Постанова

від 11.04.2022 по справі 2-н-280/09

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 квітня 2022 року

м. Рівне

Справа № 2-н-280/09

Провадження № 22-ц/4815/446/22

Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Ковальчук Н. М.,

суддів: Боймиструка С. В., Шимківа С. С.,

секретар судового засідання - Ковальчук Л. В.

учасники справи:

боржник - ОСОБА_1 ;

боржник - ОСОБА_2 ;

стягувач - Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК ФОРТ»,

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Москаля Ярослава Олеговича на ухвалу Рівненського районного суду Рівненської області від 27 жовтня 2021 року у складі судді Красовського О. О., постановлену в м. Рівне,

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК ФОРТ» звернулося до суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження та видачу дубліката виконавчого документа та поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Ухвалою Рівненського районного суду Рівненської області від 27 жовтня 2021 року заяву задоволено. Замінено стягувача ПАТ «КБ «Надра» на його правонаступника - Товариство з обмежено відповідальністю «ФК ФОРТ», код ЄДРПОУ 42725156, у справі №2-н-280/09. Видано дублікат судового наказу щодо стягнення заборгованості з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в справі № 2-н-280/09 за заявою ВАТ КБ «Надра» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю «ФК ФОРТ» пропущений строк для пред`явлення судового наказу до виконання у справі № 2-н-280/09.

Ухвала суду першої інстанції вмотивована передбаченим законом правом суду у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження замінити таку сторону її правонаступником на підставі поданої заяви, та обґрунтована належними і достовірними доказами на підтвердження факту переходу права вимоги до боржників за кредитним договором від первісного стягувача - Банку до його правонаступника - заявника у справі - на підставі укладеного договору про відступлення права вимоги.

Вважаючи ухвалу суду незаконною, постановленою з порушенням норм матеріального та процесуального права, із неповним з`ясуванням всіх обставин справи, неправильною оцінкою наданих доказів, представник ОСОБА_1 - адвокат Москаль Ярослав Олегович оскаржив її в апеляційному порядку. В поданій апеляційній скарзі зазначає, що 14.05.2020 року між ПАТ «КБ «Надра» та ТОВ «ФК «МОРГАН КЕПІТАЛ» укладено Договір №GL2N014341ПВ260 про відступлення прав вимоги, за умовами якого право вимоги до позичальника за зобов`язаннями, передбаченими кредитним договором № 1111/149/КА/2008-980 від 25.04.2008 року перейшло до ТОВ «ФК «МОРГАН КЕПІТАЛ». 30.12.2020 року між ТОВ «ФК «МОРГАН КЕПІТАЛ» та ТзОВ «ФК ФОРТ» укладено Договір відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги та майнових прав №92-Ф, згідно з умовами якого право вимоги до позичальника за зобов`язаннями, передбаченими кредитним договором № 1111/149/КА/2008-980 від 25.04.2008 р., перейшло до ТзОВ «ФК ФОРТ». Відповідно до п. 3 Договору про відступлення права вимоги №GL2N014341ПВ260 від 14.05.2020 р. укладеного між ПАТ «КБ «Надра» та ТОВ «ФК «МОРГАН КЕПІТАЛ» новий кредитор зобов`язаний повідомити боржників про відступлення права вимоги за основним договором протягом п`яти календарних днів з дня набрання чинності Договором (щодо відступлених прав вимоги за кредитними договорами та договорами забезпечення виконання зобов`язань). Проте, новий кредитор не повідомив належним чином Боржників про зміну Кредитора, оскільки в матеріалах справи відсутні належні докази про таке повідомлення. В матеріалах справи відсутня будь-яка інформація про виконавче провадження №18297167, яким чином вказане виконавче провадження стосується боржника ОСОБА_2 , з яких підстав таке виконавче провадження було завершене. Закон України «Про виконавче провадження» не передбачає поняття «завершене виконавче провадження». З матеріалів справи вбачається, що судовий наказ №2-н-280/09 від 08.09.2009р. ОСОБА_1 отриманий 18.02.2010р., ОСОБА_2 - 06.10.2009р., відтак виданий судовий наказ, в силу вимог ст. 105 ЦПК України (в редакції чинній на цей момент) набрав сили 16.10.2009р. Строк пред`явлення судового наказу №2-н-280/09 від 08.09.2009р. закінчений 16.10.2011р. Договори відступлення права вимоги до боржників від ПАТ «КБ Надра» до ТОВ «ФК «МОРГАН КЕПІТАЛ», а в подальшому до ТзОВ «ФК ФОРТ», укладені після закінчення строку на пред`явлення судового наказу до виконання. Також вказує, що з наявного акта про втрату виконавчих листів, складеного (одноособово) уповноваженою особою ПАТ «КБ «Надра» не вбачається факту втрати виконавчого листа №2-н-280/09 від 08.09.2009р. і не заперечується його наявність при укладенні договору відступлення права вимоги. Водночас, вказаний акт підтверджує передачу всіх документів ТОВ «МОРГАН КЕПІТАЛ». Припускає, що виконавчі документи можуть перебувати у володінні ТОВ «МОРГАН КЕПІТАЛ», відтак не можуть вважатися втраченими. Вважає, що суд помилково поновив строк пред`явлення виконавчих листів до виконання та видачу їх дублікатів. З наведених підстав просить скасувати оскаржувану ухвалу суду та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні заяви ТОВ «ФК ФОРТ».

У поданому відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «ФК ФОРТ» вважає ухвалу суду законною та обґрунтованою, а апеляційну скаргу - безпідставною, тому просить оскаржувану ухвалу залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Дослідивши матеріали та обставини справи на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права судом першої інстанції, апеляційний суд прийшов до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом встановлено, що 08 вересня 2009 року Рівненський районний суд Рівненської області ухвалив рішення у справі №2-н-280/09 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 1111/149/КА/2008-980 від 25.04.2008 року з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «КБ «Надра».

14 травня 2020 року між ПАТ «КБ «Надра», код ЄДРПОУ 20025456, та ТОВ «ФК «МОРГАН КЕПІТАЛ», код ЄДРПОУ 40008320, укладено Договір №GL2N014341ПВ260 про відступлення прав вимоги, за умовами якого право вимоги до позичальника за зобов`язаннями, передбаченими кредитним договором № 1111/149/КА/2008-980 від 25.04.2008 року, перейшло до ТОВ «ФК «МОРГАН КЕПІТАЛ».

31 грудня 2020 року між ТОВ «ФК «МОРГАН КЕПІТАЛ», код ЄДРПОУ 40008320, та ТзОВ «ФК ФОРТ», код ЄДРПОУ 42725156, укладено Договір відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги та майнових прав №92-Ф, згідно з умовами якого право вимоги до позичальника за зобов`язаннями, передбаченими кредитним договором № 1111/149/КА/2008-980 від 25.04.2008р., перейшло до ТзОВ «ФК ФОРТ».

Звертаючись до суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження, ТзОВ «ФК ФОРТ» свої вимоги обґрунтовувало наявністю судового рішення про стягнення боргу на користь первісного кредитора, яке не виконане на момент звернення із цією заявою, та договору відступлення права вимоги від первісного кредитора до заявника.

Статтею 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок правонаступництва. Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника (ст. 516 ЦК України).

Згідно ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 442 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону виконавчого провадження її правонаступником. Відповідно до ч.5 даної статті - положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.

Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження. Заміна кредитора відбувається поза межами виконавчого провадження у разі смерті кредитора, припинення юридичної особи чи відступлення права вимоги.

Тому належним та допустимим доказом переходу права вимоги до нового кредитора є договір про відступлення права вимоги, зокрема той, що набуває чинності з дати його підписання сторонами і скріплення відтисками печаток сторін. Із зазначеним узгоджується позиція Верховного Суду, викладена у постанові від 30 січня 2019 року по справі № 2-230/11 (провадження № 61-46230св18).

Заміна сторони виконавчого провадження її правонаступником може відбуватися як при відкритому виконавчому провадженні, так і при відсутності виконавчого провадження, тобто бути проведена на будь-якій стадії процесу. Без заміни сторони виконавчого провадження правонаступник позбавлений процесуальної можливості ставити питання про відкриття виконавчого провадження та вчиняти інші дії згідно із Закону України «Про виконавче провадження».

Такий правовий висновок Верховного Суду України викладене ний у постановах від 09 жовтня 2019 року № 711/10368/2012 та від 20 листопада 2013 року № 6-122цс13.

Таким чином, закон не встановлює обов`язковості наявності відкритого виконавчого провадження для заміни сторони у зобов`язанні її правонаступником при наявності договору про відступлення права вимоги.

Підставою для заміни сторони у зобов`язанні, тобто процесуального правонаступництва, є наступництво у матеріальних правовідносинах, унаслідок якого відбувається вибуття сторони у правовідносинах і переходу до іншої особи прав і обов`язків вибулої сторони в цих правовідносинах.

За загальним правилом суть правонаступництва полягає в переході прав та обов`язків, що особисто не пов`язані з особою, яка вибуває з правовідносин, до іншої особи, яка вступає у спірні правовідносини. Процесуальне законодавство не містить жодних обмежень щодо можливості заміни кредитора у зобов`язанні, оскільки відповідно до вимог ст. ст. 512-514 ЦК України новий кредитор набуває права первісного кредитора у зобов`язанні, у тому числі і право вимоги за кредитним договором.

Виходячи з того, що Договір відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги та майнових прав №92-Ф від 31.12.2020 року за кредитними договором № 1111/149/КА/2008-980 від 25.04.2008р., за яким ці права перейшли до ТзОВ «ФК ФОРТ», є чинним, не визнаний у встановленому порядку недійсним чи припиненим, заявник має право вимоги як кредитор до боржників ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Покликання апеляційної скарги на те, що при укладенні договору відступлення права вимоги не заперечувалася наявність виконавчого листа №2-н-280/09 від 08.09.2009р., а також на акт передачі всіх документів ТОВ «МОРГАН КЕПІТАЛ» як на підставу у відмові в поновленні строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання апеляційним судом відхиляються.

Як вбачається із Інформацією з Автоматизованої системи виконавчих проваджень, виконавче провадження №18297167 з примусового виконання виконавчого листа щодо Боржника 2 ( ОСОБА_2 ) було завершено в Відділі примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Рівненській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів). Станом на 04.08.2021 року оригінал виконавчого листа щодо Боржника 1 ( ОСОБА_1 ) на примусовому виконанні не перебуває; щодо Боржника 2 ( ОСОБА_2 ) на примусовому виконанні не перебуває.

За таких обставин та зважаючи на положення ч. 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження», органи державної виконавчої служби були зобов`язані повернути виконавчий документ стягувачу. Проте відповідно до Акту ПАТ КБ «Надра» про втрату виконавчих листів, оригінали вищевказаних виконавчих документів втрачені. Наведене безспірно вказує на те, що ПАТ «КБ «Надра» не могло передати ТОВ «ФК «ФОРТ» оригінал виконавчого документа і місцезнаходження його невідоме. Будь-яких інших належних і достовірних доказів у розумінні ст. 77, 79 ЦПК України на підтвердження того, що оригінал виконавчого документа перебуває у органі виконавчої служби або в розпорядженні кредитора, сторонами не надано судом їх також не здобуто, що в свою чергу, дозволяє зробити висновок про його втрату.

Відповідно до п. 17.4 Перехідних положень ЦПК України, у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про виконавче провадження», виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років.

Стягувач, який пропустив строк пред`явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції (частина шоста статті 12 цього Закону).

У разі пропуску строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено (частина перша статті 433 ЦПК України.

Вирішуючи питання про поновлення ТзОВ «ФК ФОРТ» пропущеного строку для пред`явлення судового наказу (виконавчого документа) до виконання у справі № 2-н-280/09, апеляційний суд враховує, що процесуальне законодавство не визначає переліку причин, які є поважними (такими, що не залежали від волі стягувача), та за наявності яких суд може поновити пропущений строк для пред`явлення до виконання виконавчого документа. Суди при розгляді заяв стягувачів виходять з того, що такі причини (обставини) повинні: по-перше, бути об`єктивною перешкодою для особи, на користь якої винесено судовий акт; по-друге, причини пропуску процесуального строку виникли не з вини стягувачів виконавчих листів після закінчення строку пред`явлення їх до виконання.

Відхиляючи апеляційну скаргу, апеляційний суд також бере до уваги конституційно закріплений принцип обов`язковості виконання судового рішення, котре є невід`ємною та заключною частиною судового процесу, яка поєднана із попередніми єдиною та основною метою всього судочинства, яке полягає у захисті прав і охоронюваних законом інтересів осіб.

Статтею 129-1 Конституції України визначено, що судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

У рішенні ЄСПЛ по справі «Горнсбі проти Греції» (Hornsby v. Greece) від 19 березня 1997 року, заява № 18357/91, п. 40 зазначається, що …право на звернення до суду було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду одній зі сторін. Важко уявити ситуацію, щоб пункт 1 статті 6 докладно описував процедурні гарантії, які надаються сторонам цивільного судового процесу у провадженні, що є справедливим, відкритим і оперативним, і не передбачав би при цьому гарантій виконання судових рішень; тлумачення статті 6 як такої, що стосується виключно права на звернення до суду і проведення судового розгляду, могло б призвести до ситуацій, несумісних із принципом верховенства права, що його Договірні Сторони зобов`язалися дотримуватися, коли вони ратифікували Конвенцію. Отже, виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має розглядатися як невід`ємна частина «судового процесу» для цілей статті 6.

Процесуальне законодавство передбачає, що обставини цивільних справ з`ясовуються судом на засадах змагальності, в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Щодо обов`язку доказування і подання доказів, то кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Однак, будь-яких доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції, особою, яка подала апеляційну скаргу, не надано. Доводи апеляційної скарги апеляційним судом оцінюються критично, оскільки зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції стосовно установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обґрунтовано спростував.

За наведених обставин, апеляційний суд приходить до переконання про те, що оскаржувана ухвала постановлена місцевим судом з дотриманням норм процесуального права, судом першої інстанції в повній мірі з`ясовано обставини, що мають значення для справи, а тому апеляційна скарга не підлягає до задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 367, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Москаля Ярослава Олеговича залишити без задоволення.

Ухвалу Рівненського районного суду Рівненської області від 27 жовтня 2021 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Повний текст постанови складено 19 квітня 2022 року.

Головуючий Ковальчук Н.М.

Судді: Боймиструк С. В.

Шимків С. С.