Постанова

від 18.04.2022 по справі 380/9850/21

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 квітня 2022 рокуЛьвівСправа № 380/9850/21 пров. № А/857/5846/22

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіОнишкевича Т.В.,

суддівСеника Р.П., Судової-Хомюк Н.М.,

з участю секретаря судових засідань Смолинця А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові у режимі відеоконференції апеляційну скаргу Львівської міської ради на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 20 січня 2022 року у справі за її позовом до Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області, державного кадастрового реєстратора Відділу у Хотинському районі Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області Перепелюка Івана Володимировича, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідачів ОСОБА_1 про визнання протиправними дій, скасування запису про державну реєстрацію земельної ділянки та зобов`язання вчинити дії,

суддя у І інстанціїКачур Р.П.,

час ухвалення судового рішення 11 год 19 хв,

місце ухвалення судового рішенням. Львів,

дата складення повного тексту судового рішення 25 січня 2021 року,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2021 року Львівська міська рада (далі ЛМР) звернулася до суду із адміністративним позовом, у якому просила:

визнати протиправними дії державного кадастрового реєстратора Відділу у Хотинському районі Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області (далі Реєстратор) при здійсненні 10 серпня 2020 року державної реєстрації земельної ділянки площею 0,0855 га з кадастровим номером 4610137500:08:002:0708;

скасувати державну реєстрацію земельної ділянки площею 0,0855 га з кадастровим номером 4610137500:08:002:0708 у Державному земельному кадастрі (далі ДЗК);

зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Чернівецькій області (далі ГУ ДГК) виключити з ДЗК запис про державну реєстрацію земельної ділянки площею 0,0855 га з кадастровим номером 4610137500:08:002:0708.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 20 січня 2022 року у справі № 380/9850/21 провадження у справі було закрито та роз`яснено позивачу, що розгляд цієї справи належить до юрисдикції місцевого загального суду в порядку цивільного судочинства. При цьому суд першої інстанції виходив із того, що вважаючи себе власником земельної ділянки, ЛМР оспорює наявність/відсутність у третьої особи ОСОБА_1 права користування земельною ділянкою площею 0,0855 га з кадастровим номером 4610137500:08:002:0708 та статусу цієї земельної ділянки, як вільної від речового права користування. Відтак спір, що розглядається, хоча й зумовлений владними функціями відповідача, як суб`єкта владних повноважень, однак має на меті захист цивільного права позивача, що виключає можливість його розгляду в порядку адміністративного судочинства.

У апеляційній скарзі ЛМР просила скасувати зазначену ухвалу суду першої інстанції та направити справу для продовження розгляду до Львівського окружного адміністративного суду. Свої апеляційні вимоги обґрунтовує тим, що чинне законодавство передбачає виконання державної реєстрації земельної ділянки, як дію суб`єкта владних повноважень, що виконує владні функції. Тому у випадку виникнення спору, який має на меті врегулювання відносин між власником земельної ділянки та суб`єктом, який здійснив реєстрацію на виконання наданих йому владних повноважень, такий віднесено до компетенції адміністративних судів, а предметом цього спору є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб).

У ЛМР не виникло жодного приватно-правового спору із ГУ ДГК і предметом оскарження є дії державного кадастрового реєстратора ГУ ДГК , який неправомірно здійснив державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 4610137500:08:002:0708 по АДРЕСА_1 .

Ігноруючи норми чинного законодавства про те, що технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) включає рішення відповідного органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою (у випадках, передбачених законом) та згоду власника земельної ділянки, а для земель державної та комунальної власності органу, уповноваженого здійснювати розпорядження земельною ділянкою, на відновлення меж земельної ділянки користувачем, державний кадастровий реєстратор прийняв рішення про внесення відомостей до Державного земельного кадастру та присвоєння кадастрового номеру 4610137500:08:002:0708.

У відзиві на апеляційну скаргу третя особа ОСОБА_1 підтримала доводи, викладені у оскаржуваній ухвалі, заперечила обґрунтованість апеляційних вимог та просила залишити ухвалу суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Представник ЛМР у судовому засіданні апеляційного суду підтримала подану апеляційну скаргу доводами, аналогічними до тих, що зазначені у її тексті. Просила скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу для продовження розгляду до того ж суду.

Представник відповідачів у режимі відеоконференції підтримав доводи, викладені у оскаржуваному судовому рішенні, заперечив обґрунтованість апеляційних вимог та просив залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Представник третьої особи Малєєвої Н.Ю. у ході апеляційного розгляду заперечив обґрунтованість вимог апелянта доводами, викладеними у відзиві на апеляційну скаргу. Просив залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вимог апелянта, виходячи із такого.

Як безспірно встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 10 січня 2020 року замовила у КП «Картограф» проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою м. Львів, Шевченківський район, Споживчий кооператив «Геофізик» по вул. Абхазькій.

Рішенням № РВ-7301241442020 від 06 серпня 2020 року державним кадастровим реєстратором Відділу у Сторожинецькому районі ГУ ДГК було відмовлено у внесенні відомостей до Державного земельного кадастру з підстав невідповідності поданих документів законодавству та зазначено про необхідність привести у відповідність перелік обмежень земельної ділянки відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 1051 від 17 жовтня 2012 року та внесеними змінами від 06 червня 2020 року № 134.

Згідно із витягом із Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-7905670562020 від 10 серпня 2020 року земельна ділянка у АДРЕСА_1 зареєстрована у Державному земельному кадастрі за № 4610137500:08:002:0708 за цільовим призначенням « 02.01 Для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)». Інформація про зареєстроване право власності в Державному земельному кадастрі відсутня.

Відповідно до копію Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 282437402 від 02 листопада 2021 року на земельну ділянку з кадастровим номером 4610137500:08:002:0708 не зареєстровано право комунальної власності, як стверджує позивач.

ЛМР звернулася до адміністративного суду із позовом, у якому оскаржує дії Реєстратора при здійсненні 10 серпня 2020 року державної реєстрації земельної ділянки площею 0,0855 га з кадастровим номером 4610137500:08:002:0708, посилаючись на те, що ця земельна ділянка перебуває у комунальній власності.

При цьому необхідність звернення до адміністративного суду ЛМР обґрунтовує не наявністю у неї владних управлінських повноважень, а пов`язує із статусом власника земельної ділянки, що розташована на території Львівської міської територіальної громади та перебуває у комунальній власності громади.

Водночас ОСОБА_1 є користувачем земельної ділянки № НОМЕР_1 площею 0,100 га, що підтверджується довідкою Споживчого кооперативу «Геофізик» від 24 січня 2019 року

При наданні правової оцінки правильності вирішення судом першої інстанції цього процесуального питання оскаржуваною ухвалою та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції виходить із такого.

Відповідно до частини 1 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Частиною 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно з приписами частини 3 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Статтею 124 Конституції України передбачено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Слід зауважити, що поняття «суд, встановлений законом» містить, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.

Судова юрисдикція це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

На переконання апеляційного суду, при визначенні предметної юрисдикції справ слід враховувати суть права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлені вимоги, характер спірних правовідносин, зміст та юридичну природу обставин у справі. Юрисдикційність спору залежить від характеру спірних правовідносин, правового статусу суб`єкта звернення та предмета позовних вимог, при цьому визначення предмета та підстав позову, обрання способу судового захисту належить виключно позивачеві.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, в якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа.

Приписами частини 1 статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК) встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Правила визначення компетенції судів щодо розгляду цивільних справ передбачено у частині 1 статті 19 ЦПК, відповідно до якої суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Водночас згідно із частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень..

Відповідно до частини 1 статті 4 КАС, у якій наведено визначення термінів, що вживаються у цьому Кодексі:

адміністративна справа переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір;

публічно-правовий спір спір, у якому:

хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або

хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або

хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи;

суб`єкт владних повноважень орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг;

позивач особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, або адміністратор за випуском облігацій, який подає позов до адміністративного суду на захист прав, свобод та інтересів власників облігацій відповідно до положень Закону України «Про ринки капіталу та організовані товарні ринки», а також суб`єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду.

Частиною 3 статті 19 КАС визначено, що адміністративні суди не розглядають позовні вимоги, які є похідними від вимог у приватно-правовому спорі і заявлені разом з ними, якщо цей спір підлягає розгляду в порядку іншого, ніж адміністративне, судочинства і знаходиться на розгляді відповідного суду.

Як встановлено пунктом 1 частини 1 статті 238 КАС, суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

При цьому слід наголосити, що основною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Отже, до адміністративного суду можуть бути оскаржені виключно рішення, дії та бездіяльність суб`єкта владних повноважень, що виникають у зв`язку зі здійсненням таким суб`єктом владних управлінських функцій, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності встановлено інший порядок судового провадження.

Суд апеляційної інстанції погоджується із думкою суду першої інстанції про те, що ЛМР, яка вважає себе власником земельної ділянки, що перебуває у комунальній власності та розташована у межах Львівської міської територіальної громади, у рамках цієї справи фактично оспорює наявність/відсутність у третьої особи ОСОБА_1 права користування земельною ділянкою площею 0,0855 га з кадастровим номером 4610137500:08:002:0708 та статусу цієї земельної ділянки, як вільної від речового права користування.

Відтак, у суду першої інстанції були належні правові та фактичні підстави для висновку про те, що ініційований ЛМР спір хоча й стосується оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, однак має на меті у такий спосіб вирішити питання про захист цивільного права позивача, що виключає можливість розгляду цього спору у порядку адміністративного судочинства.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що така справа не може бути розглянута за правилами адміністративного судочинства і провадження у справі слід закрити на підставі пункту 1 частини 1 статті 238 КАС із роз`ясненням позивачеві його права на звернення до суду за захистом своїх прав у порядку цивільного судочинства.

Підсумовуючи наведене, на переконання апеляційного суду, доводи апеляційної скарги, наведені на спростування висновків суду першої інстанції, не містять належного обґрунтування чи фактичних обставин, які б були безпідставно залишені без розгляду судом першої інстанції.

Порушень норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування судового рішення, або неправильного застосування норм матеріального права поза межами вимог апелянта та доводів, викладених у апеляційній скарзі, у ході апеляційного розгляду справи встановлено не було.

З огляду на викладене суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції, вирішуючи це процесуальне питання, правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Підстав для зміни розподілу судових витрат за наслідками апеляційного перегляду справи у відповідності до вимог частини 6 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України немає.

Керуючись статтями 241, 243, 308, 310, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ :

апеляційну скаргу Львівської міської ради залишити без задоволення, а ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 20 січня 2021 року у справі № 380/9850/21 без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя Т. В. Онишкевич судді Р. П. Сеник Н. М. Судова-Хомюк Постанова у повному обсязі складена 20 квітня 2022 року.