Ухвала

від 17.06.2021 по справі 2-586/11

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

пр. № 4-с/759/65/21

ун. № 2-586/11

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2021 року Святошинський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді - Бабич Н.Д.,

за участю секретаря судового засідання - Скиданенко Г.В.,

скаржника (боржника) - ОСОБА_1 ,

представника скаржника (боржника) - ОСОБА_9,

заінтересованої особи (стягувача) - ОСОБА_2 ,

розглянувши у судовому засіданні в приміщенні Святошинського районного суду міста Києва в залі судового засідання №32, скаргу боржника ОСОБА_1 на дії державного виконавця, стягувач: ОСОБА_2 , суб`єкт оскарження: Києво-Святошинський РВ ДВС Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції у виконавчому провадженні № 49818889,-

ВСТАНОВИВ:

01.12.2020 до суду надійшла скарга на дії державного виконавця Києво-Святошинського РВ ДВС Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції Тертичної В.В. у виконавчому провадженні № 49818889.

Звертаючись до суду зі скаргою скаржник, з урахуванням уточнених вимог від 16.06.2021, просив суд:

- визнати неправомірними дії державного виконавця Києво-Святошинського РВ ДВС Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції в частині винесення постанови про відкриття виконавчого провадження від 14.01.2016 р. та зобов`язати Києво-Святошинський РВ ДВС Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження від 14.01.2016 р. та всі обтяження, які винесені в даному виконавчому провадженні;

- визнати неправомірними дії та бездіяльність державного виконавця Києво-Святошинського РВ ДВС Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції в частині винесення рішення в межах даного виконавчого провадження про заборгованість в розмірі 105 191,17 грн. та нездійснення перерахунку на вимогу боржника;

- визнати неправомірними дії державного виконавця Києво-Святошинського РВ ДВС Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції в частині накладення штрафу від 19.09.2018 р. в межах виконавчого провадження та зобов`язати скасувати дану постанову;

- визнати неправомірними дії державного виконавця Києво-Святошинського РВ ДВС Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції в частині винесення постанови про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами від 20.09.2018 р. та зобов`язати скасувати вказану постанову;

- визнати неправомірними дії Києво-Святошинського РВ ДВС Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції в частині винесення постанови про зміну реєстраційних даних від 27.05.2020 р. та зобов`язати Києво-Святошинський РВ ДВС Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції скасувати постанову про зміну реєстраційних даних від 27.05.2020 р.;

- визнати неправомірними дії державного виконавця Києво-Святошинського РВ ДВС Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції в частині винесення постанови про звернення стягнення на зарплату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 23.10.2020 та зобов`язати державного виконавця скасувати дану постанову.

Обгрунтовуючи скаргу скаржником зазначено, що жодних документів від державного виконавця не отримував, з матеріалами виконавчого провадження не був ознайомлений.

На переконання скаржника, державний виконавець, виніс постанову про відкриття виконавчого провадження неправомірно, оскільки 14.01.2016 р., такої особи як стягувач ОСОБА_3 вже не було. Тобто, заяву про відкриття виконавчого провадження подала особа, яка не мала права її подавати. Також зазначив, що розрахунок заборгованості є невірним, оскільки скаржник аліменти сплачує, дана довідка видана на неіснуючу особу ОСОБА_3 . Також, на переконання скаржника, постанова про тимчасове обмеження у праві користування транспортними засобами від 20.09.2018 року є неправомірною, оскільки скаржник працює водієм, що обмежує його право на працю. На підставі наведеного просив скаргу задовольнити.

Ухвалою судді від 10.12.2020 р. справу прийнято до розгляду скаргу та призначено судове засідання, а також витребувано з Києво-Святошинського РВ ДВС Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції, належним чином завірену копію виконавчого провадження №49818889 (а.с.81).

06.04.2021 р. до суду від Києво-Святошинського РВ ДВС Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції, надійшла завірена копія виконавчого провадження №49818889 (а.с.110-153).

В судовому засіданні скаржник (боржник) - ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_9 , скаргу підтримали з підстав викладених в скарзі.

В судовому засіданні заінтересована особ (стягувач) - ОСОБА_2 проти скарги заперечувала з підстав її необгрунтованості, в задоволенні скарги просила відмовити.

Державний виконавець або його представник в судове засідання не з`явились повторно, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, причини неявки невідомі.

Оскільки, відповідно до ч. ч. 1,2 ст. 450 ЦПК України скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються. Неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши скаргу та матеріали справи, дійшов висновку про розгляд скарги у відсутність осіб, які не з`явились до суду, зважаючи на строки розгляду даної скарги, та приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що Святошинським районним судом м.Києва ухвалено рішення від 25.03.2011 р. про стягнення аліментів з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 на утримання сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходів), щомісячно, але не менше 30 % ппрожиткового мінімуму на дитинувідпаовідного віку, починаючи з 18.10.2010 р, і до досягнення ним повноліття (а.с. 13, 14-15).

18.04.2011 р. видано виконавчий лист по справі (а.с. 16, 149-152).

14.01.2016 р. державним виконавцем РВ ДВС Києво-Святошинського району винесено постанову про відкриття виконавчого провадження (а.с. 148).

19.09.2018 р. винесено постанову про накладення штрафу в розмірі 33 249,30 грн. (а.с. 145).

20.09.2018 р. винесено постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України (а.с.144).

20.09.2018 р. винесено постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві полювання (а.с.143).

20.09.2018 р. винесено постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві користування вогнепальною, мисливською, пневматичною та холодною зброєю, пристроями вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії (а.с.142).

20.09.2018 р., винесено постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами (а.с.141).

20.09.2018 р. винесено постанову про арешт майна боржника (а.с.140).

25.11.2019 р. винесено постанови про зміну (доповнення) реєстраційних даних(а.с.138-139).

25.11.2019 р. винесено постанову про передачу виконавчого провадження до Гребінківського районного відділу ДВС ГТУЮ у Полтавській області (а.с.136).

06.12.2019 р. державним виконавцем Гребінківського районного відділу ДВС ГТУЮ у Полтавській області винесено постанову про прийняття виконавчого провадження (а.с.135).

23.12.2019 р. боржник отримав лист-повідомлення від державного виконавця, про що міститься його особистий підпис (а.с. 134).

Тобто, судом достовірно встановлено, що боржник ОСОБА_1 знав про існування виконавчого провадження відносно нього.

Державним виконавцем в листопаді 2019 р. було здійснено розрахунок заборгованості на суму 105 913,10 грн., копію даного розрахунку боржник отримав особисто (а.с. 131-132).

23.12.2019 р. боржник подав державному виконавцю, декларацію про доходи та майно боржника фізичної особи (а.с. 130), а тому посилання скаржника на те, що йому не було відомо про виконавче провадження спростовується вищезазначеним.

09.01.2020 р., боржник ОСОБА_1 подав державному виконавцю Гребінківського районного відділу ДВС ГТУЮ у Полтавській області заяву про направлення виконавчого провадження до Києво-Святошинського РВ ДВС Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції з тих підстав, що він мешкає та працює в К-Святошинському районі Київської області (а.с. 129).

Згідно заяви від 23.12.2019р., поданої боржником ОСОБА_1 державному виконавцю, боржник ознайомлений з довідкою-розрахунком про заборгованість по сплаті аліментів від 15.11.2019 р. (а.с.128, 131).

25.01.2020 р. державним виконавцем винесено постанову про передачу виконавчого провадження, в якій зазначено наявну заборгованість по аліментам в сумі 103 413,10 грн. (а.с.126-127).

02.03.2020 р. державним виконавцем Києво-Святошинського РВ ДВС Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції прийнято постанову про прийняття виконавчого провадження (а.с.125).

03.03.2020 р. державним виконавцем винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника (а.с.120).

03.09.2020 р. боржник ОСОБА_1 звертався до державного виконавця про надання довідки-розрахунку заборгованості по аліментам та цього ж дня подав заяву на ознайомлення (а.с. 117, 118).

28.09.2020 р. державним виконавцем складено довідку-розрахунок заборгованості зі сплати аліментів, згідно якої заборгованість становить 105 191,17 грн., копія якої направлена боржнику (а.с.114-116).

Відповідно до частини п`ятої статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. У пункту 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, установлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року N 475/97-ВР "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів N 2, 4, 7 та 11 до Конвенції" (далі - Конвенція).

Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають з відносин щодо примусового виконання судових рішень.

Згідно зі статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" (тут і далі - у редакції, що діє на момент звернення скаржника до суду) (далі - Закон N 1404-VIII") виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно ст. 431 ЦПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Відповідно до ч.3 ст.431 ЦПК України виконавчий лист, судовий наказ, а у випадках, встановлених цим Кодексом, ухвала суду є виконавчими документами. Виконавчий лист, судовий наказ, ухвала мають відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом.

Згідно ст. 80 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до п.2 ч. 1 ст. 449 ЦПК України скаргу може бути подано до суду: у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи.

Відповідно до ч. 2 ст. 449 ЦПК України пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.

Відповідно до ст. 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Враховуючи те, що розділом VI ЦПК України не передбачено залишення скарги без розгляду, а відповідно до ч. 9 ст. 10 ЦПК України передбачено право суду застосовувати закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права).

Відповідно до ч. 1 ст. 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Відповідно до ч. 3 ст 127 ЦПК України якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи.

Аналогічне містить Закон України "Про виконавче провадження".

Заявник подаючи до суду дану скаргу зазначав, що про існування виконавчого провадження та винесення ряду оскаржуваних постанов йому стало відомо лише 30.11.2020 р.

Однак, дані твердження скаржника спростовуються матеріалами виконавчого провадження, з яких чітко вбачається, що боржник знав про дане виконавче провадження, та з виконавчим провадженням ознайомлювався, заяв про поновлення строку для звернення з даною скаргою до суду не звертався, а тому на переконання суду вимоги скаржника в частині, а саме: визнати неправомірними дії Києво-Святошинський РВ ДВС Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції в частині винесення постанови про відкриття виконавчого провадження від 14.01.2016 р. та зобов`язати Києво-Святошинський РВ ДВС Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження від 14.01.2016 р. задоволенню не підлягають.

Що стосується вимог скаржника в частині визнання неправомірними дій державного виконавця Києво-Святошинського РВ ДВС Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції в частині накладення штрафу від 19.09.2018 р. в межах виконавчого провадження та скасування вказаної постанови, слід провадження в цій частині закрити з огляду на наступне.

Відповідно до частини другої статті 63 Закону N 1404-VIII у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Встановлено, що постановою державного виконавця від 19.09.2018 року на ОСОБА_1 накладено штраф у розмірі 33 249,30 грн. у зв`язку з несплатою останнім аліментів понад три роки.

За змістом пункту 7 частини другої статті 17 Закону N 1404-VIII постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат на проведення виконавчих дій та накладення штрафу є виконавчими документами. Якщо виконавче провадження закінчено, а виконавчий збір, витрати на проведення виконавчих дій або штраф не стягнуто, відповідна постанова виділяється в окреме провадження і підлягає виконанню в загальному порядку.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Отже, висловлювання "судом, встановленим законом" зводиться не лише до правової основи самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

Частиною 2 ст. 74 Закону N 1404-VІІІ передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

З урахуванням вищенаведеного суд дійшов висновку, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи з приводу оскарження постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, прийнятих у виконавчих провадженнях щодо примусового виконання усіх виконавчих документів, незалежно від того, яким органом, у тому числі судом якої юрисдикції, вони видані. До юрисдикції адміністративних судів належать також справи про оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби, прийнятих (вчинених, допущених) під час примусового виконання постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, як виконавчих документів в окремому виконавчому провадженні.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 06 червня 2018 року у справі N 127/9870/16-ц (провадження N 14-166цс18), від 06 червня 2018 року у справі N 921/16/14-г/15 (провадження N 12-93гс18), від 20 вересня 2018 року у справі N 821/872/17 (провадження N 11-734апп18), від 17 жовтня 2018 року у справі N 826/5195/17 (провадження N 11-801апп18), від 16 січня 2019 року у справі N 279/3458/17-ц (провадження N 14-543цс18), від 09 жовтня 2019 року у справі N 758/201/17 (провадження N 14-468цс19), від 04.03.2020 р.у справі N 682/3112/18 (провадження N 14-580цс19)

Враховуючи викладене вище, скарга ОСОБА_1 на постанову державного виконавця про накладення на нього штрафу та її скасування не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а повинна розглядатися в порядку адміністративного судочинства.

Таким чином, суд дійшов висновку про закриття провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України.

Стосовно розрахунку заборгованості зі сплати аліментів суд зазначає наступне.

Судами встановлено, що в провадженні Києво-Святошинського РВ ДВС Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції перебуває виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа від 18.04.2011 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 на утримання сина, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходів), щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму на дитинувідпаовідного віку, починаючи з 18.10.2010 р, і до досягнення ним повноліття.

Відповідно до ч. 3 ст. 181 Сімейного кодексу України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 Сімейного кодексу України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Відповідно до ч. 3 ст. 195 Сімейного кодексу України розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, приватним виконавцем, а в разі виникнення спору - судом.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 71 Закону України Про виконавче провадження , визначення суми заборгованості із сплати аліментів, присуджених як частка від заробітку (доходу), визначається виконавцем у порядку, встановленому Сімейним кодексом України.

Згідно з п. 12 розділу X Інструкції з організації примусового виконання рішень, визначення суми заборгованості із сплати аліментів, присуджених як частка від заробітку (доходу), визначається виконавцем у порядку, встановленому ст. 195 Сімейного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 195 Сімейного кодексу України заборгованість за аліментами, присудженими у частці від заробітку (доходу), визначається виходячи з фактичного заробітку (доходу), який платник аліментів одержував за час, протягом якого не провадилося їх стягнення, незалежно від того, одержано такий заробіток (дохід) в Україні чи за кордоном

Відповідно до ч. 2 ст. 195 Сімейного кодексу України заборгованість за аліментами платника аліментів, який не працював на час виникнення заборгованості або є фізичною особою - підприємцем і перебуває на спрощеній системі оподаткування, або є громадянином України, який одержує заробіток (дохід) у державі, з якою Україна не має договору про правову допомогу, визначається виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості.

Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону України Про виконавче провадження виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна

Як вбачається з довідки-розрахунку заборгованості від 28.09.2020 р., який оскаржується скаржником, на момент його здійснення заборгованість становила станом на 25.01.2020 р. у розмірі 103413,10 грн.

З вказаної довідки-розрахунку вбачається, що вперіод з січня по вересень 2020 року державний виконавець здійснював розрахунок заборгованості по аліментам виходячи з середньої заробітної плати працівника для Київської області за кожен місяць згідно даних Управління статистики у Києво-Святошинському районі, зокрема:

січень 2020 11267,00 грн.

лютий 2020 11177,00 грн.

березень 2020 11638,00 грн.

квітень 2020 10797,00 грн.

травень 2020 10712,00 грн.

червень 2020 11795,00 грн.

липень 2020 11968,00 грн.

серпень 2020 11803,00 грн.

вересень 2020 12109,00 грн.

та відповідно до рішення суду було відраховано 1/4 частину доходів, також державним виконавце, було враховано кошти, які сплачено боржником (а.с.115-116).

Як вбачається з матеріалів виконавчого провадження скаржник ОСОБА_1 працює на території Києво-Святошинського району Київської області, а тому виконавчі дії проводяться державним виконавцем за місцем його роботи, таким чином заборгованість за аліментами у періоди, коли він не працював має вираховуватися із середньої заробітної плати працівника для Києво-Святошинському районі Київської області у відповідний період.

Проте, матеріали виконавчого провадження містять дані про те, що боржник ОСОБА_1 , в оскаржувальний період працював на посаді водія в ТОВ "Есо-Автотехнікс" з 30.10.2019 р. (а.с. 122-123) та з 20.07.2020 р. працював в ТОВ "Експедиція 777" на посаді водія (а.с. 124).

Відповідно до наданих документів державним виконавцем постанови про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 03.03.2020 та 23.10.2020 було направлено за місцем роботи боржника (а.с.112-113, 120-121).

Тобто, судом встановлено, що заборгованість зі сплати аліментів скаржника з лютого 2020 року по вересень 2020 року державним виконавцем Києво-Святошинського РВ ДВС Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції Тертичною В.В., розраховано невірно виходячи з того, що боржник працював та отримував дохід.

Таким чином, за вказані періоди заборгованість скаржника мала розраховуватися відповідно до доходу боржника, який він отримував у вказаний період.

Проте, як вбачається з довідки - розрахунку державного виконавця від 28.09.2020 р. за вказані періоди, а саме: за лютий 2020 по вересень 2020 рік, заборгованість зі сплати аліментів скаржнику нараховувалася виходячи із середньої заробітної плати працівника певної місцевості.

Таким чином, твердження скаржника щодо невірного нарахування заборгованості по аліментам боржнику ОСОБА_1 є обґрунтованими.

Відповідно до ч. 13 ст. 71 Закону України "Про виконавче провадження" довідка про наявність заборгованості зі сплати аліментів видається органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем на вимогу стягувача протягом трьох робочих днів у випадках, встановлених законом. Довідка про наявність заборгованості зі сплати аліментів дійсна протягом одного місяця з дня її видачі.

Щодо вимоги представника скаржника скасувати спірні розрахунки заборгованості суд зазначає наступне.

Як вбачається з положень ст. 447 ЦПК України, особі в разі порушення її прав чи свобод під час виконання судового рішення надано право оскаржувати рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця. Судом встановлено, що дії державного виконавця щодо складання спірної довідки-розрахунку зі сплати аліментів є протиправними, проте вимога щодо скасування вказаної довідки не може бути задоволена, так як вона не є процесуальним рішенням державного виконавця, яку може бути скасовано на даний час вона є недійсною, оскільки минуло більше місяця з дня її видачі. В даному випадку суд може лише зобов`язати державного виконавця здійснити перерахунок аліментів, що стягуються відповідно до чинного законодавства.

Таким чином, скарга в даній частині підлягає частковому задоволенню.

Стосовно обтяжень, які винесені в даному виконавчому провадженні, та вимог скаржника визнати неправомірними дії державного виконавця Києво-Святошинського РВ ДВС Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції в частині винесення постанови про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами від 20.09.2018 р. та зобов`язати Києво-Святошинський РВ ДВС Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції скасувати постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами від 20.09.2018 р.; визнати неправомірними дії Києво-Святошинського РВ ДВС Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції в частині винесення постанови від 23.10.2020 р. про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника підлягають задоволенню, оскільки матеріали виконавчого провадження не містять доказів направлення чи вручення боржнику ОСОБА_1 вказаних постанов та з врахуванням здійснення перехунку заборгованості по аліментам.

Щодо вимог скарги в частині визнання неправомірними дій Києво-Святошинський РВ ДВС Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції в частині винесення постанови про зміну реєстраційних даних від 27.05.2020 р. та- зобов`язання Києво-Святошинський РВ ДВС Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції скасувати постанову про зміну реєстраційних даних від 27.05.2020 р., слід зазначити наступне.

Як вбачається з постанови про зміну реєстраційних даних від 27.05.2020 р, державним виконацес внесено зміни(доповнення) стягувача, зокрема, замість прізвища ОСОБА_3 зазначено ОСОБА_2 , заповнено ім`я ОСОБА_2 , заповнено по-батькові ОСОБА_2 , заповнено РНОКПП НОМЕР_1 (а.с. 37-38).

Звертаючи в цій частині зі скаргою скаржником жодним чином не обгрунтовано, яким чином державним виконавцем порушено його права чи свобод під час виконання судового рішення та винесення оскаржувальної постанови про зміну реєстраційних даних від 27.05.2020р.

Зі змісту постанови про зміну реєстраційних даних вбачається, що державний виконавець встановив, що допущено помилку при реєстрації вхідного документу, а саме: невірно вказане прізвище, ім`я, по-батькові стягувача, а тому пославшись на п.14. розділу ІІ Інструкції з примусового виконання рішень, вніс зміни до автоматизованої системи.

Водночас, відповідно до п.14 розділу ІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень , затвердженої наказом Міністерства юстиції України №512/5 від 02.04.2012, у разі якщо сторона виконавчого провадження змінила найменування без процедури реорганізації (для юридичної особи) або прізвище, ім`я чи по батькові (для фізичної особи), виконавець за наявності підтвердних документів (про внесення змін до установчих документів, довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, довідки органу державної реєстрації актів цивільного стану, копії паспорта) своєю постановою змінює назву сторони виконавчого провадження. Така постанова виконавця приєднується до виконавчого документа при його передачі до іншого органу державної виконавчої служби або приватного виконавця або поверненні його стягувачу чи до суду.

Якщо під час проведення виконавчих дій встановлено дані, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення, або виявлено технічну помилку, описку в реєстраційних даних вхідної та вихідної кореспонденції, виконавець своєю постановою змінює або доповнює реєстраційні дані в автоматизованій системі. Така постанова виконавця долучається до матеріалів виконавчого провадження.

Виходячи із аналізу цієї норми, суд зауважує, що державний виконавець має право за наявності підстав прийняти рішення про зміну назви сторони виконавчого провадження та про зміну або доповнення реєстраційних даних. У першому випадку це зміна прізвища, імені чи по батькові для фізичної особи, що має вбачатися із відповідного документу, а у другому випадку наявність технічної помилки, описки в реєстраційних даних вхідної та вихідної кореспонденції.

Судом встановлено, наявність технічної помилки в зазначені прізвища, імені та по батькові для фізичної особи стягувача, зокрема державним виконавце в графі прізвище було зазначено прізвище, ім`я та побатькові, та відповідно у графі ім`я та по-батькові не було зазначено нічого, в зв`язку з чим державним виклонавцем було винесено оскаржувальну постанову.

З огляду на викладене, скарга в цій частині задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного та керуючись Законом України Про виконавче провадження , ст.ст. 181-183, 195 СК України, ст.ст. 447-451 ЦПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Скаргу боржника ОСОБА_1 , стягувач ОСОБА_2 , суб`єкт оскарження: Києво-Святошинський РВ ДВС Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції у виконавчому провадженні № 49818889,-задовольнити частково.

Визнати протиправними дії державного виконавця Києво-Святошинського РВ ДВС Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції Тертичної В.В. щодо складання довідки-розрахунку заборгованості по аліментам від 28.09.2020 року № 49818889 у виконавчому провадженні № 49818889.

Зобов`язати державного виконавця Києво-Святошинського РВ ДВС Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції Тертичну В.В. здійснити у виконавчому провадженні № 49818889 перерахунок аліментів, що стягуються з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 на підставі виконавчого листа № 2-586/2011 від 18.04.2011 року, виданого Святошинським районним судом м. Києва, виходячи із фактичного доходу боржника ОСОБА_1 , за вказані періоди.

Визнати неправомірними дії державного виконавця Києво-Святошинського РВ ДВС Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції в частині винесення постанови про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами від 20.09.2018 р. та зобов`язати державного виконавця скасувати постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами від 20.09.2018 р.

Визнати неправомірними дії державного виконавця Києво-Святошинського РВ ДВС Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції в частині винесення постанови від 23.10.2020 р. про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника та зобов`язати державного виконавця Києво-Святошинський РВ ДВС Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції скасувати постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 23.10.2020р.

У задоволенні решти вимог скаржника, - відмовити.

Провадження по скарзі в частині визнання неправомірними дій державного виконавця Києво-Святошинського РВ ДВС Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції в частині накладення штрафу від 19.09.2018 р. в межах виконавчого провадження; та зобов`язання державного виконавця Києво-Святошинського РВ ДВС Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції скасувати постанову в частині накладення штрафу від 19.09.2018 р. в межах виконавчого провадження, - закрити.

Відповідно до вимог ст. 453 ЦПК України, про виконання ухвали, постановленої за результатами розгляду скарги, відповідний орган державної виконавчої служби, приватний виконавець повідомляють суд і заявника не пізніше ніж у десятиденний строк з дня її одержання.

Ухвала суду може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Суддя Н.Д. Бабич