Постанова

від 19.04.2022 по справі 640/2961/20

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 квітня 2022 року

м. Київ

справа №640/2961/20

адміністративне провадження № К/9901/47380/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Олендера І.Я.,

суддів: Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.09.2021 (судді: Безименна Н.В. (головуючий), Бєлова Л.В., Кучма А.Ю.) у справі №640/2961/20 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Моноліт Буд» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

У С Т А Н О В И В:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. Товариство з обмеженою відповідальністю «Моноліт Буд» (далі - позивач, Товариство) звернулось до суду з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві (далі - відповідач, контролюючий орган) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 23.01.2020 № 000131261505, від 23.01.2020 №000132261505.

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення контролюючим органом прийнято безпідставно, оскільки висновки контролюючого органу про порушення Товариством вимог податкового законодавства є не обґрунтованими та базуються виключно на припущеннях, натомість у позивача наявні всі первинні документи, які підтверджують здійснення господарських операцій з контрагентами та свідчать про відсутність порушень податкового законодавства з боку позивача.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Рішенням Окружного адміністративного суду м.Києва від 24.06.2021 в задоволенні позову відмовлено.

4. Ухвалюючи рішення про відмову в позові суд першої інстанції дійшов висновку про нереальність господарських операцій з контрагентами ТОВ «БУДІВЕЛЬНА ФІРМА ЕКОБУД», ТОВ «БАРСА ІНТЕРПРАЙМ», ТОВ «МІКРОТОРГ», ТОВ «ДИПЛОМАТ УНІВЕРС», ТОВ «КАРАТ ТРЕНД», ТОВ «БІНОМ КОРПОРЕЙТ». Такі висновки суд першої інстанції зробив виходячи з аналізу господарських правовідносин обумовлених укладеними договорами (проведення робіт (надання послуг) з ремонту та обслуговування, поставка товару), обсягів виконання робіт (надання послуг) та відсутності у виконавців (постачальників) трудових, виробничих потужностей, а також здійснення ними діяльності, відмінної від діяльності, яка була предметом договорів з ТОВ «Моноліт Буд». За результатом аналізу встановлених обставин спірних господарських операцій та наданих позивачем первинних документів суд першої інстанції зазначив про те, що такі в сукупності не дають можливості встановити реальність відображених у податковому обліку господарських операцій із зазначеними контрагентами. При цьому суд також виходив з того, що позивачем не подано доказів щодо перевірки ділової репутації контрагентів та не наведено конкретних обставини укладення та виконання спірних договорів.

5. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.09.2021 рішення суду першої інстанції скасовано, позов задоволено, оскаржувані податкові повідомлення - рішення визнано протиправними та скасовано.

6. Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позов апеляційний суд виходив з того, що відповідачем не надано належних доказів на підтвердження недобросовісності позивача чи його контрагентів, як і не наведено будь-яких доводів щодо здійснення позивачем господарських операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру отримати виключно неправомірну податкову вигоду у вигляді безпідставного формування податкового кредиту. Також, суд вказав, що основним підґрунтям доводів контролюючого органу, які стали підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, фактично було не підтвердження здійснення господарських операцій з надання послуг та поставки товарів по ланцюгу їх постачання, відсутність трудових ресурсів та основних засобів у контрагентів, проте такі доводи не підтверджені належними, допустимими та достовірними доказами. Вказані обставини обґрунтовано виключно податковою інформацією, отриманою в результаті аналізу даних, наявних в інформаційно-аналітичних ресурсах ДПС, що не оформлено окремими документами (доказами), як і не вжито контролюючим органом заходів щодо проведення зустрічних перевірок контрагентів.

При цьому судом було встановлено, що на балансі позивача перебуває значна кількість будівельної техніки, в тому числі баштові крани, здійснення їх технічного обслуговування та ремонту є таким, що відповідає розумній діловій меті Товариства, а до видів діяльності контрагентів належить професійна технічна діяльність, що може включати обслуговування та ремонт устатковання та механізмів; всі придбані у контрагентів матеріали (дріт, оцинковані рулони, фундаментні анкери) оприбутковані позивачем та використовувались ним у власній господарській діяльності при утриманні, експлуатації і оперативній оренді основних засобів загальновиробничого призначення, що підтверджується відповідними первинними документами; позивачем надано первинні документи, які підтверджують реальне виконання договірних правовідносин, що були обумовлені між позивачем та контрагентами і будь- які зауваження щодо їх оформлення у контролюючого органу відсутні

Короткий зміст вимог касаційної скарги

7. Не погодившись із рішенням суду апеляційної інстанції, контролюючий орган подав касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.09.2021 та залишити в силі рішення Окружного адміністративного суду м.Києва від 24.06.2021.

8. Касаційний розгляд справи проведено в попередньому судовому засіданні відповідно до ст. 343 Кодексу адміністративного судочинства України.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

9. Судами попередніх інстанцій встановлено, що фактичною підставою для збільшення позивачу суми грошового зобов`язання з ПДВ, зменшення розміру від`ємного значення суми ПДВ та застосування штрафних (фінансових) санкцій стали висновки контролюючого органу викладені в акті перевірки №242/26-15-05-01-02/35131736 від 26.12.2019, оформленого за результатами проведеної документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «МОНОЛІТ БУД» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин із ТОВ «БФ ЕКОБУД» за період жовтень 2018 року, ТОВ «БАРСА ІНТЕРПРАЙМ» за січень, лютий 2019 року, ТОВ «МІКРОТОРГ» за період січень, лютий 2019 року, ТОВ «ДИПЛОМАТ УНІВЕРС» за період лютий 2019 року, ТОВ «КАРАТ ТРЕНД» за період лютий, березень 2019 року, ТОВ «БІНОМ КОРПОРЕЙТ» за квітень 2019 року, під час якої було виявлено порушення позивачем вимог п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, п.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.1.2 ст.1, п.2.4 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 3672377 грн та завищено суму від`ємного значення ПДВ на загальну суму 575231,00 грн.

Висновки фахівців контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства в акты перевірки вмотивовано тим, що господарські операції з контрагентами ТОВ «БУДІВЕЛЬНА ФІРМА ЕКОБУД», ТОВ «БАРСА ІНТЕРПРАЙМ», ТОВ «МІКРОТОРГ», ТОВ «ДИПЛОМАТ УНІВЕРС», ТОВ «КАРАТ ТРЕНД», ТОВ «БІНОМ КОРПОРЕЙТ» не спричинили настання реальних правових наслідків, з огляду на те, що такі операції, на думку контролюючого органу, фактично не відбувались та мають формальний характер, оскільки за результатами аналізу даних наявних в інформаційно - аналітичних ресурсах ДПС було встановлено відсутність у вказаних контрагентів та контрагентів по ланцюгу постачання трудових та матеріальних ресурсів (складських приміщень, транспортних засобів, основних засобів) для проведення відповідних господарських операцій, не звітування господарюючих суб`єктів до контролюючих органів. Також відповідач вказував на здійснення контрагентами діяльності відмінної від діяльності, що була предметом договорів з ТОВ «Моноліт Буд».

На підставі акту перевірки та вказаних висновків контролюючим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 23.01.2020:

- №000131261505, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 4590471,00 грн, у т.ч. за основним платежем в розмірі 3672377,00 грн та за штрафними санкціями 918094,00 грн;

- №000132261505, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на загальну суму 575231,00 грн.

Судами встановлено, що позивач мав взаємовідносини з контрагентами ТОВ «БУДІВЕЛЬНА ФІРМА ЕКОБУД», ТОВ «БАРСА ІНТЕРПРАЙМ», ТОВ «МІКРОТОРГ», ТОВ «ДИПЛОМАТ УНІВЕРС», ТОВ «КАРАТ ТРЕНД», ТОВ «БІНОМ КОРПОРЕЙТ» на підставі договорів поставки, надання послуг та виконання робіт.

Судами також встановлено, що позивачем в підтвердження реальності здійснення господарських операцій було надано копії документів, зокрема, договори, видаткові накладні, податкові накладні, акти здачі-прийняття робіт, акти, платіжні доручення, картки рахунку 1091, інвентарні картки обліку основних засобів, наказ про введення в експлуатацію основних засобів, приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів, картки рахунку 209, акти списання товарів, оборотно-сальдової відомості по рахунку 201, картки рахунку 201.

Судом апеляційної інстанції на підставі первинних документів також встановлено, що основними видами діяльності позивача за КВЕД є, зокрема, 43.99 «Інші спеціалізовані будівельні роботи, н.в.і.у.» (основний), 77.32 «Надання в оренду будівельних машин і устатковання», 33.20 «Установлення та монтаж машин і устатковання», 41.20 «Будівництво житлових і нежитлових будівель». Станом на жовтень 2018 - квітень 2019 на балансі у позивача перебувало, 30 баштових кранів, що підтверджується оборотно-сальдовою відомістю по рахунку.

Враховуючи, що на балансі позивача перебуває значна кількість будівельної техніки, в тому числі баштові крани, здійснення їх технічного обслуговування та ремонту (предмет договорів з контрагентами) є таким, що відповідають розумній діловій меті Товариства.

Придбані у контрагентів товари (дріт, оцинковані рулони) оприбутковані позивачем та використовувались ним у власній господарській діяльності при утриманні, експлуатації і оперативній оренді основних засобів загальновиробничого призначення, що підтверджується відповідними первинними документами, зокрема. актами списання товарів, оборотно-сальдовою відомістю по рахунку та картками рахунків.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

10. Підставою касаційного оскарження рішень судів першої та апеляційної інстанцій контролюючий орган зазначив неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, зокрема пункту 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме неправильно застосовано норми п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України,

Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що суд апеляційної інстанції при прийнятті рішення не врахував відповідних висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 14.05.2019 у справі № 826/6838/18, від 20.02.2020 у справі № 826/16/16, від 26.06.2018 у справі № 816/1422/17, що свідчить про неправильне застосування судами п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, п.1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.1.2 ст.1, п.2.4 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88. Зокрема, відповідач вказує, що всупереч висновкам Верховного Суду суд апеляційної інстанції не враховано, що на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій платник повинен мати відповідні первинні документи, які в сукупності з встановленими обставинами справи, зокрема, і щодо можливостей здійснення господарюючими суб`єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для виконання умов, обумовлених договорами, мають свідчити про факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податкового обліку. Проте судом не враховано доводи контролюючого органу щодо неможливості надання послуг та постачання товару контрагентами в силу відсутності в них трудових та матеріальних ресурсів, ненаданого документів, що підтверджують якість застосованих матеріалів під час проведення ремонтних робіт, журналів нагляду, графіку ремонту, допуску до проведення робіт, дозволів на проведення робіт з ремонту, не надано доказів, які б свідчили про виявлену позивачем належну обачність при виборі контрагентів, крім того, в деяких договорах зазначено розрахункові рахунки, які були відкриті в банківських установах пізніше в час, а ніж датовано укладені договори.

11. Товариством надано відзив на касаційну скаргу контролюючого органу, в яких позивач вказує, що судом апеляційної інстанції надано юридично правильну оцінку обставинам, відповідно до яких підтверджуються дотримання позивачем вимог норм Податкового кодексу України при формуванні даних податкового обліку та зазначає, що фактичне здійснення операцій підтверджується наявними у справі первинними документами, складеними з дотриманням вимог чинного законодавства, натомість контролюючим органом не надано жодних доказів на підтвердження своєї позиції щодо відсутності реальних правових наслідків господарських операцій між позивачем та контрагентами, у зв`язку з чим, Товариство просить залишити касаційну скаргу контролюючого органу без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції просить залишити без змін.

ПОЗИЦІЯ СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої і апеляційної інстанцій

12. Надаючи оцінки доводам скаржника у касаційні скарзі колегія суддів касаційної інстанції виходить з вимог частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Перевіривши доводи касаційної скарги, в межах касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, а також, надаючи оцінку правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції в оскаржуваних судових рішеннях норм матеріального і процесуального права у спірних правовідносинах, Верховний Суд виходить з наступного.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України).

Також пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

З аналізу вказаних правових норм вбачається, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (пункт 44.1 статті 44 Податкового кодексу України).

А згідно вимог статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції. Документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Зазначена правова позиція неодноразово була викладена у постановах Верховного Суду, зокрема від 28 квітня 2020 року (справа № 826/15568/16), від 10 квітня 2020 року (справа № 808/954/17), від 09 вересня 2021 року (справа №460/2315/19).

Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, враховуючи специфіку таких операцій та договорів, що їх регламентують, Товариство повинно мати відповідні належно оформлені первинні документи, які в сукупності з встановленими обставинами мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що є підставою для формування платником податкового обліку.

Крім того, при вирішенні податкових спорів Суд враховує презумпцію добросовісності платника податків за якою передбачається економічна виправданість дій платника, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди та достовірність у бухгалтерській та податковій звітності платника.

Згідно доктрини реальності господарської операції, яка застосовується у судовій практиці Верховного Суду, наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів.

Нормами Податкового кодексу України презюмується вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків, як обов`язкова ознака господарської операції.

Так, судом апеляційної інстанції досліджено первинні документи, які згідно з п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України, є підставою для податкового обліку та встановлено, що спірні господарські операції з придбання позивачем послуг (робіт) та товару є реальними. Надані позивачем документи містять достатні дані про зміст господарських операцій та їх учасників, підтверджують фактичне їх здійснення.

Зауваження щодо оформлення первинних документів у контролюючого органу відсутні, про що свідчить, зокрема і акт перевірки.

Доводи контролюючого органу про нереальність проведених позивачем господарських операцій з контрагентом судами попередніх інстанцій обґрунтовано не взято до уваги, оскільки такі висновки не підтверджені доказами, які б відповідали критеріям належності, допустимості та достовірності.

Так, з огляду на приписи приписами частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Тобто саме на відповідача покладено обов`язок доказування правомірності прийняття оскаржуваних у цій справі податкових повідомлень - рішень. При цьому суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваних рішень.

Як встановлено судами та вбачається з матеріалів справи, а саме з акту перевірки, контролюючий орган дійшов висновку про нереальність господарських операцій виключно на підставі аналізу зібраної та опрацьованої узагальненої податкової інформації наявної в інформаційно - аналітичних ресурсах ДПС, відповідно до якої контрагенти позивача не мають трудових та матеріальних ресурсів для ведення відповідної господарської діяльності, не звітують до контролюючих органів, не підтверджено ланцюга постачання придбаного позивачем товару, а надані послуги не відповідають основним видам діяльності господарюючих суб`єктів, які надавали такі послуги (роботи).

При цьому на підтвердження вказаної інформації відповідачем не надано належних, допустимих та достовірних доказів, як того вимагають приписи процесуального закону.

Інформація, що міститься в інформаційних базах даних контролюючих органів носить інформативний характер та не доводить наявності порушень податкового законодавства позивачем. Доказів, які б свідчили, що наявні у контрагентів трудові ресурси та матеріально - технічне забезпечення були недостатніми для проведення господарської діяльності з поставки товару чи надання послуг (робіт) позивачу, обумовленого укладеними договорами, надано не було, як не було доведено та надано належних доказів, які б свідчили про наявність фактів, які встановлені судами, однак не були враховані під час прийняття рішень, та свідчили про протиправну поведінку як позивача так і контрагента та злагодженості дій між ними.

Вказана позиція неодноразово була висловлена Верховним Судом, зокрема в постановах від 03.10.2019 у справі № 811/3223/14, від 16.04.2020 у справі №810/3443/18, від 30.09.2021 у справі № 400/1986/19 та врахована судом першої інстанції під час вирішення цієї справи.

Слід також вказати, що, як вже зазначалось вище, суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин. (частина друга статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України). З урахуванням зазначеного, посилання відповідача в касаційній скарзі на те, що судом апеляційної інстанції не було взято до уваги та фактично не правильно надано оцінку посиланням на не надання позивачем документів, що підтверджують якість застосованих матеріалів, журналів нагляду, графіку ремонту, допусків та дозволів на проведення робіт з ремонту, зазначення в договорах недостовірних реквізитів, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки такі посилання не підтверджені жодним належним, допустимим та достовірним доказом, як того вимагають приписи процесуального закону, крім того, акт перевірки взагалі не містить будь яких посилань на відсутність вказаних документів чи недостовірність їх реквізитів.

Зокрема слід зазначити, що запит до Головного управління праці Державної служби з питань праці у Київській області, щодо наявності дозволів у контрагентів позивача на проведення робіт підвищеної небезпеки та відповідь на такий запит датовані 12.11.2020 та 30.11.2020 відповідно, в той час як фактично перевірка проведена в грудні 2019 року, а податкові повідомлення - рішення на її підставі прийнято 23.01.2020.

Крім того, слід зазначити, що у листі ГУ Держпраці у Київській області від 30.11.2020 №11/3/20/19322, на який як на доказ неможливості ТОВ «БФ Екобуд», ТОВ «Карат Тренд», ТОВ «Біном Корпорейт» здійснювати роботи з ремонту, технічного обслуговування та фарбування складових баштових кранів посилається відповідач, наведено інформацію щодо відсутності у вказаних Товариств дозволів на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки. Проте ТОВ «БФ Екобуд», ТОВ «Карат Тренд», ТОВ «Біном Корпорейт» не здійснювали експлуатацію будівельних кранів та не виконували роботи підвищеної небезпеки із застосуванням машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки, а здійснювали саме ремонтні роботи, технічне обслуговування та фарбування окремих елементів таких машин (механізмів, устаткування).

Відповідно до п.3 Порядку видачі дозволів на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.10.2011 №1107, експлуатація машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки - довготривалий період використання під час виробничого процесу машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки з урахуванням їх експлуатаційних характеристик; застосування машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки - використання машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки за призначенням згідно з результатами оцінки їх відповідності вимогам законодавства з питань охорони праці та промислової безпеки.

Отже, проведення технічного обслуговування, ремонту та фарбування баштових кранів не належить до експлуатації чи застосування машин, механізмів, устатковання підвищеної небезпеки, що свідчить про безпідставність тверджень контролюючого органу про неможливість виконання вказаних робіт контрагентами позивача за відсутності відповідного дозволу Держпраці.

Щодо посилання контролюючого органу на те, що окремі договори з контрагентами містять ознаки фальшування, оскільки у реквізитах договорів вказано номери розрахункових рахунків відкритих в банківських установах пізніше, аніж датовано договори, то такі також судом не приймаються до уваги, з огляду на те, що вказане не було підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень - рішень, в акті перевірки про вказані обставин не зазначено. Такі обставини відповідач навів у додаткових поясненнях від 24.011.2022 поданих до позовної заяви, апеляційній та касаційній скаргах. Крім того, доказів, які б відповідали критеріям допустимості та достовірності, та підтверджували факт відкриття рахунків в банківських установах пізніше, аніж такі рахунки було зазначено у договорах контролюючим органом надано не було, зокрема відповідної довідки банку.

З огляду на вказане та враховуючи вимоги частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України зазначені доводи контролюючого органу не приймаються до уваги.

Суд апеляційної інстанції правильно відхилив і посилання контролюючого органу щодо не подання контрагентами позивача податкової звітності, оскільки вказане стосувалось періоду вже після здійснення відповідних господарських операцій, а дії чи бездіяльність таких юридичних осіб, які мали місце в період, після завершення господарських операцій та фактичного виконання умов договорів, не можуть впливати на оцінку господарських взаємовідносин і свідчити про безтоварність (фіктивність) таких операцій.

Також слід зазначити, що посилання контролюючого органу на непідтвердження придбання товарів (робіт, послуг) по ланцюгу постачання, реалізованих контрагентами на адресу позивача, є безпідставними, оскільки не підтверджені жодними доказами. Згідно акту перевірки, контролюючий орган дійшов вищевказаних висновків виключно на підставі інформації наявної в інформаційних базах даних контролюючого органу, посилань на документи акт перевірки також не містить.

Отже колегія суддів зазначає, що жодного належного, допустимого та достовірного доказу в підтвердження посилань щодо нереальності спірних господарських операцій контролюючим органом надано не було, матеріали справи таких не містять.

Контролюючим органом на виконання передбаченого частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України обов`язку не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені первинними документами, а також не надано жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в таких документах є недостовірними.

Контролюючим органом зроблено відповідні висновки на підставі аналізу інформації, а не доказів, інформація (без документального підтвердження), на яку посилається відповідач, як на підставу нереальності господарських операцій, не відповідає критерію юридичної значимості та не є допустимим та достовірним доказом в розумінні процесуального Закону.

Висновки ж суду апеляційної інстанції є результатом оцінки наявних у його розпорядженні доказів. Суд касаційної інстанції не може не погодитись із ними, оскільки така оцінка здійснена з дотриманням вимог процесуального закону щодо повного та всебічного з`ясування всіх обстави справи на підставі належних та допустимих доказів.

13. Надаючи оцінку доводам відповідача, наведеним у касаційній скарзі, щодо неврахування судами висновків Верховного Суду, сформованих у постановах Верховного Суду від 14.05.2019 у справі № 826/6838/18, від 20.02.2020 у справі №826/16/16, від 26.06.2018 у справі № 816/1422/17, колегія суддів звертає увагу на наступне.

Контролюючий орган посилається на правові позиції Верховного Суду, пов`язані виключно з критеріями оцінки доказів та висновками, здійсненими за результатами їх дослідження, що не є свідченням застосування у цій справі норм права, без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

Аналіз висновків судів попередніх інстанцій у цій справі та в наведених відповідачем рішеннях суду касаційної інстанції свідчить про те, що вони ґрунтуються на конкретних фактичних обставинах справи, результати розгляду яких залежать від їх (обставин) повноти, характеру, об`єктивності, юридичного значення. При цьому у наведених контролюючим органом постановах Верховного Суду, зокрема наголошувалось про необхідність дослідження сукупності обставин справи та первинних документів, які можуть як підтверджувати, так і спростовувати реальність господарських операцій у конкретному спірному випадку.

Таким чином, наведені скаржником судові рішення ухвалені за інших фактичних обставин справи, встановлених судами, тому посилання на те, що рішення у цій справі ухвалено без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених постановах Верховного Суду, є безпідставними.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

14. Наведене вище у сукупності дає підстави вважати, що судом апеляційної інстанції повно та всебічно встановлено фактичні обставини справи та надано об`єктивний та обґрунтований їх аналіз з урахуванням доводів сторін.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильних по суті висновків суду апеляційної інстанції та фактично зводяться до переоцінки обставин господарських операцій позивача з контрагентами проте положення статі 341 Кодексу адміністративного судочинства України не наділяють суд касаційної інстанції повноваженнями встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

15. Переглянувши судове рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення фактичних обставин справи та правильність застосування норм матеріального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, враховуючи норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення, суд апеляційної інстанції не допустив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судового рішення, а тому касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.09.2021 слід залишити без задоволення.

16. Відповідно до п. 1 частини першої ст. 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

17. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України).

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України залишити без задоволення, а постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.09.2021 у справі №640/2961/20 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддіІ.Я.Олендер І.А. Гончарова Р.Ф. Ханова