Постанова

від 05.04.2022 по справі 914/2174/21

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" квітня 2022 р. м.Львів Справа №914/2174/21

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді І.Б. Малех

суддів В.М. Гриців

Р.І. Марко

секретар судового засідання Кришталь М.Б.

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , б/н від 31.12.2021 (вх. № апеляційного суду 01-05/58/22, 01-05/60/22 , 01-05/93/22 від 05.01.2022)

на рішення Господарського суду Львівської області від 23.11.2021 (суддя Козак І.Б., повний текст рішення складено 01.12.2021, м. Львів)

та на додаткове рішення Господарського суду Львівської області від 21.12.2021 (суддя Козак І.Б., повний текст рішення складено 22.12.2021, м. Львів)

у справі № 914/2174/21

за позовом ОСОБА_2 , м. Буськ, Львівська область

до відповідача ОСОБА_1 , м. Буськ, Львівська область

про витребування частки у статутному капіталі з фактичного володіння ОСОБА_1 ; визнання за ОСОБА_3 права власності на частку в статутному капіталі товариства

за участю представників учасників процесу:

від позивача: Заремба В.В. - адвокат;

від відповідача: не з`явились;

ВСТАНОВИВ:

В липні 2021 року на розгляд Господарського суду Львівської області поступила позовна заява ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про витребування належної ОСОБА_3 частки в статутному капіталі ТОВ «Кубік» ЛТД, що становить 71,6 % з фактичного володіння відповідача , ОСОБА_1 ; визнання за ОСОБА_3 права власності на частку в статутному капіталі ТОВ «Кубік» ЛТД , що становить 71,6%, яка належала ОСОБА_4 та була придбана, згідно договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі (ТОВ «Кубік ЛТД»).

Дані позовні вимоги мотивовано тим, що 10.02.2020 між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 було укладено договір купівлі-продажу частки в статутному капіталі ТО «Кубік» ЛТД. На момент підписання договору, як вказує позивачка, нею повністю оплачено ОСОБА_5 , його частку в статутному капіталі товариства, відповідно в момент підписання договору вона набула право власності на означену частку, про що вказано у п.3.1. та 3.2. При цьому, вказує, що на момент підписання договору ОСОБА_3 перебувала за межами України, а відтак з продавцем було погоджено, що передбачений чинним законодавством України, нотаріально посвідчений акт приймання-передачі на підтвердження передачі (відчуження) частки продавця покупцю сторонами договору буде підписано, впродовж 3-6 місяців, від дати підписання договору. Однак, ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер і єдиним спадкоємцем першої черги за законом є його рідний син ОСОБА_1 . Як вказує, позивач, вона 01.07.2020 звернулась до Буської державної нотаріальної контори із «заявою - претензією», з метою повідомити спадкоємців померлого про їх обов`язок після вступлення в право спадкування підписати акт приймання-передачі частки у статутному капіталі ТОВ «Кубік» ЛТД, код ЄДРПОУ 23964373. Відповідно до цього позивачка вказує, що правовідносини, що виникли між нею та ОСОБА_5 (який помер), після його смерті трансформувались у зобов`язальні правовідносини , що виникли між позивачкою (покупцем корпоративних прав, який сплатив їх вартість) та відповідачем (як єдиним спадкоємцем продавця корпоративних прав , який до моменту своєї смерті отримав за них узгоджену із покупцем їх повну вартість). Отже, вважає, що у відповідача (після вступлення його у право спадкування за законом) залишився виключно обов`язок задовольнити вимогу кредитора (позивача), в порядку передбаченому нормами ст. 1218 ЦК України. При цьому, вказує, що єдино можливим для позивача, способом захисту порушеного права є витребування у відповідача в судовому порядку належної їй частки у статутному капіталі товариства та визнання за нею в судовому порядку прав власності на частку в статутному капіталі ТОВ «Кубік» ЛТД, код ЄДРПОУ 23964373, що становить 71,6%.

Відповідач, у відзиві заперечує позовні вимоги, вказуючи на те, що відповідач не є стороною договору купівлі-продажу частки, він не може підміняти своїм волевиявленням нереалізоване волевиявлення померлого учасника (сторони договору), шляхом підписання від імені останнього акта приймання-передачі , що є правомочністю нерозривно пов`язаною з особою спадкодавця, яка не входить до складу спадщини. Вважає, що оскільки до спадкоємця переходять грошові зобов`язання спадкодавця, то якщо позивач вважає себе кредитором померлого ОСОБА_5 , то належним способом захисту його прав може бути вимога про стягнення з відповідача, як спадкоємця заборгованості , за доведення її наявності, в межах вартості спадкового майна. При цьому, відповідач зазначає, що ставить під сумнів факт укладення вищевказаного договору між його батьком та позивачем.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 23.11.2021 у справі №914/2174/21 позовні вимоги задоволено; витребувано належну ОСОБА_3 частку в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Кубік" ЛТД, код ЄДРПОУ 23964373, що становить 71,6% (сімдесят одна ціла шість десятих відсотків) з фактичного володіння відповідача, ОСОБА_1 ; визнано за ОСОБА_3 право власності на частку в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Кубік" ЛТД, код ЄДРПОУ 23964373, що становить 71,6% (сімдесят одна ціла шість десятих відсотків), яка належала ОСОБА_5 та була придбана, згідно з договором купівлі-продажу частки у статутному капіталі (Товариства з обмеженою відповідальністю "Кубік" ЛТД, код ЄДРПОУ 23964373) від 10.02.2020. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 - 8071,00 грн. судового збору.

Дане рішення мотивоване тим, що відповідно до ст. 23 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», якою врегульовано питання переходу частки до спадкоємця або правонаступника учасника товариства, передбачено, що у разі смерті або припинення учасника товариства його частка переходить до його спадкоємця чи правонаступника без згоди учасників товариства. 13.03.2020, відповідач, як син та єдиний спадкоємець першої черги, подав заяву про прийняття спадщини, що підтверджується зокрема витягом зі спадкового реєстру. Вказує, що укладення правочину з відчуження частки у статутному капіталі є правовою підставою набуття права на частку (право власності на частку), а тому момент набуття права на частку може визначатися умовами такого правочину. Разом, з тим, моментом переходу корпоративних прав з частки у статутному капіталі, яка була передана іншій особі, є юридичний факт реєстрації в державному реєстрі зміни складу учасників за актом приймання-передачі, наданим однією із сторін. Відповідач не може підписати акт приймання-передачі купленої частки, оскільки не є стороною договору купівлі-продажу. Отже, відповідно до цього зроблено висновок, що обрані позивачем способи захисту відповідають положенням ч.5 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» в зв`язку з чим позов задоволено.

Додатковим рішенням Господарського суду Львівської області від 21.12.2021 заяву ОСОБА_3 про винесення додаткового рішення у цій справі задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 21000,00 грн. витрат на правову допомогу. В задоволенні решти вимог за заявою відмовлено.

Відповідач - ОСОБА_1 , не погодившись з винесеним рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій посилається на те, що таке прийнято з порушенням норм чинного законодавства та з неповним дослідженням матеріалів та обставин справи, а саме:

- скаржник зазначає, що позовна вимога про визнання права власності на частку у статутному капіталі , що заявлена в межах даної справи та задоволена судом першої інстанції не відповідає належним та ефективним способам захисту;

- щодо витребування частки у статутному капіталі товариства то скаржник зазначає, що такий лише за формальними ознаками відповідає спеціальному способу захисту , визначеному в п.п. е п.3 ч.5 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань. При цьому в даному випадку як вказує скаржник позивач не обґрунтував свої позовні вимоги жодною нормою матеріального права, яка б дозволяла витребувати від спадкоємця боржника майно чи право на частку в статутному капіталі поза межами спеціальної процедури , визначеної імперативними приписами ст. 1282 ЦК України;

- також скаржник зауважує те, що відповідач не набув статусу учасника ТОВ «Кубік» ЛТД, оскільки в силу приписів ч.1 ст. 1219 ЦК України не входять до складу спадщини права та обов`язки, що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця, в тому числі право на участь у товариствах та право членства в об`єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами.

- скаржник вказує, що відповідач у даній справі не звертався до органу державної реєстрації із нотаріально посвідченою заявою про вступ до ТОВ «Кубік» ЛТД, покликаючись на відомості про його учасників , які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, відповідно до чого вважає, що такий не набув статусу учасника цього товариства , як і не отримав свідоцтва про спадщину.

Відповідно до цього просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 23.11.2021 у даній справі та прийняти нове, яким в позові відмовити. У зв`язку з цим, посилаючись на приписи ч.3 ст. 129 ГПК України, просить також скасувати додаткове рішення Господарського суду Львівської області від 21.12.2021 у даній справі. При цьому вказує, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які поніс та очікує понести відповідач складає 15 511,50 грн. судового збору та витрати на правничу допомогу орієнтовним розміром 35000,00 грн. за представництво інтересів відповідача у першій та апеляційній інстанціях

Позивач ОСОБА_3 , у відзиві на апеляційну скаргу вказує, що в момент підписання договору купівлі-продажу від 10.02.2020, такий було виконано зі сторони покупця (позивача) і відповідно ним отримано право власності на частку в статутному капіталі товариства , тобто право власності на корпоративні права. Однак, в силу особливої природи корпоративних прав, право власності на частку ще не дає її власнику можливості реалізувати це право в повному обсязі, яке він має можливість реалізувати лише після їх державної реєстрації. Оскільки продавець ОСОБА_5 помер і внаслідок цього не встиг вчинити, передбачену законодавцем дію (підписати акт прийому-передачі) необхідну для державної реєстрації покупцем ( ОСОБА_3 ) вже набуто нею права власності на частку в ТОВ, а його єдиним спадкоємцем є відповідач, саме до нього і зверталась ОСОБА_3 , з вимогою підписати такий акт та завершити передачу корпоративних прав. Наголошує на тому, що на момент смерті ОСОБА_5 , у його фактичному володінні залишилось майно (корпоративне право на частку у ТО «Кубік» ЛТД), яке йому вже не належало, а в нього існував лише та виключно обов`язок передати це майно його новому власникові ОСОБА_3 . І відповідно в силу універсального характеру спадкового правонаступництва, цей обов`язок (з оформлення передачі прав власності на частку) перейшло до його сина ( ОСОБА_1 ), як єдиного правонаступника спадкодавця. Відповідна правова позиція наведена в постанові Верховного Суду від 20.02.2019 у справі №755/7730/16-ц. Вказує також на те, що внесення записів до ЄДР можливе не лише на підставі договору (правочину), і є не єдиною підставою для переходу права власності на частку в товаристві. Вважає, що моментом переходу права власності на частку також може бути настання іншого юридичного факту, зокрема на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. Отже, відповідач вказує, що всупереч припущенню скаржника, обраний позивачем спосіб захисту є належним та ефективним, оскільки вимога на захист цивільного права відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення, а судове рішення дає можливість забезпечити поновлення порушеного права, саме в порядку, передбаченому нормами ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» про що в тому числі наголошено в п.61 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.10.2019 у справі №923/876/16. Відповідно до цього, просить відмовити скаржнику в задоволенні його апеляційної скарги в повному обсязі, а рішення Господарського суду Львівської області від 23.11.2021 у справі №914/2174/21 залишити без змін.

Додатково на виконання вимог ст. ст. 124, 126 ГПК України представник позивача повідомляє у відзиві про те, що в зв`язку із апеляційним оскарженням відповідачем рішення Господарського суду Львівської області від 23.11.2021 у справі №914/2174/21, позивач, поніс (очікує понести) витрати, пов`язані, з розглядом справи в суді апеляційної інстанції на професійну правничу допомогу в орієнтовному розмірі 35 000,00 грн., остаточний розмір яких, а також відповідні докази, будуть подані в порядку передбаченому ст. ст. 129, 221 ГПК України.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 12.01.2022 поновлено ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Львівської області від 23 грудня 2021 року у справі №914/2174/21та відкрито апеляційне провадження за даною апеляційною скаргою; зупинено дію рішення Господарського суду Львівської області від 23.12.2021 у справі №914/2174/21 до вирішення справи Західним апеляційним господарським судом; витребувано в Господарського суду Львівської області матеріали справи №914/2174/21.

В подальшому ухвалою суду від 26.01.2022 призначено розгляд справи №914/2174/21 в судове засідання на 09.02.2022.

Ухвалами суду від 09.02.2022 відкладено розгляд справи №914/2174/21 в судове засідання на 02 березня 2022 рік.

У зв`язку із запровадженням на території України воєнного стану та з метою забезпечення безпеки відвідувачів та працівників суду розгляд справи №914/2174/21 призначений на 02.03.2022 не відбувся, відтак розгляд такої призначено на 06.04.2022.

В судове засідання 06.04.2022 з`явився представник позивача. Відповідач (скаржник) участі уповноваженого представника в судове засідання 06.04.2022 не забезпечив, причин неявки не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи ухвалою суду від 02.03.2022, про що свідчить поштове повідомлення про вручення яке наявне в матеріалах справи.

Станом на 06.04.2022 клопотань про відкладення та додаткових доказів у справі не поступало, а відтак судова колегія ухвалила розглядати справу по наявних у ній матеріалах.

Представник позивача в судовому засіданні 06.04.2022 заперечив доводи апеляційної скарги з мотивів, наведених у відзиві.

Згідно статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Вивчивши матеріали справи в сукупності з апеляційною скаргою та відзивами на неї, заслухавши пояснення представника позивача, судова колегія Західного апеляційного господарського суду прийшла до висновку про відповідність рішення Господарського суду Львівської області від 23 листопада 2021 року у справі №914/2174/21 нормам чинного матеріального та процесуального права, матеріалам та обставинам справи, виходячи з наступного.

Обставини справи.

ОСОБА_3 є засновником та учасником Товариства з обмеженою відповідальністю «Кубік» ЛТД, код СДРПОУ 23964373, (надалі - Товариство) з часткою в статутному капіталі товариства, що становить 18,8%, яке було засноване 30 вересня 1995 року та зареєстроване Буською РДА 14.03.1996 р., іншими засновниками Товариства були (є згідно з даними з ЄДРПОУ):

ОСОБА_5 , АДРЕСА_1 частка в статутному капіталі товариства становить 71,6% (помер ІНФОРМАЦІЯ_1 );

ОСОБА_6 , АДРЕСА_2 , частка - 0,8%;

ОСОБА_7 , 80533, Львівська область, Буський район, с. Волуйки, частка - 0,8% ;

ОСОБА_8 , АДРЕСА_3 , частка - 0,8%;

ОСОБА_9 , 80530, Львівська область, Буський район, с.Ожидів частка - 0,8%;

ОСОБА_10 , 80662, Львівська область, Буський район, с.Лучківці, частка - 0,8%;

ОСОБА_11 , 80530, Львівська область, Буський район, с.Ожидів, частка - 0,8%;

ОСОБА_12 , 80533, Львівська область, Буський район, с.Хватів, частка - 0,8%;

ОСОБА_13 , 80533, Львівська область , Буський район, с. Хватів, частка - 0,8%;

ОСОБА_14 , 80530, Львівська область, Буський район, с. Ожидів, частка - 0,8%;

ОСОБА_15 , 80530, Львівська область, Буський район, с. Ожидів, частка - 0,8%;

ОСОБА_16 , 80533, Львівська область, Буський район, с. Хватів, частка 0,8%;

ОСОБА_17 ,80532, Львівська область, Буський район, с. Кути, частка - 0,8%.

Як вбачається, з наявних в матеріалах справи документів, директором товариства, з моменту його заснування був ОСОБА_5 , який є (був) рідним братом позивачки.

Як вказує позивач, 10 лютого 2020 року, реалізовуючи раніше досягнуті усні домовленості, між нею та ОСОБА_5 було укладено договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі (Товариства з обмеженою відповідальністю «Кубік» ЛТД, код ЄДРПОУ 23964373) (а.с.82-84, оригінал).

Оскільки, на момент підписання договору, ОСОБА_3 (позивач) перебувала за кордоном, його було підписано її донькою, ОСОБА_18 на підставі повноважень, передбачених довіреністю від 23.08.2016, посвідченої Кушицькою Л.Я. приватним нотаріусом Буського районного нотаріального округу Львівської області зареєстрованої в реєстрі за № 364.

Згідно пункту 1.1 договору, ОСОБА_5 (продавець) зобов`язався в порядку та на умовах визначених у цьому договорі, передати у власність ОСОБА_3 (покупця) свою частку у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю «Кубік» ЛТД, код ЄДРПОУ 23964373, а покупець - прийняти та оплатити названу частку.

Пунктом 2.3. договору вартість належної продавцю частки у статутному капіталі товариства була ним оцінена в 20 000,00 ЕURО (двадцять тисяч Євро), що становило суму еквівалентну 538096,00 грн. (п`ятсот тридцять вісім тисяч дев`яносто шість гривень) згідно офіційного курсу гривні до долара США встановленого НБУ на дату підписання договору (10.02.2020 р.).

До моменту підписання договору покупець ( ОСОБА_3 ) повністю оплатила продавцю ( ОСОБА_5 ) визначену останнім вартість його частки в статутному капіталі товариства в розмірі 20 000,00 ЕURО (двадцять тисяч Євро), що підтверджено сторонами в пункті 2.4. договору.

При цьому, згідно з пунктом 2.5. договору продавець ( ОСОБА_5 ) підтвердив отримання ним всієї суми коштів (20 000,00 ЕURО (двадцять тисяч Євро)) до моменту підписання договору. Претензій щодо розрахунку за належний йому вклад до покупця не має, і своїм підписом на договорі ОСОБА_5 підтверджує факт повного з ним розрахунку.

Отже, на момент підписання договору покупець ( ОСОБА_3 ) повністю оплатила продавцю ( ОСОБА_5 ) його частку у статутному капіталі товариства, відповідно в момент підписання договору набула право власності на означену частку, про що вказано у пунктах 3.1. та 3.2 договору. При цьому, підписанням цього договору продавцем і покупцем - підтверджено, що передача-приймання відчужуваної частки вкладів товариства відбулась.

Оскільки, як вказує позивач, на момент підписання договору ОСОБА_3 (позивач) перебувала за межами України, з продавцем ( ОСОБА_5 ) було погоджено, що передбачений чинним законодавством України, нотаріально посвідчений акт приймання-передачі на підтвердження передачі (відчуження) частки продавця покупцю сторонами договору буде підписано впродовж 3-6 (трьох-шести) місяців від дати підписання договору.

09.03.2020 ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , помер (надалі - померлий, або спадкодавець).

З витягу зі спадкового реєстру № 60641946 від 22.06.2020 спадкова справа за померлим ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 була відкрита Буською державною нотаріальною конторою 13.03.2020 р. за № 16/2020. Єдиним спадкоємцем померлого першої черги за законом є його рідний син, ОСОБА_1 (відповідач у справі).

Отже, 01 липня 2020 року позивачка звернулась до Буської державної нотаріальної контори із «заявою-претензією кредитора», з метою повідомити спадкоємців померлого про їх обов`язок після вступлення в право спадкування підписати акт приймання-передачі частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Кубік» ЛТД, код ЄДРПОУ 23964373.

01 липня 2020 року за вих. № 462/01-16 в.о. завідувача Буської державної нотаріальної контори Парфенюк О.В. скерував позивачці ( ОСОБА_3 ) запит із зустрічною вимогою до неї про надання в його розпорядження підтверджуючих документів. При цьому, в.о. завідувача Буської державної нотаріальної контори ОСОБА_19 не повідомив, чи виконав він вимогу закону та чи повідомив спадкоємців померлого про вимогу ОСОБА_3 , як кредитора померлого.

21 липня 2020 року до Буської державної нотаріальної контори був скерований адвокатський запит №1-21/07-20, з вимогою повідомити про те чи зареєстрована «заява-претензія кредитора» ОСОБА_3 від 01.07.2020 р. та чи повідомлено спадкоємців померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 , про їх (спадкоємців) обов`язок після вступлення в право спадкування підписати акт приймання-передачі частки у статутному капіталі ТОВ «Кубік» ЛТД, код ЄДРПОУ 23964373.

28 липня 2020 року в.о. завідувача ОСОБА_19 , вихідним листом №479/01-16 відмовився надавати інформацію на вказаний адвокатський запит.

01 серпня 2020 року, у зв`язку із відмовою в.о. завідувача ОСОБА_19 надати запитувану інформацію адвокатові, ОСОБА_3 особисто подала до Буської державної нотаріальної контори заяву аналогічного змісту «про надання інформації», яка була отримана Буською державною нотаріальною конторою 13.08.2020.

Однак, ні позивачці, ні представнику відповіді про те, що в.о. завідувач Буської державної нотаріальної контори Парфенюк О.В. повідомив спадкоємця померлого про заявлені вимоги - не надходило, а відповідь на запит не надана.

28 серпня 2020 року позивачка, звернулась безпосередньо до ОСОБА_1 (відповідача), як спадкоємця померлого, із відповідною заявою-претензією кредитора. У даній заяві було повідомлено про його обов`язок як спадкоємця померлого впродовж 7 (семи) днів після фактичного вступлення в право спадкування (09.09.2020) підписати акт приймання-передачі частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Кубік» ЛТД, код ЄДРПОУ 2396437, виконавши таким чином зобов`язання спадкодавця ( ОСОБА_5 ), яке ним було прийнято перед позивачкою ( ОСОБА_3 ) до моменту смерті.

Одночасно, Відповідачу ( ОСОБА_1 ) було повідомлено про його право, як спадкоємця ОСОБА_5 залишити за собою частку в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Кубік» ЛТД, код ЄДРПОУ 23964373, що належала покійному, за умови повернення сплачених коштів в сумі еквівалентній 2000,00 ЕURО (двадцять тисяч Євро), шляхом одноразового платежу, впродовж 7 (семи) днів, після фактичного вступу в право спадкування (з 09.09.2020 до 15.09.2020). Про прийняте відповідачем рішення пропонувалось повідомити не пізніше 08.09.2020.

Заява-претензія кредитора була скерована відповідачу цінним листом з описом вкладення та отримана ним особисто 02.09.2020, що підтверджується роздруківкою з офіційного сайту Укрпошти з трек-кодом 8050003164493, яка залишена відповідачем без розгляду.

Отже, позивач вказує, що з врахуванням наведеного не має можливості оформити придбане нею 10.02.2020 та належне, згідно з умовами договору «купівлі-продажу частки у статутному капіталі» корпоративне право на частку померлого у статутному капіталі ТОВ «Кубік ЛТД», а отже її право власності є порушеним та підлягає судовому захисту, шляхом витребування належної ОСОБА_3 частки в статутному капіталі ТОВ «Кубік» ЛТД, що становить 71,6 % з фактичного володіння відповідача, ОСОБА_1 ; визнання за ОСОБА_3 права власності на частку в статутному капіталі ТОВ «Кубік» ЛТД, що становить 71,6%, яка належала ОСОБА_4 та була придбана згідно договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі (ТОВ «Кубік ЛТД»).

При перегляді рішення місцевого господарського суду в апеляційному порядку, судова колегія Західного апеляційного господарського суду керувалась наступним.

У відповідності до вимог ст. 15 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 16 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути зокрема, припинення дії, яка порушує право.

Як вбачається з матеріалів позовної заяви, позовній вимоги мотивовано неможливістю позивача набути куплену частку в статутному капіталі ТОВ «Кубік» ЛТД в одного з учасників - ОСОБА_1 , оскільки після підписання договору купівлі-продажу 10.02.2020 продавець частки помер, не встигнувши підписати акт приймання-передачі частки (об`єкта купівлі-продажу).

Даний договір-купівлі - продажу не визнавався недійсним, докази даного матеріали справи не містять.

У відповідності до п.2.5. договору купівлі-продажу частки від 10.02.2020 продавець (померлий ОСОБА_5 ) стверджує, що він отримав грошові кошти в сумі 20000,00 євро до підписання цього договору. Своїм підписом на цьому договорі він підтверджує факт повного розрахунку з ним. Претензій щодо розрахунку за належний йому вклад покупця не має.

Отже, з врахуванням наведеного, судова колегія апеляційного суду вважає обґрунтованим висновок місцевого господарського суду про те, що договір від 10.02.2020 є чинним, недійсним не визнався, а позивачем доведено сплату померлому продавцю частки суми продажу - 20 000,00 євро. Даного скаржником не спростовано належними та допустимими доказами, в розумінні ст. ст. 76,77 ГПК України.

У відповідності до п.3.5. договору сторони зобов`язалися підписати впродовж 3-6 місяців від дати підписання цього договору акт прийому-передачі частки у статутному капіталі товариства, який буде нотаріально посвідчений, однак, як вбачається з обставин справи такий акт скласти і підписати позивачці не вдалося, з огляду на те, що продавець частки помер.

У відповідності до підп. г ч.5 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» встановлено, що для державної реєстрації змін до відомостей про розмір статутного капіталу, розміри часток у статутному капіталі чи склад учасників товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю подається вичерпний перелік документів , серед яких є акт приймання-передачі частки (частини частки) у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю.

Як вбачається з позовної заяви, власне, неможливість подати такий акт приймання-передачі частки в силу об`єктивної неможливості його складання і стала підставою для подання цього позову, оскільки, відповідач, як спадкоємець ОСОБА_5 відмовився підписувати такий акт.

Положеннями ст. 23 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» врегульовано питання переходу частки до спадкоємця або правонаступника учасника товариства, передбачено, що у разі смерті або припинення учасника товариства його частка переходить до його спадкоємця чи правонаступника без згоди учасників товариства.

Як вбачається статутом ТОВ «Кубік» ЛТД не врегульовано питання купівлі-продажу частки учасника товариства.

Обставинами справи встановлено, що 13.03.2020 ОСОБА_1 як син та єдиний спадкоємець першої черги подав заяву про прийняття спадщини ОСОБА_5 , що підтверджується витягом зі спадкового реєстру (а.с.4).

У відповідності до вимог ст. 167 Господарського кодексу України встановлено, що корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Володіння корпоративними правами не вважається підприємництвом. Законом можуть бути встановлені обмеження певним особам щодо володіння корпоративними правами та/або їх здійснення.

Під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.

Отже, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 08.06.2021 року у справі № 906/1336/19 зазначила, що відступлення частки у статутному капіталі є правовим механізмом, за яким відбувається її відчуження на підставі договору купівлі-продажу, міни, дарування або іншого зобов`язального договору. Наслідком відчуження частки є набуття іншою стороною договору права на частку. Учинення правочину з відчуження частки не має наслідком автоматичний перехід корпоративних прав від первісного власника до набувача. Договором може бути передбачено, що право власності на частку переходить до набувача з моменту підписання договору, однак для переходу володіння часткою є необхідним волевиявлення обох сторін щодо цього. Передання частки від учасника набувачу може бути, зокрема, кінцевим етапом виконання договору (наприклад, після сплати покупної ціни), що можливо значно пізніше від укладення зобов`язального договору. Відтак, акт приймання-передачі частки є документом, що відображає волевиявлення сторін щодо передання володіння від учасника товариства до набувача частки. Для передання частки у статутному капіталі товариства положеннями Закону № 755-ІV передбачено нотаріальне засвідчення справжності підписів сторін на акті приймання-передачі частки.

Відтак, момент набуття права на частку у статутному капіталі (права власності) та момент набуття права з частки (права участі в господарському товаристві) різняться та можуть не збігатися у часі. Укладення правочину з відчуження частки у статутному капіталі є правовою підставою набуття права на частку (права власності на частку), а тому момент набуття права на частку може визначатися умовами такого правочину. Разом з тим, моментом переходу корпоративних прав з частки у статутному капіталі, яка була передана іншій особі, є юридичний факт реєстрації в державному реєстрі зміни складу учасників за актом приймання-передачі, наданим однією із сторін (п. 7.1.16-п. 7.1.19 постанови ВП ВС від 08.06.2021 у справі № 906/1336/19).

Отже, з врахуванням наведеного, місцевим господарським судом зроблено вірний висновок, що в силу обставин, які склалися в цій справі, ОСОБА_20 набула право власності на частку у статутному капіталі ТзОВ «Кубік» ЛТД в розмірі 71,6%, яка належала ОСОБА_5 та була придбана на підставі укладеного і чинного договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю «Кубік» ЛТД, від 10.02.2020, що відповідно і стало підставою для задоволення даної позовної вимоги повністю місцевим господарським судом.

Позивач, набувши право власності на частку, не набув права з частки через неможливість скласти та підписати акт приймання-передачі такої частки. Позивачем не заявлялась вимога про зобов`язання відповідача скласти/підписати акт приймання-передачі частки .

Як вірно відмічено місцевим господарським судом, згідно постанови від 02.09.2020 у справі № 904/1409/19 Верховний Суд послався на те, що аналіз ч. 5 ст. 17 Закону "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" свідчить про те, що учасник товариства з обмеженою/додатковою відповідальністю може звернутися до суду з позовом про визначення розміру статутного капіталу товариства з обмеженою/додатковою відповідальністю та розмірів часток учасників у такому товаристві або ж з позовом про стягнення (витребування з володіння) з відповідача частки (частини частки) у статутному капіталі товариства з обмеженою/додатковою відповідальністю, які відповідно до зазначеної норми є належними способами захисту. При цьому за змістом згаданої норми Закону зазначені способи захисту (визначення розміру статутного капіталу товариства з обмеженою/додатковою відповідальністю та розмірів часток учасників у такому товаристві та стягнення (витребування з володіння) з відповідача частки (частини частки) у статутному капіталі товариства з обмеженою/додатковою відповідальністю) є альтернативними, що також підтверджується висновком Великої Палати Верховного Суду про застосування ст.17 цього Закону, викладеним у п. 48 постанови від 17.12.2019 у справі №927/97/19 та п. 31 постанови від 18.03.2020 у справі № 466/6221/16-а.

ОСОБА_3 , звернувся до суду з позовною вимогою про витребування належної їй частку в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Кубік» ЛТД, що становить 71,6% (сімдесят одна ціла шість десятих відсотків) з фактичного володіння відповідача, ОСОБА_1 . Розмір даної частки 71,6% визначений договором купівлі-продажу частки від 10.02.2020, який є дійсним станом на дату винесення рішення суду.

Як вірно вказує, відповідач, як в суді першої інстанції, так і в апеляційній скарзі, він не може підписати акт приймання-передачі купленої частки, оскільки не є стороною договору купівлі-продажу частки від 10.02.2020.

Отже, з врахуванням наведеного місцевим господарським судом вірно відмічено, що оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, суд виходить із його ефективності, а це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечитипоновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Отже, з огляду на те, що відповідач ОСОБА_1 є єдиним спадкоємцем померлого продавця частки за договором купівлі-продажу від 10.02.2020 ОСОБА_5 , місцевим господарським судом зроблено обґрунтований висновок, про те, що вимога про витребування частки в розмірі 71,6% з володіння відповідача є ефективним та належним способом захисту порушеного права позивача та підлягає задоволенню в повному обсязі.

Судова колегія апеляційного суду при цьому зазначає, зазначає, що всупереч припущенню скаржника, обраний позивачем спосіб захисту є належним та ефективним, оскільки вимога про захист цивільного права відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення, а судове рішення дає можливість забезпечити поновлення порушеного права саме, в порядку, передбаченому ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», про що в тому числі наголошено в п.61 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.10.2019 у справі №923/876/16.

При цьому, судова колегія апеляційного суду зазначає, що посилання скаржника на постанову Великої Палати Верховного Суду від 22.10.2019 у справі №923/876/16, яка як вказує останній сформована з аналогічних правовідносин , яка вказує на неефективність та неналежний спосіб захисту позивача, то дане не відповідає дійсності, з огляду на те, що справа №923/8976/16 та №914/2174/21 (яка розглядається) належить до різних категорій корпоративних спорів щодо їх предмету.

Щодо додаткового рішення Господарського суду Львівської області від 21 грудня 2021 року в даній справі, то судова колегія апеляційного суду вказує, що скаржник, посилаючись на положення ст. 129 ГПК України вказує, що оскільки таке стосується витрат, пов`язаних з розглядом справи, то у випадку задоволення апеляційної скарги у даній справі виникнуть підстави для скасування додаткового рішення в даній справі.

З врахуванням того, що суд апеляційної інстанції дійшов висновку про правомірність і законність рішення Господарського суду Львівської області від 23 листопада 2021 року то відповідно і підлягає залишенню без змін і додаткове рішення Господарського суду Львівської області від 21 грудня 2021 року в даній справі.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» (рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п.1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Суд апеляційної інстанції вважає, що Господарський суд Львівської області ухвалив рішення від 23 листопада 2021 року та додаткове рішення від 21 грудня 2021 року у справі №914/2174/21, з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Отже, рішення Господарського суд Львівської області від 23 листопада 2021 року та додаткове рішення від 21 грудня 2021 року у справі №914/2174/21 належить залишити без змін, апеляційну скаргу ОСОБА_1 - без задоволення.

Згідно з п.2 ч.1 ст.129 ГПК України у спорах, що виникають виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки у цьому випадку суд апеляційної інстанції не змінює рішення, та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється (частина 14 статті 129 ГПК України). Відтак, згідно ст.129 ГПК України сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги слід залишити за скаржником.

Керуючись ст.ст. 129, 236, 269, 275, 276, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , б/н від 31.12.2021 (вх. № апеляційного суду 01-05/58/22, 01-05/60/22, 01-05/93/22 від 05.01.2022) - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Львівської області від 23 листопада 2021 року та додаткове рішення Господарського суду Львівської області від 21 грудня 2021 року у справі №914/2174/21 - залишити без змін.

3. Судовий збір за подання апеляційної скарги - покласти на ОСОБА_1 .

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів відповідно до ст.ст. 286 - 289 ГПК України.

5. Матеріали справи №914/2174/21 повернути Господарському суду Львівської області.

Повний текст постанови складено та підписано 19.04.2022.

Головуючий суддя І.Б. Малех

Суддя В.М. Гриців

Суддя Р.І. Марко