Постанова

від 20.04.2022 по справі 160/19629/21

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

21 квітня 2022 року м. Дніпросправа № 160/19629/21

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Ясенової Т.І. (доповідач),

суддів: Суховарова А.В., Бишевської Н.А.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Держпраці у Херсонській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2021 року (суддя Горбалінський В.В.) в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЬФА СБ» до Головного управління Держпраці у Херсонській області про визнання протиправною та скасування постанови, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «АЛЬФА СБ» звернулось до суду з позовом до Головного управління Держпраці у Херсонській області, в якому просило: визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення №ХС20583/163/НД/АВ/П/ТД-ФС від 08.07.2021 року в розмірі 660 000,00 грн., яка видана Головним управлінням Держпраці у Херсонській області.

В обґрунтування позовних вимог зазначено про те, що відповідно до договору про надання послуг аутстафінгу №.235/02 від 01.02.2021 року (надалі-Договір), укладеному між позивачем та ТОВ «Рісейл» (Виконавець), останній за плату здійснює послуги з надання персоналу Замовнику для участі у господарській діяльності, виробничому процесі або для виконання інших функцій, пов`язаних з реалізацією послуг Замовника, на умовах, визначених Договором та протягом його дії. Відповідно до пункту 1.4 Договору сторони визначили, що під термінами працівники/персонал Виконавця у цьому договорі розуміються фізичні особи, громадяни або не громадяни України, залучені за трудовими або цивільно-правовими договорами, відносини з якими регулюються Виконавцем відповідно до законодавства України. При цьому, Замовник не вступав у жодні правовідносини з такими працівниками/персоналом компанії та не оформлює з ними жодних документів, так як їх роботодавцем/замовником послуг є Виконавець, (п.1.3. Договору). З огляду на вказане, позивач вважає необґрунтованими порушення, зазначені в Акті, санкція за які передбачена абзацом 2 частини другої статті 265 КЗпП України.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2021 року позовні вимоги задоволено.

Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі, з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального права та неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, що призвело до неправильного вирішення спору.

Мотивуючи апеляційну скаргу відповідач вказав зокрема про те, що судом першої інстанції не надано належної оцінки тому, що зі змісту статті 39 Закону №5067 випливає те, що для здійснення діяльності щодо працевлаштування іноземців на території України в іншого роботодавця на умовах трудових договорів необхідний дозвіл на здійснення такої діяльності. Більш того, на думку відповідача, судом проігноровано той факт, що ТОВ «Рісейл» не мав права надавати послуги з надання персоналу, для працевлаштування працівників, у зв`язку з тим, що види діяльності, якими займається ТОВ «Рісейл», не відповідають вимогам Класифікації видів економічної діяльності ДК 009:2010, які передбачають діяльність суб`єктів господарювання для працевлаштування працівників. Відповідач також зазначає про те, на момент укладення Договору №235/02 про надання послуг аустафінгу персоналу від 01.02.2021 ТОВ «Рісейл» не було зареєстровано та не перебувало в Переліку суб`єктів господарювання, які надають послуги з посередництва у працевлаштуванні, та суб`єктів господарювання, які здійснюють наймання працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні в інших роботодавців.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому зокрема вказав про те, що розгляд зазначених відповідачем порушень, які, на його думку, вчинені ТОВ «Рісейл», не є предметом розгляду цієї справи та не впливає на підтвердження або спростування факту неправомірних дій позивача, у тому числі з огляду на положення ч. 2 ст. 61 Конституції України, якою закріплено, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Відповідно до вимог статті 311 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження.

Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що на підставі підпункту 3 пункту 5 «Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавстві про працю», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 №823 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 04.12.2019 № 1132), враховуючи окреме доручення т.в.о. Голови Державної служби України з питань праці від 25.08.2020 № Д-330/1/3.1-20 на виконання протокольного доручення Кабінету Міністрів України від 19.08.2020 № 70 та відповідно до колективного звернення від 22.04.2021 № Кол-264/11-06, Головним управлінням Держпраці у Херсонській області видано наказ №374 від 29.04.2021 року «Про проведення інспекційного відвідування», відповідно до якого наказано посадовим особам Головного управління Держпраці у Херсонській області у період з 30.04.2021 року по 18.05.2021 року провести інспекційне відвідування ТОВ «АЛЬФА СБ» з питань додержання законодавства про працю в частині оформлення трудових відносин.

29.04.2021 року за №372 Головним управлінням Держпраці у Херсонській області видано направлення на проведення інспекційного відвідування ТОВ «АЛЬФА СБ».

Матеріалами справи підтверджується, що посадовими особами відповідача з 05.05.2021 року по 18.05.2021 року проведено інспекційне відвідування ТОВ «АЛЬФА СБ».

За наслідками інспекційного відвідування складено акт інспекційного відвідування №ХС20583/163/НД/АВ від 18.05.2021 року, яким встановлено порушення ч. 1 ст. 21, ч. 3 ст. 24 Кодексу законів про працю України.

08.07.2021 року на підставі акту №ХС20583/163/НД/АВ від 18.05.2021 року начальником Головного управління Держпраці у Херсонській області Берлим В.В. прийнято постанову про накладення штрафу за порушення законодавства про працю №ХС20583/163/НД/АВ/П/ТД-ФС, якою вирішено накласти штраф на ТОВ «АЛЬФА СБ» у розмірі 660000,00 грн.

Правомірність винесення відповідачем постанови про накладення штрафу на ТОВ «АЛЬФА СБ» у розмірі 660000,00 грн. за порушення законодавства про працю №ХС20583/163/НД/АВ/П/ТД-ФС від 08.07.2021 року є предметом судового розгляд у даній справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Вирішуючи спірні правовідносини, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.

За приписами статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п. 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 р. № 96, Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов`язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Підпунктом 54 пункту 4 Положення передбачено, що Державна служба України з питань праці має право накладати у випадках, передбачених законом, штрафи за порушення законодавства, невиконання розпоряджень посадових осіб Держпраці.

Державна служба України з питань праці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи (пункт 7 Положення).

Державний нагляд (контроль) здійснюється за принципами, зокрема, здійснення державного нагляду (контролю) лише за наявності підстав та в порядку, визначених законом (ст.3 Закону №877-V).

Згідно з ч. 1 ст. 3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Статтею 4 КЗпП України визначено, що законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

За змістом ст. 21 КЗпП України трудовий договір є угодою між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Згідно з ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Із аналізу зазначеного слідує те, що взаємовідносини фізичної особи і роботодавця можуть виникати як на підставі трудового, так і на підставі цивільно-правового договору. При цьому сторони цивільно-правової угоди укладають договір в письмовій формі згідно з вимогами ст. 208 Цивільного кодексу України.

Такі угоди застосовуються для виконання конкретної роботи, що спрямована на одержання результатів праці, і у разі досягнення зазначеної мети вважаються виконаними і дія їх припиняється.

В даному випадку підставою для винесення оскаржуваної постанови слугувало те, що відповідач, здійснивши інспекційне відвідування, дійшов висновків, що роботодавцем найманих працівників, визначених актом інспекційного відвідування, є саме ТОВ «АЛЬФА СБ».

Проте, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що відповідно до ч. 1 статті 36 Закону України «Про зайнятість населення» діяльність суб`єктів господарювання, які надають послуги з посередництва у працевлаштуванні, та інших суб`єктів господарювання, які здійснюють наймання працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні у інших роботодавців, регулюється цим Законом та іншими законодавчими актами України.

Згідно з пп. 14.1.183 п. 14.1 статті 14 Податкового кодексу України послуга з надання персоналу - господарська або цивільно-правова угода, відповідно до якої особа, що надає послугу (резидент або нерезидент), направляє у розпорядження іншої особи (резидента або нерезидента) одну або декількох фізичних осіб для виконання визначених цією угодою функцій. Угода про надання персоналу може передбачати укладання зазначеними фізичними особами трудової угоди або трудового контракту із особою, у розпорядження якої вони направлені. Інші умови надання персоналу (у тому числі винагорода особи, що надає послугу) визначаються угодою сторін.

З матеріалів справи встановлено, що відповідно до договору про надання послуг аутстафінгу №.235/02 від 01.02/2021 року, укладеному між ТОВ «АЛЬФА СБ» (Замовник) та ТОВ «Рісейл» (Виконавець) (ЄДРПОУ 42350410), останній за плату здійснює послуги з надання персоналу Замовнику для участі у господарській діяльності, виробничому процесі або для виконання інших функцій, пов`язаних з реалізацією послуг Замовника, на умовах, визначених Договором та протягом його дії.

Відповідно до пункту 1.4 Договору сторони визначили, що під термінами працівники/персонал Виконавця у цьому договорі розуміються фізичні особи, громадяни або не громадяни України, залучені за трудовими або цивільно-правовими договорами, відносини з якими регулюються Виконавцем відповідно до законодавства України.

Замовник не вступає в жодні правовідносини з такими працівниками/персоналом компанії та не оформлює з ними жодних документів, так як їх роботодавцем/замовником послуг є Виконавець (п.1.3. Договору).

Згідно з пунктом 2.5 Договору Виконавець самостійно укладає з персоналом договори цивільно-правового характеру, повідомляє ДПС про прийняття персоналу на роботу, веде розрахунок і оплачує працю персоналу, наданого Замовникові, веде кадровий облік, нарахування і сплату необхідних податків.

Нікчемність або нечинність вищезазначеного договору про надання послуг аутстафінгу №.235/02 від 01.02/2021 року відповідачем належними та допустимими доказами не доведена.

Також, позивачем на адресу відповідача листом №28/06/-1 від 28.06.2021 року були надані документи на підтвердження виконання Договору, а саме: копія договору надання послуг аутстафінгу №.235/02 від 01.02.2021 року; копія заявки про надання персоналу; копії актів наданих послуг №21 від 28.02.2021р.; №48 від 31.03.2021р.; №56 від 30.04.2021 р.; №69 від 31.05.2021р.; №81 від 30.06.2021р.; копії квитанційно-прибуткового касового ордеру №14 від 18.03.2021 р. на суму 42000,00грн.; №22 від 20.04.2021р. на суму 42000,00грн.; №27 від 19.05.2021р. на суму на суму 42000,00грн.; №32 від 17.06.2021р. на суму 42000,00грн., що підтверджу їсть оплату за Договором.

В силу приписів ч. 2 ст. 265 КЗпП України юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі: фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Відтак, враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що за договором надання послуг аутстафінгу №.235/02 від 01.02.2021 року, зазначені в акті інспекційного відвідування фізичні особі, які виконували послуги на користь ТОВ «АЛЬФА СБ» (здійснення охорони об`єктів) не є саме працівниками ТОВ «АЛЬФА СБ», а є працівниками ТОВ «Рісейл», а отже роботодавцем цих працівників є ТОВ «Рісейл».

Отже, у даному випадку укладення договору надання послуг аутстафінгу між позивачем та ТОВ «Рісейл» свідчить про те, що вимоги щодо оформлення трудових відносин у встановлений законодавством спосіб в даному випадку покладаються на ТОВ «Рісейл», а не на ТОВ «АЛЬФА СБ».

При цьому, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що посилання відповідача на порушення ТОВ «Рісейл» чинного законодавства у сфері надання послуг з наймання працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні в інших роботодавців не свідчать про порушення саме позивачем ч.1 ст.21 КЗпП України та ч.3 ст.24 КЗпП України, з огляду на те, що наведене суперечить законодавчому принципу «індивідуальної відповідальності».

У разі сумніву відповідача у наявності у ТОВ «Рісейл» права надавати послуги з надання персоналу, для працевлаштування працівників, останній має провести перевірку саме ТОВ «Рісейл», в іншому випадку, посилання контролюючого органу на начебто порушення ТОВ «Рісейл» положень чинного законодавства несуть характер припущень та не можуть бути належними та допустимими доказами у справі.

Підсумовуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що у спірному випадку відповідачем документально не підтверджено та не доведено в ході розгляду справи дійсного допущення порушення саме ТОВ «АЛЬФА СБ» ч.1 ст.21 КЗпП України та ч.3 ст.24 КЗпП України, оскільки останнім фактично не здійснювалось допущення працівників до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням та повідомлення територіального органу ДФС про прийняття працівників на роботу, так як вказаний обов`язок за умовами договору аутстафінгу покладено на ТОВ «Рісейл».

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення.

Керуючись статтями 241-245, 250, 315, 316, 321, 322, 327, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Держпраці у Херсонській області залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 вересня 2021 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови у випадках, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Головуючий - суддяТ.І. Ясенова

суддяА.В. Суховаров

суддяН.А. Бишевська