Рішення

від 19.04.2022 по справі 568/1819/21

РАДИВИЛІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №568/1819/21

Провадження №2/568/146/22

20 квітня 2022 р. м.Радивилів

Радивилівський районний суд Рівненської області

головуючий судді Сільман А.О.

секретар судового засідання Саган В.В.

представник позивача Юхимчук І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу

за позовом ОСОБА_1

до Крупецької сільської ради Дубенського району Рівненської області,

ОСОБА_2 ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Приватний нотаріус Дубенського районного нотаріального округу Рівненської області Гордійчук Вадим Іванович

про визнання права власності в порядку спадкування

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся в Радивилівський районний суд Рівненської області з позовом до Боратинської сільської ради Дубенського району Рівненської області, в якому з урахуванням заяви про зміну предмета позову, просив визнати права власності на земельну ділянку в порядку спадкування.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що після смерті матері, відкрилась спадщина у вигляді земельної ділянки (паю). При звернення до нотаріуса про видачу права власності на земельну частку, встановлено, що в заповіті зазначено сертифікат на право вланості на земельну частку (пай), а фактично є державний акт на право вланості на земельну частку.

Ухвалою від 16.12.21 р. позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито загальне позовне провадження.

Ухвалою від 25.01.22 р. відкладено підготовче засідання; залучено до участі у справі в якості відповідача 2 - ОСОБА_2 .

Ухвалою від 08.02.22 р. замінено первісного відповідача Боратинську сільську раду Дубенського району Рівненської області на належного Крупецьку сільську раду Дубенського району Рівненської області.

Ухвалами від 10.03.22 р. розгляд справи відкладено.

Ухвалою від 05.04.22 р. закрито підготовче провадження, справу призначено до розгляду по суті.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, просив позов задоволити.

Відповідач 1 в судове засідання не з`явився. Разом з тим, від Крупецької сільської ради надійшла заява про розгляд справи без часті його представника.

Від приватного нотаріуса надійшла заява про розгляд справи без його участі.

В судове засідання ОСОБА_2 не з`явилась. Про дату, час та місце судового засідання повідомлена належним чином. Разом з тим, представник відповідача 2 подав клопотання про відкладення судового засідання.

Відповідно до ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умовами, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Відкладення розгляду справи є правом суду. Основною умовою для відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Суд враховує, що представник відповідача 2 неодноразово звертався до суду з клопотанням про відкладення розгляду справи (а..с 45, 84, 94).

Дослідивши матеріали справи, враховуючи строки розгляду позовної заяви, суд приходить до висновку про можливість розгляду справи у відсутності представника відповідача 2, оскільки останній не скористався своїми правами, передбаченими ЦПК України.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов висновку про задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 21.08.2013 р. ОСОБА_3 , яка доводиться позивачеві матір`ю, склала заповіт №43, згідно з умовами якого заповіла ОСОБА_1 сертифікат на право на земельну частку (пай) серії РВ №0181043 від 03.04.1997 р.

З листа Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області № 29-17-0.2-2336/2-21 від 17.05.21 р. вбачається, що ОСОБА_3 взамін сертифікату на право власності на земельну частку (пай) РВ № 0181043, виданий державний акт ЯЖ №3410121 від 11.10.11 р.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_1 від 03.01.2014 р.

04.02.14 р. позивач звернувся до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини на підставі заповіту від 21.08.13 р. № 43.

Постановою приватного нотаріуса від 28.09.2021 р. ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, у зв`язку з відсутністю сертифікату на право на земельну частку (пай) серії РВ №0181043.

Крім того, з матеріалів спадкової справи вбачається, що приватним нотаріусом винесено постанову від 24.05.2021р. про відмову у вчиненні нотаріальних дій, якою відмовлено ОСОБА_2 (сестрі позивача) у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на земельні ділянки, у зв`язку з наявністю заповіту № 43 від 21.08.13 р. на ім`я її брата ОСОБА_1 .

Таким чином, оскільки в заповіті зазначено право власності на земельну частку (пай) посвідчене сертифікатом, а фактично право власності посвідчується державним актом на земельну ділянку, позивач, як спадкоємець, позбавлений можливості набути право власності на це майно в порядку спадкування.

Відповідно до положень статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належати спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Статтею 1236 ЦК України передбачено, що заповідач має право охопити заповітом права та обов`язки, які йому належать на момент складення заповіту, а також ті права та обов`язки, які можуть йому належати у майбутньому. Заповідач має право скласти заповіт щодо усієї спадщини або її частини. Якщо заповідач розподілив між спадкоємцями у заповіті лише свої права, до спадкоємців, яких він призначив, переходить та частина його обов`язків, що є пропорційною до одержаних ними прав. Чинність заповіту щодо складу спадщини встановлюється на момент відкриття спадщини.

Відповідно до статті 1225 ЦК право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом.

Згідно зі статтею 81 ЗК України громадяни України набувають право власності на земельні ділянки на підставі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; г) прийняття спадщини; ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

Відповідно до вимог статті 25 ЗК України при приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій земельні ділянки передаються працівникам цих підприємств, установ та організацій, працівникам державних та комунальних закладів освіти, культури, охорони здоров`я, розташованих на території відповідної ради, а також пенсіонерам з їх числа з визначенням кожному з них земельної частки (паю).

Право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації (стаття 125 ЗК України в редакції від 31 березня 2006 року).

Законом України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» визначені організаційні та правові засади виділення власникам земельних часток (паїв) земельних ділянок у натурі (на місцевості) із земель, що належали колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам на праві колективної власності, а також порядок обміну цими земельними ділянками.

Відповідно до вимог статті 1 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» право на земельну частку (пай) мають: колишні члени колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, у тому числі створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які отримали сертифікати на право на земельну частку (пай) у встановленому законодавством порядку; громадяни - спадкоємці права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом.

Основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією.

Сертифікати на право на земельну частку (пай), отримані громадянами, вважаються правовстановлюючими документами при реалізації ними права вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства.

Пунктом 17 розділу Х «Перехідні положення» ЗК України визначено, що сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю.

Підставами для виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) є рішення відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації.

Водночас, суд враховує, що особливістю сертифіката на право на земельну частку (пай) є те, що йдеться не про володіння, користування та розпорядження конкретною земельною ділянкою, яку виділено на місцевості, а про право на земельну ділянку, адже сама ділянка перебувала в загальному масиві ділянок, що виділялися учасникам колективного сільськогосподарського підприємства.

І хоча власник сертифікату, не має повноважень власника щодо конкретної земельної ділянки до нього фактично переходить право користування частиною земної поверхні, яка відповідає паю, у межах загального масиву невизначених земельних ділянок, який становить собою землі відповідного колективного сільськогосподарського підприємства, що підлягають розпаюванню на місцевості, як земельної ділянки.

Не можна стверджувати, що після розпаювання загального масиву невизначених земельних ділянок на місцевості і виділення в натурі земельної ділянки, відповідна частина земної поверхні зникає, відбувається лише зміна її правового статусу.

У пункті 56 постанови від 29 травня 2019 року у справі № 367/2022/15-ц (провадження № 14-376 цс 18) Велика Палала Верховного Суду дійшла висновку про те, що формування земельних ділянок їх володільцем, зокрема внаслідок поділу та/або об`єднання, з присвоєнням їм кадастрових номерів, зміною інших характеристик не впливає на можливість захисту права власності чи інших майнових прав у визначений цивільним законодавством спосіб.

Разом з тим, суд враховує принцип "непорушність прав" та "законні очікування".

Таким чином, зміна правового статусу частини земної поверхні, що є предметом спадкування на підставі заповіту, шляхом її визначення на місцевості як земельної ділянки, не свідчить про знищення предмета спадкування.

Земельна частка (пай) посвідчене сертифікатом серії РВ № 0181043 лише змінила свій статус на підставі державного акта ЯЖ №3410121 р., при цьому, не змінився обсяг майнових прав власника земельної ділянки.

Отже, виділення земельної ділянки в натурі та зміна статусу земельної ділянки жодною мірою не перешкоджає виконанню заповіту.

Враховуючи, що позивач має право на спадщину за заповітом після смерті метері, однак не має можливості отримати свідоцтво про право власності на земельну ділянку в порядку спадкування за заповітом, суд дійшов висновку про обгрунтованість позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 89, 223, 259, 263-265 ЦПК України, суд-

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги - задоволити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку, в порядку спадкування, після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме: на земельну ділянку належну спадкодавцю на підставі Державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ №3410121 від 11.10.21 р., у межах згідно з планом.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана до Рівненського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , паспорт громадянина Українисерії НОМЕР_2 , виданий Рівненським МВ УДМС України в Рівненській області 13.06.2013 року)

Відповідач: Крупецька сільська рада Дубенського району Рівненської області (код ЄДРПОУ: 04387496, адреса: 35541, вул. Довга, 68, с.Крупець Дубенського району Рівненської області)

ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання АДРЕСА_2 ).

Третя особа: Приватний нотаріус Дубенського районного нотаріального округу Рівненської області Гордійчук Вадим Іванович (35500, вул.О.Невського, 19/3, м.Радивилів, Рівненської області)

Повний текст рішення виготовлений: 20.04.22 р.

Суддя А.О. Сільман