Ухвала

від 11.07.2024 по справі 280/3162/21

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

м. Київ

11 липня 2024 року

справа №280/3162/21

адміністративне провадження № К/990/11778/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р. Ф.(суддя-доповідач)

суддів: Бившевої Л. І., Хохуляка В. В.,

розглянувши у порядку письмового провадження скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України

на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 11 червня 2021 року (суддя - Новікова І. В.)

та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 12 квітня 2022 року (колегія суддів: Олефіренко Н. А., Білак С. В., Шальєва В. А.)

у справі №280/3162/21

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління ДПС у Запорізькій області

про визнання протиправними та скасування рішень,

УСТАНОВИВ:

І. РУХ СПРАВИ

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС в Запорізькій області (далі - податковий орган, відповідач у справі, скаржник у справі), в якому просив визнати протиправними та скасувати:

- податкове повідомлення рішення від 13 жовтня 2020 року №0000460-0425-0828, яким визначено податкове зобов`язання за податковий період 2018 рік за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості у сумі 11174,77 гривень;

- податкове повідомлення рішення від 13 жовтня 2020 року №0001695-0425-0828, яким визначено податкове зобов`язання за податковий період за 2019 рік за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості у сумі 150304,62 гривень;

- податкову вимогу від 21 січня 2021 року №1227-13, якою зобов`язано позивача сплатити податковий борг у розмірі 150304,62 гривень.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що спірні податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню. Позивач зазначає, що йому на момент спірних правовідносин належали на праві власності нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_1 . ОСОБА_1 вказав, що об`єкти нерухомого майна розташовані за зазначеною адресою являють собою комплекс будівель та споруд сільськогосподарського призначення, що підтверджено інженером з інвентаризації нерухомого майна ОСОБА_2 , а відповідно підпадають під пільгу оподаткування в силу положень пункту «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України.

Також, позивач наголошував на те, що належне йому нерухоме майно не здавалося позивачем в оренду, лізинг або позичку, а використовувалось Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрозлато», засновником якого він є, для ведення господарської діяльності з метою зберігання посівного матеріалу, врожаю та сільськогосподарської техніки, що свідчить про те, що комплекс будівель не є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно.

Крім того, ОСОБА_1 вказував і на неправомірність формування спірної податкової вимоги, оскільки контролюючим органом не було належним чином вручено/направлено позивачу податкові повідомлення рішення, що свідчить про те, що визначене грошове зобов`язання є неузгодженим, а відповідно підстави для формування та направлення податкової вимоги були відсутні.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 11 червня 2021 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 12 квітня 2022 року адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправними та скасовано прийняті Головним управлінням ДПС у Запорізькій області податкові повідомлення рішення від 13 жовтня 2020 року №0000460-0425-0828 та №0001695-0425-0828, а також податкову вимогу від 21 січня 2021 року №1227-13.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 11 червня 2021 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 12 квітня 2022 року у справі №280/3162/21 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову повністю.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16 травня 2022 року визначено склад колегії суддів: Пасічник С. С. - головуючий суддя, судді: Гончарова І. А., Олендер І. Я.

Ухвалою Верховного Суду від 07 липня 2022 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою та витребувано з Запорізького окружного адміністративного суду справу №280/3162/21.

18 липня 2022 року справа №280/3162/21 надійшла до Верховного Суду.

29 липня 2022 року до Верховного Суду надійшов відзив ОСОБА_1 на касаційну скаргу податкового органу, в якому позивач просить рішення суддів попередніх інстанцій залишити без змін, а касаційну скаргу податкового органу - без задоволення.

Рішенням Вищої ради правосуддя від 02 липня 2024 року № 2006/0/15-24 звільнено ОСОБА_3 з посади судді Верховного Суду у зв`язку з поданням заяви про відставку.

У зв`язку з цим, розпорядженням виконуючого обов`язки заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 04 липня 2024 року № 703 призначено повторний автоматизований розподіл судових справ між суддями.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04 липня 2024 року для розгляду справи №280/3162/21 визначений такий склад суду: ОСОБА_4 - головуючий суддя, судді: Бившева Л. І., Хохуляк В. В.

IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджується матеріалами справи, що відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єктів нерухомого майна, позивач, за період протягом якого сформовано податкові повідомлення рішення, був власником комплексу будівель нежитлової нерухомості, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 . ОСОБА_1 , земельна ділянка кадастровий номер 2320910100:04:015:0033.

В графі опис об`єкта зазначено автовагова, шлакоблок, загальною площею 19,5 кв.м, позначений в плані А-1, навіс, позначений в плані а1-1, зерносховище з льохом цегла, загальною площею 746,1 кв.м, позначене в плані Б-1, механізований тік, дерев.каркас, загальною площею 95,0 кв.м, позначений в плані Г-1, механізований тік, цегла, загальною площею 47,6 кв.м, позначений в плані Г1-1, критий тік, металеві, оцинковані, загальною площею 928,5 кв.м, позначений в плані Д-1, склад, шлакоблок, загальною площею 1077,9 кв.м, позначений в плані Є-1, пожежне депо, позначене в плані є1-1, навіс, позначений в плані є2-1, бокс, позначений в плані є-1, охоронна будка, загальною площею 6,4 кв.м, позначена в плані Ж-1, навіс, позначений в плані З-1, паркан, позначений в цифрою №1, КТП, позначене в плані цифрою №2, замощення, позначене в плані цифрою І.

13 жовтня 2020 року контролюючим органом складено податкове повідомлення-рішення №0000460-0425-0831, яким позивачу визначено зобов`язання за 2018 рік з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, в розмірі 11174,77 гривень, та податкове повідомлення-рішення №0001695-0425-0831, яким позивачу визначено зобов`язання за 2019 рік з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, в розмірі 150305,62 гривень .

Зазначені податкові повідомлення рішення направлялись контролюючим органом за адресою: АДРЕСА_2 , проте, податкові повідомлення-рішення були повернуті до контролюючого органу з відміткою за закінченням терміну зберігання.

21 січня 2021 року контролюючим органом складено та направлено позивачу податкову вимогу №1227-13, якою позивача повідомлено про наявність станом на 20 січня 2021 року податкового боргу та поставлено вимогу щодо його погашення.

Не погоджуючись з податковими повідомленнями-рішення від 13 жовтня 2020 року №0000460-0425-0831 та №0001695-0425-0831, та податковою вимогою від 21 січня 2021 року №1227-13, позивач звернувся до суду з цим позовом.

IІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Задовольняючи позовні вимог, суди попередніх інстанцій, проаналізувавши норми Податкового кодексу України та Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, затверджений наказом Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації від 17 серпня 2000 року № 507, дійшли до висновку, що будівлі та споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності, віднесені до відповідного класу Державного класифікатора 018-2000, використовуються та належать фізичним особам, що займаються сільськогосподарською діяльністю, мають у володінні, користуванні чи розпорядженні землі сільськогосподарського призначення чи сільськогосподарських тварин, не є об`єктами оподаткування згідно з підпунктом «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України.

Суди встановили, що об`єкти нерухомого майна розташовані за адресою: АДРЕСА_1 являють собою комплекс будівель, які використовуються у сільськогосподарській операцій. Вказаний об`єкт нерухомості підпадає під визначення підпункту «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України, оскільки є будівлею, спорудою саме сільськогосподарського товаровиробника та з урахуванням відповідних документів може бути віднесений до класу «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісництва та рибного господарства (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, а тому не є об`єктом оподаткування з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

IV. ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Скаржник у своїй касаційній скарзі не погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, вважає їх необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, оскільки суди неправильно застосували норми матеріального права та порушили норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень у справі.

Податковий орган у касаційній скарзі цитує положення Податкового кодексу України та зазначає, що суди попередніх інстанцій прийшли до хибних висновків, що позивача можна віднести до сільськогосподарського товаровиробника на підставі укладеного ним договору про встановлення сервітуту з Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрозлато» та того, що позивач є засновником/ учасником вказаного Товариства. З 03 лютого 2010 року ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець з основним видом діяльності згідно КВЕД 58.13 «Видання газет». Позивач в 2018-2019 роках перебував у трудових відносинах, був застрахованою особою як найманий працівник, що підтверджується інформацією з матеріалів адміністративних справ №№280/1159/21, 280/2643/20. Зазначене свідчить про те, що Позивач не може підпадати під визначення сільськогосподарського товаровиробника.

Відповідач наголошує на тому, що позивачем не подано доказів, що він є сільськогосподарським товаровиробником, а відтак він не відповідає вимогам, які ставляться до суб`єкта - власника нежитлової нерухомості, для звільнення його від сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Разом з тим, сама по собі наявність у особи в користуванні або власності відповідних земель (в спірному випадку земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства) не є достатньою умовою для набуття цією особою статусу сільськогосподарського товаровиробника.

Крім того, податковий орган наголошує на тому, що ОСОБА_1 пропущено строк звернення до суду з позовом в частині оскарження спірних податкових повідомлень-рішень, проте суди попередніх інстанцій не звернули на вказане уваги.

V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, виходить з такого.

Стаття 330 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює форму та зміст касаційної скарги, зокрема пунктом 4 частини другої цієї статті визначено, що у касаційній скарзі зазначається підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).

Суд звертає увагу на те, що касаційну скаргу податковим органом у цій справі подано у травні 2022 року, тобто у період коли заявник касаційної скарги вже був зобов`язаний зазначати підстави касаційного оскарження визначенні частиною четвертою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Аналіз змісту касаційної скарги свідчить про те, що касаційна скарга не містить обґрунтування підстав касаційного оскарження визначеного частиною четвертою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, більш того скарга навіть не містить посилань на вказану норму.

Проте зі змісту касаційної скарги вбачається, що податковий орган не погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, оскільки при прийняті спірних судових рішень вони не застосували висновки викладені в постанові Верховного Суду від 24 лютого 2020 року у справі №500/2407/18.

Зазначене свідчить про те, що фактично податковий орган вважає, що суди попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях застосували норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, що відповідає підставі касаційного оскарження, викладеній у пункті 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Проаналізувавши постанову Верховного Суду від 24 лютого 2020 року у справі №500/2407/18, на висновки якої податковий орган посилається у касаційній скарзі, Суд звертає увагу на наступне.

Подібність правовідносин означає, зокрема, подібність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи. При цьому, обставини, які формують зміст таких правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, самі по собі не формують подібності правовідносин, важливими факторами є також доводи і аргументи сторін, які складають межі судового розгляду справи.

У правовідносинах у справі № 500/2407/18 Верховний Суд не досліджував питання стосовно того чи був позивач засновником Товариства, яке використовує будівлі та споруди з метою сільськогосподарського призначення, у випадку коли позивач є власником вказаних будівель, тоді як у правовідносинах у справі №280/3162/21 вказане питання є визначальним.

Зазначене свідчить, що правовідносини у справі № 500/2407/18 та у справі № 280/3162/21 не є подібними.

Щодо посилання податкового органу на пропуск строку звернення до суду з позовом в частині оскарження спірних податкових повідомлень-рішень, Суд наголошує на тому, що враховуючи дату спірних податкових повідомлень-рішень та дату їх надсилання позивачу, позовну заяву у цій справі подано в межах строку визначеному процесуальним законодавством України. Сам розгляд справи по суті судами попередніх інстанцій свідчить про подання адміністративного позову в межах строків встановлених процесуальним законодавством.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 339 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

Відповідно до статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 4-7 частини третьої статті 353, абзацом другим частини першої статті 354 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

Здійснення касаційного перегляду судових рішень в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, є неможливим. Порушення норм процесуального права, передбачені статтею 353 Кодексу адміністративного судочинства України, Судом не встановлено, а тому касаційне провадження у цій справі належить закрити.

Керуючись статтями 339, 341, 345, 355, 359 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Касаційне провадження за скаргою Головного управління ДПС у Запорізькій області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 11 червня 2021 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 12 квітня 2022 року у справі № 280/3162/21 - закрити.

Ухвала суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її підписання, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р. Ф. Ханова

Судді: Л. І. Бившева

В. В. Хохуляк