Постанова

від 20.04.2022 по справі 640/29762/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 640/29762/20 Суддя (судді) першої інстанції: Клочкова Н.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 квітня 2022 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючий суддя Грибан І.О.

судді: Ключкович В.Ю.

Парінов А.Б.

розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 вересня 2021 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дім-Інвестмент» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

У С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Дім-Інвестмент» звернулося до суду з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві, у якому просило втзнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 16 квітня 2020 року №0391050407.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 вересня 2021 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. Апелянт мотивує свої вимоги тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права.

Зокрема, вказує, що податковий орган вправі здійснювати камеральну перевірку податкових декларацій та уточнюючих розрахунків, а тому відсутня необхідність для призначення документальної перевірки, у зв`язку з тим, що камеральна перевірка проводилась на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях платника податків. За наведених обставин вважає, що висновки суду першої інстанції щодо неможливості проведення камеральної перевірки та визначення грошових зобов`язань з орендної плати з юридичних осіб та штрафних санкцій, є хибними.

Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 лютого 2022 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Головного управління Державної податкової служби у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 вересня 2021 року та на підставі п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України призначено справу до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження.

Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін та зазначає про безпідставність доводів, викладених в апеляційній скарзі.

Переглядаючи справу в межах доводів апеляційних скарг на предмет законності та обґрунтованості оскаржуваного рішення, колегія суддів виходить з наступного.

Як убачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Головним управлінням ДПС у м. Києві проведено камеральну перевірку звітної податкової декларації Товариства з обмеженою відповідальністю «Дім-Інвестмент» з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2020 рік, за результатами якої складено акт № 139/26-15-04-07-19/37332735 від 17.03.2020 року (надалі - акт перевірки).

Актом перевірки зафіксовано, що сума податкового зобов`язання по орендній платі з юридичних осіб, визначена за результатами подання звітної податкової декларації з плати за землю за 2020 рік № 9028689739 від 18.02.2020 товариства з обмеженою відповідальністю «Дім-Інвестмент» є нижча, ніж визначена за результатами камеральної перевірки на загальну суму 62 118,91 грн.

На підставі встановлених обставин, 16.04.2020 Головним управлінням ДПС у м. Києві прийнято податкове повідомлення-рішення № 0391050407, яким збільшено суму грошового зобов`язання з орендної плати з юридичних осіб на 93178,36 грн, у тому числі: 62118,91 грн - за податковими зобов`язаннями та 31059,45 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями.

На рішенням контролюючого органу позивач подав скаргу в процедурі адміністративного оскарження. Рішенням Державної податкової служби України від 23.11.2020 № 33231/6/99-00-06-03-01-06 скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Дім-Інвестмент» залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 16.04.2020 № 0391050407 - без змін.

Вважаючи, що у відповідача не було правових підстав для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що приймаючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення, відповідач вийшов за межі питань камеральної перевірки, діяв необґрунтовано, без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення. Крім того, суд першої інстанції зазначив, що відповідачем, як суб`єктом владних повноважень не доведено правомірність та обґрунтованість прийнятого ним оскаржуваного податкового повідомлення - рішення, натомість позивачем надано достатньо доказів в підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до вимог ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України).

Відповідно до пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 ПК України, органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим кодексом України.

Згідно з пунктом 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового.

Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.

Згідно статті 76 ПК України камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення.

Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком.

Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов`язкова.

Порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимог статті 86 цього Кодексу.

Згідно пункту 86.2 статті 86 ПК України за результатами камеральної перевірки у разі встановлення порушень складається акт у двох примірниках, який підписується посадовими особами такого органу, які проводили перевірку, і після реєстрації у контролюючому органі вручається або надсилається для підписання протягом трьох робочих днів платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Наказом Міністерства доходів та зборів України від 14 червня 2013 року №165 затверджено «Методичні рекомендації щодо організації та проведення камеральних перевірок податкової звітності платників податків, крім перевірок податкової декларації про майновий стан і доходи та податкової декларації платника єдиного податку - фізичної особи-підприємця» (далі - Методичні рекомендації).

Пунктом 2.1 Методичних рекомендацій визначені строки проведення камеральних перевірок податкової звітності платників податків, крім фізичних осіб, які не є суб`єктами господарювання, а саме, рекомендовано проводити камеральні перевірки даних, заявлених у податковій звітності, протягом 30 календарних днів (якщо інше не передбачено Кодексом), що настають за граничним терміном отримання такої звітності.

Питання перевірки своєчасності нарахування та сплати податків та зборів даними Методичними рекомендаціями не включені до переліку складових питань камеральної перевірки.

Згідно п. 2.5.1. Методичних рекомендацій, акт про результати камеральної перевірки складається у вигляді відповідного зразка, який наведено у додатку №2 і складається у разі встановлення помилок (порушень) у податковій звітності або неподання (несвоєчасне подання) податкової звітності.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно акту перевірки, відповідачем проведена камеральна перевірка податкової декларації з плати за землю на 2020 рік. Також відповідачем було використано інформацію з автоматизованої системи «ДЗК», в той час, як при камеральній перевірці досліджується виключно інформація, наведена в податковій звітності на предмет дотримання методології її оформлення. З аналізу використаної інформації, податковий орган дійшов висновку про заниження позивачем податкового зобов`язання по орендній платі з юридичних осіб за 2020 рік. Таким чином, фактично здійснено перевірку повноти нарахування і сплати податку за землю з юридичних осіб, що відповідно до п.75.1.2 п.75.1 ст.75 ПК України є предметом саме документальної, а не камеральної перевірки.

Отже, з огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що у відповідача відсутні повноваження під час проведення камеральної перевірки досліджувати повноту нарахування і сплати позивачем податків, оскільки камеральною перевіркою охоплюються лише показники податкової звітності, у зв`язку з чим перевірка будь-яких інших відомостей перебуває поза межами даної перевірки.

Аналогічна правова позиція міститься у постановах Верховного Суду від 23.05.2019 у справі №804/8228/14, від 23.07.2020 у справі №805/1584/17-а.

Протиправність проведення камеральної перевірки, висновки якої безпідставно покладені в основу прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, обумовлює безпідставність визначення податкового правопорушення і, як наслідок цього, безпідставність застосування штрафу.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 17.04.2018 року у справі № 812/872/17 (№К/9901/3488/17), від 26.06.2018 року у справі № 826/778/17 (№К/9901/47239/18), № 813/2519/17.

Зокрема, Верховний Суд зазначав, що камеральна перевірка є одним з видів податкових перевірок, нормативно встановлених пп. 75.1 ПКУ, та за своєю правовою сутністю є формою поточного документального контролю за дотриманням платником вимог податкового законодавства на підставі декларацій та інших документів податкової звітності, одержаних від платника.

При цьому будь-якого окремого рішення для проведення даного виду перевірки не вимагається, оскільки подання фіскально зобов`язаною особою податкової звітної документації автоматично виступає юридичним фактом для перевірки її достовірності.

ВС зазначив, що наведене свідчить про обов`язковий характер камеральної перевірки, яка проводиться у випадку подання платником звітних документів до контролюючого органу, а відтак камеральною перевіркою охоплюється лише ті показники документів, які належать до податкової звітності та мають значення для правильності обчислення платником об`єкта оподаткування та суми податку, що підлягає сплаті до бюджету.

Також ВС наголосив, що перевірка будь-яких інших відомостей, витребування у платника додаткової інформації та документів, подання яких разом з податковою декларацією чинним законодавством не передбачено, камеральною перевіркою не охоплюється.

Фактично предмет камеральної перевірки передбачає встановлення повноти, своєчасності поданні платником податкової звітності, візуальну перевірку правильності оформлення документів податкової звітності (повноти заповнення усіх необхідних реквізитів, чіткості їх заповнення тощо), перевірку правильності складення розрахунків за податковими платежами (арифметичний підрахунок остаточних сум податків, правильність відображення показників, необхідних для обчислення бази оподаткування).

Виходячи з наведених норм Податкового кодексу України, предметом камеральної перевірки є лише податкова звітність, тобто відомості, зазначені у відповідній податковій звітності та їх відповідність інформації, яка міститься в системі електронного адміністрування податку на додану вартість, а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.

Тобто, під час проведення камеральної перевірки не можуть перевірятися інші питання, крім перевірки податкової звітності суцільним рядком. Документами, що мають відношення до такої перевірки, є саме податкові декларації (розрахунки) і ніякі інші. Якщо ж під час проведення камеральної перевірки буде виявлено порушення податкового законодавства, податковий орган має право призначати та провести документальну (виїзну, невиїзну або планову) чи позапланову перевірку платника податків.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції щодо необхідності задоволення позовних вимог та скасування спірного податкового повідомлення рішення.

Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції є законним, підстави для його скасування відсутні, оскільки суд всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 325, 328 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В

Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 вересня 2021 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України.

Головуючий суддя І.О. Грибан

Судді: В.Ю. Ключкович

А.Б. Парінов

(повний текст постанови складено 21.04.2022р.)