Рішення

від 09.01.2022 по справі 160/16496/21

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 січня 2022 року Справа № 160/16496/21

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Врони О. В.

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки),-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області, в якому просить визнати протиправною та скасувати вимогу ГУ ДПС у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) від 18.11.2020 №Ф-311526-55.

В обґрунтування позову позивачем зазначено, що у період з 01.01.2017 до теперішнього часу він знаходиться у трудових відношеннях з ТОВ фірмою «КУРС -ЛТД», яке як роботодавець нараховувало йому заробітну плату як найманому працівнику і сплачувало єдиний соціальний внесок. Позивач не здійснював підприємницької діяльності та не отримував доходів від неї, у зв`язку з чим вважає нарахування ЄВС безпідставним і протиправним.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.11.2021 року відкрито провадження у справі №160/16496/21, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

Відповідно до ч.6 ст.12, ч.1,2ст.257, ч.1 ст.260 Кодексу адміністративного судочинства Українизазначена справа є справою незначної складності та розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Питання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження.

Згідно з ч. 5ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

У відзиві на позовну заяву Головне управління ДПС у Дніпропетровській області вважає, що підстави для задоволення позовної заяви відсутні. Законом України від 08.07.2010 №2464-VІ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» передбачений обов`язок фізичної особи-підприємця сплачувати єдиний внесок, незалежно від отримання доходу, у розмірі не меншому мінімального страхового внеску.

Відповідач вважає, що достовірними доказами є докази відрахування роботодавцем сплати єдиного страхового внеску за позивача за довідкою ОК-7,ОК-5, як індивідуальні відомості про застраховану особу, проте позивачем не надано належних доказів на підтвердження того, що за період нарахування боргу останній перебував у трудових відносинах з роботодавцем, який, в свою чергу, сплачував за позивача єдиний внесок.

Судом встановлено наступні обставини справи:

Позивач ОСОБА_1 за даними з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань як фізична особа-підприємець з 23.04.2012 перебував на обліку в ГУ ДПС у Дніпропетровській області, Кам`янська ДПІ.

Підприємницька діяльність позивача припинена 04.08.2021.Номер прийняття рішення про припинення 2002230060001018654.

Станом на 25.11.2021 в інтегрованій картці платника фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 по коду платежу 71040000,борг по єдиному внеску становить 37788,74 грн.:

-по строку 09.02.2018 -8448,00 грн. за 2017;

-по строку 19.04.2018 -2457,18 грн. за перший квартал 2018;

-по строку 19.07.2018 -2457,18 грн. за другий квартал 2018;

-по строку 19.10.2018-2457,18 грн. за третій квартал 2018;

-по строку 21.01.2019-2457,18 грн. за четвертий квартал 2018;

-по строку 19.04.2019 -2754,18 грн. за перший квартал 2019;

-по строку 19.07.2019 -2754,18 грн. за другий квартал 2019;

-по строку 21.10.2019 -2754,18 грн. за третій квартал 2019;

-по строку 20.01.2020 -2754,18 грн. за четвертий квартал 2019;

-по строку 21.04.2020 -2078,12 грн. за перший квартал 2020 (січень, лютий);

-по строку 20.07.2020 -1039,06 грн. за другий квартал 2020;

-по строку 19.10.2020 -3178,12 грн. за третій квартал 2020;

-по строку 19.01.2021 -2200,00 грн. за четвертий квартал 2020.

Станом на 31.10.2020 у зв`язку із заборгованістю ОСОБА_1 Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області на суму 25588,74 було сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 18.11.2020 за №Ф-311526-55, яка була направлена на адресу позивача рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №519311074024 та повернута з відміткою «за закінченням терміну зберігання».

Податковим органом з дня узгодження вимоги (набрання нею чинності) до Дніпровського відділу Державної виконавчої служби у м. Кам`янське Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) була направлена заява від 04.06.2021 про примусове виконання вказаної вимоги.

Про нарахування суми заборгованості позивачу стало відомо після того, як його роботодавцем ТОВ фірмою «КУРС-ЛТД» почали здійснюватись утримання з заробітної плати відповідно до відкритого виконачого провадження.

Посилаючись на те, що підприємницька діяльність не здійснювалась, доходів не отримувалось, а він є найманою особою та знаходиться з 01.01.2017 у трудових відносинах з ТОВ фірмою «КУРС-ЛТД», яке сплачує ЄСВ як роботодавець, ОСОБА_1 вважає, що прийнята Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області вимога про сплату боргу (недоїмки) від 18.11.2020 №Ф-311526-55 підлягає скасуванню.

Вирішуючи спір по суті суд виходить з наступного.

Згідно ч.2ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Правовідносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, перелік податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України, Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування».

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначеніЗаконом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (Закон №2464 -VI).

Пунктами 2 і 6 ч. 1 ст. 1 Закону № 2464-VIвизначено, що єдиний внесок - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування; недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цимЗаконом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.

Відповідно до абз.2 п. 1 ч.1 ст. 4 Закону №2464-VI платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Пунктом 4 ч. 1 ст. 4 цього Закону до платників єдиного внеску віднесено також й фізичних осіб-підприємців, в тому числі й тих, які обрали спрощену систему оподаткування.

Відповідно до абзацу першого пункту 1 та пункту 3 частини першої статті 7 Закону №2464-VI (в редакції від 06.12.2016, чинній з 1 січня 2017 року) єдиний внесок нараховується:

- для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці, та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами;

- для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

За визначенням у п. 5 ч. 1 ст. 1 Закону №2464- VI мінімальний страховий внесок - сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця.

За нормами ч. 5 ст. 8 Закону №2464- VI єдиний внесок для всіх платників єдиного внеску (крім пільгових категорій) встановлено у розмірі 22 відсотки до визначеної бази нарахування єдиного внеску.

Частиною 12 ст. 9 Закону №2464- VI встановлено, що єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

В той же час Верховним Судом в постанові від 04.12.2019 у справі N 440/2149/19 сформулювано правовий висновок, відповідно до якого особа, яка зареєстрована як фізична особа-підприємець, проте господарську діяльність не веде та доходи не отримує, зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем.

Інше тлумачення нормЗакону N 2464-VIщодо необхідності сплати єдиного внеску особами, які перебувають на обліку в органах ДФС і зареєстровані як фізичні особи-підприємці (однак господарську діяльність не здійснюють і доходи не отримують), та які одночасно перебувають у трудових відносинах, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.

Частиною 1 ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» встановлено, що державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців - засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру.

Як зазначено вище позивачем була припинена підприємницька діяльність, про що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань було внесено відповідну запис.

При цьому, ОСОБА_1 з 2017 і по теперішній час перебуває у трудових відносинах з ТОВ «КУРС ЛТД» (ЄДРПОУ 20193426), яке є роботодавцем і на якого в даному випадку покладено обов`язок сплачувати за позивача єдиний соціальний внесок.

У такому випадку у разі покладення на особу обов`язку сплати ЕСВ здійснюється подвійна його сплата (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 27.11.2019 року у справі № 160/3114/19, від 05.12.2019 року у справі № 260/358/19, від 27.02.2020 року у справі № 0440/5632/18.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог, шляхом визнання протиправною та скасування вимоги ГУ ДПС у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) від 18.11.2020 №Ф-311526-55.

Щодо стягнення витрат на правову допомогу, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

З ч.1 ст. 132 КАС України вбачається, що судові витрати складаються в тому числі і з витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною 3 ст. 132 КАС України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема. витрати: на професійну правничу допомогу (п. 1) .

За ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Частинами 1 та 2 ст. 16 КАС України встановлено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Правова допомога позивачу була надана Адвокатським об`єднанням «Пашніна і партнери» відповідно до договору про надання правової допомоги №27-08/2021 від 27.08.2021, за яким клієнт доручив і зобов`язався оплачувати, а Адвокатське об`єднання бере на себе зобов`язання надавати правову допомогу в судовому оскарженні вимоги ГУ ДПС у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) від 18.11.2020 №Ф-311526-55 за описом і вартістю робіт (послуг), вказаних в Додатку №1 до цього договору в порядку та на умовах, передбачених цим договором.

В п. 4.1. договору сторони дійшли згоди, що ціна даного договору становить 5000,00 грн.

Клієнт здійснює оплату виконаних робіт (послуг), зазначених в п. 1.1 цього договору, протягом 3 календарних днів з моменту виставлення рахунку-фактури. )п. 4.2. договору).

Відповідно до Опису і вартості правової допомоги (робіт/послуг) (Додаток №1 до договору) вартість складення адміністративного позову становить 5000,00 грн.

01.09.2021 між клієнтом і Адвокатським об`єднанням був підписаний акт виконаних робіт (наданих послуг) по договору, за яким клієнтом були отримані послуги у вигляді складання адміністративного позову на суму 5000,00 грн.

Вказані послуги були оплачені позивачем за квитанцією №034410057 від 08.09.2021.

За змістом частин 7,9 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Відповідно до ч.6 ст. 134 КАС України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 7 ст. 134 КАС України).

Правовий аналіз наведених норм свідчить, що саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 року у справі № 755/9215/15-ц вказала про виключення ініціативи суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Отже, принцип співмірності розміру витрат на професійну правничу допомогу повинен застосовуватися відповідно до вимог частини шостої статті 134 КАС України за наявності клопотання іншої сторони.

Відповідач визначений позивачем розмір витрат на оплату правничої допомоги, не заперечив, клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги не подав,

За вказаних обставин, з огляду на доведеність позивачем реальності та підтвердження фактичного розміру понесених витрат на правничу допомогу та недоведеність відповідачем обставин понесення ОСОБА_1 розміру витрат у меншому розмірі та/або неспівмірності таких витрат, суд задовольняє вимоги позивача про стягнення витрат з правничої допомоги у повному обсязі.

За вимогами ч. 2ст. 77 КАС Українив адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч. 1ст. 90 КАС Українисуд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Розглянувши справу на підставі наданих сторонами доказів, з урахуванням встановлених обставин, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно ч. 1ст. 139 КАС Українипри задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цьогоКодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При подані позову позивачем сплачений судовий збір у сумі 908,00 грн., що підтверджується квитанцією про сплату №034410039 від 08.09.2021.

Таким чином, відповідно до ч. 1ст. 139 КАС України, з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача підлягають стягненню судові витрати зі сплати судового збору у сумі 908,00 грн.

Керуючись ст.ст.139,242-246,250,255, 262, 295,297 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (вул. Сімферопольська, 17-А, м. Дніпро, 49600, ЄДРПОУ 44118658) про визнання протиправними та скасування податкової вимоги про сплату боргу (недоїмки) - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати вимогу ГУ ДПС у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) від 18.11.2020 №Ф-311526-55.

Стягнути з Головного управління Державної податкової служби в Дніпропетровській області (вул. Сімферопольська, 17-А, м. Дніпро, 49600, ЄДРПОУ 44118658) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору у сумі 908,00 грн. і витрати на правничу допомогу у сумі 5000,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені ст. ст.295,297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.В. Врона