Постанова

від 12.04.2022 по справі 918/1065/21

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 квітня 2022 року Справа № 918/1065/21

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Саврій В.А., суддя Дужич С.П. , суддя Тимошенко О.М.

при секретарі судового засідання Кужель Є.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Рівненська атомна електрична станція" на додаткове рішення Господарського суду Рівненської області від 08.02.2022р. (повний текст - 10.02.2022р.) у справі №918/1065/21 (суддя Заголдна Я.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АРТ-Комфорт" (04128, м. Київ, вул. Берковецька, 6а, код ЄДРПОУ 35212500)

до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (01032, м. Київ, вул. Назарівська, 3, код ЄДРПОУ 24584661) в особі відокремленого підрозділу "Рівненська атомна електрична станція" (34400, Рівненська обл., м.Вараш, код ЄДРПОУ 05425046)

про стягнення заборгованості в сумі 326400 грн 00 коп.

сторони не забезпечили явки своїх представників

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 12.01.2022р. у справі №918/1065/21 позов задоволено, ухвалено стягнути з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Рівненська атомна електрична станція" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АРТ-Комфорт" 326 400 грн 00 коп. основного боргу та 2448 грн 00 коп. судового збору.

03.02.2022р. на виконання рішення Господарського суду Рівненської області від 12.01.2022р., яке набрало законної сили 03.02.2022р., видано відповідні накази.

Додатковим рішенням Господарського суду Рівненської області від 08.02.2022р. у справі №918/1065/21 заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю "АРТ-Комфорт" про ухвалення додаткового рішення у справі №918/1065/21 задоволено частково. Стягнуто з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Рівненська атомна електрична станція" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АРТ-Комфорт" 15000 грн 00 коп. витрат, пов`язаних із наданням професійної правничої допомоги.

Не погоджуючись з додатковим рішенням, Державне підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Рівненська атомна електрична станція" звернулося до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.

Скаржник вважає, що додаткове рішення Господарського суду Рівненської області від 08.02.2022р. у справі №918/1065/21 ухвалено з порушенням норм ст.ст.80, 126, 237 ГПК України.

На думку відповідача відшкодування витрат на правову допомогу у розмірі 15000,00 грн є необґрунтованими позивачем та стягнуті судом безпідставно.

Зазначає, що витрати на правничу допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правничу допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Також вважає, що дана справа не є складною, оскільки не потребує якихось додаткових експертиз, додаткового аналізу судової практики, складності при формуванні правової позиції, судова практика у цих справах є сталою, отже рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин, а також обсяг виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) у даній справі мінімальний, що в свою чергу також говорить про не співмірність, не розумність та не відповідність критеріям реальності заявленої до стягнення суми витрат на правничу допомогу адвоката з боку позивача. Час, затрачений адвокатом на підготовку позовної заяви до господарського суду є незначним, так як дану позовну заяву можна віднести до типових позовних заяв. Обсяг послуг також є незначним з огляду на те, що кількість письмових доказів до позову мінімальна та не потребувала підготовки окремих документів, а зводилася лише до зняття копій наявних у сторони договірних документів. Ціна позову являє собою незначний розмір та однозначно не становить особливого значення для позивача, що вплинуло б на його репутацію або на публічний інтерес до справи. Тому, на думку відповідача, заявлений розмір послуг на правову допомогу є завищеним, не відповідає критеріям розумності, справедливості та співрозмірності. У даній справі є усі підстави стверджувати, що у ній відсутній спір, адже відповідач визнавав позовні вимоги, які виникли у рамках договору.

Також, скаржник посилається на практику, викладену у постанові Верховного Суду від 20.12.2019р. у справі №240/6150/18.

На підставі викладеного апелянт просить суд скасувати додаткове рішення Господарського суду Рівненської області від 08.02.2022р. у справі №918/1065/21 в частині стягнення з ДП «НАЕК «Енергоатом» від імені якого діє відокремлений підрозділ «Рівненська атомна електрична станція» Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» на користь ТОВ «АРТ-Комфорт» витрат, пов`язаних з наданням професійної правничої допомоги у розмірі 15 000 грн. гривень та ухвалити нове рішення, яким стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн.

Листом від 04.03.2022р. матеріали справи витребувано з Господарського суду Рівненської області.

18.03.2022р. на адресу суду апеляційної інстанції надійшли належним чином оформлені матеріали справи №918/1065/21.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 22.03.2022р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Рівненська атомна електрична станція" на додаткове рішення Господарського суду Рівненської області від 08.02.2022р. у справі №918/1065/21. Розгляд апеляційної скарги призначено на 13 квітня 2022р. об 10:00год. у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду за адресою: 33001, м.Рівне, вул.Яворницького, 59 у залі судових засідань №4.

Сторони не забезпечили явки своїх представників у судове засідання суду апеляційної інстанції 13.04.2022р.

При цьому, від скаржника надійшло клопотання про відкладення розгляду справи через введений воєнний стан в Україні з 24.02.2022р. до припинення воєнного стану в Україні.

Щодо клопотання позивача про відкладення розгляду справи, то колегія суддів зазначає наступне.

Частинами 11,12 статті 270 ГПК України, яка визначає порядок розгляду апеляційної скарги, встановлено, що суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

За приписами п.2 ч.3 ст.202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Разом з тим, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні учасників справи, а не можливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Тобто, неявка учасника судового процесу у судове засідання за умови належного повідомлення сторони про дату, час та місце розгляду справи, не є безумовною підставою для відкладення розгляду справи.

Застосовуючи згідно з ч.1 ст.3 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, колегія суддів зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватися від дій, що зумовлюють затягування судового процесу та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" від 07.07.1989р.).

В рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Папазова та інші проти України" (заяви №№32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07) від 15.03.2012р. (п.29) суд повторює, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (§66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України"). Роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (§51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006р. у справі "Красношапка проти України").

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих п.1 ст.6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

При цьому, колегія суддів апеляційної інстанції враховує правову позицію скаржника, викладену у апеляційній скарзі.

Також, апелянт (або його уповноважений представник), бажаючи взяти участь у судовому засіданні, у відповідності до приписів ст.197 ГПК України, мав право взяти участь у даному судовому засіданні в режимі відеоконференції, зокрема, поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, проте відповідного клопотання апелянтом заявлено не було.

Оскільки всі учасники провадження у справі належним чином повідомлялися про дату, час і місце розгляду справи, при цьому явка учасників судового процесу обов`язковою не визнавалась, а матеріали справи достатньо характеризують спірні правовідносини, враховуючи те, що суди у період воєнного стану не припинили свою діяльність та продовжують здійснювати правосуддя, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні за відсутності представників сторін, а тому відмовляє у задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду скарги.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд прийшов до висновку про наступне:

Товариство з обмеженою відповідальністю "АРТ-Комфорт" звернувся до суду першої інстанції із заявою про ухвалення додаткового рішення, у якій позивач просив вирішити питання щодо витрат на професійну правничу допомогу, а саме - просив стягнути з відповідача 20000,00 грн витрат, пов`язаних із наданням професійної правничої допомоги.

На обґрунтування заявленого розміру витрат на правову допомогу у розмірі 20000,00 грн представником позивача подано: Договір про надання правової допомоги №02/08/21 від 02.08.2021р., Додаткову угоду №3 від 01.11.2021р. до Договору, копію ордеру адвоката Шевченко Ксенії Юріївни серії ЧН № 054452 від 06.01.2021р. та копію посвідчення адвоката №000035 від 30.06.2015р.

Як встановлено ч.1 ст.244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: судом не вирішено питання про судові витрати. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Згідно частин 1, 3 ст.124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Подання попереднього (орієнтовного) розрахунку сум судових витрат, які сторона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, забезпечує дотримання принципу змагальності, сприяє обізнаності іншої сторони про приблизну суму судових витрат, яка може бути покладена на неї за результатами розгляду справи, надає можливість іншій стороні підготуватися до спростування чи доведення неспівмірності судових витрат, остаточний розмір яких, проте, може визначатись та доводитись в процесі розгляду справи та не відповідати розміру, вказаному у попередньому розрахунку.

Із матеріалів справи вбачається, що позивач у позовній заяві просив суд судові витрати покласти на відповідача та повідомляв про орієнтовний розмір понесених судових витрат на правничу допомогу адвоката у розмірі 20000,00 грн.

Відповідно до ч.8 ст.129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Із рішення у справі №918/1065/21 вбачається, що судом не було вирішено питання про судові витрати, зокрема на правову допомогу, які були заявлені позивачем у розмірі 20000,00 грн.

Оскільки судом при ухваленні судового рішення не було вирішено питання про судові витрати понесені на правничу допомогу адвоката, відтак суд вирішує питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог на підставі заяви представника позивача.

Відповідно до ст.16 ГПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Згідно ч.ч.1, 3 ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Частинами 1-3 ст.126 ГПК України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Як було встановлено колегією суддів та підтверджується матеріалами справи, 02.08.2021р. між адвокатом Шевченко Ксенією Юріївною та Товариством з обмеженою відповідальністю "АРТ-Комфорт" укладено Договір №02/08/21 про надання правової допомоги, у відповідності до умов якого адвокат зобов`язується надати клієнту необхідну правову допомогу, а клієнт зобов`язується своєчасно та в повному обсязі оплатити послуги адвоката у порядку, передбаченому даним договором (далі - Договір).

Сторони обумовили між собою права і обов`язки, гонорар і оплату витрат, конфіденційність, адвокатську таємницю, питання конфлікту інтересів, відповідальність сторін, вирішення спорів і застосоване право, строк дії договору та інші питання.

Так, згідно з п.4.1. Договору гонорар адвоката погоджується за взаємною угодою сторін та оформляється окремою Додатковою угодою до цього договору.

Цей договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до 31.12.2022 року.

Відповідно до ч.1 ст.638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Як встановлено положеннями ст.ст.6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є укладеним, підписаний уповноваженими сторонами та скріплений відтисками печаток останніх; докази недійсності договору, зокрема відповідні судові рішення, в матеріалах справи відсутні.

Відповідно до п.3.1.1.Додаткової угоди №3 від 01.11.2021р. до Договору, сторони домовились, що за надання послуг передбачених даною додатковою угодою клієнт сплачує адвокату гонорар за представництво у суді першої інстанції - у сумі 20000,00 грн.

Пунктом 3.2. Додаткової угоди №3 від 01.11.2021р. погоджено, що оплата за послуги здійснюється шляхом перерахування 100 % оплати після винесення судового рішення.

Крім цього, на підтвердження повноважень на представництво інтересів ТОВ "АРТ-Комфорт" в матеріалах справи міститься копія ордеру адвоката Шевченко Ксенії Юріївни серії ЧН №054452 від 06.01.2021р. та копія посвідчення адвоката №000035 від 30.06.2015р.

Як вбачається з матеріалів справи, усі подані документи від ТОВ "АРТ-Комфорт" (позовна заява, клопотання про долучення документів вх.№10938/21 від 17.12.2021р., клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції вх.№3989/21 від 17.12.2021р., заява про ухвалення додаткового рішення вх.№303/22 від 28.01.2022р., заява про розгляд справи без участі представника вх.№1110/22 від 07.02.2022р.) підписані представником позивача Шевченко Ксенією Юріївною.

Тобто, Товариству з обмеженою відповідальністю "АРТ-Комфорт" були надані правові послуги саме адвокатом Шевченко К.Ю., також представник позивача був присутній у судових засіданнях суду першої інстанції 08.12.2021р., 12.01.2022р. у режимі відеоконференції.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).

Згідно з висновком Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, зробленим у постанові від 06.03.2019р. у справі № 922/1163/18, адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст.30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".

Суд першої інстанції вірно зауважив, що при погодженому між адвокатом (адвокатським бюро/об`єднанням) та клієнтом фіксованому розмірі гонорару останній обчислюється без прив`язки до витрат часу адвоката на надання кожної окремої послуги, що виключає необхідність відображення інформації про понесені адвокатом витрати часу по кожному з видів робіт (наданих послуг) в детальному описі робіт (наданих послуг) чи іншому документі, що містить такий детальний опис. Фіксований розмір гонорару не залежить від витраченого адвокатом (адвокатським бюро / об`єднанням) часу на надання правничої допомоги клієнту.

Оскільки, як вбачається із Договору та Додаткової угоди до нього, між позивачем та його адвокатом узгоджено фіксований розмір гонорару, що становить 20000,00грн, а відтак означене вказує на те, що дана сума не потребує надання детального опису робіт.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач не збільшив суму витрат, яку вказував як орієнтовну та заявив до стягнення з відповідача судові витрати на професійну (правничу) допомогу адвоката у розмірі 20000,00 грн.

Як було встановлено, витрати на правничу правову допомогу у розмірі 20000,00 грн повинні бути оплачені позивачем відповідно до п.3.2. Додаткової угоди №3 від 01.11.2021р. шляхом перерахування 100% оплати після винесення судового рішення.

Верховний Суд у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 22.01.2021 у справі №925/1137/19 зазначив, що за висновками об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеними у постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19, за змістом п.1 ч.2 ст.126, ч.8 ст.129 ГПК розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом за умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (п.1 ч.2 ст.126 ГПК)

Отже, вказана сума понесених витрат позивачем на професійну (правничу) допомогу адвоката позивача підтверджена належними та допустимими доказами.

При цьому, як вбачається з матеріалів справи, відповідач у судовому засіданні суду першої інстанції заперечив проти стягнення заявленої суми витрат на оплату послуг адвоката у загальному розмірі 20000,00 грн та просив її зменшити. На його переконання дана справа не є складною, не потребує експертиз, додаткового аналізу судової практики, складності при формуванні правової позиції; судова практика у даних справах є сталою, отже рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин, а також обсяг виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) у даній справі мінімальний, що в свою чергу також говорить про неспівмірність, нерозумність та невідповідність критеріям реальності заявленої до стягнення суми витрат на правничу допомогу адвоката з боку позивача. Відповідач наголошував, що визнав у повному обсязі позовні вимоги, справа розглядалася у спрощеному позовному провадженні, а відтак просив суд зменшити витрати на правову професійну допомогу адвоката позивача у справі.

Як встановлено ч.ч.4, 5 ст.126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог ч.4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їх розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст.41 Конвенції. Зокрема, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, відповідно до якої заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим (справа «Гімайдуліна і інші проти України» від 10.12.2009р., справа «Баришевський проти України» від 26.02.2015р.). А також висновки ЄСПЛ, викладені у справах: «East/West Alliance Limited» проти України» від 02.06.2014р., за змістом яких заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим; «Ла-вентс проти Латвії» від 28.11.2002р., за результатом розгляду якої ЄСПЛ вирішив, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст.124 ГПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст.126 ГПК України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (ст.129 ГПК України) (наведене узгоджується із правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 28.10.2020р. у справі №911/735/19).

Правова позиція щодо розумності та співмірності розміру витрат на правову допомогу також відображена у постановах Верховного Суду від 24.10.2019р. у справі №905/1795/18 і від 01.08. 2019р. у справі №915/237/18.

Тобто суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того чи була їх сума обґрунтованою.

Правову позицію щодо права суду зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони, викладено в постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019р. у справі №922/445/19, від 22.11.2019р. у справі №902/347/18, від 06.12.2019р. у справі №910/353/19.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату адвокатських послуг суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у ч.4 ст.126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.

Як вірно відмічено судом першої інстанції, справа №918/1065/21 не є складною, не має публічного інтересу, розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження, не містила у собі розрахунків, її вирішення не потребувало експертиз, додаткового дослідження судової практики, стосувалася стягнення основного боргу за договором поставки від 28.07.2021р. №53-122-01-21-11033, при цьому відповідачем визнано борг у повному обсязі.

Крім того, під час її розгляду відбулося два судових засідання на двох із них був присутній представник позивача в режим відеоконференції. Явка учасників до суду обов`язковою не визнавалася. Вказані обставини дали можливість представнику позивача не витрачати кошти та час на переїз з міста Києва до міста Рівного у Господарський суд Рівненської області на відповідні судові засідання.

Адвокат та клієнт, керуючись принципом вільного волевиявлення щодо укладення договору про надання правової допомоги, вправі погодити між собою розмір та вартість такої допомоги. Клієнт має право погодитись або не погодитися із запропонованими тарифами (вартістю послуг) зважаючи на свої фінансові можливості. У разі ж погодження та підписання відповідного договору - клієнт оплачує вартість послуг адвоката за результатами їх надання та підтвердження.

Проте, інший учасник у справі, на якого просить клієнт покласти понесені ним витрати на правову допомогу - не зобов`язаний повністю за свій рахунок відшкодовувати усю суму заявлених витрат на правову допомогу. Як вказано вище, при визначенні суми до відшкодування суд має виходити з критерію розумності їх розміру, з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Місцевий господарський суд врахував заперечення відповідача проти задоволення заяви представника позивача щодо розподілу судових витрат на професійну (правничу) допомогу в частині, що заявлена вимога не відповідає критеріям розумності, а заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвокатів є неспівмірним із складністю справи та виконаною адвокатами роботою.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, що заявлений до відшкодування розмір судових витрат 20000,00 грн є надмірним та завищеним.

Надавши оцінку усім доданим до заяви доказам з урахуванням усіх аспектів і складності цієї справи, її важливості для відповідача, врахувавши критерії співмірності розміру заявлених витрат на правничу допомогу, визначені ч.4 ст.126 ГПК України, зокрема, критеріям розумності, зважаючи на клопотання відповідача про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката позивача, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, що справедливим та співмірним є зменшення розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу до 15000,00 грн від попередньо заявленої суми (20000,00 грн), який відповідає критерію розумної необхідності таких витрат та їх документальному обґрунтуванню.

При цьому, приймаються до уваги висновки Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, викладені у постанові від 24.01.2022р. у справі №911/2737/17 згідно з якими метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої ухвалене рішення, понесених збитків, але й спонукання боржника утримуватися від вчинення дій, що в подальшому спричиняють необхідність поновлення порушених прав та інтересів позивача (подібний висновок викладений в постановах Верховного Суду від 04.10.2021р. від №640/8316/20, від 21.10.2021р. у справі №420/4820/19 тощо).

Водночас стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.

Відповідно до ч.3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених законом.

За змістом ч.1 ст.14 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст.ст.74, 76 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

З огляду на встановлені обставини справи, приймаючи до уваги наявні докази, колегія суддів вважає вірним висновок Господарського суду Рівненської області про часткове задоволення заяви представника Товариства з обмеженою відповідальністю "АРТ-Комфорт" про ухвалення додаткового рішення у справі №918/1065/21 та стягнення із відповідача на користь позивача 15000,00 грн витрат, пов`язаних із наданням професійної правничої допомоги.

За усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Пронін проти України", "Кузнєцов та інші проти Російської Федерації" одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зазначене судом першої інстанції було дотримано в повній мірі.

При цьому, п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Відхиляючи скаргу апеляційний суд у принципі має право просто підтвердити правильність підстав, на яких ґрунтувалося рішення суду нижчої інстанції (рішення у справі Гарсія Руїс проти Іспанії").

В силу приписів ч.1 ст.276 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції на підставі сукупності досліджених доказів повно з`ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді спору судом першої інстанції, судовою колегією не встановлено, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі додаткове рішення, а наведені в ній доводи не спростовують висновків суду.

Керуючись ст.ст.269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Рівненська атомна електрична станція" на додаткове рішення Господарського суду Рівненської області від 08.02.2022р. у справі №918/1065/21 залишити без задоволення, а додаткове рішення місцевого господарського суду - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків передбачених п.2 ч.3 ст.287 ГПК України.

Повний текст постанови складено 19.04.2022р.

Головуючий суддя Саврій В.А.

Суддя Дужич С.П.

Суддя Тимошенко О.М.