Постанова

від 11.07.2022 по справі 201/7415/21

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/4590/22 Справа № 201/7415/21 Суддя у 1-й інстанції - Батманова В. В. Суддя у 2-й інстанції - Єлізаренко І. А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 липня 2022 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого судді Єлізаренко І.А.

суддів Красвітної Т.П., Свистунової О.В.

за участю секретаря Паромової О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Боровик Людмили Олександрівни на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 14 квітня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення від права на спадкування,-

В С Т А Н О В И Л А:

У липня 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про усунення від права на спадкування.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 посилалася на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько ОСОБА_3 . Після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина, яка складається з рухомого та нерухомого майна. Позивач зазначає, що вона, як донька померлого, є спадкоємицею першої черги. 03 лютого 2021 року у встановлений законом строк вона звернулася із заявою про прийняття спадщини після смерті батька до приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Маєвської М.В., після того, як вказаним нотаріусом вже була відкрита спадкова справа за заявою відповідача 03 листопада 2020 року, доказом чого є витяг про реєстрацію в Спадковому реєстрі № 62352191 від 05 листопада 2020 року. Відповідач є також спадкоємцем першої черги, як рідний син спадкодавця, та є рідним братом позивача. Позивач зазначила, останнім часом її батько ОСОБА_3 хворів на серцеві захворювання та вона постійно піклувалась про нього, на відміну від відповідача. 08 жовтня 2020 року позивач відправила свого батька до санаторію "Солоний Лиман" у с. Новотроіцьке Новомосковського району, а сама в цей час з 08 жовтня 2020 року по 16 жовтня 2020 року з дітьми вилетіла на відпочинок до Туреччини, оскільки була спокійна, що батько буде під наглядом працівників санаторію. 11 жовтня 2020 року позивачу повідомили, що батько захворів, його стан здоров`я погіршився, у нього була підвищена температура. В телефонному режимі, перебуваючи за кордоном, вона намагалася організувати йому прийом у лікаря або помістити його до лікарні, проте це виявилося неможливим, оскільки у зв`язку із масовими захворюваннями на СОVID лікарі відмовлялися приїздити додому або госпіталізувати батька. Позивач була дуже схвильована станом здоров`я батька, і тим, що не могла нічим допомогти, перебуваючи не поруч, телефонувала відповідачу, і благала його приїхати до батька, побути поруч, поки вона не повернеться та вирішить питання з надання йому медичної допомоги. Відповідач в категоричній формі відмовився. Відповідач відмовився відвезти ліки до лікарні, після того, як батько був госпіталізований, у зв`язку із чим позивач була змушена просити сторонніх осіб допомогти з вирішенням даного питання. Відповідач не допомагав хворому батьку. На підставі викладеного ОСОБА_1 просила суд усунути ОСОБА_2 від права на спадкування, після смерті батька ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 14 квітня 2022 року відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення від права на спадкування .

В апеляційній скарзі представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Боровик Л.О. просить рішення суду від 14 квітня 2022 року скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин у справі, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду від 14 квітня 2022 року залишити без змін, посилаючись на його законність та обґрунтованість.

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст.ст.12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку суд переглядає справу за наявними і ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до статей 1216 та 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Статтею 1218 ЦК України визначено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина п`ята статті 1268 ЦК України). Відповідно до частини першої статті 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Частиною першою статті 1297 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно. Проте, відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (частина третя статті 1296 ЦК України).

Позбавлення особи права спадкувати - це захід, що має застосовуватися лише в крайньому випадку з урахуванням передусім характеру поведінки відповідача.

Статтею 1224 ЦК України визначено коло осіб, які позбавляються суб`єктивних прав на спадкування, незважаючи на те, що існували певні передумови для закликання їх до спадкування - призначення спадкоємцями у тексті заповіту, наявність певного ступеня спорідненості, перебування у шлюбі зі спадкодавцем або на його утриманні протягом встановленого строку.

З аналізу норм ст.1224 ЦК України вбачається, що законодавець визначив дві групи негідних спадкоємців - осіб, які усуваються від права на спадкування.

До першої належать особи, які не вправі спадкувати ні за заповітом, ні за законом (частини 1-2 ст.1224 ЦК України).

До другої групи (ч.ч.3-5 ст.1224 ЦК України) належать спадкоємці, чиї проступки не становлять настільки великої суспільної небезпеки, як правопорушення осіб, зазначених у частинах 1,2 даної статті. Тому ці особи усуваються тільки від спадкування за законом, а право призначити їх спадкоємцями у тексті заповіту у спадкоємця зберігається.

Виходячи з положень частини 3 статті 1224 Цивільного кодексу України не мають права на спадкування за законом батьки (усиновлювачі) та повнолітті діти (усиновлені), а також інші особи, які ухилялись від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

Відповідно до частини п`ятої статті 1224 ЦК України за рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо судом буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

Під безпорадним станом слід розуміти безпомічність особи, неспроможність її своїми силами через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво фізично та матеріально самостійно забезпечити умови свого життя, у зв`язку чим ця особа потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.

Тлумачення частини п`ятої статті 1224 ЦК України свідчить, що усунення від права на спадкування за законом можливе за наявності таких умов: ухилення спадкоємця від надання допомоги спадкодавцеві при наявності у нього можливості її надання; перебування спадкодавця у безпорадному стані; потреба спадкодавця в допомозі саме цієї особи.

Ухилення особи від надання допомоги спадкодавцеві, який потребував допомоги, полягає в умисних діях чи бездіяльності особи, спрямованих на уникнення від обов`язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю, тобто ухилення пов`язане з винною поведінкою особи, яка усвідомлювала свій обов`язок, мала можливість його виконувати, але не вчиняла необхідних дій. Таким чином, ухилення характеризується умисною формою вини.

Крім того, при розгляді такої справи суду належить з`ясовувати, чи потребував спадкодавець допомоги від спадкоємця за умови отримання її від інших осіб і чи мав спадкоємець матеріальну й фізичну змогу надавати таку допомогу.

При цьому відповідно до частини п`ятої статті 1224 ЦК України має значення сукупність обставин: ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги при можливості її надання; перебування спадкодавця в безпорадному стані, потреба спадкодавця в допомозі саме цієї особи. Лише при одночасному настанні наведених обставин і доведеності зазначених фактів в їх сукупності спадкоємець може бути усунутий від спадкування.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23 грудня 2021 року у справі №688/132/21.

У справі встановлено, ОСОБА_3 , є батьком позивача ОСОБА_1 та відповідача ОСОБА_2 ( а.с.11, 101).

27 листопада 1993 року ОСОБА_4 уклала шлюб з ОСОБА_5 та змінила прізвище на ОСОБА_6 (а.с.112).

ІНФОРМАЦІЯ_1 батько сторін у справі - ОСОБА_3 помер (а.с. 10).

Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина, до складу якої входить грошові квлади та нерухоме майна.

Позивач та відповідач є спадкоємцями першої черги після смерті батька.

Із спадкової справи, заведеної приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Маєвською М.В., вбачається, 03 листопада 2020 року, у встановлений законом строк, із заявою по прийняття спадщини після смерті батька - ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернувся ОСОБА_2 (а.с.98).

03 лютого 2021 року, у встановлений законом строк, із заявою про прийняття спадщини після смерті батька - ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернулася ОСОБА_1 (а.с.109).

Звернувшись до суду із вказаними позовними вимогами, позивач ОСОБА_1 посилалася на наявність обставин, визначених у ч.5 ст.1224 ЦК України, та зазначала, що відповідач не надав належної допомоги хворому батьку, коли той потребував її.

При розгляді даної категорії справ суд повинен встановити як факт ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги, так і факт перебування спадкодавця в безпорадному стані через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво та потребу спадкодавця в допомозі цієї особи. Для постановлення рішення про усунення від спадкування у справі повинні бути надані належні та допустимі докази, які б свідчили про те, що спадкодавець потребував допомоги відповідача, останній мав можливість її надати, проте ухилявся від обов`язку щодо її надання. Ухилення особи від надання допомоги спадкодавцеві, який її потребував, полягає в умисних діях чи бездіяльності особи, спрямованих на уникнення від обов`язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю. Тобто ухилення, пов`язане з винною поведінкою особи, яка усвідомлювала свій обов`язок, мала можливість його виконувати, але не вчиняла необхідних дій. Крім цього, підлягає з`ясуванню судом питання, чи потребував спадкодавець допомоги від спадкоємця за умови отримання її від інших осіб, чи мав спадкоємець матеріальну та фізичну змогу надавати таку допомогу. Для задоволення позовних вимог у справах про усунення від права на спадкування відповідно ч. 5 ст. 1224 ЦК має значення сукупність обставин: ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги при можливості її надання, перебування спадкодавця в безпорадному стані, потреба спадкодавця в допомозі саме цієї особи. Лише при одночасному настанні наведених обставин і доведеності зазначених фактів в їх сукупності спадкоємець може бути усунений від спадкування.

Відповідно до ч.1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Позивачем не надано ні суду першої, ні апеляційної інстанції належних, допустимих та достовірних доказів на підтвердження того, що відповідач ОСОБА_2 вчиняв умисні дії спрямовані на ухилення від утримання спадкодавця, які б вказували на наявність обставин, які б слугували підставою для усунення його від права на спадкування.

Суду не надано доказів на підтвердження того, що спадкодавець потребував допомоги саме від спадкоємця ОСОБА_2 під час його хвороби, за умови отримання такої допомоги від інших осіб.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , пославшись на те, що відповідач не вчиняв умисних дій чи бездіяльності, спрямованих на ухилення від обов`язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю ОСОБА_3 , а тому відсутні підстави, передбачених ч. 5 ст. 1224 ЦК України для усунення відповідача від права на спадкування за законом.

Доводи апеляційної скарги щодо доведеності позовних вимог та наявності підстав для усунення відповідача ОСОБА_2 від права на спадкування після смерті батька ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 належними доказами у справі не підтверджуються..

Доводи апеляційної скарги стосовно неповного з`ясування судом обставин у справі, невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права є безпідставними.

Приведені в апеляційній скарзі інші доводи зводяться до тлумачення діючого законодавства, незгоди з рішенням суду, переоцінки висновків рішення суду та не спростовують правильність рішення суду першої інстанції.

Будь-яких інших доказів, що спростовують правильність рішення суду в апеляційній скарзі не наведено, тому рішення суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Боровик Людмили Олександрівни- залишити без задоволення.

Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 14 квітня 2022 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя І.А.Єлізаренко

Судді Т.П.Красвітна

О.В.Свистунова