Рішення

від 20.04.2022 по справі 160/3058/22

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 квітня 2022 року Справа № 160/3058/22

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ніколайчук С.В.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю "ДНІПРОРУДМЕТ" (49044, м. Дніпро, вул. Володимира Массаковського, буд.3 прим. 43 код ЄДРПОУ 40117603) до Дніпровської митниці (49000, м. Дніпро, вул. Княгині Ольги, код ЄДРПОУ 43350935) про визнання протиправними та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

09 лютого 2022 року товариство з обмеженою відповідальністю "ДНІПРОРУДМЕТ" звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Дніпровської митниці, у якій позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Дніпровської митниці №UA110000/21/000002 від 20.12.2021р. про відмову у видачі сертифіката з перевезення товару EUR.1;

- зобов`язати Дніпровську митницю видати товариству з обмеженою відповідальністю «ДНІПРОРУДМЕТ» сертифікат з перевезення товару EUR.1 для здійснення зовнішньоекономічних операцій за контрактом №25082021 від 25.08.2021, укладеного між ТОВ «ДНІПРОРУДМЕТ» та компанією SOVEL Hellenic Steel Processing Company S.A.» (Greece), згідно з заявою TOB «Дніпрорудмет» №356 від 17.12.2021 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що до митного органу були надані всі документи, необхідні для видачі сертифіката, що видаються інспектором в порту навантаження, що відповідає вимогам наказу № 139 та розпочато процедуру фактичного експортування товару, оскільки відповідно до п. 2 ст. 83 Митного кодексу України позивач подав митному органу документи на такі товари, однак рішенням № UA 110000/21/00001 від 07.12.2021 року митниця відмовила в видачі сертифікату через невідповідність документів.

Ознайомившись з недоліками поданих документів, позивач привів у відповідність та надав відповідачу нову заяву № 356 від 17.12.2021 року, однак, митниця знов відмовила позивачу у видачі сертифікату, з чим позивач не погоджується, оскільки подані позивачем документи містять всі належні та документально обґрунтовані відомості про підтвердження преференційного походження товару з України, тому, на думку позивача, наявні всі підстави для скасування рішення та картки відмови.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду 14 лютого 2022 року відкрито провадження у адміністративній справі; справу №160/3058/22 призначено до розгляду за правилами спрощеного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи Дніпропетровським окружним адміністративним судом, що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до ч.6 ст.12, ч.1,2ст. 257, ч.1 ст. 260 Кодексу адміністративного судочинства України, зазначена справа є справою незначної складності та розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Питання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження.

14 квітня 2022 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній заперечує проти задоволення позовних вимог. В обгрунтування зазанченої позиції зазначає, що ТОВ «Дніпрорудмет» (ЄДРПОУ 40117603) за періодичною митною декларацією ЕК 10 РР від 24.11.2021 №UA110150/2021/019960 та додатковою до неї митною декларацією ЕК 10 ДР від 09.12.2021 №UA110150/2021/020973 здійснено експорт партії товару « змішаний сталевий брухт, походження Україна, згідно з ДСТУ 4121-2002 (змішаний, вид N°501, згідно актів приймання) (HMS 1/2 85/15).

Під час здійснення експорту вищезазначеної партії товару ТОВ «Дніпрорудмет» 17.12.2021 звернулось до Дніпровської митниці із заявою про видачу сертифікату з перевезення товарів з України за формою EUR.1 від 17.12.2021 №356 для видачі сертифіката EUR.1 на товар «змішаний сталевий брухт, ДСТУ 4121- 2002 вид 501, змішаний) (HMS 1/2 85/15)» в рамках Угоди про асоціацію між Україною та ЄС.

Сертифікат про походження товару загальної форми №GR 11200G 10938 (0894703) є документом, виданим Дніпропетровською ТПП в рамках національного законодавства України. Такий сертифікат може бути застосований при наданні товару режиму найбільшого сприяння (непреференційне походження), яким не передбачено застосування умов вільної торгівлі в рамках Угоди та, як наслідок - зниженої ставки вивізного (експортного) мита.

Сертифікат EUR.1 видається безоплатно у разі, якщо його потрібно пред`явити як доказ, що товар(и) відповідає(ють) вимогам правил визначення преференційного походження, встановлених Конвенцією або Угодами, у разі застосування преференційних ставок ввізного (вивізного) мита (частина 1 розділу III Наказу 139).

У даному випадку Сертифікат з перевезення товару EUR.1 є не тільки документом, що підтверджує статус преференційного походження вищезазначеної партії товару з України в рамках Угоди у країні імпорту (Республіка Греція), а також є підставою для застосування при експорті зазначеної партії товару зниженої ставки вивізного (експортного) мита в Україні (5 EUR за тону, замість 58 EUR), та, як наслідок, сплати вивізного (експортного) мита у значно меншому розмірі (385 520,48 грн, замість 4 472 037,56 грн).

Дніпровська митниця повністю не погоджується з позовом ТОВ «Дніпрорудмет» та вважає рішення від 20.12.2021 №UA110000/21/000002 про відмову у видачі сертифіката з перевезення EUR.1 обґрунтованим та чинним.

У задоволенні позовних вимог просить відмовити у повному обсязі.

Суд, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення позову по суті, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, встановив наступне.

25 серпня 2021 року між ТОВ «ДНІПРОРУДМЕТ» (за контрактом - продавець) та компанією SOVEL Hellenic Steel Processing Company S.A.» (Greece) (за контрактом - покупець) був укладений контракт №25082021 купівлі-продажу, згідно предмету якого продавець продає, а покупець покупає на умовах DAP (відповідно до «Інкотермс-2010) м. Цигели, Греція: 11 000 тон стального лому +/- в опції продавця. Відвантаження проводиться судовими партіями. На кожну судову партію підписується відповідна специфікація, яка є невід`ємною частиною цього Контракту.

Згідно з п.2 контракту якість металобрухту повинна відповідати наступним технічним умовам: змішаний стальний лом походження Україна відповідно до ДСТУ 4121-2002 (HMS Vi 85/15). Якість стального лому повинно відповідати наступним параметрам: лом чорних металів з розмірами кусків, що не перевищують 1500*500*500мм і товщиною не менше:

- HMS 1:6 мм - ISRI 201/202

- HMS 2:3 мм - ISRI203/204/205/206

Вантаж не повинен містити цвітні метали, вибухових речовин та радіоактивності. Якість товару повинно підтверджуватися сертифікатами, що видаються незалежним інспектором в порту навантаження.

07 грудня 2021 року позивач звернувся до відповідача із заявою № 356 від 06.12.2021 року для видачі сертифіката з перевезення товарів з України за формою EUR.1.

На звороті вказаної заявки позивач декларацією від експортера заявив, що товари відповідають умовам, необхідним для видачі сертифіката, а також обумовив такі обставини, які дозволили цим товарам відповідати зазначеним наступним умовам: товарна позиція згідно ТС 7204. До товару застосовується критерій повністю вироблено в Україні, відповідно до пункту і статті 4 Доповнення 1 Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження в рамках Угоди про асоціацію України та ЄС.

До заяви позивачем були додані наступні супровідні документи:

- заява № 356 від 06.12.2021р.;

- декларація постачальника (виробника) товарів, що мають преференційний статус походження від 06.12.2021р.;

- рахунок-фактура № 25082021 від 30.11.20221р.;

- контракт № 25082021 від 25.08.2021р.;

- додаток № 2 від 30.11.2021р.;

- реєстр документів від 06.12.2021р.

Крім зазначеного, позивач зобов`язався на вимогу відповідних органів надати всі докази та підтвердження, які ці органи можуть вимагати, для видачі сертифіката.

На думку ТОВ «ДНІПРОРУДМЕТ», останній 07.12.2021 року подано до митного органу пакет усіх необхідних документів у паперовому вигляді за вих. № 356, що відповідає вимогам наказу № 139, а саме:

- заяву, що містить декларацію від експортера, за формою, визначеною Угодами, та/або її електронну копію;

- документи, що підтверджують преференційне походження товарів з України, зазначених у сертифікаті при першій поставці таких товарів до країн ЄС або у разі зміни умов технологічного процесу виробництва товару, що впливає на преференційне походження товарів, які експортуються в Україну.

Таким чином, відповідно позивач розпочав процедуру фактичного експортування товару, оскільки відповідно до п. 2 ст. 83 Митного кодексу України подав митному органу, що здійснює випуск товарів у митному режимі експорту, документи на такі товари.

Однак, рішенням № UA110000/21/000001 від 07.12.2021р. Дніпровська митниця відмовила ТОВ «ДНІПРОРУДМЕТ» у видачі сертифіката з перевезення товару EUR.1 з наступних підстав:

- в декларації від експортера, зробленою на заяві для видачі сертифіката з перевезення товарів EUR.1 (від 24.09.2021 №340) відносно наданих документів не вірно обраний критерій походження товару відповідно до положень Доповнення І «Визначення поняття «Походження товарів» і методів адміністративного співробітництва» (далі - Доповнення І) до Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморське преференційні правила походження (далі - Конвенція) до Угоди про асоціацію між Україною та країнами ЄС;

- відповідно до розділу IV наказу Міністерства фінансів України «Про затвердження Порядку заповнення та видачі митницею сертифіката з перевезення (походження) товару EUR.1 або EUR-MED» від 02.03.2021 №139 в декларації від експортера від 06.12.2021 не зазначено номер і дату митної декларації, за якою здійснено експорт товару;

- не зазначено партію товару ТОВ «Дніпрорудмет» не надано документи, що засвідчують набуття права власності на металобрухт, які відповідно до статті 4 Закону України «Про металобрухт» від 05.05.1999 №619-XIV, є обов`язковими; для видачі сертифіката з перевезення товару EUR.1 подана заява № 340 від 24.09.2021, при цьому у графі 10 заяви наведено реквізити рахунку, датованого 30.11.2021. У декларації від експортера (зворотній бік заяви) в посиланні на супровідні документи зазначена заява від 06.12.2021. безпосередньо декларація від експортера ТОВ «Дніпрорудмет» завізована 06.12.2021. Декларація постачальника (виробника) товарів, що мають преференційний статус походження завізовано директором ТОВ «Дніпрорудмет» 06.12.2021;

- товар, зазначений у заяві та в графі 8 сертифіката EUR.1 неможливо в повному обсязі ідентифікувати відносно документів наданих постачальником (акти приймання металів чорних вторинних, акти про джерела походження металів чорних (вторинних), вибухобезпечність тощо) та інформації ДСТУ 4121-2002 щодо номеру коду міжнародної класифікації згідно з Circular (4);

- інформація, що міститься у посвідченні про вибухобезпечність, хімічну та радіаційну безпечність металів чорних (вторинних) від постачальників металобрухту (є обов`язковим при здійсненні операцій з металобрухтом відповідно до ДСТУ 4121-2002), не відповідає в повному обсязі вимогам Додатку Е ДСТУ 4121-2002.

Ознайомившись з недоліками поданих документів, позивач привів у відповідність та надав відповідачу нову заяву № 356 від 17.12.2021р., на зворотній стороні якої в декларації від експортера зазначив про застосування критерію повністю вироблено в Україні відповідно до пункту «і» статті 5 Розділу II Доповнення 1 Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження в рамках Угоди про асоціацію України та ЄС, а також додав такі супровідні документи:

- заява №356 від 17.12.2021р.;

- декларація постачальника (виробника) товарів, що мають преференційний статус походження від 17.12.2021р.;

- рахунок-фактура № 25082021 від 30.11.2021р.;

- контракт № 25082021 від 25.08.2021р.;

- додаток № 2 від 30.11.2021р.;

- коносамент № 1 від 30.11.2021р.;

- Cargo Manifest № 1 від 30.11.2021р.;

-ЕК 10 PP UA110150/2021/019960 від 24.11.2021р.,

- реєстр документів від 06.12.2021р.

Однак, 20 грудня 2021 року відповідач знову відмовив позивачу у видачі сертифіката з перевезення товару EUR.1 рішенням №UA110000/21/000002 від 20.12.2021року, врахувавши попередні виправлення зауважень та зазначивши нові, а саме:

- відповідно до розділу VIII наказу Міністерства фінансів України «Про затвердження Порядку заповнення та видачі митницею сертифіката з перевезення (походження) товару EUR.1 або EUR-MED» від 02.03.2021р. №139 в декларації від експерта від 17.12.2021 не зазначено відомості рішення про відмову у видачі сертифіката EUR. 1;

- відповідно до розділу IV наказу Міністерства фінансів України «Про затвердження Порядку заповнення та видачі митницею сертифіката з перевезення (походження) товару EUR.1 або EUR-MED» від 02.03.2021р. №139 в декларації від експерта від 17.12.2021 не зазначено причину не отримання сертифіката EUR.1 на момент здійснення експорту товару.

Вважаючи підстави для відмови необґрунтованими, оскільки, на думку позивача, подані останнім документи містять всі належні та документально обґрунтовані відомості про підтвердження преференційного походження товару з України, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, доводам позивача, викладеним в позовній заяві, та доводам відповідачів, викладеним в відзивах на позов, суд врахував такі норми чинного законодавства, які діяли на момент виникнення спірних правовідносин, та релевантні їм джерела права.

Частиною 1статті 7 МК України встановлені порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення, застосування механізмів тарифного і нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, справляння митних платежів, ведення митної статистики, обмін митною інформацією, ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, здійснення відповідно до закону державного контролю нехарчової продукції при її ввезенні на митну територію України, запобігання та протидія контрабанді, боротьба з порушеннями митних правил, організація і забезпечення діяльності митних органів та інші заходи, спрямовані на реалізацію державної політики у сфері державної митної справи, становлять державну митну справу.

Митний контроль - це сукупність заходів, що здійснюються митними органами в межах своїх повноважень з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку (п.24 ч.1ст.4 МК України).

Пункт 14 статті 544 Митного кодексу передбачає, що здійснюючи митну справу, митні органи виконують такі основні завдання, зокрема, проведення верифікації (встановлення достовірності) сертифікатів про походження товарів з України та видача у випадках, встановлених чинними міжнародними договорами, сертифікатів походження.

Відповідно до ст. 46 Митного кодексу України у разі вивезення товарів з митної території України сертифікат про походження товару з України в тих випадках, коли він необхідний і це відображено у національних правилах країни ввезення чи передбачено міжнародними договорами України, укладеними у встановленому законом порядку, видається органом або організацією, уповноваженими на це відповідно до закону.

Органи, які видали сертифікат про походження товару з України, зобов`язані зберігати його копію та інші документи, на підставі яких засвідчено походження цього товару з України, не менше 1095 днів від дня його видачі.

Законом України від 8.11.2017 № 2187-VI1I «Про приєднання України до Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження» передбачено приєднатися до Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження (далі - Конвенція), яка набирає чинності для України в перший день другого місяця після внесення Україною депозитарію Конвенції документа про приєднання.

Конвенція встановлює положення про походження товарів, що продаються згідно із відповідними угодами, укладеними між Договірними Сторонами (стаття 1 частини І Загальні положення Конвенції).

Поняття «походження товарів» і методи адміністративного співробітництва, що мають відношення до них, викладені в Доповненнях до цієї Конвенції. У Доповненні І викладено загальні правила для концепції походження товарів та методів адміністративного співробітництва. У Доповненні II викладено конкретні положення, які застосовуються між певними Договірними сторонами та відмінні від положень, зазначених у Доповненні І (ч. 2 ст. 1 Загальні положення Конвенції).

Згідно з п. «а» ч. 1 ст. 15 розділу V Підтвердження походження Доповнення І Конвенції, вбачається що товари, що походять з однієї з договірних сторін, і ввозяться в інші договірні сторони, підпадають під дію цієї угоди за умови подання одного з таких документів, що підтверджують походження, зокрема, сертифікат з перевезення товару ЕUR. 1, зразок якого наведений у Додатку III а.

Стаття 16 Доповнення І Конвенції визначає зокрема процедуру видачі сертифіката з перевезення товару ЕUR.1 або ЕUR-МЕD.

Сертифікат з перевезення товару ЕUR. 1 або ЕUR-МЕD має бути виданий митними органами Договірної сторони-експортера на письмову заявку експортера або, під відповідальність експортера, його уповноваженим представником (ч. 1 ст. 16 Доповнення І Конвенції).

Для цього експортер або його уповноважений представник має заповнити сертифікат з перевезення товару ЕUR. 1 або ЕUR-МЕD, а також бланк заявки, зразок якої наведений у Додатку III а і b. Ці бланки мають бути заповнені однією з мов, якими складено цю Угоду, і відповідно до норм' національного законодавства країни експорту. Якщо ці бланки заповнюються від руки, вони повинні заповнюватися ручкою друкованими літерами. Опис товарів потрібно викласти у виділеній для цього графі, не залишаючи вільних рядків. Якщо графа не заповнена повністю, під останнім рядком опису проставляється горизонтальна лінія, вільне місце перекреслюється (ч. 2 ст. 16 Доповнення І Конвенції).

Експортер, який подає заявку про видачу сертифіката з перевезення товару ЕUR. 1 або ЕUR-МЕD, повинен бути готовим у будь-який час на вимогу митних органів Договірної сторони- експортера, у якій видається сертифікат з перевезення товару ЕUR. 1 або ЕUR-МЕD, надати всі належні документи на підтвердження статусу походження розглядуваних товарів, а також виконання інших умов цієї Конвенції (ч. З ст. 16 Доповнення І Конвенції).

Відповідно до ч. 4 ст. 16 Доповнення І Конвенції без обмеження розуміння пункту 5 сертифікат з перевезення товару ЕUR. 1 має бути виданий митними органами договірної сторони- експортера в наступних випадках, зокрема: (а) якщо товари експортуються з однієї з договірних сторін відповідно до статті 3(1) до однієї з інших договірних сторін відповідно до статті 3(1) та (і) відповідні товари можуть вважатися такими, що походять з договірної сторони-експортера, з договірної сторони-імпортера чи однієї з інших договірних сторін відповідно до статті 3(1), з якими застосовується кумуляція, без застосування кумуляції з матеріалами, що походять з однієї з договірних сторін відповідно до статті 3 (2), та виконують інші вимоги цієї конвенції; (b) якщо товари експортуються з однієї з договірних сторін відповідно до статті 3(1) до однієї з договірних сторін відповідно до статті 3(2) чи з однієї з договірних сторін відповідно до статті 3(2) до однієї з договірних сторін відповідно до статті 3(1) та (і) відповідні товари можуть вважатися такими, що походять з договірної сторони-експортера, з договірної сторони- імпортера, без застосування кумуляції з матеріалами, що походять з однієї з інших договірних сторін, та виконують інші вимоги цієї Конвенції..; (с) якщо товари експортуються з однієї з договірних сторін відповідно до статті 3(2) до однієї з договірних сторін відповідно до статті 3(2) та (і) відповідні товари можуть вважатися такими, що походять з договірної сторони-експортера, чи з договірної сторони-імпортера, без застосування кумуляції з матеріалами, що походять з однієї з договірних сторін, та виконують інші вимоги цієї Конвенції.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 розділу II Визначення поняття «Походження товарів» доповнення І Конвенції до товарів, які цілком вироблені в певній країні, відповідно до наступних товарів, які повинні вважатися цілком виробленими в договірній стороні, коли вони експортуються в іншу договірну сторону відносяться зокрема (і) відходи та брухт одержані в результаті виробничих операцій на території країни; (b) вироби, що були у вжитку, зібрані там та придбані виключно для відновлення сировинних матеріалів, включаючи використані шини, придатні лише їхнього для відновлення або використання для відходів.

Порядок заповнення та видачі митницею сертифіката з перевезення (походження) товару ЕUR. 1 або ЕUR-МЕD передбачений наказом Міністерства фінансів України №139 від 02.03.2021р., зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 22.03.2021р. за № 355/35977 (далі - Наказ №139).

Відповідно до п. 3 розділу І Наказу № 139 сертифікат з перевезення (походження) товару EUR.1 (далі - сертифікат EUR.1) - оригінал паперового документа, що підтверджує статус преференційного походження товару(ів), форму та бланк якого наведено у додатках до Конвенції та Угод.

Відповідно до вимог п. 3 розділу III Наказу № 139 видача сертифіката EUR.1 або EUR-MED, для отримання сертифіката EUR.1 або EUR-MED експортер має подати структурному підрозділу митниці, на який покладено функції з видачі сертифіката, такі документи:

- письмову або електронну заяву, що містить декларацію від експортера, за формою, визначеною Конвенцією та Угодами;

- електронну копію сертифіката EUR. 1 або EUR-MED у разі заповнення його машинописом та (за наявності) заповнений відповідно до вимог Конвенції або Угод бланк сертифіката EUR.1 або EUR-MED;

- декларацію постачальника (виробника) товарів, що мають преференційний статус походження (додаток 1). та/або декларацію постачальника (виробника) товарів, що не мають преференційного статусу походження (додаток 21. та/або довгострокову декларацію постачальника (виробника) товарів, що мають преференційний статус походження (додаток 31. та/або довгострокову декларацію постачальника (виробника) товарів, що не мають преференційного статусу походження (додаток 41. що підтверджують преференційне походження товарів з України відповідно до правил визначення преференційного походження, встановлених Конвенцією та Угодами, та/або їх електронні (скановані) копії.

Пунктом 6 розділу III Наказу № 139 передбачено, що посадова особа митниці перед видачею сертифіката EUR.1 або EUR-MED перевіряє наявність документів, зазначених у пункті 3 цього розділу, та їх відповідність вимогам Конвенції або Угод, зокрема, наявності відомостей, що містяться в деклараціях, для підтвердження преференційного походження товару(ів) з України, зазначеного(их) у сертифікаті EUR.1 або EUR-MED.

Згідно з п.7 розділу III Наказу №139 рішення про видачу або відмову у видачі сертифіката EUR.1 або EUR-MED приймається у найкоротший строк, але не більше восьми робочих годин після реєстрації письмової заяви у підрозділі митниці, на який покладено функції з видачі сертифіката EUR.1 або EUR-MED, або з часу відправлення посадовою особою митниці на адресу експортера електронного повідомлення про переведення електронної заяви, розміщеної в програмно-інформаційному комплексі автоматизованої системи митного оформлення, у статус «в роботі».

Пунктом 1 Розділ IV Наказу 139 передбачено, що сертифікат EUR.1 або EUR-MED може бути видано після експорту (реекспорту) відповідної партії товару(ів), якщо експортер разом із документами, зазначеними в пункті 3 розділу III цього Порядку, додатково надає митниці інформацію про те, що сертифікат: не було видано на момент здійснення експорту товару(ів) через помилки або через особливі обставини, або видано, але митні органи країни імпорту не прийняли його з технічних причин.

Рішенням № UA110000/21/000001 від 07.12.2021р. Дніпровська митниця відмовила ТОВ «ДНІПРОРУДМЕТ» у видачі сертифіката з перевезення товару EUR.1 з наступних підстав:

- в декларації від експортера, зробленою на заяві для видачі сертифіката з перевезення товарів EUR.1 (від 24.09.2021 №340), відносно наданих документів не вірно обраний критерій походження товару відповідно до положень Доповнення І «Визначення поняття «Походження товарів» і методів адміністративного співробітництва» (далі - Доповнення І) до Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморське преференційні правила походження (далі - Конвенція) до Угоди про асоціацію між Україною та країнами ЄС;

- відповідно до розділу IV наказу Міністерства фінансів України «Про затвердження Порядку заповнення та видачі митницею сертифіката з перевезення (походження) товару EUR.1 або EUR-MED» від 02.03.2021 № 139 в декларації від експортера від 06.12.2021 не зазначено номер і дату митної декларації, за якою здійснено експорт товару;

- не зазначено партію товару ТОВ «Дніпрорудмет» не надано документи, що засвідчують набуття права власності на металобрухт, які відповідно до статті 4 Закону України «Про металобрухт» від 05.05.1999 № 619-XIV, є обов`язковими; для видачі сертифіката з перевезення товару EUR.1 подана заява № 340 від 24.09.2021, при цьому у графі 10 заяви наведено реквізити рахунку, датованого 30.11.2021. У декларації від експортера (зворотній бік заяви) в посиланні на супровідні документи зазначена заява від 06.12.2021. безпосередньо декларація від експортера ТОВ «Дніпрорудмет» завізована 06.12.2021. Декларація постачальника (виробника) товарів, що мають преференційний статус походження завізовано директором ТОВ «Дніпрорудмет» 06.12.2021;

- товар, зазначений у заяві та в графі 8 сертифіката EUR.1 неможливо в повному обсязі ідентифікувати відносно документів наданих постачальником (акти приймання металів чорних вторинних, акти про джерела походження металів чорних (вторинних), вибухобезпечність тощо) та інформації ДСТУ 4121-2002 щодо номеру коду міжнародної класифікації згідно з Circular (4);

- інформація, що міститься у посвідченні про вибухобезпечність, хімічну та радіаційну безпечність металів чорних (вторинних) від постачальників металобрухту (є обов`язковим при здійсненні операцій з металобрухтом відповідно до ДСТУ 4121-2002), не відповідає в повному обсязі вимогам Додатку Е ДСТУ 4121-2002.

Судом з`ясовано, що позивач привів у відповідність та надав відповідачу нову заяву № 356 від 17.12.2021 року, на зворотній стороні в декларації від експортера зазначив про застосування критерію повністю вироблено в Україні відповідно до пункту «і» статті 5 Розділу II Доповнення 1 Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження в рамках Угоди про асоціацію України та ЄС, а також додав такі супровідні документи:

- заява № 356 від 17.12.2021 року;

- декларація постачальника (виробника) товарів, що мають преференційний статус походження від 17.12.2021р.;

- рахунок-фактура №25082021 від 30.11.2021р.;

- контракт №25082021 від 25.08.2021р.;

- додаток №2 від 30.11.2021р.;

- коносамент №1 від 30.11.2021р.;

- Cargo Manifest №1 від 30.11.2021р.;

-ЕК 10 PP UA110150/2021/019960 від 24.11.2021р.,

- реєстр документів від 06.12.2021р.

Проте, 20 грудня 2021 року відповідач знову відмовив позивачу у видачі сертифіката з перевезення товару EUR.1 (рішення №UA110000/21/000002 від 20.12.2021р.), врахувавши попередні виправлення зауважень та зазначивши нові, а саме:

- відповідно до розділу VIII наказу Міністерства фінансів України «Про затвердження Порядку заповнення та видачі митницею сертифіката з перевезення (походження) товару EUR.1 або EUR-MED» від 02.03.2021р. № 139 в декларації від експерта від 17.12.2021 не зазначено відомості рішення про відмову у видачі сертифіката EUR.1;

- відповідно до розділу IV наказу Міністерства фінансів України «Про затвердження Порядку заповнення та видачі митницею сертифіката з перевезення (походження) товару EUR.1 або EUR-MED» від 02.03.2021р. № 139 в декларації від експерта від 17.12.2021 не зазначено причину не отримання сертифіката EUR.1 на момент здійснення експорту товару.

Стосовно всіх зауважень відповідача в оскаржуваному рішенні, з якими не погоджується позивач, судом встановлено наступне, а саме:

1. зауваження відповідача стосовно того, що в декларації від експортера, зробленою на заяві для видачі сертифіката з перевезення товарів ЕUR.1 (від 17.12.2021 вих. № 356) відносно наданих документів не вірно обраний критерій походження товару, відповідно до положень Доповнення І «Визначення поняття «Походження товарів» і методів адміністративного співробітництва» (далі - Доповнення І) до Регіональної конвенції про пан-евро-середземноморське преференційні правила походження (далі - Конвенція) до Угоди про асоціацію між Україною та країнами ЄС.

З цього приводу судом встановлено, що роботи з визначення країни походження товарів/послуг, а також оформлення та засвідчення сертифікатів походження на товари/послуги виконуються Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами згідно із Законом України "Про торгово-промислові палати в Україні" та з Інструкцією про порядок визначення країни походження товарів/послуг, оформлення та засвідчення сертифікатів відповідних форм, затвердженою рішенням президії ТПП України 27.02.2002р. протокол №21(5) - далі Інструкція.

Відповідно до п.4.1. Інструкції, сертифікат походження загальної форми (англійською мовою) - звичайна форма сертифіката - видається на всі товари, які мають українське походження відповідно до національного законодавства України, при експорті в країни, з якими не обумовлені правила визначення країни походження товарів; також видається у разі, коли товар не має преференційного доступу на ринок країни імпорту та у випадках відсутності або тимчасового припинення пільг на українські товари.

Крім зазначеного сертифіката, в підтвердження походження товару позивачем було надано відповідачу при експорті товару заключение о происхождении товара № 10838 від 30.11.2021 року, видане Дніпропетровською торгово-промисловою палатою.

Відповідно до зазначеного заключения, Дніпропетровська ТПП засвідчило, що партія товару (металобрухт чорних, нелегированих сталей), що відвантажується є походженням з України та задовольняє правилам визначення країни походження товару, за характеристиками та показниками якості відповідає умовам зовнішньоекономічного контракту та ДСТУ 4121-2002. На підготовлену до відвантаження партію товару виданий сертифікат походження загальної форми № GR 11200C 10938 0894703.

Вищенаведене свідчить про повноту та належність наданих документів до митниці в підтвердження походження металобрухту, у тому числі акти приймання-передачі від суб`єктів господарської діяльності, договори тощо.

2. Зауваження стосовно того, що товар, зазначений в графі 8 сертифіката EUR.1 неможливо в повному обсязі ідентифікувати відносно документів наданих постачальником (акти приймання металів чорних вторинних, акти про джерела походження металів чорних (вторинних), вибухобезпечність тощо) та інформації ДСТУ 4121-2002 щодо номеру коду міжнародної класифікації згідно з Circular (4).

З матеріалів справи вбачається, що у заяві для видачі сертифіката з перевезення товарів з України за формою EUR.1 від 17.12.2021р., в графі 8 заявки позивач зазначив наступну інформацію щодо товару: Steel scrap and waste of ferrous metals, DSTU 4121 -2002 (type 501 mixed) (HMS 1/2 85/15).

З метою ідентифікації товару, позивач додав до заяви інвойс №25082021 від 30.11.2021р., в якому зазначив найменування товару (мовою оригіналу): стальной лом и отходы черных металлов, ДСТУ 4121-2002 (вид 501, смешанный) (HMS 1/2 85/15).

Заява містить в собі номер коду міжнародної класифікації згідно з Circular [4] - це 501. Інформація про товар міститься також в специфікації № 2 до договору № 25082021 від 08.11.2021р. До того ж позивачем до заявки додано реєстр документів від 06.12.2021 року, які підтверджують походження товару в Україні, а саме: договори та акти приймання металів чорних (вторинних) та товарно-транспортні накладні з постачальником товару: ТОВ «БСК-ІНТЕР-ПРОМ» (код ЄДРПОУ 43449172).

Наведене доводить, що всі ці додатки ідентифікують товар, який був зазначений позивачем в графі 8 заявки.

3. Стосовно зауваження того, що на партію товару ТОВ «Дніпрорудмет» не надано документи, що засвідчують набуття права власності на металобрухт, які відповідно до статті 4 Закону України «Про металобрухт» від 05.05.1999 №619-XIV, є обов`язковими, судом встановлено наступне.

Відповідно до приписів ст.4 Закону України «Про металобрухт», приймання металобрухту від суб`єктів господарювання оформлюється актом приймання, в якому зазначаються найменування та ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України або реєстраційний номер облікової картки платника податків фізичної особи - підприємця чи серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) та місцезнаходження з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань. Порядок приймання, зберігання і методи випробувань металобрухту чорних та кольорових металів встановлюються відповідно до вимог законодавства. Оформлення документів, що засвідчують набуття права власності на металобрухт, та актів приймання металобрухту є обов`язковим. Ці документи повинні знаходитися у власника металобрухту та зберігатися протягом одного року.

На підтвердження набуття позивачем права власності на брухт та відходи чорних металів, відповідно до приписів ст.4 Закону України «Про металобрухт», відповідачу було надано:

- договір купівлі-продажу №11-03-21 від 11.03.2021р., укладений між ТОВ «Дніпрорудмет» (за договором - покупець) та ТОВ «БСК-ІНТЕР-ПРОМ» (за договором - продавець), згідно предмету якого, продавець зобов`язався продати і передати у власність покупця вуглецевий брухт та відходи чорних металів згідно з ДСТУ 4121-2002, а покупець зобов`язався прийняти та оплатити товар на умовах договору;

- акти приймання металів чорних (вторинних);

- товарно-транспортні накладні.

З вище наведеного слідує, що позивачем були виконанні вимоги ст.4 Закону України «Про металобрухт», про що свідчить реєстр документів від 06.12.2021р., який було надано відповідачу двічі, при поданні заяви № 356 від 06.12.2021р. та заяви № 356 від 17.012.2021 року, в який міститься посилання на перелік супровідних документів.

4. стосовно зауваження того, що інформація, що міститься у посвідченні про вибухобезпечність, хімічну та радіаційну безпечність металів чорних (вторинних) від постачальників металобрухту (є обов`язковим при здійсненні операцій з металобрухтом відповідно до ДСТУ 4121-2002), не відповідає в повному обсязі вимогам Додатку Г ДСТУ 4121- 2002.

Судом встановлено, що згідно з умовами контракту № 25082021 від 25.08.2021 року, вантаж не повинен містити цвітні метали, вибухові речовини та радіоактивності. Матеріали з радіоактивним забрудненням строго заборонені. В підтвердження відсутності радіоактивного вмісту та вибухонебезпечних речовин позивач надав відповідачу посвідчення № 21/09/2021, складеною за формою Г ДСТУ 4121-2002 на всю партію товару, яке підписано уповноваженою особою ТОВ «ДНІПРОРУДМЕТ».

При цьому від своїх постачальників позивач отримував такі самі посвідчення про вибухобезпечність, хімічну та радіаційну безпечність металів чорних (вторинних), які містять в собі відомості про вибухо-, хімічно- і радіаційну безпечність та можливість їх подальшої переробки, тобто, посвідчення під постачальників містить всю належну інформацію, які підтверджує факт небезпечності товару, що експортується до Греції.

Та обставина, що посвідчення від постачальників не відповідають формі Г, не спростовує їх сутність і ті обставини, які вони підтверджують.

До того ж при оформленні документів для експорту металобрухту до країни ЄС, позивач отримав від сертифікаційного бюро ПрАТ «Центральне вантажне бюро» сертифікат №РК-229 від 26.11.2021р., яким засвідчено, що вантаж пройшов радіакційне дослідження, включаючи визначення потужності дози гамма-випромінювання, і результати дослідження даного вантажу свідчить про те, що вантаж не становить радіаційної небезпеки для екіпажу і для перевезення будь-яким видом транспорту. Безпечно для подальшого застосування.

Крім зазначеного, ПрАТ «Центральне вантажне бюро» було видано позивачу свідоцтво про вибухобезпечність за № ВБ-211 від 26.11.2021р. на цю ж партію металобрухту, що підлягав експортуванню до Греції.

Це є основними документами, які підтверджують вибухобезпечність, хімічну та радіаційну безпечність металів чорних (вторинних), які були отримані позивачем від постачальників.

Виходячи з того, що посвідчення постачальників є внутрішними документами суб`єктів господарювання, а сертифікат і свідоцтво експертної сертифікованої організації, яка підтвердила безпечність партії металобрухту, мають більшу юридичну силу в порівнянні з посвідченнями постачальників, вважаю, що відповідач безпідставно зазначив в оскаржуваному рішенні, як підставу для відмови у видачі сертифікату з перевезення товару EUR.1, про невідповідність посвідчень про вибухобезпечність, хімічну та радіаційну безпечність металів чорних (вторинних) від постачальників металобрухту вимогам додатку Г ДСТУ 4121-2002.

Суд вважає, що відмова з вищенаведених підстав є необґрунтованою, оскільки відповідач безпідставно проігнорував наявність вказаних вище документів, які підтверджують походження товару та його безпечність, зазначивши в оскаржуваному рішенні формальні причини відмови за формою, а не за суттю, чим порушив права та законні інтереси позивача.

5. Стосовно зауваження того, що відповідно до розділу VIII наказу Міністерства фінансів України «Про затвердження Порядку заповнення та видачі митницею сертифіката з перевезення (походження) товару EUR.1 або EUR-MED» від 02.03.2021р. №139 в декларації від експортера від 17.12.2021 не зазначено відомості рішення про відмову у видачі сертифіката EUR.1, судом встановлено наступне.

Розділ VIII Наказу №139 містить в собі загальні вимоги до заяви та декларації(й)

Так, відповідно до пунктів 1, 2, 3, 4 розділу VIII Наказу № 139 заява виготовляється машинописом на папері формату А-4 шляхом двостороннього друку або друкованими літерами від руки чорнилами чорного або синього кольору. Лицьовий бік заяви заповнюється однією з мов, якими укладено Угоди, до неї експортер вносить відомості, які вносяться до граф 1-10 сертифіката EUR.1 або EUR-МЕО відповідно до пункту 8 розділу II цього Порядку. Зворотний бік заяви заповнюється українською мовою, в якій зазначаються відомості про товарну позицію товару згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності (далі - УКТЗЕД) і зміст виконання для товару правила визначення преференційного походження, встановленого Конвенцією або Угодами, а також реквізити декларації(й) (за винятком видачі дубліката сертифіката EUR.1 або EUR-МЕО відповідно до розділу V цього Порядку або замінного сертифіката EUR.1 або EUR.1 -МЕО відповідно до розділу VI цього Порядку). Заява на зворотному боці має бути власноруч підписана експортером або засвідчена кваліфікованим електронним підписом експортера із зазначенням дати та місця її складення.

Відповідно до п. 7 розділу VIII Наказу № 139, декларацію постачальника (виробника) товарів, що мають преференційний статус походження (додаток 1), та декларацію постачальника (виробника) товарів, що не мають преференційного статусу походження (додаток 21. складають експортери та/або постачальники (виробники).

Пунктом 5 розділу VIII Наказу № 139 встановлено, що за умови усунення причин, що призвели до відмови у видачі сертифіката EUR.1 або EUR-МЕО, на зворотному боці повторної заяви експортер зазначає реквізити рішення про відмову у видачі сертифіката EUR.1 1 або EUR-МЕО.

Отже, зазначена в оскаржуваному рішенні підстава для відмови у видачі сертифіката з перевезення товару EUR.1 , а саме: не зазначення на зворотному боці заяви від 17.12.2021 р. реквізитів рішення про відмову у видачі сертифіката, є необґрунтованою та формальною, так як наявність або відсутність цієї інформації в заяві не породжує такого юридичного наслідку, як підтвердження преференційного походження товару.

6. Стосовно зауважень того, що відповідно до розділу IV наказу Міністерства фінансів України «Про затвердження Порядку заповнення та видачі митницею сертифіката з перевезення (походження) товару EUR.1 або EUR-МЕD» від 02.03.2021р. № 139 в декларації від експортера від 17.12.2021 не зазначено причину не отримання сертифіката EUR.1 на момент здійснення експорту товару, судом встановлено, що відповідно до вимог п.1. розділу IV Наказу № 139 Сертифікат EUR.1 або EUR-МЕD може бути видано після експорту (реекспорту) відповідної партії товару(ів), якщо експортер разом із документами, зазначеними в пункті 3 розділу III цього Порядку, додатково надає митниці інформацію про те, що сертифікат:

- не було видано на момент здійснення експорту товару(ів) через помилки або через особливі обставини, або

- видано, але митні органи країни імпорту не прийняли його з технічних причин.

Згідно з п.2. розділу IV Наказу у заяві експортера про видачу сертифіката EUR.1 або EUR-МЕD після здійснення експорту (реекспорту) товару(ів) має бути зазначено номер і дату митної декларації, оформленої на відповідну партію товару! і в).

Вимог про необхідність зазначення саме в заяві інформацію про причину не отримання сертифіката EUR.1 на момент здійснення експорту товару розділ IV Порядку не містить.

На виконання приписів п.2 розділу IV Наказу позивач на звіротній стороні своєї заяви від 17.12.2021р. зазначив номер і дату митної декларації: ЕК 10 РР UA 10150/2021/019960, оформленої на відповідну партію товару, яка підтверджує перетин товару через кордон 24.11.2021р., що відповідає вимогам розділу IV Порядку.

Більш того, наявність або відсутність цієї інформації в заяві не породжує такого юридичного наслідку, як підтвердження преференційного походження товару.

Згідно з п. 3 розділу IV Наказу посадова особа митниці перевіряє, чи всі дані, зазначені в сертифікаті EUR.1 або EUR-МЕD та заяві експортера про видачу сертифіката, відповідають даним митниці щодо експорту (реекспорту4) відповідної партії товару. Посадова особа митниці видає сертифікат ЕІЖ. 1 або ЕІЖ-МЕО чи приймає рішення про відмову у видачі сертифіката EUR.1 або EUR-МЕD у строк, встановлений пунктом 7 розділу III цього Порядку.

З вказаного слідує, що відповідач, отримавши заяву позивача, зобов`язаний був тільки перевірити відповідність зазначених позивачем в заяві відомостей даним митниці щодо експорту металобрухту.

Згідно з частин 7 та 8 статті 16 Доповнення І Конвенції митні органи, які видають сертифікати з перевезення товару EUR.1 або EUR-MED, повинні вжити всіх необхідних заходів для перевірки статусу походження товарів, а також для виконання інших умов цієї Конвенції. Для цих цілей вони мають право вимагати будь-яких доказів і здійснювати будь-яку перевірку рахунків експортера та інші перевірки, які вважатимуть доцільними. Ці органи також мають забезпечити правильне заповнення бланків, зазначених у пункті 2 цієї Статті. Вони зокрема повинні перевірити, чи заповнена графа, призначена для опису товарів, таким чином, щоб запобігти зловмисному дописуванню. Дата видачі сертифіката з перевезення товару EUR.1 або EUR-MED повинна бути вказана в графі 11 цього сертифіката.

Зазначене свідчить про повноту та належність наданих документів до митниці в підтвердження походження металобрухту, тому суд вважає зазначену в оскаржуваному рішенні підставу для відмови у видачі сертифіката з перевезення товару EUR.1 необгрунтованою та формальною, і позовну вимогу в цій частині такою, що підлягає задоволенню.

Що стосується вимог позивача про зобов`язання Дніпровську митницю видати товариству з обмеженою відповідальністю «ДНІПРОРУДМЕТ» сертифікат з перевезення товару EUR.1 для здійснення зовнішньоекономічних операцій за контрактом №25082021 від 25.08.2021, укладеного між ТОВ «ДНІПРОРУДМЕТ» та компанією SOVEL Hellenic Steel Processing Company S.A.» (Greece), згідно заяви TOB «Дніпрорудмет» №356 від 17.12.2021 року, суд зазначає наступне.

Згідно із Рекомендацією Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Відповідно до частини четвертої статті 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність, закріпленим частиною З статті 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Проте, з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини (рішення по справі Олссон проти Швеції від 24 березня 1988 року), вбачається, що запорукою вірного застосування дискреційних повноважень є високий рівень правової культури державних службовців, водночас, суди повинні відновлювати порушене право шляхом зобов`язання суб`єкта владних повноважень, у тому числі колегіальний орган, прийняти конкретне рішення про надання можливості, якщо відмова визнана неправомірною, а інших підстав для відмови не вбачається.

Європейський суд з прав людини неодноразово висловлював позицію з цього питання, згідно якої національні суди повинні проконтролювати, чи не є викладені у них висновки адміністративних органів щодо обставин у справі довільними та нераціональними, непідтвердженими доказами або ж такими, що є помилковими щодо фактів; у будь-якому разі суди повинні дослідити такі акти, якщо їх об`єктивність та обґрунтованість є ключовим питанням правового спору (пункт 157 рішення у справі "Сігма радіо телевіжн лтд. проти Кіпру" (Sigma Radio Television ltd. v. Cyprus № 32181/04); пункт 44 рішення у справі "Брайєн проти Об`єднаного Королівства" (Bryan v. the United Kingdom); пункти 156-157, 159 рішення у справі "Сігма радіо телевіжн лтд. проти Кіпру" (Sigma Radio Television ltd. v. Cyprus № 32181/04); пункти 47-56 рішення у справі "Путтер проти Болгарії" (Putter v. Bulgaria № 38780/02).

У рішенні Європейського Суду з прав людини у справі "Волохи проти України" при наданні оцінки повноваженням державним органам суд виходив з декількох ознак, зокрема щодо наявності дискреції. Так суд вказав, що норма права є "передбачуваною", якщо вона сформульована з достатньою чіткістю, що дає змогу кожній особі - у разі потреби за допомогою відповідної консультації - регулювати свою поведінку. Європейський Суд дійшов до висновку, що втручання не може розглядатися як таке, що було здійснене "згідно із законом", оскільки законодавство України не визначає з достатньою чіткістю межі та умови здійснення органами влади своїх дискреційних повноважень у певній сфері та не передбачає достатніх гарантій захисту від свавілля з боку правоохоронних органів.

Видача сертифіката є адміністративним актом, прийняттю якого повинна передувати визначена законом адміністративна процедура. Видача такого сертифіката без необхідних дій суб`єкта владних повноважень в межах адміністративної процедури не гарантує забезпечення прав позивача у передбачений законом спосіб.

В матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про неможливість суб`єкта владних повноважень видати сертифікат з урахуванням позиції суду відносно протиправності доводів відповідача щодо неподання позивачем документів, необхідних для прийняття рішення про видачу сертифіката.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості й забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп/2003).

Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях, аналізуючи національні системи правового захисту на предмет дотримання права на ефективність внутрішніх механізмів в аспекті забезпечення гарантій, визначених ст.13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, вказував, що для того, щоб бути ефективним, засіб захисту має бути незалежним від будь-якої вжитої на розсуд державних органів дії, бути безпосередньо доступним для тих, кого він стосується (див. рішення від 06.09.2005 у справі "Гурепка проти України" (Gurepka v. Ukraine), заява №61406/00, п.59); спроможним запобігти виникненню або продовженню стверджуваному порушенню чи надати належне відшкодування за будь-яке порушення, яке вже мало місце (див. рішення від 26.10.2000 у справі "Кудла проти Польщі" (Kudla v. Poland), заява №30210/96, п. 158) (п. 29 рішення Європейського суду з прав людини від 16.08.2013 р. у справі "Гарнага проти України" (Garnaga v. Ukraine), заява №20390/07).

За наведеного правового регулювання та встановлених у справі обставин, суд вважає, що і позовна вимога в частині зобов`язання Дніпровську митницю видати товариству з обмеженою відповідальністю «ДНІПРОРУДМЕТ» сертифікат з перевезення товару EUR.1 для здійснення зовнішньоекономічних операцій за контрактом №25082021 від 25.08.2021, укладеного між ТОВ «ДНІПРОРУДМЕТ» та компанією SOVEL Hellenic Steel Processing Company S.A.» (Greece), згідно з заявою TOB «Дніпрорудмет» №356 від 17.12.2021 року, теж підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Аналогічна позиція стосовно обов`язку доказування була висловлена Європейським судом з прав людини у пункті 36 справи «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), від 01 липня 2003 року №37801/97, в якому він зазначив, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення).

Із заявлених позовних вимог, на підставі системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд зробив висновок, що викладені в адміністративному позові доводи позивача є такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

За подання вказаного адміністративного позову позивачем сплачено судовий збір у розмірі 4962,00 грн (2270,00 грн. відповідно до квитанції ПН 108456, 2270,00 грн відповідно до квитанції № ПН 108455, 422,00 грн відповідно до квитанції № ПН 23522).

Отже, оскільки позовну заяву задоволено повністю, сплачений судовий збір в сумі 4962,00 грн підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

У зв`язку з введенням воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 24.02.2022 року строком на 30 діб Указом Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 року «Про введення воєнного стану в Україні» та внесенням змін до Указу Президента від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб, розгляд справи здійснено 21.04.2022 року.

Керуючись ст. ст 241-246, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю "ДНІПРОРУДМЕТ" (49044, м. Дніпро, вул. Володимира Массаковського, буд.3 прим. 43 код ЄДРПОУ 40117603) до Дніпровської митниці (49000, м. Дніпро, вул. Княгині Ольги, код ЄДРПОУ 43350935) про визнання протиправними та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - задоволити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Дніпровської митниці №UA110000/21/000002 від 20.12.2021р. про відмову у видачі сертифіката з перевезення товару EUR.1.

Зобов`язати Дніпровську митницю видати товариству з обмеженою відповідальністю «ДНІПРОРУДМЕТ» сертифікат з перевезення товару EUR.1 для здійснення зовнішньоекономічних операцій за контрактом №25082021 від 25.08.2021, укладеного між ТОВ «ДНІПРОРУДМЕТ» та компанією SOVEL Hellenic Steel Processing Company S.A.» (Greece), згідно заяви TOB «Дніпрорудмет» №356 від 17.12.2021 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Дніпровської митниці Держмитслужби (адреса: вул. Княгині Ольги, 22, м. Дніпро, 49000, код ЄДРПОУ 43350935) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ДНІПРОРУДМЕТ" (49044, м. Дніпро, вул. Володимира Массаковського, буд.3 прим. 43 код ЄДРПОУ 40117603) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 4962, 00 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.В. Ніколайчук