водночас скаржник не обґрунтував у чому полягає неправильне застосування судом апеляційної інстанції наведених норм права з огляду на висновки суду про прийняття кадровою комісією двох протилежних рішень про задоволення заяви позивача про перенесення дати складання анонімного тестування і про включення його до списку осіб, які не пройшли перший етап атестації. Таким доводам суду апеляційної інстанції касаційна скарга заперечень не містить.

Тож наведене обґрунтування підстав звернення до Верховного Суду із касаційною скаргою не є достатнім у розумінні пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України.

Інші доводи касаційної скарги щодо наявності підстав касаційного оскарження наведено без взаємозв`язку із підставами оскарження судових рішень, зазначених у частині четвертій статті 328 КАС України.

З урахуванням викладеного, підстав для касаційного оскарження, визначених пунктом 4 частини четвертої статті 328 КАС України, Судом зі змісту касаційної скарги не встановлено.

Отже, правильно пославшись у касаційній скарзі на положення частини четвертої статті 328 КАС України, скаржник не виклав передбачені нею підстави, за яких оскаржувані судові рішення можуть бути переглянуті судом касаційної інстанції відповідно до пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України.

Лише загальні посилання на незастосування висновку Верховного Суду, на його відсутність або необхідність відступлення від такого висновку, без вмотивованих аргументів неправильного застосування певної норми права та дотримання всіх умов касаційного оскарження, не є підставою для відкриття касаційного провадження.

Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

З огляду на це, касаційну скаргу належить повернути як таку, що не містить підстав, визначених частиною четвертою статті 328 КАС України, для касаційного оскарження рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 30 червня 2021 року і постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 26 жовтня 2021 року у справі №540/450/21.

Окрім іншого, у касаційній скарзі скаржник просить поновити строк на касаційне оскарження. Проте, оскільки встановлено, що касаційну скаргу належить повернути у зв`язку з тим, що скаржник не виклав підстав для касаційного оскарження, то клопотання про поновлення строку на таке оскарження Суд не вирішує.

На підставі наведеного і керуючись положеннями статей 328, 330, 332, 359 КАС України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Офісу Генерального прокурора на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 30 червня 2021 року і постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 26 жовтня 2021 року у справі №540/450/21 за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора, Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону, Другої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) про визнання протиправним та скасування рішення, визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу повернути особі, яка її подала.

Копію цієї ухвали надіслати учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 КАС України.

Роз`яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє його права повторного звернення до Верховного Суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і не може бути оскаржена.

………………………….

Н.М. Мартинюк,

Суддя Верховного Суду