Рішення

від 18.04.2022 по справі 120/18441/21-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

19 квітня 2022 р. Справа № 120/18441/21-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Шаповалової Т.М., розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Головного управління ДПС у Вінницькій області до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖЕТАЛ ІНВЕСТ» про стягнення податкового боргу та накладення арешту на кошти і цінності,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2021 року Головне управління ДПС у Вінницькій області звернулося до суду з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖЕТАЛ ІНВЕСТ» (далі відповідач або ТОВ «ДІДЖЕТАЛ ІНВЕСТ»), у якому просило стягнути з рахунків у банках, що обслуговують ТОВ «ДІДЖЕТАЛ ІНВЕСТ» податковий борг в сумі 56 017 грн. та накласти арешт на кошти та інші цінності, що відкриті в установах банків на суму податкового боргу.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує, що 02.10.2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ДІДЖЕТАЛ ІНВЕСТ» зареєстровано як суб`єкт підприємницької діяльності та є платником податків і зборів, передбачених Податковим кодексом України.

За відповідачем рахується податковий борг у сумі 56 017грн., що складається з основного платежу сумі 54 247,00 грн., штрафної санкції - 1770,00 грн., пені 0,00 грн., що підтверджується податковою декларацією з податку на прибуток.

Оскільки відповідач добровільно не погашає борг, позивач вимушений звернутися до суду з вказаним позовом.

Ухвалою суду від 21.12.201 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) в порядку статті 262 КАС України, а також встановлено відповідачу строк на подання відзиву на позовну заяву.

Зазначена ухвала надіслана на адресу відповідача рекомендованим листом з повідомленням про вручення за адресою вказаною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, однак до суду повернувся конверт поштовим відділенням з відміткою «адресат відсутній».

Відповідно до ч. 8 ст. 126 КАС України, вважається, що повістку вручено юридичній особі, якщо вона доставлена за адресою, внесеною до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, або за адресою, яка зазначена її представником, і це підтверджується підписом відповідної службової особи. Частиною 11 цієї ж статті визначено, що розписку про одержання повістки (повістку у разі неможливості вручити її адресату чи відмови адресата її одержати) належить негайно повернути до адміністративного суду. У разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

Відзив на позовну заяву у встановлений судом строк відповідачем не надано, тому суд вирішує справу за наявними матеріалами відповідно до ч. 6 ст. 162 КАС України.

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 250 КАС України).

Дослідивши матеріали справи, оцінивши інші докази в їх сукупності, судом встановлено наступне.

Згідно з Витягом з Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, відповідач ТОВ «ДІДЖЕТАЛ ІНВЕСТ» має код ЄДРПОУ 41625064 та місцезнаходження юридичної особи: 22110, Вінницька область, м. Вінниця, просп. Коцюбинського, буд. 56, зареєстровано як суб`єкт підприємницької діяльності 02.10.2017 року.

Відповідно до відомостей із АС Податковий блок ТОВ "Діджетал інвест" до 27.05.2019 року мало адресу місцезнаходження: вул.Терешкіна, 23, м.Павлоград, Дніпропетровська область. Також позивачем змінено назву юридичної особи-ТОВ "ПК ТЕХПРОМИНВЕСТ".

Відповідно до корінця податкової вимоги форми «Ю» № 6769-54 від 05.03.2019 року, загальна сума податкового боргу платника податків станом на 04.03.2019 року становить 12570 гривень.

Станом на 09.12.2021 року за відповідачем рахується податковий борг з податку на додану вартість у сумі 56017 грн., що складається з основного платежу 54 247,00 грн., штрафної санкції - 1770,00 грн., пені 0,00 грн.

Згідно даних картки особового рахунку ТОВ «ДІДЖЕТАЛ ІНВЕСТ» заборгованість виникла 01.03.2019 року.

Дана заборгованість виникла у результаті несплати нарахованих контролюючим органом та самостійно задекларованих сум і підтверджується карткою особового рахунку платника податків, податковою декларацією з податку на додану вартість від 19.02.2019 року, податковою декларацією з податку на додану вартість від 20.03.2019 року, податковою декларацією з податку на додану вартість від 20.05.2019 року, податковим повідомленням-рішенням № 0029905441 від 07.06.2019 року, податковим повідомленням-рішенням № 0035805441 від 15.07.2019 року.

Оскільки зазначена сума заборгованості перед бюджетом відповідачем в добровільному порядку не сплачена, позивач звернувся з даним позовом до суду щодо стягнення податкового боргу за рахунок коштів, наявних на рахунках платника у банківських установах та накладення арешту на кошти та інші цінності.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд керується такими мотивами.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до ч.4 ст. 5 КАС України суб`єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України.

Згідно з п. 20.1.34 ст. 20 ПК України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Порядок реалізації права органу державної податкової служби на звернення до суду з позовом про стягнення податкового боргу визначено ст. 95 ПК України.

Підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (далі ПК України) визначено, що платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори у строки та в розмірах, встановлених цим Кодексом.

Грошове зобов`язання платника податків відповідно до пп. 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 України - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Податкове зобов`язання згідно з п.п.14.1.156 п.14.1 ст.14 ПК України - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Згідно з п. 14.1.175 ст. 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Згідно з п. 57.1. ст. 57 ПК України платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

П.57.3 ст.57 ПК України передбачено, що у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов`язання платник податків зобов`язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 робочих днів, наступних за днем такого узгодження.

Отже, станом на день звернення до суду податковий борг ТОВ «ДІДЖЕТАЛ ІНВЕСТ» складає 56 017 грн., який станом на день розгляду справи не заперечувався відповідачем та у добровільному порядку не сплачений.

Відповідно до п. 59.1 ПК України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

З метою погашення податкового боргу позивачем було виставлено відповідачу податкову вимогу про сплату податкового боргу форми «Ю» № 6769-54 від 05.03.2019 року на суму 12 570 грн., яка була направлена рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу відповідача ТОВ "ПК ТЕХПРОМІНВЕСТ", код ЄДРПОУ 41625064 (вул. Терешкіна, буд. 23, м. Павлоград, Дніпропетровська область, 51400).

Згідно з п. 42.2 ст. 42 ПК України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

Пунктом 59.5 ПК України встановлено, що у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.

У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Відповідно до п. 95.1, 95.2 ст. 95 ПК України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Зазначена норма встановлює послідовність стягнення податкового боргу за рахунок різних джерел: спочатку за рахунок коштів, а у разі їх недостатності - за рахунок майна, яке перебуває в податковій заставі. Таким чином, законом закріплено пріоритет погашення податкового боргу шляхом стягнення коштів.

Відповідно до пункту 95.2 статті 95 ПК України стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 30 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги.

Відповідно до абзацу першого пункту 95.3 статті 95 ПК України, стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Згідно з підпунктами 20.1.19, 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право, зокрема, звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини, а також стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов`язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.

Згідно п. 41.2. ст. 41 ПК органами стягнення є виключно контролюючі органи, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску у межах повноважень, а також державні виконавці у межах своїх повноважень.

Стаття 61 ПК України передбачає, що контроль за правильністю нарахування, повнотою і своєчасністю сплати податків і зборів покладено на органи фіскальної служби.

Враховуючи, що відповідачем заборгованість не сплачена, суд вважає позовні вимоги про стягнення з ТОВ «ДІДЖЕТАЛ ІНВЕСТ» податкового боргу в сумі 56 017 грн. з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог у частині накладення арешту на кошти та інші цінності ТОВ «ДІДЖЕТАЛ ІНВЕСТ», що відкриті в установах банків на суму податкового боргу, суд зазначає таке.

Загальна процедура і підстави застосування адміністративного арешту контролюючими органами визначені статтею 94 ПК України.

Визначення адміністративного арешту як виняткового способу забезпечення виконання обов`язків платника податків, наведене в пункті 94.1 статті 94 ПК України, за своїм змістом однаково охоплює як арешт коштів, так і арешт іншого майна.

Згідно з пунктом 94.4 статті 94 ПК України арешт може бути накладено контролюючим органом на будь-яке майно платника податків, крім майна, на яке не може бути звернено стягнення відповідно до закону, та коштів на рахунку платника податків.

Арешт коштів на рахунку платника податків відповідно до абзацу другого підпункту 94.6.2 пункту 94.6 статті 94 ПК України здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення контролюючого органу до суду.

Підстави для застосування як адміністративного арешту майна, так і арешту коштів на рахунках платника податків, є універсальними та визначені пунктом 94.2 статті 94 ПК України. Обидва види арешту, за загальним правилом, застосовуються з однакових підстав і розрізняються лише процедурою застосування - або за рішенням керівника податкового органу (щодо майна, відмінного від коштів), або за рішенням суду (арешт коштів).

Приписи статті 94 ПК України викладаються в єдиному контексті та відповідні правові норми регулюють як правовідносини, що виникають при накладенні адміністративного арешту майна, так і арешту коштів платника податків.

Відтак, арешт на кошти платника податків накладається за наявності підстав, визначених пунктом 94.2 статті 94 ПК України .

Згідно із пунктом 94.2 статті 94 ПК України арешт майна може бути застосовано, якщо з`ясовується одна з таких обставин: платник податків порушує правила відчуження майна, що перебуває у податковій заставі; фізична особа, яка має податковий борг, виїжджає за кордон; платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу; відсутні дозволи (ліцензії) на здійснення господарської діяльності, а також у разі відсутності реєстраторів розрахункових операцій, зареєстрованих у встановленому законодавством порядку, крім випадків, визначених законодавством; відсутня реєстрація особи як платника податків у контролюючому органі, якщо така реєстрація є обов`язковою відповідно до цього Кодексу, або коли платник податків, що отримав податкове повідомлення або має податковий борг, вчиняє дії з переведення майна за межі України, його приховування або передачі іншим особам; платник податків відмовляється від проведення перевірки стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі; платник податків не допускає податкового керуючого до складення акта опису майна, яке передається в податкову заставу; платник податків (його посадові особи або особи, які здійснюють готівкові розрахунки та/або провадять діяльність, що підлягає ліцензуванню) відмовляється від проведення відповідно до вимог цього Кодексу інвентаризації основних засобів, товарно-матеріальних цінностей, коштів (зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки).

Відповідно до абзацу другого підпункту 94.6.2 пункту 94.6 статті 94 Податкового кодексу України арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення контролюючого органу до суду.

Водночас Податковим кодексом України передбачені також інші, додаткові випадки накладення арешту на кошти платника податків, крім тих, що визначені статтею 94 цього Кодексу.

Так, відповідно до підпункту 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, платника податків, який має податковий борг, у разі якщо у такого платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Наведена законодавча норма встановлює одночасно як право контролюючого органу на звернення до суду з вимогою про накладення арешту на кошти платника податків, так і підстави для реалізації цього повноваження. Такими підставами є: 1) відсутність майна, за рахунок якого може бути погашений податковий борг; 2) недостатність такого майна для погашення суми податкового боргу через те, що балансова вартість цього майна менша за відповідну суму податкового боргу; 3) майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

В свою чергу, відсутність умов для застосування арешту коштів платника податків, передбачених пунктом 94.2 статті 94 Податкового кодексу України, за наявності умов, встановлених підпунктом 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, не може бути підставою для відмови у застосуванні арешту коштів на рахунках платника податків, оскільки норма підпункту 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України є імперативною і обов`язковою до виконання.

Норми підпункту 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 та пункту 94.2 статті 94 Податкового кодексу України не заперечують за змістом одна одну, оскільки регулюють різні правовідносини. Норми пункту 94.2 Податкового кодексу України визначають загальні підстави для застосування арешту як майна, так і коштів платника податків. Натомість підпункт 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України регулює інше коло суспільних відносин, а саме питання накладення арешту виключно на кошти платника податків та інші цінності, що знаходяться у банках, причому в специфічній ситуації - за відсутності достатнього для погашення податкового боргу майна.

Таким чином, законодавець передбачив два види арешту майна в залежності від підстав та порядку його застосування: адміністративний арешт майна, в тому числі грошових коштів на банківському рахунку, як спосіб забезпечення виконання платником податків його обов`язків, визначених законом, який в залежності від виду майна застосовується за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу або судовим рішенням; арешт коштів та інших цінностей платника податків, що знаходяться у банку, який застосовується за рішенням суду як спосіб забезпечення погашення податкового боргу, підставою для застосування якого є відсутність або недостатність у платника податків майна для погашення податкового боргу.

Разом з тим, сума коштів, на яку накладається арешт, не повинна перевищувати суму податкового боргу, право на стягнення якої наявне в органу державної податкової служби на момент прийняття судом рішення про застосування адміністративного арешту. Тобто, арешт може стосуватися лише тих коштів, які є необхідними для виконання певних зобов`язань платника податків, зокрема, щодо погашення податкового боргу.

Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 06.02.2020 у справі № 826/8691/16.

Позивач вказує, що ним вживалися заходи щодо виявлення майна відповідача, яке можливо використати як джерело погашення податкового боргу.

Відповідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо юридичної особи ТОВ «ДІДЖЕТАЛ ІНВЕСТ» № 248750963 від 18.08.2021 відомості відсутні.

Згідно листа про надання інформації Головного сервісного центру МВС Регіонального сервісного центру ГЦС МВС у Вінницькій області Територіального сервісного центру МВС № 0541 за №31/2-1228 від 03.06.2021 року за ТОВ «ДІДЖЕТАЛ ІНВЕСТ» не виявлено зареєстрованих транспортних засобів.

Відповідно до листа Головного управління Держпродспоживслужби у Вінницькій області від 04.03.2021 року за ТОВ «ДІДЖЕТАЛ ІНВЕСТс» не зареєстровано транспортні засоби.

Отже, у відповідача відсутнє майно, яке могло б бути джерелом погашення податкового боргу.

Оскільки, відповідачем узгоджений податковий борг, який підтверджений доказами перевіреними судом, не сплачений, відсутнє майно, наявні правові підстави для накладення арешту на кошти та інші цінності відповідача, що знаходяться у банках, на суму податкового боргу в розмірі 56 017,00 грн.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

На підставі викладеного, суд доходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог.

Враховуючи вимоги ч. 2 ст. 139 КАС України, судові витрати у цій справі стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Стягнути з рахунків у банках, що обслуговують Товариство з обмеженою відповідальністю «ДІДЖЕТАЛ ІНВЕСТ» в рахунок погашення податкового боргу кошти в сумі 56017, 00грн. (п`ятдесят шість тисяч сімнадцять гривень 00 коп.).

Накласти арешт на кошти та інші цінності Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖЕТАЛ ІНВЕСТ», що знаходяться в банках на рахунках платника податків в межах суми податкового боргу в сумі 56017, 00грн. (п`ятдесят шість тисяч сімнадцять гривень 00 коп.).

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне судове рішення складено та підписано суддею 19.04.2022 року.

Позивач: Головне управління ДПС у Вінницькій області (код ЄДРПОУ 43142454, вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21028)

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ДІДЖЕТАЛ ІНВЕСТ» (код ЄДРПОУ 41625064; просп. Коцюбинського, буд. 56, м. Вінниця, Вінницька область,22110)

Суддя Шаповалова Тетяна Михайлівна