Рішення

від 12.04.2022 по справі 299/3272/21

ВИНОГРАДІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Виноградівський районний суд Закарпатської області

---

Справа № 299/3272/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13.04.2022 м.Виноградів

Виноградівський районний суд Закарпатської області в складі: головуючого - судді Левка Т.Ю., секретар судового засідання Роман К.С., за участю позивачки ОСОБА_1 , представника позивачки ОСОБА_2 , представника відповідача ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Виноградів цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про поділ майна подружжя,

В С Т А Н О В И В :

Позивачка ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Киретів В.В., звернулася до суду із позовом до відповідача ОСОБА_4 про поділ майна подружжя.

Позовні вимоги мотивовано тим, що з 24 квітня 2004 року позивачка перебуває у зареєстрованому шлюбі з відповідачем. За час шлюбу у них народилося двоє дітей - дочка ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та син ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Діти проживають з позивачкою. Подружжя тривалий час не проживає однією сім`єю і на даний час в провадженні Виноградівського районного суду Закарпатської області знаходиться справа про розірвання шлюбу, так як їх шлюб існує формально. Рішенням Виноградівського районного суду Закарпатської області від 21 січня 2021 року по справі № 299/3672/20, залишеним без змін постановою Закарпатського апеляційного суду від 07 квітня 2021 року, з відповідача присуджено стягнення аліментів на користь позивачки на утримання двох дітей в розмірі по 1800 гривень щомісячно на кожну дитину. Відповідач у 2020 році примусово виселив дружину з дітьми з їхнього житлового будинку, розташованого в АДРЕСА_1 , та не допускав їх в будинок і позивачка в листопаді 2020 року звернулась до суду з заявою про видачу обмежувального припису і рішенням Виноградівського районного суду Закарпатської області від 03 грудня 2020 року по справі № 299/4111/20 дану заяву було задоволено - видано обмежувальний припис, яким вжито заходи тимчасового обмеження прав ОСОБА_4 строком на 6 місяців. Дане судове рішення відповідачем виконується і він фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 .

За час шлюбу подружжя набуло спільне майно:

- земельну ділянку площею 0,07 Га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер 2121255600:03:002:0021, розташовану в АДРЕСА_1 , яка була набута у власність ОСОБА_4 на підставі договору міни, посвідченого приватним нотаріусом Виноградівського районного нотаріального округу Лапчак Г.І. 30 жовтня 2013 року за № 3406, що підтверджується інформаційною довідкою № 228389469 від 16 жовтня 2020 року;

- житловий будинок загальною площею 243,9 кв.м, в тому числі житловою площею 111,7 кв.м. в АДРЕСА_1 , який був побудований подружжям Яким на вище вказаній земельній ділянці і рахується за ОСОБА_4 на підставі будівельного паспорту і Декларації про готовність до експлуатації об`єкта, будівництво якого здійснено на підставі будівельного паспорта, зареєстрованої в Управлінні Державної архітектурно-будівельної інспекції у Закарпатській області 27 листопада 2016 року за № ЗК 142163262212.

Також згідно інформаційної довідки № 228389469 від 16 жовтня 2020 року відповідач має у власності інше нерухоме майно, яке є його особистою власністю і не належить до спільного майна подружжя, а саме: земельну ділянку площею 0.12 Га для індивідуального садівництва, кадастровий номер 2110800000:07:001:0146; земельну ділянку площею 0,0909 Га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер 2121280301:00:003:0004; земельну ділянку площею 0,1 Га для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 2121280300:01:003:0004; земельну ділянку площею 0,1814 Га для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 2121280301:00:003:0002; житловий будинок з надвірними побудовами загальною площею 81,5 кв.м., розташований в АДРЕСА_3 .

Добровільно відповідач не бажає розділити спільне майно подружжя, а тому позивачка змушена звернутись до суду із даним позовом.

Позивачка вважає, що у зв`язку з притягненням відповідача до адміністративної відповідальності за насильство в сім`ї, застосування термінових заборонних приписів, видачу судом відносно нього обмежувального припису, небажанням доньки ОСОБА_5 проживати в одному будинку з батьком, спільне володіння і користування житловим будинком в АДРЕСА_1 є неможливим, а тому просить суд відійти від рівності часток подружжя у спільному майні подружжя. При цьому позивачка просить врахувати інтереси їхніх неповнолітніх дітей, які проживають з нею - доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Крім цього побудований житловий будинок в АДРЕСА_1 має таке планування, що не дозволить перебудувати його у дві окремі квартири в разі поділу даного житлового будинку порівну. У зв`язку з наведеним позивачка просила суд ухвалити рішенням, яким виділити їй у власність вказаний житловий будинок та земельну ділянку під будинком.

07.12.2021 представник відповідача ОСОБА_4 адвокат Мелай М.Ю. подав до суду відзив на позовну заяву, згідно якого просить у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити Вважає, що вимоги позивачки є незаконними та необґрунтованими, посилаючись на рівність часток у спільному майні подружжя. Також зазначає, що новостворене нерухоме майно набуває юридичного статусу житлового будинку після прийняття його до експлуатації і з моменту державної реєстрації права власності на нього. Однак до цього, не будучи житловим будинком з юридичного погляду, об`єкт незавершеного будівництва є сукупністю будівельних матеріалів, тобто речей як предметів матеріального світу, щодо яких можуть виникати цивільні права та обов`язки, тому такий об`єкт є майном, яке за передбачених законом умов може належати на праві спільної сумісної власності подружжю і з дотриманням будівельних норм і правил та підлягати поділу між ними. Щодо земельної ділянки вказує, що визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямий залежності від права власності на будівлю і споруди та передбачається механізм роздільного правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникають при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, і правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на нерухомість.

В судому засіданні 12.04.2022 представник позивачки ОСОБА_2 подав до суду заяву про зменшення позовних вимог, згідно якої зазначає, що оскільки житловий будинок в АДРЕСА_1 не введений у вставленому законом порядку в експлуатацію і на нього не оформлено правовстановлюючі документи, то поділу підлягають матеріали, використані при будівництві даного незавершеного будівництвом житлового будинку. У зв`язку з цим, просить поділити майно, набуте за час шлюбу ОСОБА_4 та ОСОБА_1 - визнати незавершений будівництвом житловий будинок загальною площею 243,9 кв. м, в тому числі житловою площею 111,7 кв. м, розташований в АДРЕСА_1 , об`єктом спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_1 ; визнати за позивачкою ОСОБА_1 право власності на 2/3 частини будівельних матеріалів, використаних при будівництві житлового будинку загальною площею 243,9 кв. м, в тому числі житловою площею 111,7 кв. м, розташованого в АДРЕСА_1 ; визнати за позивачкою ОСОБА_1 право власності на 2/3 частини земельної ділянки площею 0,07 Га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер 2121255600:03:002:0021, розташованої в АДРЕСА_1 .

Позивачка ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 у судовому засіданні уточнені позовні вимоги підтримали з мотивів, викладених в позовній заяві та заяві про зменшення позовних вимог та просили суд такі задоволити в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_4 будучи належним чином повідомленим про день, час та місце розгляду справи в судове засідання не з`явився. Справу розглянуто у відсутність відповідача за участю його представника ОСОБА_3 .

Представник відповідача ОСОБА_3 в судовому засіданні уточнені позовні вимоги визнав частково та додатково пояснив, що оскільки майно сторін набуте у шлюбі, таке підлягає поділу в рівних частинах.

Заслухавши пояснення позивачки, представника позивачки та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.

Згідно ч.1 ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Частиною 1 ст. 61 СК України визначено, що об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. Дружина і чоловік мають право розділити майно за взаємною згодою.

Частиною 1 ст. 70 СК України передбачено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Також згідно частин 3, 4 ст. 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом. Майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім`ї, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі.

Виходячи з положень частин 1, 2 ст. 372 ЦК України майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.

Відповідно до роз`яснень Пленуму Верховного Суду України, що містяться в постанові від 21 грудня 2007 р. «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69-72 СК та ст. 372 ЦК. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи. Вирішуючи питання про поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, суди мають застосовувати положення частин 4, 5 ст. 71 СК щодо обов`язкової згоди одного з подружжя на отримання грошової компенсації та попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду. За відсутності такої згоди присудження грошової компенсації може мати місце з підстав, передбачених ст. 365 ЦК, за умови звернення подружжя (одного з них) до суду з таким позовом (ст. 11 ЦК) та попереднього внесення на депозитний рахунок суду відповідної грошової суми. У разі коли жоден із подружжя не вчинив таких дій, а неподільні речі не можуть бути реально поділені, між ними відповідно до їх часток, суд визнає ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу і залишає майно у їх спільній частковій власності.

Відповідно до частини першої статті 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до статті 331 ЦК України право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації. До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).

У пункті 15 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» роз`яснено, що до завершення будівництва (створення) майна, а якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, то до моменту прийняття його до експлуатації, або якщо право власності на таке нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, то до моменту державної реєстрації право власності на новостворене майно та об`єкт незавершеного будівництва не виникає (стаття 331 ЦК України). У зв`язку із цим до виникнення права власності на таке майно право власності існує лише на матеріали, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення) майна. Отже, законом не передбачено можливість визнання права власності на новостворене майно та об`єкт незавершеного будівництва в судовому порядку, якщо право власності на таке майно не було зареєстроване раніше в установленому законодавством порядку.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду України, висловленою в постанові від 16 грудня 2015 року в справі №6-2710цс15, новостворене нерухоме майно набуває юридичного статусу житлового будинку після прийняття його до експлуатації і з моменту державної реєстрації права власності на нього. Однак до цього, не будучи житловим будинку з юридичної точки зору, об`єкт незавершеного будівництва є сукупністю будівельних матеріалів, тобто речей як предметів матеріального світу, щодо яких можуть виникати цивільні права та обов`язки, відтак є майном, яке за умов, передбачених законом, може належати на праві спільної сумісної власності подружжю і з дотриманням будівельних норм і правил підлягати поділу між ними. Аналогічні висновки містяться в постановах Верховного Суду України від 18 листопада 2015 року №6-388цс15, від 27 травня 2015 року №6-159цс15.

В судовому засіданні належними доказами достовірно встановлено, що з 24 квітня 2004 року сторони перебувають у шлюбі, який зареєстровано у виконкомі Королівської селищної ради Виноградівського району за актовим записом № 9.

Від шлюбу у сторін народилося двоє дітей - дочка ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та син ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Між сторонами не було досягнуто згоди щодо матеріального утримання дітей і рішенням Виноградівського районного суду Закарпатської області від 21 січня 2021 року по справі № 299/3672/20, залишеним без змін постановою Закарпатського апеляційного суду від 07 квітня 2021 року, з відповідача ОСОБА_4 присуджено стягнення аліментів на користь ОСОБА_1 на утримання двох дітей в розмірі по 1800 гривень щомісячно на кожну дитину.

Діти проживають з матір`ю, що підтверджується довідкою Королівської селищної ради Виноградівського району № 1827 від 12 жовтня 2020 року.

Сімейне життя у сторін не ладиться, подружжя тривалий час не проживає однією сім`єю і в провадженні Виноградівського районного суду Закарпатської області знаходиться цивільна справа № 299/1250/21 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про розірвання шлюбу.

За час шлюбу подружжя набуло спільне майно - земельну ділянку площею 0,07 Га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер 2121255600:03:002:0021, розташовану в АДРЕСА_1 , яка була набута у власність ОСОБА_4 на підставі договору міни, посвідченого приватним нотаріусом Виноградівського районного нотаріального округу Лапчак Г.І. 30 жовтня 2013 року за № 3406, що підтверджується інформаційною довідкою № 228389469 від 16 жовтня 2020 року.

На вказаній земельній ділянці сторони перебуваючи в шлюбі збудували житловий будинок загальною площею 243,9 кв.м, в тому числі житловою площею 111,7 кв.м в АДРЕСА_1 , який рахується за відповідачем ОСОБА_4 на підставі будівельного паспорту і Декларації про готовність до експлуатації об`єкта, будівництво якого здійснено на підставі будівельного паспорта, зареєстрованої в Управлінні Державної архітектурно-будівельної інспекції у Закарпатській області 27 листопада 2016 року за № ЗК 142163262212.

Інвентаризаційна вартість вище вказаного житлового будинку, розташованого в АДРЕСА_1 , згідно довідки КП «Виноградівське РБТІ» № 42 від 22 січня 2021 року становить 826 290 гривень. Даний житловий будинок згідно декларації про готовність об`єкта до експлуатації вважається закінченим будівництвом об`єктом, готовим до експлуатації, однак не був на праві власності зареєстрований за забудовником ОСОБА_4 .

Оскільки вказаний незавершений будівництвом будинок збудовано сторонами за час перебування в шлюбі за спільні кошти подружжя, суд приходить до висновку, що такий, як об`єкт незавершеного будівництва - сукупність будівельних матеріалів, слід визнати об`єктом права спільної сумісної власності сторін.

Згідно із вимогами ч. 1 ст. 71 СК України, майно, що є об`єктом спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі, а у випадку, коли дружина та чоловік не домовилися між собою про порядок поділу майна, спір може бути вирішено судом.

Відповідно до ч.1 ст. 377 ЦК України, до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни їх цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника(землекористувача).

З аналізу змісту статті 120 Земельного кодексу України можна зробити висновок про однакову спрямованість положень, як ЦК України так і ЗК України щодо переходу прав на земельну ділянку при виникненні права власності на будівлю та споруди, на якій вони розміщені.

Враховуючи, що суд визнав зазначений незавершений будівництвом будинок (сукупність будівельних матеріалів) спільною сумісною власністю сторін, виходячи з принципу рівності часток у вказаному майні, вимоги позивачки про визнання права власності на частину будівельних матеріалів, використаних при будівництві житлового будинку та визнання права власності на частину земельної ділянки, на якій зведено житловий будинок, підлягають до часткового задоволення, оскільки в даному випадку суд не встановив підстав щоб відійти від презумпції рівності часток у майні подружжя.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1, п.1 ч.2 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача.

Виходячи із ціни позову 505001,74 грн, за звернення до суду із даною позовною заявою (з врахуванням задоволених позовних вимог) підлягав сплаті судовий збір у розмірі 5050,02 грн ( один відсоток від ( 826290 грн інвентаризаційна вартість незавершеного будівництвом житловий будинок + 183713,48 грн грошова оцінка земельної ділянки) /2).

З матеріалів справи вбачається, що позивачка сплатила судовий збір у розмірі 1000 грн (а.с.1) та клопотала перед судом про відстрочення сплати судового збору до ухвалення рішення по справі.

Таким чином, відповідно до положень ст.141 ЦПК України, з відповідача підлягає стягненню на користь позивачки 500 грн судового збору та 4050,02 грн судового збору на користь держави.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 12, 13, 18, 81, 141, 223, 259, 263-265 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Уточнені позовні вимоги ОСОБА_1 задоволити частково.

Визнати незавершений будівництвом житловий будинок загальною площею 243,9 кв. м, в тому числі житловою площею 111,7 кв. м, розташований в АДРЕСА_1 , об`єктом спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_4 і ОСОБА_1 .

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_1 , право власності на 1/2 частину будівельних матеріалів, використаних при будівництві житлового будинку загальною площею 243,9 кв. м, в тому числі житловою площею 111,7 кв. м, розташованого в АДРЕСА_1 .

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_1 , право власності на 1/2 частину земельної ділянки площею 0,07 Га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер 2121255600:03:002:0021, розташованої в АДРЕСА_1 .

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_1 , сплачений нею судовий збір у розмірі 500 грн (п`ятсот гривень).

Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь держави судовий збір у розмірі 4050,02 грн (чотири тисячі п`ятдесят гривень 02 копійки).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 18.04.2022.

ГоловуючийТ. Ю. Левко