Рішення

від 19.04.2022 по справі 160/15958/21

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 квітня 2022 року Справа № 160/15958/21 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіЗлатіна Станіслава Вікторовича за участі секретаря судового засіданняДивнич Д.І. за участі: представника позивача представника відповідача Малишева А.С. Єпрем`ян Л.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою Головного управління ДПС у Дніпропетровській області до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та за зустрісним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся з позовом до суду, у якому з урахуванням уточненої позовної заяви від 21.01.2022 року просить суд стягнути податковий борг з платника податків фізичної особи ОСОБА_1 до бюджету у розмірі 40 697,93 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач має податковий борг, який утворився на підставі податкових повідомлень - рішень від 30.11.2018 року №№ 1041488-1315-0417, 1041489-1315-0417. Позивачем направлено відповідачу податкову вимогу, однак податковий борг не погашено.

Ухвалою суду від 14.12.2021 року відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

14.02.2022 року позивачем подано зустрічний позов, у якому відповідач просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 30.11.2018 року №№ 1041488-1315-0417, 1041489-1315-0417.

Зустрічний позов обґрунтованим тим, що не є власником нерухомого майна, а тому не повинен сплачувати орендну плату з фізичних осіб, оскільки не є орендарем земельних ділянок з моменту відчуження нерухомого майна, яке на них знаходилось.

Ухвалою суду від 15.02.2022 року зустрічний позов прийнято до спільного розгляду з первісним позовом, пред`явленого у справі № 160/15958/21 та вирішено подальший розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження.

Позивач надав суду відзив на зустрічну позовну заяву, у якому просить суд відмовити у задоволені зустрічного позову з наступних підстав: позивач орендує дві земельні ділянки, а тому повинен сплачувати орендну плату. Договори оренди не припинені у встановленому законодавством порядку.

Ухвалою суду від 20.04.2022 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Позивач у судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги та заперечував стосовно витрат на правничу допомогу, оскільки вважає їх розмір не обґрунтованим.

Відповідач у судовому засіданні заперечував проти позову та підтримав зустрічний позов та зазначив про те, що докази понесення витрат на правничу допомогу будуть надані після ухвалення рішення у справі.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, заслухавши пояснення представників сторін, встановив наступне.

Податковий борг, заявлений до стягнення утворився на підставі податкових повідомлень - рішень від 30.11.2018 року №№ 1041488-1315-0417, 1041489-1315-0417.

Вказані податкові повідомлення - рішення направлялися позивачу, однак не отримані останнім.

Відповідач не використовував процедуру адміністративного оскарження податкових повідомлень - рішень.

У відповідності до вимог п. 56.18 ПК України з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення - рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.

У статті 102 ПК України встановлено строк 1095 днів.

Згідно абзацу 10 пункту 52-2 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України на період з 18 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), зупиняється перебіг строків давності, передбачених статтею 102 цього Кодексу.

Оскільки до 18.03.2020 року не сплив строк давності (1095 днів) з 30.11.2018 року (з дати винесення оскаржуваних податкових повідомлень - рішень), то суд вважає, що позивачем не пропущено строк давності та останній вправі оскаржити у судовому порядку податкові повідомлення - рішення від 30.11.2018 року №№ 1041488-1315-0417, 1041489-1315-0417.

Оскільки позов, заявлений позивачем, залежить від вирішення зустрічного позову тому, що під час його вирішення судом буде надана оцінка правомірності податкових повідомлень - рішень від 30.11.2018 року №№ 1041488-1315-0417, 1041489-1315-0417, то суд вважає за необхідне спочатку розглянути зустрічний позов, а потім за результатами його розгляду розглянути позов, заявлений позивачем.

Податкові повідомлення - рішення від 30.11.2018 року №№ 1041488-1315-0417, 1041489-1315-0417 стосується орендної плати за землю з фізичних осіб за період 2016 рік.

У матеріалах справи містяться два договору оренди землі від 18.01.2009 року, які укладено між позивачем та Партизанською сільською радою стосовно оренди земельних ділянок площами 1,1667 га та 0,9333 га відповідно; договори підписані сторонами, однак не зареєстровані у Книзі записів державної реєстрації договорів оренди Дніпропетровському відділі ДРФ ДП «Центр державного земельного кадастру при Держкомземі України». Факт відсутності реєстрації вказаних вище договорів підтверджується також листом Відділу у Дніпровському районі ГУ Держгеокадастру у Днпіропетовській області від 23.09.2020 року, який міститься у матеріалах справи.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що на підставі договору купівлі-продажу ВМС №227877 від 09.09.2009 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Підберезною Н.В. та зареєстрованого в реєстрі за №2584, від ЗАТ «Об`єднана інжинірингова компанія» (код ЄДРПОУ 20272048) перейшло право приватної власності до ОСОБА_1 на 88/100 часток (частин) будівель та споруд, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 .

У зв`язку з перебуванням у володінні позивача зазначеного нерухомого майна, між Партизанською сільською радою (Орендодавець) та ОСОБА_1 (Орендар) було укладено договір оренди землі від 18.01.2009 року, у відповідності до умов якого, орендодавець надає, а орендар приймає у строкове платне користування земельну ділянку загальною площею 1,1667 га для комерційного використання (виробництва будівельних матеріалів) на підставі рішення Партизанської сільської ради ХХХІІ сесії 5 скликання від 01.12.2009 року, яка знаходиться в межах населеного пункту АДРЕСА_1 , на території Партизанської сільської ради.

Пунктом 3 договору оренди землі від 18.01.2009 року визначено, що на земельній ділянці розміщені об`єкти нерухомого майна: будівлі і споруди, а також інші об`єкти інфраструктури: огорожа, замощення.

У відповідності до п.8 договору оренди землі від 18.01.2009 року договір укладено на 49 років.

Договір оренди землі від 18.01.2009 року складено у простій письмовій формі, без нотаріального посвідчення, графа «Дніпропетровським відділом ДРФ ДП «Центр державного земельного кадастру при держкомземі України», у книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі вчинено запис» не запевнена, печатка та підпис посадової особи органу реєстрації відсутні.

На підставі договору купівлі-продажу 88/100 часток (частин) будівель та споруд від 26.12.2014 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Ластівкою Т.В. та зареєстрованого в реєстрі за №417 (серія НАА №823799), ОСОБА_1 передала у власність ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) 88/100 часток (частин) будівель та споруд, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .

Перехід права власності на зазначений об`єкт нерухомості підтверджується також витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень сформованого 26.12.2014 року та Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єктів нерухомого майна, сформованої 07.09.2021 року за номером 273553676.

Також судом під час розгляду справи встановлено, що позивач 25.12.2012 року відчужив на користь ОСОБА_3 12/100 часток (частин) будівель та споруд за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єктів нерухомого майна, сформованої 07.09.2021 року за номером 273553676.

Отже, позивач з 27.12.2014 року не власником об`єктів нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 , тобто на тих земельних ділянках, які передавались позивачу в оренду згідно вказаних вище двох договорів оренди землі.

Статтею 67 Конституції України встановлено, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

В свою чергу, частина друга статті 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.

За приписами пункту 14.1.73 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України землекористувачі - юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.

Згідно із підпунктами 14.1.72 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, земельний податок - обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів.

Відповідно до підпункту 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

У підпунктах 269.1.1 і 269.1.2 пункту 269.1 статті 269 Податкового кодексу України встановлено, що платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв), землекористувачі.

Відповідно до підпункту 270.1.1 пункту 270.1 статті 270 Податкового кодексу України, об`єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.

За правилами пункту 287.7 статті 287 Податкового кодексу України у разі надання в оренду земельних ділянок (у межах населених пунктів), окремих будівель (споруд) або їх частин власниками та землекористувачами податок за площі, що надаються в оренду, обчислюється з дати укладення договору оренди земельної ділянки або з дати укладення договору оренди будівель (їх частин).

Згідно з пунктами 288.1 - 288.4 статті 288 Податкового кодексу України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний контролюючий орган про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни.

Платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Об`єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

У частинах 1 та 2 статті 120 Земельного кодексу України встановлено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Статтею 125 Земельного кодексу України встановлено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Аналогічним чином перехід права власності на земельну ділянку до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, унормовують положення статті 377 Цивільного кодексу України.

При цьому, пунктом «е» частини першої статті 141 Земельного кодексу України встановлено, що набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці, є підставою для припинення права користування земельною ділянкою.

У відповідності до частини 3 статті 7 Закону України «Про оренду землі» від 06 жовтня 1998 року №161-XIV (далі Закон №161), до особи, якій перейшло право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, також переходить право оренди на цю земельну ділянку. Договором, який передбачає набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, припиняється договір оренди земельної ділянки в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки, на якій розташований такий житловий будинок, будівля або споруда.

Відповідно до статті 31 Закону №161, договір оренди землі припиняється в разі набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці.

Аналіз зазначених норм законів свідчить, що платником орендної плати є орендар земельної ділянки, який зобов`язаний сплачувати орендну плату за земельну ділянку, що перебуває у його користуванні на підставі договору оренди. Обов`язок сплачувати орендну плату виникає у землекористувача з дня виникнення права користування земельною ділянкою. Водночас набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці, є підставами припинення права користування земельною ділянкою. У цілях оподаткування у власника будівлі, споруди (їх частини) з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно виникає обов`язок зі сплати податку за землю, на якій розташовані такі будівлі, споруди (їх частини). Якщо будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача, однак обов`язок зі сплати орендної плати виникне тільки на підставі укладеного договору оренди землі.

Отже, у разі набуття права власності на нерухоме майно, що розміщене на землі, та не оформлення права користування на таку земельну ділянку обов`язок зі сплати земельного податку виникає з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно, що розміщене на цій землі, адже якщо особа набула право власності на будівлю або його частину, що розташовані на земельній ділянці, то до неї як набувача переходить право користування земельною ділянкою.

Тобто обов`язок зі сплати саме орендної плати за користування земельною ділянкою виникає тільки на підставі укладеного договору оренди землі.

Згідно правової позиції, яка викладена у пункті 7.11 постанови Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 року у справі № 905/1680/20 «право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права. Проте з огляду на приписи частини другої статті 120 ЗК України не вважається правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій розташоване це нерухоме майно. До моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 ЦК України. Зазначені правові висновки викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 629/4628/16-ц та від 20 листопада 2018 року у справі № 922/3412/17».

Отже, право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права; до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними, тобто цивільно-правовими; власник земельної ділянки у такому разі вправі вимагати повернення коштів на підставі частини першої статті 1212 ЦК України.

Як встановлено судом, 18.01.2009 року між Партизанською сільською радою (Орендодавець) та ОСОБА_1 (Орендар) було укладено два договори оренди землі площею 1,1667 га та 0,9333 га, які знаходиться в межах населеного пункту АДРЕСА_1 .

В подальшому належне позивачу нерухоме майно було відчужено.

В цей же час, жодних дій щодо розірвання договорів оренди землі від 18.01.2009 року, внесення змін до таких договорів в частині визначення особи орендаря, або ж укладення договору оренди відповідної земельної ділянки з новим власником нерухомого майна, ані позивачем, ані Партизанською сільською радою вчинено не було.

При цьому, пунктом 35 договорів оренди землі від 18.01.2009 року визначено, що договір припиняється також в інших випадках передбачених законом.

У відповідності до положень п.42 договорів оренди землі від 18.01.2009 року, договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

Однак, як і зазначалось, договори оренди землі від 18.01.2009 року складено у простій письмовій формі, без нотаріального посвідчення, графа «Дніпропетровським відділом ДРФ ДП «Центр державного земельного кадастру при держкомземі України», у книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі вчинено запис» не запевнена, печатка та підпис посадової особи органу реєстрації відсутні.

Статтею 17 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що об`єкт за договором оренди землі вважається переданим орендодавцем орендареві з моменту державної реєстрації права оренди, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, станом на дату винесення податкових повідомлень-рішень та розгляду справи судом, договори оренди землі від 18.01.2009 року не набрали чинності, а земельні ділянки не були передані належним чином.

До нового власника об`єкта нерухомості переходить і встановлений податковим законом обов`язок зі сплати податку за земельну ділянку (орендної плати), на якій розташоване набуте ним майно.

Таким чином, з моменту реєстрації права власності на нерухоме майно за іншою особою у попереднього власника не виникає обов`язку зі сплати орендної плати за земельну ділянку, на якій розташований відповідний об`єкт нерухомості, який відчужено.

Зважаючи на зазначені обставини, суд вважає, що з 27.12.2014 року позивач не є користувачем земельної ділянки та, відповідно, не є платником земельного податку (орендної плати), а відтак нарахування відповідачем податкового зобов`язання за спірним податковим повідомленням-рішенням є безпідставним.

Отже, податкові повідомлення - рішення від 30.11.2018 року №№ 1041488-1315-0417, 1041489-1315-0417 є протиправними та підлягають скасуванню.

За вказаних обставин суд задовольняє зустрічний позов у повному обсязі.

Згідно п.10.2 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20.05.2013 року № 7 «Про судове рішення в адміністративних справах» скасування акта суб`єкта владних повноважень як способу захисту порушеного права позивача застосовується тоді, коли спірний акт не породжує жодних правових наслідків від моменту прийняття такого акта.

Оскільки податкові повідомлення - рішення від 30.11.2018 року №№ 1041488-1315-0417, 1041489-1315-0417 визнані протиправними та скасовано, то останні не породжують жодних правових наслідків з моменту їх прийняття.

За вказаних обставин суд відмовляє у задоволенні позову, який пред`явлений позивачем.

У відповідності до вимог статті 139 КАС України позивач повинен відшкодувати відповідачу судові витрати, пов`язані із сплатою судового збору за подання зустрічного позову у розмірі 992,40 грн.

Стосовно витрат на правничу допомогу, то суд зазначає наступне.

У відповідності до вимог ч.7 ст. 139 КАС України позивач заявив клопотання про давання доказів понесення витрат на професійну правничу допомогу протягом п`яти днів з моменту ухвалення рішення суду.

За вказаних обставин суд у відповідності до частини 6 статті 246 КАС України вважає за необхідне призначити судове засідання для вирішення питання про судові витрати на правничу допомогу на 28 квітня 2022 року на 11-00 год. та зобов`язати позивача надати суду належним чином засвідчені докази понесення витрат на правничу допомогу до 25.04.2022 року включно та докази направлення учасникам справи вказаних документів.

Керуючись ст. 241-246 , Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (49005, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, 17а, код ЄДРПОУ ВП 44118658) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , код НОМЕР_2 ) про стягнення податкового боргу - відмовити повністю.

Зустрічний адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , код НОМЕР_2 ) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (49005, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, 17а, код ЄДРПОУ ВП 44118658) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області:

від 30.11.2018 року № 1041488-1315-0417 на суму орендної плати з фізичних осіб у розмірі 18 665,05 грн.;

від 30.11.2018 року № 1041489-1315-0417 на суму орендної плати з фізичних осіб у розмірі 22 032,88 грн.

Стягнути з Головного управління ДПС у Дніпропетровській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 сплачену суму судового збору у розмірі 992,40 грн.

Призначити на 28 квітня 2022 року на 11-00 год. судове засідання у даній адміністративній справі для вирішення питання про судові витрати на правничу допомогу та зобов`язати позивача до 25 квітня 2022 року включно надати суду докази понесення витрат на правничу допомогу та докази направлення учасникам справи вказаних документів. Судове засідання відбудеться у приміщенні Дніпропетровського окружного адміністративного суду за адресою: м. Дніпро, вул. Академіка Янгеля, буд. 4, зала № 10.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складений 20 квітня 2022 року.

Суддя (підпис) С.В. Златін

Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду

Суддя С.В. Златін

Рішення не набрало законної сили

Суддя С.В. Златін