Постанова

від 17.04.2022 по справі 2-586/11

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 квітня 2022 року м. Київ

Справа № 2-586/11

Апеляційне провадження №22-ц/824/1539/2022

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача: Соколової В.В.

суддів: Андрієнко А.М., Поліщук Н.В.

за участю секретаря Федорчук Я.С.

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Святошинського районного суду міста Києва, постановлену під головуванням судді Бабич Н.Д. 17 червня 2021 року, за скаргою ОСОБА_1 на дії державного виконавця Києво-Святошинського районного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції у виконавчому провадженні №49818889, стягувач: ОСОБА_2 ,

В С Т А Н О В И В

В грудні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції зі скаргою на дії державного виконавця Києво-Святошинського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Тертичної В.В., в якій з урахуванням уточнених вимог від 16 червня 2021 року просив:

визнати неправомірними дії державного виконавця Києво-Святошинського РВ ДВС Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції в частині винесення постанови про відкриття виконавчого провадження від 14 січня 2016 року та зобов`язати Києво-Святошинський РВ ДВС Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження від 14 січня 2016 року та всі обтяження, які винесені в даному виконавчому провадженні;

визнати неправомірними дії та бездіяльність державного виконавця Києво-Святошинського РВ ДВС Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції в частині винесення рішення в межах даного виконавчого провадження про заборгованість в розмірі 105191 грн 17 коп. та нездійснення перерахунку на вимогу боржника;

визнати неправомірними дії державного виконавця Києво-Святошинського РВ ДВС Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції в частині накладення штрафу від 19 вересня 2018 року в межах виконавчого провадження та зобов`язати скасувати дану постанову;

визнати неправомірними дії державного виконавця Києво-Святошинського РВ ДВС Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції в частині винесення постанови про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортним засобом від 20 вересня 2018 року, та зобов`язати скасувати вказану постанову;

визнати неправомірними дії Києво-Святошинського РВ ДВС Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції в частині винесення постанови про зміну реєстраційних даних від 27 травня 2020 року та зобов`язати Києво-Святошинський РВ ДВС Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції скасувати постанову про зміну реєстраційних даних від 27 травня 2020 року;

визнати неправомірними дії державного виконавця Києво-Святошинського РВ ДВС Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції в частині винесення постанови про звернення стягнення на зарплату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 23 жовтня 2020 року та зобов`язати державного виконавця скасувати дану постанову.

Скарга обґрунтована тим, що жодних документів від державного виконавця скаржник не отримував, з матеріалами виконавчого провадження не був ознайомлений.

На переконання скаржника, державний виконавець виніс постанову про відкриття виконавчого провадження неправомірно, оскільки 14 січня 2016 року такої особи як стягувач ОСОБА_3 вже не було. Тобто, заяву про відкриття виконавчого провадження подала особа, яка не мала права її подавати. Також зазначив, що розрахунок заборгованості є невірним, оскільки скаржник аліменти сплачує, дана довідка видана на неіснуючу особу ОСОБА_3 . Також на переконання скаржника, постанова про тимчасове обмеження у праві користування транспортними засобами від 20 вересня 2018 року є неправомірною, оскільки скаржник працює водієм, що обмежує його право на працю. На підставі наведеного просив скаргу задовольнити.

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 17 червня 2021 року скаргу ОСОБА_1 на дії державного виконавця Києво-Святошинського районного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції у виконавчому провадженні №49818889, стягувач: ОСОБА_2 - задоволено частково.

Визнано протиправними дії державного виконавця Києво-Святошинського РВ ДВС Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції Тертичної В.В. щодо складання довідки-розрахунку заборгованості по аліментам від 28 вересня 2020 року № 49818889 у виконавчому провадженні №49818889.

Зобов`язано державного виконавця Києво-Святошинського РВ ДВС Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції Тертичну В.В. здійснити у виконавчому провадженні № 49818889 перерахунок аліментів, що стягуються з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 на підставі виконавчого листа № 2-586/2011 від 18 квітня 2011 року, виданого Святошинським районним судом м. Києва, виходячи із фактичного доходу боржника ОСОБА_1 за вказані періоди.

Визнано неправомірними дії державного виконавця Києво-Святошинського РВ ДВС Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції в частині винесення постанови про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами від 20 вересня 2018 року та зобов`язано державного виконавця скасувати постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами від 20 вересня 2018 року.

Визнано неправомірними дії державного виконавця Києво-Святошинського РВ ДВС Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції в частині винесення постанови від 23 жовтня 2020 року про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника та зобов`язано державного виконавця Києво-Святошинського РВ ДВС Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції скасувати постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 23 жовтня 2020 року.

У задоволенні решти вимог скаржника - відмовлено.

Провадження по скарзі в частині визнання неправомірними дій державного виконавця Києво-Святошинського РВ ДВС Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції в частині накладення штрафу від 19 вересня 2018 року в межах виконавчого провадження та зобов`язання державного виконавця Києво-Святошинського РВ ДВС Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції скасувати постанову в частині накладення штрафу від 19 вересня 2018 року в межах виконавчого провадження - закрито.

Закриваючи провадження у справі суд виходив з того, що скарга на постанову державного виконавця про накладення штрафу та її скасування не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а повинна розглядатись в порядку адміністративного судочинства.

Боржник знав про виконавче провадження та ознайомлювався з ним, із заявою про поновлення строку на звернення до суду із скаргою не звертався, що стало підставою для відмови суду першої інстанції в задоволенні вимог в частині визнання неправомірними дій державного виконавця в частині винесення постанови про відкриття виконавчого провадження від 14 січня 2016 року та зобов`язання Києво-Святошинського РВ ДВС Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження.

Звертаючись зі скаргою в частині зміни реєстраційних даних стягувача скаржником не було обґрунтовано яким чином було порушено його права чи свободи під час виконання судового рішення та під час винесення оскаржуваної постанови про зміну реєстраційних даних.

Не погодився із зазначеним судовим рішенням ОСОБА_1 в частині відмови у скасуванні постанови про відкриття виконавчого провадження від 14 січня 2016 року №49818889 та всіх обтяжень, які було винесено в межах примусового виконання цього виконавчого провадження; в частині невизнання неправомірними порядків розрахунку заборгованості по аліментам за весь час проведення виконавчого провадження та відмови у здійсненні перерахунку заборгованості по аліментам ОСОБА_1 в межах виконавчого провадження № 49818889 від 14 січня 2016 року, його представником подана апеляційна скарга, в якій зазначається про незаконність ухвали у зв`язку з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного та неповного вирішення справи. Зазначає, що деякі вимоги скарги залишились без розгляду. Вважає, що суд першої інстанції формально підійшов до розгляду скарги, в ухвалі не аргументував чому вийшов за межі вимог скарги та чому відхилив вимоги скаржника, замінивши їх своїми.

Зазначає, що суд невірно зазначив, що скаржник був ознайомлений із виконавчим провадженням, а тому прострочив строк оскарження постанови про відкриття виконавчого провадження, оскільки матеріали виконавчого провадження №4981889 не містять доказів надсилання (надання, ознайомлення) постанови про відкриття виконавчого провадження, що є підставою для визнання неправомірними таких дій державного виконавця.

Вказує, що суд першої інстанції формально підійшов до оцінки розрахунку заборгованості по аліментам, виконаним державним виконавцем, оскільки не надав повної оцінки розрахунку, починаючи з моменту відкриття виконавчого провадження.

На підставі викладеного, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції в частині відмови в скасуванні постанови про відкриття виконавчого провадження від 14 січня 2016 року № 49818889 та всіх обтяжень, які було винесено в межах примусового виконання цього виконавчого провадження; в частині невизнання неправомірними порядків розрахунку заборгованості по аліментам за весь час проведення виконавчого провадження та відмови у здійсненні перерахунку заборгованості по аліментам ОСОБА_1 в межах виконавчого провадження № 49818889 від 14 січня 2016 року та постановити нове рішення, яким:

визнати неправомірними дії державного виконавця Києво-Святошинського РВ ДВС Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції в частині винесення постанови про відкриття виконавчого провадження від 14 січня 2016 року та зобов`язати Києво-Святошинський РВ ДВС Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження від 14 січня 2016 року та всі обтяження, які винесені в даному виконавчому провадженні;

визнати неправомірними дії та бездіяльність державного виконавця Києво-Святошинського РВ ДВС Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції в частині складання порядку розрахунків станом на 01 березня 2018 року в розмірі 53599 грн 36 коп., станом на 02 вересня 2018 року в розмірі 66498 грн 07 коп., станом на 25 січня 2020 року в розмірі 103413 грн 01 коп., станом на 25 січня 2020 року в розмірі 108196 грн 60 коп. і визначення загальної заборгованості ОСОБА_1 за аліментами станом на 01 вересня 2020 року в розмірі 105191 грн 17 коп. та нездійснення перерахунку на його вимогу;

зобов`язати Києво-Святошинський РВ ДВС Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції виконати перерахунок заборгованості по аліментам ОСОБА_1 в межах виконавчого провадження №49818889, починаючи з 14 січня 2016 року.

Сторони в судове засідання не з`явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Від скаржника ОСОБА_1 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, з посиланням на погане самопочуття та підвищення температури. Однак, зі сторони скаржника клопотання про відкладення розгляду справи з різних причин направлялись неодноразово. Враховуючи тривалість розгляду справи, відсутність документального підтвердження вказаних причин неявки скаржника та відсутність зазначення поважності причин неявки в судове засідання його представника, колегія суддів вважала за доцільне розглянути справу за відсутності скаржника.

Інші учасники справи повідомлені про час та місце розгляду справи, причини неявки суду не повідомили.

Тому, керуючись положеннями ч.2 ст. 372 ЦПК України, колегія суддів вважала за можливе розглянути справу у їх відсутність.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника скаржника, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів виходить з наступного.

Судом встановлено, що рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 25 березня 2011 року у справі № 2-586/11 стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - аліменти в розмірі ј частини з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з 18 жовтня 2010 року до досягнення ним повноліття. Також стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави державне мито (судовий збір) в розмірі 51 грн та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120 грн. /т.1 а.с.14-15/.

З Інформації про виконавче провадження з офіційного електронного ресурсу вбачається, що виконавчий лист був пред`явлений до виконання 06 січня 2016 року; відкриття виконавчого провадження відбулось 14 січня 2016 року; в ході провадження було здійснено ряд виконавчих дій, зокрема: накладення штрафу, тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України, встановлення тимчасового обмеження у праві полювання, користування зброєю, у праві керування транспортними засобами, арешт майна боржника та ін.; відбувалась також передача матеріалів виконавчого провадження /т.1 а.с.29-33/.

Виходячи з доводів апеляційної скарги, предметом апеляційного перегляду справи є дії державних виконавців щодо відкриття виконавчого провадження, всіх обтяжень, які було винесено в межах примусового виконання цього виконавчого провадження та в частині невизнання неправомірними порядків розрахунку заборгованості по аліментам за весь час проведення виконавчого провадження.

З матеріалів виконавчого провадження вбачається, що постановою старшого державного виконавця Державної виконавчої служби Києво-Святошинського району Пацуріною О.В. від 14 січня 2016 року було відкрито виконавче провадження ВП 49818889 за виконавчим листом № 2-586/11, виданим 18 квітня 2011 року Святошинським районним судом м. Києва про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 аліментів в розмірі ј частини /т.1 а.с.148/.

Згідно з довідкою, складеною старшим державним виконавцем Державної виконавчої служби Києво-Святошинського району Дороніною В.О., заборгованість ОСОБА_1 зі сплати аліментів станом на 01 вересня 2018 року (за період з 01 березня 2018 року по 01 серпня 2018 року) становить 66498,6 грн. При цьому, у довідці відсутні дані про здійснення боржником сплати аліментів або їх стягнення виконавцем /т.1 а.с.146-147/.

Постановою старшого державного виконавця Державної виконавчої служби Києво-Святошинського району Дороніною В.О. від 19 вересня 2018 року, у зв`язку з наявністю заборгованості зі сплати аліментів понад 3 (три) роки, накладено на боржника ОСОБА_1 штраф на користь стягувача у розмірі 33249,3 грн /т.1 а.с.145/.

Постановою старшого державного виконавця Державної виконавчої служби Києво-Святошинського району Дороніною В.О. від 20 вересня 2018 року встановлено тимчасове обмеження ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України до погашення заборгованості зі сплати аліментів /т.1 а.с.144/.

Постановою старшого державного виконавця Державної виконавчої служби Києво-Святошинського району Дороніною В.О. від 20 вересня 2018 року встановлено тимчасове обмеження ОСОБА_1 у праві полювання до погашення заборгованості зі сплати аліментів /т.1 а.с.143/.

Постановою старшого державного виконавця Державної виконавчої служби Києво-Святошинського району Дороніною В.О. від 20 вересня 2018 року встановлено тимчасове обмеження ОСОБА_1 у праві користування вогнепальною мисливською, пневматичною та охолощеною зброєю до погашення заборгованості зі сплати аліментів /т.1 а.с.142/.

Постановою старшого державного виконавця Державної виконавчої служби Києво-Святошинського району Дороніною В.О. від 20 вересня 2018 року встановлено тимчасове обмеження ОСОБА_1 у праві керування транспортними засобами до погашення заборгованості зі сплати аліментів /т.1 а.с.141/.

Постановою старшого державного виконавця Державної виконавчої служби Києво-Святошинського району Дороніною В.О. від 20 вересня 2018 року накладено арешт на майно, що належить ОСОБА_1 в межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів 66498,6 грн /т.1 а.с.143/.

Згідно з довідкою, складеною старшим державним виконавцем Державної виконавчої служби Києво-Святошинського району Пацуріною О.В. 25 листопада 2019 року, заборгованість ОСОБА_1 зі сплати аліментів станом на 01 листопада 2019 року (за період з 01 жовтня 2018 року по 01 листопада 2019 року) становить 103630,6 грн. При цьому, у довідці відсутні дані про здійснення боржником сплати аліментів або їх стягнення виконавцем /т.1 а.с.146-147/.

Постановою старшого державного виконавця Державної виконавчої служби Києво-Святошинського району Пацуріною О.В. від 25 листопада 2019 року виконавчий документ був переданий до Гребінківського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області /т.1 а.с.136/.

Згідно з розрахунком, складеним державним виконавцем Козій І.В., заборгованість зі сплати аліментів за ВП 49818889 за період листопад, грудень 2019 року становить 105913,10 грн. Копію цього розрахунку отримав ОСОБА_1 23 грудня 2019 року, про що міститься відповідна відмітка з власноручним підписом /т.1 а.с.131/..

Також, 23 грудня 2019 року ОСОБА_1 була подана декларація про дохід та майно, в якій зазначено про відсутність доходу та майна /т.1 а.с.130/.

В заяві від 23 грудня 2019 року ОСОБА_1 повідомив, що ознайомлений з рішенням суду про стягнення аліментів та довідкою за № 309 від 15 листопада 2019 року про несплату аліментів та зобов`язався повідомити виконавчу службу про зміну місця проживання /т.1 а.с.128/.

09 січня 2020 року ОСОБА_1 була подана заява, в якій він повідомив, що проживає за адресою АДРЕСА_1 та працює у м. Вишневе, просив передати виконавчий лист № 2-586/2011 до Києво-Святошинського РВ ДВС України /т.1 а.с.129 на звороті/.

Згідно з розрахунком, складеним державним виконавцем Козій І.В., заборгованість станом на 25 січня 2020 року ( за період листопад 2019 року по січень 2020 року) становить 103413,10 грн. При цьому, у розрахунку наявні дані про здійснення боржником сплати аліментів в січні 2020 року у сумі 7065,00 грн /т.1 а.с.132/.

Постановою державного виконавця Гребінківського районного відділу державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Козій І.В. від 25 січня 2020 року виконавчий документ був переданий до Києво-Святошинського районного відділу Державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління юстиції. Заборгованість зі сплати аліментів станом на 25 січня 2020 року визначена у розмірі 103413,10 грн /т.1 а.с.126/.

Постановою держаного виконавця Києво-Святошинського районного відділу Державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління юстиції Міністерства юстиції (м. Київ) Тертичною В.В. від 02 березня 2020 року прийнято виконавче провадження № 49818889 /т.1 а.с.125/.

Згідно з довідкою ТОВ «ЕКО-АВТОТЕХНІКС» від 19 лютого 2020 року, ОСОБА_1 працює у них на посаді водія автотранспортних засобів з 30 жовтня 2019 року /т.1 а.с.122/.

Постановою держаного виконавця Києво-Святошинського районного відділу Державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління юстиції Міністерства юстиції (м. Київ) Тертичною В.В. від 03 березня 2020 року звернуто стягнення на дохід боржника ОСОБА_1 , що він отримує у ТОВ «ЕКО-АВТОТЕХНІКС».

Згідно з довідкою ТОВ «Експедиція 777» від 23 липня 2020 року, ОСОБА_1 працює у них на посаді водія автотранспортних засобів з 20 липня 2020 року /т.1 а.с.124/.

03 вересня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Києво-Святошинського районного відділу Державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління юстиції Міністерства юстиції (м. Київ) з заявою про ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження, а 10 вересня 2020 року ВДС зареєстровано його заяву про видачу йому розрахунку заборгованості зі сплати аліментів за весь період примусового стягнення з2010 року /т.1 а.с.117,118/.

Згідно з довідкою-розрахунком, складеним державним виконавцем Тертичною В.В. 28 вересня 2020 року, заборгованість станом на 25 січня 2020 року становить 103413,10 грн, а станом на 01 вересня 2020 року (за період з лютого по вересень 2020 року) заборгованість становить 105191,17. При цьому у розрахунку наявні дані про здійснення боржником сплати аліментів в квітні, червні, липні та серпні 2020 року /т.1 а.с.115-116/. Вказана довідка була направлена ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку /т.1 а.с.114/.

Постановою держаного виконавця Києво-Святошинського районного відділу Державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління юстиції Міністерства юстиції (м. Київ) Тертичною В.В. від 23 липня 2020 року звернуто стягнення на дохід боржника ОСОБА_1 , що він отримує у ТОВ «Експедиція 777» /т.1 а.с.112/.

Відповідно до ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

В силу ст. 449 ЦПК України скаргу може бути подано до суду: а) у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи; б) у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій. Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.

Положеннями ч. 5 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» також визначено, що рішення та дії виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з положеннями ст. 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

В порядку ч. 1 ст. 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Частиною п.1 ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Статтею 18 цього Закону визначені обов`язки і права виконавців. Зокрема, виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Також п.1 ч. 2 цієї статті визначений обов`язок виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом. А п.п.6,7 ч.3 цієї статті визнано право виконавця під час здійснення виконавчого провадження накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку; накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеному статтею 35-1 Податкового кодексу України, коштів на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на електронних рахунках платників акцизного податку, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей;

Частиною 5 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Арешт на рухоме майно, що не підлягає державній реєстрації, накладається виконавцем лише після проведення його опису.

Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.

Виконавець за потреби може обмежити право користування майном, здійснити опечатування або вилучення його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що він виносить постанову або зазначає обмеження в постанові про арешт. Вид, обсяг і строк обмеження встановлюються виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин.

Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.

Відповідно до ст. 69 цього Закону стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається у разі відсутності в боржника коштів на рахунках у банках чи інших фінансових установах, відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, а також у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів.

За іншими виконавчими документами виконавець має право звернути стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника без застосування заходів примусового звернення стягнення на майно боржника - за письмовою заявою стягувача або за виконавчими документами, сума стягнення за якими не перевищує п`яти мінімальних розмірів заробітної плати.

Про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника виконавець виносить постанову, яка надсилається для виконання підприємству, установі, організації, фізичній особі, фізичній особі - підприємцю, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи.

Підприємства, установи, організації, фізичні особи, фізичні особи - підприємці здійснюють відрахування із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника і перераховують кошти на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця у строк, встановлений для здійснення зазначених виплат боржнику, а в разі якщо такий строк не встановлено, - до десятого числа місяця, наступного за місяцем, за який здійснюється стягнення. Такі підприємства, установи, організації, фізичні особи, фізичні особи - підприємці щомісяця надсилають виконавцю звіт про здійснені відрахування та виплати за формою, встановленою Міністерством юстиції України (ч. 1 ст. 69 Закону).

Положеннями ст. 74 цього Закону визначений порядок стягнення аліментів.

Так, відповідно абз. 1 ч.1 цієї статті виконавець стягує з боржника аліменти у розмірі, визначеному виконавчим документом, але не менше мінімального гарантованого розміру, передбаченого СК України.

За наявності заборгованості із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці, стягнення може бути звернено на майно боржника. Звернення стягнення на заробітну плату не перешкоджає зверненню стягнення на майно боржника, якщо існує непогашена заборгованість, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці (ч.2 цієї статті).

Визначення суми заборгованості із сплати аліментів, присуджених як частка від заробітку (доходу), визначається виконавцем у порядку, встановленому Сімейним кодексом України (ч.3 цієї статті).

Виконавець зобов`язаний обчислювати розмір заборгованості із сплати аліментів щомісяця, а також проводити індексацію розміру аліментів відповідно до частини першої цієї статті. Виконавець зобов`язаний повідомити про розрахунок заборгованості стягувачу і боржнику у разі:1) надходження виконавчого документа на виконання від стягувача; 2) подання заяви стягувачем або боржником; 3) надіслання постанови на підприємство, в установу, організацію, до фізичної особи - підприємця, фізичної особи, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію чи інші доходи; 4) надіслання виконавчого документа за належністю до іншого органу державної виконавчої служби; 5) закінчення виконавчого провадження(ч.4 цієї статті).

У разі стягнення аліментів як частки заробітку (доходу) боржника на підприємстві, в установі, організації, фізичної особи, фізичної особи - підприємця відрахування здійснюються з фактичного заробітку (доходу) на підставі постанови виконавця (ч.6 цієї статті).

Спори щодо розміру заборгованості із сплати аліментів вирішуються судом за заявою заінтересованої особи у порядку, встановленому законом (ч.8 цієї статті).

За наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за чотири місяці, державний виконавець виносить вмотивовані постанови:

1) про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі;

2) про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі;

3) про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві користування вогнепальною мисливською, пневматичною та охолощеною зброєю, пристроями вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі;

4) про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві полювання - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі (ч.9 цієї статті).

Постанови, зазначені у пунктах 1-4 цієї частини, надсилаються сторонам для відома не пізніше наступного робочого дня з дня їх винесення.

Постанови, зазначені у пунктах 1-4 цієї частини, направляються до виконання відповідними органами після закінчення строку, визначеного частиною п`ятою статті 74 цього Закону, для оскарження рішення, дії виконавця, якщо рішення, дії виконавця не були оскаржені.

У разі оскарження рішення, дії виконавця, постанови, зазначені у пунктах 1-4 цієї частини, якщо їх не скасовано, підлягають виконанню відповідними органами після розгляду справи відповідним судом.

Тимчасове обмеження боржника у праві керувати транспортними засобами не може бути застосовано в разі:

1) якщо встановлення такого обмеження позбавляє боржника основного законного джерела засобів для існування;

2) використання боржником транспортного засобу у зв`язку з інвалідністю чи перебуванням на утриманні боржника особи з інвалідністю I, II групи, визнаної в установленому порядку, або дитини з інвалідністю;

3) проходження боржником строкової військової служби, військової служби за призовом осіб офіцерського складу, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період або якщо боржник проходить військову службу та виконує бойові завдання військової служби у бойовій обстановці чи в районі проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях;

4) розстрочення або відстрочення сплати заборгованості за аліментами у порядку, встановленому законом (ч.10 цієї статті).

Довідка про наявність заборгованості зі сплати аліментів видається органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем на вимогу стягувача протягом трьох робочих днів у випадках, встановлених законом. Довідка про наявність заборгованості зі сплати аліментів дійсна протягом одного місяця з дня її видачі. Форма довідки встановлюється Міністерством юстиції України (ч.13 цієї статті).

За наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за один рік, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 20 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів.

За наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за два роки, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 30 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів.

За наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за три роки, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 50 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів.

У подальшому постанова про накладення штрафу у розмірі, визначеному абзацом першим цієї частини, виноситься виконавцем у разі збільшення розміру заборгованості боржника на суму, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за один рік.

Суми штрафів, передбачених цією частиною, стягуються з боржника у порядку, передбаченому цим Законом, і перераховуються стягувачу(ч.14 цієї статті).

З наведених обставин справи вбачається, що виконавчий лист про стягнення зі скаржника ОСОБА_1 аліментів на утримання дитини перебуває на примусовому виконанні з 2016 року. Постанова про відкриття виконавчого провадження була винесена старшим державним виконавцем Державної виконавчої служби Києво-Святошинського району Пацуріною О.В. 14 січня 2016 року.

Звертаючись зі скаргою у грудні 2020 року, скаржник ОСОБА_1 вказував, що копію вказаної постанови він не отримував, а він дізнався про неї лише у листопаді 2020 року. Однак, таке твердження заявника спростовується матеріалами виконавчого провадження, з яких вбачається, що 23 грудня 2019 року ОСОБА_1 отримав розрахунок заборгованості по аліментам, подав декларацію про майновий стан та заяву в якій вказав, що ознайомлений з рішенням суду та обов`язком повідомити державного виконавця про зміну місця проживання. Вказане свідчить про те, що станом на 23 грудня 2019 року ОСОБА_1 був обізнаний про відкриття виконавчого провадження, а отже, його звернення зі скаргою у грудні 2020 року є таким, що вчинено з порушенням встановленого законодавством (ч.1 ст. 449 ЦПК України, ч.5 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження») десятиденного строку. Скаржник при зверненні зі скаргою клопотання про поновлення цього процесуального строку не заявляв, поважних причин його пропуску не зазначив.

Суд першої інстанції, вирішуючи вказану вимоги скарги, вказав на обставини пропуску строку звернення зі скаргою та вірно застосував норми процесуального закону, зокрема, положення ст.ст.80, 126,127, 449 ЦПК України, проте не врахував, що обставини пропуску процесуального строку є підставою для залишення скарги без розгляду, а не відмова у її задоволенні.

А отже, ухвала суду першої інстанції в частині вирішення вимог скарги про визнання неправомірними дій державного виконавця щодо відкриття виконавчого провадження підлягає до зміни, а ці вимоги підлягають залишенню без розгляду.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить про визнання неправомірними дій та бездіяльність державного виконавця Києво-Святошинського РВ ДВС Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції в частині складання порядку розрахунків станом на 01 березня 2018 року в розмірі 53599 грн 36 коп., станом на 02 вересня 2018 року в розмірі 66498 грн 07 коп., станом на 25 січня 2020 року в розмірі 103413 грн 01 коп., станом на 25 січня 2020 року в розмірі 108196 грн 60 коп. і визначення загальної заборгованості ОСОБА_1 за аліментами станом на 01 вересня 2020 року в розмірі 105191 грн 17 коп. та нездійснення перерахунку на його вимогу.

Разом з тим, як вже вказано вище, ОСОБА_1 отримав розрахунок заборгованості по аліментам 23 грудня 2019 року, а отже, про складання розрахунків станом на 01 березня 2018 року та станом на 02 вересня 2018 року він був ознайомлений, так як вони увійшли до складу розрахунку, отриманого ним у цю дату. Таким чином, його звернення зі скаргою на ці дії у грудні 2020 року є таким, що вчинено з порушенням встановленого законодавством (ч.1 ст. 449 ЦПК України, ч.5 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження») десятиденного строку. Скаржник при зверненні зі скаргою клопотання про поновлення цього процесуального строку не заявляв, поважних причин його пропуску не зазначив. Тому вказані вимоги також підлягають залишенню без розгляду.

Розглядаючи вимоги про визнання неправомірними дій державного виконавця щодо здійснення розрахунку заборгованості станом на 25 січня 2020 року в розмірі 103413 грн 01 коп., станом на 25 січня 2020 року в розмірі 108196 грн 60 коп. і визначення загальної заборгованості ОСОБА_1 за аліментами станом на 01 вересня 2020 року в розмірі 105191 грн 17 коп. , то слід виходити з того, що матеріали справи не містять даних про отримання копій відповідних розрахунків боржником у виконавчому провадженні. Матеріли виконавчого провадження містять лише супровідний лист, який не є достатнім підтвердженням направлення засобами поштового зв`язку чи доставкою кур`єром. Матеріали виконавчого провадження містять заяву ОСОБА_1 про ознайомлення з матеріалами справи від 03 вересня 2020 року, однак відмітка про ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження відсутня. Також в матеріалах виконавчого провадження міститься заява ОСОБА_1 , зареєстрована відділом державної виконавчої служби 10 вересня 2020 року, про надання йому розрахунку заборгованості. Таким чином, дані про те, що ОСОБА_1 був ознайомлений з розрахунком, станом на 01 вересня 2020 року відсутні, що унеможливлює визначення іншої дати ознайомлення з ним, ніж вказана скаржником, та застосування наслідків пропуску строків на звернення зі скаргою.

Згідно з цим розрахунком від 28 вересня 2020 року, державним виконавцем визначена сума заборгованості за попередніми даними, наданими Гребінківським районним відділом державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, яка станом на 25 січня 2020 року становила 103413 грн 01 коп.,а отже, в рамках оскарження дій державного виконавця Києво-Святошинського районного відділу Державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління юстиції Міністерства юстиції (м.Київ), ці дії оцінці не підлягають, а включення цієї суми до розрахунку, складеного Києво-Святошинським районним відділом Державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління юстиції Міністерства юстиції (м.Київ) не суперечить вимогам чинного законодавства і не становить неправомірність дій цього виконавця. А отже, в цій частині скарга задоволенню не підлягає.

За даними, наданими ОСОБА_1 до виконавчої служби, він працював водієм у ТОВ «ЕКО-АВТОТЕХНІКС» з 30 жовтня 2019 року, а в ТОВ «Експедиція 777» - з 20 липня 2020 року.

Державним виконавцем Києво-Святошинського районного відділу Державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління юстиції Міністерства юстиції (м.Київ) Тертичною В.В. 28 вересня 2020 року був здійснений розрахунок заборгованості за період з лютого по вересень 2020 року. Судом першої інстанції встановлено, що розрахунок здійснено на підставі середньої заробітної плати по регіону. Сторони у справі ці висновки суду не спростовують, дані про дохід боржника в матеріалах справи відсутні. А отже, слід погодитись з вказаним висновком суду першої інстанції про неправомірність цих дій і визначеним ним зобов`язання державного виконавця здійснити перерахунок заборгованості, виходячи з фактичного доходу боржника у вказаний період. Таким чином, в цій частині судове рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи та вимогам чинного законодавства.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 також просить про визнання неправомірними та скасування всіх обтяжень, які винесені в даному виконавчому провадженні, та обґрунтовує ці вимоги неправомірністю відкриття виконавчого провадження, а саме - його відкриття за заявою особи, особисті дані якої визначені невірно, бо стягувач змінила прізвище.

Однак, неправомірність дій державного виконавця при відкритті виконавчого провадження не встановлена, ці обставини не підлягають перевірці у зв`язку з закінченням строків на оскарження. Всі обмеження відносно ОСОБА_1 були застосовані постановами державного виконавця від 20 вересня 2018 року, а саме застосовано обмеження: у праві виїзду за межі України, полюванні, у користуванні вогнепальною мисливською, пневматичною та охолощеною зброєю, у керуванні транспортними засобами, а також накладений арешт на все майно.

Матеріали справи не містять даних про отримання копій відповідних постанов боржником у виконавчому провадженні. Матеріали виконавчого провадження містять заяву ОСОБА_1 про ознайомлення з матеріалами справи від 03 вересня 2020 року, однак відмітка про ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження відсутня. Таким чином, дані про те, що ОСОБА_1 був ознайомлений з ними відсутні, що унеможливлює визначення іншої дати ознайомлення з ним, ніж вказана скаржником, та застосування наслідків пропуску строків на звернення зі скаргою.

Слід звернути увагу на те, що в апеляційній скарзі ОСОБА_1 оскаржує судове рішення суду першої інстанції в частині вимог скарги, в задоволенні яких суд першої інстанції відмовив.

Судом першої інстанції визнано неправомірними дії державного виконавця в частині винесення постанови про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами від 20 вересня 2018 року. Тобто в цій частині судове рішення сторонами не оскаржується, однак вказаний висновок ґрунтується виключно на тому, що боржнику не була направлена копія постанови. Однак, відсутність направлення копії постанови впливає на здійснення оцінки додержання строків на її оскарження і не впливає на здійснення оцінки її правомірності.Положеннями п.1 ч. 10 ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено заборону на застосування обмеження у праві керувати транспортними засобами у разі, якщо встановлення такого обмеження позбавляє боржника основного законного джерела засобів для існування. В даній справі боржник у виконавчому провадженні працює водієм, що унеможливлює застосування такого обмеження. Отже, задоволення цієї вимоги скарги має бути саме з цих підстав, тому ухвала суду в цій частині підлягає зміні в мотивувальній частині, так як остаточний висновок суду в цій частині не суперечать вимогам законодавства.

Щодо застосування обмеження: у праві виїзду за межі України, полюванні, у користуванні вогнепальною мисливською, пневматичною та охолощеною зброєю, то вказані обмеження застосовані у відповідності до положень ч. 9 ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження», а накладення арешту на все майно боржника відповідає положенням ч. 2 цієї статті, так як на час винесення відповідних постанов мала місце заборгованість понад чотири місяці. Посилання боржника на їх неправомірність у зв`язку з неправомірністю постанови про відкриття виконавчого провадження не можуть бути прийняті до уваги суду, так як обставини неправомірності відкриття виконавчого провадження не встановлені. Посилання на невірне зазначення прізвища стягувача не є достатньою підставою для скасування постанов, до того ж дані про зміну прізвища на час винесення постанов відсутні, а в подальшому відповідні зміни були внесені до реєстраційних даних виконавчого провадження.

При цьому слід зазначити, що вказані обмеження носять тимчасовий характер - до погашення заборгованості, а матеріали виконавчого провадження та даної справи містять дані лише про часткову сплату аліментів в квітні, червні, липні та серпні 2020 року та наявність суми боргу понад суми за чотири місяці. А отже, правові підстави для скасування всіх обмежень - відсутні.

Інших доводів апеляційна скарга божника ОСОБА_1 не містить, проте колегія суддів вбачає необхідність виходу за межі доводів апеляційної скарги щодо наступного.

Так, судом першої інстанції в резолютивній частині ухвали визнано неправомірними дії державного виконавця Києво-Святошинського РВ ДВС Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції в частині винесення постанови від 23 жовтня 2020 року про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника та зобов`язано державного виконавця Києво-Святошинського РВ ДВС Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції скасувати постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 23 жовтня 2020 року. В мотивувальній частині рішення судом встановлена обставина видання державним виконавцем 03 березня 2020 року постанови про звернення стягнення на заробітну плату боржника, однак не вказано в чому становить неправомірність цих дій державного виконавця.

Разом з цим, положеннями ст. 68 Закону України «Про виконавче провадження» визначені умови звернення стягнення на заробітну плату, а саме: стягнення на заробітну плату та інші доходи боржника звертається у разі відсутності в боржника коштів на рахунках у банках чи інших фінансових установах, відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, а також у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів.

В даній справі триває виконавче провадження зі стягнення аліментів, тобто періодичних платежів і боржник у декларації вказав на відсутність у нього у власності майна. Таким чином, неправомірності дій державного виконавця при винесенні постанови про звернення стягнення на заробітну плату боржника не вбачається, а наявність судового рішення про визнання цих дій неправомірними та скасування постанови призведе до порушення прав стягувача та дитини, на утримання якої стягуються аліменти.

А отже, ухвала суду в частині визнання неправомірними дії державного виконавця Києво-Святошинського РВ ДВС Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції в частині винесення постанови від 23 жовтня 2020 року про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника та зобов`язання державного виконавця Києво-Святошинського РВ ДВС Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції скасувати постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 23 жовтня 2020 року підлягає до скасування з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволення цих вимог скарги.

Судом першої інстанції також закрито провадження по скарзі в частині визнання неправомірними дій державного виконавця Києво-Святошинського РВ ДВС Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції в частині накладення штрафу від 19 вересня 2018 року в межах виконавчого провадження та зобов`язання державного виконавця Києво-Святошинського РВ ДВС Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції скасувати постанову в частині накладення штрафу від 19 вересня 2018 р. в межах виконавчого провадження. Таке рішення суд мотивував тим, що скарга на постанову державного виконавця про накладення штрафу та її скасування не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а повинна розглядатись в порядку адміністративного судочинства, при цьому суд здійснив посилання на ряд постанов Верховного Суду, які мають враховувались судами. Однак, Велика Палата Верховного Суду у Постанові від 04 січня 2022 року у справі № 2610/27695/2012 відступила від правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 4 березня 2020 року у справі № 682/3112/18, в якій, зокрема, оскаржувалася постанова державного виконавця про накладення штрафу у зв`язку з наявною заборгованістю зі сплати аліментів, про те, що відповідно до частини другої статті 74 Закону № 1404-VIII скарга на постанову державного виконавця про накладення штрафу підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що порядок стягнення аліментів, крім норм СК України, регулюється також положеннями статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII, якою передбачається, серед іншого, накладення на користь стягувача штрафу за наявності заборгованості зі сплати аліментів у відповідних розмірах (частина чотирнадцята).

Оскільки предметом регулювання за указаними нормами є як визначення розміру заборгованості за аліментами, так і накладення штрафів за наявності заборгованості, порядок вирішення спору як щодо розміру заборгованості, так і про накладення штрафу з огляду на наявність заборгованості має відбуватися у межах однієї юрисдикції - у порядку цивільного судочинства, що буде відповідати принципам верховенства права та ефективності провадження як механізму судового захисту.

Велика Палата Верховного Суду висновує, що скарга на постанову державного виконавця про накладення штрафу у зв`язку з наявною заборгованістю зі сплати аліментів підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки така постанова не є постановою про накладення штрафу в розумінні частини другої статті 63 Закону України «ПРО виконавче провадження» № 1404-VIII, яка підлягає оскарженню до суду в порядку, визначеному частиною другою статті 74 цього Закону, тобто в порядку адміністративного судочинства.

Таким чином, дані вимоги підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, а наявність судового рішення про закриття провадження з підстав непідсудності є перешкодою для реалізації права на звернення з такою вимогою, вказане є підставою для виходу за межі доводів апеляційної скарги, скасування судового рішення в цій частині та постановлення апеляційним судом нового рішення.

Розглядаючи вказану вимогу апеляційний суд виходить з наступного.

Так, постановою старшого державного виконавця Державної виконавчої служби Києво-Святошинського району Дороніною В.О. від 19 вересня 2018 року у зв`язку наявністю заборгованості зі сплати аліментів понад 3 (три) роки накладено на боржника ОСОБА_1 штраф на користь стягувача у розмірі 33249,3 грн.

Матеріали справи не містять даних про отримання копії цієї постанови боржником у виконавчому провадженні. Матеріали виконавчого провадження містять заяву ОСОБА_1 про ознайомлення з матеріалами справи від 03 вересня 2020 року, однак відмітка про ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження відсутня. Таким чином, дані про те, що ОСОБА_1 був ознайомлений з цією постановою відсутні, що унеможливлює визначення іншої дати ознайомлення з ним, ніж вказана скаржником, та застосування наслідків пропуску строків на звернення зі скаргою.

Згідно з довідкою станом на 01 вересня 2018 року заборгованість ОСОБА_1 по сплаті аліментів становила 66498,6 грн, при цьому була врахована заборгованість, яка мала місце станом на 01 березня 2018 року і до 01 серпня 2018 року. Рішення про стягнення аліментів було ухвалено 25 березня 2011 році, аліменти присуджені з 18 жовтня 2010 року, виконавче провадження було відкрито в січні 2016 року, дані про виконання судового рішення боржником добровільно чи примусово до 01 березня 2018 року відсутні, а отже визначення штрафу у розмірі 50 відсотків суми заборгованості відповідає положенням ч.14 ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження». А отже, скарга в цій частині задоволенню не підлягає.

Ухвала суду першої інстанції в частині вирішення вимог про визнання неправомірними дії Києво-Святошинського РВ ДВС Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції в частині винесення постанови про зміну реєстраційних даних від 27 травня 2020 року та зобов`язання державного виконавця скасувати цю постанову сторонами у справі не оскаржується, підстав для виходу за межі доводів апеляційної скарги не вбачається, а тому в цій частині судове рішення не переглядається апеляційним судом.

Беручи до уваги вищевикладене, колегія суддів апеляційного суду вважає, що судом першої інстанції недостатньо повно з`ясовані обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, при вирішенні певних вимог скарги має місце порушення норм процесуального права, а тому ухвала суду в частині вирішення вимог:

про визнання неправомірними дії державного виконавця щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадження від 14 січня 2016 року та зобов`язати її скасувати; про визнання неправомірними дій та бездіяльності державного виконавця щодо складання розрахунків заборгованості станом на 01 березня 2018 року та станом на 02 вересня 2018 року підлягає зміні та залишенню вказаних вимог без розгляду;

про визнання неправомірними дій та бездіяльності державного виконавця щодо винесення постанови про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами від 20 вересня 2018 року та зобов`язання державного виконавця скасувати цю постанову - змінити в мотивувальній частині, виклавши її в редакції цієї постанови;

про визнання неправомірними дії державного виконавця щодо складання розрахунків заборгованості станом на 25 січня 2020 року; винесення постанови від 23 жовтня 2020 року про звернення стягнення на заробітну плату; щодо винесення постанови накладення штрафу від 19 вересня 2018 року - скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні цих вимог.

Висновки суду першої інстанції в частині вирішення вимог скарги про визнання протиправними дії державного виконавця щодо складання довідки-розрахунку заборгованості по аліментам від 28 вересня 2020 року та зобов`язання здійснити перерахунок аліментів відповідають обставинам справи та вимогам чинного законодавства, а тому підстави для скасування ухвали суду першої інстанції в цій частині з мотивів, викладених в апеляційній скарзі відсутні.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд апеляційної інстанції

П О С Т А Н О В И В

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 17 червня 2021 року в частині вирішення вимог скарги про визнання неправомірними дій державного виконавця Києво-Святошинського РВ ДВС Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції в частині винесення постанови про відкриття виконавчого провадження від 14 січня 2016 року та зобов`язання її скасувати - змінити, залишивши вказані вимоги без розгляду.

Ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 17 червня 2021 року в частині вирішення вимог скарги про визнання неправомірними дій та бездіяльності державного виконавця Києво-Святошинського РВ ДВС Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції в частині складання розрахунків заборгованості станом на 01 березня 2018 року та станом на 02 вересня 2018 року - змінити, залишивши вказані вимоги без розгляду.

Ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 17 червня 2021 року в частині вирішення вимог скарги про визнання в частині складання розрахунків заборгованості станом на 25 січня 2020 року - скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні цієї вимоги.

Ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 17 червня 2021 року в частині вирішення вимог про визнання протиправними дій державного виконавця Києво-Святошинського РВ ДВС Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції Тертичної В.В. щодо складання довідки-розрахунку заборгованості по аліментам від 28 вересня 2020 року у виконавчому провадженні №49818889 та зобов`язання здійснити перерахунок аліментів - залишити без змін.

Ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 17 червня 2021 року в частині вирішення вимог скарги про визнаннянеправомірними дій та бездіяльності державного виконавця Києво-Святошинського РВ ДВС Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції в частині винесення постанови про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами від 20 вересня 2018 року та зобов`язання державного виконавця скасувати цю постанову - змінити в мотивувальній частині, виклавши її в редакції цієї постанови.

Ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 17 червня 2021 року в частинівирішення вимог скарги про визнання неправомірними дії державного виконавця Києво-Святошинського РВ ДВС Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції в частині винесення постанови від 23 жовтня 2020 року про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника та зобов`язанні державного виконавця скасувати цю постанову - скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні цих вимог.

Ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 17 червня 2021 року в частині вирішення вимог скарги про визнання неправомірними дії державного виконавця Києво-Святошинського РВ ДВС Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції щодо винесення постанови накладення штрафу від 19 вересня 2018 року в межах виконавчого провадження та зобов`язання державного виконавця скасувати цю постанову - скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні цих вимог.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 (тридцяти) днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя-доповідач: В.В. Соколова

Судді: А.М. Андрієнко

Н.В. Поліщук