Рішення

від 13.04.2022 по справі 201/7415/21

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 201/7415/21

Провадження № 2/201/394/2022

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 квітня 2022 року м. Дніпро

Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська в складі:

головуючого судді Батманової В.В.,

з секретарем судового засідання Турбаївської М.В.

за участю позивача ОСОБА_1

представника позивача адвоката Боровик Л.О.

відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська у м. Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення від права на спадкування,-

ВСТАНОВИВ:

В проваджені Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення від права на спадкування.

В обґрунтування позову позивач посилалась на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько, ОСОБА_3 . Після смерті останнього відкрилась спадщина, яка складається з певного рухомого та нерухомого майна. Позивач, як донька померлого, є спадкоємицею першої черги, що підтверджується свідоцтвом про її народження.

03 лютого 2021 року у встановлений законом строк позивач звренулась з заявою про прийняття спадщини після смерті батька до приватного нотаріуса Маєвської Марії Вікторівни, після того, як вказаним нотаріусом була відкрита спадкова справа за заявою відповідача 03.11.2020, доказом чого є витяг про реєстрацію в Спадковому реєстрі № 62352191 від 05.11.2020. Відповідач є також спадкоємцем першої черги, як рідний син спадкодавця та є рідним братом позивача.

Також в обґрунтування позовних вимог було вказано, що останнім часом ОСОБА_3 хворів на серцеві захворювання та позивач постійно піклувалась постійно піклувалась про нього, на відміну від відповідача, що можуть підтвердити свідки цих подій.

Позивач зазначила, що 08 жовтня 2020 року відправила свогобатька досанаторію «СолонийЛиман» ус.Новотроіцьке Новомосковськогорайону,а самав цейчас з08.10.2020по 16.10.2020з дітьмивилетіла навідпочинок доТуреччини,оскільки буласпокійна,що батькобуде піднаглядом працівниківсанаторію. 11.10.2020 позивачу повідомили, що батько захворів, його стан здоров`я погіршився. В нього була підвищена температура. В телефонному режимі, перебуваючи за кордоном, вона намагалася організувати йому прийом у лікаря або помістити його до лікарні, проте це виявилося неможливим, оскільки у зв`язку із масовими захворюваннями на СОVID лікарі відмовлялися приїздити додому або госпіталізувати батька. Позивач була дуже схвильована станом здоров`я батька, і тим, що не могла нічим допомогти, перебуваючи не поруч, телефонувала відповідачу, і благала його приїхати до батька, побути поруч, поки вонане повернуся та вирішити питання з надання йому медичної допомоги. Відповідач в категоричній формі відмовився. Також він відмовився відвести ліки до лікарні, після того, як батько був госпіталізований, у зв`язку із чим позивач була змушена просити сторонніх осіб допомогти з вирішенням даного питання.

З урахуванням викладеного позивач вважає, що існують всі підстави для усунення відповідача від спадкування, у зв`язку із чим просить суд постановити відповідне рішення.

Відповідач скористався своїм правом для подання заперечення на позов, в якому позовні вимоги не визнав. Зазначив, що викладені позивачем обставини не відповідають дійсності з огляду на те, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , практично до останніх днів свого життя був активною, свідомою, забезпеченою людиною, вів здоровий спосіб життя. З 1979 року він щорічно проходив медичний огляд, як військовий, у Дніпропетровському клінічному військовому шпиталі за адресою: АДРЕСА_1 , а з виходом на пенсію - проходив медогляд як військовий пенсіонер, в якості заохочення неодноразово отримував профілактичне лікування у санаторіях Міністерства оборони України, таких як «Солоний Лиман» у Дніпропетровській області, «Пуща Водиця» у Київській області. З віком у батька з`явилися хронічні хвороби, як у кожної людини його віку, але ці хронічні хвороби не заважали йому спілкуватися з рідними, друзями, підтримувати сгосунки з коханою жінкою, подорожувати. Він мав значні грошові заощадження готівкою та у банківських установах (що підтверджується доказами позивача про наявність коштів у банках померлого батька, спадковою справою) і ніколи не звертався за матеріальною допомогою до позивача та до нього.

Також відповідач зазначив, що постійно спілкувався з батьком, надавав фізичну допомогу по господарству, залучав до цього своїх синів. Посилання позивача на те, що вона надавала допомогу батькові не підтверджується жодними докази, крім того, вона та батько постійно сварилися з приводу його особистого життя, грошей, які позивач постійно вимагала у батька.

Зазначив, що інформація про те, що померлий батько останнім часом багато хворів не відповідає дійсності та медичній картці померлого. В період часу з серпня по вересень 2020 року він проходив обстеження у лікувально-діагностичному центрі ТОВ «Офтальмолоджи Груп» ( код 41438640) за адресою: м. Дніпро, пл. Соборна, буд. 14, перед операцією на очах . Операція на очах була зроблена у вересні 2020 року, та відповідач постійно супроводжував його на власному автомобілі (під час консультацій, аналізів, операції, реабілітації).

Після операції та реабілітації батько 08.10.2020 разом з коханою жінкою ОСОБА_4 самостійно на власному автомобілі виїхав до санаторію «Солоний Лиман» с. Новотроіцьке, Новомосковського району, Дніпропетровської області на оздоровлення. Позивач жодним чином не допомагала батькові ні під час операції ні після, не приймала участі в придбанні путівки до санаторію.

Посилання позивача у позовній заяві, що померлий «батько знаходивсяу безпорадномустані,що підтверджуєтьсямедичними документами:історією хвороби,довідкою пропричини смерті,лікарським свідоцтвопро смертьта свідченнясвідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6 » не можуть бути прийняті на думку відповідача судом, як доказ безпорадного стану оскільки історія хвороби та довідка про причини смерті не надані суду, свідки ОСОБА_5 та ОСОБА_6 не бачили померлого під за довгий час до його хвороби у жовтні 2020 року, про що сам позивач зазначає (поїздка до Туреччини), лікарське свідоцтво про смерть, додане до позовної заяви, жодним чином не підтверджує знаходження померлого у безпорадному стані до його госпіталізації 14.10.2020 і під час перебування на стаціонарному лікуванні. Будь-яких інших доказів безпорадного стану не надано суду і не наведено, і не може бути, оскільки, батько віддавав звіт своїм діям.

Щодо обставин смерті ОСОБА_3 відповідач зазначив що 12.10.2020 він разом із своїм сином на власному авто забрали ОСОБА_3 з санаторію, оскільки останній зателефонував напередодні та повідомив про свій поганий стан здоров`я, та відвезли до військового шпиталю, де він був оглянутий лікарем та йому було рекомендовано лягти до стаціонару, однак він відмовився від цієї пропозиції, наголосивши, що почуває себе непогано. Після цього відповідач відвіз його додому, купив рекомендовані ліки та залишив батька разом з його співмешканкою. 14.10.2020 близько 17.00 відповідачу зателефонувала ОСОБА_7 і повідомила, що батькові стало погано і вона викликала лікарів швидкої медичної допомоги, які госпіталізували його до 11 інфекційної лікарні м. Дніпро, необхідні ліки йому надано, і що відвідування зацієнтів інфекційного відділенні заборонено. В той же день відповідач зустрівся з лікуючим лікарем, дізнався про стан батька , сплатив необхідні кошти за аналізи та залишив свої контакти для інформування його про стан батька. Лікарі не дозволяли бачитись з батьком оскільки це, на їх думку, могло викликати хвилювання і погіршити стан батька, крім того, із-за Ковид-19 завідування пацієнтів було заборонено.

В судовому засіданні позивач та її представник підтримали заявлені позовні вимоги, надали пояснення аналогічні викладеним у позові та просили задовільнити його в повному обсязі.

Відповідач та його представник підтримали відзив на позовну заяву, надали пояснення, аналогічні викладеним у відзиві та просили відмовити у задоволенні позову у зв`язку із його недовченістю та необґрунтованістю.

Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 підтвердили посилання позивача на те, що вона купувала ліки для батька, влаштовувала їх доставку, намагалась просити брата, однак згоди з цього приводу від нього не отримала.

Свідки ОСОБА_11 , ОСОБА_12 підтвердили факт того, що саме відповідач забрав ОСОБА_3 з санаторію, відвозив його на огляд в лікарню, відвідував та допомагав з обстеженнями та ліками.

Свідок ОСОБА_13 підтвердив посилання відповідача на те, що він опікувався станом здоров`я його батька, відвозив його на обстеження та допомагав йому.

Вислухавши думки сторін, допитавши свідків, вивчивши матеріали справи, об`єктивно оцінивши докази у відповідності до вимог ст. 89 ЦПК України та у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Згідно ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією України та законами України.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 21.10.2020 (а.с. 10).

Після смерті останнього відкрилась спадщина, яка складається з певного рухомого та нерухомого майна. Позивач, як донька померлого є спадкоємицею першої черги, що підтверджується свідоцтвом про її народження НОМЕР_2 від 09.07.2014 (а.с. 11).

03 лютого 2021 року у встановлений законом строк позивач звренулась з заявою про прийняття спадщини після смерті батька до приватного нотаріуса Маєвської Марії Вікторівни, після того, як вказаним нотаріусом була відкрита спадкова справа за заявою відповідача 03.11.2020, доказом чого є витяг про реєстрацію в Спадковому реєстрі № 62352191 від 05.11.2020. Відповідач є також спадкоємцем першої черги, як рідний син спадкодавця, що підтверджується свідоцтвом про народження НОМЕР_3 від 22.04.64 (а.с. 101) та є рідним братом позивача.

Відповідно до ст.ст. 1216 та 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Статтею 1218 ЦК України визначено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Позивач просить суд усунути відповідача від права на спадкування, оскільки він, на її думку, не надав належної допомоги хворому батьку, коли той потребував її.

Позбавлення особи права спадкувати - це захід, що має застосовуватися лише в крайньому випадку з урахуванням передусім характеру поведінки відповідача.

Відповідно до ч. 5 ст. 1224 ЦК за рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані. Вимога про усунення від права на спадкування за законом особи може бути пред`явлена лише після смерті спадкодавця.

Під безпорадним станом слід розуміти безпомічність особи, неспроможність її своїми лотами через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво фізично та матеріально самостійно забезпечити умови свого життя, у зв`язку чим ця особа потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.

Виходячи зі змісту зазначеної норми, суд при вирішенні такої справи згідно з вимогами ст. 1224 ЦК України повинен встановити як факт ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги, так і факт перебування спадкодавця в безпорадному стані через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво та потребу спадкодавця в допомозі цієї особи.

Для постановления рішення про усунення від спадкування у справі повинні бути надані належні та допустимі докази, які б свідчили про те, що спадкодавець потребував допомоги відповідача, останній мав можливість її надати, проте ухилявся від обов`язку щодо її надання.

Ухилення особи від надання допомоги спадкодавцеві, який її потребував, полягає в умисних діях чи бездіяльності особи, спрямованих на уникнення від обов`язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю. Тобто ухилення, пов`язане з винною поведінкою особи, яка усвідомлювала свій обов`язок, мала можливість його виконувати, але не вчиняла необхідних дій. Крім цього, підлягає з`ясуванню судом питання, чи потребував спадкодавець допомоги від спадкоємця за умови отримання її від інших осіб, чи мав спадкоємець матеріальну та фізичну змогу надавати таку допомогу.

Для задоволення позовних вимог у справах про усунення від права на спадкування відповідно ч. 5 ст. 1224 ЦК має значення сукупність обставин: ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги при можливості її надання, перебування спадкодавця в безпорадному стані, потреба спадкодавця в допомозі саме цієї особи. Лише при одночасному настанні наведених обставин і доведеності зазначених фактів в їх сукупності спадкоємець може бути усунений від спадкування.

Як свідчать обставини справи відповідач не ухилявся від надання допомоги і мерлому батькові, а також відсутня винна поведінка відповідача (зокрема, відсутня «мова від надання допомоги батькові), позивачем не доведено потребу спадкодавця у допомозі саме відповідача.

Також, позивачем не надано доказів на підтвердження того, що померлий ОСОБА_3 - звертався за такою допомогою до відповідача, а останній ухилявся від її надання, а навпаки спростовується показами свідків, з яких вбачається, що відповідачем були вжиті заходи, спрямованні на допомогу батькові.

Таким чином, відповідач не вчиняв умисних дій чи бездіяльності, спрямованих на ухилення від обов`язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю, та, виходячи із відсутності умов, передбачених частиною п`ятою статті 1224 Цивільного кодексу України є правові підстави для відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_14 .

На підставівикладеного,ст.ст.1216,1217,1224 ЦК України, постанови ПленумуВерховного суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», постанов Верховного Суду від 04 квітня 2018 року у справі № 233/6868/15-ц, Верховного Суду України від 23.12.2020 № 209/4512/14-ц (61- 6041св20), від 30.08.2019 у справі № 589/3209/16-ц, постанови від 22.10.2018 у справі № 644/7044/15-ц керуючись ст. ст. 4,12, 13, 76, 77, 78, 79, 80, 81, 133, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення від права на спадкування .

Рішення може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя В.В. Батманова