Постанова

від 11.04.2022 по справі 902/1006/21

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 квітня 2022 року Справа № 902/1006/21

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Маціщук А.В., суддя Петухов М.Г. , суддя Олексюк Г.Є.

секретар судового засідання Шилан О.С.

за участю представників сторін:

позивача - не з`явився

відповідача - не з`явився

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрозахист Донбас"

на рішення Господарського суду Вінницької області від 10.12.2021 р.

ухвалене у м. Вінниці, повний текст складено 15.12.2021 р.

у справі № 902/1006/21 (суддя Міліціанов Р.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрозахист Донбас"

до Фермерського господарства "Тригубенка В.О."

про стягнення 457550,70 грн.

В С Т А Н О В И В :

Рішенням Господарського суду Вінницької області від 10.12.2021 р. у справі № 902/1006/21 позов задоволено частково. Відповідно до рішення підлягає стягненню з Фермерського господарства "Тригубенка В.О." на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрозахист Донбас" 72608,02 грн. 48 % річних за договором поставки № 2017Іл/34 від 24.02.2017 р. та 1669,41 грн. відшкодування судових витрат зі сплати судового збору. Відмовлено у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрозахист Донбас" до Фермерського господарства "Тригубенка В.О." в частині стягнення 54240,87 грн. 48 % річних, 40299,81 грн. інфляційних втрат, 69318,10 грн. пені та 221083,90 грн. штрафу. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу позову в сумі 5 193,86 грн. залишено за позивачем.

Рішення суду першої інстанції мотивоване наступним:

- позивачем пропущений строк позовної давності до вимоги про стягнення з відповідача штрафу в розмірі 221083,90 грн. та пені в сумі 69318,10 грн.;

- в частині стягнення 40299,81 грн. інфляційних втрат судом першої інстанції відмовлено у зв`язку з тим, що сторонами в договорі передбачена можливість здійснення перерахунку вартості товару шляхом перерахунку залежно від зміни курсу долару США/Євро по відношенню до гривні України;

- належну до стягнення суму 48% річних зменшено судом першої інстанції до 72608,02 грн., враховуючи дискреційні повноваження суду.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрозахист Донбас" звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Господарського суду Вінницької області від 10.12.2021 р. у справі № 902/1006/21 в частині відмови у задоволенні позову щодо стягнення 40299,81 грн. інфляційних втрат, 69318,10 грн. пені і 221083,90 грн. штрафу, ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позову щодо стягнення на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Агрозахист Донбас з Фермерського господарства Тригубенка В.О. 40299,81 грн. інфляційних втрат, 69318,10 грн. пені і 221083,90 грн. штрафу.

ТОВ «Агрозахист Донбас» не погоджується із рішенням суду першої інстанції в частині застосування позовної давності та відмови у стягненні пені та штрафів, а також в частині відмови у стягненні інфляційних втрат.

Стверджує, до часу ухвалення рішення у справі відповідач не звертався до суду із відповідною заявою про застосування позовної давності у справі № 902/1006/21. доводить, що зі змісту поданого відповідачем відзиву на позов не вбачається заяви про застосування строків позовної давності до вимог про стягнення пені та штрафу. Інших заяв про застосування строків позовної давності до вимог про стягнення пені та штрафу відповідачем не було подано, тому за відсутності відповідної заяви відповідача про застосування строків позовної давності судом першої інстанції безпідставно з власної ініціативи застосовано строки позовної давності щодо заявлених позивачем вимог про стягнення пені та штрафу.

Також звертає увагу, що відповідно до п.1 постанови Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 р. «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу СОVID-19» карантин на усій території України було встановлено з 12.03.2020 р. Відповідно до пункту 12 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України, яким було доповнено вказаний розділ ЦК України на підставі Закону України № 540-ІХ від 30.03.2020 р., під час дії карантину строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Скаржник вважає, що враховуючи зазначене строки позовної давності продовжено до завершення строку дії карантину, який діє починаючи з 12.03.2020 р. та наразі триває.

Посилається при цьому на висновки Верховного Суду в постановах від 25.08.2021 р. у справі № 914/1560/20 та від 06.05.2021 р. у справі № 903/323/20, і стверджує, що позивачем не пропущено строк позовної давності щодо стягнення пені та штрафу, який не сплив на дату початку карантину 12.03.2020 р., і останній наразі продовжено.

Також доводить безпідставність відмови судом у стягненні інфляційних втрат за період прострочення оплати відповідачем вартості поставлених товарів.

Пояснює, що валюта зобов`язань за укладеним сторонами договором поставки визначена у гривнях, на момент проведення відповідачем оплати сума до сплати у гривнях не змінювалась від тієї, що зазначалась на момент укладення додатків №1, №2 та яка була зазначена у видаткових накладних, що надає право позивачу на застосування до відповідача відповідальності на підставі ст.625 ЦК України у вигляді стягнення інфляційних втрат у зв`язку з порушенням останнім грошового зобов`язання за договором.

Так, у видаткових накладних № 2730 від 10.04.2017 р., № 3519 від 14.04.2017 р. та № 5037 від 17.05.2017 р. (по яких поставлено товари на виконання додатку № 1) та у видатковій накладній № 6077 від 06.06.2017 р., за якими поставлені товари на виконання додатку № 2, вартість товарів зазначена у гривнях без фіксації еквіваленту в іноземній валюти (доларах США чи Євро).

Скаржник посилається на постанови Верховного Суду № 910/15951/18 від 11.11.2019 р., № 910/15714/18 від 04.12.2019 р. і доводить правомірність нарахування на суму основної заборгованості індексу інфляції, оскільки за умовами договору сума платежу, визначена в іноземній валюті, перераховується у гривню і в подальшому на день фактичної сплати коштів згідно з таким перерахунком не змінюється, тому боржник відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України зобов`язаний на вимогу кредитора сплатити борг з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення виконання цього зобов`язання (зі сплати перерахованої (остаточної) суми договору). Таким чином, нарахування інфляційних втрат в розмірі 40299,81 грн. за період прострочення оплати відповідачем коштів за поставлені товари є правомірним.

На підставі викладеного просить рішення Господарського суду Вінницької області від 10.12.2021 р. у справі № 902/1006/21 в частині відмови у задоволенні позову щодо стягнення 40299,81 грн. інфляційних втрат, 69318,10 грн. пені і 221083,90 грн. штрафів скасувати, ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позову щодо стягнення на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрозахист Донбас» з Фермерського господарства «Тригубенка В.О.» 40299,81 грн. інфляційних втрат, 69318,10 грн. пені і 221083,90 грн. штрафів.

У додаткових поясненнях, поданих апеляційному суду 22.03.2022 р., після порушення апеляційного провадження за ухвалою апеляційного суду від 16.02.2022 р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрозахист Донбас» зазначає, що у п.7.9 договору поставки строк позовної давності сторонами встановлено тривалістю 3 (три) роки.

Стверджує, що з врахуванням ст.ст. 257, 258, 625 ЦК України та п.7.9 договору поставки, початком строку позовної давності є 08.03.2017 р. Посилається на п.1 постанови Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 р. «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» і доводить, що строки позовної давності продовжено до завершення строку дії карантину, який діє починаючи з 12.03.2020 р. та наразі триває.

Таким чином, оскільки трирічний строк позовної давності встановлений п.7.9 договору поставки, припав на час дії карантину на території України, цей строк станом на час зверненням позивача із позовом не закінчився, є продовженим з 12.03.2020 р. на строк дії такого карантину, а тому строк позовної давності щодо стягнення інфляційних втрат 48% річних, пені, штрафу, який не сплив на дату початку карантину 12.03.2020 р. і позивачем не пропущено.

Такі додаткові пояснення не змінюють суті апеляційної скарги, направлені на більш широке пояснення дотримання строку позовної давності, тому враховуються колегією суддів у розгляді справи.

Фермерське господарство "Тригубенка В.О." відзиву на апеляційну скаргу не подало.

Учасники не забезпечили явку представників у судове засідання, тоді як були повідомлені судом про дату, час і місце розгляду справи в установленому порядку, що підтверджено рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення та реєстром відправки рекомендованої кореспонденції /а.с.163,168-170 у т.1/.

Відповідно до ч.12 ст.270 ГПК України неявка учасників справи, повідомлених в установленому порядку про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Визначальним з урахуванням наведених норм є можливість розгляду справи в даному судовому засіданні, а не явка в судове засідання представників сторін/учасників.

Зважаючи, що судом вжито необхідних заходів для завчасного повідомлення сторін про час і місце розгляду справи, явка представників сторін в судове засідання обов`язковою не визнавалась та додаткові докази судом не витребовувались, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги без участі представників сторін за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено наступне.

24.02.2017 р. Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрозахист Донбас" (постачальник) та Фермерським господарством "Тригубенка В.О." (покупець) укладений договір поставки № 2017Іл/34 /а.с.18-21 у т.1/.

Відповідно п. 1.1 договору постачальник зобов`язаний передати у власність покупця продукцію виробничо-технічного призначення (товар), а покупець зобов`язаний прийняти товар і сплатити за нього визначену договором грошову суму (вартість, ціну).

За договором постачається оригінальна продукція, виробництва провідних компаній світу, асортимент, кількість, ціна якої визначається додатками та/або накладними, що є невід`ємною частиною цього договору (п. 2.1 договору).

Ціна продукції, що поставляється за договором вказується у додатках в національній валюті та визначається в залежності від виду товару (засоби захисту рослин, насіння, міндобрива та мікродобрива). Для товару (засоби захисту рослин, насіння, міндобрива та мікродобрива) сторони встановлюють ціну та його вартість у гривнях, а також визначають їх еквівалент у доларах США або Євро (п. 2.2 договору).

Загальна сума договору визначається сукупністю додатків та/або накладних, що зазначені в п. 2.1 та які є невід`ємною частиною цього договору. У випадку розбіжностей у даних у додатках щодо кількості і ціни товару в порівняні з даними у відповідній видатковій накладній перевагу має видаткова накладна. Видаткова накладна є невід`ємною частиною договору та підписується з боку покупця особою, уповноваженою довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей (товару) (п. 2.3 договору).

Вартість тари, упаковки в якій постачається товар, входить до ціни товару (п. 2.4 договору).

За змістом п. 3.1 договору порядок розрахунків за поставлений товар визначається в додатках до цього договору.

В тому випадку, коли курс іноземної валюти до гривні, що склався на міжбанківському валютному ринку України на день проведення розрахунків (перерахування коштів) є вище за курс іноземної валюти на день укладення додатку, сторони для визначення суми належної до оплати використовують таку формулу: С=А1:А2хВ.

Де С - сума належна до оплати; В - ціна товару на момент підписання додатку; А1 - (курс міжбанківського валютного ринку України дол. США чи Євро до гривні) на день перерахування коштів;

А2 - (курс міжбанківського валютного ринку України дол. США чи Євро до гривні) на день підписання відповідного додатку.

При проведенні розрахунків сума в гривнях, яку покупець зобов`язаний сплатити постачальнику як належну оплату повної вартості товару, визначається шляхом множення грошового еквівалента вартості неоплаченого товару в доларах США/Євро на курс гривні щодо долара США/Євро на міжбанківському валютному ринку на день проведення оплати, з врахуванням умов частини 1 цього пункту (п. 3.2 договору).

За змістом п. 3.3 договору всі платежі за договором здійснюються покупцем з врахуванням п. 3.2 договору. На підтвердження виконання покупцем зобов`язань з оплати товару з врахуванням п. 3.2 договору сторони, продовж трьох днів від дня остаточного розрахунку за відповідним додатком або договором в цілому, підписують акт звіряння взаємних розрахунків. Ініціатива підписання акту звіряння взаємних розрахунків покладається на покупця.

При відсутності підписаного сторонами акту звіряння взаємних розрахунків, зобов`язання покупця щодо повної оплати вартості отриманого не вважається виконаним, що є підставою для застосування відповідних штрафних санкцій згідно з умовами договору (п. 3.4 договору).

Товар, що був переданий покупцю в межах договору тільки відповідно до накладних (без укладення інших письмових угод додатків), має бути ним оплачений не пізніше 10 днів з моменту його отримання за відповідною накладною (п.3.5 договору).

Відповідно до п. 4.1 договору строк поставки товару визначається у відповідних додатках до цього договору.

Поставка продукції здійснюється на умовах визначених у додатках до цього договору (п. 6.1 договору).

Перехід права власності здійснюється в момент передачі товару з одночасним прийманням по кількості і якості. Приймання товару по кількості та якості проводиться покупцем в момент його отримання від постачальника покупець зобоз`язаний перевірити кількість товару, його вагу, комплектність, цілісність тари, пломб на ній (при їх наявності, а також відсутність ознак пошкодження або псування товару і у випадку їх виявлення негайно, до закінчення приймання письмово про це заявити постачальнику. При відсутності такої заяви товар вважається прийнятим покупцем по кількості та якості (п. 6.2 договору).

За порушення умов даного договору винна сторона відшкодовує спричинені цим збитки в поряд передбаченому чинним законодавством та з урахуванням даного договору (п. 7.1 договору).

За змістом п. 7.1.1 договору крім відповідальності, встановленої п. 7.1 договору покупець, зокрема за несвоєчасну оплату продукції сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми боргу за кожний день прострочення.

Згідно п. 7.7 договору в разі невиконання покупцем зобов`язань щодо оплати отриманого товару та невиконання зобов`язань передбачених розділом 3 договору покупець відповідно ст. 625 ЦК України, сплачує на користь постачальника крім суми заборгованості 48% річних, якщо інший розмір річних відсотків не встановлено відповідним додатком до договору. Річні нараховуються на загальну суму простроченої оплати.

В разі прострочення покупцем конкретного платежу, визначеного окремим додатком більше ніж на 10 днів покупець сплачує додатково штраф у розмірі 20% від суми несвоєчасно оплаченого товару (п.7.8 договору).

Відповідно п. 7.9 договору сторони домовились про те, що стягнення штрафних санкцій (пені, штрафу, процентів) за даним договором відповідно до п.6 ст.232 ГК України, не обмежується строком нарахування та припиняється в день виконання стороною зобов`язань, а строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій, у відповідності до ст. 259 ЦК України, продовжується до 3 років.

Договір набуває чинності з дня його підписання представниками обох сторін і діє до повних розрахунків (п. 11.2 договору).

Договір підписаний та скріплений печатками сторін.

24.02.2017 р. на виконання умов укладеного договору сторонами підписаний додаток № 1, за змістом якого позивач зобов`язався поставити товар на загальну суму 946277,40 грн. разом з ПДВ. Відповідач повинен здійснити оплату в наступному порядку: 50% в сумі 473138,70 грн. - в строк до 07.03.2017 р., 50% від сумі 473138,70 грн. - в строк до 13.10.2017 р. /а.с.22 у т.1/.

06.06.2017 р. на виконання умов укладеного договору позивачем та відповідачем підписаний додаток № 2, згідно з яким позивач зобов`язався поставити товари на загальну суму 18884,32 грн., в т.ч. ПДВ. Відповідач зобов`язаний здійснити оплату в наступному порядку: 100% від сумі 18884,32 грн. в строк до 16.06.2017 р. /а.с. 26 у т.1/.

Позивачем на виконання додатку № 1 поставлено відповідачу товари на загальну суму 946277,40 грн., в т.ч. ПДВ, що підтверджено видатковими накладними № 2730 від 10.04.2017 р. на суму 243445,97 грн, № 3519 від 14.04.2017 р. на суму 356565,08 грн. та № 5037 від 17.05.2017 р. на суму 346266,35 грн. /а.с. 23-25 у т.1/.

На виконання додатку № 2 позивачем поставлено відповідачу товари на загальну суму 18884,32 грн, в т.ч. ПДВ, що підтверджується видатковою накладною № 6077 від 06.06.2017 р. на суму 18884,32 грн. /а.с.27 у т.1/.

Крім того, на підставі видаткових накладних № 8941 від 15.09.2017 р. на суму 57126,60 грн та № 8303 від 15.09.2017 р. на суму 83131,20 грн. позивачем поставлено відповідачу товар загальною вартістю 140257,80 грн., в т.ч. ПДВ. /а.с.28, 29 у т.1/.

Відповідно до п. 3.5. договору товари, поставлені за видатковими накладними, мають бути повністю оплачені в строк до 25.09.2017 р.

Загальна вартість постановлено товару становить 1105419,52 грн.

Відповідач здійснив оплату товарів з порушенням строків оплати, визначених договором, що підтверджується випискою з особового рахунку, а саме: 300000 грн., в т.ч. ПДВ, сплатив 05.05.2017 р., 500000 грн., в т.ч. ПДВ, сплатив 17.11.2017 р., 100000 грн., в т.ч. ПДВ, - 13.12.2017 р., 100000 грн., в т.ч. ПДВ, - 14.12.2017 р., 100000 грн., в т.ч. ПДВ, - 20.12.2017 р., 5419,52 грн. в т.ч. ПДВ -26.12.2017 р.

У зв`язку з прострочення оплати поставленого товару позивачем нараховано штрафні санкції 69318,10 грн. пені та 221083,90 грн. штрафу, а також - 40299,81 грн. інфляційних втрат та 126848,89 грн. 48% річних відповідно до умов розд.7 договору. За період прострочення з 08.03.2017 р. по 25.12.2017 р. /а.с. 7-13 у т.1/.

Рішення суду першої інстанції не оскаржується позивачем в частині стягнення 48% річних, які зменшені судом до 72608,02 грн. Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом встановлено, що між сторонами виникли правовідносини, пов`язані з відповідальністю за несвоєчасне виконання грошового зобовязання щодо оплати за товари, поставлені відповідно до договору поставки № 2017Іл/34 від 24.02.2017 р.

Згідно із ч.ч.1, 2 ст. 712 ЦК України, ст..265 ГК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідачем не заперечувався факт порушення строків оплати вартості товару, термін прострочення, але заявлено про застосування строків позовної давності та вказано про надмірність нарахувань штрафних санкцій та відсотків річних.

Так, позивачем заявлено позовні вимоги про стягнення з відповідача на підставі умов п.7.1.1, 7.8 договору 69318,10 грн. пені, обрахованої за період прострочення з 08.03.2017 р. по 25.12.2017 р., та 221083,90 грн. штрафу /а.с.7-13 у т.1/.

Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України та ст.230 Господарського кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

Нормами ст.230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Розділом 7 договору сторони передбачили відповідальність за неналежне виконання зобов`язань.

За змістом п.7.1.1 договору покупець, зокрема за несвоєчасну оплату продукції сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми боргу за кожний день прострочення.

Позивач обрахував пеню в загальній сумі 69318,10 грн. окремо по додатку до договору № 1 та № 2 та по видаткових накладних № 8941 від 15.09.2017 р. та № 8303 від 15.09.2017 р. Колегія суддів, перевіривши правильність здійсненого позивачем розрахунку пені встановила, що розрахунок є арифметично вірним, таким, що ґрунтується на нормах законодавства та умовах договору поставки № 2017Іл/34 від 24.02.2017 р.

У п.7.8 договору сторони передбачили, що в разі прострочення покупцем конкретного платежу, визначеного окремим додатком більше ніж на 10 днів покупець сплачує додатково штраф у розмірі 20 % від суми несвоєчасно оплаченого товару.

Оскільки мало місце прострочення платежів більше ніж на 10 дні, позивач правомірно заявив про стягнення штрафу у сумі 221083,90 грн., що складає 20 % від загальної суми заборгованості 1105419,52 грн. на підставі умов договору і ст.ст.230-232 ГК України, ст.ст.549-551 ЦК України.

Судом першої інстанції відмовлено у задоволенні вимог щодо стягнення з відповідача 69318,10 грн. пені та 221083,90 грн. штрафу, як таких, що заявлені зі спливом встановлених сторонами строків позовної давності, і колегія суддів погоджується із такими висновками суду, врховуючи такі обставини.

Згідно з ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимоги про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Частиною 1 ст. 259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін.

Відповідно до п. 7.9 договору сторони домовились про те, що стягнення штрафних санкцій (пені, штрафу, процентів) за даним договором відповідно до п.6 ст.232 ГК України, не обмежується строком нарахування та припиняється в день виконання стороною зобов`язань, а строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій у відповідності до ст. 259 ЦК України продовжується до 3 років.

За змістом частини 1 статті 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Відповідно до ч.3 ст.267 ЦК України позовна давність судом застосовується за заявою сторони у спорі.

Доводи скаржника стосовно відсутності у матеріалах справи заяви про застосування позовної давності у справі № 902/1006/21 спростовуються матеріалами справи, оскільки у відзиві на позов відповідачем Фермерським господарством Тригубенка В.О. заявлено про застосування позовної давності, строк якої закінчився у листопаді і грудні 2000 року, та викладені детальні заперечення проти доводів позивача щодо продовження позовної давності на строк діі карантину на підставі Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням корона вірусної хвороби (COVID-19)" /а.с.46-48 у т.1/.

За матеріалами справи строк позовної давності обчислюється щодо кожного дня прострочення і нарахування пені обмежується трьома роками згідно п. 7.9. договору:

- початок перебігу строку позовної давності до суми заборгованості 473138,70 грн - з 08.03.2017 по 04.05.2017, тому строк позовної давності сплинув у період з 08.03.2020 по 04.05.2020;

- початок перебігу строку позовної давності до суми заборгованості 173138,70 грн. - з 05.05.2017 по 16.11.2017, тому строк позовної давності сплинув у період з 05.05.2020 по 16.11.2020;

- початок перебігу строку позовної давності до суми заборгованості 18884,32 грн. - з 17.06.2017 по 16.11.2017, тому строк позовної давності сплинув у період з 17.06.2020 по 16.11.2020;

- початок перебігу строку позовної давності до суми заборгованості 140257,80 грн. - з 26.09.2017 по 16.11.2017, тому строк позовної давності сплинув у період з 29.09.2020 по 16.11.2020;

- початок перебігу строку позовної давності до суми заборгованості 473138,52 грн. - з 14.10.2017 по 16.11.2017, тому строк позовної давності сплинув у період з 14.10.2020 по 16.11.2020;

- початок перебігу строку позовної давності до суми заборгованості 305419,52 грн. - з 17.11.2017 по 12.12.2017, тому строк позовної давності сплинув у період з 17.11.2020 по 12.12.2020;

- початок перебігу строку позовної давності до суми заборгованості 205419,52 грн. - 13.12.2017, тому строк позовної давності сплинув 13.12.2020;

- початок перебігу строку позовної давності до суми заборгованості 105419,52 грн. - з 14.12.2017 по 19.12.2017, тому строк позовної давності сплинув у період з 14.12.2020 по 19.12.2020;

- початок перебігу строку позовної давності до суми заборгованості 5419,52 грн - з 20.12.2017 по 25.12.2017, тому строк позовної давності сплинув у період з 20.12.2020 по 25.12.2020.

Відносно обчислення строків позовної давності за вимогами про стягнення штрафу суд враховує положенням п. 7.8. договору, де погоджено, що право нарахувати штраф виникає, якщо термін прострочення перевищує 10 днів.

Тому штраф у розмірі 94627,74 грн на прострочену з 08.03.2017 р. суму 473138,70 грн нараховано 19.03.2017 р., тобто строк позовної давності сплинув 19.03.2020 р.

Штраф у розмірі 3776,86 грн. на прострочену з 17.06.2017 р. суму - 18884,32 грн. нараховано 28.06.2017 р., тобто строк позовної давності сплинув 27.06.2020 р.

Штраф у розмірі 28051,56 грн. на прострочену з 26.09.2017 р. суму - 140257,80 грн. нараховано 07.10.2017 р., тобто строк позовної давності сплинув 07.10.2020 р.

Штраф у розмірі 94627,74 грн. на прострочену з 14.10.2017 р. суму - 473138,70 грн. нараховано 25.10.2017 р., тобто строк позовної давності сплинув 25.10.2020 р.

Позивач звернувся до суду 03.10.2021 р. - згідно зі штемпелем пошти на конверті, у якому направлено позовну заяву /а.с.38 у т.1/, тобто - після спливу трирічного строку позовної давності.

Посилання позивача на те що строк позовної давності на час звернення позивача з позовом до суду не закінчився та є продовженим на строк дії карантину, колегія суддів оцінює як безпідставні.

Так, відповідно до п.1 постанови Кабінету міністрів України № 211 від 11.03.2020 р. «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу СОVID-19» карантин на усій території України було встановлено з 12.03.2020 р.

Відповідно до пункту 12 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України, яким було доповнено вказаний Розділ ЦК України на підставі Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням корона вірусної хвороби (COVID-19)" під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (СОVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Таким чином, норми Закону України від 30.03.2020 р. "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням корона вірусної хвороби (COVID-19)" не поширюються на строки позовної давності, погоджені сторонами на підставі ст.259 ЦК України, оскільки наведена норма Закону стосуються лише строків, які визначені законом, а саме - статтями 257, 258 ЦК України.

Оскільки норма закону не передбачає продовження на період карантину строків, які погоджені сторонами відповідно до ст. 259 ЦК України, Господарський суд Вінницької області правомірно застосовав строки позовної давності на підставі обґрунтованої заяви відповідача, яка викладена у відзиві. При цьому колегія суддів бере до уваги, що позивачем не було заявлено клопотання про поновлення строку позовної давності і поважних причин пропуску суд не встановив.

При цьому колегією суддів відхиляються посилання скаржника на висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 25.08.2021 р. у справі № 914/1560/20, від 06.05.2021 р. у справі № 903/323/20, оскільки такі висновки зроблені за інших підстав заявленого позову, суб`єктного складу сторін, фактичних обставин, встановлених судами у справі, які формують зміст правовідносин і зумовили прийняття відповідного судового рішення, що не дає підстави вважати правовідносини у цих справах подібними. Апеляційним судом враховується, що у даній справі № 902/1006/21 сторонами у договорі збільшено встановлений ст.258 ЦК України строк позовної давності за вимогами про стягнення штрафу та пені у 1 (один) рік до 3 (трьох) років у відповідності до положень ст. 259 ЦК України, тоді як у зазначених справах, на які посилається скаржник, застосовувались строки позовної давності, встановлені законом.

Разом з тим, колегія суддів погоджується із доводам позивача щодо стягнення 40299,81 грн. інфляційних втрат згідно встановленого індексу інфляції.

Відмовляючи у позові в цій частині, суд першої інстанції, послався на Закон України "Про індексацію грошових доходів населення" і зазначив, що індексації внаслідок знецінення підлягає лише грошова одиниця України - гривня, а іноземна валюта, яка була предметом договору, індексації не підлягає, а тому норми ч. 2 ст. 625 ЦК України щодо сплати боргу з урахування встановленого індексу інфляції поширюються лише на випадки прострочення грошового зобов`язання, яке визначене у гривні.

Такий висновок суду першої інстанції є помилковим, оскільки неправильно оцінені умови договору. Колегія суддів встановила, що за умовами п. 2.2 договору ціна продукції, що поставляється за договором, вказується у додатках в національній валюті. Для товару (засоби захисту рослин, насіння, міндобрива та мікродобрива) сторони встановлюють ціну та його вартість у гривнях, а також визначають їх еквівалент у доларах США або Євро.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що у п. 2.3 договору сторони погодили, що загальна сума договору визначається сукупністю додатків та/або накладних, що зазначені в п. 2.1 та які є невід`ємною частиною цього договору. У випадку розбіжностей у даних у додатках щодо кількості і ціни товару в порівняні з даними у відповідній видатковій накладній перевагу має видаткова накладна. Видаткова накладна є невід`ємною частиною договору та підписується з боку покупця особою, уповноваженою довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей (товару). При цьому у кожній накладній № 2730 від 10.04.2017 р., № 3519 від 14.04.2017 р. та № 5037 від 17.05.2017 р. (по яких поставлено товари на виконання Додатку №1) та у видатковій накладній № 6077 від 06.06.2017р. (по якій поставлено товари на виконання Додатку №2) сума поставки зазначена у національній валюті гривні без еквіваленту в іноземній валюти (доларах США чи Євро) /а.с.23-29/. Крім того, поставки по видаткових накладних № 8941 та № 8303 від 15.09.2017 р. також проведені без укладення додатків та фіксації ціни в еквіваленті іноземної валюти /а.с.28-29 у т.1/. Вивірки виконувалась сторонами на підставі таких накладних також у гривні /а.с.30/.

Вказане підтверджується також банківськими виписками наявними в матеріалах справи /а.с.31-35 у т.1/.

Отже, валюта грошових зобов`язань покупця за договором поставки № 2017Іл/34 від 24.02.2017 р. визначена у гривнях, на момент проведення відповідачем оплати сума до сплати у гривнях не змінювалась від тієї, що зазначалась на момент укладення додатків № 1, № 2 та яка була зазначена у видаткових накладних, що надає право позивачу на застосування до відповідача відповідальності на підставі ст.625 ЦК України у вигляді стягнення інфляційних втрат у зв`язку з порушенням останнім грошового зобов`язання за договором.

Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач нарахував до стягнення 40299,81 грн. інфляційних втрат за період з березня 2017 року по листопад 2017 року окремо по додатку до договору № 1 та № 2 та по видаткових накладних № 8941 від 15.09.2017 р. та № 8303 від 15.09.2017 р. Колегія суддів перевіривши правильність здійсненого позивачем розрахунку інфляційних втрат встановила, що розрахунок є арифметично вірним, таким, що ґрунтується на нормах законодавства. Апеляційним судом враховано при цьому порядок обрахування інфляційних втрат наведений у листі Верховного Суду України від 03.04.1997 р. № 62-97р, згідно з яким сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а внесена з 16 по 31 число не індексується і розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число відповідного місяця, інфляційна зміна без урахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 число місяця - інфляційна зміна розраховується розраховується з урахуванням цього місяця.

Враховуючи наведене рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення 40299,81 грн. інфляційних втрат за період з березня 2017 року по листопад 2017 року підлягає скасуванню із прийняттям нового рішення про задоволення позову у цій частині.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення Господарського суду Вінницької області від 10.12.2021 р. у справі № 902/1006/21 в частині відмови у стягненні 69318,10 грн. пені і 221083,90 грн. штрафу ґрунтується на матеріалах справи, відповідає чинному законодавству, а тому відсутні підстави для його зміни чи скасування. Доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих висновків суду першої інстанції в цій частині. Разом з тим, в частині відмови у стягненні 40299,81 грн. інфляційних втрат оскаржуване рішення прийнято за невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи і підлягає скасуванню відповідно до п.3 ч.1 ст.277 ГПК України із прийняттям нового рішення про стягнення 40299,81 грн. інфляційних втрат.

Витрати зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам згідно з ст.129 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 277, 281 - 282 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрозахист Донбас" задоволити частково. Рішення Господарського суду Вінницької області від 10.12.2021 р. у справі № 902/1006/21 скасувати в частині відмови у стягненні 40299,81 грн. інфляційних втрат.

Викласти резолютивну частину рішення Господарського суду Вінницької області від 10.12.2021 р. у справі № 902/1006/21 у наступній редакції:

"Позов задовольнити частково.

Стягнути з Фермерського господарства "Тригубенка В.О." (вул. Суворова, буд. 37, с. Орлівка, Гайсинський район, Вінницька область, 23833, код ЄДРПОУ 34260946) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрозахист Донбас" (вул. Машинобудівників, 4В, смт. Чабани, Києво-Святошинський район, Київська область, 08162, код ЄДРПОУ 30048570) 72608,02 грн - 48 % річних та 40299,81 грн. інфляційних втрат за договором поставки № 2017Іл/34 від 24.02.2017 р., 2273,91 грн. - витрат на оплату судового збору за подання позовної заяви.

В решті позовних вимог відмовити."

Стягнути з Фермерського господарства "Тригубенка В.О." (вул. Суворова, буд. 37, с. Орлівка, Гайсинський район, Вінницька область, 23833, код ЄДРПОУ 34260946) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрозахист Донбас" (вул. Машинобудівників, 4В, смт. Чабани, Києво-Святошинський район, Київська область, 08162, код ЄДРПОУ 30048570) 906,75 грн. - витрат на оплату судового збору за подання апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку, визначеному Господарським процесуальним кодексом України.

Матеріали справи № 902/1006/21 повернути Господарському суду Вінницької області.

Повний текст постанови складений 19 квітня 2022 року

Головуючий суддя Маціщук А.В.

Суддя Петухов М.Г.

Суддя Олексюк Г.Є.