Постанова

від 11.04.2022 по справі 280/3162/21

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

12 квітня 2022 року м. Дніпросправа № 280/3162/21

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Олефіренко Н.А. (доповідач),

суддів: Білак С.В., Шальєвої В.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду в м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 11.06.2021 ( суддя першої інстанції Новікова І.В.) в адміністративній справі №280/3162/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування рішень,-

ВСТАНОВИВ:

16 квітня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Запорізькій області, в якому позивач просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення рішення від 13.10.2020 №0000460-0425-0828, №0001695-0425-0828 та податкову вимогу від 21.01.2021 форми Ф №1227-13.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що спірні податкові повідомлення рішення є протиправними та підлягають скасуванню. Так, позивач зазначає, що йому на момент спірних правовідносин належали на праві власності нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_1 . Позивач зазначає, що об`єкти нерухомого майна розташовані за зазначеною адресою являють собою комплекс будівель та споруд сільськогосподарського призначення, що підтверджено інженером з інвентаризації нерухомого майна ОСОБА_2 , а відповідно підпадають під пільгу оподаткування в силу положень пп.ж) пп.266.2.2 п.266.2 ст.266 ПК України. Також, позивач вказував на те, що належне йому нерухоме майно не здавалося позивачем в оренду, лізинг або позичку, а використовувалось ТОВ Агрозлато, засновником якого є позивач, для ведення господарської діяльності з метою зберігання посівного матеріалу, врожаю та сільськогосподарської техніки, що свідчить про те, що комплекс будівель не є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно. Також, позивач вказував і на неправомірність формування спірної податкової вимоги, оскільки контролюючим органом не було належним чином вручено/направлено позивачу податкові повідомлення рішення, що свідчить про те, що грошове зобов`язання у них визначене є неузгодженим, а відповідно підстави для формування та направлення податкової вимоги були відсутні.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 11.06.2021 позовні вимоги задоволено.

З апеляційною скаргою звернувся відповідач, в якій зазначив, що позивачем не надано доказів того, що він є сільськогосподарським товаровиробником, а відтак не відповідає вимогам, які ставляться до суб`єкта власника нежитлової нерухомості, для звільнення його від сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Також, відповідач вважає, що наявність в користуванні або власності відповідних земель (в спірному випадку земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства) не є достатньою умовою для набуття особою статусу сільськогосподарського товаровиробника. За таких обставин, відповідач вважає, що ним правомірно прийнято спірні податкові повідомлення рішення, які направлені на податкову адресу позивача. Відповідач зазначає, що позивач належним чином не повідомив контролюючий орган про зміну податкової адреси, а відповідно податкові повідомлення рішення, які надіслані за наявною адресою та повернуті до контролюючого органу за закінченням терміну, вважаються належним чином врученими та узгодженими. За таких обставин відповідач вважає, що ним правомірно сформовано спірну податкову вимогу.

За результатами апеляційного перегляду справи просив скасувати рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволені позову.

Представник відповідача надіслала до апеляційного суду клопотання, в якому з посиланням на Указ Президента України від 24.02.2022 року №64/2022, просила відкласти розгляд справи та призначити судове засідання після скасування воєнного стану в Україні.

Інших підстав відкладення розгляду справи в клопотанні не зазначено.

Апеляційний суд звертає увагу, що Указ Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 стосується лише введення воєнного стану в Україні, будь-яких змін щодо строків розгляду справ, інших процесуальних строків вказаний указ не містить.

На теперішній час Третій апеляційний адміністративний суд працює у штатному режимі, буд-яких обмежень щодо розгляду справ або пересувань містом Дніпро не запроваджено.

Враховуючи наведене, а також те, що предметом апеляційного оскарження є судове рішення, яке прийняте судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), дана справа віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, що підтверджується ухвалою суду про відкриття провадження від 21.04.2021, колегія суддів вважає клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи необґрунтованим, та відмовляє в задоволенні такого клопотання.

З урахуванням п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Переглядаючи справу за наявними у ній доказами, перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає про таке.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного перегляду, відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єктів нерухомого майна, позивач, за період протягом якого сформовано податкові повідомлення рішення, був власником комплексу будівель нежитлової нерухомості, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , земельна ділянка кадастровий номер 2320910100:04:015:0033.

В графі опис об`єкта зазначено автовагова, шлакоблок, загальною площею 19,5 кв.м, позначений в плані А-1, навіс, позначений в плані а1-1, зерносховище з льохом цегла, загальною площею 746,1 кв.м, позначене в плані Б-1, механізований тік, дерев.каркас, загальною площею 95,0 кв.м, позначений в плані Г-1, механізований тік, цегла, загальною площею 47,6 кв.м, позначений в плані Г1-1, критий тік, металеві, оцинковані, загальною площею 928,5 кв.м, позначений в плані Д-1, склад, шлакоблок, загальною площею 1077,9 кв.м, позначений в плані Є-1, пожежне депо, позначене в плані є1-1, навіс, позначений в плані є2-1, бокс, позначений в плані є-1, охоронна будка, загальною площею 6,4 кв.м, позначена в плані Ж-1, навіс, позначений в плані З-1, паркан, позначений в цифрою №1, КТП, позначене в плані цифрою №2, замощення, позначене в плані цифрою І.

13.10.2020 контролюючим органом складено податкові повідомлення рішення №0000460-0425-0831, яким позивачу визначено зобов`язання за 2018 рік з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, в розмірі 11174,77 грн., так податкове повідомлення рішення №0001695-0425-0831, яким позивачу визначено зобов`язання за 2019 рік з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, в розмірі 150305,62 грн.

Зазначені податкові повідомлення рішення направлялись контролюючим органом за адресою: АДРЕСА_2 , проте, податкові повідомлення рішення були повернуті до контролюючого органу з відміткою за закінченням терміну зберігання.

21.01.2021 контролюючим органом складено та направлено позивачу податкову вимогу №1227-13, якою позивача повідомлено про наявність станом на 20.01.2021 податкового боргу та поставлено вимогу щодо його погашення.

Не погодившись з вищезазначеним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду із цим позовом.

За наслідками перегляду справи, суд апеляційної інстанції виходить з таких підстав.

Згідно з п.п. 266.1.1 п.266.1 ст.266 ПК України платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (п.п.266.2.1 п.266.2 ст.266 ПК України), а базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток (п.п.266.3.1 п.266.3 ст.266 ПК України).

Підпунктом 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України встановлено перелік об`єктів нерухомості, які не є об`єктами оподаткування.

Законом України від 23 листопада 2018 року №2628-VIII пп. «ж» підпункту 266.2.2 п.266.2 ст.266 ПК України викладено в новій редакції, згідно з якою не є об`єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства» (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку. Тобто, законодавець уточнив з 01.01.2019, що сільськогосподарським товаровиробником є як юридичні, так і фізичні особи.

Вирішуючи спір суд першої інстанції погодився із доводами позивача про те, що відповідачем не спростовано призначення об`єкта нерухомості для безпосереднього використання його позивачем у сільськогосподарській діяльності, належність власника такого об`єкту до сільськогосподарських виробників. Крім того, суд погодився із доводами позивача, що ним доведено та належним чином підтверджено умови, за яких до позивача може застосуватись податкова преференція, передбачена пп. «ж» пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України.

Так, Державним комітетом України по стандартизації, метрології та сертифікації наказом від 17.08.2000 року № 507 затверджено і введено в дію Державний класифікатор будівель та споруд ДК 018-2000, який призначений для використання органами центральної та місцевої виконавчої та законодавчої влади, фінансовими службами, органами статистики та всіма суб`єктами господарювання (юридичними та фізичними особами) України. Об`єктами класифікації в ДК 018-2000 є будівлі виробничого та невиробничого призначення та інженерні споруди різного функціонального призначення.

Відповідно до названого Державного класифікатора будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності (будівлі для використання в сільськогосподарській діяльності, наприклад, корівники, стайні, свинарники, кошари, кінні заводи, собачі розплідники, птахофабрики, зерносховища, склади та надвірні будівлі, підвали, винокурні, винні ємності, теплиці, сільськогосподарські силоси тощо) віднесено до підрозділу «Будівлі нежитлові» (група 127 «Будівлі нежитлові інші» клас 1271 «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства»).

До будівель, споруд сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності відносяться об`єкти нерухомості, які відповідно до ДК 018-2000 належать до класу 1271 «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства», що включає підкласи: 1271.1 «Будівлі для тваринництва»; 1271.2 «Будівлі для птахівництва»; 1271.3 «Будівлі для зберігання зерна»; 1271.4 «Будівлі силосні та сінажні»; 1271.5 «Будівлі для садівництва, виноградарства та виноробства»; 1271.6 «Будівлі тепличного господарства»; 1271.7 «Будівлі рибного господарства»; 1271.8 «Будівлі підприємств лісівництва та звірівництва»; 1271.9 «Будівлі сільськогосподарського призначення інші».

Згідно з ДК 018-2000 до групи (код 127) «Будівлі нежитлові» належить клас (код 1271) «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства», який включає будівлі для використання в сільськогосподарській діяльності, наприклад, корівники, стайні, свинарники, кошари, кінні заводи, собачі розплідники, птахофабрики, зерносховища, склади та надвірні будівлі, підвали, винокурні, винні ємності, теплиці, сільськогосподарські силоси тощо. До класу (код 1272) «Будівлі для культової та релігійної діяльності» належать, зокрема, церкви, каплиці, мечеті, синагоги.

За результатами правового аналізу наведених вище положень нормативно-правових актів Верховний Суд у постанові від 20.02.2020 у справі № 820/3706/17 дійшов висновку, що підставою для застосування до особи пільги зі сплати податку на нерухоме майно у вигляді звільнення від його сплати є правовий статус будівлі.

Визначення приналежності будівлі до того чи іншого класу проводиться на підставі документів, що підтверджують право власності, з урахуванням класифікаційних ознак та функціонального призначення об`єкта нерухомості згідно з ДК 018-2000.

Як убачається із спірного податкового повідомлення-рішення, позивачу нараховано суму податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачуваної фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що спірний об`єкт нерухомого майна щодо якого визначено грошове зобов`язання розташований на земельній ділянці з кадастровим номером 2320910100:04:015:0033, площа 2.0929 га, яка має цільове призначення 01.13 Для іншого сільськогосподарського призначення (для розміщення та обслуговування об`єктів нерухомого майна).

В матеріалах справи справі відсутні докази того, що позивач протягом 2018-2019 років використовував належні йому на праві власності об`єкти нерухомості у будь-якій іншій, відмінній від сільськогосподарської, діяльності.

Крім того, будівля не здається в оренду, лізінг, позичку.

Також, в матеріалах адміністративної справи міститься Технічний паспорт комплексу будівель і споруд сільськогосподарського призначення, складений ФОП ОСОБА_2 , в якому фактично підтверджено те, що комплекс будівель за цільовим призначенням є об`єктами сільськогосподарського призначення.

Відповідачем не надано суду жодних належних та допустимих доказів про те, що позивач згадані приміщення здає в оренду, лізинг, позичку тощо.

Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_1 у засновником/учасником ТОВ Агрозлато (71602, Запорізька обл., Василівський р-н, місто Василівка, вул.Соборна, будинок 67, код ЄДРПОУ 42646829), яке здійснює наступні види господарської діяльності: 01.11 Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур (основний); 01.13 Вирощування овочів і баштанних культур, коренеплодів і бульбоплодів; 01.16 Вирощування прядивних культур; 01.19 Вирощування інших однорічних і дворічних культур; 01.49 Розведення інших тварин; 01.61 Допоміжна діяльність у рослинництві; 01.62 Допоміжна діяльність у тваринництві; 01.63 Післяурожайна діяльність; 10.13 Виробництво м`ясних продуктів; 10.41 Виробництво олії та тваринних жирів; 46.21 Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин; 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля.

Тобто, ТОВ Агрозлато здійснює діяльність пов`язану із виготовленням сільськогосподарської продукції, а відповідно підпадає під визначення сільськогосподарського товаровиробника

13.12.2018 між позивачем та ТОВ Агрозлато укладено Договір про встановлення сервітуту, відповідно до пункту 1.1 якого, встановлено сервітут відносно комплексу будівель та споруд сільськогосподарського призначення, який розташований за адресою: Запорізька область, Василівський район, м.Василівка, вул.Миру, 195 та включає в себе: Автовагову; Зерносховище з льохом; Механізований тік; Критий тік; Склад; Озоронна будка; Навіс; Паркан; КТП; Замощення.

Відповідно до пункту 1.4 Договору, даний договір є безоплатним, тобто плата за користування Сервітутом з Сервітурія не стягується.

Відповідно до підпункту 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 ПК України сільськогосподарський товаровиробник для цілей глави 1 розділу XIV цього Кодексу - це юридична особа незалежно від організаційно-правової форми, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання.

Тобто, визначення «сільськогосподарський товаровиробник», яке міститься у підпункті 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 ПК України, застосовується для цілей глави розділу ХІV цього Кодексу «Спрощена система оподаткування, облік та звітність», тоді як в даному випадку йдеться про сплату податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (розділ ХІІ «Податок на майно»).

Відповідно до пунктів 5.2, 5.3 статті 5 ПК України у разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням цього Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення цього Кодексу. Інші терміни, що застосовуються у цьому Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.

Так, поняття «сільськогосподарський товаровиробник» також міститься у ст.1 Закону України «Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001 - 2004 років» від 18 січня 2001 року №2238-III, під яким законодавець визначає фізичну або юридичну особу, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції, переробкою власновиробленої сільськогосподарської продукції та її реалізацією.

З метою визнання осіб такими, що займаються сільськогосподарською діяльністю, законодавцем вживається також поняття «виробники сільськогосподарської продукції».

Так, згідно зі ст.1 Закону України «Про сільськогосподарський перепис»: виробники сільськогосподарської продукції - це юридичні особи всіх організаційно-правових форм господарювання та їх відокремлені підрозділи, фізичні особи (фізичні особи - підприємці, домогосподарства), які займаються сільськогосподарською діяльністю, передбаченою класифікацією видів економічної діяльності, мають у володінні, користуванні або розпорядженні землі сільськогосподарського призначення чи сільськогосподарських тварин.

Системний аналіз наведених норм права дає підстави вважати що позивач підпадає під визначення сільськогосподарського товаровиробника.

Наведені вище поняття «сільськогосподарський товаровиробник» не суперечать його визначенню у підпункті 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 ПК України, яке, до того ж, має чітко обмежену сферу застосування. Як наслідок, для інших випадків мають бути застосовані субсидіарно норми інших законів у відповідності до положень пункту 5.3 статті 5 ПК України.

До такого ж висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 26 листопада 2020 року у справі №560/168/19.

Своєю чергою, продукція сільського господарства (сільськогосподарська продукція) - це продукція, що виробляється в сільському господарстві та відповідає кодам Державного класифікатора продукції та послуг (ст.1 Закону України «Про сільськогосподарський перепис»).

Тобто, будівлі та споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності, віднесені до відповідного класу Державного класифікатора 018-2000, використовуються та належать фізичним особам, що займаються сільськогосподарською діяльністю, мають у володінні, користуванні чи розпорядженні землі сільськогосподарського призначення чи сільськогосподарських тварин, не є об`єктами оподаткування згідно з п.п.«ж» п.п.266.2.2 п.266.2 ст.266 ПК України.

З огляду на викладене, комплекс будівель є саме використання у сільськогосподарській діяльності, а вказаний об`єкт нерухомості підпадає під визначення пп. «ж» пп. 266.2.2 п.266.2 ст.266 ПК України, оскільки є будівлею, спорудою саме сільськогосподарського товаровиробника та з урахуванням відповідних документів може бути віднесений до класу «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісництва та рибного господарства (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, а тому не є об`єктом оподаткування з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Отже, дослідивши встановлені обставини справи, аргументи з якими відповідач пов`язує незаконність та необґрунтованість рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції дійшов до висновку про те, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим підстав для його скасування не існує.

Керуючись статтями 241-245, 250, 311, 315, 316, 321, 322, 327, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області залишити без задоволення.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 11.06.2021 в адміністративній справі №280/3162/21 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови виготовлено 14 квітня 2022 року.

Головуючий - суддяН.А. Олефіренко

суддяС.В. Білак

суддяВ.А. Шальєва