Рішення

від 19.04.2022 по справі 680/936/21

НОВОУШИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

НОВОУШИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 680/936/21

2/680/65/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 квітня 2022 року смт Нова Ушиця

Новоушицький районний суд Хмельницької області в складі:

головуючого судді Олійник А.О.,

з участю секретаря судового засідання Максимчука С.М.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача Вороновського Ю.В. ,

розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Хмельницького обласного центру з гідрометеорології Державної служби України з надзвичайних ситуацій про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи, поновлення на роботі та зобов`язання відповідача виплатити середню заробітну плату за час відсторонення від роботи,

установив:

Зміст позовних вимог та позиції учасників справи

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом в якому просив: визнати незаконним та скасувати наказ відповідача про відсторонення його від роботи, поновити його на роботі та зобов`язати відповідача виплатити середню заробітну плату за час незаконного відсторонення від роботи до поновлення на роботі.

В обґрунтування позовних вимог вказав, що працює на посаді техніка -метеоролога ІІ категорії метеостанції Нова Ушиця, що є структурним підрозділом Хмельницького обласного центру з гідрометеорології.

02 грудня 2021 року його було повідомлено про необхідність вакцинації, а 08 грудня 2021 року був виданий спірний наказ про відсторонення його від роботи з 09 грудня 2021 року з підстав відсутності щеплення від респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 без збереження заробітної плати.

Вважає даний наказ незаконним з таких підстав:

- вказані відповідачем законодавчі та нормативні акти, як підстава відсторонення від роботи, не дають підстав на прийняття такого рішення, оскільки суперечать Конституції України, статті 43 КЗпП та рішенню Конституційного Суду України від 28 серпня 2020 року у справі № 1-14/2020 (230/20);

- щеплення від респіраторної хвороби COVID-19 відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» та частини першої статті 27 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» не є обов`язковим;

- статтею 43 КЗпП та іншими законами України не передбачено правової можливості відсторонення працівника від роботи із підстав відсутності у нього щеплення від COVID-19;

- наказ Міністерства охорони здоров`я України від 04 жовтня 2021 року № 2153 «Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням» (далі - наказ МОЗ № 2153) є незаконним і не підлягає виконанню, оскільки була порушена передбачена Конституцією України та законом процедура введення карантину.

Представник відповідача Хмельницького обласного центру з гідрометеорологіїЮ.Вороновський подав до суду відзив на позов та заперечення в яких вказав про відсутність підстав для задоволення позову, покликаючись на наступне:

- Хмельницький обласний центр з гідрометеорології є державною установою та належить до сфери управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій;

- частиною другою статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» та вимогами наказу МОЗ № 2153 встановлено обов`язковість для позивача з 09 грудня 2021 року профілактичного щеплення проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України;

- пунктом 41-6 постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (далі- постанова КМУ № 1236) з відповідними змінами, визначений обов`язок відповідача забезпечити контроль за проведенням обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19, а також забезпечити відсторонення від роботи працівників та державних службовців, обов`язковість профілактичних щеплень проти COVID-19 яких визначена Переліком та які відмовляються або ухиляються від проведення таких обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 відповідно до статті 46 Кодексу законів про працю України, частини другої статті 12 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" та частини третьої статті 5 Закону України "Про державну службу", крім тих, які мають абсолютні протипоказання до проведення таких профілактичних щеплень проти COVID-19 та надали медичний висновок про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19, виданий закладом охорони здоров`я;

- позивач був попереджений про можливість його відсторонення від роботи, останній не надав документів, які б підтверджували отримання ним обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 або медичного висновку про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19;

- рішення Конституційного Суду України від 28 серпня 2020 року у справі № 1-14/2020 (230/20) жодним чином не стосувалося постанови Кабінету Міністрів України № 1236, оскільки в цій частині конституційне провадження було закрите, постанова Кабінету Міністрів України № 1236 є чинною та підлягає виконанню, як і наказ МОЗ № 2153.

Позивач ОСОБА_1 у вступному слові позов підтримав у повному обсязі. Пояснив, що дійсно відмовився від профілактичного щеплення від COVID-19 у зв`язку із тим, що відсутні правові підстави для такого. Вважає введений карантин незаконним. Також посилався на те, що відсторонення відбулось за відсутності подання посадових осіб державної санітарно-епідеміологічної служби. Зазначив, що на місці роботи фактично разом перебувають лише три працівники, кожен з яких має окремий кабінет. Додатково пояснив, що з 02 березня 2022 року його допущено до роботи у зв`язку із зупиненням дії наказу МОЗ № 2153 на час дії воєнного стану в Україні.

Представник відповідача Вороновський Ю.В. позов не визнав, в його задоволенні просив відмовити за безпідставністю з підстав викладених у відзиві на позов та у запереченні. Також зазначив, що виконував вимоги постанови Кабінету Міністрів України № 1236, яка зобов`язувала його як керівника відсторонити позивача від роботи.

Процесуальні дії у справі

04 січня 2022 року позовну заяву залишено без руху.

11 січня 2022 року відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання.

10 лютого 2022 року закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті.

22 березня 2022 року розгляд справи відкладено у зв`язку із неявкою представника відповідача.

20 квітня 2022 року задоволено клопотання позивача про долучення доказів.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Позивач ОСОБА_1 з 08 червня 2015 року перебуває у трудових відносинах з відповідачем та працює на посаді техніка -метеоролога ІІ категорії Хмельницького обласного центру з гідрометеорології, про що свідчить копія трудової книжки позивача (арк.спр.9).

02 грудня 2021 року позивача ОСОБА_1 повідомлено про те, що з 09 грудня 2021 року для працівників Хмельницького обласного центру з гідрометеорології та його підрозділів профілактичне щеплення проти COVID -19 є обов`язковим. ОСОБА_1 повідомлено про необхідність надання визначених документів, які б підтверджували повний курс вакцинації або отримання однієї дози дводозної вакцини від COVID -19, включеної ВООЗ до переліку дозволених для використання чи довідки про абсолютні протипоказання до проведення профілактичних щеплень. Також позивача повідомлено про можливість відсторонення від роботи без збереження заробітної плати у разі ненадання зазначених вище документів з 09 грудня 2021 року (арк.спр. 10).

Відповідно до наказу №172/К від 08 грудня 2021 року ОСОБА_1 відсторонено від роботи з 09 грудня 2021 року зв`язку із відмовою від обов`язкового профілактичного щеплення проти COVID -19 до усунення причин, що зумовили таке відсторонення (арк.спр.11).

Наказом Хмельницького обласного центру з гідрометеорології № 27/К від 01 березня 2022 року ОСОБА_1 , техніка-метеоролога ІІ кат. допущено до роботи з 02 березня 2022 року (арк.спр.65).

Згідно даних довідки № 992201-1455/992202 від 13 грудня 2021 року середньомісячний заробіток ОСОБА_1 за жовтень-листопада 2021 року становить 10 312,24 грн, заробітна плата за жовтень 2021 року становить 8854,22 грн, за листопада 2021 року - 11 770,25 грн (арк.спр.12).

Хмельницький обласний центр з гідрометеорології є неприбутковою організацією, що належить до сфери управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій та безпосередньо підпорядковується Українському гідрометричному центру Державної служби України з надзвичайних ситуацій, про що свідчить положення, затверджене наказом Державної служби України з надзвичайних ситуацій від 19 березня 2018 року № 183 (арк.спр.30-39).

Мотиви з яких виходить суд та застосовані норми права

Щодо законності обов`язкового профілактичного щеплення проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2

У пунктах "а", "б" статті 10 Закону України "Основи законодавства України про охорону здоров`я" встановлено обов`язки громадян у сфері охорони здоров`я, зокрема, піклуватись про своє здоров`я та здоров`я дітей, не шкодити здоров`ю інших громадян; у передбачених законодавством випадках проходити профілактичні медичні огляди і робити щеплення.

Частиною першою статті 12 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" передбачено, що профілактичні щеплення проти дифтерії, кашлюка, кору, поліомієліту, правця, туберкульозу є обов`язковими і включаються до календаря щеплень.

Водночас частиною другою статті 12 Закону визначено, що працівники окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких може призвести до зараження цих працівників та (або) поширення ними інфекційних хвороб, підлягають обов`язковим профілактичним щепленням також проти інших відповідних інфекційних хвороб. У разі відмови або ухилення від обов`язкових профілактичних щеплень ці працівники у порядку, встановленому законом, відсторонюються від виконання зазначених видів робіт. Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням проти інших відповідних інфекційних хвороб, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я.

Наказом Міністерства охорони здоров`я України від 04 жовтня 2021 року № 2153, затверджено Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням. Наказ набрав чинності 08 листопада 2021 року.

Відповідно до цього Переліку з 08 листопада 2021 року обов`язковим профілактичним щепленням проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України цієї хвороби, підлягали працівники:

- центральних органів виконавчої влади та їх територіальних органів;

- місцевих державних адміністрацій та їх структурних підрозділів;

- закладів вищої, післядипломної, фахової передвищої, професійної (професійно-технічної), загальної середньої, у тому числі спеціальних, дошкільної, позашкільної освіти, закладів спеціалізованої освіти та наукових установ незалежно від типу та форми власності.

Наказом Міністерства охорони здоров`я України від 01 листопада 2021 року № 2393, який набув чинності 09 грудня 2021 року, доповнено Перелік та введено обов`язкове профілактичне щеплення проти гострої респіраторної хвороби COVID-19 для працівників:

- підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління центральних органів виконавчої влади;

-установ і закладів, що надають соціальні послуги, закладів соціального захисту для дітей, реабілітаційних закладів;

підприємств, установ та організацій, включених до Переліку об`єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04 березня 2015 року № 83.

Таким чином, обов`язковість профілактичного щеплення проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, визначена законом, зокрема частиною другою статті 12 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" для працівників окремих професій, виробництв та організацій, згідно Переліку №2153.

Тому доводи позивача в частині відсутності законодавчих підстав для обов`язкового профілактичного щеплення проти гострої респіраторної хвороби COVID-19 для працівників окремих видів професій, суд відхиляє як необґрунтовані.

Щодо законності встановленого на території України карантину та конституційності положень постанови КМУ № 1236 та наказу МОЗ № 2153.

Стаття 29 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» визначає, що карантин встановлюється та відміняється Кабінетом Міністрів України. Рішення про встановлення карантину, а також про його відміну негайно доводиться до відома населення відповідної території через засоби масової інформації.

Відповідно до п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» , у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, установлено з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), з 19 грудня 2020 року до 31 грудня 2021 року на території України карантин, продовживши дію карантину, встановленого постановами Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», від 20 травня 2020 року № 392 «Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» та від 22 липня 2020 року № 641 «Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2».

В подальшому дію карантину Кабінетом Міністрів України продовжено до 31 травня 2022 року.

На даний час відсутнє рішення Конституційного Суду України, яким встановлено не конституційність карантинних обмежень та карантину в цілому. В той же час рішенням Конституційного Суду України від 28 серпня 2020 року по справі № 10-р/2020, на яке посилався позивач, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення лише: частин першої, третьої статті 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» від 14 листопада 2019 року № 294-IX зі змінами; абзацу дев`ятого пункту 2 розділу II «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» від 13 квітня 2020 року № 553-IX.

Водночас положення постанови Кабінету Міністрів України №1236 та наказу Міністерства охорони здоров`я № 2153, на час виникнення спірних правовідносин,були чинними, оприлюднені в установленому законом порядку та не визнані неконституційними, а тому підлягали застосування органами державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями, громадянами та ін., в тому числі й відповідачем.

Щодо порушення права позивача на працю

Статтею 43 Конституції України кожному гарантовано право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Це право забезпечується обов`язком держави створювати громадянам умови для повного його здійснення, гарантувати рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовувати програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.

Право на працю означає не гарантування державою працевлаштування кожній особі, а забезпечення саме рівних можливостей для реалізації цього права (підпункт 3.1 пункту 3 Рішення Конституційного Суду України від 7 липня 2004 року № 14-рп/2004).

Згідно зі статтею 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Зважаючи на це, не право на працю, а саме життя, здоров`я і безпека людини, визнаються найвищою соціальною цінністю в Україні.

Отже, вирішуючи питання про співвідношення норм статей 3 та 43 Конституції України, не можна не визнати пріоритетність забезпечення безпеки життя, здоров`я і безпеки людини над правом на працю.

Інтереси однієї особи не можуть домінувати над інтересами держави в питанні забезпечення безпеки життя і здоров`я його громадян.

Індивідуальне право працівника відмовитися від щеплення протиставляється загальному праву інших працівників, які зробили щеплення з метою досягнення загального блага у формі права на охорону здоров`я.

Внаслідок встановлення такого балансу досягається мета - загальне благо у формі права на безпеку та охорону здоров`я, що гарантовано статтями 3, 27 та 49 Конституції України.

Якщо політика добровільної вакцинації недостатня для досягнення і підтримки колективного імунітету або колективний імунітет незалежний від природи захворювання національні влади можуть розумно ввести політику обов`язкової вакцинації для досягнення відповідного рівня захисту від серйозних захворювань.

Досягнення цієї цілі є пріоритетним та виправдовує втручання у право ОСОБА_1 на повагу до приватного життя та право на працю.

Таким чином, втручання у права особи на працю у виді відсторонення від роботи у зв`язку із відмовою від проходження обов`язкового профілактичного щеплення за відсутності абсолютних протипоказань щодо такого, ґрунтується на законі, має законну мету, є пропорційним для досягнення такої мети та цілком необхідним у демократичному суспільстві.

Щодо доводів позивача про експериментальність щеплення проти COVID-19, то суд не вбачає підстав ставити під сумнів адекватність національної системи вакцинації, тому такі доводи відхиляє. Вакцинація проводиться медичними працівниками тільки при відсутності протипоказань, які попередньо перевіряються відповідно до звичайного протоколу, відповідні медичні працівники зобов`язані повідомляти про будь-які підозри на серйозні або несподівані побічні ефекти. Відповідно, безпека використовуваних вакцин знаходиться під постійним контролем компетентних органів.

Щодо законності наказу про відсторонення позивача від роботи

Порядок проходження та відмови від здійснення обов`язкових профілактичних щеплень визначений у статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», де зазначено, що профілактичні щеплення проводяться після медичного огляду особи в разі відсутності у неї відповідних медичних протипоказань. Якщо особа та (або) її законні представники відмовляються від обов`язкових профілактичних щеплень, лікар має право взяти у них відповідне письмове підтвердження, а в разі відмови дати таке підтвердження - засвідчити це актом у присутності свідків.

У статті 27 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» передбачено, що обов`язковим профілактичним щепленням для запобігання поширенню інших інфекційних захворювань підлягають окремі категорії працівників у зв`язку з особливостями виробництва або виконуваної ними роботи. У разі необґрунтованої відмови від щеплення за поданням відповідних посадових осіб державної санітарно-епідеміологічної служби вони до роботи не допускаються.

Пунктом 41-6 Постанови КМУ № 1236, який набрав чинності з 08 листопада 2021 року, керівникам державних органів (державної служби), керівникам підприємств, установ та організацій визначено забезпечити:

- контроль за проведенням обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 працівниками та державними службовцями, обов`язковість профілактичних щеплень яких передбачена Переліком № 2153;

- відсторонення від роботи (виконання робіт) працівників та державних службовців, обов`язковість профілактичних щеплень проти COVID-19 яких визначена Переліком № 2153 та які відмовляються або ухиляються від проведення таких обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19, відповідно до статті 46 КЗпП України, частини другої статті 12 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" та частини третьої статті 5 Закону України "Про державну службу", крім тих, які мають абсолютні протипоказання до проведення таких профілактичних щеплень проти COVID-19 та надали медичний висновок про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19, виданий закладом охорони здоров`я;

- взяти до відома, що на час такого відсторонення оплата праці працівників та державних службовців здійснюється з урахуванням частини першої статті 94 КЗпП України, частини першої статті 1 Закону України "Про оплату праці" та частини третьої статті 5 Закону України "Про державну службу"; відсторонення працівників та державних службовців здійснюється шляхом видання наказу або розпорядження керівника державного органу (державної служби) або підприємства, установи, організації з обов`язковим доведенням його до відома осіб, які відсторонюються; строк відсторонення встановлюється до усунення причин, що його зумовили.

Відповідно до частини першої статті 46 КЗпП України відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається в разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння; відмови або ухилення від обов`язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством.

До інших передбачених законодавством випадків належить, зокрема, відмова або ухилення від профілактичних щеплень працівників професій, виробництв та організацій, для яких таке щеплення є обов`язковим.

Відсторонення працівника від роботи слід розуміти як один із передбачених законодавством випадків призупинення трудових правовідносин, яке полягає в тимчасовому увільненні працівника від обов`язку виконувати роботу за укладеним трудовим договором і тимчасовому увільненні роботодавця від обов`язку забезпечувати працівника роботою або створювати умови для її виконання.

Тимчасове увільнення працівника від виконання його трудових обов`язків в порядку відсторонення від роботи на умовах та з підстав, встановлених законодавством, по суті не є дисциплінарним стягненням, а є особливим запобіжним заходом, який застосовується у виняткових випадках і має на меті запобігання негативним наслідкам - в даному випадку зараження працівників та (або) поширення ними інфекційних хвороб.

Системний аналіз наведених норм дає суду підстави для висновку, що відсторонення працівника від роботи через ухилення чи відмову від обов`язкового профілактичного щеплення, зокрема від гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, обов`язковість якого визначена частиною другою статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», частиною другою статті 27 Закону України ««Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» та Переліком № 2153 допускається за умов:

- виникнення у працівника обов`язку пройти таке щеплення, про що він має бути проінформований,

- надання працівникові розумного строку для проходження медичного огляду та отримання щеплення чи документу про протипоказання,

- документування факту відмови чи ухилення від щеплення,

- видання керівником підприємства, установи, організації наказу про відсторонення працівника від роботи із зазначенням конкретної правової і фактичної підстави (ухилення чи відмова) та строку відсторонення.

Суд встановив, що позивач ОСОБА_1 є працівником Хмельницького обласного центру з гідрометеорології, який є державною установою та належить до сфери управління центральних органів виконавчої влади, а саме до сфери управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій.

Вказана обставина визнається сторонами.

Обов`язковість профілактичного щеплення від COVID-19 для працівників даної установи введена наказом Міністерства охорони здоров`я від 01 листопада 2021 року №2393, який набув чинності 09 грудня 2021 року.

Отже, лише з дати набрання наказом МОЗ №2393 чинності у позивача виник обов`язок упродовж розумного строку пройти медичний огляд і отримати профілактичне щеплення чи надати документи про протипоказання.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач прийняв рішення про відсторонення позивача від роботи 08 грудня 2021 року шляхом видання спірного наказу, тобто ще до виникнення у позивача відповідного обов`язку.

За загальним правилом усі нормативні акти підлягають виконанню не раніше дня набрання ними чинності, тому для працівників Хмельницького обласного центру з гідрометеорології лише з 09 грудня 2021 року могла бути розпочата процедура роз`яснення, проведення медичного огляду та отримання в розумний строк необхідних підтверджуючих документів щодо щеплення.

Отже, спірний наказ № 172/К від 08 грудня 2021 року є передчасним, тобто винесений за відсутності на той час правової підстави. Позивач ОСОБА_1 був позбавлений права пройти медичного огляд перед профілактичним щепленням для з`ясування наявності чи відсутності медичних протипоказань. Необхідності у терміновому відстороненні позивача з 09 грудня 2021 року від роботи суд під час розгляду справи не встановив.

Суд звертає увагу на те, що законодавство при регулюванні питання обов`язкового щеплення від COVID-19 не виключає працю не вакцинованих працівників, оскільки передбачає можливість виконання роботи працівником, який має протипоказання до вакцинації.

Крім того, на думку суду, роботодавцю слід застосовувати індивідуальний підхід щодо кожного окремого працівника та враховувати чи можлива робота працівника в дистанційному режимі, чи контактує працівник при виконанні своїх трудових обов`язків з іншими працівниками та інші обставини.

Аналізуючи вищевикладені обставини та правові норми, суд дійшов висновку про незаконність спірного наказу.

Щодо наявності підстав для скасування наказу

Наказом Міністерства охорони здоров`я України від 25 лютого 2022 року N 380, який набрав чинності 01 березня 2022 року, зупинено дію наказу Міністерства охорони здоров`я України від 04 жовтня 2021 року N 2153 "Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням" до завершення воєнного стану в Україні.

Національне агентство з питань державної служби 04 березня 2022 року надано роз`яснення про те, що наказ МОЗ від 04 жовтня 2021 року N 2153 "Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням", дію якого було зупинено наказом МОЗ від 25 лютого 2022 року N 380, слугував підставою для видання відповідних розпорядчих актів (наказів, розпоряджень) державними органами та органами місцевого самоврядування щодо відсторонення від роботи невакцинованих від COVID-19 працівників, в тому числі державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування, тому означені розпорядчі акти визнаються такими, що втратили чинність з дня набрання чинності вищезгаданим наказом МОЗ від 25 лютого 2022 року N 380. Відтак відсторонені особи допускаються до виконання завдань за посадою.

На час розгляду справи позивача з 02 березня 2022 року допущено до роботи, про що видано наказ № 27/К від 01 березня 2022 року.

Водночас відповідач у наказі № 27/К від 01 березня 2022 року не вирішив питання щодо чинності спірного наказу № 172/К від 08 грудня 2021 року.

Отже, наявні підстави для скасування спірного наказу судом, оскільки судом було встановлено його незаконність.

Щодо поновлення позивача на роботі

Як суд зазначив вище позивач ОСОБА_1 з 02 березня 2022 року допущений до роботи за посадою, таким чином відповідач самостійно відновив порушене становище позивача, тому у позові в цій частині слід відмовити.

Щодо зобов`язання виплатити позивачу середньомісячну заробітну плату за час відсторонення

Кодексом законів про працю України не врегульоване питання про відновлення становища яке існувало до порушення права особи у зв`язку з його незаконним відстороненням від роботи.

Відповідно до п. 10 постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» якщо буде встановлено, що на порушення ст.46 КЗпП роботодавець із власної ініціативи без законних підстав відсторонив працівника від роботи із зупиненням виплати заробітної плати, суд має задовольнити позов останнього про стягнення у зв`язку з цим середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу (ст.235 КЗпП).

За змістом частини другої статті 235 Кодексу законів про працю України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

Позивач, обираючи спосіб захисту порушеного права, просив суд зобов`язати відповідача виплатити йому середню заробітну плату за час незаконного відстронення його від роботи.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ст. 12 ЦПК України).

Основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з п. 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 8 лютого 1995 року (далі- Порядок №100) визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом 2-х місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - календарних днів за цей період.

Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абз. 2 п. 8 Порядку № 100).

З метою ефективного захисту порушених прав позивача ОСОБА_1 , виконуючи завдання цивільного судочинства щодо справедливого вирішення справ по суті, суд вважає необхідним зобов`язати відповідача виплатити на користь позивача середню заробітну плату за час незаконного відсторонення від роботи за період з 09 грудня 2021 року до 01 березня 2022 року включно, обрахованої відповідно до Порядку № 100.

Розподіл судових витрат

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України з відповідача слід стягнути судові витрати у виді сплаченого позивачем судового збору у розмірі 1816 грн на користь позивача.

Керуючись ст.ст.12, 13, 81, 141, 263-265 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 до Хмельницького обласного центру з гідрометеорології Державної служби України з надзвичайних ситуацій про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи, поновлення на роботі та зобов`язання відповідача виплатити середню заробітну плату за час відсторонення від роботи - задовольнити частково.

Визнати незаконним та скасувати наказ Хмельницького обласного центру з гідрометеорології №172/К від 08 грудня 2021 року про відсторонення ОСОБА_1 , техніка-метеоролога ІІ кат. від роботи з 09 грудня 2021 року у зв`язку із відмовою від обов`язкового профілактичного щеплення проти COVID -19 до усунення причин, що зумовили таке відсторонення.

Зобов`язати Хмельницький обласний центр з гідрометеорології Державної служби України з надзвичайних ситуацій виплатити ОСОБА_1 середню заробітну плату за час відсторонення від роботи з 09 грудня 2021 року до 01 березня 2022 року включно, обрахованої відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 8 лютого 1995 року з утриманням з цієї суми податків і обов`язкових платежів.

В іншій частині позову - відмовити.

Стягнути з Хмельницького обласного центру з гідрометеорології Державної служби України з надзвичайних ситуацій на користь ОСОБА_1 судові витрати, пов`язані із сплатою судового збору в сумі 1816 (одна тисяча вісімсот шістнадцять) гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду може бути апеляційна скарга до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів із дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 .

Відповідач: Хмельницький обласний центр з гідрометеорології, місцезнаходження: м. Хмельницький, вул. Грушевського, 87, кім.319, ЄДРПОУ - 21314240.

Суддя А. О. Олійник